СТРЕПСІЛС® ІНТЕНСИВ З МЕДОМ ТА ЛИМОНОМ (STREPSILS® INTENSIVE HONEY & LEMON)

Состав и форма выпуска

льодяники 8,75 мг, № 16Ціни в аптеках
Флурбіпрофен
8,75 мг
Допоміжні речовини: макрогол 300, калію гідроксид, ароматизатор лимонний, левоментол, глюкозы раствор, сахарозы раствор, мед.
№ UA/7696/01/01 від 11.10.2017
B

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Флурбіпрофен — НПЗП, який чинить потужну протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію через його здатність пригнічувати синтез простагландинів.

Зменшення вираженості болю, больових відчуттів у ділянці горла, а також набряку в горлі відмічають через 30 хв після прийому льодяника; тривалість дії становить 2–3 год.

Анальгезивна та протизапальна активність зумовлена інгібуванням ферменту ЦОГ та пригніченням синтезу простагландинів. Препарат чинить місцеву дію. Пригнічує однаковою мірою дію PGE2 та PGE2a завдяки інгібуванню ендопероксидази, яка каталізує перетворення арахідонової кислоти у циклічний ендопероксид.

Фармакокінетика. Cmax флурбіпрофену у плазмі крові досягається через 30–40 хв після розсмоктування льодяника у ротовій порожнині. Cmax флурбіпрофену після застосування льодяника досягається швидше, ніж після проковтування еквівалентної дози, проте рівні концентрації в обох випадках є подібними. Флурбіпрофен швидко розподіляється в організмі. Препарат активно метаболізується шляхом метилювання та гідроксилювання з наступною елімінацією нирками. Основними метаболітами препарату є 4’окси-флурбіпрофен та 3′-окси-4’метокси-флурбіпрофен. Близько 70% кожної дози виводиться із сечею через 24 год. Т½ становить 3–6 год.

Показання СТРЕПСІЛС ІНТЕНСИВ З МЕДОМ ТА ЛИМОНОМ

для короткотривалого симптоматичного полегшення болю в горлі у дорослих та дітей віком від 12 років.

Застосування СТРЕПСІЛС ІНТЕНСИВ З МЕДОМ ТА ЛИМОНОМ

льодяники розсмоктувати до повного розчинення. Дорослим та дітям віком від 12 років приймати по 1 льодянику кожні 3–6 год до полегшення болю. Максимальна добова доза становить 5 льодяників.

Застосовується найнижча ефективна доза упродовж найменш тривалого періоду, необхідного для полегшення симптомів. Якщо симптоми не зникають, їх вираженість збільшується або тривають більше 3 днів, необхідно звернутися до лікаря.

Не рекомендується застосовувати препарат більше 3 діб.

При розсмоктуванні слід переміщувати льодяник по всій ротовій порожнині для запобігання подразненню слизової оболонки у місці розсмоктування.

Пацієнти літнього віку: через обмеженість клінічного досвіду на цей час не можна дати загальних рекомендацій щодо дози. У пацієнтів літнього віку існує підвищений ризик розвитку тяжких наслідків побічних реакцій.

Діти. Не застосовувати у дітей віком до 12 років.

Протипоказання

– підвищена чутливість до флурбіпрофену або будь-якої з допоміжних речовин препарату.

– Наявність в анамнезі реакцій підвищеної чутливості (наприклад БА, бронхоспазм, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка) після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП.

– Рецидивна виразкова хвороба/кровотеча в анамнезі або у фазі загострення (два або більше епізодів, підтверджених характерними клінічними проявами) та виразки кишечнику.

– Шлунково-кишкова кровотеча або перфорації в анамнезі, коліт з тяжким перебігом, геморагічний або гемопоетичний розлади, пов’язані з попередньою терапією НПЗП.

– Останній триместр вагітності.

– Тяжка серцева недостатність, тяжка ниркова недостатність або тяжка печінкова недостатність.

Побічна дія

повідомлялося про реакції гіперчутливості до НПЗП, які можуть включати:

— неспецифічні алергічні реакції та анафілаксію;

— реактивність дихальних шляхів, наприклад БА, загострення БА, бронхоспазм, задишка;

— різні реакції з боку шкіри, наприклад свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, рідше — ексфоліативний і бульозний дерматоз (включаючи епідермальний некроліз і мультиформну еритему).

У зв’язку з лікуванням НПЗП повідомлялося про такі явища, як набряк, АГ та серцева недостатність. Клінічні випробування та епідеміологічні дані свідчать, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах і при довготривалому лікуванні) асоціюється з дещо підвищеним ризиком розвитку артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Недостатньо даних, щоб виключити такий ризик у разі застосування льодяників з флурбіпрофеном по 8,75 мг.

Нижчезазначені побічні реакції відмічали при короткотривалому застосуванні флурбіпрофену у безрецептурних дозах з такою частотою: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (неможливо оцінити частоту за наявними даними).

З боку системи крові та лімфатичної системи: невідомо — анемія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: рідко — анафілактичні реакції.

Порушення психіки: нечасто — безсоння.

З боку серцево-судинної і цереброваскулярної системи: невідомо — набряки, АГ та серцева недостатність.

З боку нервової системи: часто — запаморочення, головний біль, парестезія; нечасто — сонливість.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто — подразнення в горлі; нечасто — загострення БА та бронхоспазм, задишка, свистяче дихання, пухирі в ротоглотці, фарингеальна гіпестезія.

З боку ШКТ: часто — діарея, виразки у ротовій порожнині, нудота, біль у ротовій порожнині, парестезії порожнини рота, біль у ротоглотці, дискомфорт порожнини рота (відчуття тепла, печіння або поколювання в роті); нечасто — здуття живота, біль у животі, запор, сухість у роті, диспепсія, метеоризм, глосодинія, дисгевзія, дизестезія порожнини рота, блювання.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: невідомо — гепатит.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: нечасто — різний шкірний висип, свербіж; невідомо — тяжкі форми шкірних реакцій, таких як реакції бульозного типу, в тому числі синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Загальні порушення стану і місцеві реакції: нечасто — пірексія, біль.

У разі появи небажаних реакцій слід припинити лікування та звернутися до лікаря.

Особливості застосування

побічні ефекти можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози, необхідної для контролю симптомів, протягом найкоротшого періоду.

У пацієнтів літнього віку підвищується частота побічних реакцій, спричинених застосуванням НПЗП, особливо шлунково-кишкові кровотечі або перфорації, які можуть бути летальними.

Вплив на органи дихання. У пацієнтів з БА чи алергічними захворюваннями або цими захворюваннями в анамнезі може виникнути бронхоспазм. Таким пацієнтам слід з обережністю застосовувати льодяники з флурбіпрофеном.

Інші НПЗП. Слід уникати прийому льодяників з флурбіпрофеном у поєднанні з іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

Системний червоний вовчак і змішане захворювання сполучної тканини. У пацієнтів із системним червоним вовчаком і змішаним захворюванням сполучних тканин відмічають підвищений ризик асептичного менінгіту.

Серцева, ниркова та печінкова недостатність. Нефротоксичність. Існують повідомлення, що НПЗП викликають нефротоксичність в різних формах, включаючи інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром і ниркову недостатність, особливо при застосуванні комбінації декількох анальгетичних лікарських засобів та у разі довготривалого звичного застосування. Застосування НПЗП може призвести до дозозалежного зниження продукування простагландину і провокує ниркову недостатність. Найвищий ризик цієї реакції відмічають у пацієнтів з нирковою недостатністю, серцевою недостатністю, дисфункцією печінки, пацієнтів, що приймають діуретики, і осіб літнього віку. У таких пацієнтів слід стежити за функцією нирок. Однак цей ефект зазвичай не виявляють при короткостроковому обмеженому застосуванні препаратів, таких як льодяники з флурбіпрофеном.

Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему. Слід з обережністю (після консультації з лікарем) розпочинати застосування препаратів у пацієнтів з підвищеним АТ та/або серцевою недостатністю, оскільки при застосуванні НПЗП повідомлялося про затримку рідини, підвищений АТ та набряки.

Проведене клінічне дослідження та дані епідеміологічних досліджень свідчать про те, що застосовування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та тривалий час) підвищує ризик появи артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркт міокарда або інсульт). Недостатньо даних, щоб виключити такий ризик у разі застосування 5 льодяників на добу.

З боку печінки: порушення функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості.

Прояви з боку нервової системи: головний біль, спричинений знеболювальними засобами: у разі тривалого застосування анальгетиків або у разі недотримання рекомендацій, може виникнути головний біль, який не слід лікувати підвищеними дозами лікарського засобу.

Прояви з боку ШКТ. Під час застосування всіх НПЗП на будь-якому етапі лікування повідомлялося про шлунково-кишкові кровотечі, виразки або перфорації, що можуть бути летальними, незалежно від наявності попереджувальних симптомів або тяжких розладів з боку ШКТ в анамнезі. Ризик зростає із підвищенням доз НПЗП, у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, а також у пацієнтів літнього віку. У цих пацієнтів слід починати лікування з найнижчої наявної дози. Таким пацієнтам, а також хворим, яким потрібно одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що можуть підвищити ризик порушень з боку ШКТ, рекомендується комбінована терапія захисними препаратами (наприклад мізопростол або інгібітори протонної помпи). Пацієнтам слід звертатися до лікаря при появі будь-яких незвичайних симптомів з боку ШКТ (особливо при шлунково-кишковій кровотечі), зокрема на початку лікування. Слід з обережністю застосовувати препарат у пацієнтів, які одержують поєднану терапію лікарськими засобами, що підвищують ризик виникнення виразкової хвороби або кровотечі, зокрема пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, наприклад варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота. У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують флурбіпрофен, лікування препаратом слід відмінити. НПЗП слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із шлунково-кишковими захворюваннями (виразковий коліт, хвороба Крона) в анамнезі, оскільки їхній стан може погіршуватися.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Дуже рідко на тлі прийому НПЗП можуть виникати тяжкі форми шкірних реакцій, що можуть бути летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. При перших ознаках шкірного висипу, патологічних змін слизових оболонок або будь-яких інших ознаках гіперчутливості прийом льодяників з флурбіпрофеном слід відмінити.

Інфекції. Оскільки траплялися поодинокі випадки загострення інфекційних запалень (наприклад розвиток некротичного фасциту), що відмічали у зв’язку за часом із застосуванням системних НПЗП як класу, пацієнту рекомендується негайно звернутися до лікаря при виникненні ознак бактеріальної інфекції або погіршення стану під час терапії льодяниками з флурбіпрофеном. Слід розглянути необхідність протиінфекційної терапії антибіотиками.

Непереносимість цукрів. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, мальабсорбцією глюкози/галактози або недостатністю сахарази-ізомальтази не слід застосовувати цей препарат.

Якщо вираженість симптомів збільшується або якщо виникають нові симптоми, лікування слід переглянути.

При появі подразнення в порожнині рота лікування слід відмінити.

Порушення фертильності у жінок. Застосування флурбіпрофену може погіршити фертильність у жінок, тому цей лікарський засіб не рекомендований жінкам, які намагаються завагітніти. Слід розглянути доцільність відміни цього лікарського засобу у жінок, яким складно завагітніти або які проходять обстеження щодо безпліддя.

Застосування у період вагітності або годування грудьми

Вагітність. Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня й вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібітора синтезу простагландину на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик вад серця підвищувався з менш ніж 1% до близько 1,5%. Вважається, що ризик зростає з підвищенням дози та тривалості терапії. У тварин застосування інгібітора синтезу простагландинів у період органогенезу призводило до збільшення випадків різних вад розвитку, в тому числі з боку серцево-судинної системи. Флурбіпрофен не слід приймати у перші два триместри вагітності, окрім випадків, коли це є вкрай необхідним. Якщо флурбіпрофен застосовується жінкою, яка намагається завагітніти, або протягом І та ІІ триместру вагітності, слід застосовувати найнижчу можливу дозу протягом найкоротшого періоду.

Протягом ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть становити такі ризики:

– для плода: кардіопульмональна токсичність (що характеризується передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном;

– для матері наприкінці вагітності та новонародженого: збільшення часу кровотечі, антитромбоцитарний ефект, який може розвинутися навіть при дуже низьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів.

Отже, флурбіпрофен протипоказаний протягом ІІІ триместру вагітності.

Період годування грудьми. У деяких дослідженнях флурбіпрофен був виявлений в грудному молоці у дуже низькій концентрації. Малоймовірно, щоб він чинив негативний вплив на немовля, яке годують грудьми. Проте через можливі небажані ефекти НПЗП на немовлят, яких годують грудьми, не рекомендується застосовувати Стрепсілс Інтенсив з Медом та Лимоном жінкам у цей період.

Фертильність. Існують певні свідчення, що препарати, які пригнічують синтез простагландинів/ЦОГ, можуть призводити до погіршення жіночої фертильності внаслідок впливу на овуляцію. Цей вплив є зворотним при відміні препарату.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Дослідження здатності впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами не проводилися.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

слід уникати одночасного застосування флурбіпрофену з:

іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗП, оскільки це підвищує ризик побічних ефектів (особливо побічні реакції з боку ШКТ, такі як виразки та кровотечі);

ацетилсаліциловою кислотою (в низьких дозах), якщо її не призначено лікарем в низьких дозах (не вище 75 мг/добу), оскільки це підвищує ризик виникнення побічних реакцій.

Слід з обережністю застосовувати флурбіпрофен у комбінації з такими препаратами:

антикоагулянти: НПЗП можуть посилити ефект таких антикоагулянтів, як варфарин;

антитромбоцитарні засоби: підвищується ризик виникнення шлунково-кишкової виразки або кровотечі;

антигіпертензивні засоби (діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II): НПЗП можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних засобів, а також посилювати нефротоксичність, спричинену пригніченням ЦОГ, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок (пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини);

алкоголь: підвищує ризик побічних реакцій, особливо кровотечі у ШКТ;

серцеві глікозиди: НПЗП можуть загострювати серцеву недостатність, знижувати швидкість клубочкової фільтрації та підвищувати рівень глікозидів у плазмі крові. Рекомендується контроль стану пацієнта та, при необхідності, корекція дози;

циклоспорин: підвищений ризик нефротоксичності;

кортикостероїди: підвищують ризик появи побічних реакцій, особливо з боку ШКТ;

літій: можливе підвищення рівня літію в сироватці крові, належний контроль та, за необхідності, корекція дози;

метотрексат: застосування НПЗП протягом 24 год до або після застосування метотрексату може призвести до підвищення концентрації метотрексату та його токсичної дії;

міфепристон: не слід приймати НПЗП протягом 8–12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗП можуть зменшити вираженість дії міфепристону;

пероральні антидіабетичні засоби: може змінюватися рівень глюкози в крові (рекомендується посилення контролю рівня глюкози в крові);

фенітоїн: можливе підвищення рівня фенітоїну в плазмі крові, тому рекомендуються належний контроль та, за необхідності, корекція дози;

калійзберігаючі діуретики: одночасне застосування може спричинити гіперкаліємію;

пробенецид, сульфінпіразон, лікарські засоби, що містять пробенецид або сульфінпіразон: можуть спричиняти повільне вивільнення флурбіпрофену;

хінолонові антибіотики: дані, отримані в дослідженнях на тваринах, свідчать, що НПЗП підвищують ризик судом, пов’язаних із застосуванням хінолонових антибіотиків. У пацієнтів, які приймають НПЗП та хінолони, відмічають підвищений ризик розвитку судом;

селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищений ризик шлунково-кишкової виразки або кровотечі;

такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗП з такролімусом;

зидовудин: підвищення ризику гематологічної токсичності при одночасному застосуванні НПЗП з зидовудином.

Дослідження, які проводилися на цей час, не виявили взаємодії флурбіпрофену з толбутамідом та антацидами.

Передозування

симптоми. У більшості пацієнтів застосування клінічно значущої кількості НПЗП викликало лише нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці або рідше — діарею. Також можуть виникати шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можливі токсичні ураження ЦНС у вигляді сонливості, інколи — збудження, порушення зору, дезорієнтація або кома. При тяжкому отруєнні може виникати метаболічний ацидоз та збільшення протромбінового часу, ймовірно, через взаємодію з факторами згортання крові, що циркулюють у кров’яному руслі. Можуть виникнути гостра ниркова недостатність та пошкодження печінки. У хворих на БА можливе загострення перебігу БА.

Лікування. Лікування повинно бути симптоматичним і підтримувальним, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів і моніторинг серцевої функції та основних показників життєдіяльності до нормалізації стану пацієнта. Рекомендується пероральне застосування активованого вугілля впродовж 1 год після застосування потенційно токсичної дози препарату. При частих або тривалих спазмах м’язів лікування слід проводити в/в введенням діазепаму або лоразепаму. У разі БА слід застосовувати бронходилататори. Не існує специфічного антидоту до флурбіпрофену.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С.

Діагнози, при яких застосовують СТРЕПСІЛС ІНТЕНСИВ З МЕДОМ ТА ЛИМОНОМ

Дата додавання: 08.07.2020 р.
© Компендиум 2019

Інструкція МОЗ

На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko