Спориш (Knotgrass)

Трава споришу звичайного - 100 г

Поширеність захворювань нирок доволі висока — ознаки ураження нирок можна виявити в кожного десятого жителя Землі. Фітотерапевтичні препарати, що впливають на функцію нирок, є допоміжним засобом, який застосовують як для профілактики захворювань сечовивідних шляхів (поряд з правильним питним режимом, обмеженням кількості солі тощо), так і доповнюють ними схеми консервативної терапії чи хірургічного лікування різних захворювань (Швецов М.Ю., 2011).

Фармакологічні властивості споришу трави

Спориш, також відомий як гірчак пташиний (Polygonum aviculare L.), — однорічна трав’яниста рослина, яка широко застосовується як у народній медицині, так і в комплексних фітотерапевтичних препаратах. Настій трави споришу зазвичай застосовують для лікування урологічних захворювань. Для трави споришу характерна літолітична, протимікробна та діуретична активність (Вилкова Н.Д., 2017). Окрім того, настій рослини чинить тонізуючу та загальнозміцнювальну дію, тонізує міометрій та має антигеморагічні властивості. Настій трави рослини вважається ефективним засобом у терапії сечокам’яної хвороби, шлунково-кишкових захворювань, атонії матки, туберкульозу, захворювань, пов’язаних із підвищеною проникністю судинної стінки (Фармацевтична енциклопедія), а також гіперхромних анемій та гіпертонічної хвороби (Муравьева М.М., 2010). Антитоксичні властивості настою можуть застосовуватися в комплексному лікуванні функціональної недостатності печінки (Джафарова Р.Э., 2007). Такий спектр показань пов’язаний в основному з наявністю у складі трави споришу флавоноїдів — авікулярину (найважливіший флавоноїд), ізорамнетину, кверцетину та його 3-арабінозиду, кемпферолу, лютеоліну, мірицетину та катехінів. Окрім того, у рослині містяться кумарини (умбеліферон та скополетин), фенолокислоти, сапоніни, вітаміни та дубильні речовини (Фармацевтична енциклопедія). В експерименті на кролях встановлена гіпоглікемічна дія витяжки зі споришу (спиртова витяжка перевищує за ефективністю водну) (Джафарова Р.Э., 2007).

Споришу трава: застосування в клінічній практиці

Настій споришу призначається при сечокислому діатезі (початковій стадії сечокам’яної хвороби), а також після виведення конкрементів з нирок та сечовивідних шляхів. Він також може застосовуватися і в комплексній терапії пієлонефриту, циститу та хронічного гломерулонефриту (інструкція МОЗ України).
Настій споришу застосовується для комплексного лікування хворих із хронічним пієлонефритом. Важливо, що екстракт споришу входить до складу таких комплексних фітотерапевтичних препаратів урологічної дії, як фітолізин та цистон (Хотим Е.Н., 2014). Нефропротекторні та ангіопротекторні властивості споришу застосовуються в підтримувальній терапії (тривалі профілактичні курси) при дисметаболічних нефропатіях у дітей (Длин В.В., 2012). При лікуванні пієлонефриту важливо поєднувати прийом лікарських засобів та фітотерапевтичних препаратів (у тому числі настою споришу) з лікувальною дієтою та вживанням достатньої кількості рідини, особливо в теплу пору року, коли через інтенсивне випаровування води з поверхні шкіри сеча найбільш концентрована (Ожегов А.М., 2007). Споришу траву як рослинний уросептик рекомендовано застосовувати після закінчення антибактеріальної терапії загострень хронічного пієлонефриту або в якості профілактичного засобу (Шулутко Б.И., 2002).
У результаті експерименту встановлено, що для трави споришу характерна виражена простатопротекторна дія, що дозволяє призначати настій трави рослини в якості допоміжного засобу при хронічному простатиті (Кароматов И.Д., 2018). Дубильні речовини, каротин та біофлавоноїди, що входять до складу трави споришу, нормалізують функціональний стан епітелію, що вистилає ШКТ. При цьому оптимізується проникність судинної стінки та нормалізується всмоктування поживних речовин (Лобач Е.Ю., 2018).
В’яжучі властивості діючих речовин споришу трави також застосовуються в лікуванні захворювань дихальних шляхів — інгаляції з настоєм рослини дозволяють знизити піноутворення мокротиння (Данилюк О.А., 2008), завдяки чому покращується його відкашлювання. Окрім того, водний настій споришу при вживанні всередину та у вигляді інгаляцій сприяє активації фагоцитозу, що особливо важливо при загостренні хронічного бронхіту (Стасева И.М., 2012).
Водний настій зі споришу трави рекомендовано приймати онкохворим — завдяки вмісту великої кількості флавоноїдів та танідів фітопрепарат підвищує стійкість до хіміо- та радіотерапії, а також чинить тонізуючу дію на протирецидивному етапі реабілітації (Кувакова А.Р., 2016).
Настій трави споришу може застосовуватися в комплексі терапії гіпертонічної хвороби завдяки сечогінним та ангіопротекторним властивостям рослини (Купеев В.Г., 2005).

Спориш: обмеження та застереження

Спориш чинить подразнювальну (стимулюючу) дію на ниркову паренхіму, тому не показаний хворим із ХНН. Окрім того, у складі рослини містяться кремнієві сполуки, які можуть осаджуватися в нирках у вигляді мікрокристалів (Архипов В.В., 2002).
Через утеротонічну дію (Фармацевтична енциклопедія) настій споришу протипоказаний при вагітності (інструкція МОЗ України).

Споришу трава: висновок

Споришу трава — широко відома лікарська сировина, що застосовується в урології. Настій з рослини застосовується в лікуванні гострих та хронічних захворювань сечових шляхів, а екстракт входить до складу лікарських препаратів урологічного призначення.