Касарк^® (Casark) (272052) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Кандесартану цилексетил - 16 мг

фармакодинаміка. Ангіотензин II — головний вазоактивний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), що відіграє роль у патофізіологічному механізмі розвитку гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Він також відіграє роль у патогенезі остаточної гіпертрофії та ураження органів. Основні фізіологічні ефекти ангіотензину II, такі як вазоконстрикція, стимуляція секреції альдостерону, регуляція сольового та водного гомеостазу та стимуляція росту клітин, відбуваються за участю рецепторів типу 1 (АТ₁).
Фармакодинамічні ефекти. Кандесартану цилексетил є препаратом-попередником, придатним для прийому внутрішньо. Він швидко перетворюється на активну речовину, кандесартан, шляхом ефірного гідролізу під час всмоктування з травного тракту. Кандесартан є антагоністом рецепторів ангіотензину II, селективним щодо рецепторів АТ₁, зі щільним зв’язуванням та повільним від’єднанням від рецептора. Йому невластива агоністична активність.
Кандесартан не гальмує АПФ, що перетворює ангіотензин І в ангіотензин II і руйнує брадикінін. Не виявлено впливу на АПФ та посилення брадикініну або речовини Р. У контрольованих клінічних дослідженнях, що порівнювали кандесартан з інгібіторами АПФ, частота кашлю була нижчою у пацієнтів, які приймали кандесартану цилексетил. Кандесартан не зв’язується з рецепторами інших гормонів та не блокує іонні канали, що є важливими в регуляції серцево-судинної системи. Антагонізм до рецепторів ангіотензину II (АТ₁) призводить до дозозалежного зростання плазмових рівнів реніну, ангіотензину І та ангіотензину II, а також до зниження плазмової концентрації альдостерону.
Клінічна ефективність та безпека
АГ. При АГ кандесартан спричиняє дозозалежне довготривале зниження АT. Антигіпертензивна дія відбувається за рахунок зниження системного периферичного опору без рефлекторного підвищення ЧСС. Вказівки на серйозну або посилену гіпотензію після прийому першої дози чи на синдром відміни після припинення лікування відсутні.
Після прийому разової дози кандесартану цилексетилу початок антигіпертензивного ефекту у більшості випадків відмічається протягом 2 год. При тривалому лікуванні найбільше зниження АТ при усіх дозах зазвичай досягається протягом 4 тиж і зберігається впродовж довгострокового лікування. Згідно з даними метааналізу середній додатковий ефект при підвищенні дози з 16 до 32 мг 1 раз на добу був незначним. Беручи до уваги міжіндивідуальні відмінності, у деяких пацієнтів можна очікувати більш виражений, ніж середній, ефект. Кандесартану цилексетил за умови прийому 1 раз на добу забезпечує ефективне та плавне зниження AT протягом 24 год з незначною відмінністю між максимальним та мінімальним ефектами під час інтервалу дозування.
При застосуванні кандесартану цилексетилу разом з гідрохлоротіазидом відмічено додаткове зниження AT. Посилений антигіпертензивний ефект також відзначається, якщо кандесартан цилексетил комбінувати з амлодипіном або фелодипіном.
Лікарським засобам, що блокують РААС, властивий менш виражений антигіпертензивний ефект у пацієнтів негроїдної раси (які зазвичай складають популяцію з низьким рівнем реніну), ніж у представників інших рас. Це також характерно для кандесартану.
Кандесартан посилює нирковий кровотік та або не впливає, або підвищує швидкість клубочкової фільтрації за рахунок зниження судинного опору в нирках та фракції фільтрації. Відомо, що у пацієнтів з АГ і цукровим діабетом II типу та мікроальбумінурією антигіпертензивне лікування кандесартаном цилексетилом зменшувало виділення альбуміну із сечею. У даний час відсутні дані щодо впливу кандесартану на прогресування діабетичної нефропатії.
Серцева недостатність. Лікування кандесартану цилексетилом знижує летальність, зменшує кількість випадків госпіталізації з приводу серцевої недостатності та полегшує симптоми у пацієнтів із систолічною дисфункцією лівого шлуночка, що було показано в ході програми «Кандесартан при серцевій недостатності — оцінювання зниження летальності та захворюваності» (CHARM).
У дослідженні CHARM-Альтернатива композитна кінцева точка летальності від серцево-судинного захворювання або першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності (ХСН) була значно зменшеною при лікуванні кандесартаном порівняно з плацебо (відносний ризик знижувався на 23%). Композитна кінцева точка летальності з будь-яких причин або першої госпіталізації з приводу ХСН була також значно зниженою у групі кандесартану, абсолютна різниця становила 6%.
Обидві складові цих композитних кінцевих точок — летальність та захворюваність (госпіталізація з приводу ХСН) — свідчать на користь сприятливого ефекту кандесартану. Лікування кандесартану цилексетилом призводило до покращення функціонального класу за NYHA (р=0,008).
У дослідженні CHARM-Плюс композитна кінцева точка летальності від серцево-судинного захворювання або першої госпіталізації з приводу ХСН була значно зниженою у групі кандесартану порівняно з плацебо (відносний ризик знижувався на 15%). Композитна кінцева точка летальності з будь-яких причин або першої госпіталізації з приводу ХСН була також суттєво зменшеною у групі кандесартану, абсолютна різниця становить 3,9%. Обидві складові цих композитних кінцевих точок — летальність та захворюваність — свідчать на користь сприятливого ефекту кандесартану. Лікування кандесартаном цилексетилом призводило до покращення функціонального класу за NYHA (р=0,02).
У дослідженні CHARM-Збереження статистично значущого зменшення композитних кінцевих точок летальності від серцево-судинного захворювання або першої госпіталізації з приводу ХСН не досягнуто.
Відомо, що позитивний ефект кандесартану був постійним, незважаючи на вік, стать та супутнє медикаментозне лікування. Кандесартан також був ефективним у пацієнтів, які одночасно приймали блокатори β–адренорецепторів та інгібітори АПФ, при цьому позитивний ефект був отриманий незалежно від того, чи приймав пацієнт інгібітори АПФ у цільовій дозі, рекомендованій настановами з лікування. У пацієнтів з ХСН та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤40%) кандесартан знижує системний судинний опір і тиск заклинювання легеневих капілярів, підвищує активність реніну у плазмі крові та концентрацію ангіотензину II, а також знижує рівень альдостерону.
Фармакокінетика
Абсорбція та розподіл. Після прийому внутрішньо кандесартану цилексетил перетворюється на активну речовину кандесартан. Абсолютна біодоступність кандесартану становить близько 40% після прийому внутрішньо р-ну кандесартану цилексетилу. Відносна біодоступність лікарської форми таблеток порівняно з тим же р-ном для прийому внутрішньо становить близько 34% з дуже незначною мінливістю. Розрахована абсолютна біодоступність таблетки таким чином становить 14%. Середній С_max досягається через 3–4 год після прийому таблетки. Сироваткова концентрація кандесартану лінійно зростає з підвищенням доз у межах терапевтичного діапазону дозування. Статевих відмінностей у фармакокінетиці кандесартану не виявлено. AUC кандесартану не зазнає істотних змін під впливом їжі. Кандесартан значною мірою зв’язується з білками плазми крові — 99%. Уявний об’єм розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг.
Біодоступність кандесартану не зазнає змін під впливом прийому їжі.
Метаболізм та виведення. Кандесартан виводиться переважно в незміненому вигляді із сечею та жовчю, і тільки незначною мірою — за рахунок печінкового метаболізму (CYP 2C9). Виходячи з даних досліджень in vitro, не очікується in vivo взаємодії з препаратами, метаболізм яких залежить від ізоферментів CYP 1A2, CYP 2A6, CYP 2C9, CYP 2C19, CYP 2D6, CYP 2E1 або CYP 3A4 цитохрому Р450. Кінцевий Т_½ кандесартану становить близько 9 год. Кумуляції препарату після багаторазового прийому немає.
Загальний плазмовий кліренс кандесартану приблизно становить 0,37 мл/хв/кг з нирковим кліренсом близько 0,19 мл/хв/кг. Виділення нирками кандесартану відбувається як шляхом клубочкової фільтрації, так і за допомогою активної канальцевої секреції. Після прийому внутрішньо міченого радіоізотопом ¹⁴С кандесартану цилексетилу близько 26% дози виводиться із сечею у вигляді кандесартану і 7% — у вигляді неактивного метаболіту, тоді як близько 56% дози відновлюється у калі у вигляді кандесартану і 10% — у вигляді неактивного метаболіту.
Фармакокінетика в особливих категорій пацієнтів. В осіб літнього віку (від 65 років) С_max та АUС кандесартану підвищувалися приблизно на 50 і 80% відповідно порівняно з молодими людьми. Проте реакція АТ і частота небажаних явищ були подібними після прийому дози Касарку молодими пацієнтами та пацієнтами літнього віку.
У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю С_max та АUС кандесартану зростали при повторному прийомі приблизно на 50 і 70% відповідно, але Т_½ залишався незмінним порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Відповідні зміни у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю становили близько 50 і 110% відповідно.
Кінцевий Т_½ кандесартану був приблизно подвоєним у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. АUС кандесартану у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, була близькою до показника у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.
У двох дослідженнях, що включали пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю, виявлено зростання середньої АUС кандесартану приблизно на 20% в одному дослідженні й на 80% в іншому дослідженні. Досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю відсутній.

лікування есенціальної АГ у дорослих.
Лікування дорослих пацієнтів із серцевою недостатністю та порушенням систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤40%) як додаткова терапія до інгібіторів АПФ або у випадках непереносимості інгібіторів АПФ.

приймати внутрішньо.
Касарк слід приймати 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.
Прийом їжі не впливає на біодоступність кандесартану.
Таблетки 8; 16 і 32 мг не можуть бути розподілені на частини, тому в разі необхідності призначення кандесартану цилексетилу в дозі 4 мг необхідно застосувати лікарський засіб, що дає можливість отримати дозу кандесартану цилексетилу 4 мг.
Дозування при АГ. Рекомендована початкова доза та звичайна підтримувальна доза препарату Касарк становить 8 мг 1 раз на добу. У більшості випадків антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тиж. У деяких пацієнтів з недостатнім контролем АТ дозу можна підвищити до 16 мг 1 раз на добу та максимум до 32 мг 1 раз на добу. Терапія потребує корекції відповідно до реакції АТ. Касарк також можна застосовувати разом з іншими антигіпертензивними засобами (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ, ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ, ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ і Фармакологічні властивості). Показано, що додавання гідрохлоротіазиду забезпечує додатковий антигіпертензивний ефект з різними дозами препарату Касарк.
Застосування у пацієнтів літнього віку. Початкова корекція дози при застосуванні у пацієнтів літнього віку не є необхідною.
Застосування пацієнтам зі зменшенням внутрішньосудинного ОЦК.
Застосування початкової дози 4 мг може розглядатися у пацієнтів з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, таких як пацієнти з можливою дегідратацією (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Застосування при недостатності ниркової функції. Початковою дозою для пацієнтів з нирковою недостатністю, включаючи пацієнтів на гемодіалізі, є 4 мг. Дозу слід підбирати відповідно до реакції на лікування. Досвід застосування препарату у пацієнтів з дуже тяжкою або термінальною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <15 мл/хв) обмежений (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Застосування при недостатності печінкової функції. У пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю рекомендується початкова доза 4 мг 1 раз на добу. Дозу можна коригувати відповідно до реакції на лікування. Касарк протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю та/або холестазом (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ і ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).
Застосування у пацієнтів негроїдної раси. Антигіпертензивний ефект кандесартану є менш вираженим у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів, які належать до інших рас. Отже, потреба в підвищенні дози препарату Касарк та супутній терапії для контролю AT може частіше виникати у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).
Дозування при серцевій недостатності. Звичайна рекомендована початкова доза кандесартану цилексетилу становить 4 мг 1 раз на добу. Підвищення до цільової дози 32 мг 1 раз на добу (максимальна доза) або найвищої переносимої дози відбувається за рахунок подвоєння дози з проміжками не менше 2 тиж (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Обстеження пацієнтів із серцевою недостатністю завжди має включати оцінювання функції нирок, у тому числі моніторинг креатиніну та калію у плазмі крові.
Касарк можна застосовувати разом з іншими препаратами для лікування з приводу серцевої недостатності, включаючи інгібітори АПФ, блокатори β-адренорецепторів, діуретики та дигіталіс або комбінацію цих лікарських засобів.
Комбінація інгібіторів АПФ, калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону) та препарату Касарк не рекомендується, її слід застосовувати тільки після ретельного оцінювання потенційних переваг та ризиків (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ, ПОБІЧНА ДІЯ і ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).
Особливі категорії пацієнтів. Початкова корекція дози не є необхідною при застосуванні у пацієнтів літнього віку або пацієнтів із внутрішньосудинною дегідратацією або нирковою недостатністю, або легкою чи помірною печінковою недостатністю.
Діти. Безпека та ефективність застосування препарату Касарк у дітей від народження до 18 років для лікування серцевої недостатності не встановлена. Дані відсутні.

гіперчутливість до кандесартану цилексетилу або будь-якої з допоміжних речовин.
Порушення функції печінки тяжкого ступеня та/або холестаз.
Пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) <60 мл/хв/1,73 м²) одночасне застосування кандесартану цилексетилу та препаратів, що містять аліскірен, протипоказане.
Вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. Застосування у період вагітності або годування грудьми).

лікування АГ. Небажані реакції, що виявлені під час контрольованих клінічних досліджень кандесартану цилексетилу, були легкими і транзиторними. Зв’язку загальної частоти побічних явищ з дозою або віком не відзначено. Кількість випадків відміни лікування через виникнення побічних явищ була подібною при лікуванні кандесартаном цилексетилом (3,1%) і плацебо (3,2%).
При проведенні узагальненого аналізу даних клінічних досліджень за участю пацієнтів з АГ побічні реакції при застосуванні кандесартану цилексетилу визначали на основі побічних явищ, частота яких принаймні на 1% перевищувала частоту побічних явищ при застосуванні плацебо. Найчастішими небажаними реакціями були запаморочення/вертиго, головний біль та інфекції дихальних шляхів.
Використано наступні визначення частоти: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10 000 до <1/1000) та дуже рідко (<1/10 000).
Можливі такі побічні реакції під час застосування кандесартану цилексетилу:
інфекції та інвазії: часто — інфекції дихальних шляхів.
З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко — лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.
З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко — гіперкаліємія, гіпонатріємія.
З боку нервової системи: часто — запаморочення/вертиго, головний біль.
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: дуже рідко — кашель.
З боку травної системи: дуже рідко — нудота.
З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко — підвищення рівня печінкових ферментів, порушення функції печінки, гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко — ангіоневротичний набряк, висип, кропив’янка, свербіж.
З боку кістково-м’язової системи: дуже рідко — біль у спині, артралгія, міалгія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко — погіршення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність у чутливих пацієнтів.
Результати лабораторних аналізів: у більшості випадків не виявлено клінічно значущого впливу Касарку на звичайні лабораторні показники. Як і при застосуванні інших інгібіторів РААС, відзначено незначне зниження рівня гемоглобіну. Зазвичай для пацієнтів, які приймають Касарк, немає необхідності в постійному моніторингу лабораторних показників. Проте у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендується періодичний моніторинг рівнів калію та креатиніну у плазмі крові.
Лікування серцевої недостатності. Профіль побічних реакцій Касарку у пацієнтів із серцевою недостатністю узгоджувався з фармакологічними властивостями препарату та станом здоров’я пацієнтів. Небажані явища, такі як гіперкаліємія, гіпотензія та ниркова недостатність, найчастіше відмічалися у пацієнтів віком від 70 років, хворих на цукровий діабет або пацієнтів, які приймали інші лікарські засоби, що впливають на РААС, зокрема інгібітори АПФ та/або спіронолактон.
Можливі такі побічні реакції під час застосування кандесартану цилексетилу:
з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко — лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз.
З боку обміну речовин та харчування: часто — гіперкаліємія, дуже рідко — гіпонатріємія.
З боку нервової системи: дуже рідко — запаморочення, головний біль.
З боку судин: часто — гіпотензія.
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: дуже рідко — кашель.
З боку травного тракту: дуже рідко — нудота.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко — підвищення рівня печінкових ферментів, порушення функції печінки, гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко — ангіоневротичний набряк, висип, кропив’янка, свербіж.
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: дуже рідко — біль у спині, артралгія, міалгія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто — порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у чутливих пацієнтів.
Результати лабораторних аналізів: у пацієнтів, які приймають кандесартану цилексетил за показаннями серцевої недостатності, часто виникають гіперкаліємія та порушення функції нирок. Рекомендується періодичний моніторинг рівнів креатиніну та калію в сироватці крові (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

подвійна блокада РААС. Існують докази, що одночасне застосування інгібіторів АПФ і блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому подвійна блокада РААС за допомогою комбінованого застосування інгібіторів АПФ і блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендована. Якщо терапія подвійною блокадою вважається абсолютно необхідною, її слід здійснювати тільки під наглядом спеціаліста і за умови частого ретельного моніторингу функції нирок, електролітів та АТ.
Інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину ІІ не слід застосовувати одночасно у пацієнтів із діабетичною нефропатією.
Порушення функції нирок. Як і при застосуванні інших засобів, що гальмують РААС, можна очікувати зміни функції нирок у чутливих пацієнтів, які приймають кандесартану цилексетил.
При застосуванні кандесартану цилексетилу у пацієнтів з АГ та порушенням функції нирок рекомендується періодичний моніторинг рівня калію та креатиніну в плазмі крові.
Досвід застосування препарату у пацієнтів з дуже тяжкою або термінальною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <15 мл/хв) обмежений. Таким пацієнтам дозу препарату Касарк слід підбирати обережно, здійснюючи ретельний моніторинг АТ. Обстеження пацієнтів із серцевою недостатністю має включати періодичне оцінювання функції нирок, особливо у хворих літнього віку (від 75 років), а також у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Під час підбору дози кандесартану цилексетилу рекомендується моніторинг рівня креатиніну та калію в сироватці крові. Клінічні дослідження серцевої недостатності не включали пацієнтів з рівнем креатиніну в сироватці крові >265 мкмоль/л (>3 мг/дл).
Одночасна терапія із застосуванням інгібіторів АПФ при серцевій недостатності. Ризик побічних реакцій, особливо гіпотензії, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) може зростати при застосуванні кандесартану цилексетилу в комбінації з інгібіторами АПФ. Потрійна комбінація інгібітора АПФ, антагоніста рецепторів мінералокортикоїдів і кандесартану цилексетилу також не рекомендована. Застосування цих комбінацій повинно здійснюватися тільки під наглядом спеціаліста і за умови частого ретельного моніторингу функції нирок, електролітів та АТ.
Не слід застосовувати інгібітори АПФ одночасно з блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
Гемодіаліз. На тлі діалізу АТ може бути особливо чутливим до блокування АТ₁-рецепторів у результаті зменшення об’єму плазми крові та активації РААС. Таким чином пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, дозу кандесартану цилексетилу слід підбирати обережно, здійснюючи моніторинг АТ.
Стеноз ниркової артерії. Лікарські засоби, що впливають на РААС, включаючи антагоністи рецепторів ангіотензину II, можуть підвищувати рівень сечовини крові та креатиніну в сироватці крові у пацієнтів з білатеральним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки.
Трансплантація нирки. Досвід застосування препарату Касарк у пацієнтів з нещодавно перенесеною трансплантацією нирки обмежений.
Артеріальна гіпотензія. У пацієнтів із серцевою недостатністю під час лікування препаратом Касарк може виникати гіпотензія. Вона також може розвиватися у пацієнтів з АГ та внутрішньосудинною дегідратацією внаслідок прийому високих доз діуретиків. Слід з обережністю розпочинати терапію та вжити заходів щодо корекції гіповолемії.
Анестезія та хірургічні втручання. У пацієнтів, які приймають антагоністи ангіотензину II, під час анестезії та хірургічних втручань може виникати гіпотензія в результаті РААС. Дуже рідко гіпотензія може бути вираженою і потребувати в/в введення рідини та/або застосування судинозвужувальних засобів.
Стеноз аортального та мітрального клапанів (обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія). Як і при застосуванні інших вазодилататорів, особлива обережність показана пацієнтам з гемодинамічно значущим стенозом аортального чи мітрального клапанів або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Первинний гіперальдостеронізм. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом у більшості випадків не реагують на антигіпертензивні лікарські засоби, що діють завдяки гальмуванню РААС. Таким чином, застосування кандесартану цилексетилу в цій популяції не рекомендується.
Гіперкаліємія. Одночасне застосування препарату Касарк з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, здатними підвищувати рівні калію (наприклад гепарин), може призводити до підвищення сироваткового рівня калію у пацієнтів з АГ. Слід належним чином здійснювати моніторинг рівня калію.
У пацієнтів із серцевою недостатністю, які приймають Касарк, може виникати гіперкаліємія. Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію в сироватці крові. Потрійна комбінація інгібіторів АПФ, калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону) та кандесартану цилексетилу не рекомендується, її можна застосовувати тільки після ретельного оцінювання потенційних переваг та ризиків.
Загальні. У пацієнтів, у яких судинний тонус та функція нирок залежать переважно від активності РААС (наприклад пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю або основним захворюванням нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування із застосуванням інших лікарських засобів, що впливають на цю систему, було пов’язано з гострою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією або рідко — з гострою нирковою недостатністю. Можливість подібних ефектів не може бути виключена при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Як і будь-який антигіпертензивний засіб, надмірне зниження АТ у пацієнтів ішемічною кардіопатією або ішемічним цереброваскулярним захворюванням може призводити до інфаркту міокарда або інсульту.
Антигіпертензивний ефект кандесартану може посилюватися іншими лікарськими засобами, що мають властивість знижувати АТ, незалежно від того, призначені вони в якості антигіпертензивних засобів чи застосовуються за іншими показаннями.
Касарк містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, лактазної недостатності Лаппа чи мальабсорбції глюкози-галактози не можна приймати цей лікарський засіб.
Вагітність Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ не слід розпочинати в період вагітності. За винятком випадків, коли продовження терапії антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ вважається вкрай необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначати альтернативне антигіпертензивне лікування, що має встановлений профіль безпеки для застосування в період вагітності. Якщо вагітність діагностовано, лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ слід негайно припинити і, якщо необхідно, розпочати альтернативну терапію.
У пацієнток у постменархіальний період можливість завагітніти оцінюється на загальній основі. Слід надати відповідну інформацію та/або вжити заходів для запобігання ризику впливу препарату в період вагітності (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ, Застосування у період вагітності та годування грудьми).
Застосування у період вагітності та годування грудьми. Застосування кандесартану цилексетилу в період вагітності протипоказане. Кандесартан цилексетил не рекомендується для застосування в період годування грудьми.
Вагітність. Епідеміологічні докази щодо ризику тератогенності після експозиції інгібіторів АПФ у І триместр вагітності не дають змоги зробити остаточний висновок, проте незначне підвищення ризику не можна виключити. Оскільки контрольовані епідеміологічні дані щодо ризику при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ відсутні, подібні ризики можуть існувати і для цього класу лікарських засобів. За винятком випадків, коли продовження терапії антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ вважається вкрай необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначити альтернативне антигіпертензивне лікування, що має встановлений профіль безпеки для застосування в період вагітності. Якщо вагітність діагностовано, лікування препаратами антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ слід негайно припинити та в разі необхідності розпочати альтернативну терапію.
Новонароджені, матері яких отримували антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, потребують ретельного нагляду на предмет артеріальної гіпотензії.
Годування грудьми. Оскільки інформації щодо застосування препарату Касарк у період годування грудьми немає, препарат не рекомендований для застосування. Слід віддати перевагу альтернативним методам лікування з краще вивченими профілями безпеки в період годування грудьми, особливо в період годування новонароджених або недоношених дітей.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Досліджень щодо впливу кандесартану на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводили. Проте слід взяти до уваги, що під час лікування препаратом Касарк розвиваються запаморочення або підвищена втомлюваність.

препарати, що вивчалися у клінічних фармакокінетичних дослідженнях, включають гідрохлоротіазид, варфарин, дигоксин, пероральні контрацептиви (тобто етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламід, ніфедипін та еналаприл. Клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії з цими лікарськими засобами не виявлено.
Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших лікарських препаратів (наприклад гепарину), може підвищувати рівень калію. Моніторинг рівня калію слід здійснювати належним чином (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Повідомлялося про зворотне підвищення сироваткових концентрацій літію і токсичності при одночасному прийомі літію та інгібіторів АПФ.
Подібний ефект може виникати при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Застосування кандесартану з літієм не рекомендується. Якщо підтверджено необхідність комбінації, рекомендується ретельний моніторинг сироваткового рівню літію.
При одночасному введенні антагоністів рецепторів ангіотензину II з НПЗП (наприклад селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кислотою (>3 г/добу) та неселективними НПЗП) може відмічатися зниження антигіпертензивного ефекту.
Як і при застосуванні інгібіторів АПФ, одночасний прийом антагоністів рецепторів ангіотензину II та НПЗП може призводити до підвищення ризику погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність та підвищення рівня калію в сироватці крові, зокрема у пацієнтів з ослабленою вже на початку лікування функцією нирок. Комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів літнього віку. Пацієнту необхідно провести належним чином гідратацію і слід приділити увагу моніторингу функції нирок після початку поєднаної терапії та періодично в подальшому.
Дані клінічного дослідження свідчать, що подвійна блокада РААС за допомогою комбінованого застосування інгібіторів АПФ і блокаторів ангіотензину ІІ або аліскірену пов’язана з більшою частотою побічних явищ, таких як гіпотензія, гіперкаліємія і погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із застосуванням лікарського засобу в монотерапії, що впливає на РААС.

симптоми: враховуючи фармакологічні властивості препарату, основними проявами передозування, імовірно, будуть симптоматична гіпотензія та запаморочення. В окремих випадках передозування (до 672 мг кандесартану цилексетилу) повідомляється про одужання пацієнтів без наслідків.
Лікування: якщо розвивається симптоматична гіпотензія, слід призначити симптоматичне лікування і проводити моніторинг показників життєдіяльності. Пацієнту слід надати положення лежачи на спині з піднятими догори ногами. Якщо цього недостатньо, необхідно збільшити об’єм плазми крові за допомогою інфузії, наприклад, 0,9% р-ну натрію хлориду. Якщо вищезазначених заходів недостатньо, можна застосувати симпатоміметичні лікарські засоби. Кандесартан не виводиться за допомогою гемодіалізу.

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.