Все аптеки Украины
Киев (адрес не указан)

Ацикловір Стада® (Aciclovir Stada®) ATC-класифікація

  • Інструкція
  • Ціни
  • Карта
  • Аналоги
  • Діагнози
Ацикловір Стада<sup>&reg;</sup> (Aciclovir Stada<sup>&reg;</sup>)

Ацикловір Стада інструкція із застосування

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Ацикловір є синтетичним аналогом пуринового нуклеозиду з інгібіторною активністю in vivo та in vitro відносно вірусу герпесу людини, що включає вірус простого герпесу І та ІІ типу, вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу, вірус Епштейна — Барр та цитомегаловірус. У культурі клітин ацикловір виявляє найвищу активність проти вірусу простого герпесу I типу і далі, за зниженням активності, проти вірусу простого герпесу II типу, вірусу вітряної віспи та оперізувального герпесу, вірусу Епштейна — Барр та цитомегаловірусу.
Інгібіторна активність ацикловіру проти вищезазначених вірусів є високоселективною. Фермент тимідинкіназа в нормальній неінфікованій клітині не використовує ацикловір як субстрат, тому токсична дія щодо клітин організму-хазяїна є мінімальною. Проте тимідинкіназа, закодована у вірусах простого герпесу, вірусах вітряної віспи, оперізувального герпесу та вірусах Епштейна — Барр, перетворює ацикловір на монофосфат ацикловіру — аналог нуклеозиду, який потім перетворюється послідовно на дифосфат і трифосфат за допомогою ферментів клітини. Слідом за вбудовуванням у вірусну ДНК ацикловіру трифосфат взаємодіє з вірусною ДНК-полімеразою, результатом чого є припинення синтезу ланцюга вірусної ДНК.
При тривалих або повторних курсах лікування тяжких хворих зі зниженим імунітетом можливе зниження чутливості окремих штамів вірусу, що не завжди відповідають на лікування ацикловіром. Виявлено, що більшість випадків нечутливості пов’язані з дефіцитом вірусної тимідинкінази, однак існують повідомлення про ушкодження вірусної тимідинкінази та ДНК. In vitro взаємодія окремих вірусів простого герпесу з ацикловіром може також призводити до формування менш чутливих штамів. Взаємозалежність між чутливістю окремих вірусів простого герпесу in vitro та клінічними результатами лікування ацикловіром повністю не з’ясована.
Фармакокінетика. Ацикловір лише частково абсорбується в кишечнику. Середня пікова стабільна концентрація (Cssmax) у плазмі крові після прийому дози 200 мг із 4-годинним інтервалом становить 3,1 мкмоль (0,7 мкг/мл), відповідно рівень у плазмі крові (Cssmin) становить 1,8 мкмоль (0,4 мкг/мл). Відповідні Cssmax рівні після доз 400 і 800 мг із 4-годинним інтервалом становлять 5,3 мкмоль (1,2 мкг/мл) та 8 мкмоль (1,8 мкг/мл), еквівалентні Cssmin рівні становлять 2,7 мкмоль (0,6 мкг/мл) та 4 мкмоль (0,9 мкг/мл).
У дорослих кінцевий T½ при в/в введенні ацикловіру становить близько 2,9 год. Більшість препарату виділяється в незміненому вигляді нирками. Нирковий кліренс ацикловіру суттєво вищий за кліренс креатиніну, що вказує на те, що виділення препарату нирками здійснюється шляхом не лише гломерулярної фільтрації, а й тубулярної секреції.
9-карбоксиметоксиметилгуанін є єдиним важливим метаболітом ацикловіру, що може бути визначений у сечі, і становить близько 10–15% застосованої дози. Якщо ацикловір застосовувати через 1 год після прийому 1 г пробенециду, кінцевий T½ та AUC збільшуються на 18 і 40% відповідно.
У хворих із хронічною нирковою недостатністю середній кінцевий T½ становить 19,5 год. Середній T½ ацикловіру під час гемодіалізу становить 5,7 год. Рівень ацикловіру в плазмі крові під час діалізу знижується приблизно на 60%.
Концентрація препарату в цереброспінальній рідині становить близько 50% відповідної концентрації в плазмі крові. Рівень зв’язування з білками плазми крові відносно низький (9–33 %) і при взаємодії з іншими лікарськими засобами не змінюється.
При одночасному застосуванні ацикловіру та зидовудину для лікування ВІЛ-інфікованих хворих не виявлено змін фармакокінетики цих препаратів.

Показання Ацикловір Стада

— лікування вірусних інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених вірусом простого герпесу, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес.
— Супресія (профілактика рецидивів) інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у хворих з нормальним імунітетом.
— Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у хворих з імунодефіцитом.
— Лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster (вітряна віспа та оперізувальний герпес).

Застосування Ацикловір Стада

таблетку слід приймати цілою, запиваючи водою. При застосуванні високих доз ацикловіру необхідно підтримувати адекватний рівень гідратації організму.
Дорослі
Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу. Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, приймати таблетки ацикловіру в дозі 200 мг 5 р/добу із приблизно 4-годинним інтервалом, за винятком нічного періоду.
Лікування повинно тривати 5 днів, але у разі тяжкої первинної інфекції воно може бути продовжено.
Для хворих із тяжким імунодефіцитом (наприклад після трансплантації кісткового мозку) чи для хворих зі зниженою абсорбцією кишечнику дозу можна подвоїти до 400 мг або застосовувати відповідну дозу для в/в введення.
Лікування слід розпочинати якомога раніше після початку розвитку інфекції. У разі рецидивуючого герпесу найкраще розпочинати лікування у продромальний період або після появи перших ознак ураження шкіри.
Профілактика рецидивів (супресивна терапія) інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу. У хворих із нормальним імунітетом для запобігання рецидивам інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, таблетки в дозі 200 мг приймати 4 р/добу із 6-годинним інтервалом.
Для зручності більшість пацієнтів можуть приймати 400 мг ацикловіру 2 р/добу з 12-годинним інтервалом.
Лікування буде ефективним навіть після зниження дози ацикловіру до 200 мг, яку слід приймати 3 р/добу з 8-годинним інтервалом або навіть 2 р/добу з 12-годинним інтервалом.
У деяких пацієнтів радикальне поліпшення відмічали після прийому добової дози ацикловіру 800 мг.
Для спостереження за можливими змінами природного перебігу захворювання терапію ацикловіром слід періодично переривати з інтервалом 6–12 міс.
Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу. Для профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, хворим з імунодефіцитом таблетки у дозі 200 мг слід приймати 4 р/добу із 6-годинним інтервалом. Для хворих із значним імунодефіцитом (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або для хворих зі зниженою абсорбцією кишечнику дозу можна подвоїти до 400 мг або застосовувати відповідну дозу для в/в введення.
Тривалість профілактики залежить від тривалості періоду ризику.
Лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу. Для лікування інфекцій, спричинених вірусами вітряної віспи та оперізувального герпесу, слід приймати таблетки в дозі 800 мг 5 р/добу з 4-годинним інтервалом, за винятком нічного періоду. Лікування має тривати 7 діб.
Хворим з тяжким імунодефіцитом (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або зі зниженою абсорбцією в кишечнику краще застосовувати в/в введення.
Лікування необхідно розпочинати якомога раніше після початку захворювання, результат буде кращий, якщо лікування розпочати одразу ж після появи висипу.
Діти. Для лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у дітей з імунодефіцитом віком від 2 років можна застосовувати дози, як для дорослих.
Для лікування вітряної віспи у дітей віком від 6 років призначати 800 мг ацикловіру 4 р/добу, діти віком 2–6 років можуть одержувати 400 мг ацикловіру 4 р/добу. Тривалість лікування становить 5 днів.
Точнішу дозу препарату можна розрахувати за масою тіла дитини: 20 мг/кг маси тіла на добу (не перевищувати 800 мг) ацикловіру за 4 прийоми.
У дітей віком до 2 років дану лікарську форму препарату не слід застосовувати.
Пацієнти літнього віку. Слід мати на увазі можливість порушення функції нирок у хворих літнього віку, дозу препарату для них слід відповідно змінити (див. Ниркова недостатність). Необхідно підтримувати адекватний рівень гідратації організму.
Ниркова недостатність. Ацикловір слід з обережністю призначати хворим з нирковою недостатністю. Необхідно підтримувати адекватний рівень гідратації організму.
При профілактиці та лікуванні інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, для хворих із нирковою недостатністю рекомендовано пероральні дози, що не призводять до накопичення ацикловіру, рівень якого перевищував би безпечний рівень, встановлений для в/в введення. Проте для хворих із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <10 мл/хв) рекомендується встановити дозу 200 мг 2 р/добу з інтервалом близько 12 год.
При лікуванні інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster (вітряна віспа та оперізувальний герпес), для хворих зі значно зниженим імунітетом рекомендується при тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну <10 мл/хв) встановити дозу 800 мг 2 р/добу з приблизно 12-годинним інтервалом, а для хворих із помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну в межах 10–25 мл/хв) — 800 мг 3 р/добу з інтервалом близько 8 год.
У разі необхідності призначення лікарського засобу в дозі нижче 400 мг застосовувати ацикловір у відповідному дозуванні або лікарській формі.
Діти. Таблетки застосовувати у дітей з імунодефіцитом віком від 2 років.
Спеціальних даних щодо застосування ацикловіру для профілактики (запобігання рецидивам) інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, або для лікування інфекцій, спричинених вірусом оперізувального герпесу, у дітей з нормальним імунітетом немає.

Протипоказання

підвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру або будь-яких інших компонентів препарату.

Побічна дія

побічні реакції, відомості про які наведено нижче, класифіковано за органами і системами та частотою їх виникнення. Категорії частоти: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10 000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10 000).
З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко — анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія.
З боку імунної системи: рідко — анафілаксія.
Психічні порушення та розлади з боку нервової системи: часто — головний біль, запаморочення; дуже рідко — збудженість, сплутаність свідомості, тремор, атаксія, дизартрія, галюцинації, психотичні симптоми, судоми, сонливість, енцефалопатія, кома.
Вищенаведені неврологічні реакції є загалом зворотними і зазвичай виникають у хворих з нирковою недостатністю або іншими факторами ризику (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
З боку респіраторної системи та органів грудної клітки: рідко — задишка.
З боку травної системи: часто — нудота, блювання, діарея, біль у животі.
З боку гепатобіліарної системи: рідко — зворотне підвищення рівня білірубіну та печінкових ферментів; дуже рідко — жовтяниця, гепатит.
З боку шкіри та підшкірної тканини: часто — свербіж, висип (включаючи світлочутливість); нечасто — кропив’янка, прискорене дифузне випадіння волосся (оскільки випадіння волосся може бути пов’язане з великою кількістю хвороб і застосовуваних лікарських засобів, чіткого зв’язку з ацикловіром не виявлено); рідко — ангіоневротичний набряк.
З боку нирок та сечовидільної системи: рідко — підвищення рівня сечовини та креатиніну в крові; дуже рідко — гостра ниркова недостатність, біль у нирках.
Біль у нирках може бути асоційований з нирковою недостатністю та кристалурією.
Загальні розлади: часто — стомлюваність, лихоманка.

Особливості застосування

пацієнти з нирковою недостатністю та особи літнього віку. Ацикловір виводиться з організму головним чином шляхом ниркового кліренсу, тому хворим із нирковою недостатністю дозу слід знижувати (див. ЗАСТОСУВАННЯ). У хворих літнього віку також висока імовірність порушення функції нирок, тому для цієї групи пацієнтів теж може бути необхідне зниження дози. Обидві ці групи (хворі з нирковою недостатністю та особи літнього віку) є групами ризику виникнення неврологічних побічних реакцій, тому повинні перебувати під пильним контролем для їх виявлення. Такі реакції є загалом зворотними в разі припинення лікування препаратом (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Тривалі або повторні курси лікування ацикловіром пацієнтів з дуже ослабленим імунітетом можуть призвести до виділення вірусних штамів зі зниженою чутливістю, які можуть не відповідати на тривале лікування ацикловіром.
Слід звертати особливу увагу на підтримку адекватного рівня гідратації хворих, які отримують високі дози ацикловіру.
Ризик ураження нирок зростає при одночасному застосуванні з іншими нефротоксичними препаратами.
Наявні дані клінічних досліджень не є достатніми для того, щоб зробити висновок, що лікування ацикловіром знижує частоту ускладнень, пов’язаних з вітряною віспою, в імунокомпетентних пацієнтів.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. У післяреєстраційному реєстрі нагляду за вагітними задокументовано результати застосування у вагітних різних фармацевтичних форм ацикловіру. Не виявлено збільшення кількості вроджених вад у дітей, матері яких застосовували ацикловір у період вагітності, порівняно із загальною популяцією. Однак застосовувати таблетки ацикловіру потрібно лише тоді, коли потенційна користь від препарату для матері перевищує можливий ризик для плода.
При пероральному прийомі 200 мг ацикловіру 5 р/добу ацикловір проникає у грудне молоко в концентраціях, що становлять 0,6–4,1% відповідного рівня ацикловіру в плазмі крові. Потенційно дитина, яку годують цим молоком, може засвоїти ацикловір у дозі до 0,3 мг/кг маси тіла на добу. Тому призначати ацикловір жінкам, які годують грудьми, потрібно з обережністю, враховуючи співвідношення ризик/користь.
Інформація щодо впливу ацикловіру на жіночу фертильність відсутня.
У дослідженні 20 пацієнтів чоловічої статі з нормальним числом сперматозоїдів при пероральному застосуванні в дозі до 1 г/добу протягом 6 міс не виявлено клінічно значущого впливу на кількість сперматозоїдів, моторику або морфологію.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. При вирішенні питання щодо можливості керування автомобілем або роботи з іншими механізмами слід брати до уваги клінічний статус пацієнта та профіль побічних дій препарату. Вплив ацикловіру на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами не вивчався. Крім того, фармакологія ацикловіру не дає підстав очікувати на будь-який негативний вплив.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

клінічно важливої взаємодії ацикловіру з іншими лікарськими засобами не виявлено.
Ацикловір виводиться головним чином у незміненому вигляді нирками шляхом канальцевої секреції, тому будь-які препарати, що мають аналогічний механізм виведення, можуть підвищувати концентрацію ацикловіру в плазмі крові. Пробенецид і циметидин подовжують T½ ацикловіру та AUC.
При одночасному застосуванні ацикловіру з імуносупресантом, мофетилу мікофенолатом, який застосовується при лікуванні хворих після трансплантації органів, у плазмі крові також підвищується рівень ацикловіру та неактивного метаболіту мофетилу мікофенолату, але з огляду на широкий терапевтичний індекс ацикловіру корекція дози не потрібна.
Експериментальне дослідження за участю 5 чоловіків вказує на те, що поєднана терапія ацикловіром збільшує T½ повністю введеного теофіліну приблизно на 50%. Рекомендується вимірювати концентрацію теофіліну в плазмі крові при одночасній терапії ацикловіром.

Передозування

симптоми. Ацикловір лише частково абсорбується у ШКТ. Повідомлялося про випадковий прийом внутрішньо пацієнтами до 20 г ацикловіру без виникнення токсичного ефекту. При випадковому повторному пероральному передозуванні ацикловіру протягом кількох днів виникають гастроентерологічні (нудота і блювання) та неврологічні (головний біль і сплутаність свідомості) симптоми.
При передозуванні в/в ацикловіру підвищується рівень креатиніну в сироватці крові, азоту сечовини у крові, що призводить до ниркової недостатності. Неврологічними проявами передозування можуть бути сплутаність свідомості, галюцинації, збудження, судоми та кома.
Лікування. Хворого необхідно ретельно обстежити для виявлення симптомів інтоксикації. Оскільки ацикловір з крові добре елімінується за допомогою гемодіалізу, останній слід застосовувати в разі передозування.

Умови зберігання

не потребує особливих умов зберігання.