• Кабинет
  • ЛІМЗЕР (LIMZER)

    Склад і форма випуску

    капсули стрип, № 30Ціни в аптеках
    Домперідон
    30 мг
    Омепразол
    20 мг
    № UA/6148/01/01 від 11.01.2018
    C За рецептом

    Фармакологічні властивості

    фармакодинаміка. Комбінований лікарський засіб, дія якого зумовлена компонентами, що входять до його складу.

    Омепразол належить до противиразкових засобів, які пригнічують базальну та стимульовану секрецію соляної кислоти в обкладкових клітинах шлунка внаслідок специфічної дії на H+-K+-АТФазу (протонна помпа). Антисекреторний ефект після прийому омепразолу розвивається дуже швидко протягом першої години та зберігається протягом доби. Омепразол завдяки своїй високій ліпофільності легко проникає у парієтальні клітини шлунка, концентрується в них і чинить цитопротекторну дію. Інгібуючий ефект розвивається у перші 4 дні прийому. Омепразол не впливає на моторику ШКТ.

    Домперидон блокує периферичні дофамінові рецептори, усуває інгібуючий вплив дофаміну на моторну функцію ШКТ і підвищує евакуаторну й рухову активність шлунка. Чинить протиблювальну дію, заспокоює гикавку та усуває нудоту. Погано проникає через ГЕБ, практично не впливає на дофамінові рецептори головного мозку.

    Фармакокінетика. Не вивчалася.

    Показання ЛІМЗЕР

    функціональна диспепсія, рефлюкс-езофагіт, уповільнена евакуація вмісту шлунка та гастропарез.

    Застосування ЛІМЗЕР

    капсули приймають внутрішньо цілими, не розламуючи і не розжовуючи. Рекомендована доза та курс лікування залежать від перебігу захворювання та встановлюються лікарем індивідуально. Середня рекомендована доза — 1 капсула 1 раз на добу за 10–15 хв до прийому їжі, яку запивають склянкою води.

    Дози для пацієнтів літнього віку та пацієнтів з нирковою недостатністю. Необхідний індивідуальний підхід у визначенні дози, але у багатьох випадках корекція дози не потрібна.

    Курс лікування визначає лікар залежно від характеру і перебігу захворювання, зазвичай він становить 4–8 тиж.

    Протипоказання

    Лімзер протипоказаний:

    – хворим зі встановленою підвищеною чутливістю до препарату або допоміжних речовин;

    – хворим з пролактин-секреторною пухлиною гіпофіза (пролактиномою);

    – хворим з тяжкими або помірними порушеннями функції печінки та/або нирок (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ);

    – хворим з відомим подовженням інтервалів серцевої провідності, зокрема Q–Тс;

    – хворим зі значними порушеннями балансу електролітів або фоновими хворобами серця, такими як застійна серцева недостатність (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ);

    – хворим з печінковою недостатністю;

    – якщо стимуляція рухової функції шлунка може бути небезпечною, наприклад при шлунково-кишковій кровотечі, механічній непрохідності або перфорації;

    – протипоказане одночасне застосування кетоконазолу, еритроміцину або інших сильнодіючих інгібіторів CYP 3A4;

    – протипоказане одночасне застосування лікарських засобів, які подовжують інтервал Q–T, таких як флуконазол, еритроміцин, ітраконазол, пероральний кетоконазол, посаконазол, ритонавір, саквінавір, телапревір, вориконазол, кларитроміцин, аміодарон, телітроміцин (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

    Побічна дія

    омепразол

    З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія.

    З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, такі як лихоманка, ангіоневротичний набряк, анафілаксія, анафілактичні реакції/шок.

    З боку обміну речовин: гіпонатріємія, гіпомагніємія.

    З боку психіки: безсоння, збудження, агресія, сплутаність свідомості, депресія, галюцинації.

    З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезія, сонливість, зміна смаку.

    З боку органа зору: розпливчастість зору.

    З боку органа слуху та рівноваги: вертиго.

    З боку дихальної системи: бронхоспазм.

    З боку ШКТ: біль у животі, запор, діарея, метеоризм, нудота/блювання, сухість у роті, стоматит, кандидоз ШКТ, мікроскопічний коліт.

    З боку гепатобіліарної системи: підвищений рівень печінкових ферментів, гепатит із жовтяницею або без неї, печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів з уже наявними хворобами печінки.

    З боку шкіри та підшкірних тканин: дерматит, свербіж, висип, кропив’янка, алопеція, фоточутливість, мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

    З боку кістково-м’язової системи: артралгія, міалгія, м’язова слабкість.

    З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит.

    З боку репродуктивної системи: гінекомастія.

    Загальні розлади: нездужання, посилене потовиділення, периферичний набряк.

    Домперидон

    З боку імунної системи: алергічні рекції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, гіперчутливість.

    З боку ендокринної системи: підвищення рівня пролактину.

    З боку психіки: нервозність, роздратованість, ажитація, збудження, депресія, тривожність, зниження або відсутність лібідо.

    З боку нервової системи: сухість у роті, безсоння, запаморочення, спрага, судоми, млявість, головний біль, сонливість, акатазія, екстрапірамідні розлади.

    З боку серцево-судинної системи: набряк, відчуття серцебиття, порушення ЧСС та ритму серцевих скорочень, подовження інтервалу Q–T (частота невідома), серйозні шлуночкові аритмії, шлуночнові аритмії за типом torsade de pointes, раптова серцева смерть.

    З боку ШКТ: гастроінтестинальні розлади, включаючи абдомінальний біль, регургітацію, блювання, зміну апетиту, нудоту, печію, запор; сухість у роті, короткочасні кишкові спазми, діарея.

    З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, висип, кропив’янка, ангіоневротичний набряк.

    З боку репродуктивної системи: галакторея, збільшення молочних залоз/гінекомастія, чутливість молочних залоз, виділення з молочних залоз, аменорея, набряк молочних залоз, біль у ділянці молочних залоз, порушення лактації, нерегулярний менструальний цикл.

    З боку опорно-рухової системи: біль у ногах.

    З боку сечовидільної системи: затримка сечі, дизурія, часте сечовипускання.

    Загальні розлади: астенія.

    З боку органа зору: окулогірні кризи.

    Інші: кон’юнктивіт, стоматит.

    Зміни лабораторних показників: підвищення рівня АлАТ, АсАТ і ХС; відхилення від норми показників функціональних тестів печінки, підвищення рівня пролактину в крові.

    Оскільки гіпофіз знаходиться поза ГЕБ, домперидон може спричинити підвищення рівня пролактину. У поодиноких випадках така гіперпролактинемія може призводити до нейроендокринних побічних ефектів, таких як галакторея, гінекомастія та аменорея.

    У період постмаркетингового застосування препарату у дорослих та дітей побічних реакцій не відзначено, за винятком екстрапірамідних розладів, пов’язаних із ЦНС, що виявляли переважно у дітей.

    Особливості застосування

    перед початком та після завершення терапії препаратом Лімзер необхідно зробити ендоскопічне дослідження для виключення випадків недіагностованого злоякісного процесу, оскільки лікування препаратом може замаскувати симптоми та відстрочити правильну діагностику злоякісного процесу. Значна втрата маси тіла, яку не можна пояснити, блювання, дисфагія, блювання кров’ю або мелена можуть бути ознаками злоякісного процесу.

    Пацієнтам із хронічними захворюваннями печінки потрібно постійно (не рідше 1 разу на 2 тиж) проводити лабораторне дослідження крові щодо вмісту печінкових ферментів. У разі будь-яких кількісних або якісних змін цих показників потрібно негайно припинити прийом препарату Лімзер.

    Пацієнтам з підвищеною чутливістю або непереносимістю глютену не слід приймати цей лікарський засіб, оскільки до складу допоміжних речовин входить крохмаль кукурудзяний.

    До складу препарату входить сахароза. Пацієнтам з такими рідкісними захворюваннями, як непереносимість фруктози або недостатність сахарози-ізомальтози, глюкози-галактози, не слід застосовувати цей препарат.

    Лімзер не рекомендується при захитуванні.

    Лімзер слід застосовувати з обережністю в осіб літнього віку або пацієнтів з наявним захворюванням серця або із захворюванням серця в анамнезі.

    Серцево-судинні ефекти. Домперидон був пов’язаний з пролонгацією інтервалу Q–T на ЕКГ. Спостерігалися дуже рідкісні випадки пролонгації Q–T та тріпотіння/фібриляції шлуночків у пацієнтів, які приймали домперидон. Ці повідомлення включали інформацію про пацієнтів з іншими несприйнятливими чинниками ризику, електролітними порушеннями та супутньою терапією, які можуть бути сприяючими факторами.

    Відповідно до настанови ICH-E14 було проведено дослідження з ретельним вивченням інтервалу Q–T у здорових добровольців. Подовження інтервалу Q–T, яке виявлено у дослідженні при застосуванні домперидону згідно з рекомендованим режимом дозування у звичайних терапевтичних дозах (по 10 або 20 мг 4 рази на добу), не має клінічного значення.

    Застереження. Домперидон слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з легким порушенням функції печінки та/або нирок.

    Через підвищений ризик шлуночкової аритмії Лімзер протипоказано застосовувати пацієнтам із подовженням інтервалів серцевої провідності, зокрема Q–Tc, зі значними порушеннями балансу електролітів (гіпокаліємією, гіперкаліємією, гіпомагніємією) або брадикардією, або пацієнтам із фоновими хворобами серця, такими як застійна серцева недостатність. Відомо, що порушення балансу електролітів (гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпомагніємія) та брадикардія є станами, що підвищують проаритмогенний ризик.

    У разі появи ознак чи симптомів, що можуть бути пов’язані із серцевою аритмією, застосування Лімзер необхідно припинити, а пацієнту слід негайно проконсультуватися з лікарем.

    Порушення функції нирок. Т½ домперидону при тяжкому порушенні функції нирок подовжений. При тривалому застосуванні частоту дозування домперидону слід знизити до 1 разу на добу залежно від тяжкості порушення. Також може виникнути потреба у зниженні дози.

    Антацидні або антисекреторні препарати не слід приймати одночасно з пероральними формами препарату Лімзер, оскільки вони знижують пероральну біодоступність домперидону (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). При одночасному застосуванні препарат Лімзер слід приймати перед прийомом їжі, а антацидні або антисекреторні препарати — після їди.

    Застосування з кетоконазолом. У дослідженнях взаємодії з пероральною формою кетоконазолу відзначалося подовження інтервалу Q–T. Хоча значення цього дослідження чітко не встановлено, слід обрати альтернативне лікування, якщо показана протигрибкова терапія кетоконазолом (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

    Слід враховувати наступну інформацію стосовно ризику розвитку ускладнень серцево-судинних захворювань, зумовлених лікарськими засобами, що містять домперидон.

    Деякі епідеміологічні дослідження показали, що домперидон може асоціюватися з підвищеним ризиком серйозних шлуночкових аритмій або раптової серцевої смерті.

    Ризик серйозних шлуночкових аритмій або раптової серцевої смерті може бути вищим у пацієнтів віком від 60 років або при пероральному застосуванні доз препарату вище 30 мг/добу. Тому слід з обережністю застосовувати Лімзер у пацієнтів літнього віку. Пацієнтам віком від 60 років перед прийомом препарату Лімзер слід проконсультуватися з лікарем.

    Домперидон слід призначати дорослим та дітям у найнижчій ефективній дозі.

    Співвідношення ризику та користі домперидону залишається сприятливим.

    Застосування у період вагітності або годування грудьми. Препарат протипоказаний у період вагітності або годування грудьми.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними або іншими механізмами. Під час лікування препаратом необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами.

    Діти. Препарат не застосовують у дітей.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами

    антацидні препарати уповільнюють та знижують абсорбцію Лімзеру, тому їх слід застосовувати не раніше ніж через 2 год після його прийому.

    Омепразол. Пригнічення секреції шлункової кислоти під час лікування омепразолом та іншими препаратами з групи інгібіторів протонної помпи може знижувати або підвищувати абсорбцію лікарських засобів, всмоктування яких залежить від рН шлунка. Як у випадку з іншими препаратами, що знижують внутрішньошлункову кислотність, абсорбція таких препаратів, як кетоконазол, ітраконазол, а також ерлотиніб, може зменшуватися, тоді як всмоктування таких препаратів, як дигоксин, може підвищуватися під час лікування омепразолом.

    Омепразол пригнічує CYP 2C19 — основний омепразолметаболізуючий фермент. Таким чином, метаболізм супутніх препаратів, що також метаболізуються CYP 2C19, діазепаму, фенітоїну, варфарину (R-варфарину), пропранололу, преднізолону, теофіліну, інших антагоністів вітаміну К та цилостазолу може уповільнюватися. Рекомендовано моніторинг пацієнтів, які застосовують фенітоїн. Може виникнути потреба у зниженні дози фенітоїну. Рекомендовано моніторинг міжнародного нормалізованого відношення у пацієнтів, які застосовують варфарин або інші антагоністи вітаміну К; може знадобитися зниження дози варфарину (або іншого антагоніста вітаміну К).

    Омепразол підвищує Сmax та AUC цилостазолу та його активних метаболітів.

    Омепразол частково метаболізується також CYP 3А4, але не пригнічує цей фермент. Таким чином, омепразол не впливає на метаболізм препаратів, що метаболізуються CYP 3A4, таких як циклоспорин, лідокаїн, хінідин, естрадіол, еритроміцин та будесонід.

    Повідомлялося, що одночасне застосування омепразолу підвищує рівнень такролімусу у сироватці крові.

    Повідомлялося про підвищення рівня метотрексату у деяких пацієнтів при одночасному прийомі з інгібіторами протонної помпи. У разі необхідності застосування метотрексату у високих дозах слід розглянути питання про тимчасову відміну омепразолу.

    Відмічалося, що омепразол взаємодіє з деякими антиретровірусними засобами. Клінічна значущість та механізм такої взаємодії не завжди відомі. Підвищення шлункового рН протягом застосування омепразолу може змінювати всмоктування антиретровірусних препаратів. Інший механізм взаємодії можливий через CYP 2C19. У разі застосування деяких антиретровірусних засобів, таких як атазанавір та нелфінавір, відзначалися знижені рівні останніх у сироватці крові при одночасному застосуванні з омепразолом. Тому одночасне застосування омепразолу і таких препаратів, як атазанавір та нелфінавір, не рекомендується. Повідомлялося про підвищення рівнів у сироватці крові інших антиретровірусних засобів, таких як саквінавір. Існують також інші антиретровірусні препарати, рівні яких у сироватці крові лишалися незмінними при одночасному застосуванні з омепразолом.

    Оскільки омепразол метаболізується CYP 2C19 та CYP 3A4, препарати, що пригнічують CYP 2C19, CYP 3A4 або обидва ферменти (такі як кларитроміцин та вориконазол), можуть призводити до зростання рівнів омепразолу у сироватці крові шляхом уповільнення його метаболізму. Препарати, що індукують CYP 2C19, CYP 3A4 або обидва ферменти (такі як рифампіцин), можуть призводити до зниження рівнів омепразолу у сироватці крові шляхом прискорення його метаболізму.

    Домперидон. Антихолінергічні препарати можуть нейтралізувати антидиспептичну дію препарату Лімзер. У зв’язку з фармакодинамічною та/або фармакокінетичною взаємодією підвищується ризик подовження інтервалу Q–T.

    Не слід приймати антацидні та антисекреторні препарати одночасно із Лімзером, оскільки вони знижують його біодоступність після прийому внутрішньо (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

    Домперидон метаболізується переважно шляхом CYP 3A4. За даними досліджень in vitro одночасне застосування препаратів, що значним чином пригнічують цей фермент, може призвести до підвищення рівня домперидону у плазмі крові.

    При застосуванні домперидону поєднано із потужними інгібіторами CYP 3A4, здатними подовжувати інтервал Q–T, відмічали клінічно значущі зміни інтервалу Q–T. Тому одночасне застосування домперидону з певними препаратами протипоказане (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

    Одночасне застосування нижчезазначених лікарських засобів разом з домперидоном протипоказане.

    Усі лікарські засоби, які подовжують інтервал Q–T:

    – антиаритмічні препарати класу ІА (наприклад дизопірамід, хінідин, гідрохінідин);

    – антиаритмічні препарати класу ІІІ (наприклад аміодарон, дофетилід, дронедарон, ібутилід, соталол);

    – деякі нейролептичні препарати (наприклад галоперидол, пімозид, сертиндол);

    – деякі антидепресанти (наприклад циталопрам, есциталопрам);

    – деякі антибіотики (наприклад левофлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин, спіраміцин);

    – деякі протигрибкові препарати (наприклад пентамідин);

    – деякі протималярійні препарати (наприклад галофантрин, люмефантрин);

    – деякі шлунково-кишкові препарати (наприклад цизаприд, доласетрон, прукалоприд);

    – деякі антигістамінні препарати (наприклад мекітазин, мізоластин);

    – деякі препарати, що застосовуються при онкологічних захворюваннях (наприклад тореміфен, вандетаніб, вінкамін);

    – деякі інші препарати (наприклад бепридил, метадон, дифеманіл).

    Прикладами сильних інгібіторів CYP 3A4, з якими не рекомендовано застосовувати Лімзер:

    – азольні протигрибкові препарати, такі як флуконазол*, ітраконазол, кетоконазол* і вориконазол*;

    – макролідні антибіотики, такі як кларитроміцин* та еритроміцин*;

    – інгібітори протеази;

    – інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ампренавір, атазанавір, фосампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір і саквінавір;

    – антагоністи кальцію, такі як дилтіазем і верапаміл;

    – аміодарон*;

    – амрепітант;

    – нефазодон;

    – телітроміцин*.

    *Пролонгують інтервал Q–Tc.

    Одночасне застосування наступних речовин потребує обережності. Обережно застосовувати з препаратами, що спричиняють брадикардію і гіпокаліємію, а також із наступними макролідами, що можуть спричиняти подовження інтервалу Q–T: азитроміцин і рокситроміцин (кларитроміцин протипоказано, оскільки це потужний інгібітор CYP 3A4).

    Слід з обережністю застосовувати домперидон одночасно з потужними інгібіторами CYP 3A4, які не спричиняли подовження інтервалу Q–T, такими як індинавір. За станом пацієнтів слід пильно наглядати на випадок появи ознак або симптомів небажаних реакцій.

    Вищенаведений перелік є репрезентативним, але не вичерпним.

    Лімзер можна поєднувати:

    – з нейролептиками, дію яких він посилює;

    – з дофамінергічними агоністами (бромокриптином, L-допою), небажані периферичні дії яких, такі як порушення травлення, нудоту, блювання, він пригнічує без нейтралізації основних властивостей.

    В окремих дослідженнях фармакодинамічної/фармакокінетичної взаємодії in vivo при одночасному пероральному застосуванні кетоконазолу або еритроміцину у здорових добровольців було підтверджено, що ці препарати значним чином пригнічують пресистемний метаболізм домперидону, опосередкований CYP 3A4. При поєднаному застосуванні 10 мг домперидону перорально 4 рази на добу та 200 мг кетоконазолу перорально 2 рази на добу в період спостереження було відзначено подовження інтервалу Q–Tc у середньому на 9,8 мс; окремі значення коливалися від 1,2 до 17,5 м. При одночасному застосуванні 10 мг домперидону 4 рази на добу та 500 мг еритроміцину перорально 3 рази на добу інтервал Q–Тc у період спостереження подовжувався в середньому на 9,9 мс, інтервал окремих значень становив від 1,6 до 14,3 мс. Рівноважні значення Cmax і AUC домперидону зростали приблизно втричі у кожному з цих досліджень взаємодії. Внесок підвищених плазмових концентрацій домперидону на виявлений ефект на Q–Тc невідомий. У цих дослідженнях у разі монотерапії домперидоном (10 мг перорально 4 рази на добу) інтервал Q–Тc подовжувався в середньому на 1,6 мс (дослідження кетоконазолу) та 2,5 мс (дослідження еритроміцину), в той час як застосування лише кетоконазолу (200 мг 2 рази на добу) або еритроміцину (500 мг 3 рази на добу) призводило до збільшення інтервалу Q–Тc в період спостереження на 3,8 та 4,9 мс відповідно.

    Теоретично, оскільки Лімзер чинить прокінетичну дію на шлунок, це може впливати на всмоктування пероральних препаратів, що застосовуються одночасно, зокрема на лікарські форми пролонгованого вивільнення або кишково-розчинні. Однак у пацієнтів, стан яких вже стабілізувався на тлі застосування дигоксину або парацетамолу, одночасне застосування домперидону не впливало на рівні цих препаратів у крові.

    Передозування

    симптоми: ажитація, порушення свідомості, судоми, дезорієнтація, апатія, головний біль, сонливість та екстрапірамідні реакції, блювання, нудота, метеоризм, діарея, тахікардія.

    Лікування. Специфічного антидоту немає, але у випадку передозування рекомендовано промивання шлунка та застосування активованого вугілля, а також пильний нагляд за пацієнтом і підтримувальна та симптоматична терапія.

    Умови зберігання

    у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

    Діагнози, при яких застосовують ЛІМЗЕР

    Дата додавання: 08.07.2020 р.
    © Компендиум 2019

    Інструкція

    Ціни на ЛІМЗЕР в містах України

    Кропивницький 164.5 грн./уп.

    «ПОДОРОЖНИК» Кропивницький, вул. Яновського, 112, тел.: +380676944732164.50 грн./уп.

    Суми 165.5 грн./уп.

    «ПОДОРОЖНИК» Суми, вул. Кондратьєва Герасима, 171, тел.: +380677402837165.50 грн./уп.

    На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
    Developed by Maxim Levchenko