0
UA | RU

Лораксон (Loraxone®)

Ексір Фармасьютикал

Склад і форма випуску

РечовинаКількість
Цефтріаксон500 мг
№ UA/8584/01/01 від 13.07.2018
За рецептом
РечовинаКількість
Цефтріаксон1000 мг
№ UA/8584/01/02 від 13.07.2018
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Актуальна інформація

Цефалоспорини. Цефтріаксон

Цефалоспорини є важливим класом антибіотиків для лікування широкого спектра інфекцій. Як цефалоспорин третього покоління цефтріаксон був схвалений для продажу в США в 1984 р. Подібно до інших β-лактамних антибіотиків, антибактеріальна активність цефтріаксону зумовлена пригніченням синтезу клітинної стінки бактерій. Оскільки для цефтріаксону характерні сильна антибактеріальна дія, тривалий період напіввиведення і хороший терапевтичний ефект, він широко призначається новонародженим, немовлятам і дітям старшого віку при лікуванні сепсису і менінгіту. Проте існує велика кількість суперечливих думок з приводу безпеки призначення цефтріаксону як дорослим, так і дітям (Zeng L. et al., 2017).

Спектр терапевтичних призначень

Лораксон (цефтріаксон) — парентеральний цефалоспорин третього покоління з тривалим періодом напіввиведення, що дозволяє вводити препарат 1 р/добу. Активний щодо Streptococcus pneumoniae, метицилінчутливих стафілококів, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis і Neisseria spp. Препарат активний відносно Enterobacteriaceae. Однак останнім часом були виявлені штами цих бактерій, що мутували, які продукують хромосомні бета-лактамази. Хромосомні бета-лактамази, як правило, виробляються в невеликій кількості. Однак під впливом деяких бета-лактамних антибіотиків їх синтез різко зростає. Із цим пов’язаний механізм резистентності патогенних бактерій (Семенов В.М. та співавт., 2004). Іншими відповідними механізмами стійкості бактерій до дії антибіотиків є модифікація або поява додаткових білків, що зв’язують пеніцилін, зазвичай у грампозитивних бактерій. Тому відбувається зниження активності всіх цефалоспоринів третього покоління відносно цих патогенів, на що слід звернути увагу при визначенні чутливості антибіотиків до патогенного мікроорганізму.

Значні дані рандомізованих клінічних досліджень підтверджують ефективність цефтріаксону при тяжких і таких, що важко піддаються лікуванню, позалікарняних інфекціях, включаючи менінгіт, пневмонію і гострий середній отит. Цефтріаксон також ефективний при інших позалікарняних інфекціях, включаючи неускладнену гонорею, гострий пієлонефрит та різні інфекції у дітей. У нозокоміальних умовах (внутрішньолікарняні умови) значні дані також підтверджують терапевтичну ефективність цефтріаксону у поєднанні з аміноглікозидами або без при тяжких грамнегативних бактеріальних інфекціях, пневмонії, спонтанному бактеріальному перитоніті і як профілактика до хірургічного втручання.

Цефтріаксон має хороший профіль переносимості, найбільш частими побічними реакціями є діарея, нудота, блювання, кандидоз та висипи на шкірі. Цефтріаксон може викликати зворотний індукований біліарний псевдолітіаз у дітей, особливо при призначенні високих доз препарату (≥2 г/добу); однак частота істинного літіазу становить <0,1%. Після в/в або в/м введення препарату можливі дискомфорт або флебіт у місці ін’єкції (Lamb H.M. et al., 2002).

Дослідження антибактеріальної активності

Згідно з даними великих досліджень in vitro, опублікованими з 1998 р., цефтріаксон активний відносно Streptococcus pneumoniae, β-гемолітичної групи стрептококів і метицилінстафілококів. Його активність більш варіабельна щодо віриданів групи стрептококів. Цефтріаксон неактивний відносно стійких до метициліну стафілококів та ентерококів. Стійкість до пеніциліну S. pneumoniae стає все більш поширеною. Однак поширеність стійкості до цефтріаксону серед S. pneumoniae залишається <5% у всьому світі.

Цефтріаксон має високу активність відносно Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria spp. А також проти сальмонел і шигел. Однак дані, опубліковані з 1998 р., показують, що цефтріаксон, як і інші цефалоспорини третього покоління, у даний час володіє змінною активністю відносно більшості ентеробактерій. Цефтріаксон малоактивний або не виявляє активності щодо Acinetobacter spp., Pseudomonas aeruginosa, Stenotrophomonas maltophilia або Achromobacter xylosoxidans.

Цефтріаксон стабільний щодо хромосомних β-лактамаз TEM-1, TEM-2, SHV-1 і K1. На його активність також не впливають індуцибельні β-лактамази AmpC.

У клінічних дослідженнях було встановлено, що цефтріаксон зворотно впливає на кишкову мікрофлору (пригнічує ентеробактерії, біфідобактерії, клостридії та бактероїди і збільшує кількість ентерококів і дріжджоподібних грибів роду кандида). У випадковому дослідженні було встановлено, що кількість штамів цефалоспоринрезистентних грамнегативних бактерій менша, ніж при терапії цефотаксимом або цефазоліном. Крім того, у дослідженні на 12 пацієнтах було встановлено, що кишкова мікрофлора відновлюється протягом 14 днів після завершення лікування (за винятком 1 хворого, який брав участь у дослідженнях).

Взаємозв’язок між фармакодинамічними і фармакокінетичними параметрами

Цей взаємозв’язок важливий для прогнозування антибактеріальної активності. Фармакодинамічний огляд даних епіднагляду показав, що терапевтична дія цефтріаксону була пов’язана з його концентрацією в плазмі крові, яка була вищою, ніж мінімальна інгібуюча концентрація, необхідна для пригнічення росту 90% патогенних штамів бактерій (MІК90) S. pneumoniae, H. influenzae, M. catarrhalis і Staphylococcus aureus. І така концентрація зберігалася протягом більше ніж 50% інтервалу між введенням доз препарату. У здорових дорослих добровольців сироваткові концентрації цефтріаксону (в/в інфузія 1 г препарату 1 р/добу протягом 30 хв) були бактерицидними протягом усього періоду між введенням дози препарату проти клінічних штамів S. pneumoniae, Klebsiella pneumoniae, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Serratia marcescens і H. influenzae.

Фармакокінетичний профіль

При в/в введенні цефтріаксону в дозі 0,5; 1 або 2 г Cmax в плазмі крові становить 82; 151 і 257 мг/л відповідно, тоді як в/м введений цефтріаксон у дозі 0,5 або 1 г досягає значень Cmax 38 і 76 мг/л відповідно через 2–3 год. Через 24 год після в/в введення цефтріаксону в дозі 2 г середня концентрація в плазмі крові коливається в межах 12–20 мг/л.

Повторне одноразове в/в введення цефтріаксону в дозі 2 г призводить до збільшення середньої величини Cmax на 8%, а повторне в/м введення цефтріаксону в дозі 1 г — на 11%.

Цефтріаксон зворотно зв’язується з альбуміном, і рівень зв’язування знижується з підвищенням концентрації цефтріаксону в плазмі крові (з 95% при >70 мг/л до 58% при 600 мг/л).

Цефтріаксон добре проникає в усі рідини і тканини організму. Обсяг розподілу цефтріаксону у здорових добровольців коливається в інтервалі 5,8–15,5 л.

Препарат переважно накопичується в жовчі, і середні концентрації 153 і 44 мг/л досягаються через 1 і 3 год відповідно після в/в введення 1 г препарату. В основному виділяється нирками в незміненому вигляді. У здорових добровольців 45–60% дози, що становить 0,5–3 г, виводиться з сечею протягом 48 год. Інша частина виділяється з жовчю і калом у вигляді неактивних сполук.

Загальний плазмовий кліренс цефтріаксону залежить від дози; після в/в введення 0,5 г препарату він збільшується в межах 0,61–1,0 л/год, після в/в введення 2 г препарату — в межах 1,18–1,29 л/год.

Середній період напіввиведення (Т½) цефтріаксону у здорових дорослих становить 6–9 год, що значно більше, ніж у інших цефалоспоринів (0,6–4,4 год). Т½ цефтріаксону не залежить від введеної дози, частоти або шляху введення.

Терапевтичне застосування

Менінгіт. У 5 рандомізованих дослідженнях в/в введення цефтріаксону в дозі 60–100 мг/кг маси тіла у 98–100% немовлят і дітей з менінгітом спостерігалася відповідь на введення даного препарату протягом 18–36 год. Аналогічні показники відповіді відмічені з алатрофлоксацином, цефуроксимом і цефотаксимом (88–97% хворих). Неврологічні ускладнення при виписці були зареєстровані у 9–23% пацієнтів, які отримували цефтріаксон. Два невеликих порівняльних дослідження також показали, що цефтріаксон ефективний при лікуванні менінгіту у дорослих.

Гострий середній отит. Згідно з даними 6 рандомізованих досліджень одноразова в/м доза цефтріаксону 50 мг/кг маси тіла була клінічно ефективна й аналогічна 10-денній пероральній схемі прийому амоксициліну з/без клавуланової кислоти, цефаклору або котримоксазолу (триметоприм/сульфаметоксазол) при терапії немовлят і дітей з неускладненим гострим середнім отитом (ГСО). У дітей з ГСО, які не реагують на попередню антибактеріальну терапію, 3 дослідження продемонстрували, що в/в режим введення 3 доз цефтріаксону по 50 мг/кг/добу усуває 93–98% патогенів середнього вуха. Значно нижчі показники ерадикації спостерігалися при застосуванні 1 або 3 доз цефтріаксону в цій групі пацієнтів тільки в одному з порівняльних досліджень (73% проти 98%; р<0,001).

При такому терапевтичному підході рекомендується, щоб при неускладненому ГСО призначалася одноразова доза цефтріаксону, а при необхідності — додаткові дози (через 48–72 год) у тому випадку, якщо при введенні першої дози стався клінічний збій. Передбачається, що другу дозу можна вводити через 48–72 год, а не через 24 год, оскільки концентрація цефтріаксону перевищує MІК90 протягом ≥120 год для більшості організмів, включаючи пеніцилінрезистентні штами S. pneumoniae. Такий гнучкий підхід до терапії враховує можливість того, що якщо схема прийому однієї дози цефтріаксону була порушена, можлива терапія другою дозою, і в цьому випадку третьої дози не потрібно.

Позалікарняна пневмонія. Згідно з даними 10 рандомізованих досліджень серед госпіталізованих дорослих хворих з позалікарняної пневмонією (CAP) призначали цефтріаксон у дозі 1–4 г/добу як монотерапію або з подальшим введенням пероральних (інших) антибіотиків у якості продовження терапії захворювання. У цьому випадку його ефективність була аналогічна ефективності інших β-лактамних антибіотиків (амоксицилін + клавуланова кислота, цефепім, цефподоксим, цефодизим), фторхінолонів (ципрофлоксацин, левофлоксацин, гатифлоксацин, тровафлоксацин) і лінезолід. Частота терапевтичного успіху при призначенні цефтріаксону як монотерапії варіювала в межах 81–98% в порівнянні з 85–98% у схемах порівняння. А поетапна схема прийому цефтріаксону 50 мг/кг/добу з подальшим пероральним введенням цефіксиму або амоксициліну + клавуланова кислота досягла аналогічних показників терапевтичної ефективності (як у схемах порівняння) у дітей з позалікарняною пневмонією.

Крім цього, у несліпому дослідженні у 31 пацієнта з позалікарняною пневмонією середня тривалість перебування в стаціонарі була скорочена на 1,2 доби (тобто 4,8 доби проти 6 діб) у хворих, які отримували терапію в/в введенням цефтріаксону (доза не вказана) з подальшим пероральним введенням цефподоксиму проксетилу 200 мг 2 р/добу в порівнянні з тими, хто отримував на початку терапії цефтріаксон, після чого застосовували інші схеми лікування перорально (вибір перорального препарату був на розсуд лікаря). Не відмічено рецидивів первинної інфекції або реадмісії в лікарню через 1 міс спостереження в жодній з груп лікування.

Інвазивні інфекції, викликані несприйнятливим до цефтріаксону Streptococcus pneumoniae: у пацієнтів з пневмококовим менінгітом спостерігалися збої в лікуванні або непередбачувані реакції зі штамами з MІК ≥1 мг/л. Тому рекомендується проведення комбінованої терапії з ванкоміцином або рифампіцином для пацієнтів з нечутливими до цефтріаксону штамами. Однак існує мало інформації щодо призначення даних схем лікування. І, навпаки, останні дані щодо інших пневмококових інфекцій (переважно пневмонія) дозволяють припустити, що цефтріаксон може ефективно застосовуватися для лікування інфекцій, викликаних S. pneumoniae (МІК цефтріаксону ≤2 мг/л).

Інфекції, що передаються статевим шляхом: разова доза в/м введення цефтріаксону в дозі 0,25 г призводить до стабільної частоти бактеріологічної ерадикації ≥95% у дорослих з неускладненою гонореєю. Ці дані отримані згідно з 15 великими рандомізованими дослідженнями. Показники ерадикації, досягнуті з цефтріаксоном, були аналогічні тим, про які повідомлялося при одноразовому прийомі препаратів порівняння (90–100%; цефіксим, цефтизоксим, цефотаксим, ампіцилін/сульбактам + пробенецид, троспектоміцин, ципрофлоксацин, флероксацин та еноксацин).

У рандомізованому дослідженні при одноразовому в/м введенні цефтріаксону 0,25 г в поєднанні з пероральним доксицикліном був досягнутий терапевтичний ефект для 95% жінок із запаленням тазових органів легкого та середнього ступеня тяжкості в порівнянні з 97% отримували пероральний кліндаміцин + ципрофлоксацин.

Гострий пієлонефрит: у вагітних з гострим пієлонефритом 4 рандомізованих дослідження встановили, що парентеральне введення цефтріаксону 1 г/добу з подальшим пероральним прийомом цефалексину або цефрадину було ефективним для 92 і 98% хворих. Лікування було ефективним незалежно від того, чи проводилося воно повністю або частково амбулаторно, хоча інфекційні ускладнення виключали амбулаторне лікування у понад 50% жінок при терміні вагітності >24 тиж. Аналогічні результати були досягнуті при схемах порівняння (в/в введення цефазоліну або ампіциліну + гентаміцин з подальшою аналогічною терапією).

Інші дитячі інфекції. Дані рандомізованих досліджень також продемонстрували, що цефтріаксон ефективний при лікуванні гострого пієлонефриту, множинної лікарської стійкості Salmonella typhi, септицемії, черевного тифу, шкірних і м’яких тканин, інфекцій кісток, інфекційної діареї, епізодів лихоманки у дітей з гемоглобінопатією і профілактиці інвазивних інфекцій у дітей з лихоманкою (віком 3–36 міс). Крім того, схеми лікування, до складу яких входив цефтріаксон, виявилися ефективними і, як правило, добре переносилися, включаючи новонароджених з доведеною або передбачуваною інфекцією (Lamb H.M. et al., 2002).

У 2007 р. від FDA надійшла інформація-попередження, що взаємодія цефтріаксону з кальційвмісними продуктами може призвести до побічної реакції у вигляді летального кінця у новонароджених, а також ризик такого результату існує у хворих будь-якого віку. Тому дана інформація з’явилася в маркуванні препарату. Крім того, у дітей був відзначений широкий спектр інших побічних реакцій, включаючи пошкодження печінки, інформація про які була додана у відповідний розділ інструкції (Zeng L. et al., 2017).

Висновок

Оскільки цефтріаксон активний відносно S. рneumoniae, терапія цим препаратом проводиться часто; призначають як ізольовано, так і в складі комбінованої схеми лікування інвазивних пневмококових інфекцій, у тому числі зі зниженою чутливістю до бета-лактамів. Його схема прийому 1 р/добу дозволяє спростити інші складні схеми лікування в умовах лікарні, а також є популярною в якості парентерального препарату в умовах амбулаторного лікування. Ці властивості препарату разом з хорошим профілем переносимості означають, що цефтріаксон, ймовірно, збереже своє місце в якості важливого цефалоспорину третього покоління при лікуванні серйозних позалікарняних і внутрішньолікарняних інфекцій (Lamb H.M. et al., 2002).

Інструкція МОЗ

Склад

діюча речовина: цефтриаксон;

1 флакон містить цефтриаксон натрію у кількості, що відповідає цефтриаксону 500 мг або 1000 мг.

Лікарська форма

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до жовтувато-помаранчевого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини III покоління. Цефтриаксон.

Код АТХ J01D D04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Цефтриаксон пригнічує синтез клітинної стінки бактерій після приєднання до пеніцилінзв’язуючих білків. У результаті припиняється біосинтез клітинної стінки (пептидоглікану), що у свою чергу призводить до лізису бактеріальної клітини і її загибелі.

Резистентність

Бактеріальна резистентність до цефтриаксону може розвиватися внаслідок дії одного або декількох механізмів:

  • гідролізу бета-лактамазами, включаючи бета-лактамази розширеного спектра, карбапенемази і ферменти Amp C, які можуть бути індуковані або стійко пригнічені у деяких аеробних грамнегативних бактерій;
  • зниженої афінності пеніцилінзв’язуючих білків до цефтриаксону;
  • непроникності зовнішньої мембрани у грамнегативних бактерій;
  • бактеріального ефлюксного насоса.

Граничні значення при визначенні чутливості

Граничні значення для мінімальної інгібуючої концентрації визначені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST):

ПатогенМетод розведень (мінімальна інгібуюча концентрація, мг/л)

Чутливий Резистентний
Enterobacteriaceae ≤ 1 2
Staphylococcus spp. a. a.
Streptococcus spp. (групи A, B, C і G) b. b.
Streptococcus pneumoniae ≤ 0,5c. 2
Streptococci групи Viridans ≤ 0,5 0,5
Haemophilus influenzae ≤ 0,12c. 0,12
Moraxella catarrhalis ≤ 1 2
Neisseria gonorrhoeae ≤ 0,12 0,12
Neisseria meningitidis ≤ 0,12 c. 0,12
Не пов’язані з видом ≤ 1d. 2

a. висновок про чутливість зроблено на основі чутливості до цефокситину;

b. висновок про чутливість зроблено на основі чутливості до пеніциліну;

c. рідко виникають ізоляти з мінімальною інгібуючою концентрацією, що перевищує граничні значення чутливості. Якщо таке спостерігається, слід провести повторне тестування, а у разі підтвердження — відправити у референтну лабораторію;

d. граничні значення стосуються добової внутрішньовенної дози 1 г × 1 і високої дози щонайменше 2 г × 1.

Загалом чутливі види

Грампозитивні аероби

Staphylococcus aureus (метицилінчутливий)£, коагулазонегативні стафілококи (метицилінчутливі)£, Streptococcus pyogenes (групи А), Streptococcus agalactiae (групи В), Streptococcus pneumoniae, Streptococci групи Viridans.

Грамнегативні аероби

Borrelia burgdorferi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Providencia spp., Treponema pallidum.

Види, для яких набута резистентність може бути проблемою

Грампозитивні аероби

Staphylococcus epidermidis+, Staphylococcus haemolyticus+, Staphylococcus hominis+

Грамнегативні аероби

Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli%, Klebsiella pneumoniae%, Klebsiella oxytoca%, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Serratia marcescens

Aнаероби

Bacteroides spp., Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Clostridium perfringens.

Початково резистентні мікроорганізми

Грампозитивні аероби

Enterococcus spp., Listeria monocytogenes

Грамнегативні аероби

Acinetobacter baumannii, Pseudomonas aeruginosa, Stenotrophomonas maltophilia

Aнаероби

Clostridium difficile

Інші:

Chlamydia spp., Chlamydophila spp., Mycoplasma spp., Legionella spp., Ureaplasma urealyticum

£ Усі метицилінрезистентні стафілококи резистентні до цефтриаксону.

+ Частота резистентності >50% щонайменше в одному регіоні.

% Штами, що продукують бета-лактамазу розширеного спектра, завжди резистентні.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Внутрішньом’язове введення

Після внутрішньом’язової ін’єкції середній піковий рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно половину від такого, що спостерігається після внутрішньовенного введення еквівалентної дози. Максимальна концентрація у плазмі крові після одноразового внутрішньом’язового введення 1 г препарату становить 81 мг/л та досягається через 2–3 години після введення. Площа під кривою «концентрація–час» у плазмі крові після внутрішньом’язового введення дорівнює такій після внутрішньовенного введення еквівалентної дози.

Внутрішньовенне введення

Після внутрішньовенного болюсного введення цефтриаксону у дозі 500 мг і 1 г середній піковий рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно 120 і 200 мг/л відповідно. Після внутрішньовенних інфузій цефтриаксону у дозі 500 мг, 1 г і 2 г рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно 80, 150 і 250 мг/л відповідно.

Розподіл.

Об’єм розподілу цефтриаксону становить 7–12 л. Концентрації, що набагато перевищують мінімальні пригнічувальні концентрації для більшості значущих збудників інфекцій, виявляються у тканинах, включаючи легені, серце, жовчовивідні шляхи, печінку, мигдалики, середнє вухо та слизову носа, кістки, а також спинномозкову, плевральну та синовіальну рідини, секрет простати. Збільшення середньої пікової концентрації у плазмі крові на 8–15% (Cmax) спостерігалося при повторному введенні; рівноважний стан досягався у більшості випадків протягом 48–72 годин залежно від шляху введення.

Проникнення в окремі тканини

Цефтриаксон проникає в оболонки головного мозку. Пенетрація більш виражена при запаленні оболонок головного мозку. Середня пікова концентрація цефтриаксону у спинномозковій рідині у пацієнтів з бактеріальним менінгітом становить до 25% від такої у плазмі порівняно з 2% у пацієнтів без запалення оболонок головного мозку. Пікові концентрації цефтриаксону у спинномозковій рідині досягаються приблизно через 4–6 годин після внутрішньовенної ін’єкції. Цефтриаксон проходить через плацентарний бар’єр та його присутність очікується у малих концентраціях у грудному молоці (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Зв’язування з білками

Цефтриаксон оборотно зв’язується з альбуміном. Зв’язування з білками плазми становить близько 95% при концентрації у плазмі крові менше 100 мг/л. Зв’язування є насичуваним, і ступінь зв’язування зменшується зі зростанням концентрації (до 85% при концентрації у плазмі крові 300 мг/л).

Біотрансформація

Цефтриаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється у неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

Виведення

Загальний плазмовий кліренс цефтриаксону (зв’язаного і незв’язаного) становить 10–22 мл/хв. Нирковий кліренс склав 5–12 мл/хв. 50–60% цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді нирками, у першу чергу шляхом гломерулярної фільтрації, 40–50% — у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтриаксону у дорослих становить близько 8 годин.

Пацієнти із нирковою або печінковою недостатністю

У хворих із порушенням функцій нирок або печінки фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначною мірою, відзначається лише незначне збільшення періоду напіввиведення (менше ніж у 2 рази), навіть у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок.

Відносно помірне збільшення періоду напіввиведення при порушенні функції нирок пояснюється компенсаторним збільшенням позаниркового кліренсу у результаті зменшення зв’язування з білками і відповідним збільшенням позаниркового кліренсу загального цефтриаксону.

У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення цефтриаксону не збільшується у зв’язку з компенсаторним збільшенням ниркового кліренсу. Це відбувається також у результаті збільшення вільної фракції цефтриаксону у плазмі крові, що сприяє спостережуваному парадоксальному збільшенню загального кліренсу препарату з збільшенням об’єму розподілу паралельно такому загального кліренсу.

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів віком від 75 років середній період напіввиведення зазвичай у 2–3 рази вищий, ніж у дорослих молодого віку.

Діти

Період напіввиведення цефтриаксону подовжений у новонароджених віком до 14 днів. Рівень вільного цефтриаксону може надалі зростати у результаті дії таких факторів, як зменшення клубочкової фільтрації і порушення зв’язування з білками. У дітей період напіввиведення менший, ніж у новонароджених або дорослих.

Плазмовий кліренс і об’єм розподілу загального цефтриаксону вищі у новонароджених, немовлят і дітей, ніж у дорослих.

Лінійність/нелінійність

Фармакокінетика цефтриаксону є нелінійною і всі основні фармакокінетичні параметри, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози, що базується на загальній концентрації препарату, і зменшуючись меншою мірою, ніж пропорційно до дози. Нелінійність спостерігається у результаті насичення зв’язування з білками плазми крові і тому для загального цефтриаксону це спостерігається у плазмі крові, а для вільного (незв’язаного) — ні.

Фармакокінетичний/фармакодинамічний взаємозв’язок

Як і в інших бета-лактамів, фармакокінетичний/фармакодинамічний індекс, який демонструє найкращу кореляцію з ефективністю in vivo, є відсоток інтервалу дозування, при якому незв’язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації цефтриаксону для окремих цільових видів (тобто,%T > мінімальної інгібуючої концентрації).

Клінічні характеристики

Показання

Лораксон застосовувати для лікування нижчезазначених інфекцій у дорослих і дітей, у тому числі доношених новонароджених (від народження):

  • бактеріальний менінгіт;
  • позалікарняна пневмонія;
  • госпітальна пневмонія;
  • гострий середній отит;
  • внутрішньочеревні інфекції;
  • ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);
  • інфекції кісток і суглобів;
  • ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;
  • гонорея;
  • сифіліс;
  • бактеріальний ендокардит.

Лораксон можна застосовувати для:

  • лікування гострого ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень у дорослих;
  • для лікування дисемінованого бореліозу Лайма (раннього (ІІ стадія) і пізнього (ІІІ стадія)) у дорослих і дітей, включаючи новонароджених віком від 15 днів;
  • передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання;
  • для ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася пропасниця з підозрою на бактеріальну інфекцію;
  • для лікування пацієнтів з бактеріємією, яка виникла у зв’язку з будь-якою з вищезазначених інфекцій або якщо є підозра на будь-яку із вищезазначених інфекцій.

Лораксон слід призначати разом з іншими антибактеріальними препаратами у випадку, якщо можливий діапазон бактеріальних збудників не підпадає під його спектр дії (див. розділ «Особливості застосування»).

Слід брати до уваги офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до цефтриаксону, або до будь-якого іншого цефалоспорину. Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприклад, анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого типу бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів).

Цефтриаксон протипоказаний:

недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тиждень з урахуванням терміну внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження)*;

доношеним новонародженим (віком ≤ 28 днів):

  • із гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки при таких станах зв’язування білірубіну, імовірно, порушене*;
  • які потребують (або очікується, що потребуватимуть) внутрішньовенного введення препаратів кальцію або інфузій кальційвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

У дослідженнях іn vitro було показано, що цефтриаксон може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові, що призводить до можливого ризику розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів.

Перед внутрішньом’язовим введенням цефтриаксону слід обов’язково виключити наявність протипоказань до застосування лідокаїну, якщо його застосовувати у якості розчинника (див. розділ «Особливості застосування»). Див. інструкцію для медичного застосування лідокаїну, особливо протипоказання.

Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити внутрішньовенно.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, не слід застосовувати для відновлення препарату Лораксон у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону також можуть утворюватися при змішуванні цефтриаксону із кальцієвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не можна вводити одночасно з розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, у тому числі із кальцієвмісними розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального харчування, за допомогою

Y-подібної системи. Однак решті пацієнтів, крім новонароджених, цефтриаксон та кальційвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною. У дослідженнях іn vitro із застосовуванням плазми пуповинної крові дорослих та новонароджених було показано, що у новонароджених існує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання», «Особливості застосування», «Побічні реакції», «Несумісність»).

Сумісне застосування препарату з пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект антагоністу вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнародне нормалізоване співвідношення та належним чином корегувати дозу антагоністу вітаміну К як під час, так і після терапії цефтриаксоном (див. розділ «Побічні реакції»).

Існують суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. У таких випадках слід ретельно дотримуватися рекомендацій із моніторингу рівня аміноглікозидів (та функції нирок) у клінічній практиці.

У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфеніколу у комбінації із цефтриаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значущість цих даних невідома.

Не було зареєстровано випадків взаємодії між цефтриаксоном та кальційвмісними препаратами для перорального застосування або взаємодії між цефтриаксоном для внутрішньом’язового введення та кальційвмісними препаратами (для внутрішньовенного або перорального застосування).

У пацієнтів, які застосовують цефтриаксон, можливі хибно-позитивні результати тесту Кумбса.

Цефтриаксон, як і інші антибіотики, може спричиняти хибно-позитивні результати аналізу на галактоземію.

Подібним чином при визначенні глюкози у сечі за допомогою неферментних методів результати можуть бути хибно-позитивними. З цієї причини у період застосування цефтриаксону слід визначати рівень глюкози у сечі за допомогою ферментних методів.

Порушень функції нирок не спостерігалося після супутнього застосування великих доз цефтриаксону та потужних діуретиків (наприклад, фуросеміду).

Одночасне застосування пробенециду не знижує виведення цефтриаксону.

Особливості застосування

Реакції гіперчутливості.

Як і при застосуванні всіх бета-лактамних антибіотиків, повідомляли про випадки серйозних реакцій гіперчутливості, іноді з летальними наслідками (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку тяжких реакцій гіперчутливості застосування цефтриаксону слід негайно припинити та вжити належних невідкладних заходів. Перед початком лікування слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції гіперчутливості до цефтриаксону, інших цефалоспоринів або інших типів бета-лактамних засобів. Слід з обережністю застосовувати цефтриаксон пацієнтам із наявністю в анамнезі нетяжкої гіперчутливості до інших бета-лактамних препаратів.

Зареєстровані випадки тяжких небажаних реакцій з боку шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла/токсичний епідермальний некроліз); однак частота цих явищ невідома (див. розділ «Побічні реакції»).

Взаємодія з лікарськими засобами, що містять кальцій.

У недоношених та доношених немовлят віком до 1 місяця описані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у легенях та нирках із летальними наслідками. Щонайменше одному з цих пацієнтів цефтриаксон та кальцій вводили у різний час та через різні внутрішньовенні інфузійні системи. Згідно з наявними науковими даними, не зареєстровано підтверджених випадків утворення внутрішньосудинних преципітатів, окрім новонароджених, яким вводили цефтриаксон та кальційвмісні розчини або будь-які інші кальційвмісні препарати. У дослідженнях іn vitro було показано, що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону порівняно з пацієнтами інших вікових груп.

При застосуванні цефтриаксону пацієнтам будь-якого віку препарат не можна змішувати або вводити одночасно з будь-якими розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних систем або введенні препаратів у різні інфузійні ділянки. Проте пацієнтам віком від 28 днів цефтриаксон та кальційвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, за умови введення препаратів через різні інфузійні системи у різні ділянки тіла або заміни чи ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворенню преципітату. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальційвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких не пов’язане з подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ та цефтриаксон можна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні системи та у різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції», «Фармакокінетика» та «Несумісність»).

Діти.

Безпека та ефективність препарату Лораксон у новонароджених, немовлят та дітей були встановлені для доз, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтриаксон, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові.

Лораксон протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).

Імуноопосередкована гемолітична анемія.

Випадки імуноопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, у тому числі препарат Лораксон (див. розділ «Побічні реакції»). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, у тому числі із летальними наслідками, були зареєстровані у період лікування Лораксоном як у дорослих, так і у дітей.

Якщо під час застосування цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.

Довготривале лікування.

При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, асоційованих із застосуванням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на тлі застосування майже всіх антибактеріальних засобів, у тому числі цефтриаксону. Тяжкість цих захворювань може коливатися від легкої до такої, що загрожує життю. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування цефтриаксону виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід обміркувати припинення терапії цефтриаксоном та застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.

Тяжка ниркова та печінкова недостатність.

У випадку тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Вплив на результати серологічних досліджень.

При застосуванні препарату Лораксон тест Кумбса може давати хибно-позитивні результати. Також препарат Лораксон може спричиняти хибно-позитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. розділ «Побічні реакції»).

При визначенні глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отримані хибно-позитивні результати. Протягом застосування Лораксону рівні глюкози у сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).

Натрій.

Кожен грам препарату Лораксон містить 3,6 ммоль натрію. Це слід взяти до уваги пацієнтам, які дотримуються дієти із контрольованим вмістом натрію.

Спектр антибактеріальної активності.

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним для застосування в якості монотерапії при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ ««Спосіб застосування та дози»). У випадку полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.

Застосування лідокаїну.

Якщо в якості розчинника застосовувати розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити лише внутрішньом’язово. Перед введенням препарату слід обов’язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену у інструкції для медичного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводити внутрішньовенно.

Жовчокам’яна хвороба.

У випадку наявності на сонограмі тіней слід зважити на можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г/добу та вище. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У рідкісних випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. У разі наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування, і лікар має прийняти рішення про припинення застосування препарату, зважаючи на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку (див. розділ «Побічні реакції»).

Жовчний стаз.

Випадки панкреатиту, можливо спричинені непрохідністю жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували препарат Лораксон (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість із таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарного сладжу, такі як попередня значна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування препарату Лораксон.

Нирковокам’яна хвороба.

Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціурії приймає лікар, зважаючи на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності: надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Цефтриаксон проникає через плацентарний бар’єр. Існують обмежені дані щодо застосування цефтриаксону вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та постнатальний розвиток. У період вагітності, зокрема у Ӏ триместрі, цефтриаксон можна застосовувати, лише якщо користь перевищує ризик.

Годування груддю.

Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні препарату у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на грудних немовлят. Проте не можна виключати ризик розвитку діареї та грибкової інфекції слизових оболонок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення/відмови від застосування цефтриаксону з урахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки.

Фертильність.

У дослідженнях репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лікування цефтриаксоном можуть виникати такі побічні реакції як запаморочення, що може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Дозування

Доза препарату залежить від тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку і функції печінки та нирок пацієнта.

Нижче наведені дози є загально рекомендованими для цих показань. В особливо тяжких випадках слід застосовувати найвищу дозу із рекомендованого діапазону.

Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг).

Доза цефтриаксону* Частота введення** Показання
1–2 г Один раз на добу Позалікарняна пневмонія

Гостре ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень

Внутрішньочеревні інфекції

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)

2 г Один раз на добу Госпітальна пневмонія

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

Інфекції кісток і суглобів

2–4 г Один раз на добу Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася пропасниця і є підозра на бактеріальну інфекцію

Бактеріальний ендокардит

Бактеріальний менінгіт

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.

** У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання

у дорослих і дітей віком від 12 років (≥50 кг), які потребують особливих схем дозування:

Гострий середній отит

Може бути застосована одноразова внутрішньом’язова доза 1–2 г Лораксону.

Деякі дані свідчать, що у випадку, коли стан пацієнта тяжкий або попередня терапія була неефективною, Лораксон може бути ефективним при внутрішньом’язовому введенні у дозі 1 — 2 г на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання

2 г одноразово перед операцією.

Гонорея

Разова доза 500 мг внутрішньом’язово.

Сифіліс

Загально рекомендованими дозами є 500 мг — 1 г один раз на добу зі збільшенням дози до 2 г один раз на добу при нейросифілісі протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія))

По 2 г один раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Діти

Новонароджені, немовлята та діти віком від 15 днів до 12 років (

Дітям з масою тіла 50 кг або більше слід застосувати звичайні дози для дорослих.

Доза цефтриаксону* Частота введення** Показання
50–80 мг/кг Один раз на добу Внутрішньочеревні інфекції

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)

Позалікарняна пневмонія

Госпітальна пневмонія

50–100 мг/кг

(максимально 4 г)

Один раз на добу Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

Інфекції кісток і суглобів

Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася пропасниця і є підозрою на бактеріальну інфекцію

80–100 мг/кг

(максимально 4 г)

Один раз на добу Бактеріальний менінгіт
100 мг/кг

(максимально 4 г)

Один раз на добу Бактеріальний ендокардит

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.

** У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у новонароджених, немовлят та дітей віком від 15 днів до 12 років (≥50 кг), які потребують особливих схем дозування:

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосована одноразова внутрішньом’язова ін’єкція Лораксону у дозі 50 мг/кг. Деякі дані свідчать, що у випадку, коли стан дитини тяжкий або попередня терапія була неефективною, Лораксон може бути ефективним при внутрішньом’язовому введенні в дозі 50 мг/кг на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання

50–80 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Загально рекомендованими дозами є 75–100 мг/кг (максимально 4 г) один раз на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія))

50–80 мг/кг один раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Новонароджені віком 0–14 днів

Лораксон протипоказаний для застосування недоношеним новонародженим з постменструальним віком до 41 тижня (гестаційний вік + календарний вік).

Доза цефтриаксону* Частота введення Показання
20–50 мг/кг Один раз на добу Внутрішньочеревні інфекції

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит)

Позалікарняна пневмонія

Госпітальна пневмонія

Інфекції кісток і суглобів

Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася пропасниця і є підозра на бактеріальну інфекцію

50 мг/кг Один раз на добу Бактеріальний менінгіт

Бактеріальний ендокардит

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.

Не слід перевищувати максимальну добову дозу 50 мг/кг.

Показання у новонароджених віком 0–14 днів, що потребують особливих схем дозування:

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту може бути застосована одноразова внутрішньом’язова ін’єкція Лораксону у дозі 50 мг/кг.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання

20 — 50 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Загально рекомендованою дозою є 50 мг/кг один раз на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Враховуючи загальні рекомендації щодо антибіотикотерапії, застосування цефтриаксону слід продовжувати протягом 48–72 годин після зникнення пропасниці або підтвердження досягнення ерадикації бактеріальної інфекції.

Пацієнти літнього віку

За умови задовільної функції нирок і печінки корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Наявні дані свідчать про відсутність необхідності коригувати дозу у пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю, якщо функція нирок не порушена.

Немає даних досліджень щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ Фармакокінетика).

Пацієнти з нирковою недостатністю

У пацієнтів з порушеною нирковою функцією немає необхідності знижувати дозу цефтриаксону, якщо функція нирок не порушена. Лише у разі ниркової недостатності у передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза цефтриаксону не має перевищувати 2 г.

Хворим, які знаходяться на діалізі, немає потреби в додатковому введенні препарату після діалізу. Цефтриаксон не видаляється з організму шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.

Пацієнти з тяжким порушенням функції печінки і нирки

При одночасному тяжкому порушенні функцій нирок та печінки рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.

Спосіб введення

Внутрішньом’язове введення

Лораксон можна вводити шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Внутрішньом’язову ін’єкцію слід робити у центр відносно великого м’яза. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.

Якщо лідокаїн застосовувати в якості розчинника, отриманий розчин ніколи не слід вводити внутрішньовенно (див. розділ «Протипоказання»). Для детальної інформації рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного застосування лідокаїну.

Застосування лідокаїну передбачає попереднє проведення проби для визначення індивідуальної чутливості до цього лікарського засобу.

Внутрішньовенне введення

Лораксон можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 30 хвилин (шлях, якому віддається перевага) або шляхом повільної внутрішньовенної ін’єкції тривалістю більше 5 хвилин. Внутрішньовенне переривчасте введення слід здійснювати протягом 5 хвилин переважно у великі вени. Внутрішньовенні дози по 50 мг/кг або більше слід вводити шляхом інфузії немовлятам і дітям віком до 12 років. Новонародженим внутрішньовенні дози слід вводити протягом 60 хвилин з метою зменшення потенційного ризику білірубінової енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Питання про внутрішньом’язове введення слід розглядати, коли внутрішньовенний шлях введення неможливий або менш прийнятний для пацієнта. Дози, що перевищують 2 г, слід вводити внутрішньовенно.

Цефтриаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), якщо їм потрібне (або очікується, що буде потрібне) лікування кальційвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи інфузійні розчини, які містять кальцій, такі як парентеральне харчування, у зв’язку з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. розділ «Протипоказання»).

Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, для розчинення цефтриаксону у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також може відбуватися при змішуванні цефтриаксону з розчинами, які містять кальцій в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Тому не можна змішувати або одночасно вводити цефтриаксон з розчинами, які містять кальцій (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Несумісність»).

З метою передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання цефтриаксон слід вводити за 30–90 хвилин до хірургічного втручання.

Діти.

Препарат застосовувати дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».

Передозування

При передозуванні може спостерігатися нудота, блювання, діарея. У разі передозування гемодіаліз чи перитонеальний діаліз не зменшать надмірні концентрації препарату у плазмі крові. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування симптоматичне.

Побічні реакції

Побічними реакціями, що найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення рівня печінкових ферментів.

Частоту виникнення небажаних реакцій на цефтриаксон визначали за даними клінічних досліджень.

За частотою явища класифіковані таким чином:

дуже поширені (≥ 1/10);

поширені (≥ 1/100 < 1/10);

непоширені (≥ 1/1000 < 1/100);

рідко поширені (≥ 1/10000 < 1/1000);

частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Інфекції та інвазії: непоширені — грибкові інфекції статевих органів; рідко поширені — псевдомембранний колітb; частота невідомаa — суперінфекціїb.

З боку системи крові та лімфатичної системи: поширені — еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; непоширені — гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції; частота невідомаa — гемолітична анеміяb, агранулоцитоз.

З боку імунної системи: частота невідомаa – анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, реакції гіперчутливостіb.

З боку нервової системи: непоширені — головний біль, запаморочення; частота невідомаa — судоми.

З боку органів слуху і рівноваги: частота невідомаa — вертиго.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: рідко поширені — бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: поширені — діареяb, рідкі випорожнення; непоширені — нудота, блювання; частота невідомаa — панкреатитb, стоматит, глосит.

З боку гепатобіліарної системи: поширені — підвищення рівня печінкових ферментів; частота невідомаa — преципітати у жовчному міхуріb, ядерна жовтяниця.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: поширені — висип; непоширені — свербіж; рідко поширені — кропив’янка; частота невідомаa — синдром Стівенса-Джонсонаb, токсичний епідермальний некролізb, багатоформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко поширені — гематурія, глюкозурія; частота невідомаa — олігурія, утворення преципітатів у нирках (оборотні).

Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: непоширені — флебіт, біль у місці ін'єкції, пропасниця; рідко поширені — набряк, озноб.

Дані лабораторних аналізів: непоширені — підвищення рівня креатиніну у крові; частота невідомаa — хибно-позитивні результати тесту Кумбсаb, хибно-позитивні результати аналізу на галактоземіюb, хибно-позитивні результати неферментних методів визначення глюкозиb.

a На основі постмаркетингових звітів. Оскільки інформація про ці реакції добровільно надходить від населення невизначеної кількості, неможливо достовірно оцінити їх частоту, у зв’язку з цим вона характеризується як невідома

b див. розділ «Особливості застосування».

Інфекції та інвазії.

Випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов’язані з Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).

Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді з летальними наслідками, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та препарати кальцію. При аутопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їх малого об'єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 грамів, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад, обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості, або у хворих у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії, і зникають після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Особливості застосування»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищих за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною, у деяких дослідженнях — понад 30%. При повільному введенні препарату (протягом 20–30 хвилин) частота утворення преципітатів вочевидь нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадках виникали такі клінічні симптоми як біль, нудота і блювання. У таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.

Не слід змішувати або додавати до інших препаратів, крім тих, що зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози». Цефтриаксон не слід змішувати з кальційвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера або розчин Гартмана, у зв’язку з тим, що можуть утворюватися преципітати. Цефтриаксон не слід змішувати або вводити одночасно з розчинами, які містять кальцій, включаючи розчини для парентерального харчування (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Упаковка

По 12 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Ексір Фармасьютикал Компані, Іран

Exir Pharmaceutical Company, Iran.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

2-ий км Рінг Роуд, Боруджерд 69189, Іран

2nd Km Ring Road, Boroujerd 69189, Iran.

Дата додавання: 19.10.2021 р.
© Компендіум 2019

Діагнози, при яких застосовують Лораксон

Абсцес зовнішнього вуха МКХ H60.0
Абсцес шкіри, фурункул і карбункул інших локалізацій МКХ L02.8
Абсцес шкіри, фурункул і карбункул шиї МКХ L02.1
Апендицит МКХ K37
Бронхопневмонія МКХ J18.9
Гострий апендицит МКХ K35.8
Гострий біліарний панкреатит МКХ K85.1
Гострий фаринготонзиліт МКХ J03.9
Гострий фронтальний синусит МКХ J01.1
Множинні переломи гомілки МКХ S82.7
Обструктивний бронхіт МКХ J40
Однобічна або неуточнена пахова грижа з непрохідністю без гангрени МКХ K40.3
Окципіто-тригемінальний синдром МКХ H66.2
Паратонзиліт МКХ J36
Пневмонія МКХ J18.0
Пупкова грижа МКХ K42.9
Слизисто-гнійний хронічний бронхіт МКХ J41.1
Флегмона інших локалізацій МКХ L03.8
Хронічний обструктивний пієлонефрит МКХ N11.1
Хронічний тонзиліт МКХ J35.0

Рекомендовані аналоги Лораксон:

Алвобак
порошок для розчину для ін'єкцій 1 г флакон, № 1
Містрал Кепітал Менеджмент
Бліцеф
порошок для розчину для ін'єкцій 1000 мг флакон, № 10
ААР Фарма
Деніцеф
порошок для розчину для ін'єкцій 1 г флакон, № 1
Vita Sun
Деніцеф
порошок для розчину для ін'єкцій або інфузій 2 г флакон, № 1
Vita Sun
Діацеф 1 г
порошок для розчину для ін'єкцій 1000 мг флакон у картонній упаковці, № 1
Сенс Лабораторіс
Діацеф 2 г
порошок для розчину для ін'єкцій 2000 мг флакон у картонній упаковці, № 1
Сенс Лабораторіс
Емсеф
порошок для приготування ін'єкційного розчину 1000 мг флакон, № 1
Абрил Формулейшнз
Емсеф 1000
порошок для розчину для ін'єкцій 1000 мг флакон, № 1
Абрил Формулейшнз
Ефмерин
порошок для розчину для ін'єкцій 1 г флакон, № 1
Ананта Медікеар
Ефмерин
порошок для розчину для ін'єкцій 2 г флакон, № 1
Ананта Медікеар
Лаваксон
порошок для розчину для ін'єкцій 2 г флакон, № 1
М.Біотек Лтд.
Медаксон
порошок для приготування ін'єкційного розчину 1 г флакон, № 10
Medochemie Ltd
Медаксон
порошок для приготування ін'єкційного розчину 2 г флакон, № 10
Medochemie Ltd
Онтазен-1000
порошок для розчину для ін'єкцій 1000 мг флакон, № 1
Сенс Лабораторіс
Промоцеф
порошок для розчину для ін'єкцій 1 г флакон, № 1, 5
Лекхім
Ротацеф
порошок для розчину для ін'єкцій 1 г флакон, № 10
Уорлд Медицин
Ротацеф
порошок для розчину для ін'єкцій 1 г флакон з 1% лідокаїном в ампулах по 3,5 мл, № 1
Уорлд Медицин
Руміксон Фармюніон
порошок для розчину для ін'єкцій 1 г флакон, № 1
Антібіотіче
Санаксон
порошок для розчину для ін'єкцій 1000 мг флакон, № 1
Сенс Лабораторіс
Санаксон
порошок для розчину для ін'єкцій 2000 мг флакон, № 1
Сенс Лабораторіс
Тримек
порошок для приготування ін'єкційного розчину 1 г флакон, № 1, 25
Авант
Цефаксон
порошок для приготування ін'єкційного розчину 1 г флакон, № 1
Lupin
ЦЕФОРТ
порошок для розчину для ін'єкцій або інфузій 1 г флакон, № 1, 10
Антібіотіче
ЦЕФОРТ
порошок для розчину для ін'єкцій або інфузій 2 г флакон, № 1, 10
Антібіотіче
Цефтриаксон-Дарниця
порошок для розчину для ін'єкцій 0,5 г флакон, № 1, 5
Дарниця ФФ
Цефтриаксон-Дарниця
порошок для розчину для ін'єкцій 1 г флакон, № 1, 5, 40
Дарниця ФФ
Цефтріаксон-БХФЗ
порошок для розчину для ін'єкцій 500 мг флакон, № 1
Борщагівський ХФЗ
Цефтріаксон-БХФЗ
порошок для розчину для ін'єкцій 1000 мг флакон, № 1
Борщагівський ХФЗ
Цефтриаксон
порошок для розчину для ін'єкцій 1 г флакон, № 1
AAR Pharma FZ LLC
Цефтріаксон
порошок для приготування ін'єкційного розчину 1000 мг флакон, № 5
Дженофарм
Цефтріаксон
порошок для приготування ін'єкційного розчину 1000 мг флакон, № 10
Дженофарм
Цефтріаксон
порошок для розчину для ін'єкцій 1 г флакон, № 1
Лекхім-Харків
Цефтріаксон
порошок для розчину для ін'єкцій 1 г флакон, № 5, 50
Лекхім-Харків
Цефтріаксон
порошок для розчину для ін'єкцій 1 г флакон з розчинником (лідокаїн 10 мг/мл) в ампулах 3,5 мл, № 1
Лекхім-Харків
Цефтриаксон 500
порошок для розчину для ін'єкцій 0,5 г флакон, № 1
Лекхім-Харків
Цефтриаксон Ананта
порошок для розчину для ін'єкцій 1 г флакон, № 1
Ананта Медікеар
Цефтриаксон Ананта
порошок для розчину для ін'єкцій 2 г флакон, № 1
Ананта Медікеар
Цефтриаксон-Віста
порошок для розчину для ін'єкцій 1 г флакон, № 1
Містрал Кепітал Менеджмент
Цефтриаксон-Віста
порошок для розчину для ін'єкцій 1 г флакон, № 10
Містрал Кепітал Менеджмент
Цефтриаксон Юрія-Фарм
порошок для приготування розчину для ін'єкцій 1000 мг флакон, № 1
Юрія-Фарм
Цефтриаксон Юрія-Фарм
порошок для приготування розчину для ін'єкцій 1000 мг флакон, № 10
Юрія-Фарм
Цефтріаксон
порошок для розчину для ін'єкцій 0,5 г флакон, № 1, 10
Київмедпрепарат
Цефтріаксон
порошок для розчину для ін'єкцій 1 г флакон, № 1, 10
Київмедпрепарат
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko