Всі працюючі аптеки України
Можна сплатити ліки карткою підтримка
0
UA | RU

Вермокс

(Vermox)
Виробник:

Склад і форма випуску

Гедеон Ріхтер
Допоміжні речовини: натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, сахарин натрію, тальк, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат.
Можна сплатити ліки карткою підтримка
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Мебендазол діє локально у просвіті кишечнику, перешкоджаючи утворенню клітинного тубуліну у гельмінтів, що призводить до порушення процесів утилізації глюкози і травлення та автолізу паразита. Немає доказів ефективності препарату Вермокс у лікуванні цистицеркозу.

Фармакокінетика. Після перорального застосування <10% дози досягає системного кровотоку через неповну абсорбцію та екстенсивний пресистемний метаболізм (ефект першого проходження). Максимум концентрації у плазмі крові спостерігається через 2–4 год після застосування. Одночасне застосування лікарського засобу із висококалорійною їжею незначно підвищує біодоступність мебендазолу.

Розподіл. 90–95% дози препарату зв’язується з білками плазми крові. Об’єм розподілу становить 1–2 л/кг, що свідчить про здатність мебендазолу проникати крізь стінки судин. Це підтверджується даними щодо хворих, які постійно приймають мебендазол (40 мг/кг/добу впродовж 3–21 міс).

Метаболізм. Після перорального застосування мебендазол метаболізується переважно у печінці. Плазмова концентрація його головних метаболітів значно перевищує концентрацію мебендазолу. Порушення функцій печінки, порушення метаболізму або елімінації з жовчю може призвести до підвищення плазмового рівня мебендазолу.

Виведення. Мебендазол, кон’юговані форми мебендазолу та його метаболіти частково піддаються кишково-печінковій рециркуляції та виводяться із сечею та жовчю. Уявний Т½ після перорального застосування у більшості пацієнтів становить 3–6 год.

Фармакокінетика у рівноважному стані. При тривалій терапії (40 мг/кг/добу протягом 3–21 міс) концентрація мебендазолу та його основних метаболітів у плазмі крові збільшується, у результаті чого приблизно у 3 рази збільшується його експозиція у рівноважному стані порівняно з одноразовим застосуванням.

Показання Вермокс

лікування інвазій, таких як ентеробіоз, аскаридоз, анкілостомоз, трихоцефальоз, некатороз.

Застосування Вермокс

для перорального застосування.

При ентеробіозі. Дорослим і дітям віком від 2 років незалежно від маси тіла та віку — 1 таблетка (100 мг) як одноразова доза. Для запобігання повторній інвазії слід повторити прийом 1 таблетки (100 мг) препарату через 2 або 4 тиж.

При аскаридозі, трихоцефальозі, анкілостомозі або змішаних гельмінтозах. Дорослим і дітям віком від 2 років незалежно від маси тіла і віку — 1 таблетка (100 мг) 2 рази на добу (1 таблетка вранці і 1 таблетка ввечері) протягом 3 діб поспіль.

При застосуванні препарату Вермокс не потрібно дотримуватися спеціальної дієти або приймати проносні засоби. Таблетки можна подрібнювати або ковтати цілими. Для дітей молодшого віку перед застосуванням можна розтовкти таблетку. Прийом лікарського засобу дитиною повинен проходити під наглядом дорослих.

Протипоказання

підвищена чутливість (алергія) до мебендазолу або будь-якого з компонентів препарату. Період вагітності, годування грудьми.

Побічна дія

у рекомендованих дозах Вермокс зазвичай добре переноситься. У пацієнтів зі значним паразитарним навантаженням спостерігалися діарея та біль у животі під час застосування лікарського засобу Вермокс.

Побічні реакції, які спостерігалися, класифіковано за частотою появи: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100−<1/10); нечасто (≥1/1000−<1/100); поодинокі (≥1/10 000−<1/1000); рідко (<1/10 000); частота невідома (неможливо оцінити на основі наявних даних).

З боку крові та лімфатичної системи: поодинокі — нейтропенія.

З боку імунної системи: поодинокі — реакції підвищеної чутливості, включаючи анафілактичні та анафілактоїдні реакції.

З боку ЦНС: поодинокі — судоми, запаморочення.

З боку ШКТ: часто — біль у животі (при значному паразитарному навантаженні); нечасто — абдомінальний дискомфорт, діарея (при значному паразитарному навантаженні), метеоризм, нудота, блювання.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: поодинокі — висип, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона, екзантема, ангіоневротичний набряк, кропив’янка, алопеція.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: поодинокі — гепатит, підвищення активності печінкових ферментів.

Особливості застосування

результати клінічних досліджень вказують на можливий зв’язок між застосуванням мебендазолу і метронідазолу та виникненням синдрому Стівенса — Джонсона/токсичного епідермального некролізу. Слід уникати одночасного застосування мебендазолу та метронідазолу.

Під час прийому лікарського засобу немає необхідності у призначенні дієти або застосуванні проносних засобів.

Одна таблетка препарату містить 110 мг лактози моногідрату, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати Вермокс.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на одну таблетку, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування грудьми. Оскільки Вермокс протипоказаний при вагітності, вагітним або тим, які підозрюють вагітність, не слід застосовувати препарат.

Період годування грудьми. Невідомо, чи проникає мебендазол у грудне молоко, тому не рекомендовано годування грудьми при застосуванні препарату.

Фертильність. Відомо, що мебендазол не впливає на здатність до народжування при прийомі в дозах до 10 мг/кг маси тіла на добу.

Результати репродуктивних досліджень показали, що мебендазол не впливає на фертильність чоловіків при прийомі в дозах до 40 мг/кг на добу включно.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Мебендазол не впливає на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, пов’язані з високим ризиком травматизму, але, враховуючи можливість розвитку небажаних побічних реакцій з боку нервової системи, слід дотримуватися особливої обережності.

Діти. Застосовують для лікування дітей віком від 2 років.

Через недостатній досвід застосування препарату у дітей віком до 2 років, а також через те, що є окремі повідомлення щодо виникнення судом під час застосування препарату у дітей цієї вікової групи, призначати Вермокс слід лише у разі, якщо наявна глистна інвазія серйозно позначається на їх харчовому статусі та фізичному розвитку.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

одночасне застосування з циметидином може призвести до посилення ефекту препарату Вермокс за рахунок пригнічення метаболізму мебендазолу у печінці з наступним підвищенням концентрації останнього у плазмі крові.

Необхідно уникати одночасного застосування мебендазолу та метронідазолу (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Передозування

у пацієнтів, які застосовували дози вищі, ніж рекомендовані, або лікувалися протягом тривалого часу, рідко спостерігалися алопеція, оборотні порушення функції печінки, гепатит, агранулоцитоз, нейтропенія та гломерулонефрит. Такі побічні реакції, за винятком агранулоцитозу і гломерулонефриту, виявляли також у пацієнтів, які застосовували мебендазол у стандартному дозуванні (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ).

Симптоми: при випадковому передозуванні можуть спостерігатися спастичний біль у животі, нудота, блювання, діарея.

Лікування: специфічного антидоту не існує. Одразу після прийому мебендазолу внутрішньо можна провести промивання шлунка. Якщо це виправдано, можна призначити активоване вугілля.

Умови зберігання

при температурі не вище 30 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Інструкція МОЗ

Діагнози, при яких застосовують Вермокс

Аскаридоз МКХ B77.9
Ентеробіоз (нематодоз), (гострики) МКХ B80
Дата додавання: 04.07.2022 р.
© Компендіум 2022
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko