ФЕНАЗЕПАМ® IC (PHENAZEPAM IC)

Склад і форма випуску

таблетки 0,0005 г блістер, № 50Ціни в аптеках
Феназепам
0,0005 г
№ UA/8564/01/01 від 15.06.2018
C За рецептом
таблетки 0,0025 г блістер, № 20Ціни в аптеках
Феназепам
0,0025 г
№ UA/8564/01/03 від 15.06.2018
C За рецептом
таблетки 0,001 г блістер, № 20, 50Ціни в аптеках
№ UA/8564/01/02 від 15.06.2018
C За рецептом

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Феназепам ІС — транквілізатор групи похідних бензодіазепіну. Зумовлює анксіолітичну, протисудомну, міорелаксуючу та снодійну дії.

Феназепам є екзогенним лігандом специфічних бензодіазепінових рецепторів ЦНС. Механізм дії пов’язаний зі зменшенням збудливості підкоркових центрів головного мозку та гальмуванням їхньої взаємодії з корою мозку.

Фармакокінетика. При пероральному застосуванні феназепам добре всмоктується у травному тракті. Час досягнення Cmax феназепаму в крові — від 1 до 2 год. Т½ з організму — від 6 до 18 год. Метаболізується в печінці. Екскреція феназепаму здійснюється переважно нирками.

Показання ФЕНАЗЕПАМ IC

невротичні, неврозоподібні, психопатичні, психопатоподібні стани, іпохондрично-синестопатичний синдром, вегетативні дисфункції, що супроводжуються підвищеною роздратованістю, почуттям тривоги, страху, психомоторним збудженням, емоційною лабільністю, розладами сну та іншими проявами.

Як анксіолітичний засіб у складі комплексної терапії при абстинентному синдромі, тиках, гіперкінезах.

Застосування ФЕНАЗЕПАМ IC

таблетки Феназепаму ІС слід застосовувати внутрішньо, приймати не розжовуючи. Режим дозування встановлюється індивідуально, залежно від показань, перебігу захворювання та чутливості до лікарського засобу.

Для досягнення призначеної дози лікарського засобу слід застосовувати таблетки з відповідним вмістом діючої речовини.

Необхідно застосовувати найнижчі ефективні дози. За необхідності дозу слід підвищувати поступово.

Для лікування за наявності невротичних, неврозоподібних, психопатичних, психопатоподібних станів, іпохондрично-синестопатичного синдрому, вегетативних диcфункцій, які супроводжуються підвищеною роздратованістю, почуттям тривоги, страху, психомоторним збудженням, емоційною лабільністю, середня доза лікарського засобу зазвичай становить 0,5–1 мг 2–3 рази на добу. Через 2–4 дні з урахуванням ефективності та переносимості лікарського засобу за необхідності доза може бути підвищена до 4–6 мг/добу. Ранкова та денна дози становлять 0,5–1 мг, на ніч — решта від встановленої добової дози. При значно вираженій ажитації, страхові, тривозі лікування слід починати з дози 3 мг/добу, швидко підвищуючи дозу до 4–6 мг/добу до отримання терапевтичного ефекту.

При розладах сну доза лікарського засобу становить 0,5 мг за 20–30 хв до сну.

У складі комплексної терапії при тиках, гіперкінезах доза лікарського засобу становить 0,5–3 мг 1 або 2 рази на добу; при абстинентному синдромі – 2,5–5 мг/добу.

Максимальна добова доза лікарського засобу становить 10 мг та може застосовуватись виключно в умовах стаціонарного лікування під наглядом лікаря.

Тривалість курсу лікування — до 2 міс — визначається лікарем індивідуально залежно від стану здоров’я пацієнта та перебігу захворювання. Тривале застосування лікарського засобу не рекомендується. Відміну лікарського засобу слід проводити шляхом поступового зниження дози. Для пацієнтів, які застосовували феназепам протягом тривалого часу, може знадобитися триваліший період для зниження дози.

Діти. У зв’язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування феназепаму дітям (віком до 18 років) лікарський засіб не застосовують у пацієнтів цієї вікової групи.

Протипоказання

гіперчутливість до бензодіазепінів або до будь-якого з компонентів лікарського засобу, тяжкі респіраторні захворювання (дихальна недостатність, гостра легенева недостатність, тяжке ХОХЛ, БА), синдром апное уві сні, міастенія гравіс, гостра закритокутова глаукома або схильність до її розвитку, тяжкі порушення функції печінки та/чи нирок, астенія, кахексія, тяжка депресія, шоковий стан, гострі отруєння алкоголем, іншими транквілізаторами, нейролептиками, снодійними та наркотичними засобами. Період вагітності чи годування грудьми. Дитячий вік (до 18 років). Вживання алкоголю під час лікування.

Побічна дія

побічні реакції, пов’язані із застосуванням феназепаму, залежать від індивідуальної чутливості пацієнта, тривалості лікування, дози та схеми підвищення дози лікарського засобу. При поступовому підвищенні дози не більше ніж на 1,5–2,5 мг/добу побічні реакції зазвичай не спостерігаються. При швидкому підвищенні дози більше ніж на 5–7 мг/добу частота виникнення побічних реакцій збільшується. Знизити вираженість побічних реакцій або усунути їх можна шляхом зниження дози феназепаму.

Побічні реакції класифіковані за органами і системами та частотою їх виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100–<1/10), нечасто (≥1/1000–<1/100), рідко (≥1/10 000–<1/1000), дуже рідко (<1/10 000).

З боку психіки: на початку лікування (особливо у пацієнтів літнього віку) — зниження здатності до концентрації уваги, дезорієнтація в часі та просторі, сплутаність свідомості; нечасто – зниження пам’яті; рідко — ейфорія, депресія, емоційна бідність, пригніченість настрою; дуже рідко — парадоксальні реакції, такі як почуття неспокою, страху, тривоги, гніву, емоційне збудження, психомоторне збудження, ажитація, напади агресії, дратівливості, марення, галюцинації, психози, втрата пам’яті, безсоння, кошмарні сновидіння, розлади поведінки, м’язовий спазм, суїцидальні думки.

З боку нервової системи: на початку лікування (особливо в осіб літнього віку) — сонливість, підвищена втомлюваність, запаморочення, атаксія, нестійкість ходи, уповільнення психічних та рухових реакцій; часто – помірний головний біль, м’язова слабкість, порушення рівноваги та ходи (особливо у пацієнтів літнього віку); нечасто — порушення мовлення; рідко — головний біль, тремор, порушення координації рухів (особливо при застосуванні високих доз), дистонічні екстрапірамідні реакції (неконтрольовані рухи, у тому числі очей), астенія, дизартрія, епілептичні припадки (у пацієнтів з епілепсією).

З боку органа зору: рідко — порушення зору (мідріаз, диплопія, розфокусований зір).

З боку серцево-судинної системи: рідко — незначна артеріальна гіпотензія, тахікардія.

З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко — лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (озноб, гіпертермія, біль у горлі, підвищена втомлюваність або слабкість), анемія, тромбоцитопенія.

З боку ШКТ: зниження апетиту, сухість у роті або слинотеча, печія, нудота, блювання, запор, діарея.

З боку гепатобіліарної системи: рідко — порушення функції печінки, підвищення активності печінкових трансаміназ і лужної фосфатази, жовтяниця.

З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок; часто — порушення сечовипускання (нетримання сечі, затримка сечовипускання).

З боку репродуктивної системи: дисменорея; нечасто — порушення менструального циклу, зниження або підвищення лібідо.

З боку імунної системи: алергічні реакції, у тому числі висипання на шкірі, свербіж, гіперемія шкіри, ангіоневротичний набряк.

Інші: рідко — зменшення маси тіла.

При застосуванні феназепаму у пацієнтів літнього віку існує підвищений ризик падінь і переломів.

Під час лікування феназепамом можуть виникати переддепресивні стани, які не діагностуються.

Застосування феназепаму може призвести до розвитку толерантності, психічної та фізичної залежності (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Пацієнти з алкогольною залежністю або з залежністю від інших лікарських засобів мають підвищений ризик розвитку залежності від феназепаму. Раптове припинення прийому феназепаму може спричинити синдром відміни. Симптоми синдрому відміни: головний біль, м’язовий біль, нудота, блювання, підвищене потовиділення, почуття неспокою, дратівливість, нервозність, підвищена тривожність, емоційне напруження, дисфорія, депресія, порушення сну, спазми гладких м’язів внутрішніх органів та скелетних м’язів, тремор, тахікардія, судоми, сплутаність свідомості, деперсоналізація, розлади сприйняття, у тому числі гіперакузія, фотофобія, парестезії; рідко — гострий психоз.

Особливості застосування

тривалість лікування феназепамом має бути якомога коротшою залежно від показань.

Одночасне застосування феназепаму з депресантами ЦНС може посилити клінічні ефекти феназепаму, включаючи тяжкий седативний ефект, клінічно значущу респіраторну та/чи кардіоваскулярну депресію. Тому одночасне застосування феназепаму з депресантами ЦНС, включаючи алкоголь, протипоказане (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ, ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Толерантність

Пацієнти, які раніше не приймали психотропних лікарських засобів, можуть потребувати нижчих доз феназепаму, ніж пацієнти, які раніше отримували терапію антидепресантами, анксіолітиками, або пацієнти з алкогольною залежністю.

Тривале застосування феназепаму викликає ослаблення його терапевтичного ефекту, що може спричинити самовільне підвищення дози феназепаму пацієнтом для досягнення бажаного терапевтичного ефекту.

Залежність

Застосування феназепаму протягом кількох тижнів у дозах >4 мг/добу може призвести до розвитку психічної та фізичної залежності. Пацієнти з алкогольною залежністю або з залежністю від інших лікарських засобів мають підвищений ризик розвитку залежності від феназепаму.

Раптове припинення прийому феназепаму може спричинити синдром відміни (у тому числі дратівливість, почуття тривоги, розлади сну, підвищене потовиділення, депресію), особливо при тривалому прийомі лікарського засобу (більше 8–12 тиж). У деяких пацієнтів симптоми відміни можуть виникати навіть після короткотривалого лікування феназепамом, особливо при застосуванні лікарського засобу у високих дозах. Щоб уникнути розвитку симптомів відміни, припиняти лікування феназепамом необхідно шляхом поступового зниження дози.

Парадоксальні реакції

Феназепам, як і всі бензодіазепіни, може спричиняти парадоксальні реакції, такі як почуття тривоги, страху, гніву, напади агресії, дратівливості, галюцинації, нічні кошмари, безсоння, поверхневий сон, посилення м’язових судом, суїцидальні думки, неадекватна поведінка та інші розлади поведінки. Такі реакції найчастіше виникають у осіб літнього віку та пацієнтів із психічними розладами, а також у разі поєднаного застосування феназепаму з іншими лікарськими засобами та вживання алкоголю. У разі розвитку парадоксальних реакцій необхідно припинити лікування феназепамом.

Особливі групи пацієнтів

Феназепам слід застосовувати з обережністю пацієнтам із церебральною та спінальною атаксією, алкогольною, медикаментозною чи наркотичною залежністю в анамнезі, зі схильністю до зловживання психоактивними лікарськими засобами, з гіпопротеїнемією.

Пацієнти із психічними розладами, органічними ураженнями головного мозку при застосуванні феназепаму можуть мати парадоксальні реакції. Монотерапія феназепамом підвищує ризик появи суїцидальних думок у цих пацієнтів.

У пацієнтів з БА та осіб літнього віку застосування феназепаму може погіршувати прохідність дихальних шляхів.

У пацієнтів із печінковою та/чи нирковою недостатністю феназепам може накопичуватися в організмі, посилюючи дію інших лікарських засобів та вираженість побічних реакцій.

Особам літнього віку, ослабленим пацієнтам, пацієнтам з печінковою та/чи нирковою недостатністю (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ) необхідне зниження дози у зв’язку з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій. Порушення рівноваги, координації рухів та м’язова слабкість можуть призводити до падінь і травм.

При тривалій терапії феназепамом слід контролювати склад периферичної крові та активність печінкових ферментів.

Лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Застосування в період вагітності чи годування грудьми. Не застосовувати лікарський засіб у період вагітності чи годування грудьми.

Дані щодо безпеки застосування бензодіазепінів у період вагітності обмежені. Феназепам зумовлює токсичну дію на плід. Застосування феназепаму в I триместр вагітності підвищує ризик виникнення вроджених вад розвитку плода. Застосування бензодіазепінів у IІІ триместр вагітності або під час пологів у високих дозах може спричинити гіпотермію, гіпотонію (синдром млявої дитини), порушення серцевого ритму, помірне пригнічення дихання і слабкий смоктальний рефлекс у новонародженого. У немовлят, матері яких тривалий час приймали бензодіазепіни протягом пізнього періоду вагітності, після народження можливий розвиток фізичної залежності та може існувати певний ризик розвитку симптомів синдрому відміни.

Бензодіазепіни проникають у грудне молоко, тому лікарський засіб не слід застосовувати жінкам, які годують грудьми.

Якщо жінки репродуктивного віку, які застосовують феназепам, мають намір завагітніти або підозрюють, що вагітні, вони мають звернутися до свого лікаря щодо необхідності припинення лікування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Під час застосування феназепаму слід утримуватися від керування транспортними засобами чи роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

відзначається взаємне посилення ефектів при одночасному застосуванні феназепаму з іншими депресантами ЦНС, такими як нейролептики (у тому числі похідні фенотіазину), протиепілептичні засоби, снодійні засоби (у тому числі барбітурати), центральні міорелаксанти, наркотичні анальгетики, алкоголь. При поєднаному застосуванні феназепаму та клозапіну можливе посилення пригнічення дихання. Інгібітори мікросомальних ферментів печінки (наприклад циметидин) підвищують ризик розвитку токсичних ефектів феназепаму. Індуктори мікросомальних ферментів печінки (наприклад рифампіцин) знижують ефективність феназепаму. Феназепам знижує ефективність леводопи у пацієнтів із паркінсонізмом. Одночасне застосування феназепаму з зидовудином підвищує токсичність зидовудину. Не слід застосовувати феназепам поєднано з інгібіторами МАО. Феназепам підвищує концентрацію іміпраміну в плазмі крові та посилює седативний ефект. При одночасному застосуванні феназепаму з антигіпертензивними засобами можливе посилення антигіпертензивної дії.

Передозування

симптоми: кома, виражене пригнічення свідомості, серцевої та дихальної діяльності, зниження рефлексів, тривала сплутаність свідомості, брадикардія, артеріальна гіпотензія, запаморочення, задишка чи утруднене дихання, виражена сонливість, ністагм, порушення зору та мовлення, виражене порушення рівноваги та координації рухів, тремор, можливі алергічні реакції.

Лікування. Промивання шлунка, застосування активованого вугілля (протягом 1 год після прийому надмірної дози), гемодіаліз малоефективний. Моніторинг основних життєвих функцій організму. Симптоматична терапія, спрямована на підтримання функцій серцево-судинної, дихальної систем та ЦНС: забезпечення адекватної гемодинаміки, прохідності дихальних шляхів (якщо необхідно, штучної вентиляції легень). При пригніченні дихання – застосування флумазенілу — антагоністу бензодіазепінів (в умовах стаціонару; в/в 0,2 мг — за необхідності до 1 мг — на 5% р-ні глюкози або 0,9% р-ні натрію хлориду). Флумазеніл має короткий Т½ (близько 1 год). Під час застосування флумазенілу та після завершення його дії слід ретельно спостерігати за станом самопочуття пацієнта.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С.

Актуальна інформація

На сучасному етапі розвитку стрес чинить суттєвий вплив на якість життя людини. І хоча з розвитком цивілізації відмічається значне зниження тиску природних стресових факторів, у той же час зростає соціально-психологічний тиск, який і зумовлює потребу в адаптації. Окрім того, дистрес може бути викликаний також і соматичними захворюваннями, розвиток яких пов’язаний з покращенням якості та збільшенням тривалості життя: хронічна неврологічна патологія, серцево-судинні захворювання, хронічні захворювання ШКТ та ін. У результаті у людини розвиваються розлади психоемоційної сфери, які не є захворюваннями психіатричного профілю. Однак не завжди є можливість усунути стресові фактори (зокрема хронічну соматичну патологію), і тоді людині потрібна не тільки психологічна допомога, а й фармакологічна підтримка ― анксіолітики. Одним із представників групи анксіолітиків є Феназепам ІС.

Діюча речовина феназепам та механізми її дії

Феназепам (бромдигідрохлорфенілбензодіазепін) є оригінальним транквілізатором з групи похідних бензодіазепіну, був відкритий у 1970-ті роки на базі Фізико-хімічного інституту ім. О.В. Богатського Національної академії наук України, м. Одеса (Богатский А.В., 1975) і сьогодні широко використовується. Існують історичні відомості про використання феназепаму в якості психотропної зброї в часи холодної війни (Ivashchenko D.V., 2018). І хоча його використання суворо обмежене, феназепам як представник групи бензодіазепінів має низку переваг перед іншими психотропними препаратами: більш широкий діапазон дозування між анксіолітичним та седативним ефектами, більший діапазон між ефективною та токсичною дозами (Nenasteva A.Yu., 2017).

За своїм механізмом дії феназепам — класичний агоніст ГАМК-рецепторів (бензодіазепінових рецепторів). Він тривало зв’язується з рецепторами, завдяки чому знижує збудливість підкоркових центрів головного мозку та гальмує процеси їхньої взаємодії з різними відділами кори головного мозку. Експериментально доведено, що феназепам сприяє активації тета-ритму гіпокампу, що проявляється антиконфліктною (анксіолітичною) дією (Nebrokova L.N., 1983). Окрім того, при тривалому вживанні феназепаму відмічається індукція ферментних систем, що беруть участь в утилізації ксенобіотиків (у тому числі етилового спирту), продуктів перекисного окиснення ліпідів (Otkalenko A.K., 1987).

При вивченні нейровегетотропної активності феназепаму було встановлено, що препарату властива переважно симпатотропна дія (Aleksandrovskii Iu.A., 1984). Це й пояснює його призначення при різноманітних вегетативних дисфункціях.

У результаті перших великомасштабних досліджень було встановлено, що феназепам доцільно використовувати в терапії психотичних станів (шизофренія, ендогенна депресія, інволютивні та органічні психози). Найкращі результати були отримані в лікуванні тривожно-депресивних, деперсоналізуючих та афективно-маревних станів ― у 37% досягнуто повне зникнення симптоматики, а у 27% відмічався значний регрес (Nuller Iu.L., 1980).

В експерименті на щурах було встановлено (Vishnevskii S.E., 1983), що в умовах змодельованого набряку мозку феназепам чинить позитивний вплив на відновлення електричної активності головного мозку після поширення хвилі депресії Леао ― своєрідного механізму пригнічення нейрональної передачі у відповідь на вплив хімічного, електричного чи іншого подразника (Дивиченко И.В., 2008). Таким чином, встановлено сприятливий вплив препарату на метаболізм нейронів та його протинабрякові властивості.

Для феназепаму також характерний антиаритмічний ефект, який був зафіксований в умовах змодельованої in vivo ішемії та реперфузії міокарду. Причому оскільки ефект неможливо відтворити на ізольованому серці, припустимо, він має центральний генез ― реалізація ГАМК-інгібуючого контролю центрів регуляції серцевого ритму (Voronina T.A., 1990). Завдяки такій дії феназепам чинить позитивний ефект на психопатологічні зміни у хворих з ІХС ― тривожність, депресію та кардіофобію. Причому в результаті клінічних досліджень була встановлена (Zaitsev V.P., 1980) достовірна ефективність феназепаму (57,2%) у порівнянні з плацебо (43,8%).

Цікавою властивістю феназепаму є його протикахектичний ефект в умовах імобілізаційного стресу (Malikova L.A., 1985) ― він знижує рівні адренергічних нейротрансмітерів у період адаптації до імобілізації тіла (наприклад при набутих парезах та паралічах).

Феназепам використовується в медицині завдяки його протисудомному, анксіолітичному, міорелаксуючому та снодійному ефектам (інструкція МОЗ України).

У яких випадках показаний Феназепам ІС

Феназепам ІС показаний для використання при (інструкція МОЗ України):

  • невротичних розладах;
  • неврозоподібних станах;
  • психопатичних та психопатоподібних станах;
  • іпохондрично-синестопатичному синдромі;
  • різноманітних проявах вегетативної дисфункції з підвищеною дратівливістю, а також тих, що супроводжуються розладами сну, тривогою, страхом, емоційною лабільністю, психомоторним збудженням та ін.;
  • тиках, гіперкінетичних розладах;
  • абстинентному синдромі в якості анксіолітичного засобу.

Окремі випадки використання Феназепаму ІС у клінічній практиці

Феназепам стабілізує цикл сну. У дослідженнях було встановлено (Voronina T.A., 1981), що при його пролонгованому вживанні (10 днів та більше) зменшується тривалість засинання, скорочується фаза парадоксального сну та збільшується тривалість повільної фази сну. Покращення показників швидкої та повільної фази сну спостерігалися також у пацієнтів з алкогольним абстинентним синдромом (Danilin V.P., 1985). Однак при припиненні прийому препарату розвивається синдром відміни, який характеризується у першу чергу змінами структури сну. У той же час встановлено (Voronina T.A., 2003), що при використанні ультранизьких доз феназепаму відмічається інгібування q-активності на ЕЕГ та відсутність змін інших показників. Таким чином, доведено, що ультранизькі дози феназепаму характеризуються анксіоселективною (стресопротекторною) дією при мінімумі побічних ефектів.

Феназепам у поєднанні з антипсихотичними препаратами (наприклад із серталіном) зарекомендував себе в терапії соматоформних розладів із тривожним компонентом (Pribytkov A.A., 2016).

Феназепам добре зарекомендував себе у психіатричній практиці: комбінація його із галоперидолом та препаратами літію може використовуватися в лікуванні тяжких форм шизофренії. При цьому відмічається відсутність прогресування захворювання, а комбінація препаратів дає можливість знизити дозу кожного з них (не втрачаючи при цьому сумарного терапевтичного ефекту) та ризик розвитку побічних ефектів (зокрема екстрапірамідних розладів) (Mosketi K.V., 1984). Окрім того, він широко використовується при генералізованому тривожному розладі, тривожно-фобічних розладах, тривожно-іпохондричному розладі ― ефективність феназепаму у порівнянні з плацебо підтверджена об’єктивними даними ЕЕГ (Neznamov G.G., 2018). При підборі дози в таких випадках слід враховувати, що галоперидол потенціює протисудомний та анксіолітичний ефекти феназепаму (Molodavkin G.M., 1983).

У літературі описана (Danilova E.I., 1994) експериментальна модель лікування фантомного болю феназепамом у комбінації з психостимулюючою речовиною мезокарб. Останній припиняє прогресування больового синдрому, знижує набряклість та запалення, тоді як інгібування феназепамом ГАМК-ергічних процесів в умовах катехоламінової стимуляції сприятливо впливає на такі симптоми, як агресія та збудливість.

У науковій літературі також можна відмітити рекомендації використовувати феназепам у комплексній терапії вузлових новоутворень молочної залози дисгормонального походження. Однак самі ж автори рекомендують починати терапію з інших анксіолітиків із меншою кількістю побічних ефектів (Ustimov D.Iu., 2005), тому в таких випадках феназепам може розцінюватися як препарат резерву. В онкологічній практиці феназепам використовується для полегшення післяопераційного періоду після радикальних втручань. Так, наприклад, відмічений його позитивний вплив у пацієнтів після гастректомії або колектомії ― препарат покращує результати дексаметазон-супресивного тесту та знижує рівень емоційного стресу, пов’язаного з підготовкою до операції (Ostroumova M.N., 1982).

Цікавим фактом є також доведений антистресовий ефект феназепаму. В експерименті за допомогою кортикотропіну моделювалося стресове інгібування ферментсинтезуючої та ферментсекретуючої функції підшлункової залози. У подальшому було з’ясовано, що феназепам через вплив на ГАМК-рецептори чинить захисну дію на панкреатичну секрецію в умовах стресу (Zakirov E.U., 1999).

Особливості використання Феназепаму ІС

Режим дозування Феназепаму IC слід підбирати індивідуально з урахуванням показань, перебігу конкретного клінічного випадку та індивідуальної реакції на препарат. При цьому починати лікування слід із мінімальної ефективної дози, яку в подальшому при необхідності можна підвищити (інструкція МОЗ України). Це важливо враховувати, оскільки в осіб із різним генотипом (з різними алелями генів, які кодують білки системи цитохромів, що утилізують бензодіазепіни) спостерігається різний ступінь розвитку терапевтичного та побічних ефектів феназепаму (Zastorzhin M.S., 2020). Широкий спектр дозування зумовлений і клінічною ситуацією ― від 0,5 мг 1 р/добу при розладах сну до 4–6 мг/добу при невротичних та психопатичних станах, а в умовах стаціонару може сягати 10 мг/добу. Після досягнення лікувального ефекту дозу слід знижувати поступово ― при різкому припиненні прийому феназепаму може розвинутися синдром відміни.

Феназепаму властиві такі побічні ефекти: заспокійливий, снодійний та міорелаксація. Для зниження двох останніх ефектів може використовуватися мезокарб — його здатність коригувати побічні ефекти була доведена в експерименті на мишах (Valueva L.N., 1982). В інструкції до препарату також вказано, що для мінімізації розвитку побічних ефектів слід починати з низької дози, а підвищувати її слід не більше ніж на 2,5 мг/добу (інструкція МОЗ України).

Важливо також знати, що незважаючи на виражений седативний та анксіолітичний ефект феназепам не позбавляє людину здатності проявляти адекватні ситуації емоції. В експериментах зі змодельованим стресом було встановлено, що при базовому низькому рівні агресивності вплив певного стимулу викликає проагресивні дії, що можна пояснити взаємодією ГАМК-ергічної та ендогенної опіатної системи (Molodavkin G.M., 2004).

У дослідженнях із визначення безпеки на тваринах не зафіксовано ембріотоксичної чи тератогенної дії феназепаму (Liubimov B.I., 1979). Однак препарат протипоказаний для використання у вагітних та дітей віком менше 18 років (інструкція МОЗ України).

У пацієнтів похилого віку існує ризик розвитку медикаментозної залежності. Згідно з даними досліджень (Ivanets N.N., 2015) 64,3% пацієнтів віком старше 50 років демонструють наявність 3 клінічних критеріїв залежності: симптоми патологічної залежності від бензодіазепінів, синдром відміни бензодіазепінів із вираженою соматичною/вегетативною симптоматикою, підвищення толерантності до бензодіазепінів у сегменті їх анксіолітичного та снодійного ефектів.

Вкрай важливо враховувати, що препарати, які пригнічують ЦНС, можуть потенціювати седативний ефект феназепаму, тому не слід поєднувати його із седативними препаратами чи алкоголем.

Заключення

Феназепам ІС є препаратом, прийом якого потребує суворого контролю лікаря. І все ж він є ефективним лікарським засобом для лікування примежових психічних розладів та вікових психоорганічних змін із широким терапевтичним діапазоном.

Діагнози, при яких застосовують ФЕНАЗЕПАМ IC

Дата додавання: 08.07.2020 р.
© Компендиум 2019

Інструкція

Ціни на ФЕНАЗЕПАМ IC в містах України

Дніпро 67.38 грн./уп.

«АПТЕКИ МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ» Дніпро, просп. Хмельницького Богдана, 127, тел.: +38056763006667.38 грн./уп.

geoapteka.ua
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko