Тізалуд (Tizalud) (272742) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза безводна, кремнію діоксид колоїдний безводний, кислота стеаринова.

Тизанідин - 2 мг

фармакодинаміка. Тизанідин — релаксант скелетної мускулатури центральної дії. Його основним місцем дії є спинний мозок. Стимулюючи пресинаптичні α₂-адренорецептори, він пригнічує вивільнення амінокислот, які стимулюють рецептори N-метил-D-аспартату (NMDA-рецептори). Внаслідок цього пригнічується полісинаптична передача сигналу на рівні міжнейронних зв’язків у спинному мозку, що відповідає за надмірний тонус м’язів, і тонус м’язів знижується. Тізалуд є ефективним як при гострих болісних спазмах м’язів, так і при хронічній спастичності спинномозкового та церебрального походження. Він знижує опір пасивним рухам, пригнічує спазм та клонічні судоми та покращує силу активних скорочень м’язів.
Фармакокінетика.
Всмоктування та розподіл. Тизанідин швидко всмоктується. С_max у плазмі крові досягаються приблизно через 1 год після застосування. Середня абсолютна біодоступність становить 34%. Середній об’єм розподілу стабільного стану (Vss) після в/в застосування становить 2,6 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові становить 30%.
Відносно низьке серед пацієнтів відхилення фармакокінетичних параметрів (C_max та AUC) полегшує достовірну попередню оцінку рівнів у плазмі крові після застосування перорально.
Метаболізм/виведення. Лікарський засіб зазнає швидкого та екстенсивного метаболізму в печінці.
Тизанідин метаболізується in vitro переважно CYP 1A2. Метаболіти неактивні. Вони виводяться переважно нирками (70%). Виведення сумарної радіоактивності (тобто субстанції в незміненій формі та метаболітів) є двофазним, зі швидкою початковою фазою (Т_½ = 2,5 год) та повільнішою фазою елімінації (Т_½ = 22 год). Лише невелика кількість субстанції в незміненій формі (близько 2,7%) виводиться нирками. Середній Т_½ субстанції в незміненій формі становить 2–4 год.
Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів. У хворих із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 25 мл/хв) середнє значення C_max у плазмі крові у 2 рази перевищує цей показник у здорових добровольців, а кінцевий Т_½ подовжується приблизно до 14 год, внаслідок чого АUС зростає в середньому у 6 разів.
Дослідження у пацієнтів з порушеннями функції печінки не проводили.
Тизанідин метаболізується ізоферментом CYP 1A2 в печінці. У пацієнтів з порушеннями функції печінки можуть проявлятися більш високі концентрації субстанції у плазмі крові.
Тізалуд протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки.
Фармакокінетичні дані стосовно пацієнтів літнього віку обмежені.
Стать не впливає на фармакокінетичні властивості тизанідину.
Вплив етнічної та расової належності на фармакінетику тизанідину не вивчали.
Вплив їжі. Одночасне вживання їжі не впливає на фармакокінетичний профіль таблеток Тізалуд. Хоча значення C_max підвищується на третину, це не є клінічно значущим. Істотного впливу на всмоктування не відзначалося.

• болісний м’язовий спазм;
• спастичність внаслідок розсіяного склерозу;
• спастичність внаслідок ушкоджень спинного мозку;
• спастичність внаслідок ушкоджень головного мозку.

Тізалуд має вузький терапевтичний діапазон та високу варіабельність концентрації тизанідину у плазмі крові у різних пацієнтів. Тому важливим є застосування оптимальних доз згідно з потребою пацієнта. Починати лікування слід з низької дози 2 мг, що робить ризик виникнення небажаних ефектів від прийому лікарського засобу мінімальним. За потреби дозу лікарського засобу слід поступово підвищувати з дотриманням усіх необхідних пересторог.
Дорослі.
Полегшення болісних м’язових спазмів. Застосовувати 2–4 мг 3 рази на добу. У тяжких випадках перед сном можна прийняти додаткову дозу 2 або 4 мг.
Спастичність при неврологічних порушеннях. Дозу потрібно підбирати індивідуально для кожного пацієнта.
Початкова добова доза не має перевищувати 6 мг, розділених на 3 прийоми. Її можна підвищувати до 2–4 мг два рази поступово з інтервалами 3–7 днів. Зазвичай оптимальний терапевтичний ефект досягається при добовій дозі 12–24 мг, розділеній на 3 або 4 прийоми.
Не слід перевищувати загальну добову дозу 36 мг.
Особливі популяції пацієнтів
Застосування дітям та підліткам. Досвід застосування лікарського засобу Тізалуд дітям та підліткам обмежений, тому лікарський засіб не рекомендовано застосовувати дітям та підліткам.
Застосування пацієнтам літнього віку. Досвід застосування лікарського засобу пацієнтам літнього віку обмежений, тому слід дотримуватися обережності при застосуванні лікарського засобу Тізалуд цій категорії пацієнтів. Рекомендується розпочинати лікування з найнижчої дози та поступово з обережністю підвищувати її «малими кроками» до досягнення оптимального співвідношення індивідуальної переносимості та терапевтичної ефективності лікарського засобу.
Застосування пацієнтам з порушенням функції нирок. Для пацієнтів з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну <25 мл/хв) рекомендована початкова разова добова терапевтична доза становить 2 мг. Підвищення дози відбувається поступово та з обережністю, «малими кроками», до досягнення оптимального співвідношення індивідуальної переносимості та терапевтичної ефективності лікарського засобу. З метою підвищення терапевтичної ефективності слід спочатку підвищити разову дозу, перш ніж перейти до частішого добового прийому лікарського засобу.
Застосування пацієнтам з порушенням функції печінки. Лікування пацієнтів з тяжкими розладами функції печінки протипоказане. Тізалуд значною мірою метаболізується в печінці. Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати при лікуванні пацієнтів з помірно вираженими порушеннями функції печінки. Лікування слід розпочинати з найнижчого дозування; можливе підвищення дози має відбуватися з обережністю та з урахуванням індивідуальної переносимості пацієнтом лікарського засобу Тізалуд.
Переривання лікування. У разі необхідності переривання лікування лікарським засобом дозу слід знижувати повільно та поступово. Особливо це стосується пацієнтів, які отримували підвищену дозу лікарського засобу протягом тривалого часу. Таким чином, знижується ризик розвитку рикошетного підвищення АТ та тахікардії.
Діти. Досвід застосування лікарського засобу в педіатрії обмежений. Призначати Тізалуд дітям не рекомендується.

• підвищена чутливість до тизанідину або до будь-яких допоміжних речовин лікарського засобу.
• Тяжкі порушення функції печінки.
• Одночасне застосування тизанідину з потужними інгібіторами CYP 1A2, такими як флувоксамін або ципрофлоксацин.

побічні реакції, такі як сонливість, підвищена втомлюваність, запаморочення, сухість у роті, знижений АТ, нудота, порушення з боку ШКТ та підвищені рівні трансаміназ сироватки крові, зазвичай слабко виражені і скороминущі у пацієнтів, які застосовують низькі дози, рекомендовані для купірування болісного м’язового спазму.
При прийомі доз, вищих за рекомендовані для лікування спастичності, вищезазначені побічні реакції виникають частіше та більш виражені, однак вони рідко бувають настільки серйозними, щоб припиняти лікування. Також можуть виникнути такі побічні реакції: артеріальна гіпотензія, брадикардія, м’язова слабкість, порушення сну, галюцинації та гепатит.
Поява таких симптомів була зареєстрована після раптової відміни тизанідину, зокрема після довготривалого лікування та/або прийому високих добових доз та/або супутньої терапії антигіпертензивними лікарськими засобами. За таких обставин у пацієнтів може виникнути АГ та тахікардія. В окремих випадках така рикошетна АГ може спричинити інсульт. Тому лікування тизанідином не слід припиняти раптово, а тільки шляхом поступового зниження дози.
З боку психіки: безсоння, порушення сну; галюцинації.
З боку ЦНС: сонливість, запаморочення; сплутаність свідомості, вертиго.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія; брадикардія; синкопе.
З боку ШКТ: сухість у роті, біль у ШКТ, гастроінтестинальні розлади; нудота.
З боку гепатобіліарної системи: підвищені рівні трансаміназ сироватки крові; гострий гепатит, печінкова недостатність.
З боку скелетно-м’язової системи: м’язова слабкість.
Загальні порушення: підвищена втомлюваність; астенія, синдром відміни, можливе виникнення реакцій гіперчутливості.
З боку органа зору: затуманення зору.
Дослідження: зниження АТ, підвищення рівня трансаміназ.

одночасне застосування CYP 1A2-інгібіторів з тизанідином не рекомендується.
Після раптової відміни лікарського засобу або швидкого зниження дози у пацієнтів може виникнути АГ та тахікардія. В окремих випадках така рикошетна АГ може спричинити інсульт. Лікування тизанідином не слід припиняти раптово, а тільки поступово знижуючи дозу.
Для пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <25 мл/хв) рекомендована початкова доза становить 2 мг 1 раз на добу. Дозу слід підвищувати послідовно, невеликими «кроками», з урахуванням ефективності та переносимості. Для досягнення більш вираженого ефекту рекомендується спочатку підвищити дозу, що призначається 1 раз на добу, після чого збільшувати кратність прийому.
Повідомлялося про печінкову недостатність, пов’язану із застосуванням тизанідину, однак у пацієнтів, які отримували добові дози до 12 мг, це спостерігалося рідко. У зв’язку із цим рекомендується контролювати функцію печінки 1 раз на місяць протягом перших 4 міс терапії у тих пацієнтів, яким застосовують тизанідин у дозі 12 мг або вище та в пацієнтів із клінічними симптомами, що вказують на печінкову недостатність (наприклад нудота, втрата апетиту або підвищена втомлюваність невідомої етіології). Застосування лікарського засобу Тізалуд слід припинити, якщо рівні АлАТ або AсАT у сироватці крові перевищують верхню межу норми у 3 рази і більше протягом тривалого періоду.
Артеріальна гіпотензія може виникнути під час застосування тизанідину, а також як результат лікарської взаємодії з інгібіторами CYP 1A2 та/або антигіпертензивними лікарськими засобами.
Повідомлялося про тяжкі форми артеріальної гіпотензії, такі як втрата свідомості та циркуляторний колапс.
Слід дотримуватися обережності при застосуванні даного лікарського засобу із засобами, які подовжують інтервал Q–T (наприклад цизаприд, амітриптилін, азитроміцин).
Обережність необхідна щодо пацієнтів з ІХС та/або серцевою недостатністю. Слід проводити контроль ЕКГ з регулярними інтервалами на початку застосування лікарського засобу Тізалуд таким пацієнтам.
Перед застосуванням даного лікарського засобу пацієнтам з міастенією гравіс необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/користь.
Досвід застосування дітям та підліткам обмежений, тому застосування лікарського засобу Тізалуд не рекомендоване цій категорії пацієнтів.
Слід дотримуватися обережності при застосуванні цього лікарського засобу пацієнтам літнього віку.
Таблетки Тізалуд містять лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями — непереносимістю галактози, тяжкою недостатністю лактази або глюкозо-галактозним синдромом мальабсорбції — таблетки Тізалуд застосовувати не рекомендується.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Дані щодо застосування лікарського засобу Тізалуд у вагітних обмежені, тому його не слід призначати у період вагітності, за винятком тих випадків, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода.
Годування груддю. Встановлено, що тизанідин у незначній кількості проникає у грудне молоко. Тому жінкам, які годують груддю, лікарський засіб призначати не слід.
Фертильність. Наявні дані свідчать про те, що тизанідин, що застосовувався у дозі 10 мг/кг/добу у самців щурів та у дозі 3 мг/кг/добу у самок щурів, не спричиняв порушення фертильності. Зниження фертильності спостерігалося у самців щурів, які отримували тизанідин у дозі 30 мг/кг/добу, та у самок щурів, які отримували препарат у дозі 10 мг/кг/добу. При застосуванні цих доз також спостерігалися седація, втрата маси тіла та атаксія.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Тизанідин може спричинити сонливість, запаморочення та/або артеріальну гіпотензію, таким чином послаблюючи здатність пацієнта керувати автомобілем або працювати з механізмами.
Ризики підвищуються при одночасному вживанні алкоголю.
Тому слід утримуватися від діяльності, що потребує високої концентрації уваги та швидкої реакції, наприклад від керування транспортними засобами або роботи з машинами і механізмами.

одночасне застосування відомих інгібіторів CYP 1A2 може підвищити рівень тизанідину у плазмі крові. Підвищення рівня тизанідину у плазмі крові може призвести до появи симптомів передозування, таких як подовження інтервалу Q–T.
Одночасне застосування відомих індукторів CYP 1A2 може знижувати рівень тизанідину у плазмі крові. Зниження рівня тизанідину у плазмі крові може призвести до зниження терапевтичного ефекту Тізалуду.
Одночасне застосування потужних інгібіторів CYP 1A2, таких як флувоксамін або ципрофлоксацин, з тизанідином протипоказане. Одночасне застосування тизанідину з флувоксаміном збільшує AUC тизанідину в 33 рази, тоді як одночасне застосування тизанідину з ципрофлоксацином збільшує AUC тизанідину в 10 разів. Це може призвести до клінічно значущого та довготривалого зниження АТ, що супроводжується сонливістю, запамороченням та зниженою психомоторною продуктивністю.
Одночасне застосування тизанідину з іншими інгібіторами CYP 1A2, такими як антиаритмічні лікарські засоби (аміодарон, мексилетин, пропафенон), циметидин, деякі фторхінолони (еноксацин, пефлоксацин, норфлоксацин), рофекоксиб, пероральні контрацептиви та тиклопіридин, не рекомендоване. Підвищення рівня тизанідину у плазмі крові може спричинити симптоми передозування, у тому числі подовження інтервалу Q–T.
Одночасне застосування лікарського засобу Тізалуд з антигіпертензивними лікарськими засобами, включаючи діуретики, може інколи спричинити артеріальну гіпотензію і брадикардію. У деяких пацієнтів, які отримували одночасне лікування антигіпертензивними лікарськими засобами, спостерігалися рикошетна АГ та рикошетна тахікардія при раптовій відміні тизанідину. В окремих випадках рикошетна АГ може спричинити інсульт.
Одночасне застосування лікарського засобу Тізалуд з рифампіцином може призвести до зниження концентрації тизанідину на 50%. Таким чином, терапевтичний ефект може бути знижений при застосуванні рифампіцину протягом терапії лікарським засобом Тізалуд, що може бути клінічно значущим для деяких пацієнтів. Тривалого одночасного застосування слід уникати, та якщо це необхідно, то слід дуже обережно коригувати дозу.
Застосування лікарського засобу Тізалуд призводить до зниження системного впливу тизанідину на 30% у чоловіків, які палять (більше 10 цигарок на добу). Тривале застосування лікарського засобу у чоловіків, які багато палять, потребує призначення більш високих доз лікарського засобу.
Одночасне застосування лікарського засобу Тізалуд та інших ліків центральної дії (наприклад седативних та снодійних засобів (бензодіазепін або баклофен), деяких антигістамінних лікарських засобів та анальгетиків, психотропних засобів, наркотичних засобів) може посилювати ефекти кожного з препаратів та посилювати снодійний ефект Тізалуду. Це стосується, зокрема, одночасного застосування алкоголю, що може непередбачено змінити або посилити ефект Тізалуду та підвищити ризик виникнення побічних реакцій, тому слід утриматися від вживання алкоголю.
Призначення лікарського засобу Тізалуд разом з агоністами α₂-адренорецепторів (наприклад з клонідином) слід уникати у зв’язку з їх потенційним адитивним гіпотензивним ефектом.

отримано дуже мало повідомлень щодо передозування лікарського засобу Тізалуд.
Симптоми: нудота, блювання, артеріальна гіпотензія, брадикардія, подовження інтервалу Q–T, запаморочення, міоз, респіраторний дистрес, кома, неспокій, сонливість.
Лікування: для виведення лікарського засобу з організму рекомендується багаторазове застосування активованого вугілля у високих дозах. Форсований діурез, можливо, прискорить виведення лікарського засобу. У подальшому необхідно проводити симптоматичне лікування.

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.
Зберігати у недоступному для дітей місці.