0
UA | RU

Азимед® порошок для оральної суспензії (Azimed® powder for oral suspension)

Склад і форма випуску

РечовинаКількість
Азитроміцин100 мг/5 мл
№ UA/7234/03/02 від 01.08.2017
За рецептом
РечовинаКількість
Азитроміцин200 мг/5 мл
№ UA/7234/03/01 від 14.07.2017
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Азитроміцин є макролідним антибіотиком, який належить до групи азалідів. Молекула утворюється в результаті введення атома азоту в лактонове кільце еритроміцину А. Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за рахунок зв’язування з 50S-субодиницею рибосом і пригнічення транслокації пептидів.

Механізм резистентності. Повна перехресна резистентність існує серед Streptococcus pneumoniae, β-гемолітичного стрептокока групи А, Enterococcus faecalis та Staphylococcus aureus, включаючи метицилінрезистентний золотистий стафілокок (MRSA), до еритроміцину, азитроміцину, інших макролідів і лінкозамідів.

Поширеність набутої резистентності може бути різною залежно від місцевості й часу для виділених видів, тому локальна інформація про резистентність особливо необхідна при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності можна звернутися за кваліфікованою порадою, якщо місцева поширеність резистентності є такою, коли ефективність препарату при лікуванні принаймні деяких типів інфекцій є сумнівною.

Спектр антимікробної дії азитроміцину

Зазвичай чутливі види
Аеробні грампозитивні бактерії
Staphylococcus aureus метицилінчутливий
Streptococcus pneumoniae пеніцилінчутливий
Streptococcus pyogenes
Аеробні грамнегативні бактерії
Haemophilus influenzae

Haemophilus parainfluenzae

Legionella pneumophila
Moraxella catarrhalis
Pasteurella multocida
Анаеробні бактерії
Clostridium perfringens
Fusobacterium spp.
Prevotella spp.
Porphyriomonas spp.
Інші мікроорганізми
Chlamydia trachomatis

Chlamydia pneumoniae

Mycoplasma pneumoniae

Види, для яких набута резистентність може бути проблемою
Аеробні грампозитивні бактерії
Streptococcus pneumoniae з проміжною чутливістю до пеніциліну і пеніцилінрезистентний
Вродженорезистентні організми
Аеробні грампозитивні бактерії
Enterococcus faecalis
Стафілококи MRSA, MRSE*
Анаеробні бактерії
Група бактероїдів Bacteroides fragilis

*Метицилінрезистентний золотистий стафілокок має дуже високу поширеність набутої стійкості до макролідів і зазначений тут через рідкісну чутливість до азитроміцину.

Фармакокінетика. Біодоступність після перорального прийому становить близько 37%. Cmax у плазмі крові досягається через 2–3 год після прийому препарату.

При внутрішньому прийомі азитроміцин розподіляється по всьому організму. У фармакокінетичних дослідженнях було показано, що концентрація азитроміцину у тканинах значно вища (у 50 разів), ніж у плазмі крові, що свідчить про сильне зв’язування препарату з тканинами.

Зв’язування з білками плазми крові варіює залежно від плазмових концентрацій і становить від 12% при 0,5 мкг/мл до 52% при 0,05 мкг/мл у сироватці крові. Уявний об’єм розподілу в рівноважному стані (VVss) становив 31,1 л/кг.

Кінцевий Т½ з плазми крові повністю відображає Т½ з тканин протягом 2–4 днів.

Близько 12% в/в дози азитроміцину виводиться в незміненому вигляді із сечею протягом наступних 3 днів. Особливо високі концентрації незмінного азитроміцину виявлені в жовчі людини. Також у жовчі виявлено 10 метаболітів, які утворювалися за допомогою N- та O-деметилювання, гідроксилювання кілець дезозаміну й аглікону та розщеплення кладинози кон’югату. Порівняння результатів рідинної хроматографії та мікробіологічних аналізів показало, що метаболіти азитроміцину не є мікробіологічно активними.

Показання Азимед порошок для оральної суспензії

інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину:

– інфекції ЛОР-органів (бактеріальний фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит);

– інфекції дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт, негоспітальна пневмонія);

– інфекції шкіри та м’яких тканин: мігруюча еритема (початкова стадія хвороби Лайма), бешиха, імпетиго, вторинні піодерматози.

Застосування Азимед порошок для оральної суспензії

Азимед порошок для оральної суспензії застосовувати 1 раз на добу, принаймні за 1 год до або через 2 год після їди.

У разі пропуску прийому 1 дози препарату пропущену дозу належить прийняти якомога раніше, а наступні — з інтервалами у 24 год.

Упаковка містить шприц для дозування і ложечку. Лікар порадить застосовувати ложечку або шприц. Ложечка має розмітки 2,5 та 5 мл. Шприц має мінімальну одиницю — 0,1 мл.

Діти. При інфекціях ЛОР-органів і дихальних шляхів, шкіри та м’яких тканин (окрім хронічної мігруючої еритеми) загальна доза азитроміцину становить 30 мг/кг маси тіла (10 мг/кг маси тіла 1 раз на добу). Тривалість лікування становить 3 дні.

Залежно від маси тіла дитини рекомендована така схема дозування препарату Азимед, порошок для оральної суспензії 200 мг/5 мл:

Маса тіла, кг Добова доза суспензії, мл Кратність прийому Вміст азитроміцину в добовій дозі суспензії, мг
15–24 5 1 раз на добу 200
25–34 7,5 300
35–44 10 400
≥45 12,5 500

Залежно від маси тіла дитини рекомендована така схема дозування препарату Азимед, порошок для оральної суспензії 100 мг/5 мл:

Маса тіла, кг Добова доза суспензії 100 мг/5 мл, мл Вміст азитроміцину в добовій дозі суспензії, мг
5 2,5 50
6 3 60
7 3,5 70
8 4 80
9 4,5 90
10–14 5 100

Маса тіла, кг 5 6 7 8 9 10–14
Добова доза суспензії, мл 2,5 3 3,5 4 4,5 5
Вміст азитроміцину в добовій дозі суспензії, мг 50 60 70 80 90 100
Кількість води, яку необхідно додати для отримання суспензії, мл 11

Приготування і застосування суспензії. У флакон, який містить порошок, необхідно додати дистильовану або прокип’ячену та охолоджену воду.

1. Кришку флакона натиснути донизу і повернути проти руху годинникової стрілки.

2. З чистого посуду за допомогою шприца для дозування відміряти відповідну кількість води та додати у флакон з порошком.

Азимед, порошок для оральної суспензії 200 мг/5 мл

Флакон з порошком для приготування 15 мл оральної суспензії 200 мг/5 мл: до вмісту флакона додати 8,3 мл води. Вміст флакона ретельно збовтати до отримання однорідної суспензії. Об’єм отриманої суспензії становить близько 20 мл*.

Флакон з порошком для приготування 30 мл оральної суспензії 200 мг/5 мл: до вмісту флакона додати 14,5 мл води. Вміст флакона ретельно збовтати до отримання однорідної суспензії. Об’єм отриманої суспензії становить близько 35 мл*.

Азимед, порошок для оральної суспензії 100 мг/5 мл

З чистого посуду відміряти 11 мл води і додати у флакон із порошком. Вміст флакона ретельно збовтати до отримання однорідної суспензії*.

*Після розчинення порошку флакон буде містити додаткові 5 мл суспензії (для компенсації можливих втрат суспензії при застосуванні).

3. Занурити шприц у суспензію і, витягаючи поршень догори, відміряти необхідну кількість суспензії.

4. Якщо у шприці є пухирці повітря, слід повернути препарат у флакон і повторити процедуру 3.

5. Розташувати дитину як для годування.

6. Край шприца покласти в рот дитині та поволі витісняти вміст.

7. Дати дитині можливість поступово проковтнути всю кількість.

8. Після прийому препарату дати дитині випити трохи чаю або соку, щоб змити і проковтнути залишки суспензії в ротовій порожнині.

9. Використаний шприц розібрати, промити проточною водою, висушити і зберігати в сухому і чистому місці разом із препаратом.

10. Після того як дитина прийняла останню дозу препарату, шприц і флакон слід знищити.

При мігруючій еритемі тривалість лікування становить 5 днів. У 1-й день слід прийняти 20 мг/кг маси тіла азитроміцину. З 2-го по 5-й день приймати по 10 мг/кг маси тіла.

Загальна курсова доза становить 60 мг/кг маси тіла.

Дні лікування 1-й 2-й 3-й 4-й 5-й
Добова доза (мл/кг) суспензії Азимед 200 мг/5 мл 0,5 0,25 0,25 0,25 0,25

Встановлено, що азитроміцин ефективний при лікуванні стрептококового фарингіту у дітей у вигляді одноразової дози 10 або 20 мг/кг маси тіла протягом 3 днів. При порівнянні цих двох доз у клінічних дослідженнях виявлена подібна клінічна ефективність, хоча бактеріальна ерадикація була більш значною при добовій дозі 20 мг/кг маси тіла. Однак зазвичай препаратом вибору у профілактиці фарингіту, спричиненого Streptococcus pyogenes, та ревматичного поліартриту, який виникає як вторинне захворювання, є пеніцилін.

Дорослі

При інфекціях ЛОР-органів і дихальних шляхів, шкіри та м’яких тканин (окрім хронічної мігруючої еритеми) загальна доза азитроміцину становить 1500 мг: по 500 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування становить 3 дні.

При мігруючій еритемі загальна доза азитроміцину становить 3 г: у 1-й день слід прийняти 1 г, потім по 500 мг 1 раз на добу з 2-го по 5-й день. Тривалість лікування становить 5 днів.

Пацієнти літнього віку. Для осіб літнього віку немає необхідності змінювати дозу.

Оскільки пацієнти літнього віку можуть входити до груп ризику щодо порушень провідності серця, рекомендовано дотримуватися обережності при застосуванні азитроміцину у зв’язку з ризиком розвитку серцевої аритмії та аритмії torsade de pointes.

Пацієнти з порушенням функції нирок. У пацієнтів з незначними порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації 10–80 мл/хв) можна використовувати ті ж самі дози, що й у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Азитроміцин необхідно з обережністю призначати пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації <10 мл/хв).

Пацієнти з порушенням функції печінки. Оскільки азитроміцин метаболізується в печінці та виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки. Досліджень, пов’язаних з лікуванням таких пацієнтів із застосуванням азитроміцину, не проводили.

Діти

Азимед, порошок для оральної суспензії, 100 мг/5 мл застосовувати у дітей з масою тіла 5–15 кг.

Азимед, порошок для оральної суспензії, 200 мг/5 мл застосовувати у дітей з масою тіла >15 кг.

Протипоказання

підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину або будь-якого макролідного чи кетолідного антибіотика, або будь-якого іншого компонента препарату.

Побічна дія

у нижченаведеній таблиці відповідно до класу систем та органів та частоти виникнення вказано побічні реакції, визначені в клінічних дослідженнях і в період постмаркетингового спостереження, які відмічали при застосуванні всіх лікарських форм азитроміцину. Побічні реакції, зареєстровані в період постмаркетингового спостереження, виділені курсивом. Групи за частотою проявів визначали за такою шкалою: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); рідко (≥1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000); невідомо (неможливо визначити за наявними даними). У межах кожної групи за частотою проявів небажані явища зазначено в порядку зниження їх тяжкості.

Клас систем та органів Небажана реакція Частота
Інфекції та інвазії Кандидоз, оральний кандидоз, піхвові інфекції, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, порушення функції дихання, риніт Нечасто
Псевдомембранозний коліт Невідомо
З боку системи крові і лімфатичної системи Лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія Нечасто
Тромбоцитопенія, гемолітична анемія Невідомо
З боку імунної системи Ангіоневротичний набряк, реакції гіперчутливості Нечасто
Анафілактична реакція Невідомо
З боку обміну речовин Анорексія Нечасто
З боку психіки Нервозність, безсоння Нечасто
Ажитація Рідко
Агресивність, тривога, делірій, галюцинації Невідомо
З боку нервової системи Головний біль Часто
Запаморочення, сонливість, дисгевзія, парестезія Нечасто
Непритомність, судоми, гіпестезія, підвищена психомоторна активність, аносмія, агевзія, паросмія, міастенія гравіс Невідомо
З боку органа зору Порушення зору Нечасто
З боку органа слуху Розлади з боку органа слуху, вертиго Нечасто
Порушення слуху, включаючи глухоту та/або дзвін у вухах Невідомо
З боку серця Пальпітація Нечасто
Тріпотіння-фібриляція шлуночків (torsade de pointes), аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію, подовження Q–T-інтервалу на ЕКГ Невідомо
З боку судин Припливи Нечасто
Артеріальна гіпотензія Невідомо
З боку респіраторної системи Диспное, носова кровотеча Нечасто
З боку травного тракту Діарея Дуже часто
Блювання, біль у животі, нудота Часто
Запор, метеоризм, диспепсія, гастрит, дисфагія, сухість у роті, відрижка, виразки в ротовій порожнині, гіперсекреція слини Нечасто
Панкреатит, зміна кольору язика Невідомо
З боку гепатобіліарної системи Порушення функції печінки, холестатична жовтяниця Рідко
Печінкова недостатність (яка рідко призводила до летального наслідку), фульмінантний гепатит, некротичний гепатит Невідомо
З боку шкіри та підшкірної клітковини Висип, свербіж, кропив’янка, дерматит, сухість шкіри, гіпергідроз Нечасто
Фоточутливість, гострий генералізований екзантематозний пустульоз Рідко
Синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, поліморфна еритема, реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами Невідомо
З боку скелетно-м’язової системи Остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї Нечасто
Артралгія Невідомо
З боку сечовидільної системи Дизурія, біль у нирках Нечасто
Гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит Невідомо
З боку репродуктивної системи та молочних залоз Маткова кровотеча, тестикулярні порушення Нечасто
Загальні порушення та місцеві реакції Набряк, астенія, нездужання, втома, набряк обличчя, біль у грудях, гіпертермія, біль, периферичний набряк Нечасто
Лабораторні показники Знижена кількість лімфоцитів, підвищена кількість еозинофілів, знижений рівень бікарбонату крові, підвищення рівня базофілів, підвищення рівня моноцитів, підвищення рівня нейтрофілів Часто
Підвищений рівень АсАТ, АлАТ, білірубіну в крові, підвищений рівень сечовини в крові, креатиніну в крові, зміни показників калію в крові, підвищення рівня ЛФ, хлориду, глюкози, тромбоцитів, зниження рівня гематокриту, підвищення рівня бікарбонату, відхилення рівня натрію Нечасто
Ураження та отруєння Ускладнення після процедури Нечасто

Інформація про небажані реакції, можливо, пов’язані з профілактикою та лікуванням Mycobacterium Avium Complex, базується на даних клінічних досліджень та спостережень у постмаркетинговий період. Ці небажані реакції відрізняються за типом або частотою від тих, про які повідомлялося при застосуванні швидкодіючих лікарських форм та лікарських форм тривалої дії.

Побічні реакції, можливо, пов’язані з профілактикою та лікуванням Mycobacterium Avium Complex

Клас систем та органів Побічна реакція Частота
З боку обміну речовин Анорексія Часто
З боку нервової системи Запаморочення, головний біль, парестезія, дисгевзія Часто
Гіпестезія Нечасто
З боку органа зору Порушення зору Часто
З боку органа слуху Глухота Часто
Порушення слуху, дзвін у вухах Нечасто
З боку серця Пальпітація Нечасто
З боку травного тракту Діарея, біль у животі, нудота, метеоризм, шлунково-кишковий дискомфорт, часті рідкі випорожнення Дуже часто
З боку гепатобіліарної системи Гепатит Нечасто
З боку шкіри та підшкірної клітковини Висип, свербіж Часто
Синдром Стівенса — Джонсона, фоточутливість Нечасто
З боку скелетно-м’язової системи Артралгія Часто
Загальні порушення та місцеві реакції Підвищена втомлюваність Часто

Особливості застосування

алергічні реакції. Як і у випадку з еритроміцином та іншими макролідними антибіотиками, повідомлялося про одиничні серйозні алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію (у поодиноких випадках з летальним наслідком), дерматологічні реакції, у тому числі гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Деякі з цих реакцій, спричинених азитроміцином, викликали рецидивні симптоми й потребували тривалішого спостереження і лікування.

Порушення функції печінки. Оскільки печінка є основним шляхом виведення азитроміцину, слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам із серйозними захворюваннями печінки. Повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що спричиняє небезпечне для життя порушення печінкової функції, при прийомі азитроміцину. Можливо, деякі пацієнти в анамнезі мали захворювання печінки або застосовували інші гепатотоксичні лікарські засоби.

Необхідно проводити аналізи/проби функції печінки в разі розвитку ознак і симптомів дисфункції печінки, наприклад, астенії, що швидко розвивається і супроводжується жовтяницею, темною сечею, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією.

У разі виявлення порушення функції печінки застосування азитроміцину слід припинити.

Ріжки. У пацієнтів, які приймають похідні ріжків, одночасне застосування деяких макролідних антибіотиків сприяє швидкому розвитку ерготизму. Відсутні дані щодо можливості взаємодії між похідними ріжків та азитроміцином. Проте через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.

Суперінфекції. Як і у випадку з іншими антибіотиками, рекомендується проводити спостереження щодо ознак суперінфекції, спричиненої нечутливими організмами, включаючи гриби.

При прийомі майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи азитроміцин, повідомлялося про діарею, асоційовану з Clostridium difficile (CDAD), серйозність якої варіювала від слабо вираженої діареї до коліту з летальним наслідком. Лікування антибактеріальними препаратами змінює нормальну флору в товстій кишці, що призводить до надмірного росту C. difficile.

C. difficile виробляє токсини А і В, які сприяють розвитку CDAD. Штами C. difficile, що гіперпродукують токсини, є причиною підвищеного рівня захворюваності й летальності, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробної терапії й потребувати проведення колектомії. Необхідно розглянути можливість розвитку CDAD у всіх пацієнтів з діареєю, спричиненою застосуванням антибіотиків. Потрібно ретельне ведення історії хвороби, оскільки, як повідомлялося, CDAD може виникати впродовж 2 міс після прийому антибактеріальних препаратів.

Порушення функції нирок. У пацієнтів із серйозною дисфункцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації <10 мл/хв) виявлено 33% збільшення системної експозиції з азитроміцином.

Подовження серцевої реполяризації та інтервалу Q–T, які підвищували ризик розвитку серцевої аритмії та тріпотіння/фібриляцію шлуночків (torsade de pointes), відмічали при лікуванні іншими макролідними антибіотиками. Подібний ефект азитроміцину не можна повністю виключити у пацієнтів з підвищеним ризиком подовженої серцевої реполяризації, тому слід з обережністю призначати лікування пацієнтам:

– з вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу Q–T;

– які наразі проходять лікування із застосуванням інших активних речовин, які, як відомо, подовжують інтервал Q–T, наприклад, антиаритмічні препарати класів IA (квінідин та прокаїнамід) і III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизаприд і терфенадин, нейролептичні засоби, такі як пімозид; антидепресанти, такі як циталопрам, а також фторхінолони, такі як моксифлоксацин та левофлоксацин;

– з порушенням електролітного обміну, особливо в разі гіпокаліємії та гіпомагніємії;

– з клінічно релевантною брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.

Міастенія гравіс. Повідомлялося про загострення симптомів міастенії гравіс або новий розвиток міастенічного синдрому у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.

Стрептококові інфекції. Азитроміцин загалом ефективний у лікуванні стрептококової інфекції в ротоглотці, стосовно профілактики ревматичної атаки немає жодних даних, які демонструють ефективність азитроміцину. Антимікробний препарат з анаеробною активністю необхідно приймати в комбінації з азитроміцином, якщо припускається, що анаеробні мікроорганізми зумовлюють розвиток інфекції.

Інше. Безпека та ефективність для профілактики або лікування Mycobacterium Avium Complex у дітей не встановлені.

Азитроміцин, порошок для оральної суспензії, містить сахарозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами, пов’язаними з непереносимістю фруктози, мальабсорбцією глюкози-галактози або недостатністю сахарази-ізомальтази, не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Препарат містить натрію фосфат (18,2 мг у 1 мл суспензії 100 мг/5 мл та 24,25 мг в 1 мл суспензії 200 мг/5 мл).

Це слід враховувати при призначенні препарату пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Застосування у період вагітності або годування грудьми

Вагітність. Немає адекватних даних про застосування азитроміцину у вагітних. У дослідженнях репродуктивної токсичності у тварин тератогенного шкідливого впливу азитроміцину на плід не відзначено, однак препарат проникав крізь плаценту. Безпеку застосування азитроміцину в період вагітності не підтверджено. Тому азитроміцин слід призначати в період вагітності тільки тоді, коли користь перевищує ризик.

Годування грудьми. Повідомлялося, що азитроміцин проникає в молоко людини, але відповідних та належним чином контрольованих клінічних досліджень, які давали б можливість охарактеризувати фармакокінетику екскреції азитроміцину в грудне молоко людини, не проводилося.

Фертильність. Дослідження фертильності проводилися на щурах; показник вагітності знижувався після введення азитроміцину. Релевантність цих даних стосовно людини невідома.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Докази про те, що азитроміцин може погіршувати здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами, відсутні, але слід врахувати можливість розвитку побічних реакцій, таких як делірій, галюцинації, запаморочення, сонливість, непритомність, судоми, які можуть вплинути на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

антациди. При вивченні впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину загалом не виявлено змін у біодоступності, хоча плазмова пікова концентрація азитроміцину знижувалася приблизно на 25%. Не слід приймати одночасно азитроміцин і антациди.

Цетиризин. У здорових добровольців при одночасному застосуванні азитроміцину упродовж 5 днів із цетиризином 20 мг у рівноважному стані не виявлено фармакокінетичної взаємодії чи суттєвих змін інтервалу Q–T.

Диданозин. При одночасному застосуванні добових доз 1200 мг азитроміцину з 400 мг диданозину на добу у 6 ВІЛ-позитивних добровольців не виявлено впливу на фармакокінетику диданозину в рівноважному стані порівняно з плацебо.

Дигоксин і колхіцин. Повідомлялося, що одночасне застосування макролідних антибіотиків, включаючи азитроміцин, та субстратів Р-глікопротеїну, таких як дигоксин і колхіцин, призводить до підвищення рівня субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. Отже, при одночасному застосуванні азитроміцину та субстрату Р-глікопротеїну, такого як дигоксин, необхідно враховувати можливість підвищення концентрації субстрату в сироватці крові.

Зидовудин. Одноразові дози 1000 мг та багаторазові дози 1200 мг або 600 мг азитроміцину чинили незначний вплив на плазмову фармакокінетику або виведення з сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак прийом азитроміцину підвищував концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту, в мононуклеарах у периферичному кровообігу. Клінічна значущість цих даних не з’ясована, але може бути корисною для пацієнтів.

Азитроміцин не має суттєвої взаємодії з печінковою системою цитохрому Р450. Вважається, що препарат не має фармакокінетичної лікарської взаємодії, характерної для еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не спричиняє індукції або інактивації печінкового цитохрому Р450 через цитохром-метаболітний комплекс.

Ріжки. З огляду на теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне введення азитроміцину з похідними ріжків не рекомендується.

Проведені фармакокінетичні дослідження застосування азитроміцину і нижчезазначених препаратів, метаболізм яких значною мірою відбувається за участю цитохрому Р450.

Аторвастатин. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг/добу) та азитроміцину (500 мг/добу) не спричиняло зміни концентрації аторвастатину у плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМГ- КоА-редуктази). Проте в постмаркетинговий період зареєстровано випадки рабдоміолізу у пацієнтів, що застосовували азитроміцин зі статинами.

Карбамазепін. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не чинив значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або його активні метаболіти.

Циметидин. У фармакокінетичному дослідженні впливу однократної дози циметидину, прийнятої за 2 год до прийому азитроміцину, на фармакокінетику азитроміцину жодних змін у фармакокінетиці азитроміцину не відмічено.

Пероральні антикоагулянти типу кумарину. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії азитроміцин не змінював антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг варфарину, призначеного здоровим добровольцям. У постмаркетинговий період отримані повідомлення про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину та пероральних антикоагулянтів типу кумарину. Хоча причинний зв’язок не встановлений, слід враховувати необхідність проведення частого моніторингу протромбінового часу при призначенні азитроміцину пацієнтам, які отримують пероральні антикоагулянти типу кумарину.

Циклоспорин. У фармакокінетичному дослідженні у здорових добровольців, які приймали перорально дозу азитроміцину 500 мг/добу упродовж 3 днів, а потім одноразову пероральну дозу циклоспорину 10 мг/кг маси тіла, продемонстровано значне підвищення Сmax та AUC0-5 циклоспорину. Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні цих препаратів. Якщо одночасне застосування цих препаратів є необхідним, слід контролювати рівні циклоспорину і відповідним чином коригувати дозу.

Ефавіренц. Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 600 мг і 400 мг ефавіренцу щоденно протягом 7 днів не спричиняло будь-якої клінічно суттєвої фармакокінетичної взаємодії.

Флуконазол. Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не призводить до зміни фармакокінетики одноразової дози флуконазолу 800 мг. Загальна експозиція і Т½ азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте відмічено клінічно незначне зниження Cmах (18%) азитроміцину.

Індинавір. Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не спричиняє статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру, який приймають у дозі 800 мг 3 рази на добу протягом 5 днів.

Метилпреднізолон. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин суттєво не впливав на фармакокінетику метилпреднізолону.

Мідазолам. У здорових добровольців одночасне застосування азитроміцину 500 мг/добу протягом 3 днів не спричиняло клінічно значущих змін фармакокінетики і фармакодинаміки мідазоламу, який застосовувався як одноразова доза 15 мг.

Нелфінавір. Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) і нелфінавіру в рівноважних концентраціях (750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення концентрації азитроміцину. Клінічно значущих побічних явищ не виявлено, відповідно, немає потреби в корекції дози.

Рифабутин. Одночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливало на концентрацію цих препаратів у сироватці крові. Нейтропенія відмічена у пацієнтів, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин. Хоча нейтропенія пов’язана із застосуванням рифабутину, причинний зв’язок з одночасним прийомом азитроміцину не встановлений.

Силденафіл. У здорових добровольців чоловічої статі не отримано доказів впливу азитроміцину (500 мг/добу протягом 3 днів) на значення AUC і Cmax силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.

Терфенадин. У фармакокінетичних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. У деяких випадках не можна виключити можливість такої взаємодії повністю; однак немає спеціальних даних про наявність такої взаємодії.

Теофілін. Відсутні дані щодо клінічно суттєвої фармакокінетичної взаємодії при одночасному застосуванні азитроміцину і теофіліну здоровими добровольцями.

Тріазолам. Одночасне застосування здоровими добровольцями азитроміцину 500 мг в 1-й день і 250 мг на 2-й день з 0,125 мг тріазоламу суттєво не впливало на всі фармакокінетичні показники тріазоламу порівняно із застосуванням тріазоламу і плацебо.

Триметоприм/сульфаметоксазол. Одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу подвійної концентрації (160 мг/800 мг) упродовж 7 днів із азитроміцином 1200 мг на 7-му добу не чинило суттєвого впливу на Cmax, AUC або екскрецію із сечею триметоприму або сульфаметоксазолу. Значення концентрації азитроміцину в сироватці крові відповідали таким, які відмічені в інших дослідженнях.

Передозування

досвід клінічного застосування азитроміцину свідчить про те, що побічні реакції, які розвиваються при прийомі вищих, ніж рекомендовано, доз препарату, подібні до таких, що відмічають при застосуванні звичайних терапевтичних доз, а саме: вони можуть включати діарею, нудоту, блювання, зворотну втрату слуху. У разі передозування при необхідності рекомендуються прийом активованого вугілля та проведення загальних симптоматичних і підтримувальних лікувальних заходів.

Умови зберігання

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Приготовану суспензію зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Інструкція МОЗ
Дата додавання: 16.09.2021 р.
© Компендіум 2021

Діагнози, при яких застосовують Азимед порошок для оральної суспензії

Бактеріальна пневмонія неуточнена МКХ J15.9
Вірусна пневмонія МКХ J12.9
Гострий алергічний бронхіт МКХ J20.9
Гострий бронхіт, викликаний Mycoplasma pneumoniae МКХ J20.0
Гострий зовнішній отит неінфекційний МКХ H60.5
Гострий фаринготонзиліт МКХ J03.9
Запалення слизової оболонки рота (виразкове) МКХ K12.3
Захворювання носа МКХ J01.9
Ларинготрахеїт МКХ J04.2
Обструктивний бронхіт МКХ J40
Пневмонія МКХ J18.0
Середній негнійний отит МКХ H65.9
Фаринголарінгіт МКХ J02.9
Часткова пневмонія неуточнена МКХ J18.1
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko