Соталол Сандоз^® (Sotalol Sandoz^®)

Соталол - 80 мг

фармакодинаміка. Соталол — неселективний блокатор β-адренорецепторів, діє на β₁- і β₂-адренорецептори. Чинить виражену антиаритмічну дію, механізм якої полягає у збільшенні тривалості потенціалу дії та рефрактерного періоду на всіх ділянках провідникової системи серця (III клас антиаритмічних препаратів). Знижує ЧСС та скоротливість міокарда, зменшує автоматизм синусного вузла, уповільнює AV-провідність. Блокуючи β₂-адренорецептори, підвищує тонус гладких м’язів бронхів, судин.
Фармакокінетика. Після перорального застосування 75–90% соталолу гідрохлориду абсорбується у травному тракті. Унаслідок відсутності ефекту первинного печінкового проходження абсолютна біодоступність становить 75–90%. Час досягнення C_max у плазмі крові — 2–3 год. Об’єм розподілу — 1,6–2,4 л/кг. Соталол не зв’язується з білками плазми крові. 75–90% прийнятої дози виділяється нирками у незміненому вигляді, решта — з калом. Нирковий кліренс становить 120 мл/хв. T_½ становить близько 15 год. При нирковій недостатності він подовжується до 42 год, що потребує зниження дози препарату. Препарат виводиться при гемодіалізі.

шлуночкові аритмії:

• профілактика рецидивів шлуночкової тахіаритмії, що загрожує життю;
• лікування симптоматичної нестійкої шлуночкової тахіаритмії.

Суправетрикулярні аритмії:

• профілактика пароксизмальної передсердної тахікардії, пароксизмальної фібриляції передсердь, пароксизмальної вузлової AV-реципрокної тахікардії, пароксизмальної AV-реципрокної тахікардії за наявності додаткових провідних шляхів, пароксизмальної суправентрикулярної тахікардії після операції;
• підтримка нормального синусного ритму після конверсії фібриляції або тріпотіння передсердь.

при лікуванні антиаритмічними засобами шлуночкових аритмій, що загрожують життю, розпочинати терапію, а також підвищувати дозу необхідно в умовах стаціонару за наявності устаткування для моніторингу та оцінки варіабельності серцевого ритму.
Під час лікування контрольні дослідження слід проводити з регулярними інтервалами (наприклад за допомогою стандартної ЕКГ з інтервалом 1 міс або тривалої ЕКГ кожні 3 міс і, у разі необхідності, проведення ЕКГ при навантаженні).
Терапію слід переглянути, якщо окремі параметри погіршуються, наприклад, збільшується тривалість QRS або подовжується інтервал Q–T більше 25%, подовжується інтервал P–Q більше 50% або підвищуються частота і тяжкість аритмій.
Рекомендується наступний режим дозування: початкова доза становить 80 мг/добу у вигляді разової дози або за 2 прийоми (по 40 мг) з інтервалом 12 год.
Якщо ефективність терапії недостатня, добову дозу можна поступово підвищити з інтервалом не менше 3 днів для досягнення рівноважної концентрації соталолу у плазмі крові та здійснення контролю тривалості інтервалів Q–T за допомогою ЕКГ.
Для окремих пацієнтів може бути необхідна добова доза 160–320 мг, розподілена на 2 прийоми.
Для профілактики суправентрикулярних аритмій рекомендується застосовувати дозу 320 мг/добу за 2 прийоми з інтервалом 12 год. Для профілактики суправентрикулярної аритмії після операції на серці добова доза має становити 240 мг за 2 прийоми.
Окремим пацієнтам зі стійкою шлуночковою аритмією, що загрожує життю, може бути призначено 480–640 мг соталолу на добу. Однак призначення такої дози потребує ретельної оцінки співвідношення потенційних користі і ризику щодо можливості тяжких побічних реакцій (особливо проаритмогенних ефектів).
Дозування при порушенні функції нирок. Оскільки соталол виводиться переважно із сечею, дозу слід знизити, якщо кліренс креатиніну <60 мл/хв, згідно з таблицею:

Кліренс креатиніну можна розрахувати за формулою:
Чоловіки:

Жінки: кліренс креатиніну чоловіків · 0,85.
Якщо рівень креатиніну в сироватці крові наводиться в одиницях мкмоль/л, отриманий результат необхідно розділити на 88,4 (1 мг/дл = 88,4 мкмоль/л).
Дозування при порушенні функції печінки. Корекції дози не потрібно.
Пацієнти літнього віку. Для лікування пацієнтів літнього віку слід враховувати можливі порушення функції нирок.
Спосіб застосування. Таблетки слід приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад 1 склянка води), до їди. Препарат не слід приймати під час їди, оскільки при цьому всмоктування соталолу гідрохлориду з травного тракту може зменшитися (зокрема це стосується молока і молочних продуктів).
Тривалість застосування. Тривалість лікування визначає лікар.
Пацієнтам, які перенесли інфаркт міокарда або з тяжкими порушеннями серцевої діяльності, необхідний постійний ретельний медичний нагляд під час корекції дози антиаритмічних засобів.
Хворим на ІХС та/або з аритмією або після тривалого застосування терапію препаратом слід припиняти поступово, оскільки раптова відміна може призвести до погіршення клінічного стану.

• підвищена чутливість до соталолу, сульфаніламідів або інших компонентів препарату;
• серцева недостатність IV ступеня за NYHA; гостра та хронічна серцева недостатність II–III ступеня (у стадії декомпенсації);
• гострий інфаркт міокарда;
• синдром слабкості синусного вузла, включаючи синоатріальну блокаду, якщо у пацієнта немає функціонуючого кардіостимулятора; тяжка дисфункція синусного вузла;
• AV-блокада II–III ступеня (якщо у пацієнта немає функціонуючого кардіостимулятора);
• вроджений або набутий синдром подовженого інтервалу Q–T або прийом препаратів, що сприяють подовженню інтервалу Q–T;
• шлуночкова тахікардія за типом torsade de pointes або прийом препаратів, що сприяють розвитку цього захворювання;
• симптоматична синусова брадикардія (≤45–50 уд./хв);
• неконтрольована застійна серцева недостатність, включаючи серцеву недостатність правого шлуночка після легеневої гіпертензії;
• кардіогенний шок;
• анестезія препаратами, що спричиняють депресію міокарда;
• гіпокаліємія; гіпомагніємія;
• нелікована феохромоцитома;
• артеріальна гіпотензія (за винятком такої, що виникає унаслідок аритмії);
• синдром Рейно та тяжкі порушення периферичного кровообігу;
• БА та ХОЗЛ;
• метаболічний ацидоз;
• ниркова недостатність (кліренс креатиніну <10 мл/хв).

оцінка небажаних реакцій класифікується за такою схемою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (неможливо оцінити через відсутність даних).
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості; соталол може підвищувати чутливість до алергенів і тяжкість анафілактичних реакцій.
Метаболічні порушення і порушення з боку харчування: гіпоглікемія (ознаки зниження рівня глюкози в крові (зокрема тахікардія) можуть бути замасковані на тлі терапії препаратом). Це необхідно враховувати пацієнтам, які дотримуються тривалого голодування, хворим на цукровий діабет та зі спонтанною гіпоглікемією в анамнезі. Гіперглікемія, гіпотиреоїдний стан. Підвищення рівня загального ХС і ТГ, зниження ХС ЛПВЩ.
З боку психіки: часто — тривожність, неспокій, сплутаність свідомості, зміна настрою, галюцинації, підвищена збудливість, депресія; рідко — порушення сну.
З боку нервової системи: часто — запаморочення, сонливість, головний біль, дисомнія, парестезія, відчуття холоду в кінцівках, слабкість, судоми, тремор.
З боку органа зору: часто — порушення зору; нечасто — кон’юнктивіт; дуже рідко — кератокон’юнктивіт, зменшення секреції сльозової рідини (особливо при використанні контактних лінз), сухість та біль в очах, запалення рогівки та кон’юнктиви, світлобоязнь.
З боку органа слуху: часто — порушення слуху.
З боку серцево-судинної системи: часто — біль у грудях, ортостатична та артеріальна гіпотензія, диспное, набряки, збільшення вираженості симптомів серцевої недостатності (набряк щиколоток, стоп, задишка), аритмія, брадикардія, відчуття серцебиття, відхилення на ЕКГ, порушення провідності міокарда, AV-блокада, синкопальний або пресинкопальний стани, проаритмогенні ефекти (зміни ритму або посилення аритмії, що може призвести до значного порушення серцевої діяльності з можливою зупинкою серця), ослаблення скорочувальної функції міокарда, прояви ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, відчуття похолодіння кінцівок, переміжна кульгавість, синдром Рейно). Аритмогенні ефекти частіше відмічають у пацієнтів з тяжкими, небезпечними для життя аритміями і дисфункцією лівого шлуночка; дуже рідко — збільшення кількості нападів стенокардії і порушення периферичної перфузії. Враховуючи, що соталол подовжує інтервал Q–T, при його застосуванні може розвиватися шлуночкова тахіаритмія (у тому числі torsade de pointes), особливо у випадках передозування.
Тяжкі проаритмогенні ефекти (постійна шлуночкова тахікардія або тріпотіння шлуночків/ фібриляція або torsade de pointes) залежать від дози препарату і виникають переважно на початку терапії та при підвищенні дози.
З боку дихальної системи: часто — риніт, утруднене дихання, бронхоспазм, ларингоспазм; нечасто — диспное може виникати у пацієнтів з обструктивними порушеннями легень; дуже рідко — алергічний бронхіт з фіброзом.
З боку травного тракту: часто — порушення смаку, абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея, диспепсія, метеоризм, ксеростомія; рідко — запор, сухість у роті, анорексія, порушення функції печінки (сеча темного кольору, жовтушність склер або шкіри, холестаз).
З боку шкіри: часто — еритема, шкірні висипання, кропив’янка, свербіж, екзантема, посилене потовиділення, гіперемія шкіри; нечасто — алопеція; дуже рідко — псоріазоподібна екзантема, поява/прогресування симптомів псоріазу.
З боку кістково-м’язової системи: м’язовий спазм або міастенія, біль у спині, артралгії, біль у м’язах.
З боку репродуктивної системи: еректильна дисфункція.
Загальні порушення: часто — лихоманка, підвищена втомлюваність, ціаноз кінцівок, астенія, синдром відміни.
Лабораторні показники: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, утворення антинуклеарних антитіл, зміна активності ферментів, рівня білірубіну.

особливо ретельне медичне спостереження необхідне в таких випадках:

• порушення функції нирок (зниження дози); необхідне проведення регулярного моніторингу ниркової функції, включаючи визначення креатиніну, а також доцільно контролювати концентрацію соталолу в сироватці крові;
• хворі на цукровий діабет зі значними коливаннями рівнів глюкози в крові (при цьому симптоми гіпоглікемії можуть бути замасковані); необхідно проводити моніторинг концентрації глюкози у крові та інформувати пацієнтів про те, що головним симптомом гіпоглікемії під час лікування соталолом є підвищене потовиділення;
• тривале голодування;
• гіпертиреоз; адренергічні симптоми можуть бути замасковані; при лікуванні пацієнтів із підозрою на тиреотоксикоз необхідно уникати швидкого припинення прийому соталолу, оскільки можливе загострення симптомів гіпертиреозу, зокрема тиреотоксичний криз;
• периферичні порушення перфузії; скарги можуть виникати особливо на початку лікування;
• пацієнти з феохромоцитомою (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ); соталолу гідрохлорид можна застосовувати тільки після попередньої блокади α-адренорецепторів;
• пацієнти з атопічним анамнезом, анафілактичними реакціями в анамнезі та пацієнти, які отримують десенсибілізуючу терапію (можливий більш тяжкий перебіг анафілактичних реакцій та нечутливість до звичайних доз адреналіну (епінефрину) при їх лікуванні);
• пацієнти із вазоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметала), міастенією гравіс, депресією (у тому числі в анамнезі);
• пацієнти із синдромом дисфункції синусного вузла, що асоціюється із симптоматичними аритміями (соталолу гідрохлорид може спричиняти синусову брадикардію, синусові паузи або зупинку синусного вузла);
• хворі на псоріаз (посилення симптомів псоріазу).

Соталолу гідрохлорид може підвищувати тяжкість наявних аритмій або спричиняти нові. Проаритмічні ефекти можуть бути різними: від підвищення частоти передчасних скорочень шлуночків і до розвитку більш тяжкої шлуночкової тахікардії, шлуночкової фібриляції або піруетної тахікардії. Ризик розвитку піруетної тахікардії асоціюється з подовженням інтервалу Q–T, зниженням ЧСС, зниженням рівня магнію та калію в сироватці крові, а також з одночасним застосуванням соталолу з лікарськими засобами, що індукують розвиток шлуночкової тахікардії за типом torsade de pointes. Піруетна тахікардія розвивається одразу після початку терапії або підвищення дози та припиняється спонтанно у більшості пацієнтів. Незважаючи на те що більшість епізодів цієї тахікардії минають самостійно або симптоми об’єднуються (наприклад синкопе), вона може прогресувати до вентрикулярної фібриляції. Факторами ризику, які підвищують імовірність виникнення піруетної тахікардії, є доза, наявність стійкої шлуночкової тахікардії, стать (у жінок частота виникнення вища), надмірне збільшення тривалості інтервалу Q–T_c, кардіомегалія, застійна серцева недостатність.
Якщо у процесі терапії тривалість інтервалу Q–T_c перевищує 500 мс, необхідна обережність при застосуванні, а якщо перевищує 550 мс — необхідне зниження дози або припинення прийому препарату. Під час клінічних досліджень у пацієнтів з аритмією, які приймали соталол, часто відмічали брадикардію, що підвищує ризик розвитку тахікардії за типом torsade de pointes. Проаритмічні ефекти найчастіше виявляють у перші 7 днів після початку терапії або при підвищенні дози. Для зниження ризику проаритмії рекомендується розпочинати лікування у дозі 80 мг 2 рази на добу, а потім поступово титрувати дози з одночасним контролем ефективності (програмована електрокардіостимуляція або моніторинг ЕКГ за Холтером) і безпеки (тривалість інтервалу Q–T, ЧСС і рівні електролітів у сироватці крові).
У випадках тяжкої діареї або конкурентного введення лікарських препаратів, що спричиняють втрату магнію та/або калію, необхідно здійснювати контроль електролітного балансу та кислотно-лужної рівноваги.
Не застосовувати соталол у пацієнтів із гіпокаліємією або гіпомагніємією до корекції дисбалансу через імовірність ризиків подовження інтервалу Q–T та розвитку шлуночкової тахікардії за типом torsade de pointes.
Моніторинг пацієнтів, які приймають соталол, має включати спостереження за ЧСС, АТ, ЕКГ, вмістом глюкози в крові у хворих на цукровий діабет. У пацієнтів літнього віку слід контролювати показники функції нирок. Пацієнти з нирковою недостатністю потребують корекції режиму дозування.
У пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, необхідно ретельно зважити можливу користь і ризик застосування соталолу. Ретельний контроль та титрування дози є надзвичайно важливими перед і після початку терапії. Соталол не слід приймати пацієнтам з фракцією викиду лівого шлуночка ≤40% без тяжкої шлуночкової аритмії.
При комбінованому лікуванні антиаритмічними засобами І класу, особливо хінідиноподібними, не слід застосовувати препарати, які можуть розширити комплекс QRS, оскільки може суттєво подовжитися інтервал Q–T та значно підвищитися ризик виникнення шлуночкової аритмії.
Слід уникати одночасного застосування соталолу з антиаритмічними препаратами III класу, оскільки це може призвести до надмірного подовження інтервалу Q–T.
Перед призначенням препарату необхідно відмінити інші антиаритмічні засоби.
При завершенні курсу лікування прийом соталолу гідрохлориду необхідно припиняти поступово, знижуючи дозу протягом 2 тиж та більше, під наглядом лікаря. Періодичність прийому препарату не можна змінювати. Не можна раптово припиняти лікування — можливий розвиток тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Раптова відміна препарату може демаскувати латентну форму серцевої недостатності; крім того, може розвинутися АГ.
При лікуванні пацієнтів літнього віку необхідно враховувати можливу наявність супутньої патології, зокрема ниркової недостатності і підвищеної чутливості до дії препарату, навіть за умови звичайного дозування.
Пацієнти, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що при лікуванні можливе зменшення продукування сльозової рідини.
Завдяки блокаді β-адренорецепторів соталол може підвищувати чутливість до алергенів і тяжкість анафілактичних реакцій, що необхідно враховувати при лікуванні пацієнтів з тяжкими реакціями гіперчутливості (у тому числі в анамнезі) і тих, які знаходяться на десенсибілізуючій терапії.
У разі необхідності хірургічного втручання необхідно повідомити анестезіолога щодо прийому соталолу; за кілька днів до операції необхідно припинити прийом соталолу чи підібрати засіб для наркозу з мінімальною негативною інотропною дією.
У поодиноких випадках препарат може спричинити псоріаз, збільшення вираженості його симптомів або призвести до псоріазоподібної екзантеми.
Соталол слід застосовувати з обережністю при AV-блокаді I ступеня внаслідок негативного впливу на провідність.
Застосування соталолу протипоказано при тяжкому алергічному риніті у зв’язку з посиленням обструкції дихальних шляхів.
Пацієнтам з утрудненим диханням слід призначати препарат за умови ретельної оцінки співвідношення користі та ризику.
Унаслідок наявності соталолу гідрохлориду в сечі фотометричне визначення метанефрину може призвести до одержання завищених значень.
У пацієнтів із підозрою на феохромоцитому, які отримують соталолу гідрохлорид, слід проводити аналіз сечі за допомогою ВЕРХ із твердофазною екстракцією.
Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Застосування соталолу гідрохлориду може призвести до позитивних результатів допінг-тестів.
У період лікування не слід вживати алкоголь у зв’язку з імовірністю розвитку ортостатичної гіпотензії.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Оскільки немає достатнього досвіду застосування соталолу гідрохлориду у період вагітності, препарат можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Соталолу гідрохлорид проникає через плаценту і досягає фармакологічно ефективних концентрацій у тканинах плода, тому у плода або немовляти можна очікувати виникнення таких побічних реакцій, як брадикардія, артеріальна гіпотензія і гіпоглікемія. З цієї причини терапію необхідно перервати за 48–72 год до розрахованої дати пологів. Блокатори β-адренорецепторів можуть спричиняти зниження плацентарного кровотоку, що може призвести до передчасних пологів та навіть внутрішньоутробної загибелі плода. Після народження за немовлятами на деякий час необхідно встановити ретельне спостереження (можливий розвиток блокади β-рецепторів).
Соталолу гідрохлорид проникає у грудне молоко, досягаючи концентрацій, що у 3–5 разів перевищують його концентрацію у плазмі крові матері. Годування грудьми під час лікування препаратом необхідно припинити.
Діти. Препарат не застосовувати у дітей.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Під час лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. Це слід враховувати особливо на початку лікування, при підвищенні дози, при зміні препарату або при взаємодії з алкоголем.

не застосовувати:
з антиаритмічними препаратами I класу (дизопірамідом, хінідином і прокаїнамідом) і III класу (аміодароном) — потенційно можуть підвищувати рефрактерність міокарда. Аміодарон підвищує ризик виникнення брадикардії та пригнічення AV-провідності. У разі застосування соталолу разом з іншими блокаторами β-адренорецепторів можна очікувати адитивних ефектів класу II (зниження АТ і ЧСС);
з лікарськими засобами, що збільшують тривалість інтервалу Q–T (антиаритмічними препаратами I і III класу, похідними фенотіазину, три- і тетрациклічними антидепресантами (іміпрамін, мапротилін), хінолоновими антибіотиками (наприклад спарфлоксацин), терфенадином, астемізолом, еритроміцином, препаратами літію, пробуколом, галоперидолом, галофантрином, пентамідином). Підвищується ризик виникнення torsade de pointes.
Флоктафенін — блокатори β-адренорецепторів можуть перешкоджати компенсаторним реакціям серцево-судинної системи, що асоційовані з артеріальною гіпотензією або шоком, та можуть бути спричинені флоктафеніном.
Блокатори кальцієвих каналів — одночасне застосування призводило до розвитку артеріальної гіпотензії, брадикардії, порушення провідності, серцевої недостатності.
Три- та тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, наркотичні анальгетики, антигістамінні, седативні, снодійні засоби та етанол посилюють пригнічення ЦНС, підвищують ризик виникнення шлуночкових аритмій.
Одночасне застосування соталолу гідрохлориду з трициклічними антидепресантами, барбітуратами, фенотіазином і наркотичними анальгетиками, а також гіпотензивними засобами, діуретиками і вазодилататорами може призвести до надмірного зниження АТ.
Засоби для інгаляційного наркозу (похідні вуглеводнів) та міорелаксанти підвищують ризик пригнічення функції міокарда та розвиток артеріальної гіпотензії.
Алергени, які застосовують для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб підвищують ризик виникнення тяжких системних алергійних реакцій або анафілаксії.
З лікарськими засобами, які виснажують запаси катехоламінів (резерпін, гуанітидин), може спостерігатися надмірне зниження тонусу симпатичної нервової системи. У пацієнтів необхідно регулярно контролювати АТ і ЧСС, оскільки можливі гіпотензія, виражена брадикардія, втрата свідомості.
Негативний хронотропний і негативний дромотропний ефекти соталолу гідрохлориду можуть підвищуватися при одночасному застосуванні з резерпіном, клонідином, α-метилдопою, гуанфацином і серцевими глікозидами.
З дигоксином зростає імовірність проаритмічних ефектів, знижується позитивна інотропна дія глікозидів наперстянки. І глікозиди наперстянки, і соталолу гідрохлорид уповільнюють AV-провідність. Якщо, незважаючи на адекватну терапію глікозидами наперстянки, не виявлено зменшення тяжкості серцевої недостатності, прийом соталолу необхідно припинити.
З гіпотензивними засобами (діуретики, симпатолітики, клонідин, гідралазин) можливе надмірне зниження АТ.
Фуросемід, гідрохлоротіазид та інші діуретики, що виводять калій або магній, можуть спровокувати розвиток аритмії внаслідок гіпокаліємії.
При одночасному застосуванні соталолу з амфотерицином В, кортикостероїдами необхідно контролювати рівень калію.
Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини для в/в введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.
Ксантини та симпатоміметики знижують активність соталолу.
При одночасному застосуванні з агоністами β₂-рецепторів, такими як сальбутамол, тербуталін та ізопреналін, може виникнути необхідність у підвищенні дози агоніста β₂-рецепторів.
НПЗП та естрогени послаблюють гіпотензивний ефект соталолу гідрохлориду, сульфасалазин підвищує його концентрацію у плазмі крові.
Антагоністи кальцію (верапаміл та дилтіазем), серцеві глікозиди та антиаритмічні засоби (наприклад дизопірамід) посилюють порушення AV-провідності, підвищують ризик розвитку або збільшення вираженості AV-блокади та серцевої недостатності. При застосуванні з блокаторами кальцієвих каналів можливий адитивний гіпотензивний вплив на АТ. Слід уникати їх одночасного застосування з соталолом.
Одночасне застосування антагоністів іонів кальцію типу ніфедипіну може призвести до значного зниження АТ, посилення синдрому слабкості синусного вузла.
Норепінефрин, інгібітори МАО-В та раптове припинення прийому клонідину можуть потенціювати «рикошетну» гіпертензію. Прийом соталолу необхідно припиняти за кілька днів до поступового припинення прийому клонідину, а перерва у лікуванні інгібіторами МАО-В та соталолом має становити не менше 14 днів.
Соталол подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів, антикоагуляційний ефект кумаринів, підвищує концентрацію лідокаїну у плазмі крові, ефект інсуліну та знижує ефект пероральних гіпоглікемічних засобів (тому може бути необхідна корекція дози протидіабетичних препаратів).
Одночасне застосування з інсуліном або пероральними гіпоглікемічними засобами, особливо під час значного фізичного навантаження, може індукувати гіпоглікемію та маскувати її симптоми.
Нейром’язова блокада, спричинена тубокурарином, може посилюватися за рахунок блокади β-адренорецепторів.
Негативний інотропний ефект соталолу гідрохлориду і наркотичних анальгетиків або антиаритмічних засобів може бути адитивним.

навмисне або випадкове передозування соталолу гідрохлориду рідко призводило до летальних наслідків. Симптоми передозування залежать від загального стану серцевої діяльності пацієнта (лівошлуночкова функція, серцева аритмія). У разі вираженої серцевої недостатності, навіть у найнижчих дозах, можливе погіршення серцевої функції.
Клінічні дані показали, що залежно від ступеня інтоксикації виникали такі симптоми передозування: запаморочення, непритомність, слабкість, асистолія, симптоми кардіогенного або гіповолемічного шоку, серцева недостатність, AV-блокада, аритмія, ціаноз нігтів або долонь, судоми, утруднене дихання, бронхоспазм, гіпоглікемія, підвищена втомлюваність, втрата свідомості, мідріаз, іноді генералізовані напади, артеріальна гіпотензія, гіпоглікемія, виражена брадикардія аж до зупинки серця (замінний ритм часто на ЕКГ), подовження інтервалу Q–T, атипова шлуночкова тахікардія (torsade de pointes), симптоми серцево-судинного шоку. Передозування соталолу гідрохлориду у поодиноких випадках призводило до летального наслідку.
Лікування: необхідно припинити застосування препарату; показані промивання шлунка, підтримка життєво важливих функцій організму, симптоматична терапія. За показаннями вводити атропін 1–2 мг в/в у вигляді інфузії (можливе болюсне введення); симпатоміметики, залежно від маси тіла та отриманого ефекту: допамін, добутамін, ізопреналін, орципреналін і епінефрин; ефективне застосування глюкагону: спочатку 1–10 мг в/в; потім — 2–2,5 мг/год у вигляді безперервної інфузії.
При брадикардії показані атропін, інші антихолінергічні препарати, агоністи β-адренорецепторів або трансвенозна електрокардіостимуляція; при блокаді серця (II або III ступеня) — ізопротеренол або трансвенозна електрокардіостимуляція; при серцевій недостатності — серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при гіпотензії (залежно від асоційованих факторів) на додаток до атропіну і глікозидів наперстянки при необхідності доцільніше застосовувати епінефрин, а не ізопротеренол або норадреналін; при бронхоспазмі — стимулятори β₂-адренорецепторів у формі аерозолю або амінофілін; при гіпоглікемії — в/в введення глюкози; при піруетній тахікардії — епінефрин, магнію сульфат, трансвенозна електрокардіостимуляція, кардіостимуляція постійним струмом.
Оскільки соталолу гідрохлорид є конкурентним антагоністом ізопротеренолу, високі дози ізопротеренолу можуть нейтралізувати багато ефектів надмірних доз соталолу, але у разі застосування ізопротеренолу необхідно бути готовим до ускладнень, які можуть спричинити високі дози.
Препарат може виводитися за допомогою гемодіалізу.

не потребує спеціальних умов зберігання.
01-1-КРД-РЕЦ-0220
Інформація для спеціалістів у галузі охорони здоров’я.