0
UA | RU

ГЛУТАРГІН (GLUTARGIN)

Виробник:
Здоров'я

Склад і форма випуску

Ціни в аптеках
РечовинаКількість
Аргиніну глутамат0,25 г
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, кальцію стеарат.
№ UA/4022/02/01 від 11.12.2019
Ціни в аптеках
РечовинаКількість
Аргиніну глутамат0,75 г
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 101), кросповідон, кальцію стеарат.
№ UA/4022/02/03 від 11.12.2019
Ціни в аптеках
РечовинаКількість
Аргиніну глутамат40 мг/мл
№ UA/4022/01/01 від 05.12.2019
За рецептом
Ціни в аптеках
РечовинаКількість
Аргиніну глутамат200 мг/мл
№ UA/4022/01/02 від 13.04.2020
За рецептом
Ціни в аптеках
РечовинаКількість
Аргиніну глутамат400 мг/мл
№ UA/4022/03/01 від 17.11.2017
За рецептом
Ціни в аптеках
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Актуальна інформація

Глутаргін — препарат, що є неспецифічним регулятором метаболізму з переважаючою гепатопротекторною та антитоксичною дією. Діюча речовина цього препарату необхідна для багатьох хімічних та біологічних процесів в організмі, що зумовлює необхідність його призначення при ураженнях ЦНС та клітин печінки різноманітними отрутами та токсинами, при порушеннях капілярного кровотоку, тяжких випадках поліорганної недостатності.

Склад. Форма випуску

Лікувальний ефект Глутаргіну реалізується за рахунок активної речовини — глутамату аргініну. Для різних цілей виробляється в ін’єкційній та таблетованій формі. Для парентерального введення випускається концентрат для р-ну для інфузій 400 мг/мл ампула 5 мл, р-н для ін’єкцій 40 мг/мл ампула 5 мл, р-н для ін’єкцій 200 мг/мл ампула 5 мл. Таблетки випускається у двох зручних для дозування варіантах: 250 або 750 мг (інструкція МОЗ України).

Фармакологічні властивості

Фармакодинамічні характеристики препарату визначаються поєднанням терапевтичного ефекту від глутамінової кислоти та аргініну. Глутамінова кислота належить до найбільш поширених замінних амінокислот (синтезується в організмі та надходить з їжею). Тому вона задіяна в багатьох різноманітних біологічних процесах. Глутамінова кислота — один з важливих факторів передачі нервового імпульсу в синапсах, чинить подразнювальну дію на ЦНС, що широко використовується при нейротоксикозах різного генезу. Також глутамінова кислота є вихідним матеріалом утворення ендогенної фолієвої кислоти. Найчастіше ці характеристики глутамінової кислоти використовуються при лікуванні отруєння неякісним алкоголем. Окрім функції нейротрансмітера, глутамінова кислота впливає на монооксигеназну систему гепатоцитів (метаболізм етилового спирту, виведення токсичних метаболітів), перешкоджає блокуванню алкогольдегідрогенази.

Окрім того, із глутаміном пов’язаний синтез складних білкових компонентів сполучної тканини, транспорт азоту, глюконеогенез та кислотно-основний гомеостаз. Цитопротекторний ефект амінокислоти реалізується через механізми активації ядерного фактор NF-kB, баланс між про- і протизапальними цитокінами, зниження акумуляції нейтрофілів, захист від оксидативного стресу (Yuan Wang, 2019). Останній механізм особливо важливий при ризику розвитку септицемії та поліорганної недостатності. Окрім того, багатьма дослідженнями доведена необхідність наявності цієї амінокислоти в гепатоцитах; значення її в регуляції утворення та секреції жовчних кислот, трофіці клітин печінки; у регуляції утворення та викиду глікогену, ліпідів та інсуліну (Emanuele Therezinha Schueda STONOGA, 2019).

Амінокислота аргінін у біохімічних реакціях перетворюється на NO2, покращує кровообіг шляхом усунення спазму капілярного русла, і разом із глутаматом є нейромедіатором. За рахунок ефекту вазодилатації покращується загальна витривалість організму й особливо покращується кровопостачання міокарда. Аргінін сприяє зниженню інсулінорезистентності у період вагітності, стимулює обмінні процеси в плаценті (Morgane Robles, 2019). До ефектів аргініну також належать участь у:

  • циклі утворення сечовини;
  • синтезі колагену;
  • синтезі резервного носія клітинної енергії — аргінінфосфату;
  • а також стимулюванні вироблення гормонів (соматотропін, інсулін), нейромедіаторів (серотонін, адреналін);
  • потенціюванні ефекту гіпотензивних препаратів за рахунок усунення капілярного спазму;
  • прискоренні регенерації тканин за рахунок покращання постачання до них кисню.

Глутаргін ефективний при патологічних процесах на пізніх термінах вагітності. Він сприяє стабілізації проникності та тромборезистентності судин, перешкоджає гіперкоагуляції та генералізованому вазоспазму. Глутаргін покращує фетоплацентарну гемодинаміку (судинорозширювальний та антигіпоксичний механізми), перешкоджає розвитку дистрес-синдрому плода. Окрім цього, препарат дозволяє підвищити компенсаторно-пристосувальні механізми в організмі жінки в період виношування дитини.

У відкритих джерелах не знайдено опублікованих досліджень, які б описували фармакокінетику препарату.

Показання до застосування

Глутаргін можна включати до складу комплексної терапії при:

  • пошкодженнях печінки екзогенними отрутами, особливо в гострий період — наприклад, якщо людина випадково з’їла отруйний гриб або тривало лікується гепатотоксичними препаратами. Із лікарських засобів найчастіше гепатотоксична дія спостерігається при передозуванні парацетамолу або метамізолу натрію, тривалому застосуванні ізоніазиду, противірусних лікарських засобів. Серед рослин при випадковому або навмисному вживанні всередину токсичний гепатит найчастіше викликають бліда поганка та чоловіча папороть;
  • цирозі печінки різного генезу — від алкогольного до біліарного. Систематичне вживання неякісних алкогольних напоїв призводить до передчасної загибелі (некрозу) гепатоцитів і заміщення печінкових часточок жировою та фіброзною тканиною. При значному зменшенні кількості активних гепатоцитів порушуються всі метаболічні функції печінки (інактивація токсинів системою цитохрому, синтез білка, факторів згортання крові тощо). У патогенезі біліарного панкреатиту провідну роль відіграє пошкодження гепатоцитів жовчними кислотами при порушенні їх адекватного відтоку по міжчасточкових протоках;
  • гострих інфекційних гепатитах. Особливо тяжке ураження печінки спостерігається при лептоспірозі. Лептоспіри викликають тяжке ураження паренхіми печінки з розвитком серозного набряку і множинних крововиливів;
  • гепатаргії (тяжка печінкова недостатність), що супроводжується гіперамоніємією;
  • тяжкій опіковій хворобі (якщо вона супроводжується поліорганною недостатністю);
  • ускладненому перебігу пізніх термінів вагітності. Ключовою ланкою патогенезу пізніх гестозів є капілярний спазм. За його рахунок розвиваються різні патологічні процеси в організмі як матері, так і дитини. Через спазм спіральних артеріол матки порушується процеси плацентарного газообміну, аж до дистрес-синдрому. Окрім того, капілярний спазм може викликати порушення мозкового кровообігу різної тяжкості, що формує патогенетичні засади прееклампсії та еклампсії. А порушення капілярного кровотоку в печінці обумовлюють розвиток гострого жирового гепатозу вагітних. Патогенетичним субстратом цієї патології є масовий некроз гепатоцитів (незапрограмована загибель клітин), який супроводжується недостатністю функції печінки.

Окрім того, у протоколах інтенсивної терапії є рекомендація щодо введення препаратів, що містять глутамін, тяжким хворим (Marie Smedberg, 2016). При цьому доза має бути підібрана залежно від рівня гіперамоніємії.

Глутаргін за рахунок стимуляції утилізації метаболітів етилового спирту має витверезний ефект. Тому його широко використовують для лікування похмілля (якщо людина отруїлася неякісним алкоголем або просто випила надто багато) в домашніх умовах або у стаціонарі.

Глутаргін є лікарським засобом, проте його компоненти — аргінін та глутамінова кислота — знаходять широкий вжиток у професійному спорті у вигляді біологічно активних добавок. Завдяки ролі у синтезі колагену та рості м’язової тканини Глутаргін також можуть використовувати бодібілдери в періоди набору м’язової маси.

Спосіб введення та підбір дози

Якщо загальний стан людини характеризується середнім ступенем тяжкості (людина при свідомості, не відмічається позивів до блювання, може вільно ковтати), то їй призначають Глутаргін всередину в таблетках тричі на добу без зв’язку з прийомами їжі. Рекомендовано при цьому обирати разову дозу 750 мг. Тривалість лікування зазвичай становить 2 тиж. Якщо виникає необхідність (тяжкий перебіг, тривалий період реконвалесценції), то курс лікування можна продовжити до 3 тиж. При цьому разову дозу припустимо підвищувати до 2 г, а загальна кількість препарату, що надходить за добу, може становити 8 г. Якщо при гепатитах або пізньому гестозі вагітних загальний стан оцінюється як тяжкий (порушення свідомості, блювання тощо), Глутаргін вводять внутрішньовенно крапельно. Гранична добова доза для інфузійного введення становить 8 г. Добову дозу вводять рівними частками з інтервалом 8–12 год на 150–250 мл 5% розчину глюкози або 0,9% NaCl. Окрім внутрішньовенного шляху введення, можна використовувати також і внутрішньом’язовий (у сідничний м’яз). При цьому стандартна разова доза становить 5 мл із можливістю підвищення до 10 мл, частота ін’єкцій — двічі на добу.

Протипоказання

Оскільки основу Глутаргіну складають дві замінні амінокислоти, він зазвичай переноситься добре. Якщо після його введення у пацієнта виявляються ознаки індивідуальної непереносимості, підвищеної збудливості, лихоманки або порушень ниркової фільтрації (тяжкі) (кліренс креатиніну (КК) знижується до <30 мл/хв), то необхідно відмінити лікарський засіб.

Особливості

При дослідженні (є літературні дані) Глутаргіну не виявлено негативного впливу на статеві клітини або ембріон (а саме мутагенний, тератогенний ефекти). Препарат зазвичай не викликає алергії, імунотоксичних реакцій. Однак не проводилися дослідження щодо безпеки застосування лікарського засобу в першій половині вагітності та у період грудного вигодовування у людини. Також не була досліджена безпека (немає даних у літературі) застосування препарату в дітей. Тому при ухваленні рішення про призначення Глутаргіну слід зважувати очікувану користь та можливі ризики від його застосування.

Слід з обережністю призначати препарат особам з онкологічними захворюваннями, оскільки екзогенний глутамат може знижувати ефективність протипухлинних препаратів (Maria T. Grinde, 2019), особливо вінбластину.

При призначенні препарату хворим із патологією підшлункової залози та надниркової залози необхідно обов’язково пам’ятати, що препарат стимулює секрецію соматотропіну та інсуліну за рахунок наявності у складі аргініну. Останній ефект посилюється ще більше при комбінації Глутаргіну з амінофіліном. Також цей лікарський засіб сприяє пришвидшенню трансформації аміаку в сечовину. Це проявляється при лабораторному дослідженні крові у вигляді транзиторної гіперурикемії. Глутаргін може потенціювати ефект антиагрегантів. Завдяки наявності у складі нейромедіаторів Глутаргін попереджає і знижує нейротоксичні побічні ефекти ізоніазиду.

Препарат не впливає на швидкість реакції, тому не протипоказаний особам, які сідають за кермо чи керують складними механізмами.

До побічних ефектів Глутаргіну належать нудота та біль або тяжкість у ділянці шлунка безпосередньо після прийому таблеток всередину. Ці явища не потребують лікування, вони зникають самостійно.

Не виключені різноманітні алергічні реакції — від шкірного висипу до ангіоневротичного набряку. У глутамінової кислоти є специфічний побічний ефект — біль у грудях, порушення ритму та провідності серця за типом атріовентрикулярної блокади. Для усунення цих явищ рекомендовано введення кортикостероїдів внутрішньовенно.

Висновок

Глутаргін як неспецифічний медіатор багатьох біологічних та хімічних процесів в організмі людини підходить для комплексного лікування пошкодження клітин печінки та нервової системи різними токсинами (інфекції, ліки, отруйні рослини та гриби), а також тяжкої патології вагітності або синдрому системної запальної відповіді (сепсис, токсичний шок). Він придатний для застосування як в умовах стаціонару, так і в домашніх умовах для лікування та профілактики алкогольного отруєння.

Окрім терапії, Глутаргін можна використовувати професійним спортсменам для покращення якості м’язової тканини. Окрім того, рекомендовано призначати Глутаргін після тяжких хвороб для найшвидшого відновлення.

Дата додавання: 13.08.2021 р.
© Компендіум 2019

Інструкція МОЗ

ГЛУТАРГІН таблетки 0.25 г,таблетки 0.75 г, Здоров'я ФК ТОВ (Україна, Харків)

Склад

діюча речовина: аргініну глутамат;

1 таблетка містить аргініну глутамату 250 мг (0,25 г) або 750 мг (0,75 г);

допоміжні речовини: дозування 250 мг – целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, натрію кроскармелоза, кальцію стеарат; дозування 750 мг — целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кальцію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: дозування 250 мг — таблетки білого кольору, з плоскою поверхнею, з рискою і фаскою; дозування 750 мг — таблетки білого кольору, подовженої форми з двоопуклою поверхнею, з рискою.

Фармакотерапевтична група

Препарати, що застосовуються при захворюваннях печінки, ліпотропні речовини. Гепатотропні препарати. Аргініну глутамат.

Код АТХ А05В А01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Глутаргін — сіль аргініну та глутамінової кислоти, які відіграють важливу роль у забезпеченні біохімічних процесів нейтралізації і виведення з організму високотоксичного метаболіту обміну азотистих речовин − аміаку. Гіпоамоніємічні ефекти препарату реалізуються шляхом активації знешкодження аміаку в орнітиновому циклі синтезу сечовини, зв’язування аміаку у нетоксичний глутамін, а також підсилення виведення аміаку з центральної нервової системи та його екскреції з організму. Завдяки цим властивостям Глутаргіну знижуються загальнотоксичні, у т. ч. нейротоксичні ефекти аміаку.

Глутаргін чинить також гепатопротекторну дію, зумовлену антиоксидантними, антигіпоксичними та мембраностабілізуючими властивостями, позитивно впливає на процеси енергозабезпечення в гепатоцитах.

При алкогольній інтоксикації Глутаргін стимулює утилізацію алкоголю у монооксигеназній системі печінки, попереджає пригнічення ключового ферменту утилізації етанолу — алкогольдегідрогенази; прискорює інактивацію та виведення токсичних продуктів метаболізму етанолу у результаті збільшення утворення та окиснення бурштинової кислоти; знижує пригнічувальний вплив алкоголю на центральну нервову систему за рахунок нейромедіаторних збуджувальних властивостей глутамінової кислоти. Завдяки цим властивостям Глутаргін проявляє антитоксичний та витверезний ефекти.

При патології вагітності завдяки ендотелійпротективній дії Глутаргін зменшує порушену проникність та тромборезистентність судин, попереджає гіперкоагуляцію, знижує чутливість судин до судинозвужувальних агентів (ендотелін, ангіотензин, тромбоксан), що спричиняють генералізований вазоспазм. Аргінін після попередньої біотрансформації в оксид азоту чинить судинорозширювальну дію, позитивно впливає на згортання крові та функціональні властивості циркулюючих елементів крові. У результаті судинорозширювальних та антигіпоксичних ефектів Глутаргіну поліпшується материнсько-плодова гемодинаміка, знижується внутрішньоутробна гіпоксія плода. При патології вагітності лікарський засіб проявляє також антитоксичну та гепатозахисну активність, виступає як неспецифічний метаболічний регулятор обмінних процесів. Завдяки цим властивостям Глутаргіну у період вагітності знижується рівень імунних комплексів, що циркулюють у крові, зменшується вираженість синдрому «метаболічної» інтоксикації та імунотоксикозу, підвищуються компенсаторно-пристосувальні реакції організму.

Глутаргін не проявляє ембріотоксичних, гонадотоксичних, мутагенних і тератогенних ефектів, не спричиняє алергічних та імунотоксичних реакцій.

Фармакокінетика.

Не досліджувалась.

Клінічні характеристики

Показання

У складі комплексної терапії гострих та хронічних гепатитів різної етіології, у т. ч. при отруєнні гепатотропними отрутами (блідою поганкою, хімічними та лікарськими речовинами), при цирозі печінки.

Печінкова енцефалопатія, що супроводжується гіперамоніємією.

Стан гострого алкогольного отруєння легкої та середньої тяжкості, похмільний синдром, постінтоксикаційні розлади, спричинені прийомом алкоголю.

Ускладнення у III триместрі вагітності: пізній гестоз, включаючи тяжкі його форми — прееклампсію та еклампсію, фетоплацентарна недостатність, хронічні патології гепатобіліарної системи у вагітних.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу. Пропасниця, підвищена збудливість, тяжкі порушення фільтраційної (азотовидільної) функції нирок.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Ефект Глутаргіну на секрецію інсуліну підвищується при одночасному застосуванні амінофіліну. Глутаргін може підсилювати ефект антиагрегаційних засобів (дипіридамолу). Попереджає та послаблює нейротоксичні явища, які можуть виникнути при застосуванні ізоніазиду. Послаблює ефект вінбластину.

Особливості застосування

При призначенні пацієнтам з порушеннями функ­цій ендокринних залоз слід враховувати, що препарат стимулює секрецію інсу­ліну та гормону росту. Препарат активує зв’язування аміаку у сечовину, що закономірно може супроводжуватися короткочасним підвищенням її рівня у крові.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Безпека клінічного застосування препарату у I та II триместрах вагітності та у період годування груддю не досліджена. При необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Не впливає.

Спосіб застосування та дози

Препарат призначати дорослим всередину.

Гепатити, гіперамоніємія. Призначати по 750 мг (3 таблетки по 250 мг або 1 таблетка 750 мг) 3 рази на добу протягом 15 днів, незалежно від прийому їжі. У разі необхідності доза препарату та курс лікування можуть бути збільшені до 20 днів. Вища разова доза становить 2 г, вища добова — 8 г.

Алкогольне отруєння. Призначати по 1 г (4 таблетки по 250 мг) 4 рази на добу з інтервалами 1–2,5 години, у наступні 2–3 дні — по 500 мг (2 таблетки по 250 мг) 3 рази на добу. При алкогольному отруєнні тяжкого ступеня після курсу лікування ін’єкційними препаратами Глутаргіну призначати таблетки Глутаргіну у дозі 750 мг (3 таблетки по 250 мг або 1 таблетка 750 мг) 2 рази на добу протягом 20 днів. Для профілактики алкогольної інтоксикації — 2 г за 60–120 хвилин до прийому алкоголю.

Патології вагітності (ІІІ триместр). Призначати по 250–500 мг (1–2 таблетки по 250 мг) 2–3 рази на добу протягом 10–15 днів. У разі необхідності разова доза препарату може бути збільшена до 750 мг (3 таблетки по 250 мг або 1 таблетка 750 мг), курс лікування — до 20 днів. Вища разова доза становить 750 мг, вища добова — 2,25 г.

Діти

Ефективність і безпека застосування препарату дітям не досліджені, тому препарат не слід застосовувати цій віковій категорії пацієнтів.

Передозування

Симптоми: посилення проявів побічних реакцій; можливі характерні прояви дії глутамінової кислоти: біль у грудній клітці, атріовентрикулярна блокада.

Лікування: внутрішньовенне введення кортикостероїдів.

Побічні реакції

Зрідка можливі:

з боку травного тракту: нудота, біль в епігастрії, безпосередньо після застосування лікарського засобу, що минають самостійно;

з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипи, свербіж, гіперемію, кропив’янку, ангіоневротичний набряк.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

Таблетки по 250 мг № 10×3, № 10×6 у блістерах у коробці або по 750 мг № 10×3, № 10×5 у блістерах у коробці.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

ГЛУТАРГІН розчин для ін'єкцій 40 мг/мл, Здоров'я ФК ТОВ (Україна, Харків)

Склад

діюча речовина: 1 мл розчину містить аргініну глутамату 40 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Фармакотерапевтична група

Препарати, що застосовуються при захворюваннях печінки, ліпотропні речовини. Гепатотропні препарати. Аргініну глутамат.

Код АТХ А05В А01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Глутаргін є поєднанням аргініну та глутамінової кис­лоти, які відіграють важливу роль у забезпеченні біохімічних процесів нейтралі­зації і виведення з організму високотоксичного метаболіту обміну азотистих речовин — аміаку. Гіпоамоніємічні ефекти препарату реалізуються шляхом активації знешкодження аміаку в орнітиновому циклі синтезу сечовини, зв’язування аміаку у нетоксичний глутамін, а також підсилення виведення аміаку з центральної нервової системи та його екскреції з організму. Завдяки цим властивос­тям препарату знижуються загальнотоксичні, у т. ч. нейротоксичні ефе­кти аміаку.

Глутаргін має також гепатопротекторну дію завдяки своїм антиоксидант­ним, антигіпоксичним та мембраностабілізуючим властивостям, позитивно впливає на процеси енергозабезпечення у гепатоцитах.

При алкогольній інтоксикації препарат стимулює утилізацію алкоголю у монооксигеназній системі печінки, попереджає пригнічення ключового ферменту утилізації етанолу — алкогольдегідрогенази; прискорює інактивацію та виведення токсичних продуктів метаболізму етанолу у результаті збільшення утворення та окислення бурштинової кислоти; знижує пригнічувальний вплив алкоголю на ЦНС за рахунок нейромедіаторних збуджувальних властивостей глутамінової кислоти. Завдяки цим властивостям препарат проявляє антитоксичний та витверезний ефекти.

При патології вагітності завдяки ендотелійпротективній дії препарат зменшує порушену проникність та тромборезистентність судин, попереджає гіперкоагуляцію, знижує чутливість судин до судинозвужувальних агентів (ендотелін, ангіотензин, тромбоксан), що спричиняють генералізований вазоспазм. Аргінін після попередньої біотрансформації в оксид азоту проявляє судинорозширювальну дію, позитивно впливає на згортання крові та функціональні властивості циркулюючих елементів крові. У результаті судинорозширювальних та антигіпоксичних ефектів препарату поліпшується материнсько-плодова гемодинаміка, знижується внутрішньоутробна гіпоксія плода. При патології вагітності препарат проявляє також антитоксичну та гепатозахисну активність, виступає як неспецифічний метаболічний регулятор обмінних процесів. Завдяки цим властивостям препарату у період вагітності знижується рівень імунних комплексів, що циркулюють у крові, зменшується вираженість синдрому «метаболічної» інтоксикації та імунотоксикозу, підвищуються компенсаторно-пристосувальні реакції організму.

Глутаргін не проявляє ембріотоксичних, гонадотоксичних і мутагенних ефектів, не спричиняє алергічних та імунотоксичних реакцій.

Фармакокінетика.

Не досліджувалась.

Клінічні характеристики

Показання.

У комплексній терапії гострих та хронічних гепатитів різної етіології, у т. ч. при отруєннях гепатотропними отрутами (блідою поганкою, хімічними та лікарськими речовинами), цирозі печінки, лептоспірозі, у т. ч. стани, що супроводжуються гіперамоніємією.

Печінкова енцефалопатія, прекома та кома, що супроводжуються гіперамоніємією.

Стан гострого алкогольного отруєння середнього та тяжкого ступеня, у т. ч. алкогольна енцефалопатія та кома. Постінтоксикаційні розлади, спричинені вживанням алкоголю.

Ускладнення у III триместрі вагітності: пізній гестоз, включаючи тяжкі його форми — прееклампсію та еклампсію, фетоплацентарна недостатність, хронічні патології гепатобіліарної системи у вагітних, у т. ч. стани, що супроводжуються гіперамоніємією.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату. Стан пропасниці, підвищена збудливість та психотичні реакції з бурхливим перебігом, тяжке порушення фільтраційної (азотовидільної) функції нирок.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні амінофілін потенціює підвищення концентрації ендогенного інсуліну у крові. Глутаргін може посилювати ефект антиагрегаційних засобів (дипіридамолу). Попереджає та послаблює нейротоксичні явища, які можуть виникнути при застосуванні ізоніазиду. Послаблює ефект вінбластину.

Особливості застосування.

При призначенні препарату пацієнтам з порушеннями функ­цій ендокринних залоз слід враховувати, що препарат стимулює секрецію інсу­ліну та гормону росту. Препарат активує зв’язування аміаку у сечовину, що закономірно може супроводжуватися короткочасним підвищенням її рівня у крові.

Після курсу лікування розчином Глутаргіну при необхідності можна перейти на прийом таблеток Глутаргіну.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека клінічного застосування препарату у період вагітності у I та II триместрі вагітності та при годуванні груддю не досліджена. У разі необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Оскільки під час лікування препаратом можуть виникати побічні реакції з боку ЦНС (головний біль, запаморочення, тремор), слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначати дорослим внутрішньо­венно.

Гепатити, гіперамоніємія. Вводити краплинно 2 рази на добу по 50 мл (2 г) на 150–250 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози зі швидкістю 60–70 крапель за хвилину. У тяж­ких випадках добову дозу препарату підвищувати до 150–200 мл (6–8 г). Курс лікування — 5–10 діб. Вища добова доза — 200 мл (8 г).

Алкогольне отруєння. Призначати по 20 мл (0,8 г) і вводити краплинно на 150–250 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози зі швидкістю 60–70 крапель за хвилину 2 рази на добу протягом 2–3 днів, потім дозу зменшувати до 10 мл (0,4 г) 2 рази на добу протягом 10 днів. У тяжких випадках (алкогольна кома) добову дозу підвищувати до 50 мл (2 г) 2 рази на добу.

Після курсу лікування розчином Глутаргіну при необхідності слід перейти на при­йом таблеток Глутаргіну.

Патологїї вагітності. Вводити 1–2 рази на добу по 50 мл (по 2 г). Курс лікування — 5–7 діб. Вища добова доза — 100 мл (4 г).

Діти.

Ефективність та безпека застосування препарату вивчені недостатньо, тому препарат не слід застосовувати цій віковій категорії пацієнтів.

Передозування

Симптоми: посилення проявів побічних реакцій, біль у ділянці грудної клітки, атріовентрикулярна блокада.

Лікування: у разі передозування — внутрішньовенне введення кортикостероїдів.

Терапія симптоматична.

Побічні реакції

Рідко можливі:

загальні порушення: задишка, біль за грудниною, гіпертермія, озноб;

з боку серцево-судинної системи: порушення ритму серця у вигляді миготливої аритмії, артеріальна гіпотензія, тахікардія;

з боку травного тракту: нудота, біль в епігастральній ділянці;

з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, тремор, слабкість;

з боку шкіри: свербіж, висипання, гіперемія;

з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у т. ч. кропив’янка, набряк Квінке;

місцеві порушення: зміни у місці введення, флебіт.

Термін придатності.

4 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Дані відсутні. Використовувати тільки рекомендовані розчинники.

Упаковка

По 5 мл в ампулах № 10 у коробці; №10 (5×2) у блістерах у коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

ГЛУТАРГІН розчин для ін'єкцій 200 мг/мл, Здоров'я ФК ТОВ (Україна, Харків)

Склад

діюча речовина: arginine glutamate;

1 мл розчину містить аргініну глутамату 200 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або злегка жовтуватий розчин.

Фармакотерапевтична група

Препарати, що застосовуються при захворюваннях печінки, ліпотропні засоби. Аргініну глутамат.

Код АТХ А05В А01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Глутаргін — сіль аргініну та глутамінової кислоти, які відіграють важливу роль у забезпеченні біохімічних процесів нейтралізації і виведення з організму високотоксичного метаболіту обміну азотистих речовин — аміаку. Гіпоамоніємічні ефекти лікарського засобу реалізуються шляхом активації знешкодження аміаку в орнітиновому циклі синтезу сечовини, зв’язування аміаку у нетоксичний глутамін, а також підсилення виведення аміаку з центральної нервової системи (ЦНС) та його екскреції з організму. Завдяки цим властивостям препарату знижуються загальнотоксичні, у т. ч. нейротоксичні, ефекти аміаку.

Глутаргін виявляє також гепатопротекторну дію, зумовлену антиоксидантними, антигіпоксичними та мембраностабілізуючими властивостями, позитивно впливає на процеси енергозабезпечення у гепатоцитах.

При алкогольній інтоксикації препарат стимулює утилізацію алкоголю у монооксигеназній системі печінки, запобігає пригніченню ключового ферменту утилізації етанолу — алкогольдегідрогенази; прискорює інактивацію та виведення токсичних продуктів метаболізму етанолу внаслідок збільшення утворення та окиснення янтарної кислоти; знижує пригнічувальний вплив алкоголю на ЦНС за рахунок нейромедіаторних збуджувальних властивостей глутамінової кислоти. Завдяки цим властивостям препарат проявляє антитоксичний та витверезний ефекти.

При патології вагітності завдяки ендотелійпротективній дії препарат зменшує порушену проникність та тромборезистентність судин, попереджає гіперкоагуляцію, знижує чутливість судин до судинозвужувальних агентів (ендотелін, ангіотензин, тромбоксан), що спричиняють генералізований вазоспазм. Аргінін після попередньої біотрансформації в оксид азоту проявляє судинорозширювальну дію, позитивно впливає на згортання крові та функціональні властивості циркулюючих елементів крові. У результаті судинорозширювальних та антигіпоксичних ефектів препарату поліпшується материнсько-плодова гемодинаміка, знижується внутрішньоутробна гіпоксія плода. При патології вагітності препарат проявляє також антитоксичну та гепатозахисну активність, виступає як неспецифічний метаболічний регулятор обмінних процесів. Завдяки цим властивостям препарату у період вагітності знижується рівень імунних комплексів, що циркулюють у крові, зменшується вираженість синдрому «метаболічної» інтоксикації та імунотоксикозу, активуються компенсаторно-пристосувальні реакції організму.

Глутаргін не проявляє ембріотоксичних, гонадотоксичних, мутагенних і тератогенних ефектів, не спричиняє алергічних та імунотоксичних реакцій.

Фармакокінетика.

Не досліджувалась.

Клінічні характеристики

Показання.

У складі комплексної терапії гострих та хронічних гепатитів різної етіології, у т. ч. при отруєнні гепатотропними отрутами (блідою поганкою, хімічними та лікарськими речовинами), цирозі печінки, лептоспірозі, у т. ч. стани, що супроводжуються гіперамоніємією.

Печінкова енцефалопатія, прекома та кома, що супроводжуються гіперамоніємією.

Стан гострого алкогольного отруєння середнього та тяжкого ступеня, у т. ч. алкогольна енцефалопатія та кома.

Ускладнення у III триместрі вагітності: пізній гестоз, включаючи тяжкі його форми — прееклампсію та еклампсію, фетоплацентарна недостатність, хронічні патології гепатобіліарної системи у вагітних, у т. ч. стани, що супроводжуються гіперамоніємією.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу. Стан пропасниці, підвищена збудливість та психотичні реакції з бурхливим перебігом. Тяжке порушення фільтраційної (азотовидільної) функції нирок.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ефект препарату на секрецію інсуліну підвищується при одночасному призначенні амінофіліну. Глутаргін може посилювати ефект антиагрегаційних засобів (дипіридамолу). Запобігає та послаблює нейротоксичні явища, які можуть виникнути при застосуванні ізоніазиду. Ослабляє ефект вінбластину.

Особливості застосування.

При призначенні пацієнтам із порушеннями функцій ендокринних залоз слід враховувати, що препарат стимулює секрецію інсуліну та гормону росту. Препарат активує зв’язування аміаку у сечовину, що закономірно може супроводжуватися короткочасним підвищенням її рівня у крові.

Після курсу лікування розчином Глутаргіну при необхідності можна перейти на прийом таблеток Глутаргіну.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека клінічного застосування препарату у I та II триместрі вагітності та при годуванні груддю не досліджена.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Показання для застосування препарату не передбачають можливості пацієнта керувати транспортними засобами і працювати з механізмами. Якщо під час лікування виникає потреба в керуванні автотранспортом або іншими механізмами, слід дотримуватися обережності, оскільки під час лікування препаратом можуть виникати побічні реакції з боку ЦНС (головний біль, запаморочення, тремор).

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначати дорослим внутрішньовенно та внутрішньом’язово. Перед введенням розчин в ампулах слід оглянути візуально на предмет наявності часток чи зміни кольору розчину.

Гепатити, гіперамоніємія. Внутрішньовенно вводити краплинно 1–2 рази на добу по 10 мл (2 г) на 150–250 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози зі швидкістю 60–70 крапель за хвилину. У тяжких випадках добову дозу препарату підвищувати до 30–40 мл (6–8 г), розподілених на 2 введення. Курс лікування — 5–10 діб. Найвища добова доза при внутрішньовенному введенні — 40 мл (8 г).

Внутрішньом’язово препарат вводити повільно глибоко у сідничний м’яз 1–2 рази на добу по 5 мл (1 г). При необхідності дозу препарату підвищувати до 10 мл (2 г) 1–2 рази на добу. Курс лікування — 5–10 діб. Найвища добова доза при внутрішньом’язовому введенні — 20 мл препарату (4 г).

Алкогольне отруєння. Внутрішньовенно вводити краплинно 2 рази на добу по 4 мл (0,8 г) на 150–250 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози зі швидкістю 60–70 крапель за хвилину. Через 2–3 доби дозу зменшити до 2 мл (0,4 г).

Внутрішньом’язово препарат вводити повільно глибоко у сідничний м’яз по 4 мл (0,8 г) 2 рази на добу протягом 2–3 діб, потім дозу зменшити до 2 мл (0,4 г) 2 рази на добу протягом 5–10 діб. У тяжких випадках (алкогольна кома) добову дозу для внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення підвищити до 10 мл (2 г) 2 рази на добу.

Патологія вагітності. Лікарський засіб вводити внутрішньовенно краплинно 1–2 рази на добу по 10 мл (2 г) на 150–250 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Найвища добова доза — 20 мл (4 г).

Приготування розчину для внутрішньовенного краплинного введення: в асептичних умовах 2 ампули по 5 мл (10 мл, або 2 г аргініну глутамату) слід розвести у 150–250 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Збовтати для рівномірного змішування. Отриманий у такий спосіб розчин має бути прозорим, безбарвним і не містити видимих часток.

Інфузію проводити шляхом краплинного введення приготованого розчину зі швидкістю 60–70 крапель за хвилину. У випадку виникнення побічних ефектів інфузію припинити.

Курс лікування — 5–7 діб.

Діти.

Ефективність і безпека застосування препарату у дитячому та підлітковому віці не досліджені.

Передозування

Симптоми: посилення проявів побічних реакцій; можливі притаманні для глутамінової кислоти біль у грудній клітці, атріовентрикулярна блокада.

Лікування: внутрішньовенне введення кортикостероїдів.

Побічні реакції

Рідко можливі:

загальні порушення: задишка, біль за грудниною, гіпертермія, озноб;

з боку серцево-судинної системи: порушення ритму серця у вигляді миготливої аритмії, артеріальна гіпотензія, тахікардія;

з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, біль в епігастральній ділянці;

з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, тремор, слабкість;

з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипи, свербіж, гіперемію, кропив’янку, ангіоневротичний набряк.

Місцеві порушення: зміни у місці введення, флебіт.

Термін придатності.

4 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами. Використовувати тільки рекомендовані розчинники.

Упаковка

По 5 мл в ампулах № 10 у коробці; № 5×2 у блістерах у коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

ГЛУТАРГІН концентрат для розчину для інфузій 400 мг/мл, Здоров'я ФК ТОВ (Україна, Харків)

Склад

діюча речовина: arginine glutamate;

1 мл препарату містить аргініну глутамату 400 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин жовтуватого кольору.

Фармакотерапевтична група

Препарати, що застосовуються при захворюваннях печінки, ліпотропні речовини. Аргініну глутамат. Код АТХ А05В А01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Глутаргін є сполученням аргініну і глутамінової кислоти, які відіграють важливу роль у забезпеченні біохімічних процесів нейтралізації і виведення з організму високотоксичного метаболіту обміну азотистих речовин — аміаку. Гіпоамоніємічні ефекти препарату реалізуються шляхом активації знешкодження аміаку в орнітиновому циклі синтезу сечовини, зв’язування аміаку у нетоксичний глутамін, а також підсилення виведення аміаку з центральної нервової системи і його екскреції з організму. Завдяки цим властивостям Глутаргіну знижуються загальнотоксичні, у тому числі нейротоксичні ефекти аміаку.

Глутаргін чинить також гепатопротекторну дію завдяки своїм антиоксидантним, антигіпоксичним і мембраностабілізуючим властивостям, позитивно впливає на процеси енергозабезпечення у гепатоцитах.

При алкогольній інтоксикації Глутаргін стимулює утилізацію алкоголю у монооксигеназній системі печінки, попереджає пригнічення ключового ферменту утилізації етанолу — алкогольдегідрогенази; прискорює інактивацію і виведення токсичних продуктів метаболізму етанолу у результаті збільшення утворення та окиснення бурштинової кислоти; знижує пригнічувальний вплив алкоголю на центральну нервову систему за рахунок нейромедіаторних властивостей збуджувальної глутамінової кислоти. Завдяки цим властивостям Глутаргін виявляє антитоксичні і витверезні ефекти.

При патології вагітності завдяки ендотелійпротективній дії Глутаргін зменшує порушену проникність і тромборезистентність судин, попереджує гіперкоагуляцію, знижує чутливість судин до судинозвужувальних агентів (ендотелін, ангіотензин, тромбоксан), що викликають генералізований вазоспазм. Аргінін після попередньої біотрансформації в оксид азоту виявляє судинорозширювальну дію, позитивно впливає на згортання крові і функціональні властивості циркулюючих елементів крові. У результаті судинорозширювальних і антигіпоксичних ефектів Глутаргіну поліпшується материнсько-плодова гемодинаміка, знижується внутрішньоутробна гіпоксія плода. При патології вагітності препарат виявляє також антитоксичну і гепатозахисну активність, виступає як неспецифічний метаболічний регулятор обмінних процесів. Завдяки цим властивостям Глутаргіну у період вагітності знижується рівень циркулюючих у крові імунних комплексів, зменшується виразність синдрому «метаболічної» інтоксикації та імунотоксикозу, підвищуються компенсаторно-пристосувальні реакції організму.

Глутаргін не виявляє ембріотоксичних, гонадотоксичних, мутагенних і тератогенних ефектів, не викликає алергічних та імунотоксичних реакцій.

Фармакокінетика. Не досліджувалась.

Клінічні характеристики

Показання.

У комплексній терапії гострих і хронічних гепатитів різної етіології, у тому числі при отруєнні гепатотропними отрутами (блідою поганкою, хімічними та лікарськими речовинами), цирозі печінки, лептоспірозі.

Печінкова енцефалопатія, прекома і кома, що супроводжуються гіперамоніємією.

Стан гострого алкогольного отруєння середнього і тяжкого ступеня, у тому числі алкогольна енцефалопатія і кома.

Ускладнення у III триместрі вагітності: пізній гестоз, включаючи тяжкі його форми — прееклампсію і еклампсію, фетоплацентарна недостатність, хронічні патології гепатобіліарної системи у вагітних.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату, пропасниця, підвищена збудливість, тяжке порушення фільтраційної (азотовидільної) функції нирок.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ефект Глутаргіну на секрецію інсуліну підвищується при одночасному призначенні амінофіліну. Глутаргін може підсилювати ефект антиагрегаційних засобів (дипіридамолу). Попереджає і послаблює нейротоксичні явища, які можуть виникнути при застосуванні ізоніазиду. Послаблює ефект вінбластину.

Особливості застосування.

При призначенні пацієнтам з порушеннями функцій ендокринних залоз слід враховувати, що препарат стимулює секрецію інсуліну і гормона росту. Глутаргін активує зв’язування аміаку у сечовину, що закономірно може супроводжуватися короткочасним підвищенням її рівня у крові.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека клінічного застосування препарату у період вагітності у I і II триместрах вагітності і при годуванні груддю не досліджена.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Оскільки під час лікування препаратом можуть виникати побічні реакції з боку ЦНС (головний біль, запаморочення, тремор), слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначати дорослим внутрішньовенно.

Гепатити, гіперамоніємія. Вводити внутрішньовенно краплинно 2 рази на добу по 5 мл (2 г) на 150–250 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози зі швидкістю 60–70 крапель за хвилину. У тяжких випадках добову дозу препарату підвищувати до 15–20 мл (6–8 г), розподілених на 2 введення.

Максимальна добова доза — 20 мл (8 г). Курс лікування — 5–10 діб.

Алкогольне отруєння. Вводити внутрішньовенно краплинно 2 рази на добу по 2 мл (0,8 г) на 150–250 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози зі швидкістю 60–70 крапель за хвилину протягом 2–3 днів, потім дозу зменшити до 1 мл (0,4 г) 2 рази на добу протягом 10 днів. У тяжких випадках (алкогольна кома) добову дозу підвищити до 5 мл (2 г) 2 рази на добу.

Після курсу лікування 40% розчином Глутаргіну, у разі необхідності, слід перейти на прийом таблеток Глутаргіну.

Патології вагітності. Вводити краплинно 1–2 рази на добу по 5 мл (2 г) на 150–250 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози зі швидкістю 60–70 крапель за хвилину.

Вища добова доза — 10 мл (4 г). Курс лікування — 5–7 діб.

Діти.

Ефективність і безпека застосування препарату дітям не досліджені.

Передозування

Симптоми: посилення проявів побічних реакцій, біль у грудній клітці, атріовентрикулярна блокада.

Лікування: внутрішньовенне введення кортикостероїдів. Симптоматична терапія.

Побічні реакції

Рідко можливі:

загальні порушення: задишка, біль за грудниною, підвищення температури тіла, озноб, зміни у місці введення, флебіт;

з боку серцево-судинної системи: миготлива аритмія, зниження артеріального тиску, тахікардія;

з боку травної системи: нудота, біль в епігастральній ділянці;

з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, тремор, слабкість;

з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипання, свербіж, гіперемію, кропив’янку, ангіоневротичний набряк.

Термін придатності.

4 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами. Використовувати тільки рекомендовані розчинники.

Упаковка

По 5 мл в ампулах № 5×2 у блістерах у коробці; № 10 у коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

Діагнози, при яких застосовують ГЛУТАРГІН

Алкогольна жирова дистрофія печінки [жирна печінка] МКХ K70.0
Алкогольний цироз печінки МКХ K70.3
Альвеолярні і парієто-альвеолярні порушення МКХ J84.0
Вторинний біліарний цироз МКХ K74.4
Гепатит A без печінкової коми МКХ B15.9
Гострий гепатит B МКХ B16.9
Гострий панкреатит алкогольної етіології МКХ K85.2
Інші форми холелітіазу МКХ K80.8
Інші хронічні гепатити, не класифіковані в інших рубриках МКХ K73.8
Інші хронічні панкреатити МКХ K86.1
Коронавирусная инфекция COVID-19 МКХ U07.1
Мононуклеоз, спричинений гамма-герпетичним вірусом МКХ B27.0
Неспецифічний реактивний гепатит МКХ K75.2
Первинний біліарний цироз МКХ K74.3
Псоріаз краплеподібний МКХ L40.4
Рожевий лишай (Жибера) МКХ L42
Саркоїдоз легень з саркоїдозом лімфатичних вузлів МКХ D86.2
Хронічний вірусний гепатит B без дельта-агента МКХ B18.1
Хронічний гепатит МКХ K73.9
Хронічний холецистит МКХ K81.1

Рекомендовані аналоги ГЛУТАРГІН:

препарати, що застосовуються у разі захворювань печінки, ліпотропні речовини
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko