Нікардія® ретард таблетки пролонгованої дії, вкриті оболонкою 20 мг №100

діюча речовина: ніфедипін;

1 таблетка містить ніфедипіну 20 мг;

допоміжні речовини: гіпромелоза; целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; кальцію гідрофосфат, дигідрат; крохмаль кукурудзяний; магнію стеарат; Табкот ТС Оранжевий 2115 [гіпромелоза; поліетиленгліколь; тальк; титану діоксид (Е 171), Жовтий захід FCF (Е 110)].

Таблетки, вкриті оболонкою, пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості: оранжеві, круглі, двоопуклі, вкриті плівкою оболонкою таблетки з роздільною рискою з одного боку.

Селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини. Похідні дигідропіридину. Код АТХ С08С A05.

Фармакодинаміка.

Нікардія^® Ретард проявляє вазодилататорну, антиангінальну та гіпотензивну дію. Діюча речовина лікарського засобу — ніфедипін — похідна 1,4-дигідропіридину, селективний блокатор кальцієвих каналів L-типу, блокує надходження іонів кальцію у кардіоміоцити та клітини гладких м’язів коронарних і периферійних артерій; у високих дозах пригнічує вивільнення іонів кальцію із внутрішньоклітинного депо. Ніфедипін розширює периферичні артерії, зменшує загальний периферичний судинний опір та знижує артеріальний тиск і навантаження на міокард, тим самим покращуючи функціонування міокарда, зменшує силу серцевих скорочень та потребу міокарда в кисні. Посилює коронарний кровотік, поліпшує кровопостачання ішемізованих зон міокарда без розвитку феномену «обкрадання». Посилює нирковий кровотік та спричиняє помірний натрійурез.

Фармакокінетика.

Ніфедипін має високий ступінь абсорбції — близько 90%. Біодоступність варіює від 43% до 77%. Проявляє ефект «першого проходження» через печінку. Біодоступність збільшується з прийомом їжі. Поступово вивільняє активну субстанцію у системний кровотік, і максимальна концентрація досягається через 1,2–4 години після прийому. Зв’язування з білками плазми високе — 92–98%. Метаболізується у печінці. Активних метаболітів не виявлено.

При пероральному прийомі терапевтичний ефект настає після 20 хвилин і триває 24 години.

Період напіввиведення варіює від 3,8 до 16,9 години. Виводиться з організму нирками у вигляді неактивних метаболітів (70–80% дози). Ніфедипін не акумулюється в організмі. У незначній кількості проникає через гематоенцефалічний бар’єр і в грудне молоко. Довготривале застосування лікарського засобу (упродовж 2–3 місяців) призводить до розвитку толерантності.

— Профілактика стабільної стенокардії напруги;

— лікування артеріальної гіпертензії.

• Підвищена чутливість до ніфедипіну або до інших дигідропіридинів — через можливий ризик перехресної реактивності;
• підвищена чутливість до інших компонентів лікарського засобу;
• вторинна профілактика інфаркту міокарда;
• кардіогенний шок;
• нестабільна стенокардія під час та протягом 4 тижнів після інфаркту міокарда;
• гострий напад стенокардії;
• лікування злоякісної гіпертензії;
• аортальний стеноз високого ступеня;
• застосування у комбінації з рифампіцином (через неможливість досягти ефективних рівнів ніфедипіну у плазмі крові внаслідок індукції ферментів).

Лікарські засоби, що впливають на ніфідепін.

Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4, розташовану у слизовій оболонці кишечнику та печінці. Зважаючи на це препарати, які інгібують або індукують цю систему ферментів, можуть змінювати ефект «першого проходження» (після перорального застосування) або кліренс ніфедипіну (див. розділ «Особливості застосування»).

Також слід враховувати ступінь та тривалість взаємодії при застосуванні з препаратами

Індуктори мікросомальних ферментів печінки (наприклад рифампіцин) індукують систему цитохрому Р450 3А4 і за рахунок цього значно знижують біодоступність ніфедипіну і таким чином знижується його ефективність. Тому застосування комбінації ніфедипіну з рифампіцином протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

При одночасному застосуванні з інгібіторами системи цитохрому Р450 3А4 необхідно контролювати артеріальний тиск і у разі потреби слід зменшити дозу ніфедипіну. У більшості випадків наразі немає офіційних досліджень, щоб оцінити взаємодію ніфедипіну і зазначених лікарських засобів.

Лікарські засоби, що посилюють дію ніфедипіну:

макроліди (наприклад, еритроміцин);

інгібітори анти-ВІЛ-протеази (наприклад, ритонавір);

азольні протигрибкові засоби (наприклад, кетоконазол);

флуоксетин;

нефазодон;

хінупристин/дальфопристин;

цизаприд;

вальпроєва кислота;

циметидин;

дилтіазем.

При одночасному застосуванні з індукторами системи цитохрому Р450 3А4 необхідно стежити за реакцією організму на ніфедипін і у разі потреби слід збільшити його дозу. При відміні супутнього препарату доза ніфедипіну має бути зменшена.

Лікарські засоби, що зменшують дію ніфедипіну:

рифампіцин;

фенітоїн;

карбамазепін;

фенобарбітал.

Вплив ніфедипіну на інші лікарські засоби.

При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами ніфедипін може збільшувати антигіпертензивний ефект.

В окремих випадках при одночасному застосуванні з β-блокаторами повідомлялося про погіршення серцевої недостатності.

Під час одночасного прийому ніфедипіну з теофіліном або дигоксином може зрости концентрація теофіліну або дигоксину у сироватці крові. Рекомендується контролювати концентрацію теофіліну або дигоксину у сироватці крові і у разі необхідності відкоригувати дозу.

Ніфедипін знижує концентрацію хінідину у плазмі крові при одночасному застосуванні, при відміні ніфедипіну різко збільшується концентрація хінідину у плазмі крові. У разі початку лікування ніфедипіном пацієнтів, які вже приймають хінідин, слід приділяти особливу увагу побічним ефектам ніфедипіну. Після додавання або припинення прийому необхідно перевірити концентрацію хінідину у сироватці крові і відповідним чином відкоригувати дозу хінідину. Слід ретельно контролювати артеріальний тиск, при необхідності слід зменшити дозу ніфідепіну.

Такролімус метаболізується системою цитохрому Р450 3А4. При одночасному застосуванні ніфедипіну з такролімусом слід проводити моніторинг концентрації такролімусу у плазмі та, в разі необхідності, зменшити дозу такролімусу.

Взаємодія з продуктами харчування.

Грейпфрутовий сік інгібує систему цитохрому Р450 3А4. Вживання грейпфрутового соку при застосуванні ніфедипіну призводить до підвищення концентрації препарату у плазмі крові і збільшення тривалості дії ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при «першому проходженні» або зниженні кліренсу. Внаслідок цього може посилюватися антигіпертензивна дія препарату. Після регулярного вживання грейпфрутового соку цей ефект може тривати упродовж принаймні 3 днів після останнього вживання соку.

Зважаючи на це, при терапії ніфедипіном слід уникати вживання грейпфрутів/грейпфрутового соку.

Інші взаємодії.

Застосування ніфедипіну може призвести до отримання хибнопідвищених результатів при спектрофотометричному визначенні концентрації ванілілмигдалевої кислоти у сечі (проте при застосуванні методу високоефективної рідинної хроматографії цей ефект не спостерігається).

Нікардія^® Ретард не є β-блокатором, і тому не захищає від небезпеки різкої відміни β-блокаторів. Слід поступово знижувати дозу β-блокатора протягом 8–10 днів.Нікардію^® Ретард можна застосовувати одночасно з β-блокаторами та іншими антигіпертензивними лікарськими засобами, проте слід брати до уваги можливість виникнення постуральної гіпотензії внаслідок адитивного ефекту. Нікардія^® Ретард не запобігає виникненню ефекту рикошету після відміни інших антигіпертензивних препаратів.

Необхідно бути обережним при призначенні Нікардії^® Ретард пацієнтам, які мають суттєво знижений артеріальний тиск (АТ) (систолічний АТ нижче 90 мм рт. ст.), виражену серцеву недостатність, хворим на злоякісну гіпертензію з вираженою серцевою недостатністю, вираженою брадикардією та/або тахікардією, синдромом слабкості синусового вузла, хворим, які перенесли інфаркт міокарда з лівошлуночковою недостатністю, мають тяжкий аортальний мітральний стеноз, гіпертрофічну кардіоміопатію з обструкцією відтоку з лівого шлуночка, тяжкі порушення церебрального кровообігу, обструкцію шлунково-кишкового тракту, а також людям літнього віку.

Нікардію^® Ретард слід з обережністю застосовувати пацієнтам із низьким серцевим резервом через можливість посилення серцевої недостатності.

Хворі на діабет, пацієнти з гіповолемією та легеневою гіпертензією при лікуванні препаратом мають перебувати під постійним контролем лікаря.

Застосування ніфедипіну хворим на цукровий діабет може потребувати корекції лікування. Слід з особливою обережністю призначати препарат пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, за умов злоякісної гіпертензії або гіповолемії, оскільки розширення кровоносних судин може спричинити у них значне зниження артеріального тиску.

Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4, через це препарати, які інгібують або індукують цю систему ферментів, можуть змінювати «перше проходження» або кліренс ніфедипіну (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

До препаратів, які є слабкими або помірними інгібіторами системи цитохрому Р450 3А4 і можуть призводити до збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові, належать, наприклад:

− макролідні антибіотики (наприклад еритроміцин);

− інгібітори анти-ВІЛ протеази (наприклад ритонавір);

− азольні антимікотики (наприклад кетоконазол);

− антидепресанти (нефазодон та флуоксетин);

− хінупристин/дальфопристин;

− вальпроєва кислота;

− циметидин.

При супутньому застосуванні ніфедипіну з цими препаратами необхідно контролювати артеріальний тиск та у разі необхідності розглянути питання щодо зниження дози ніфедипіну.

Відомо про окремі випадки виникнення інфаркту міокарда, хоча ці випадки неможливо відрізнити від перебігу основного захворювання.

Нікардію^® Ретард не слід застосовувати для профілактики інфаркту міокарда.

Лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з лактазною недостатністю, галактоземією, непереносимістю галактози, або глюкозо-галактозним синдромом мальабсорбції.

Під час лікування ніфедипіном результати прямої реакції Кумбса та тести на антинуклеарні антитіла можуть бути позитивними. Також ніфедипін впливає на деякі інші лабораторні показники та тести (лужна фосфатаза — ЛФ, лактатдегідрогеназа — ЛДГ, аланінамінотрансфераза — АлАт, аспартатамінотрансфераза — АсАт), підвищений рівень лужної фосфатази, підвищена концентрація сечовини та креатиніну у сироватці крові. Ці зміни не обов’язково пов’язані з клінічними ознаками (хоча повідомлялося про випадки холестазу та жовтяниці). У деяких пацієнтів може спостерігатися клінічно незначне зменшення кількості тромбоцитів і збільшення часу кровотечі.

Фертильність.

Окремі експерименти in vitro виявили взаємозв’язок між застосуванням антагоністів кальцію, зокрема ніфедипіну, та оборотними біохімічними змінами сперматозоїдів, що погіршують спроможність останніх до запліднення. У разі, якщо спроби запліднення in vitro виявляються неуспішними при відсутності інших пояснень, антагоністи кальцію, зокрема ніфедипін, можна розглядати як можливу причину цього явища.

Вагітність

Застосування ніфедипіну протипоказане у період вагітності.

Застосування ніфедипіну у період вагітності потребує ретельної оцінки співвідношення ризик/користь, питання про терапію препаратом слід розглядати тільки у разі, коли всі інші тактики лікування або не показані, або виявилися неефективними. Результати відповідних і добре контрольованих досліджень застосування препарату вагітним жінкам відсутні.

Дослідження на тваринах показали ембріотоксичність, фетотоксичність та тератогенність препарату.

На основі наявних клінічних даних специфічний перинатальний ризик не ідентифікований. Проте повідомлялося про збільшення кількості випадків перинатальної асфіксії, необхідності кесаревого розтину, а також передчасних пологів та затримки внутрішньоутробного розвитку. Неясно, чи це пов’язано з артеріальною гіпертонією та її лікуванням, чи з дією препарату.

При застосуванні лікарського засобу одночасно з внутрішньовенним введенням магнію сульфату необхідний ретельний моніторинг артеріального тиску через можливість його значного зниження, що може зашкодити матері та плоду.

Годування груддю

Ніфедипін проникає у грудне молоко. Концентрація ніфедипіну у грудному молоці порівнянна із концентрацією у сироватці крові. Для зменшення впливу на немовля годування груддю слід відкласти на 3–4 години після застосування лікарських форм із негайним вивільненням ніфедипіну.

Проведення терапії з застосуванням цього лікарського препарату вимагає постійного медичного нагляду. Ніфедипін може спричинити зниження артеріального тиску, сонливість, запаморочення (див. розділ «Побічні реакції»), тому під час лікування препаратом Нікардія^® Ретард пацієнтам слід уникати керування автотранспортом або іншими механізмами.

Режим дозування встановлюється індивідуально, залежно від ступеня тяжкості захворювання і реакції хворого на терапію, що проводиться.

Звичайна початкова доза ніфедипіну становить 10 мг кожні 12 годин. У разі необхідності дозу можна збільшити відповідно до реакції організму на лікування до 40 мг кожні 12 годин або до максимальної добової дози 80 мг.

Супутне застосування препарату з інгібіторами або індукторами системи цитохрому CYP 3A4 може зумовити необхідність адаптувати дозу ніфедипіну або відмінити прийом препарату.

Пацієнтам слід ковтати таблетки цілими, запиваючи їх невеликою кількістю води, незалежно від прийому їжі.

Пацієнти літнього віку (від 65 років)

Через зміни у фармакокінетиці Нікардії^® Ретард для пацієнтів літнього віку може бути необхідним застосування нижчих доз.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Ніфедипін метаболізується у першу чергу в печінці. Пацієнти з порушенням функції печінки потребують постійного нагляду, може бути необхідним зниження дози препарату.

Пацієнти з порушенням функції нирок

На підставі фармакокінетичних даних коригування дози не потрібне.

Нікардія^® Ретард протипоказаний дітям.

Симптоми: артеріальна гіпотензія, головний біль, запаморочення, нудота, сплутаність свідомості, розлади свідомості аж до розвитку коми, летаргія, гіперемія шкіри обличчя, периферична вазодилатація з тривалим та вираженим зниженням артеріального тиску, блювання, сонливість, аритмія, інгібування функції синусового вузла, брадикардія, брадиаритмія, тахікардія, колапс, гіперглікемія, метаболічний ацидоз, серцева недостатність, гіпоксія, кардіогенний шок з набряком легень, судоми. Як правило, симптоми тривають декілька годин. Симптоми можуть з’явитися лише через 3–4 години після прийому надмірної дози.

Лікування: заходи стосовно надання невідкладної допомоги слід спрямувати на виведення препарату з організму та відновлення стабільної гемодинаміки. Рекомендується промивання шлунка у комбінації з промиванням кишечнику (для запобігання абсорбції діючої речовини), застосування сорбентів.

Застосування активованого вугілля (50 г для дорослих, 1 г/кг для дітей) протягом 1 години після прийому потенційно токсичної кількості.

Немає доказів, що пізнє введення активованого вугілля може бути корисним після застосування препаратів з пролонгованою дією (модифікованим вивільненням).

Як альтернативу слід розглянути промивання шлунка у дорослих протягом 1 год після прийому потенційно небезпечних для життя доз.

Застосування активованого вугілля кожні 4 години та одноразово осмотичного проносного (наприклад, сорбіт, лактулоза або магнію сульфат).

Після застосування високих доз препарату за пацієнтами без симптомів передозування слід спостерігати протягом не менше 4 годин та протягом 12 годин після застосування препарату з пролонгованою дією.

Артеріальну гіпотензію з наступним кардіогенним шоком та артеріальною вазодилатацією можна лікувати кальцієм (10–20 мл 10% розчину глюконату кальцію вводити внутрішньовенно протягом 5–10 хвилин). Якщо ефекти є недостатніми, то лікування може бути продовжено з контролем ЕКГ. При недостатньому підвищенні артеріального тиску кальцієм слід ввести судинозвужувальні симпатоміметики, такі як допамін або норадреналін. Дозування цих препаратів слід визначити у відповідь на реакцію пацієнта.

Симптоматичну брадикардію можна усунути ß-симпатоміметиками. При уповільненні серцевого ритму, що загрожує життю, рекомендується застосування штучного водія ритму.

При застосуванні проносних засобів слід враховувати, що антагоністи кальцію призводять до зниження тонусу мускулатури кишечнику, аж до атонії кишечнику. Оскільки для ніфедипіну характерний високий ступінь зв’язування з білками плазми крові та відносно невеликий об’єм розподілу, гемодіаліз та гемоперфузія є неефективними, проте рекомендується проведення плазмаферезу.

Необхідно з обережністю застосовувати додаткові об’єми рідини, щоб уникнути перевантаження серця.

Побічні реакції, що можуть виникнути під час застосування ніфедипіну, класифіковані за частотою: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1000, < 1/100), рідко (> 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (не можна оцінити за наявними даними). У межах кожної групи за частотою побічні реакції зазначені у порядку зменшення серйозності.

Побічні реакції зазначені відповідно до систем органів.

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: рідко: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, тромбоцитопенічна мікроангіопатія; невідомо: асимптоматичний агранулоцитоз, апластична анемія.

З боку імунної системи: нечасто: алергічний набряк (ангіоедема, у т. ч. набряк гортані набряк обличчя); рідко: свербіж, висипання, кропив’янка; ядуха, аутоімунний гепатит, невідомо: анафілактична/анафілактоїдна реакція.

Психічні порушення: нечасто: реакції стривоженості, тривожність, розлади сну; рідко: зміна настрою, нервозність; невідомо: депресія, параноїдальний синдром, зниження лібідо.

З боку нервової системи: часто: головний біль, нечасто: мігрень, запаморочення, підвищена втомлюваність, астенія, порушення рівноваги, вертиго, підвищена збудливість; рідко: парестезії в кінцівках, тремор, дизестезія, екстрапірамідні (паркінсонівські) порушення (атаксія, маскоподібне обличчя, човгаюча хода, негнучкість суглобів рук та ніг, тремор рук і пальців, утруднення ковтання), зазвичай спостерігаються після тривалого перорального застосування препарату у високих дозах; невідомо: сонливість, гіпестезія, летаргія.

З боку органів зору: нечасто: порушення зору, зменшення гостроти зору; невідомо: біль в очах, тимчасова сліпота при максимальній концентрації ніфедипіну у сироватці крові, тимчасова ішемія сітківки, надмірне сльозовиділення (лакримація).

З боку органів слуху та рівноваги: дуже рідко: дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: часто: периферичні набряки, надмірна вазодилатація (асимптоматичне зниження артеріального тиску, припливи, артеріальна гіпотензія, симптоматична гіпотензія, ортостатична гіпотензія, біль у грудях, порушення серцевої провідності, гіперемія шкіри обличчя та тулуба, відчуття жару, відчуття печіння); нечасто: тахікардія, підсилене серцебиття, аритмія, надмірне підвищення артеріального тиску (рідко), синкопе; невідомо: розвиток або загострення серцевої недостатності (у більшості випадків загострення уже наявної серцевої недостатності), випадки безсимптомної ішемії міокарда, загострення наявної ішемії міокарда. У деяких пацієнтів, особливо у таких, які мають тяжкі обструктивні порушення коронарних артерій, на початку лікування або у випадку збільшення дози може виникнути напад стенокардії, навіть інфаркт міокарда (потребує відміни препарату), втрата свідомості (колапс), еритромелалгія.

У пацієнтів зі злоякісною гіпертензією та гіповолемією, які перебувають на гемодіалізі, може спостерігатися значне зниження артеріального тиску внаслідок вазодилатації.

З боку дихальної системи: нечасто: носова кровотеча, закладеність носа; невідомо: диспное, кашель, спастичний стан бронхіальних м’язів аж до небезпечної для життя задишки, який минає після припинення лікування.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто: запор; нечасто: дискомфорт в епігастральній ділянці, біль у животі, сухість у роті, зниження апетиту, відсутність апетиту, диспепсія нудота, метеоризм, відрижка, відчуття переповненості шлунка, біль у шлунково-кишковому тракті, рідко: гіперплазія ясен (кровоточивість, біль, набряк ясен), випорожнення чорного кольору, печія, порушення смаку; невідомо: діарея, блювання, недостатність гастроезофагеального сфінктера, безоар, дисфагія, виразка кишечнику, кишкова непрохідність.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто: транзиторне підвищення активності трансаміназ, алергічний гепатит; невідомо: жовтяниця, холестаз.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто: еритема, хвороба Мітчела, реакції підвищеної чутливості шкіри, такі як свербіж, екзантема, набряки шкіри та слизових оболонок, підвищене потовиділення, надмірне потовиділення, озноб, фотодерматит, синдром Стівенса — Джонсона, алопеція; невідомо: токсичний епідермальний некроліз, пурпура, реакції фоточутливості, ексфоліативний дерматит, поліморфна еритема.

З боку опорно-рухового апарату: нечасто: м’язові судоми, набряк суглобів, невідомо: артралгія, міалгія, болі у спині, подагра, артрит з наявністю позитивних антиядерних антитіл.

З боку сечовидільної системи: нечасто: тимчасове зниження функцій нирок у разі ниркової недостатності, збільшення об’єму добового діурезу (поліурія), дизурія, ніктурія, гематурія, погіршення функції нирок (у пацієнтів з нирковою недостатністю); невідомо: підвищення частоти сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто: еректильна дисфункція, імпотенція; невідомо: оборотна гінекомастія (симптоми минають після припинення прийому ніфедипіну).

З боку метаболізму: невідомо: гіперглікемія (особливо у хворих на цукровий діабет), збільшення маси тіла.

Інші: нечасто: озноб, жар, закладеність носа, носова кровотеча, погане самопочуття, неспецифічний біль, підвищення температури; рідко: розлади зору (скороминуча втрата зору включно), гінекомастія (проявляється у пацієнтів літнього віку, але повністю зникає після припинення прийому лікарського засобу), галакторея, гіперглікемія, набряк легень, утруднене дихання, кашель, дихання зі свистом, вертиго, мігрень, диспное, збільшення маси тіла, еректильна дисфункція, відчуття нездужання, неспецифічний біль.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері, по 3 або по 10 блістерів у коробці.

За рецептом.

Юнік Фармасьютикал Лабораторіз (відділення фірми «Дж. Б. Кемікалз енд Фармасьютикалз Лтд.»).

Ділянка № 215–219, Джі. Ай. Ді. Сі. Індастріал Еріа, Панолі — 394116, округ Бхарух, Індія.