Серетид™ Евохалер™ (Seretide™ Evohaler™)

Сальметерол - 25 мкг/доза

Флютиказону пропіонат - 125 мкг/доза

фармакодинаміка. Серетид Евохалер містить сальметерол та флютиказону пропіонат, що мають різні механізми дії.
Сальметерол — селективний агоніст β₂-адренорецепторів тривалої (12 год) дії, що має довгий боковий ланцюжок, пов’язаний із зовнішнім доменом рецептора.
Сальметерол забезпечує тривалішу бронходилатацію (не менше 12 год), ніж рекомендовані дози традиційних агоністів β₂-адренорецепторів короткої дії.
Флютиказону пропіонат при його інгаляційному застосуванні у рекомендованих дозах має виражену глюкокортикоїдну протизапальну дію у легенях, що призводить до зменшення вираженості клінічних симптомів та частоти загострень БА без появи побічних реакцій, що спостерігаються при системному застосуванні ГКС.
Фармакокінетика. При комбінованому застосуванні сальметеролу та флютиказону пропіонату інгаляційним шляхом фармакокінетика кожного компонента залишається такою, як при застосуванні цих компонентів окремо, тому їх фармакокінетика наведена окремо.
Сальметерол діє місцево у легеневій тканині, тому його кількість у плазмі крові не корелює з терапевтичним ефектом. Крім того, дані з фармакокінетики сальметеролу обмежені, оскільки існують технічні складнощі визначення дуже низьких концентрацій препарату у плазмі крові (приблизно ≤200 мг/мл) після його інгаляційного застосування у терапевтичних дозах.
Флютиказону пропіонат. Абсолютна біодоступність флютиказону пропіонату після інгаляційного введення у здорових людей становить приблизно 5–11% номінальної дози, залежно від інгаляційного пристрою, що використовується. У хворих на БА спостерігаються нижчі рівні системної експозиції при інгаляційному застосуванні флютиказону пропіонату. Системна абсорбція відбувається переважно у легенях, спочатку швидко, потім сповільнюється. Частина інгаляційної дози може бути проковтнута, але системна дія її є мінімальною внаслідок слабкої розчинності флютиказону пропіонату у воді та інтенсивного метаболізму «першого проходження» у печінці. Біодоступність флютиказону пропіонату при його всмоктуванні у ШКТ становить <1%. Спостерігається лінійне підвищення концентрації флютиказону пропіонату у плазмі крові зі збільшенням інгаляційної дози препарату. Розповсюдження флютиказону пропіонату характеризується високим плазмовим кліренсом (1150 мл/хв), великим V_d (приблизно 300 л) та кінцевим T_½, що становить приблизно 8 год. Ступінь зв’язування з білками плазми крові є порівняно високою (91%). Флютиказону пропіонат швидко виводиться із системної циркуляції, в основному шляхом метаболізму до неактивного карбоксильного метаболіту за допомогою ензиму CYP 3A4 системи цитохрому Р450. З калом виводяться інші неідентифіковані метаболіти. Нирковий кліренс флютиказону пропіонату є дуже незначним, <5% дози виводиться із сечею, головним чином у формі метаболітів. Більша частина дози виводиться з калом у формі метаболітів та незміненого препарату.

- регулярне лікування БА у пацієнтів, яким показана комбінована терапія агоністом β₂-адренорецепторів тривалої дії та інгаляційним ГКС:
- пацієнтів з незадовільним контролем БА на тлі терапії інгаляційними ГКС та агоністами β₂-адренорецепторів короткої дії за вимогою або
- пацієнтів з адекватним контролем БА на тлі терапії інгаляційними ГКС та агоністами β₂-адренорецепторів тривалої дії у різних інгаляторах.

Серетид Евохалер призначений лише для інгаляційного застосування.
Пацієнтам слід усвідомлювати, що Серетид Евохалер необхідно застосовувати регулярно, навіть у період відсутності нападів БА.
Пацієнтам слід регулярно проходити медичне обстеження для того, щоб підібрана для них доза залишалася оптимально ефективною, змінювати яку може лише лікар. Дозу препарату слід титрувати до мінімально ефективної, що забезпечує контроль за симптомами захворювання. Якщо такий ефективний контроль досягається на тлі мінімально ефективної дози препарату при застосуванні її 2 рази на добу, наступним кроком може бути переведення хворого на застосування одного інгаляційного ГКС. Як альтернатива для лікування пацієнтів, яким необхідно застосовувати агоністи β₂-адренорецепторів тривалої дії, дозу Серетиду Евохалеру можна знижувати до прийому 1 раз на добу, якщо, на думку лікаря, адекватно підтримувати контроль за симптомами захворювання. Якщо у пацієнта в анамнезі нічні напади БА, цю одноразову дозу слід застосовувати перед сном, якщо в анамнезі головним чином симптоми виникають вдень, дозу необхідно застосовувати вранці.
Кількість флютиказону пропіонату у вибраній формі Серетиду Евохалеру має відповідати тяжкості захворювання. Примітка: Серетид Евохалер у дозі 25 мкг/50 мкг не є прийнятним для лікування дорослих та дітей із тяжкою БА.
Рекомендовані дози
Дорослі та діти віком від 12 років:
- 2 інгаляції 25 мкг сальметеролу/50 мкг флютиказону пропіонату 2 рази на добу;
- або 2 інгаляції 25 мкг сальметеролу/125 мкг флютиказону пропіонату 2 рази на добу;
- або 2 інгаляції 25 мкг сальметеролу/250 мкг флютиказону пропіонату 2 рази на добу.
Для лікування дорослих та підлітків із помірною персистуючою БА (щодобове виникнення симптомів, щодобове застосування засобів для швидкого полегшення та від помірного до тяжкого ступеня обмеження об’єму повітря) Серетид Евохалер можна застосовувати як стартову підтримувальну терапію, якщо необхідно досягти швидкого контролю за симптомами захворювання. У таких випадках препарат рекомендується застосовувати у стартовій дозі: 2 інгаляції 25 мкг сальметеролу/50 мкг флютиказону пропіонату 2 рази на добу. Після досягнення контролю за симптомами БА терапію слід переглянути та вирішити питання щодо переведення хворого на лікування інгаляційним ГКС самостійно. Оскільки лікування хворого переглядається, слід регулярно проводити оцінку функціонального стану.
У разі відсутності одного чи двох критеріїв тяжкості чіткої переваги застосування Серетиду Евохалеру порівняно із самостійним застосуванням інгаляційного флютиказону пропіонату як стартової підтримувальної терапії не показано. Загалом інгаляційні ГКС залишаються препаратами першої лінії для лікування більшості пацієнтів. Серетид Евохалер не слід призначати для початкового лікування при легкій БА. Серетид Евохалер у дозі 25 мкг/50 мкг неприйнятний для лікування дорослих і дітей з тяжкою БА, для лікування пацієнтів з тяжкою БА рекомендується спочатку встановити відповідну дозу інгаляційного ГКС перед застосуванням будь-якої фіксованої комбінації.
Діти віком 4–12 років: 2 інгаляції 25 мкг сальметеролу/50 мкг флютиказону пропіонату двічі на добу.
Максимальна добова доза флютиказону пропіонату у складі Серетиду Евохалеру становить 100 мкг 2 рази на добу.
Немає даних щодо застосування Серетиду Евохалеру дітям віком до 4 років.
Окремі групи пацієнтів: немає необхідності коригувати дозу пацієнтам літнього віку та хворим з патологією нирок або печінки.
Інструкція для користування інгалятором
Перевірка інгалятора. Перед першим застосуванням інгалятора чи після перерви у користуванні більше 1 тиж зняти ковпачок мундштука, злегка натискуючи на нього з боків, добре струсити інгалятор та зробити два розпилення у повітря, щоб переконатися в його правильній роботі.
Користування інгалятором
Зняти ковпачок мундштука, злегка натискуючи на нього з боків.
Переконатися, що всередині та ззовні інгалятора, включаючи мундштук, немає сторонніх предметів.
Старанно струсити інгалятор, щоб будь-який сторонній предмет видалити з інгалятора і для того, щоб вміст інгалятора був рівномірно змішаний.
Взяти інгалятор у руку вертикально між великим та іншими пальцями, причому великий палець має бути на корпусі інгалятора нижче мундштука.
Зробити максимально глибокий видих, потім взяти мундштук у рот між зубами й охопити його губами, не прикушуючи.
Роблячи вдих через рот, натиснути на верхівку інгалятора, щоб виконати розпилення сальметеролу, при цьому продовжувати повільно і глибоко вдихати. 1 натискання на верхівку інгалятора відповідає 1 дозі.
Затримати дихання, витягнути інгалятор з рота і зняти палець з верхівки інгалятора. Продовжувати затримувати дихання стільки, скільки це можливо.
Якщо необхідно виконати подальші розпилення, зачекати приблизно 30 с, тримаючи інгалятор вертикально. Після цього виконати дії, описані у пунктах 3–7.
Згодом прополоскати рот водою та сплюнути її.
Насадити ковпачок мундштука на місце шляхом натискання та клацання у необхідному напрямку.
Важливо. Виконувати дії, описані у пунктах 5; 6 і 7, не поспішаючи. Перед самим розпиленням вдихати необхідно якомога повільніше. Перші кілька разів слід потренуватися перед дзеркалом. Якщо біля верхівки інгалятора чи з боків рота з’явиться «хмарка», необхідно розпочати процедуру знову з пункту 2. Одразу після використання закрити мундштук ковпачком, обережно натискуючи на нього до появи клацання. Як і при застосуванні інших інгаляційних препаратів, терапевтична ефективність може бути зменшена при охолодженні балончика. Не розбирати, не проколювати і не спалювати балон навіть після повного використання.
Якщо лікар дав інші інструкції для користування інгалятором, слід виконувати їх, а також звертатися за порадою при виникненні будь-яких труднощів.
Діти: може виникнути необхідність у тому, щоб інгаляції дітям проводили дорослі. Попросити дитину видихнути і виконувати розпилення одразу після того, як вона почне вдих. Рекомендується освоювати техніку разом. Старші діти чи ослаблені дорослі можуть тримати інгалятор обома руками. Слід покласти обидва вказівні пальці на верхівку інгалятора, а обидва великі пальці — на основу нижче мундштука.
Чищення. Інгалятор слід чистити не рідше 1 разу на тиждень.
1. Зняти ковпачок мундштука.
2. Не виймати металевий балон із пластикового футляра.
3. Протерти зовнішню та внутрішню поверхню ковпачка мундштука і пластиковий футляр сухою серветкою.
4. Помістити ковпачок мундштука на місце.
Не класти металевий балон у воду.

гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.

оскільки Серетид Евохалер містить сальметерол та флютиказону пропіонат, можна очікувати побічних реакцій типів і ступеня тяжкості, характерних для кожного компонента. Додаткові побічні ефекти при одночасному застосуванні двох компонентів не спостерігаються.
Побічні дії, що спричиняються застосуванням сальметеролу/флютиказону пропіонату, наведені нижче (таблиця) та класифіковані за органами і системами та за частотою виникнення. Частота визначена як дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10 000 та <1/1000) та невідомо (не може бути підраховано, виходячи з наявних даних). Інформація щодо частоти виникнення отримана за результатами клінічних випробувань. Інформація стосовно випадків, зафіксованих у групі плацебо, не взята до розрахунку.
Таблиця

¹Зафіксовані як часто у групі плацебо.
²Зафіксовані як дуже часто у групі плацебо.
^ЗЗафіксовані протягом 3 років під час дослідження ХОЗЛ.
⁴Див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
Опис деяких побічних реакцій. Повідомлялося про фармакологічні побічні ефекти лікування агоністами β2-адренорецепторів, такі як тремор, відчуття серцебиття, головний біль, проте вони зазвичай минущі і їх вираженість зменшується при регулярному застосуванні.
Як і при застосуванні інших інгаляційних препаратів, після інгаляції може виникнути парадоксальний бронхоспазм зі стрімким посиленням сухих хрипів та задишки. Парадоксальний бронхоспазм піддається лікуванню швидкодіючими бронходилататорами, лікування необхідно розпочинати відразу. У цьому разі Серетид Евохалер слід негайно відмінити, пацієнта обстежити та за потреби призначити альтернативну терапію.
Завдяки вмісту флютиказону пропіонату у складі препарату в деяких пацієнтів спостерігаються захриплість голосу, кандидоз рота і горла, а також рідко — стравоходу.
Частоту проявів захриплості та кандидозу рота і горла можна знизити полосканням рота водою та/чи чищенням зубів після застосування інгалятора. Симптоматичний кандидоз рота і горла можна лікувати місцевими протигрибковими препаратами, не припиняючи при цьому застосування Серетиду Евохалера.
Пацієнти дитячого віку. У дітей та підлітків можливі системні ефекти, включаючи синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, пригнічення надниркових залоз, затримку росту. У дітей може також виникати тривожність, порушення сну та зміни поведінки, включаючи гіперактивність і збудження.

Серетид Евохалер не є препаратом для усунення гострих симптомів, при яких потрібне застосування швидко- та короткодіючих бронходилататорів (наприклад сальбутамолу). Слід порадити пацієнту завжди мати при собі препарат для полегшення симптомів.
Не слід розпочинати лікування Серетидом Евохалером пацієнтів під час загострення захворювання, у разі суттєвого чи гострого погіршення стану пацієнта і перебігу хвороби.
Під час лікування Серетидом Евохалером можуть виникати серйозні БА-залежні побічні дії та загострення. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати лікування, але звернутися за порадою до лікаря, якщо симптоми залишаються неконтрольованими або погіршуються після початку лікування Серетидом Евохалером.
Збільшення частоти застосування бронходилататорів короткої дії для полегшення симптомів БА свідчить про погіршення контролю над БА і про необхідність консультації лікаря. Швидке та прогресуюче погіршення контролю над БА є потенційно життєво небезпечним і пацієнту необхідна невідкладна медична допомога. Слід вирішувати питання про підвищення дози ГКС. Пацієнт потребує обстеження лікаря також у тому разі, якщо призначена доза Серетиду Евохалеру не забезпечує адекватного контролю над симптомами БА.
При досягненні контролю за симптомами БА дозу Серетиду Евохалеру слід поступово знижувати. Під час зниження дози важливим є регулярний контроль за самопочуттям пацієнта. Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу Серетиду Евохалеру (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Лікування препаратом не можна припиняти раптово у зв’язку з можливим ризиком загострення захворювання.
Як і будь-який інший інгаляційний препарат, що містить ГКС, Серетид Евохалер слід з обережністю призначати пацієнтам з активною чи латентною формою туберкульозу легень, грибковими, вірусними та іншими інфекціями дихальних шляхів. У таких випадках слід негайно розпочати відповідне лікування, якщо це необхідно.
При застосуванні всіх симпатоміметичних препаратів можуть спостерігатися такі серцево-судинні ефекти, як підвищення САТ і ЧСС, особливо при застосуванні у високих дозах. Тому препарат слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями.
Серетид Евохалер при застосуванні у високих терапевтичних дозах може спричиняти порушення серцевого ритму, наприклад суправентрикулярну тахікардію, екстрасистолію чи фібриляцію пересердь та легке транзиторне зниження рівня калію у сироватці крові. Тому препарат слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, порушеннями ритму серця, хворих на цукровий діабет, тиреотоксикоз, з некоригованою гіпокаліємією або осіб, схильних до низького рівня калію у сироватці крові.
Наявні дуже рідкісні повідомлення про підвищення рівня глюкози у крові (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ), і це слід мати на увазі при призначенні препарату хворим на цукровий діабет в анамнезі.
Як і при застосуванні інших інгаляційних препаратів, може спостерігатися парадоксальний бронхоспазм із негайним збільшенням задишки після інгаляції. Відповідне лікування миттєвим інгаляційним бронходилататором короткої дії необхідно провести негайно. Серетид Евохалер слід негайно відмінити, пацієнта обстежити та за необхідності призначити альтернативну терапію.
Повідомлялося про побічні фармакологічні ефекти лікування агоністами β₂-адренорецепторов, такі як тремор, серцебиття та головний біль, але вони є минущими та їх вираженість зменшується при регулярному лікуванні (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ).
При застосуванні інгаляційних ГКС особливо у високих дозах протягом тривалого часу можливе виникнення системних ефектів. Ці явища набагато менш імовірні, ніж при застосуванні пероральних ГКС (див. ПЕРЕДОЗУВАННЯ). Можливі системні ефекти включають синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, пригнічення надниркових залоз, затримку росту в дітей та підлітків, зниження мінералізації кісток, катаракту та глаукому, а також рідше — ряд фізіологічних та поведінкових ефектів, включаючи психомоторну гіперреактивність, порушення сну, неспокій, депресію та агресію (особливо у дітей). Тому важливо стан пацієнта переглядати регулярно та дозу інгаляційного ГКС знижувати до мінімальної ефективної, що дає змогу контролювати симптоми БА.
Тривале лікування пацієнтів інгаляційними ГКС у високих дозах може спричиняти супресію функції надниркових залоз та гострий адреналовий криз. Описані поодинокі випадки виникнення супресії функції надниркових залоз та гострого адреналового кризу при застосуванні флютиказону пропіонату в дозах між 500 та 1000 мкг/добу. До ситуацій, що можуть потенційно провокувати гострий адреналовий криз, належать травми, хірургічні втручання, інфекції чи будь-яке швидке зниження дози. Симптоми зазвичай є нечіткими і можуть включати анорексію, біль у животі, втрату маси тіла, підвищену втомлюваність, головний біль, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію, знижений рівень свідомості, гіпоглікемію та судоми. У стресовий період або під час проведення хірургічного втручання слід зважити на необхідність додаткового призначення системних ГКС у зв’язку з можливим ураженням функції надниркових залоз.
Системна абсорбція сальметеролу та флютиказону пропіонату в основному здійснюється через легені. Оскільки застосування спейсера разом з інгалятором може збільшити доставку препарату до легень, це слід мати на увазі, тому що при цьому підвищується ризик виникнення системних побічних дій. За даними однодозових фармакокінетичних досліджень продемонстровано, що системна експозиція сальметеролу та флютиказону пропіонату може підвищуватися аж у 2 рази при застосуванні спейсера АероЧамбер Плюс порівняно зі спейсером Волюматик.
Застосування інгаляційного флютиказону пропіонату має мінімізувати необхідність прийому пероральних ГКС, але у пацієнтів при переході з пероральних ГКС протягом певного часу залишається ризик виникнення порушень адреналового резерву. Тому цих пацієнтів слід лікувати з особливою увагою та з регулярним контролем функції кори надниркових залоз. Пацієнти, які застосовували ГКС у високих дозах як невідкладну допомогу в минулому, також мають такий ризик. Можливість залишкової недостатності слід завжди мати на увазі у разі невідкладної допомоги та можливих стресових ситуаціях і врахувати необхідність застосування ГКС (див. ПЕРЕДОЗУВАННЯ). Перед певними процедурами може знадобитися спеціальна консультація для оцінки ступеня адреналової недостатності.
Враховуючи можливість порушення функції надниркових залоз, необхідно з особливою обережністю переводити пацієнтів із пероральної ГКС-терапії на лікування Серетидом Евохалером.
З початком застосування інгаляційного флютиказону пропіонату відміна системного лікування повинна бути поступовою, а пацієнтам слід вказати на необхідність постійно мати з собою попереджувальну ГКС-карту, що вказує на можливу необхідність додаткової терапії у стресовій ситуації.
Застосування ритонавіру може значно підвищити концентрацію флютиказону пропіонату у плазмі крові. Тому поєднаного застосування слід уникати, якщо тільки потенційна користь не переважає ризику виникнення системних ГКС-побічних дій. Також підвищується ризик системних побічних ефектів при поєднаному застосуванні флютиказону пропіонату з іншими сильними CYP 3A-інгібіторами (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
За даними трирічного клінічного дослідження у пацієнтів з хронічними обструктивними захворюваннями легень (ХОЗЛ) виявлено збільшення кількості повідомлень про інфекційні захворювання нижніх дихальних шляхів (в основному пневмонії та бронхіти) при застосуванні Серетиду Евохалеру порівняно з плацебо. У трирічному дослідженні пацієнтів із ХОЗЛ особи старшого віку, пацієнти з низьким індексом маси тіла (<25 кг/м²) та пацієнти з дуже тяжким захворюванням (обсяг форсованого видиху за 1-шу секунду <30% належного рівня) також мали вищий ризик виникнення пневмонії незалежно від лікування, що їм проводилося. Лікарі мають бути уважними щодо можливого розвитку пневмонії чи інших інфекцій нижніх дихальних шляхів у цієї категорії хворих, оскільки клінічні симптоми пневмонії та загострення ХОЗЛ часто збігаються. У разі виникнення пневмонії у пацієнтів із ХОЗЛ лікування Серетидом Евохалером слід переглянути.
Поєднане застосування із системним кетоконазолом суттєво підвищує системну експозицію сальметеролу, що може призводити до збільшення кількості випадків системних ефектів (наприклад подовження інтервалу Q–T та посиленого серцебиття). Тому поєднаного застосування з кетоконазолом та іншими сильними CYP 3A-інгібіторами слід уникати, якщо користь від застосування не буде перевищувати потенційне підвищення ризику системних побічних дій від лікування сальметеролом (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Порушення зору. Порушення зору можливе при системному і місцевому застосуванні ГКС. Якщо пацієнт має такі симптоми, як порушення чіткості зору чи інші порушення зору, його варто направити до офтальмолога для оцінки можливих причин, які можуть включати катаракту, глаукому чи такі рідкісні хвороби, як центральна серозна хоріоретинопатія, про виникнення яких повідомлялося після застосування системних і місцевих ГКС.
Діти. Особливий ризик виникнення системних ефектів мають діти та підлітки віком до 16 років, яких лікують флютиказону пропіонатом у високих дозах (зазвичай ≥1000 мкг/добу). Системні ефекти зазвичай спричинені лікуванням препаратом у високих дозах протягом тривалого часу. Можливі системні ефекти включають синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, пригнічення функцій надниркових залоз, гострий криз надниркових залоз, затримку росту в дітей та підлітків, зниження мінералізації кісток, катаракту та глаукому, рідше можливі психічні порушення та зміна поведінки, включаючи психомоторну гіперактивність, порушення сну, збудження, депресію чи агресію.
Рекомендується регулярно контролювати динаміку росту дітей, які отримують інгаляційний ГКС протягом тривалого часу. Доза інгаляційного ГКС повинна бути знижена до найнижчої ефективної для контролю за симптомами БА.
Немає даних щодо застосування Серетиду Евохалеру у дітей віком до 4 років, тому препарат цій віковій категорії не рекомендується.
Застосування у період вагітності чи годування грудьми
Вагітність. Дані щодо застосування у період вагітності у людей обмежені. Призначення Серетиду Евохалеру у період вагітності доцільне лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує будь-який ризик для плода. Після застосування сальметеролу та флютиказону пропіонату у період вагітності (більше 1000 випадків) не встановлено порушення ембріонального розвитку та розвитку вад у плода. Результати ретроспективного епідеміологічного дослідження не виявили підвищеного ризику великих вроджених вад розвитку після експозиції флютиказону пропіонатом у І триместр вагітності порівняно з іншими інгаляційними ГКС.
Під час досліджень, що проводилися на тваринах, після введення агоніста β₂-адренорецепторів та ГКС спостерігалася репродуктивна токсичність.
Для лікування вагітних призначати найнижчі ефективні дози флютиказону пропіонату для підтримки адекватного контролю за симптомами БА.
Годування грудьми. Даних щодо концентрації препарату у грудному молоці людини немає. Дослідження показали, що сальметерол і флютиказону пропіонат екскретуються у грудне молоко щурів. Не можна виключити ризик для немовляти від годування грудьми під час лікування матері Серетидом. Призначення Серетиду Евохалеру у період годування грудьми доцільне лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує будь-який можливий ризик для дитини.
Фертильність. Немає даних щодо впливу на фертильність людини. Досліди, проведені на тваринах, не показали впливу сальметеролу чи флютиказону пропіонату на фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами
Специфічних досліджень впливу Серетиду Евохалеру на цю діяльність не проводили, проте з огляду на фармакологічні властивості обох препаратів можна припустити відсутність впливу або дуже незначний вплив при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами.

слід уникати призначення пацієнтам з оборотними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів неселективних та селективних блокаторів β₂-адренорецепторів, окрім випадків, коли для цього є серйозні підстави.
Поєднане застосування з лікарськими засобами, що містять інші β-адренергічні препарати, може мати потенційний адитивний ефект.
Флютиказону пропіонат. У звичайних умовах після інгаляційного введення досягаються низькі концентрації флютиказону пропіонату у плазмі крові завдяки екстенсивному метаболізму першого проходження та високому системному кліренсу препарату, опосередкованого цитохромом CYР 3А4, у печінці та кишечнику. Тому імовірність клінічно значущої медикаментозної взаємодії, опосередкованої флютиказону пропіонатом, є дуже малою.
За даними досліджень з вивчення медикаментозної взаємодії на здорових добровольцях із застосуванням інтраназального флютиказону пропіонату показано, що ритонавір (сильний інгібітор цитохрому CYР 3А4) може значно підвищувати концентрацію флютиказону пропіонату у плазмі крові, що призведе до істотного зниження концентрації кортизолу в сироватці крові. Такої інформації щодо інгаляційного флютиказону пропіонату немає, але очікується помітне підвищення рівня флютиказону пропіонату у сироватці крові. Були повідомлення про випадки синдрому Кушинга та пригнічення функції надниркових залоз. Поєднаного застосування слід уникати, якщо лише користь від застосування не перевищуватиме підвищений ризик системних побічних дій ГКС.
За даними невеликого дослідження на здорових добровольцях із трохи менш сильним CYP 3A інгібітором кетоконазолом, експозиція флютиказону пропіонату після однієї інгаляції підвищувалася на 150%, що спричиняло більше зниження рівня кортизолу у плазмі крові порівняно із застосуванням флютиказону пропіонату самостійно. Очікується, що поєднане застосування з іншими сильними CYP 3A-інгібіторами, такими як ітраконазол, кобіцистатвмісними препаратами та з помірними CYP 3A-інгібіторами, такими як еритроміцин, збільшить системну експозицію флютиказону пропіонату та ризик виникнення системних побічних дій.
Таких комбінацій слід уникати, крім випадків, коли очікувана користь переважатиме потенційне підвищення ризику розвитку системних побічних реакцій ГКС. У цьому разі пацієнтів слід моніторити щодо розвитку системних небажаних явищ.
Сальметерол
Сильні CYP 3A4-інгібітори. Поєднане застосування кетоконазолу (400 мг перорально 1 раз на добу) та сальметеролу (50 мкг інгаляційно 2 рази на добу) у 15 здорових добровольців протягом 7 днів спричинило суттєве підвищення плазмової експозиції сальметеролу (у 1,4 раза C_max та у 15 разів AUC). Це може призводити до збільшення випадків інших системних ефектів від лікування сальметеролом (наприклад подовження інтервалу Q–T та посилене серцебиття) порівняно із застосуванням сальметеролу або кетоконазолу самостійно (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Суттєвого клінічного впливу на САТ, ЧСС, рівень глюкози крові та рівень калію у крові не виявлено. Поєднане застосування з кетоконазолом не збільшувало Т_½ сальметеролу або акумуляцію сальметеролу при повторному дозуванні.
Поєднаного застосування з кетоконазолом слід уникати, якщо лише користь від застосування не переважає потенційний ризик виникнення системних побічних дій при лікуванні сальметеролом. Імовірно, існує подібний ризик взаємодії з іншими сильними CYP A4-інгібіторами (наприклад ітраконазолом, телітроміцином, ритонавіром).
Помірні CYP 3A4-інгібітори. Поєднане застосування еритроміцину (500 мг перорально 3 рази на добу) та сальметеролу (50 мкг інгаляційно 2 рази на добу) у 15 здорових добровольців протягом 6 днів спричинило незначне і статистично несуттєве підвищення плазмової експозиції сальметеролу (у 1,4 раза C_max та в 1,2 раза AUC). Поєднане застосування з еритроміцином не асоціювалося з виникненням будь-яких побічних ефектів.

за даними клінічних випробувань немає інформації щодо передозування Серетиду Евохалеру, однак дані з передозування обох діючих речовин наводяться нижче.
Ознаки і симптоми, яких можна очікувати при передозуванні сальметеролу, є типовими для надмірної стимуляції агоністами β₂-адренорецепторів, включаючи запаморочення, тремор, головний біль, тахікардію, підвищення САТ. Якщо лікування Серетидом Евохалером необхідно припинити у результаті передозування агоніста β₂-адренорецепторів, що входить до складу препарату, слід призначити відповідну замісну ГКС-терапію. Додатково може виникнути гіпокаліємія, тому потрібно контролювати рівні калію у сироватці крові та зважити на необхідність замісної терапії калієм.
Гостре передозування. Інгаляція флютиказону пропіонату у дозах, що перевищують рекомендовані, може спричиняти тимчасову супресію функції надниркових залоз. Це не потребує невідкладних заходів, оскільки функція надниркових залоз відновлюється через кілька днів, що може бути перевірено визначенням кортизолу у плазмі крові.
Хронічне передозування. Є ризик виникнення супресії функції надниркових залоз при застосуванні вищих за затверджені дози Серетиду Евохалеру протягом тривалого часу.
Повідомлялося дуже рідко про гострі адреналові кризи, що траплялися в основному у дітей, яким застосовували дози, вищі за рекомендовані, протягом тривалого часу (декілька місяців або років). При цьому спостерігали гіпоглікемію, пов’язану зі сплутаністю свідомості та конвульсіями. До ситуацій, що потенційно можуть провокувати гострий адреналовий криз, належать травма, хірургічне втручання, інфекція та будь-яке швидке зниження дози інгаляційного флютиказону пропіонату.
Рекомендується проводити контроль резервної функції кори надниркових залоз. У разі передозування флютиказону пропіонату при застосуванні Серетиду Евохалеру терапію можна продовжувати у відповідних дозах, що забезпечують контроль симптомів.
Специфічного лікування у разі передозування сальметеролу та флютиказону пропіонату немає, необхідно застосовувати підтримувальну терапію з контролем за станом самопочуття пацієнта.

при температурі не вище 30 °С. Не заморожувати. Захищати від впливу прямих сонячних променів. Зберігати в недоступному для дітей місці.