Р-ЦИН, капсули

Lupin

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА

капс. 150 мг банка, № 100, № 1000

капс. 300 мг банка, № 100, № 1000

Затверджено МОЗ Украiни від 2013-08-16 р. № 727. Р.п. № UA/8840/01/01, UA/8840/01/02

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

Склад

діюча речовина: рифампіцин;

1 капсула містить рифампіцину 150 мг або 300 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, олія мінеральна, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний;

желатинова капсула по 150 мг містить: титану діоксид (Е 171), понсо 4R (Е 124), жовтий захід FCF (Е 110);

желатинова капсула по 300 мг містить: кармоїзин (Е 122), понсо 4R (Е 124), титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма

Капсули.

Фармакотерапевтична група

Протитуберкульозні засоби. Антибіотики.

Код АТС J04А В02.

Клінічні характеристики

Показання

У комплексній терапії:

  • туберкульозу різної локалізації, туберкульозного менінгіту, а також атипових мікобактеріозів;
  • інфекційно-запальних захворювань нетуберкульозної природи, спричинених чутливими до препарату збудниками (у тому числі тяжких форм стафілококової інфекції, лепри, легіонельозу, бруцельозу);
  • безсимптомного носійства N. meningitidis для елімінації менінгококів з носоглотки і профілактики менінгококового менінгіту.

Протипоказання

Гіперчутливість до рифампіцину, інших рифаміцинів або до інших компонентів препарату; тяжкі порушення функцій печінки та нирок; жовтяниця (у тому числі механічна); нещодавно перенесений (менше 1 року) інфекційний гепатит; тяжка легенево-серцева недостатність; одночасне застосування саквінавіру/ритонавіру.

Спосіб застосування та дози

Рифампіцин застосовувати внутрішньо за 30 хвилин до або через 2 години після прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю води.

Туберкульоз: дорослим призначати у дозі 8–12 мг/кг маси тіла на добу. Пацієнтам з масою тіла менше 50 кг — 450 мг/добу, 50 кг та більше — 600 мг/добу. Дітям віком від 6 років призначати у дозі 10–20 мг/кг маси тіла на добу; максимальна добова доза не має перевищувати 600 мг.

Тривалість протитуберкульозної терапії індивідуальна, зумовлена терапевтичним ефектом та може становити 1 рік і більше. Щоб уникнути розвитку стійкості мікобактерій до рифампіцину, препарат слід призначати, як правило, разом з іншими протитуберкульозними препаратами І та II ряду у їхній звичайних дозах.

Інфекційно-запальні захворювання нетуберкульозної природи, спричинені чутливими до препарату збудниками — бруцельоз, легіонельоз, тяжкі форми стафілококової інфекції (разом з іншим відповідним антибіотиком для запобігання появи резистентних штамів): дорослим призначати у дозі 900–1200 мг на добу за 2–3 прийоми, максимальна добова доза — 1200 мг. Після зникнення симптомів захворювання препарат слід приймати ще протягом 2–3 днів.

Лепра: препарат (у комплексі з імуностимулюючими засобами) призначати внутрішньо у дозі 600 мг на добу за 1–2 прийоми протягом 3–6 місяців (можливі повторні курси з інтервалом в 1 місяць). За іншою схемою (на тлі комбінованої протилепрозної терапії) препарат призначати у добовій дозі 450 мг, розподіленій на 3 прийоми протягом 2–3 тижнів з інтервалом 2–3 місяці протягом 1–2 років.

Носійство N. meningitidis: рифампіцин призначати протягом 4 діб. Добова доза для дорослих — 600 мг; для дітей — 10–12 мг/кг маси тіла.

Порушення функції печінки: добова доза не має перевищувати 8 мг/кг для пацієнтів із порушеннями функції печінки.

Застосування пацієнтам літнього віку: у пацієнтів літнього віку ниркова екскреція рифампіцину зменшується пропорційно до зменшення фізіологічної функції нирок, у зв’язку з чим компенсаторно збільшується печінкова екскреція препарату. Слід проявляти обережність при призначенні рифампіцину пацієнтам цього віку, особливо якщо є ознаки порушення функції печінки.

Побічні реакції

З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, біль у животі, зниження апетиту, анорексiя, ерозивний гастрит, псевдомембранозний коліт, відчуття дискомфорту.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові, гіпербілірубінемія, гепатит, дискомфорт у правому підребер’ї.

З боку шкіри: припливи, свербіж, висипання, кропив’янка, екзантема, ексфоліативний дерматит, пемфігоїдна (пухирчаста) реакція, мультиформна еритема, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла і васкуліт.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок, анафілаксію.

Інші: артралгія, гарячка, герпес, сльозотеча.

З боку системи крові: лейкопенія, нейтропенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія з/без пурпури (частіше при інтермітуючій терапії), еозинофілія; агранулоцитоз, синдром внутрішньосудинної коагуляції. При перших проявах пурпури терапію рифампіцином слід припинити, оскільки були повідомлення про церебральні крововиливи та летальні наслідки при продовженні або поновленні терапії рифампіцином після розвитку пурпури.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення зору/зниження гостроти зору, порушення координації рухів, атаксія, дезорієнтація, психози.

З боку ендокринної системи: порушення менструального циклу, недостатнiсть надниркових залоз у хворих із порушенням функцiї надниркових залоз.

З боку сечовидільної системи: нефронекроз, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатнiсть (оборотна), гiперурикемiя.

Інші: забарвлення в оранжево-червоний колір сечі, калу, слини, мокротиння, поту, слизу, може стійко забарвлювати м’які контактні лінзи, індукція порфірії, міастенія, міопатія, загострення подагри, задишка i свистяче дихання, крововиливи у мозок, зниження артерiального тиску.

При нерегулярному прийомі або при відновленні лікування після перерви можливі грипоподібні симптоми (головний біль, запаморочення, епізоди гарячки, озноб, артралгія).

За рахунок вмісту допоміжних речовин можливий розвиток алергічних реакцій, у тому числі відстрочених.

Передозування

Симптоми: нудота, блювання, діарея, біль у ділянці живота, пiдвищена стомлюванiсть, сонливість, збільшення печінки, жовтяниця, підвищення рівня білірубіну і печінкових трансаміназ у плазмі крові; забарвлення у коричнево-червоний або оранжевий колір шкіри, слизової оболонки порожнини рота, склер, сечі, слини, поту, слизу і фекалій пропорційно до прийнятої дози препарату, алергiчнi реакцiї, пiдвищення температури тiла, задишка, гарячка, лейкопенiя, тромбоцитопенiя, гостра гемолітична анемія, ниркова недостатність, набряк у ділянці очей або обличчя, свербіж, сплутаність свідомості, набряк легень, судоми або посилення проявів інших побічних реакцій.

Лікування: вiдмiна препарату. Симптоматична терапія. У тяжких випадках — форсований діурез. Специфічного антидоту немає.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування в період вагітності можливе у виняткових випадках за життєвими показаннями, якщо очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода. Прийом рифампіцину в останні тижні вагітності підвищує ризик розвитку кровотеч у новонароджених та матерів у післяпологовому періоді.

Рифампіцин проникає у грудне молоко. При необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Діти.

Препарат у даній лікарській формі дітям віком до 6 років не застосовувати.

Особливості застосування

Монотерапія туберкульозу рифампіцином часто супроводжується розвитком стійкості збудника до антибіотика, тому його слід поєднувати з іншими протитуберкульозними засобами. При лікуванні нетуберкульозних інфекцій можливий швидкий розвиток резистентності мікроорганізмів; цей процес можна попередити, якщо комбінувати рифампіцин з іншими хіміотерапевтичними засобами.

У випадку рецидиву не рекомендується призначати препарат без попередніх бактеріологічних тестів.

При лікуванні неспецифічних легеневих уражень з підозрою на туберкульоз не слід призначати препарат до встановлення остаточного діагнозу.

При гонореї рифампіцин, на відміну від пеніциліну, не маскує сифіліс у разі змішаної інфекції, сироваткові тести на сифіліс залишаються позитивними.

При застосуванні рифампіцину необхідно контролювати функцію нирок.

При тривалому застосуваннi показаний систематичний щомісячний контроль функцій печiнки i показників периферичної кровi.

Слiд з обережнiстю застосувати препарат пацієнтам літнього віку через можливiсть вiкових змiн функцiй печiнки.

Пацієнтам з порушеннями функцій печінки помірного та середнього ступеня тяжкості можна приймати рифампіцин тільки у крайньому випадку і під постійним медичним контролем. У таких пацієнтів проводити контроль необхідно щотижня протягом перших двох тижнів і потім кожні 2 тижні протягом ще 6 тижнів. У разі проявів гепатотоксичності препарат слід відмінити.

При вживанні алкоголю у період лікування також зростає ризик гепатотоксичностi.

У деяких пацієнтів можливе підвищення білірубіну у перші дні лікування рифампіцином. Рифампіцин спричиняє індукцію ферментів, які прискорюють метаболізм ендогенних субстратів, таких як гормони надниркових залоз, тиреоїдних гормонів і вітаміну D.

У разі розвитку грипоподібного синдрому, неускладненого тромбоцитопенією, гемолітичною анемією, бронхоспазмом, задишкою, шоком і нирковою недостатністю, у хворих, які лікуються препаратом за інтермітуючою схемою, слід розглянути можливість переходу на щоденне застосування. У цих випадках дозу збільшувати повільно: у перший день призначати150 мг, а потрібної терапевтичної дози досягають за 3–4 дні.

Якщо відзначені вказані вище тяжкі ускладнення, рифампіцин слід відмінити.

Пiд час лiкування рифампiцином жiнкам репродуктивного вiку слiд застосувати надiйнi методи контрацепцiї (пероральнi гормональнi контрацептиви i додатковi негормональнi методи контрацепцiї).

З обережністю призначати виснаженим хворим; пацієнтам, які зловживають алкоголем; при порфірії.

Під час лікування рифампіцином шкіра, мокротиння, піт, кал, слізна рідина, сеча набувають оранжево-червоного кольору. Може стійко забарвлювати м’які контактні лінзи.

Препарат містить лактозу, тому препарат не застосовувати пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіциті лактази Лаппа або порушенні мальабсорбції глюкози-галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Під час лікування рифампіцином можливе виникнення порушення координації рухів, порушення зору, тому у разі виникнення даних реакцій слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Рифампіцин є потужним індуктором мікросомальних ферментів печінки (цитохрому Р450) та може спричинити потенційно небезпечні лікарські взаємодії. Сумісне застосування рифампіцину з препаратами, які також метаболізуються цією ферментною системою, може прискорити метаболізм і зменшити активність цих препаратів, тому підтримка їх оптимальної терапевтичної концентрації в крові потребує зміни дозування цих лікарських засобів на початку застосування рифампіцину та після його відміни.

Рифампіцин прискорює метаболізм:

  • антиаритмічних препаратів (наприклад дизопірамід, мексилетин, хінідин, пропафенон, токаїнід);
  • бета-блокаторів (наприклад бісопролол, пропранолол);
  • блокаторів кальцієвих каналів (наприклад дилтіазем, ніфедипін, верапаміл, німодипін, ісрадипін, нікардипін, нисолпідин);
  • серцевих глікозидів (дигітоксин, дигоксин);
  • протиепілептичних, протисудомних препаратів (наприклад фенітоїн, карбамазепін);
  • психотропних препаратів — антипсихотичних засобів (наприклад галоперидол, арипіпразол), трициклічних антидепресантів (наприклад амітриптилін, нортриптилін), анксіолітиків і снодійних засобів (наприклад діазепам, бензодіазепіни, зопіклон, золпідем), барбітуратів;
  • антитромботичних засобів (антагоністів вітаміну К), непрямих антикоагулянтів; рекомендується контролювати протромбіновий час щодня або так часто, як це необхідно для визначення необхідної дози антикоагулянта;
  • протигрибкових препаратів (наприклад тербінафін, флуконазол, ітраконазол, кетоконазол, вориконазол);
  • противірусних препаратів (наприклад саквінавір, індинавір, ефавіренц, ампренавір, нелфінавір, атазанавір, лопінавір, невірапін);
  • антибактеріальних препаратів (наприклад хлорамфенікол, кларитроміцин, дапсон, доксициклін, фторхінолони, телітроміцин);
  • глюкокортикостероїдів (для системного застосування);
  • антиестрогенів (наприклад тамоксифен, тореміфен, гестринон), системних гормональних контрацептивів, естрогенів, гестагенів; пацієнткам, які застосовують пероральні контрацептиви, слід рекомендувати альтернативні негормональні методи контрацепції під час терапії рифампіцином;
  • тиреоїдних гормонів (наприклад левотироксин);
  • клофібрату;
  • пероральних протидіабетичних засобів (сульфонілсечовина та її похідні, наприклад хлорпропамід, толбутамід, тіазолідиндіони);
  • імуносупресивних препаратів (наприклад циклоспорин, сиролімус, такролімус);
  • цитостатиків (наприклад іматиніб, ерлотиніб, іринотекан);
  • лозартану;
  • метадону, наркотичних аналгетиків;
  • празиквантелу;
  • хініну;
  • рилузолу;
  • селективних антагоністів 5-НТ3 рецепторів (наприклад ондансетрон);
  • статинів, що метаболізуються CYP 3A4 (наприклад симвастатин);
  • теофіліну;
  • сечогінних засобів (наприклад еплеренон).

Інші взаємодії.

При сумісному застосуванні рифампіцину з:

  • атоваквоном — знижується концентрація атоваквону та підвищується концентрація рифампіцину в сироватці крові;
  • кетоконазолом — знижуються концентрації в сироватці крові обох препаратів;
  • еналаприлом — знижується концентрація в крові еналаприлату, активного метаболіту еналаприлу. Залежно від клінічного стану можлива корекція дози еналаприлу;
  • антацидами — можливе зниження абсорбції рифампіцину. Рифампіцин слід приймати щонайменше за 1 годину до прийому антацидів;
  • пробенецидом і ко-тримоксазолом — збільшення в крові рівня рифампіцину;
  • саквінавіром/ритонавіром — збільшується ризик гепатотоксичності. Така комбінація протипоказана;
  • сульфасалазином — знижується плазмова концентрація сульфапіридину, що може бути результатом порушення бактеріальної флори кишечнику, відповідальної за перетворення сульфасалазину у сульфапіридин та мезаламін;
  • галотаном, ізоніазидом — збільшується ризик гепатотоксичності. Одночасного застосування рифампіцину і галотану слід уникати. Пацієнтам, які отримують рифампіцин та ізоніазид, слід ретельно стежити за функцією печінки;
  • піразинамідом — повідомлялося про тяжкі ушкодження печінки, у тому числі з летальними наслідками, у пацієнтів, які отримували протягом 2 місяців щоденно рифампіцин і піразинамід; така комбінація можлива тільки при ретельному моніторингу та якщо потенційна користь переважає ризик гепатотоксичності і летальності;
  • клозапіном, флекаїнідом — збільшується токсична дія на кістковий мозок;
  • препаратами парааміносаліцилової кислоти, що містять бентоніт (алюмінію гідросилікат) — для забезпечення задовільних концентрацій цих препаратів у крові інтервал між їх прийомом має бути не менше 4 годин;
  • ципрофлоксацином, кларитроміцином — можливе підвищення концентрації рифампіцину в крові; повідомлялося про випадки люпусподібного синдрому при одночасному прийомі з рифампіцином.

Лабораторні та діагностичні тести.

У період лікування рифампіцином не слід застосовувати бромсульфалеїновий тест, оскільки рифампіцин змінює параметри виведення бромсульфалеїну, що може призвести до помилкових уявлень про порушення цього показника. Не слід також застосовувати мікробіологічні методи визначення концентрації фолієвої кислоти і вітаміну B12 у сироватці крові.

Можлива перехресна реактивність та хибнопозитивні результати при проведенні скринінг-тестів на опіати, які проводять з використанням KIMS-методу, методом кількісного імунологічного аналізу; рекомендується застосування контрольних тестів (наприклад газова хроматографія/мас-спектрометрія).

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії групи рифампіцинів. Чинить бактеріостатичну, а у високих концентраціях — бактерицидну дію. Високоактивний відносно мікобактерій туберкульозу, він також є протитуберкульозним препаратом І ряду. Високоактивний відносно грампозитивних мікроорганізмів (стафілококів, у тому числі множинно стійких; стрептококів, палички сибірки, клостридій), а також відносно деяких грамнегативних мікроорганізмів. Діє на збудників бруцельозу, хвороби легіонерів, висипного тифу, лепри, трахоми. Стійкість до препарату розвивається швидко.

Фармакокінетика. Рифампіцин добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 2–4 години після прийому натще дози 10 мг/кг маси тіла і становить близько 10 мг/мл. При прийомі під час їди абсорбція зменшується. На терапевтичному рівні концентрація препарату утримується протягом 8–12 годин, відносно високочутливих збудників — протягом 24 годин. Зв’язування з білками плазми становить 80%. Добре проникає у тканини та рідини організму і проявляється у терапевтичних дозах у плевральному ексудаті, мокротинні, кістковій тканині, спинномозковій рідині. Рифампіцин метаболізується у печінці з утворенням фармакологічно активного метаболіту. З організму виводиться із жовчю та сечею. Період напіввиведення залежить від дози та тривалості прийому препарату і становить від 3 годин (600 мг) до 5,1 години (900 мг).

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості:

капсули по 150 мг: тверді желатинові капсули розміром «2» з кришечкою та корпусом оранжевого кольору, з написом «R-cin» на корпусі та кришечці;

капсули по 300 мг: тверді желатинові капсули розміром «1» з кришечкою та корпусом яскраво-червоного кольору, з написом «R-cin 300» на корпусі та кришечці;

вміст капсул — порошок або пресована маса цегляно-червоного або червоно-коричневого кольору.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 100 або 1000 капсул у пластикових банках.

Категорія відпуску

за рецептом.

Виробник

Люпін Лімітед.

Місцезнаходження

A-28/1, М.I.Д.Cі., Чікалтана, Аурангабад 431 210, Індія.

Дата добавления: 22.05.2017 г.

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой