РИНИТ®

Кусум Хелтхкер Пвт. Лтд.

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ

табл. в/о 150 мг стрип, № 10, № 100

Ранітидин 150 мг

№  UA/7658/01/01 з 16.03.2016 до 16.03.2021 За рецептом B

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

препарат Ринит є антагоністом Н2-рецепторів. Механізм дії ранітидину зумовлений конкурентним інгібуванням Н2-рецепторів парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, пригнічує базальну та стимульовану секрецію соляної кислоти та знижує активність пепсину, підвищує рН вмісту шлунка. Зменшує об’єм шлункового соку, зумовленого подразненням барорецепторів (розтягнення шлунка), харчовим навантаженням, дією гормонів та біогенних стимуляторів (гастрин, гістамін, пенгастрин, кофеїн). Тривалість дії препарату після одноразового застосування — близько 12 год.

Ранітидин швидко всмоктується під час прийому всередину. Абсорбція не залежить від прийому їжі. Cmax у плазмі крові у межах 300–500 мкг/мл досягається через 1–3 год після перорального застосування 150 мг препарату. Біодоступність ранітидину — 50%. Зв’язування з білками плазми крові становить 15%. Частково метаболізується у печінці.

Виведення препарату здійснюється переважно нирками (60–70% пероральної дози) та 26% — з калом. T½ — 2–3 год. Близько 30% пероральної дози виділяється у незміненому вигляді.

ПОКАЗАННЯ

виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, не асоційована з Helicobacter pylori (у фазі загострення), включаючи виразку, пов’язану з прийомом НПЗП; функціональна диспепсія; хронічний гастрит з підвищеною кислотоутворювальною функцією шлунка у стадії загострення; зменшення вираженості симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) або рефлюкс-езофагіту.

ЗАСТОСУВАННЯ

при загостренні виразки дванадцятипалої кишки та доброякісній виразці шлунка призначають по 150 мг 2 рази на добу або 300 мг на ніч.

Для лікування виразок, пов’язаних з прийомом НПЗП, призначають по 150 мг 2 рази на добу або 300 мг на ніч протягом 8–12 тиж, для профілактики — по 150 мг 2 рази на добу під час лікування НПЗП.

Для лікування виразок дванадцятипалої кишки, асоційованих з Helicobacter pylori, призначають по 150 мг 2 рази на добу (вранці і ввечері) або 300 мг 1 раз на добу (на ніч) в поєднанні з амоксициліном в дозі 750 мг 3 рази на добу і метронідазолом 500 мг 3 рази на добу протягом 2 тиж.

При післяопераційних виразках призначають по 150 мг 2 рази на добу протягом 4 тиж.

При ГЕРХ для лікування гострого рефлюкс-езофагіту призначають по 150 мг 2 рази на добу або 300 мг на ніч протягом 8 тиж; при необхідності курс лікування можна продовжити до 12 тиж. При середньотяжкому і тяжкому перебігу рефлюкс-езофагіту доза може бути підвищена до 150 мг 4 рази на добу при тривалості лікування до 12 тиж. При проведенні профілактичної терапії при рефлюкс-езофагіті рекомендована доза становить 150 мг 2 рази на добу.

Для купірування больового синдрому при ГЕРХ призначають по 150 мг 2 рази на добу протягом 2 тиж. При недостатній ефективності лікування може бути продовжено в тій же дозі протягом наступних 2 тиж.

При синдромі Золлінгера — Еллісона початкова доза становить 150 мг 3 рази на добу, при необхідності доза може бути підвищена. Дози до 6 г/добу переносилися добре.

При хронічних епізодах диспепсії призначають по 150 мг 2 рази на добу протягом 6 тиж. У разі відсутності позитивного ефекту від лікування, а також у разі погіршення стану на фоні лікування слід провести ретельне обстеження.

Для профілактики кровотеч з стресових виразок у тяжкохворих пацієнтів, а також для профілактики рецидивуючих кровотеч з пептичних виразок після того, як пацієнт зможе приймати їжу через рот, парентеральне застосування можна замінити пероральним призначенням препарату в дозі 150 мг 2 рази на добу.

Для профілактики розвитку синдрому Мендельсона призначають в дозі 150 мг за 2 год до наркозу, а також, бажано, 150 мг напередодні ввечері.

Для профілактики синдрому Мендельсона породіллям під час пологів призначають по 150 мг через кожні 6 год, але в разі, якщо буде потрібно проведення загальної анестезії, то перед нею одночасно з ранітидином слід застосовувати водорозчинні антациди (наприклад натрію цитрат).

Дітям для лікування виразкової хвороби рекомендується доза 2–4 мг/кг 2 рази на добу; максимальна добова доза — 300 мг.

У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня відзначаються кумуляція і підвищення плазмової концентрації ранітидину.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

підвищена індивідуальна чутливість до ранітидину або інших компонентів препарату; злоякісні захворювання шлунка; цироз печінки з портосистемною енцефалопатією в анамнезі; тяжка ниркова недостатність.

ПОБІЧНА ДІЯ

з боку травної системи: нудота, сухість у роті, запор, блювання, біль у животі, минущі та зворотні зміни функціональних печінкових тестів; в окремих випадках — розвиток гепатиту (гепатоцелюлярного, холестатичного або змішаного), що супроводжується або не супроводжується жовтяницею (як правило зворотного); рідко — діарея, гострий панкреатит.

З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія; рідко — агранулоцитоз, панцитопенія, іноді — гіпо- та аплазія кісткового мозку, імунна гемолітична анемія.

З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, аритмія, брадикардія, AV-блокада; рідко — васкуліт.

З боку центральної нервової системи: головний біль (іноді сильна), запаморочення, підвищена стомлюваність, сонливість; рідко — дратівливість, шум у вухах, нечіткість зору, можливо пов’язана зі зміною акомодації, мимовільні зворотні рухові порушення, мимовільні рухи; переважно у тяжкохворих і літніх пацієнтів — сплутаність свідомості, депресії і галюцинації.

З боку кістково-м’язової системи: рідко — артралгія, міалгія.

Дерматологічні реакції: алопеція.

Алергічні реакції: шкірний висип, мультиформна еритема, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, бронхоспазм, артеріальна гіпотензія, лихоманка, біль в грудній клітці.

З боку ендокринної системи: гіперпролактинемія, гінекомастія, аменорея, зниження лібідо; рідко — зворотна імпотенція, поява набухання або відчуття дискомфорту в грудних залозах у чоловіків.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

за наявності алергії на інші препарати групи блокаторів Н2-рецепторів можливі алергічні реакції на ранітидин, тому за наявності гіперчутливості до інших препаратів цієї групи слід з обережністю застосовувати препарат.

З обережністю застосовувати препарат при гострій порфирії (в тому числі в анамнезі), імунодефіциті.

Ранітидин виділяється нирками, тому у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю його рівень у плазмі крові підвищений (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

У пацієнтів літнього віку з порушеннями функції печінки або нирок можливе порушення (сплутаність) свідомості, що зумовлює необхідність зниження дози.

Лікування препаратом може маскувати симптоми карциноми шлунка, тому перед початком лікування слід виключити наявність злоякісних новоутворень у шлунку.

Необхідний регулярний нагляд за пацієнтами (особливо літнього віку та з наявністю в анамнезі пептичної виразки шлунка та/або дванадцятипалої кишки), які приймають ранітидин разом з НПЗП.

У пацієнтів літнього віку, осіб з хронічними захворюваннями легень, цукровим діабетом або ослабленим імунітетом спостерігалася підвищена схильність до розвитку позалікарняної пневмонії.

При одночасному лікуванні з теофіліном необхідно контролювати плазмовий рівень теофіліну, коригувати дозування.

Лікування препаратом слід відміняти поступово через ризик розвитку синдрому «рикошету» при різкій відміні.

Застосування у період вагітності та годування груддю. Препарат протипоказаний у період вагітності. У разі необхідності застосування препарату на період лікування необхідно припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Враховуючи, що у чутливих хворих при застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції (запаморочення, галюцинації, порушення акомодації), під час прийому препарату слід утриматися від керування транспортними засобами або іншими механізмами.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

при одночасному застосуванні з антацидами, сукралфатом у високих дозах (2 г) можливе порушення абсорбції ранітидину, тому інтервал між прийомами цих препаратів повинен становити не менше 2 год.

При одночасному прийомі Риниту і препаратів, що пригнічують кістковий мозок, підвищується ризик розвитку нейтропенії.

Препарат не пригнічує активність ізоферментів системи цитохрому Р450, тому він не посилює дію препаратів, які метаболізуються за участю цієї ферментної системи, таких як діазепам, лідокаїн, фенітоїн, пропранолол, теофілін, варфарин.

Ранітидин пригнічує метаболізм феназону, амінофеназону, гексобарбіталу, непрямих антикоагулянтів, гліпізиду, буформіну, антагоністів кальцію.

Внаслідок підвищення pH вмісту шлунка при одночасному прийомі з препаратом Ринит може зменшитися всмоктування ітраконазолу і кетоконазолу.

На фоні прийому препарату підвищуються AUC і концентрація метопрололу в плазмі крові (відповідно на 80 і 50%), при цьому T½ метопрололу збільшується з 4,4 до 6,5 год.

Не відмічено взаємодії ранітидину з метронідазолом та амоксициліном.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ

симптоми: судоми, брадикардія, шлуночкові аритмії.

Лікування: проводять симптоматичну терапію; при розвитку судом — діазепам внутрішньовенно, при брадикардії і шлуночкових аритміях — вводять атропін, лідокаїн. Ранітидин може бути виведений з плазми крові при гемодіалізі.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ

при температурі не вище 25 °С.

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ

Дата додавання: 04.05.2018 р.

Коментарі

Немає коментарів до цього матеріалу. Прокоментуйте першим

Додати свій