ФЛАМІДЕЗ® (FLAMIDASE®)

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ

таблетки, вкриті плівковою оболонкою блістер, № 10, 30Ціни в аптеках
Парацетамол
500 мг
Диклофенак калію
50 мг
Серратіопептидаза
15 мг
№ UA/7061/01/01 від 30.06.2017
C За рецептом

ДІАГНОЗИ

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

фармакодинаміка. Парацетамол діє як знеболювальний та жарознижувальний засіб. Анальгезивна та жарознижувальна дія парацетамолу пов’язана із впливом препарату на центр терморегуляції у гіпоталамусі та здатністю інгібувати синтез простагландинів.

Диклофенак калію виявляє протизапальну, анальгезивну, жарознижувальну, протиревматичну, антиагрегаційну дію. Інгібує ЦОГ, у результаті чого блокуються реакції арахідонового каскаду і порушується синтез простагландинів ПГЕ2, ПГЕ, тромбоксану А2, простацикліну, лейкотрієнів та викид лізосомальних ферментів; пригнічує агрегацію тромбоцитів; in vitro зумовлює уповільнення біосинтезу протеоглікану у хрящах у концентраціях, що відповідають тим, які спостерігаються у людини.

Серратіопептидаза є протеолітичним ферментом, який виділено з непатогенної кишкової бактерії Serratia E15. Вона виявляє фібринолітичну, протизапальну та протинабрякову активність. Крім зменшення вираженості запального процесу, серратіопептидаза зменшує біль внаслідок блокування вивільнення больових амінів із запалених тканин.

Серратіопептидаза зв’язується у співвідношенні 1:1 з α-макроглобуліном крові, який маскує її антигенність, але зберігає ферментну активність серратіопептидази. Вона повільно переходить в ексудат у місці запалення, і поступово її рівні у крові знижуються. За допомогою гідролізу брадикініну, гістаміну та серотоніну серратіопептидаза безпосередньо зменшує дилатацію капілярів і контролює їх проникність. Серратіопептидаза блокує інгібітори плазміну, сприяючи таким чином фібринолітичній активності плазміну. Отже, Фламідез можна застосовувати при всіх патологічних станах, що супроводжуються набряком.

Фармакокінетика. Парацетамол після прийому внутрішньо швидко і майже повністю всмоктується з ШКТ, Cmax у плазмі крові досягається через 10–60 хв. Зв’язування з білками плазми крові становить близько 10%. Метаболізується у печінці переважно у фармакологічно активні метаболіти — глюкуронід (60–80%) і сульфат парацетамолу (20–30%). Менше 4% метаболізується шляхом окиснення з утворенням цистеїну і меркаптопурової кислоти (за участю цитохрому Р450). Т½ становить приблизно 2–2,5 год. Виводиться із сечею, в основному у вигляді метаболітів. У незміненому вигляді виводиться близько 5%. Метаболізм парацетамолу при печінковій недостатності не змінюється.

Диклофенак калію після застосування внутрішньо швидко всмоктується, їжа може уповільнювати швидкість всмоктування, не впливаючи на його повноту. Cmax у плазмі крові досягається через 1–2 год. Біодоступність — 50%; інтенсивно піддається пресистемній елімінації. Зв’язок з білками плазми крові — більше 99%. Добре проникає у тканини і синовіальну рідину, де його концентрація підвищується повільніше, через 4 год досягає більш високих значень, ніж у плазмі крові. Приблизно 35% виводиться у вигляді метаболітів з калом; близько 65% метаболізується у печінці і виводиться нирками у вигляді неактивних похідних (у незміненому вигляді виводиться менше 1%). Т½ — близько 2 год; синовіальної рідини — 3–6 год; при дотриманні рекомендованого інтервалу між прийомами диклофенак калію не кумулюється.

Серратіопептидаза проникає крізь стінку шлунка в незміненому вигляді та абсорбується в кишечнику. У незначній кількості визначається у сечі.

ПОКАЗАННЯ

гострий біль (міозит, міалгія, головний, зубний біль, корінцевий синдром), при ревматичному ураженні м’яких тканин, ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондиліті, остеоартрозі, спондилоартриті, гострих нападах подагри, первинній дисменореї, аднекситі, фаринготонзиліті, отиті.

ЗАСТОСУВАННЯ

якщо встановлено непереносимість деяких цукрів, необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Препарат слід застосовувати в найнижчих ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу, враховуючи завдання лікування в кожного окремого пацієнта.

Дозу визначає лікар для кожного пацієнта індивідуально, залежно від віку, характеру та перебігу захворювання, переносимості та лікувальної ефективності препарату.

Препарат застосовують внутрішньо, після їди, запиваючи невеликою кількістю рідини (200 мл).

Дорослим: 1 таблетка 2–3 рази на добу, залежно від тяжкості перебігу хвороби.

Дітям віком від 14 років: 1 таблетка 1–2 рази на добу.

Максимальна добова доза — 3 таблетки.

Тривалість лікування визначає лікар індивідуально залежно від динаміки симптомів, вона становить не більше 5–7 днів.

Максимальний термін застосування без консультації лікаря — 3 дні.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

підвищена чутливість до компонентів препарату.

Ангіоневротичний набряк.

Протипоказано пацієнтам, у яких у відповідь на застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП виникають напади БА (аспіринова БА), кропив’янка або гострий риніт.

Застійна серцева недостатність (NYHA II–IV).

ІХС у пацієнтів зі стенокардією, перенесеним інфарктом міокарда.

Цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних атак.

Захворювання периферичних артерій.

Лікування періопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні (або використанні апарату штучного кровообігу).

Високий ризик розвитку післяопераційних кровотеч, незгортання крові, порушень гемостазу, гемопоетичних порушень чи цереброваскулярних кровотеч.

Кровотеча або перфорація у ШКТ в анамнезі, пов’язана з попереднім лікуванням НПЗП.

Активна форма виразки/кровотечі або рецидивуюча виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих епізоди встановленої виразки або кровотечі).

Запальні захворювання кишечнику (хвороба Крона або виразковий коліт).

Тяжка печінкова недостатність.

Тяжка ниркова недостатність.

Захворювання крові.

Лейкопенія.

Виражена анемія.

Вроджена гіпербілірубінемія.

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Алкоголізм.

ПОБІЧНА ДІЯ

з боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, анемія (включаючи гемолітичну та апластичну анемію (особливо для хворих із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази)), агранулоцитоз, панцитопенія, сульфгемоглобінемія, метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці).

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи шкірний свербіж, висип на шкірі і слизових оболонках, анафілактичні/анафілактоїдні реакції (включаючи артеріальну гіпотензію та анафілактичний шок), ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).

Психічні розлади: дезорієнтація, депресія, порушення сну, інсомнія, нічні кошмари, дратівливість, занепокоєння, відчуття страху, психічні розлади, сплутаність свідомості, психомоторне збудження, галюцинації.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, парестезія, порушення пам’яті, судоми, тривожність, тремор, асептичний менінгіт, розлад відчуття смаку, порушення мозкового кровообігу, порушення чутливості.

З боку органа зору: розлади зору, затуманення зору, диплопія, неврит зорового нерва.

З боку органа слуху та лабіринту вуха: вертиго; дзвін у вухах, порушення слуху.

Кардіальні розлади: підсилення серцебиття, тахікардія, біль у ділянці серця, задишка, серцева недостатність, інфаркт міокарда.

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад інфаркт міокарда чи інсульт), пов’язаний із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг/добу) та при тривалому застосуванні.

Судинні розлади: АГ, артеріальна гіпотензія, васкуліт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: БА (включаючи задишку), бронхоспазм (особливо у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти), біль у грудях, пневмоніт, виділення мокротиння з домішками крові, гостра еозинофільна пневмонія.

З боку ШКТ: нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль в епігастрії, абдомінальний біль, метеоризм, анорексія, гастрит, гастроінтестинальні кровотечі, блювання з домішками крові, геморагічна діарея, мелена, виразка шлунка або кишечнику (з кровотечею або без неї, перфорації), коліт (включаючи геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, стоматит, глосит, глотковий розлад подібних до діафрагми інтестинальних стриктур, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня трансаміназ, гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки; миттєвий гепатит, гепатонекроз (при прийомі високих доз), печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання (зазвичай генералізовані висипання, еритематозні, висип на слизових оболонках), кропив’янка, відчуття свербежу, бульозні висипання, екзема, еритема, ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, втрата волосся, реакція фоточутливості, пурпура, алергічна пурпура, свербіж.

З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, нирковий папілярний некроз.

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія (до гіпоглікемічної коми).

З боку репродуктивної системи: імпотенція.

Загальні розлади: затримка рідини, набряк, загальна слабкість, підвищена втомлюваність, посилене потовиділення, синці, кровотечі.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

не перевищувати зазначені дози.

Слід уникати одночасного застосування препарату Фламідез із системними НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, у зв’язку з можливістю розвитку додаткових побічних ефектів.

Застосування препарату може призвести до порушення фертильності у жінок і не рекомендоване жінкам, які прагнуть завагітніти. Якщо жінка має труднощі із зачаттям або проходить обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну препарату.

НПЗП підвищують ризик виникнення серйозних серцево-судинних тромботичних явищ, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть бути летальними, у зв’язку із чим препарат не рекомендується для лікування післяопераційного болю та під час операції аортокоронарного шунтування.

Призначати диклофенак пацієнтам із значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (наприклад АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління) можна лише після ретельної клінічної оцінки. Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг/добу) і протягом тривалого часу, пов’язане з деяким підвищенням ризику розвитку артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту).

Слід ретельно оцінювати співвідношення ризик-користь перед призначенням Фламідезу пацієнтам з клінічно підтвердженою ІХС, цереброваскулярними розладами, облітеруючими захворюваннями периферичних артерій або значними факторами ризику (наприклад АГ, гіперглікемія, цукровий діабет, паління).

Пацієнтам із неконтрольованою АГ, застійною серцевою недостатністю, стійкою ІХС, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярною хворобою призначати диклофенак не рекомендовано. Якщо необхідно, застосування можливе лише після ретельної оцінки ризику-користі тільки в дозі не вище 100 мг/добу. Подібну оцінку слід провести перед початком довгострокового лікування пацієнтів з факторами ризику розвитку серцево-судинних явищ (наприклад АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет та паління).

Для пацієнтів з наявністю в анамнезі АГ та/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідним є проведення відповідного моніторингу та надання рекомендацій, оскільки у зв’язку із застосуванням НПЗП, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків.

Пацієнти повинні бути поінформовані щодо можливості виникнення серйозних ускладнень (біль у грудях, задишка, слабкість, порушення мовлення), які можуть з’явитися в будь-який час. У цьому випадку треба негайно звернутися до лікаря.

Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку зростють з підвищеннями дози та тривалості лікування, його необхідно застосувати протягом якомога коротшого періоду та в найнижчій ефективній дозі. Слід періодично переглядати потреби пацієнта у застосуванні диклофенаку для зменшення вираженості симптомів та відповідь на терапію.

Слід дотримуватися обережності, застосовуючи препарат у пацієнтів з печінковою порфірією.

З обережністю слід призначати при захворюваннях печінки, нирок, ШКТ в анамнезі, диспептичних проявах, після хірургічних втручань, пацієнтам літнього віку, при БА, застійній серцевій недостатності. За наявності алергічних реакцій в анамнезі призначати лише у невідкладних випадках.

При застосуванні всіх НПЗП, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки шлунково-кишкових кровотеч (блювання кров’ю, мелена), утворення виразки або перфорації, які можуть бути летальними і спостерігатися у будь-який час у процесі лікування, як з попереджувальними симптомами, так і без них, а також за наявності в анамнезі серйозних явищ з боку ШКТ. Ці явища зазвичай мають більш серйозні наслідки у пацієнтів літнього віку. Якщо у хворих, які отримують диклофенак, спостерігають шлунково-кишкові кровотечі або утворення виразки, застосування препарату необхідно припинити.

У пацієнтів із системним червоним вовчаком і змішаними захворюваннями сполучної тканини відмічають підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.

Дуже рідко у зв’язку із застосуванням НПЗП виникали серйозні реакції з боку шкіри, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик виникнення таких реакцій у пацієнтів існує на початку курсу лікування, у більшості випадків ці реакції з’являються протягом 1-го місяця лікування. Застосування препарату слід припинити при першій появі висипу на шкірі, уражень слизових оболонок або будь-яких інших ознак гіперчутливості.

Як і при застосуванні інших НПЗП, навіть після першого прийому можуть виникнути алергічні реакції, у тому числі анафілактичні/анафілактоїдні.

Як і інші НПЗП, Фламідез може маскувати симптоми інфекції. Якщо симптоми основного захворювання не зникають, слід звернутися до лікаря.

При тривалому застосуванні слід контролювати показники периферичної крові і функціонального стану печінки.

Загальні застереження. Слід уникати застосування препарату із системними НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, у зв’язку з відсутністю будь-якої синергічної користі і можливості розвитку додаткових побічних ефектів.

У зв’язку з ризиком виникнення тромботичних кардіоваскулярних і цереброваскулярних ускладнень, гастроінтестинальної виразки, кровотечі або перфорації слід застосовувати найнижчі ефективні дози препарату протягом найкоротшого періоду часу.

Пацієнтам, які приймають анальгетики кожного дня при артритах легкої форми, необхідно проконсультуватися з лікарем.

Слід бути обережними при призначенні препарату особам літнього віку. Зокрема, для людей літнього віку та для пацієнтів з низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози.

Препарат містить лактозу, якщо встановлено непереносимість деяких цукрів, необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

БА в анамнезі. Як і інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак та інші НПЗП можуть спровокувати розвиток бронхоспазму у пацієнтів з БА, або у пацієнтів з БА в анамнезі.

У хворих на БА, сезонний алергічний риніт, набряк слизової оболонки носа (тобто назальні поліпи), ХОЗЛ або хронічні інфекції дихальних шляхів (особливо пов’язані з алергічними симптомами, подібними до ринітів) частіше порівняно з іншими виникають реакції на НПЗП, схожі на загострення БА (які також пов’язані з переносимістю анальгетиків — анальгетична БА), набряк Квінке або кропив’янка. У зв’язку із цим таким хворим рекомендовані спеціальні застережні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується хворих на алергію на інші речовини, наприклад зі шкірними реакціями, свербежем або кропив’янкою.

Вплив на ШКТ. Як і при застосуванні інших НПЗП, при призначенні препарату пацієнтам із симптомами, що свідчать про порушення з боку ШКТ, або з наявністю в анамнезі виразки шлунка або кишечнику, кровотечі або перфорації, обов’язковим є медичний нагляд і особлива обережність. Ризик виникнення кровотечі у ШКТ підвищується з підвищенням дози і у хворих з виразкою в анамнезі, особливо з ускладненнями у вигляді кровотечі або перфорації, та у осіб літнього віку.

Щоб знизити ризик токсичного впливу на ШКТ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо з ускладненнями у вигляді кровотечі або перфорації, та у людей літнього віку, лікування розпочинають та підтримують найнижчими ефективними дозами.

Для таких пацієнтів, а також хворих, які потребують супутнього застосування лікарських засобів, що містять низькі дози ацетилсаліцилової кислоти, або інших препаратів, які підвищують ризик небажаної дії на ШКТ, слід розглянути питання про застосування комбінованої терапії із застосуванням захисних засобів (наприклад інгібіторів протонної помпи).

Пацієнти зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо літнього віку, мають повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо кровотечі в ШКТ).

Обережність також потрібна при лікуванні хворих, які отримують супутні ліки, що підвищують ризик виразки або кровотечі, такі як системні ГКС, антикоагулянти, антитромботичні засоби або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.

Вплив на печінку. Ретельний медичний нагляд потрібен у випадку, коли Фламідез призначають пацієнтам з порушеною функцією печінки, оскільки їх стан може загостритися.

Як і при застосуванні інших НПЗП, рівень одного й більше печінкових ензимів може підвищуватися. Під час довгострокового лікування препаратом призначається регулярний нагляд за функціями печінки у якості застережних заходів. Якщо порушення функції печінки зберігаються або погіршуються, якщо клінічні ознаки або симптоми можуть бути пов’язані з прогресуванням захворювання печінки або якщо спостерігаються інші прояви (наприклад еозинофілія, висипання), застосування препарату слід припинити. Перебіг захворювань, таких як гепатити, може проходити без продромальних симптомів.

У хворих з алкогольним ураженням печінки підвищується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу.

Вплив на нирки. Вплив НПЗП на нирки зумовлює затримку рідини і набряки та/або АГ. Тому диклофенак слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями з боку серця або іншими станами, за яких є схильність до затримки рідини. З обережністю застосовувати препарат у пацієнтів, які одночасно застосовують діуретики чи інгібітори АПФ або мають підвищений ризик розвитку гіповолемії. Оскільки при лікуванні НПЗП повідомлялося про затримку рідини та набряк, особливу увагу слід приділити хворим із порушенням функції серця або нирок (у тому числі із функціональною нирковою недостатністю на тлі гіповолемії, нефротичним синдромом, вовчаковою нефропатією та декомпенсованим цирозом печінки), АГ в анамнезі, пацієнтам літнього віку, хворим, які отримують супутню терапію діуретиками або препаратами, що суттєво впливають на ниркову функцію, та пацієнтам із суттєвим зменшенням позаклітинного об’єму рідини з будь-якої причини, наприклад до або після серйозного хірургічного втручання. У таких випадках рекомендується моніторинг ниркової функції. Припинення терапії зазвичай зумовлює повернення до стану, який передував лікуванню.

Вплив на гематологічні показники. При тривалому застосуванні препарату, як і інших НПЗП, рекомендується моніторинг показників крові.

Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.

Як і інші НПЗП, препарат може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно наглядати за хворими з порушеннями гемостазу.

Застосування у період вагітності або годування грудьми. Препарат не застосовують.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Препарат Фламідез може уповільнювати психомоторні реакції, тому слід утриматися від керування транспортними засобами або роботи зі складними механізмами під час його застосування.

Діти. Препарат застосовують у дітей віком від 14 років.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

алкоголь: не можна одночасно застосовувати препарат Фламідез з алкоголем.

Антисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки: можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку.

Барбітурати: знижують жарознижувальний ефект парацетамолу.

Літій: препарат може підвищити концентрацію літію у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня літію у сироватці крові.

Фенітоїн: при одночасному застосуванні з диклофенаком рекомендується здійснювати моніторинг концентрації у плазмі крові фенітоїну у зв’язку з можливим збільшенням впливу фенітоїну.

Серцеві глікозиди: одночасне застосування серцевих глікозидів і НПЗП може посилити серцеву недостатність, знизити швидкість клубочкової фільтрації і підвищити рівні глікозидів у плазмі крові.

Дигоксин: препарат може підвищити концентрації дигоксину в плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівню дигоксину в сироватці крові.

Діуретики та антигіпертензивні засоби: як і інші НПЗП, супутнє застосування препарату Фламідез з діуретиками або антигіпертензивними засобами (наприклад блокаторами β-адренорецепторів, інгібіторами АПФ може призвести до зниження їх антигіпертензивного впливу. Таким чином, подібну комбінацію застосовують із застереженням, а пацієнтам, особливо особам літнього віку, слід перебувати під ретельним наглядом щодо АТ. Пацієнти мають отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг ниркової функції після початку супутньої терапії та на регулярній основі після неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ унаслідок підвищення ризику нефротоксичності. Супутнє лікування з препаратами калію може бути пов’язане з підвищенням рівнів калію у сироватці крові, що вимагає перебування хворих під постійним контролем. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Інші НПЗП та ГКС: супутнє застосування препарату Фламідез та інших системних НПЗП або ГКС може підвищити частоту побічних реакцій з боку ШКТ. Слід уникати одночасного застосування препарату з іншими НПЗП, у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби: регулярне одночасне та довготривале застосування препарату з антикоагулянтами, особливо з варфарином і іншими кумаринами та антитромбоцитарними лікарськими засобами, може призвести до підвищення ризику кровотеч. Періодичне застосування не має значного ефекту. Серратіопептидаза при одночасному застосуванні підсилює дію антикоагулянтів, тому у випадку такого поєднання лікарських засобів рекомендується пильний і регулярний нагляд за пацієнтом.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: супутнє введення системних НПЗП та селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик кровотечі у ШКТ.

Потужні інгібітори CYP 2C9: обережність рекомендується при одночасному призначенні диклофенаку з потужними інгібіторами CYP 2C9 (наприклад вориконазолом), що може призвести до значного підвищення Cmax у плазмі крові та експозиції диклофенаку внаслідок пригнічення його метаболізму.

Антидіабетичні препарати: препарат можна застосовувати разом із пероральними антидіабетичними засобами без впливу на їх ефективність, однак відомі окремі випадки як із гіпоглікемічним, так і гіперглікемічним впливом, коли була необхідність у зміні дозування антидіабетичних засобів під час лікування Фламідезом. Потрібен моніторинг рівнів глюкози у крові як застережний захід під час супутньої терапії.

Колестипол та холестирамін. Одночасне застосування препарату Фламідез та колестиполу або холестираміну зменшує всмоктування диклофенаку приблизно на 30 та 60% відповідно. Препарати слід приймати з інтервалом у кілька годин.

Препарати, які стимулюють ферменти, що метаболізують лікарські засоби. Препарати, які стимулюють ферменти, наприклад рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, барбітурати, звіробій (Hypericum perforatum), теоретично здатні знижувати концентрацію диклофенаку у плазмі крові. Також можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку.

Метотрексат: при введенні НПЗП менш ніж за 24 год до або менш ніж через 24 год після лікування метотрексатом рекомендується бути обережними, оскільки можуть підвищуватися концентрації метотрексату в крові і токсичність цієї речовини.

Препарати, що спричиняють гіперкаліємію: супутнє лікування калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов’язане з підвищенням рівнів калію у сироватці крові, тому контроль стану пацієнтів слід проводити частіше.

Циклоспорин та такролімус: НПЗП можуть підвищувати нефротоксичність циклоспорину через вплив на синтез простагландинів нирок. У зв’язку із цим його слід застосовувати у нижчих дозах, ніж у хворих, які циклоспорин не отримують. Такий ризик виникає і при лікуванні такролімусом.

Ізоніазид: одночасне застосування високих доз парацетамолу підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому.

Антибіотики хінолінового ряду: існують окремі дані щодо судом, які можуть бути результатом супутнього застосування хінолонів та НПЗП.

Метоклопрамід та домперидон: можуть підвищувати швидкість всмоктування парацетамолу.

Міфепристон: НПЗП не слід застосовувати протягом 8–12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗП можуть знизити його ефект.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ

ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки, регулярне вживання надмірних кількостей етанолу, глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія) застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

Симптоми передозування у перші 24 год: блідість, нудота, блювання, анорексія та абдомінальний біль. Ураження печінки може стати явним через 12–48 год після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати до енцефалопатії, крововиливу, гіпоглікемії, коми та летального наслідку. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть за відсутності тяжкого ураження печінки. У разі передозування також можуть спостерігатися артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання, судоми, шлунково-кишкові кровотечі, дзвін у вухах, серцева аритмія та панкреатит.

При тривалому застосуванні препарату у високих дозах може розвинутися апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі високих доз із боку ЦНС — запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи — нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).

У випадку передозування диклофенаком можуть виникати артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання, судоми, ниркова недостатність, діарея, шлунково-кишкові кровотечі, запаморочення, дзвін у вухах.

При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити в лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 год. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 год або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 год після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 год після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. У разі необхідності пацієнту слід вводити в/в N-ацетилцистеїн згідно зі встановленим переліком доз. За відсутності блювання можна застосовувати метіонін перорально як відповідну альтернативу у віддалених районах поза лікарнею.

Підтримувальні заходи та симптоматичне лікування необхідні для усунення таких ускладнень, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, гастроінтестинальні порушення та пригнічення дихання.

Форсований діурез, діаліз або гемоперфузія не можуть гарантувати виведення НПЗП унаслідок їх високого зв’язування з протеїнами плазми крові та інтенсивним метаболізмом.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ

в оригінальній упаковці, у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

АКТУАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

Загальні відомості про препарат Фламідез

Препарат Фламідез згідно з АТС-класифікацією належить до групи нестероїдних протизапальних і протиревматичних препаратів. Препарат Фламідез є раціональною комбінацією діючих речовин. До складу Фламідезу входять парацетамол, диклофенак калію, серратіопептидаза. Фламідез застосовується при наступних показаннях: гострий біль (міозит, міалгія, головний, зубний біль, корінцевий синдром), ревматичне ураження м’яких тканин, ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартроз, спондилоартрит, гострі напади подагри, первинна дисменорея, аднексит, фаринготонзиліт, отит (інструкція МОЗ України). Дія препарату зумовлена сукупністю дій компонентів, що входять до його складу.

Актуальність проблеми

Запобігання запаленню, а також мінімізація ранніх і пізніх наслідків запальної відповіді є важливим аспектом у терапії багатьох захворювань і розладів людини. НПЗП відіграють величезну роль у лікуванні запальних захворювань, а також у якості анальгетиків і жарознижувальних препаратів. Основний механізм дії НПЗП полягає в інгібуванні синтезу прозапальних простагландинів (PG), зокрема PGE2, шляхом блокування циклооксигенази (ЦОГ) у місцях запалення. НПЗП є основною групою лікарських засобів, що застосовуються для зменшення вираженості симптомів запалення, що виникають у ході різних бактеріальних або вірусних інфекцій (Gregorczyk I., Maślanka T., 2019).

Серратіопептидаза ― протеолітичний фермент, який призначається в різних напрямках, таких як хірургія, ортопедія, оториноларингологія, гінекологія та стоматологія, завдяки своїм протизапальним, протинабряковим і знеболювальним ефектам (Bhagat S. et al., 2013). Тому вищепредставлена комбінація діючих речовин особливо актуальна.

Склад препарату Фламідез

Парацетамол (ацетамінофен)

Парацетамол — безрецептурний знеболювальний і жарознижувальний лікарський засіб, що широко застосовується та призначається при легкому і помірному болю і лихоманці. Нешкідливий у низьких дозах, парацетамол володіє прямим гепатотоксичним потенціалом при передозуванні і може викликати гостре пошкодження печінки і смерть від гострої печінкової недостатності. Навіть у терапевтичних дозах він може викликати короткочасне підвищення рівня сироваткової амінотрансферази. Ацетамінофен випускається в США в якості безрецептурного препарату з 1960 р. У 2011 р. в США був затверджений в/в препарат ацетамінофен для дорослих і дітей віком від 2 років. Рекомендована пероральна доза становить 660–1000 мг кожні 4–6 год, але не повинна перевищувати 3 г/добу. Доступні кілька універсальних складів парацетамолу в капсулах або таблетках, також рідкі лікарські форми для дітей. Доза для дітей повинна бути ретельно підібрана і становити менше 75 мг/кг/добу. До того ж ацетамінофен є частим компонентом у багатьох безрецептурних і рецептурних комбінаціях з антигістамінними засобами при симптомах застуди та алергії або з іншими анальгетиками, що застосовуються при помірно-тяжких формах болю. Парацетамол є одним з препаратів, які найчастіше застосовуються у США, і щорічно продається більше 25 млрд доз. Встановлено, що терапія ацетамінофеном у дозах по 4 г/добу при хронічному захворюванні призводить до короткочасного підвищення рівня амінотрансферази в сироватці крові у деяких пацієнтів, зазвичай починаючи з 3–7 днів прийому препарату, а пікові значення, що підвищуються більше ніж в 3 рази, спостерігаються в 39% випадків. Ці підвищення, як правило, мають безсимптомний перебіг і швидко минають з припиненням терапії або зниженням дози, а в деяких випадках знижуються навіть при продовженні прийому в повній дозі. Гепатотоксичність ацетамінофену зазвичай виявляється протягом 2–5 днів після навмисного передозування з характерним гострим гепатоцелюлярним некрозом з різким підвищенням рівнів амінотрансферази (часто >2000 Од./л і вище, що зазвичай відмічаються при гострому вірусному гепатиті) й ознаками печінкової недостатності, незважаючи на мінімальну жовтяницю або її відсутність (LiverTox: Bethesda (MD): National Institute of Diabetes and Digestive and Kidney Diseases; 2012–2016 Jan 28).

Диклофенак калію

Диклофенак ― похідна фенілоцтової кислоти і належить до класу НПЗП оцтової кислоти, який включає індометацин, етодолак, кеторолак, набуметон, тольметин і суліндак. Як і інші НПЗП, диклофенак діє шляхом пригнічення клітинних циклооксигеназ (ЦОГ-1 і ЦОГ-2), що призводить до пригнічення синтезу простагландину, простацикліну і тромбоксану, важливих медіаторів запалення і болю. Диклофенак чинить як знеболювальну, так і жарознижувальну і протизапальну дію. Диклофенак був уперше схвалений у США в 1988 р. Поточні показання включають легкі або помірні форми болю в суглобах, викликаного остеоартритом, ревматоїдним артритом і анкілозуючим спондилітом, а також зменшення вираженості симптомів дисменореї і легкого й помірного болю. Диклофенак доступний у декількох універсальних лікарських формах або окремо, або в поєднанні з іншими анальгетиками або препаратами, що захищають слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (такими як мізопростол). У США диклофенак відпускається за рецептом, але в багатьох інших країнах він має безрецептурний статус. Показання включають біль у суглобах і м’язах від травми, бурситу, тендиніту, головний біль і дисменорею. У результаті диклофенак є одним з НПЗП, які найчастіше застосовують у світі. Рекомендована доза для терапії хронічного артриту у дорослих становить 50 мг перорально 3 р/добу; більш низькі і переривчасті дози застосовуються для полегшення болю. Як і більшість НПЗП, диклофенак зазвичай добре переноситься, але побічні ефекти можуть включати головний біль, запаморочення, сонливість, висип, нудоту, діарею, диспепсію, біль у животі, печію, шлунково-кишкові кровотечі, набряки і реакції гіперчутливості.

Підвищені рівні амінотрансферази в сироватці крові були зареєстровані у 15% пацієнтів, що приймають перорально диклофенак, але більше ніж в 3 рази перевищують верхню межу норми тільки у 2–4%. Клінічно очевидне і симптоматичне захворювання печінки з жовтяницею через диклофенак відзначається рідко (1–5 випадків на 100 000 призначень). Схоже, що у жінок диклофенак частіше уражує печінку, ніж у чоловіків (LiverTox: Clinical and Research Information on Drug-Induced Liver Injury. Bethesda (MD): National Institute of Diabetes and Digestive and Kidney Diseases; 2012–2017 Dec 13).

Особливістю диклофенаку калію є те, що він розпадається при низьких значеннях рН (шлункового соку) і починає всмоктуватися в шлунку, анальгезивний ефект настає через 20–40 хв (Вікторов О.П., 2009).

Серратіопептидаза

Протеолітичні ферменти ― це специфічні ферменти, які метаболізують білок. Ці ферменти природним чином виробляються організмом людини й іншими живими організмами і допомагають виконувати важливі функції. Препарати, до складу яких входять ці ферменти, чинять протизапальну дію на тканини організму.

Унікальний фермент під назвою «серратіопептидаза» (протеаза Serratia E15) з’явився у якості однієї з найпотужніших протизапальних добавок. Серратіопептидазу, що має молекулярну масу близько 52 кДа, спочатку виділяли з ентеробактерії Serratia spр. Цей мікроорганізм був спочатку виділений наприкінці 1960-х років з шовкового хробака Bombyx mori L. Серратіопептидаза утворюється в кишечнику тутового шовкопряда і дозволяє розчиняти оболонку кокона. Фермент належить до групи ферментів серралізину і, як відомо, розщеплює пептиди за допомогою зв’язків Asn-Gln, CysSO 3H-Gly, Arg-Gly і Tyr-Тyr, а також зв’язок між His-Leu, Gly-Ala, Ala-Leu, Tyr-Leu, Gly-Gly, Phen-Tyr і Tyr-Thr (Hiroshi M., Kazuyuki M., 1995).

Серратіопептидаза застосовується в Європі й Азії більше 30 років, але є відносно новою в США і Канаді (Kotb E., 2013). Має потужні протизапальні властивості. У результаті клінічних досліджень встановлено, що вона ефективна при зменшенні набряку, а також метаболізує рубцеві тканини в організмі (Sherry S., Fletcher AP, 1960; Yamasaki H. et al., 1967) й особливо важлива при посттравматичних набряках, фіброзно-кістозних захворюваннях молочної залози і бронхітах (Esch P.M. et al., 1989; Kee W.H. et al., 1989; Jadhav Shilpa P. et al., 2010; Chappi Mouneshkumar D. et al., 2015). Вона може перетравлювати мертві тканини, згустки крові, кісти і артеріальні бляшки (Mazzone A. et al., 1990). Протизапальні властивості серратіопептидази вперше були вивчені в Японії в 1967 р. Пізніше, протягом 1970-х років, ці підшкірні ферментні склади були замінені їхніми спадкоємцями з ентеросолюбільним покриттям. Протягом 1980-х і 1990-х років були проведені дослідження одночасно в Європі та Японії, у результаті яких дійшли висновку, що для зменшення вираженості запальних процесів серратіопептидаза є найбільш ефективним засобом серед усіх ферментних препаратів.

Серратіопептидазу застосовують окремо або в поєднанні з іншими препаратами для лікування запалення. Доведено, що вона є чудовою альтернативою традиційним НПЗП, таким як диклофенак натрію і кетопрофен, які викликають виражені побічні ефекти. Серратіопептидазу також називають серрапептазою, яка застосовується для лікування хронічного синуситу, синдрому зап’ястного каналу, розтягнень зв’язок, розривів зв’язок і післяопераційного запалення (Kakinuma A. et al., 1982; Panagariya A., Sharma A.K., 1999; Klein G., Kullich W., 2000). Таким чином, доведено, що серратіопептидаза є більш сильним казеїнолітичним засобом, ніж будь-які інші відомі лужні або нейтральні протеази.

Більшість опублікованих досліджень присвячено або клінічній ефективності серратіопептидази, або її синтезу шляхом ферментації й очищення. Огляд щодо серралізину був опублікований у 2004 р. Бауманом (Baumann U., 2004), який описав функціональний клас серратіопептидази, його появу, біологічну функцію, амінокислотну послідовність, синтез, очищення й молекулярну характеристику.

Основна мета цього огляду полягала в тому, щоб узагальнити аналітичні методи, які використовуються в даний час для визначення серратіопептидази, а також дати критичну оцінку цій галузі дослідження (Gupte V., Luthra U. 2017).

Висновки

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, ґрунтуючись на літературних даних оглядів, великої кількості досліджень, можна зробити висновок, що препарат Фламідез широко й активно застосовується при різних видах болю, всіх патологічних станах, які супроводжуються набряком, запаленням, болем; а також у якості препарату невідкладної допомоги. Даний терапевтичний ефект досягається завдяки продуманому та ретельно вивіреному складу Фламідезу.

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ

Дата додавання: 29.04.2020 р.

© Компендиум 2019

Ціни на ФЛАМІДЕЗ® в містах України

Вінниця 202.75 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 187.5 грн./уп.
«АПТЕКА БАМ» Вінниця, шосе Хмельницьке, 108А, тел.: +380981858361

Дніпро 204.47 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 168.2 грн./уп.
«РЕЦЕПТІКА» Дніпро, вул. Робітнича, 154

Житомир 205.67 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 186.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Житомир, вул. Вітрука, 32, тел.: +380632088085

Запоріжжя 207.96 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 190.96 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Запоріжжя, просп. Соборний, 6, тел.: +380632276128

Івано-Франківск 210.18 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 187.5 грн./уп.
«АПТЕКА БАМ» Івано-Франківськ, вул. Федьковича, 7Б, тел.: +380672132987

Київ 222.41 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 189.5 грн./уп.
«АПТЕКА БАМ» Київ, просп. Маяковського, 60/10, тел.: +380674146091

Кропивницький 207.64 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 190.99 грн./уп.
«АПТЕКА БАМ» Кропивницький, вул. Пашутинська, 75, тел.: +380677196874

Луцьк 215.03 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 190.99 грн./уп.
«АПТЕКА БАМ» Луцьк, просп. Відродження, 26А, тел.: +380676532022

Львів 224.42 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 187.5 грн./уп.
«АПТЕКА БАМ» Львів, вул. Сихівська, 8, тел.: +380674395112

Миколаїв 212.99 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 190.96 грн./уп.
«ПОЛІМЕД» Миколаїв, вул. Південна, 39Б, тел.: +380512532179

Одеса 225.05 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 189.12 грн./уп.
«ПОЛІМЕД» Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 11А, тел.: +380487886012

Полтава 208.06 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 189.99 грн./уп.
«АПТЕКА БАМ» Полтава, вул. Алмазна, 6/11, тел.: +380677210370

Рівне 212.6 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 190.99 грн./уп.
«АПТЕКА БАМ» Рівне, вул. Бандери, 49, тел.: +380677713953

Суми 201.08 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 185.99 грн./уп.
«ПОДОРОЖНИК» Суми, просп. Курський, 115, тел.: +380682986891

Тернопіль 217.18 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 190.99 грн./уп.
«АПТЕКА БАМ» Тернопіль, просп. Бандери, 96, тел.: +380672133178

Ужгород 220.39 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 192.9 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Ужгород, вул. Линтура, 15

Харків 210.87 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 187.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Харків, просп. Ювілейний, 89, тел.: +380630346066

Херсон 202.85 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 195.9 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Херсон, просп. Святих Кирила і Мефодія, 19, тел.: +380552380948

Хмельницький 216.96 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 194.99 грн./уп.
«АПТЕКА БАМ» Хмельницький, вул. Свободи, 1А, тел.: +380682961252

Черкаси 211.21 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 193.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Черкаси, вул. Чорновола В'ячеслава, 142, тел.: +380472711505

Чернігів 200.5 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 189.99 грн./уп.
«АПТЕКА БАМ» Чернігів, просп. Перемоги, 14, тел.: +380677210430

Чернівці 217.77 грн./уп.

ФЛАМІДЕЗ® табл. в/плівк. обол. блістер № 30, Organosyn Life Sciences ..... 190.99 грн./уп.
«АПТЕКА БАМ» Чернівці, просп. Незалежності, 91, тел.: +380676944731

Developed by Maxim Levchenko