Стрептокіназа-Біофарма (Streptokinasum-Biopharma)

діюча речовина: streptokinase;

1 флакон містить стрептокінази 1 500 000 МО;

допоміжні речовини: альбумін людський, полігелін (гемасел).

Ліофілізат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок ліофілізований від білого до світло-жовтого кольору.

Антитромботичні засоби. Ферменти.

Код АТХ В01А D01.

Фармакодинаміка.

Стрептокіназа — високоочищений фермент, одержаний з культивованого штаму ß-гемолітичних стрептококів групи С. Являє собою білок з молекулярною масою приблизно 50 000 дальтон. Проявляє фібринолітичну активність. З плазміногеном стрептокіназа утворює комплекс, що активує перехід плазміногену (крові або кров'яного згустку) в плазмін. Плазмін, який виявляє протеолітичну ферментативну активність, зумовлює лізис ниток фібрину кров'яних згустків, деградацію фібриногену та інших протеїнів плазми, у тому числі V (акцелерин) та VІІ (конвертин) факторів згортання крові. Розчиняє тромби, діючи як на їх поверхні, так і з середини. Стрептокіназа найбільш ефективна при свіжих згустках фібрину (до ретракції); відновлює прохідність тромбованих кровоносних судин. Після закінчення інфузії фібринолітичний ефект стрептокінази досягає максимуму через 45 хв і спостерігається протягом декількох годин. Однак подовження тромбінового часу може зберігатися до 24 годин, внаслідок одночасного зниження рівня фібриногену та збільшення числа циркулюючих продуктів деградації фібрину і фібриногену.

Фармакокінетика.

Період напіввиведення комплексу стрептокіназа — плазміноген становить приблизно 23 хв. Оскільки стрептокіназа є слабким стрептококовим антигеном, вона частково інактивується антистрептококовими антитілами, які завжди наявні в крові. Тому фібриноліз досягається тільки при введенні надлишкової кількості стрептокінази, необхідної для нейтралізації антитіл і подальшого проникнення активної стрептокінази в тромб. Більша частина стрептокінази розпадається до пептидів і виводиться нирками.

• Гострий коронарний синдром зі стійким підйомом сегмента ST чи нещодавньою блокадою лівої ніжки передсердно-шлуночкового пучка, гострий інфаркт міокарда із зубцем Q — не пізніше ніж через 12 годин від початку захворювання (при застосуванні препарату після закінчення вищезазначеного періоду результат терапії не можна передбачити).
• Масивні тромбози глибоких вен з ризиком виникнення гангрени.
• Тромбоемболія легеневої артерії.
• Гострі, підгострі та хронічні тромбози периферичних артерій із загрозою ішемії.
• Тромбоз центральної артерії або центральної вени сітківки.

Гіперчутливість до компонентів лікарського засобу.

Через підвищений ризик кровотеч, зумовлених тромболітичною терапією, препарат Стрептокіназа-Біофарма не слід застосовувати у таких ситуаціях:

- наявні або нещодавно перенесені кровотечі;

- всі форми зниженої здатності крові до коагуляції, особливо спонтанний фібриноліз і тяжкі розлади згортання крові;

- нещодавно перенесений цереброваскулярний інсульт, інтракраніальні або інтраспінальні хірургічні втручання;

- інтракраніальні новоутворення;

- нещодавно перенесена травма голови;

- наявність новоутворень з ризиком кровотечі;

- гострий панкреатит;

- артеріовенозна мальформація чи аневризма;

- неконтрольована артеріальна гіпертензія із систолічним тиском понад 200 мм рт. ст. та/або діастолічним тиском понад 100 мм рт. ст. чи гіпертензивні зміни сітківки III/IV ступеня;

- нещодавня імплантація судинних протезів;

- одночасний прийом пероральних антикоагулянтів (міжнародне нормалізоване співвідношення > 1,3);

- тяжке ураження печінки чи нирок;

- ендокардит чи перикардит (у окремих випадках перикардиту, хибно діагностованого як гострий інфаркт міокарда, лікування стрептокіназою призводило до ексудативного перикардиту, включаючи тампонаду серця);

- геморагічні діатези;

- нещодавно перенесені великі операції (6–10 днів після операції);

- інвазивні хірургічні втручання (біопсія органів, довготривалий (травматичний) закритий масаж серця).

Існує підвищений ризик кровотечі у пацієнтів, які отримують або нещодавно отримували лікування антикоагулянтами, наприклад гепарином або препаратами, які гальмують утворення тромбоцитів або їх функцію, наприклад інгібітори агрегації тромбоцитів, декстрани.

До початку тривалого системного тромболізису слід дочекатись зменшення ефектів препаратів, які діють на формування і функцію тромбоцитів. (див. розділ «Особливості застосування»).

Препарат застосовується в умовах стаціонару, а також на догоспітальному етапі лікарем спеціалізованої бригади швидкої медичної допомоги з обов'язковою подальшою госпіталізацією хворого у спеціалізоване відділення стаціонару.

Нижченаведені стани, як правило, вважаються протипоказаннями до застосування стрептокінази, але в певних ситуаціях користь від застосування лікарського засобу може переважати потенційні ризики:

• недавні серйозні шлунково-кишкові кровотечі, наприклад активна виразкова хвороба;
• ризик серйозних локальних кровотеч, наприклад у випадку транслюмбарної аортографії;
• недавня травма та серцево-легенева реанімація;
• інвазивні операції, наприклад недавня інтубація;
• пункції судин, які неможливо притиснути після маніпуляції, великих артерій, внутрішньом'язові ін'єкції;
• недавній аборт або пологи;
• вагітність (див. розділ “Застосування у період вагітності або годування груддю”),
• захворювання сечостатевого тракту з ризиком кровотеч (імплантований катетер сечового міхура);
• септичні тромботичні захворювання;
• тяжка артеріосклеротична судинна дегенерація, цереброваскулярні захворювання;
• кавернозні захворювання легень, наприклад відкриті форми туберкульозу або тяжкий бронхіт;
• вади мітрального клапана або фібриляція передсердь;
• розшарування аневризми аорти;
• діабетична ретинопатія–підвищує ризик місцевої кровотечі.

Антитіла до стрептокінази

Повторне призначення лікарського засобу Стрептокіназа-Біофарма, якщо його застосовували більше 5 днів та менше ніж через 12 місяців після попередньої терапії стрептокіназою або препаратами, які містять стрептокіназу, може бути неефективним. Це зумовлено підвищеною ймовірністю резистентності внаслідок продукування антистрептокіназних антитіл. Подібним чином ефект лікарського засобу може зменшуватись у пацієнтів з нещодавно перенесеними стрептококовими інфекціями (стрептококовий фарингіт, гострий гломерулонефрит).

Швидкість інфузії та профілактичне застосування кортикостероїдів

На початку лікування інколи спостерігають зниження артеріального тиску, тахікардію або брадикардію (в окремих випадках вони можуть супроводжуватися шоком). Тому на початку лікування інфузію потрібно здійснювати повільно. Крім того, профілактично можна застосовувати кортикостероїди, щоб зменшити імовірність інфузійних алергічних реакцій.

Попереднє лікування гепарином або похідними кумарину

Якщо хворий попередньо отримував гепарин, дію цього препарату необхідно нейтралізувати призначенням протаміну сульфату до початку тромболітичної терапії.

Тромбіновий час не повинен перевищувати більше ніж удвічі нормальну контрольну величину до початку тромболітичної терапії. У пацієнтів, які попередньо отримували похідні кумарину, до початку інфузії стрептокінази показник МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення) повинен становити менше 1,3 (протромбіновий індекс — принаймні 50%).

Застосування лікарського засобу Стрептокіназа-Біофарма слід починати якомога раніше, оскільки кращий ефект спостерігається при свіжих тромбах. До введення препарату рекомендується визначати вміст фібриногену, тромбіновий час і активований частковий тромбопластиновий час.

Лікування проводять, контролюючи тромбіновий час та рівень фібриногену крові.

Слід бути особливо обережними, застосовуючи стрептокіназу пацієнтам, віком понад 75 років.

Одночасне лікування ацетилсаліциловою кислотою

Останні дані свідчать про те, що контрольована доза ацетилсаліцилової кислоти у поєднанні зі стрептокіназою здатна покращити відповідь при лікуванні гострого інфаркту міокарда. Див. також розділ «Спосіб застосування та дози».

Застосування гепарину можна починати не раніше ніж через 4 години після припинення інфузії препарату.

Не рекомендується:

системне призначення: тромбоз глибоких вен — пізніше ніж через 14 днів; інфаркт міокарда — пізніше ніж через 12 годин; оклюзія центральних судин сітківки, артеріальні оклюзії — пізніше ніж через 6–8 годин; венозні оклюзії — пізніше ніж через 10 днів;

локальний тромболізис: інфаркт міокарда — пізніше ніж через 12 годин; емболії — пізніше ніж через 6 тижнів

Препарат Стрептокіназа-Біофарма не застосовують для промивання венозного катетера.

Стрептокіназа протипоказана під час вагітності. Немає доказів безпеки застосування препарату під час вагітності, а також відсутні докази небезпеки препарату для тварин. Кровотеча та анафілактичні реакції можуть спричинити аборт і смерть плода, особливо при застосуванні стрептокінази протягом перших 18 тижнів вагітності. Застосування можливе лише тоді, коли немає більш безпечної альтернативи.

Невідомо, чи екскретується стрептокіназа в грудне молоко. Грудне молоко потрібно зціджувати протягом 24 годин після тромболітичної терапії та не використовувати для годування. При необхідності, годування груддю слід припинити.

Під час лікування препаратом не рекомендується керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Препарат Стрептокіназа-Біофарма, флакони по 1 500 000 МО, призначають дорослим внутрішньовенно або внутрішньокоронарно.

Приготування розчину. На початку терапії готують концентрований розчин препарату Стрептокіназа-Біофарма: у флакон повільно ввести 5 мл стерильного 0,9% розчину NaCl (натрію хлориду) та обережно перемішати, обертаючи флакон. Не додавати ніяких інших лікарських засобів у флакон. Для приготування інфузійного розчину необхідну кількість концентрованого розчину додати до 50–200 мл стерильного 0,9% розчину натрію хлориду або розчину Рінгера, або 5% розчину глюкози.

Дозування препарату Стрептокіназа-Біофарма.

Гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST. Одноразова доза становить 1 500 000 МО внутрішньовенно протягом 1 години.

Введення препарату внутрішньокоронарно проводять за схемою: 20 000 МО Стрептокінази-Біофарма болюсно; надалі проводять підтримуючу фібринолітичну терапію внутрішньовенним введенням препарату у дозі 2 000–4 000 МО/хв протягом 0,5–1,5 години (залежно від швидкості відновлення прохідності коронарної артерії). Після завершення введення Стрептокінази-Біофарма рекомендовано якомога скоріше призначення ацетилсаліцилової кислоти (150 мг/добу, per os).

Тромбоз глибоких вен. Початкова доза становить 250 000 МО, яку вводять внутрішньовенно протягом 0,5 години, потім вводять підтримуючу дозу 100 000 МО/год. Тривалість лікування — 72 години.

Тромбоемболія легеневої артерії. При короткотривалому тромболізисі препарат Стрептокіназа-Біофарма вводять внутрішньовенно 1 500 000 МО протягом 1–2 годин.

Стандартний режим введення: початкова доза 250 000 МО, яку вводять протягом 0,5 години; підтримуюча доза — 100 000 МО/год. Тривалість лікування — 24 години.

Тромбоз периферичних артерій. Препарат Стрептокіназа-Біофарма застосовують внутрішньоартеріально через інтраартеріальний локальний катетер за такою схемою: поетапні інфузії — від 1 000 до 2 500 МО з інтервалом 3–5 хвилин, максимальна тривалість введення –10 годин. Сумарна максимальна доза — 250 000 МО.

При наявності множинних оклюзій початкова доза препарату Стрептокіназа-Біофарма становить 250 000 МО, яку вводять протягом 0,5 години, потім продовжують введення підтримуючої дози 100 000 МО/год. Тривалість лікування — до 5 днів.

Тромбоз центральних судин сітківки. Початкова доза — 250 000 МО, яку вводять внутрішньовенно протягом 0,5 години. Надалі вводять підтримуючу дозу 100 000 МО/год. Тривалість лікування — 12 годин.

Контроль лікування.

При лікуванні стрептокіназою зменшується рівень плазміногену і фібринолізину в плазмі крові та збільшується рівень продуктів деградації, що є підтвердженням фібринолітичної активності препарату. Тому контроль лікування проводять дослідженням тромбінового часу (ТЧ) або активованого часткового тромбопластинового часу (аЧТЧ). Якщо через 4 години після початку терапії препаратом Стрептокіназа-Біофарма ТЧ або аЧТЧ не зростає більш ніж у 1,5 раза порівняно з рівнем на початку лікування, рекомендується припинити введення у зв'язку з наявністю резистентності до стрептокінази.

Подальше лікування. Після терапії препаратом необхідне подальше лікування антикоагулянтами або антиагрегантами для профілактики повторних тромбозів. Необхідно враховувати можливий ризик виникнення кровотечі при гепаринотерапії.

Досвід застосування препарату дітям відсутній.

Тривале передозування стрептокінази може спричинити ретромбоз через пролонговане зниження плазміногену.

Симптоми: посилення побічних ефектів, найчастіше — кровотечі. У випадку виникнення кровотечі введення стрептокінази потрібно припинити.

Якщо необхідно швидко відновити стан системи згортання крові, слід почати лікування препаратами амінокапронової кислоти. При необхідності відновлення об'єму крові рекомендується введення плазмозамінників, еритроцитарної маси чи цільної крові, призначення антифібринолітичних засобів (транексамова кислота, апротинін).

Загальні порушення: головний, м'язовий біль, біль у спині, астенія, озноб та гарячка, нездужання.

З боку системи крові та лімфатичної системи: часто — крововиливи (кровотечі) у місці ін'єкції, екхімози, шлунково-кишкові, сечостатеві, носові кровотечі; нечасто — ускладнені церебральні крововиливи з можливим летальним наслідком, тяжкі кровотечі (також з летальним наслідком), печінкові крововиливи, розрив селезінки, ретроперитонеальні кровотечі, крововиливи в суглоби, сітківку; дуже рідко — крововиливи в перикард у хворих на гострий інфаркт міокарда під час тромболітичної терапії, розриви міокарда.

При тяжких геморагічних ускладненнях терапію стрептокіназою припиняють і призначають інгібітори протеїназ, наприклад апротинін (спочатку 500 000 — до 1 млн КІОД шляхом повільної внутрішньовенної ін'єкції або інфузії, за необхідності вводять до 200 000 КІОД кожні 4 години внутрішньовенно крапельно до зупинення кровотечі). Рекомендують комбінації з синтетичними антифібринолітиками. У разі необхідності призначають фактори згортання крові.

З боку імунної системи: дуже часто — зростання рівня антитіл до стрептокінази; часто — алергічні анафілактичні реакції (висипання, в т. ч. у вигляді пухирців, почервоніння обличчя та шкіри, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, диспное, бронхоспазм, гіпотензія); дуже рідко — артрит, васкуліт, біль у спині, нефрит і нейроалергічні синдроми (полінейропатії — синдром Гійєна — Барре, сироваткова полінейропатія), тяжкі алергічні реакції, навіть шок, включаючи зупинку дихання, сироваткова хвороба, які за часом виникнення збігалися з призначенням стрептокінази.

Алергічних реакцій значною мірою можна уникнути шляхом повільної інфузії. Легкі та середньої тяжкості алергічні реакції можуть потребувати призначення антигістаміних препаратів або кортикостероїдів. Якщо виникає тяжка алергічна реакція або анафілактичний шок, застосування препарату потрібно негайно припинити (перервати інфузію) і призначити відповідне лікування (у тяжких випадках–протишокова терапія: адреналін; високі дози кортикостероїдів; інфузійна терапія, оксигенотерапія). Після чого лікування можна продовжити гомологічними фібринолітиками, наприклад урокіназою або тканинним активатором плазміногену (tPA).

З боку нервової системи: рідко — неврологічна симптоматика (запаморочення, сплутаність свідомості, параліч, геміпарез, збудження, судоми) як прояв церебрального крововиливу або кардіоваскулярного порушення з гіпоперфузією мозку.

З боку органів зору: дуже рідко — ірит, увеїт, іридоцикліт.

З боку серцево-судинної системи: часто на початку терапії — артеріальна гіпотензія, тахікардія, брадикардія; дуже рідко — холестеринова емболія, екстрасистолія, біль у серці.

Під час тромболітичної терапії стрептокіназою у хворих на інфаркт міокарда спостерігались реакції, що розцінювались як ускладнення інфаркту міокарда та/або симптоми реперфузії: дуже часто — гіпотензія, тахікардія, аритмія, стенокардія; часто — стенокардія, що не купірується, серцева недостатність, повторний інфаркт міокарда, кардіогенний шок, перикардит, набряк легень; нечасто — зупинка серця, недостатність мітрального клапана, крововилив у перикард, тампонада серця, розрив міокарда, легенева або периферична емболія. Ці кардіоваскулярні ускладнення можуть загрожувати життю і призвести до смерті. Можливість периферичної емболізації не виключається під час місцевого лізису в артеріях.

З боку дихальної системи: дуже рідко — некардіогенний набряк легень після інтракоронарної тромболітичної терапії у пацієнтів з поширеним інфарктом міокарда; задишка, бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто — нудота, діарея, біль в епігастрії, блювання.

Загальні розлади та розлади в місці введення: головний біль, біль у спині, біль у м'язах, озноб, лихоманка, астенія, нездужання.

Лабораторні показники: часто — транзиторне підвищення рівня трансаміназ та білірубіну.

3 роки.

Зберігати при температурі від 2 до 8 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 1 флакону у блістері у картонній пачці.

За рецептом.

ТОВ «ФЗ «БІОФАРМА».

Україна, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, 37.