Йоддицерин^® (Ioddicerinum) (273060) - інструкція із застосування ATC-класифікація

1 г розчину містить йоду 5 мг.
Допоміжні речовини: диметилсульфоксид, гліцерин, калію йодид.

Йод - 5 мг/г

параметри фармакодинаміки: Препарат чинить широку бактерицидну, протизапальну та локальнознеболювальну дію.
Антимікробна та противірусна дія пов’язана з впливом на біополімерні сполуки клітинної стінки патогенів.
Бактерицидну дію препарат чинить щодо Staphylococcus spp., Streptococcus spp., включаючи пневмококи; N. meningitidis та N. gonorrhoeae, Escherichia spp., включаючи інвазійні, ентеропатогенні та токсикогенні штами, Salmonella spp., Klebsiella spp., Proteus spp., серацій, цитробактерій, гемофільної палички, псевдомонади, фузобактерій, клостридій, неклостридіальних анаеробів, пептококів, мікоплазм, хламідій, вірусів герпесу, вітряної віспи.
Низька активність проти збудників з високим вмістом ліпідів у бактеріальній стінці (мікобактерії лепри та туберкульозу, Corynebacterium spp., нокардії), оскільки поверхня їх стінки гідрофобна та не змочується препаратом.
Концентрація та кумуляція в зоні активності відсутні, що виключає больову, подразнювальну та некротизуючу дію.
За рахунок наявності диметилсульфоксиду (ДМСО) катіон йоду проникає крізь біологічні мембрани, не пошкоджуючи їх. ДМСО здатний іонізувати молекули йоду, що чинять потужну бактерицидну дію на мікроорганізми безпосередньо на ділянці гнійного запалення.
Параметри фармакокінетики. Препарат швидко всмоктується в місці нанесення та проникає у ділянки неушкодженої шкіри та слизових оболонок на глибину, обумовлену дозою препарату та часом його контакту з поверхнею. Кумуляція препарату відсутня. При одноразовому нанесенні та середньому ступені накопичення гною ефект зберігається протягом 8–12 год. Більша частина йоду екскретується нирками.

хірургія — лікування гнійних ран, відморожень, опіків, гнійних процесів м’яких тканин; гангрени, плевриту, перитоніту;
акушерство та гінекологія — попередження ускладнень після аборту, лікування запальних процесів, ерозій, маститів;
дерматологія та венерологія — дерматити бактеріальної та вірусної природи, піодермії, герпетичні ураження губ та шкіри; трихомоніаз, гонорея;
проктологія — інфільтраційна стадія парапроктиту;
оториноларингологія — отити, синусити;
стоматологія — стоматит, гінгівіт, пародонтит. Лікування бактеріоносійства у верхніх дихальних шляхах.

у вигляді аплікацій (компреси, пов’язки) зовнішньо на зону гнійно-запальної ділянки наносять 2—3 рази на добу на 20—30 хв залежно від розміру по 5—15 мл препарату.
Терміни лікування визначає лікар за часом повного очищення поверхні рани, появи грануляції та епітелізації. Звичайний курс лікування — 3—5 діб.
У разі великих або глибоких уражень препаратом просочують турунди, тампони або марлеві пов’язки, накладають їх на гнійні рани або вводять у рани, бинтують або закріплюють лейкопластирем. За необхідності просочені препаратом тампони або марлеві пов’язки покривають зверху поліетиленовою плівкою з метою підвищення антибактеріального ефекту.
У серозні порожнини, порожнини абсцесів після видалення гною та промивання стерильним фізіологічним розчином або перекисом водню (залежно від величини зони ураження) вводять 5—10 мл розчину препарату та дренують для постійного відтоку вмісту. Процедуру повторюють 2—3 рази на добу до повного очищення ранової поверхні, появи грануляції та епітелізації.
Діти. Препарат не застосовувати у дітей віком до 1 року.

• підвищена чутливість до йоду або будь-якого компоненту препарату;
• гіпертиреоз, аденома щитовидної залози, герпетиформний дерматит Дюринга;
• період перед та після терапії радіоактивним йодом;
• одночасне застосування з радіоактивним йодом;
• печінкова та ниркова недостатність;
• інфаркт міокарда, стенокардія;
• тяжкий атеросклероз;
• глаукома;
• катаракта;
• інсульт;
• кома.

з боку імунної системи: реакції гіперчутливості.
Захворювання шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, висипання, еритема, ангіоневротичний набряк, дерматит, кропив’янка, сухість шкіри.
Загальні розлади та порушення у місці введення: гіпертермія, адинамія, місцеві реакції, включаючи біль у місці нанесення, печіння, почервоніння на місці аплікації.
З боку травного тракту: нудота, позиви до блювання, діарея.
Травми, отруєння та процедурні ускладнення: при тривалому застосуванні (>7—10 днів) можливі явища йодизму (нежить, кропив’янка, слинотеча, металевий присмак у роті, сльозотеча).
З боку крові та лімфатичної системи: нейтропенія (через системну реабсорбцію йоду при застосуванні на великі площі ранової поверхні та слизові оболонки).
Ендокринні розлади: гіпотиреоз, гіпертиреоз (через системну реабсорбцію йоду при застосуванні на великій площі ранової поверхні і слизових оболонках).
Дослідження: зміна результатів тестів функціональної активності щитовидної залози; зміни осмолярності крові.
Порушення метаболізму та харчування: метаболічний ацидоз, зміни рівня електролітів (гіпернатріємія).
З боку нирок та сечовидільної системи: порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність.
З боку нервової системи: запаморочення.
Психічні розлади: безсоння.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: бронхоспазм.

з обережністю призначають у комбінації з іншими препаратами, що наносять на гнійно-запальну ділянку: може підвищуватися їх токсичність.
З обережністю призначають пацієнтам літнього віку.
У зв’язку з небезпекою виникнення хімічного опіку під дією йодиду ртуті не можна використовувати одночасно або одразу після прийому похідних ртуті.
У разі тривалого застосування лікарського засобу необхідно періодично контролювати функції щитовидної залози.
Слід запобігати потраплянню препарату в очі, не застосовувати внутрішньо.
Застосування в період вагітності та годування грудьми. Застосування препарату в період вагітності та годування грудьми протипоказане. У разі необхідності застосування препарату грудне вигодовування слід припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами.

покращує проникнення через шкірні покриви засобів, що розчиняються в ДМСО (певні НПЗП, антибіотики тощо), що призводить до підвищення їх специфічної активності, а в деяких комбінаціях — до підвищення токсичності.
Фармацевтично несумісний з ефірними оліями, розчинами аміаку, білою осадовою ртуттю (утворюється вибухова суміш).
При одночасному застосуванні з жовтою ртутною маззю можливе утворення йодиду ртуті, що чинить припікаючу дію.
Послаблює гіпотиреоїдний та струмогенний вплив препаратів літію.
Препарат несумісний з іншими дезінфікуючими та антисептичними засобами, особливо з такими, що містять луги, ферменти та ртуть.
У кислому середовищі активність препарату знижується.
При використанні одночасно з ферментними препаратами останні стають неефективними. Препарат несумісний з перекисом водню, препаратами, які містять срібло. У разі застосування пацієнтами препаратів літію необхідно уникати регулярного застосування препарату, особливо на великі поверхні, оскільки в цьому разі йод може викликати гіпофункцію щитовидної залози. Препарат несумісний з поновлюючими речовинами, солями алкалоїдів та катіонними антисептиками.
ДМСО посилює дію етанолу, інсуліну, препаратів дигіталісу, бутадіону, антибіотиків, хінідину, нітрогліцерину, сенсибілізує організм до засобів для наркозу.

при передозуванні можливі явища йодизму (металевий присмак у роті, нежить, кропив’янка, сльозотеча, слинотеча), опіки, подразнення шкіри. Лікування симптоматичне.
Симптоми у разі випадкового прийому внутрішньо великої кількості (50—100 мл) препарату: блювання, діарея та ознаки інтоксикації. У цих випадках промивають шлунок 0,5% розчином натрію тіосульфату. У тяжких випадках в/в вводять до 5—10 мл 30% розчину натрію тіосульфату.

в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.