Моторикс (Motorix)

Домперидон - 10 мг

фармакодинаміка. Домперидон — антагоніст дофаміну з протиблювальними властивостями. Домперидон незначною мірою проникає крізь ГЕБ. Застосування домперидону дуже рідко супроводжується екстрапірамідними побічними реакціями, особливо у дорослих, але домперидон стимулює виділення пролактину з гіпофіза. Його протиблювальна дія, можливо, зумовлена поєднанням периферичної (гастрокінетичної) дії та антагонізму до рецепторів дофаміну в тригерній зоні хеморецепторів, що знаходиться поза ГЕБ у задній ділянці (area postrema). Низькі концентрації домперидону, що визначаються в головному мозку, вказують на периферичну дію лікарського засобу на рецептори дофаміну.
При застосуванні внутрішньо домперидон підвищує тиск у нижніх відділах стравоходу, покращує антродуоденальну моторику та пришвидшує звільнення шлунка. Домперидон не впливає на шлункову секрецію.
Вплив на інтервал Q–T/Q–Tc і електрофізіологію серця. Відомо, що відповідно до міжнародних рекомендацій ICH–E14 ретельне дослідження інтервалу Q–T проведено у здорових людей. Це дослідження було подвійним плацебо-контрольованим і його проводили з використанням рекомендованих і надтерапевтичних доз (10 і 20 мг введення 4 рази на добу). При одночасному прийомі 20 мг домперидону 4  рази на добу відзначалося подовження інтервалу Q–T і зміни варіювали від 3,4 до 5,9 мс протягом усього періоду спостереження, цей показник не перевищував 10 мс. Продовження Q–T, спостережуване в цьому дослідженні, коли домперидон вводили відповідно до рекомендованого дозування, не є клінічно значущим.
Ця відсутність клінічного значення підтверджується фармакокінетичними параметрами та даними щодо інтервалу Q–Tc, отриманими в ході двох більш давніх досліджень, які включали п’ятиденне лікування 20 і 40 мг домперидону 4 рази на добу. ЕКГ записували перед дослідженням, на 5-й день через 1 год (приблизно у t_max) після ранкової дози та через 3 дні. В обох дослідженнях не спостерігалося різниці між Q–Tc після активного лікування та застосування плацебо. Таким чином, зроблено висновок, що прийом домперидону в дозі 80 і 160 мг/добу не мав клінічно значущого впливу на Q–Tc у здорових добровольців.
Фармакокінетика
Всмоктування. Домперидон швидко абсорбується при пероральному прийомі натще, C_max у плазмі крові досягається приблизно через 60 хв. Низька абсолютна біодоступність перорального домперидону (близько 15%) зумовлена екстенсивним метаболізмом першого проходження в стінці кишечнику та в печінці. Хоча у здорових людей біодоступність домперидону підвищується при застосуванні після їди, хворим зі скаргами шлунково-кишкового характеру слід приймати домперидон за 15–30 хв до їди. Знижена кислотність шлунка зменшує абсорбцію домперидону. При пероральному прийомі лікарського засобу після їди максимальна абсорбція дещо уповільнюється.
Розподіл. При пероральному прийомі домперидон не кумулюється і не індукує власний обмін; C_max у плазмі крові через 90 хв (21 нг/мл) після двотижневого перорального прийому по 30 мг/добу була майже такою, як після прийому першої дози (18 нг/мл). Домперидон на 91–93% зв’язується з білками плазми крові. Дослідження розподілу домперидону показали його значний розподіл у тканинах, але низьку концентрацію в головному мозку. У тварин невелика кількість лікарського засобу проникає крізь плаценту.
Метаболізм. Домперидон швидко та екстенсивно метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання та N-деалкілування. Дослідження метаболізму in vitro з діагностичними інгібіторами показали, що CYP 3A4 є головною формою цитохрому P450, залученою до N-деалкілування домперидону, а CYP 3A4, CYP 1A2 та CYP 2E1 беруть участь в ароматичному гідроксилюванні домперидону.
Виведення. Виведення із сечею та калом становить відповідно 31 та 66% пероральної дози. Виведення лікарського засобу в незміненому вигляді незначне (10% з калом та близько 1% — із сечею). Т_½ з плазми крові після прийому разової дози становить 7–9 год у здорових добровольців, але подовжений у осіб із тяжкою нирковою недостатністю.
Особливі групи пацієнтів. Порушення функції печінки. У пацієнтів із порушенням функції печінки середнього ступеня (7‒9 балів за шкалою Чайлда — П’ю, клас В за класифікацією Чайлда — П’ю) AUC і C_max домперидону були у 2,9 і 1,5 раза вищими відповідно, ніж у здорових добровольців. Вільна фракція підвищувалася на 25%, а кінцевий Т_½ подовжувався з 15 до 23 год. У пацієнтів із порушенням функції печінки легкого ступеня спостерігалася дещо нижча експозиція, ніж у здорових добровольців, з огляду на C_max і AUC без змін у зв’язуванні з білками або кінцевому Т_½. Застосування препарату в пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня не досліджували (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Порушення функції нирок. У пацієнтів із порушенням функції нирок тяжкого ступеня (креатинін у сироватці крові >6 мг/100 мл, тобто >0,6 ммоль/л) Т_½ домперидону подовжується з 7,4 до 20,8 год, але концентрація препарату в плазмі крові нижча, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Дуже невелика кількість препарату (приблизно 1%) виділяється нирками в незміненому вигляді (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

для зменшення вираженості симптомів нудоти та блювання.

для зменшення вираженості симптомів нудоти та блювання.
Дорослі і діти віком від 12 років і масою тіла не менше 35 кг: по 1 таблетці (10 мг) 3 рази на добу.
Максимальна добова доза — 3 таблетки (30 мг/добу).
Рекомендується приймати лікарський засіб Моторикс перед прийомом їжі. Всмоктування лікарського засобу дещо затримується, якщо його приймати після їди. Тривалість лікування не повинна перевищувати 1 тиж.
Дорослі віком >60 років. Пацієнтам віком від 60 років перед прийомом лікарського засобу слід проконсультуватися з лікарем.
Порушення функції нирок. Оскільки Т_½ домперидону при порушенні функції нирок тяжкого ступеня (креатинін у сироватці крові >6 мг/100 мл, тобто >0,6 ммоль/л) подовжений, частоту застосування лікарського засобу Моторикс слід зменшити до 1 або 2 разів на добу, залежно від ступеня тяжкості порушення; може також виникнути необхідність у зниженні дози. Пацієнтів із порушенням функції нирок тяжкого ступеня слід регулярно обстежувати (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).
Порушення функції печінки. Лікарський засіб Моторикс протипоказаний пацієнтам із порушенням функції печінки середнього (7‒9 балів за шкалою Чайлда — П’ю) або тяжкого (>9 балів за шкалою Чайлда — П’ю) ступеня. Корекція дози пацієнтам із порушенням функції печінки легкого ступеня (5‒6 балів за шкалою Чайлда — П’ю) не потрібна.
Діти. Лікарський засіб застосовувати для лікування дітей віком від 12 років і масою тіла не менше 35 кг.
Домперидон слід призначати дітям у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого періоду.

Моторикс протипоказаний:
— хворим зі встановленою підвищеною чутливістю до лікарського засобу або допоміжних речовин;
— хворим з пролактинсекреторною пухлиною гіпофіза (пролактиномою);
— хворим з тяжкими або помірними порушеннями функції печінки та/або нирок (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ, ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ);
— хворим із відомим подовженням інтервалів серцевої провідності, зокрема Q–Tc, пацієнтам зі значними порушеннями балансу електролітів або з фоновими хворобами серця, такими як застійна серцева недостатність (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ);
— хворим з печінковою недостатністю.
— якщо стимуляція рухової функції шлунка може бути небезпечною, наприклад при шлунково-кишковій кровотечі, механічній непрохідності або перфорації.
— протипоказане одночасне застосування кетоконазолу, еритроміцину або інших сильнодіючих інгібіторів CYP 3A4, лікарських засобів, які подовжують інтервал Q–T, таких як флуконазол, еритроміцин, ітраконазол, пероральний кетоконазол, посаконазол, ритонавір, саквінавір, телапревір, вориконазол, кларитроміцин, аміодарон, телітроміцин (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

за умови дотримання рекомендацій щодо дозування і тривалості лікування домперидон зазвичай переноситься добре і небажані явища виникають нечасто.
З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, гіперчутливість.
З боку ендокринної системи: підвищення рівня пролактину.
Психічні розлади: нервозність, роздратованість, збудження, депресія, тривожність, зниження або відсутність лібідо.
З боку нервової системи: безсоння; запаморочення, спрага, судоми, млявість, головний біль, сонливість, акатизія, екстрапірамідні розлади.
З боку серцево-судинної системи: набряк, відчуття серцебиття, порушення частоти та ритму серцевих скорочень, подовження інтервалу Q–T (частота невідома), серйозні шлуночкові аритмії, шлуночкові аритмії за типом torsade de pointes, раптова серцева смерть.
З боку ШКТ: гастроінтестинальні розлади, включаючи абдомінальний біль, регургітацію, зміну апетиту, нудоту, печію, запор; сухість у роті, короткочасні кишкові спазми, діарея.
З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, висип; кропив’янка, ангіоневротичний набряк.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: галакторея, збільшення молочних залоз/гінекомастія, чутливість молочних залоз, виділення з молочних залоз, аменорея, набряк молочних залоз, біль у ділянці молочних залоз, порушення лактації, нерегулярний менструальний цикл.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: біль у ногах.
З боку сечовидільної системи: затримка сечі, дизурія, часте сечовипускання.
Загальні розлади: астенія.
З боку органа зору: окулогірні кризи.
Інше: кон’юнктивіт, стоматит.
Зміни лабораторних показників: підвищення рівня АлАТ, АсАТ і ХС; відхилення від норми показників функціональних тестів печінки; підвищення рівня пролактину в крові.
Оскільки гіпофіз знаходиться поза ГЕБ, домперидон може спричинити підвищення рівня пролактину. У поодиноких випадках така гіперпролактинемія може призводити до нейроендокринних побічних ефектів, таких як галакторея, гінекомастія та аменорея.
У період постмаркетингового застосування лікарського засобу відмінностей у профілі безпеки його застосування у дорослих та дітей не відзначено, за винятком екстрапірамідних розладів та інших явищ, судом і збудження, пов’язаних із ЦНС, що спостерігалися переважно у дітей.

лікарський засіб Моторикс не рекомендується при захитуванні.
Лікарський засіб Моторикс слід застосовувати з обережністю пацієнтам літнього віку або особам з наявним захворюванням серця чи із захворюванням серця в анамнезі.
Серцево-судинні ефекти. Домперидон був пов’язаний із пролонгацією інтервалу Q–T на ЕКГ.
Відомо, що під час постмаркетингового спостереження відзначали дуже рідкісні випадки пролонгації Q–T та фібриляції й мерехтіння шлуночків у пацієнтів, які приймали домперидон. Ці повідомлення включали інформацію про пацієнтів з іншими несприятливими чинниками ризику, електролітними порушеннями та супутньою терапією, які можуть бути сприятливими факторами.
Відповідно до рекомендацій ICH-E14, було проведено дослідження з ретельним вивченням інтервалу Q–T у здорових осіб. Подовження інтервалу Q–T, яке спостерігали в дослідженні при застосуванні домперидону, згідно з рекомендованим режимом дозування у звичайних терапевтичних дозах (по 10 або 20 мг 4 рази на добу) не має клінічного значення.
Застереження. Домперидон слід з обережністю застосовувати пацієнтам із легким порушенням функції печінки та/чи нирок.
Оскільки підвищений ризик шлуночкової аритмії, лікарський засіб Моторикс протипоказано застосовувати пацієнтам із подовженням інтервалів серцевої провідності, зокрема Q–Tc, пацієнтам зі значними порушеннями балансу електролітів (гіпокаліємією, гіперкаліємією, гіпомагніємією) або брадикардією, або пацієнтам із фоновими хворобами серця, такими як застійна серцева недостатність. Відомо, що порушення балансу електролітів (гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпомагніємія) та брадикардія є станами, що підвищують проаритмогенний ризик.
У разі появи ознак чи симптомів, що можуть бути пов’язані із серцевою аритмією, застосування лікарського засобу Моторикс необхідно припинити, а пацієнту — негайно проконсультуватися із лікарем.
Таблетки Моторикс містять лактозу, тому лікарський засіб не слід застосувати пацієнтам із непереносимістю лактози, галактоземією та мальабсорбцією глюкози/галактози.
Порушення функції нирок. Т_½ домперидону при тяжкому порушенні функції нирок подовжений. При тривалому застосуванні частоту дозування домперидону слід зменшити до 1 або 2 разів на добу залежно від тяжкості порушення. Також може виникнути потреба у зниженні дози.
Антацидні і антисекреторні препарати не слід приймати одночасно з лікарським засобом Моторикс, оскільки вони знижують пероральну біодоступність домперидону (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). При поєднаному застосуванні лікарський засіб Моторикс слід приймати перед їдою, антацидні або антисекреторні лікарські засоби — після їди.
Застосування з кетоконазолом. У дослідженнях взаємодії з пероральною формою кетоконазолу відзначалося подовження інтервалу Q–T. Хоча значення цього дослідження чітко не встановлене, слід вибрати альтернативне лікування, якщо показана протигрибкова терапія кетоконазолом (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Слід враховувати таку інформацію стосовно ризику розвитку ускладнень серцево-судинних захворювань, зумовлених лікарськими засобами, що містять домперидон:

• деякі епідеміологічні дослідження показали, що домперидон може асоціюватися з підвищеним ризиком серйозних шлуночкових аритмій або раптової серцевої смерті;
• ризик серйозних шлуночкових аритмій або раптової серцевої смерті може бути вищим у пацієнтів віком від 60 років або при пероральному застосуванні лікарського засобу в дозі вище 30 мг/добу. Тому слід з обережністю застосовувати Моторикс пацієнтам літнього віку. Пацієнтам віком від 60 років перед прийомом лікарського засобу Моторикс слід проконсультуватися з лікарем;
• домперидон необхідно призначати дорослим та дітям у найнижчій ефективній дозі.

Співвідношення ризик/користь домперидону залишається сприятливим.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Дані щодо постмаркетингового застосування домперидону у вагітних обмежені. Тому Моторикс у період вагітності слід призначати лише тоді, коли, на думку лікаря, очікуваний позитивний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Кількість домперидону, яка може потрапити в організм немовляти з грудним молоком, надзвичайно низька. Максимальна відносна доза для немовлят (%) оцінюється на рівні близько 0,1% дози для матері з поправкою на масу тіла. Невідомо, чи препарат шкодить немовляті, тому матерям, які приймають Моторикс, варто утриматися від годування грудьми. Слід проявляти обережність за наявності чинників ризику подовження інтервалу Q–Tc у дітей, які перебувають на грудному годуванні. Після експозиції в результаті проникнення препарату з грудним молоком не можна виключити появу побічних ефектів, зокрема кардіологічних.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Після застосування домперидону спостерігалися запаморочення та сонливість. Тому пацієнтам слід рекомендувати утриматися від керування транспортними засобами, роботи з іншими механізмами або іншої діяльності, яка потребує концентрації уваги та координації, поки не стане відомо, як препарат впливає на них.

антихолінергічні лікарські засоби можуть нейтралізувати антидиспептичну дію Моториксу. У зв’язку з фармакодинамічною та/чи фармакокінетичною взаємодіями підвищується ризик виникнення подовження інтервалу Q–T.
Не слід приймати антацидні та антисекреторні лікарські засоби одночасно з Моториксом, оскільки вони знижують його біодоступність після прийому внутрішньо (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Домперидон метаболізується переважно за допомогою CYP 3A4. Згідно з даними досліджень in vitro одночасне застосування лікарських засобів, що значно пригнічують цей фермент, може призвести до підвищення рівня домперидону у плазмі крові.
При застосуванні домперидону одночасно з потужними інгібіторами CYP 3A4, здатними подовжувати інтервал Q–T, спостерігалися клінічно значущі зміни інтервалу Q–T. Тому поєднане застосування домперидону з певними лікарськими засобами протипоказане (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Поєднане застосування нижченаведених лікарських засобів разом із домперидоном протипоказане.
Усі лікарські засоби, які подовжують інтервал Q–T:
— антиаритмічні лікарські засоби класу IА (наприклад дизопірамід, хінідин, гідрохінідин);
— антиаритмічні лікарські засоби класу III (наприклад аміодарон, дофетилід, дронедарон, ібутилід, соталол);
— деякі нейролептичні лікарські засоби (наприклад галоперидол, пімозид, сертиндол);
— деякі антидепресанти (наприклад циталопрам, есциталопрам);
— деякі антибіотики (наприклад левофлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин, спіраміцин);
— деякі протигрибкові лікарські засоби (наприклад пентамідин);
— деякі протималярійні лікарські засоби (наприклад галофантрин, люмефантрин);
— деякі шлунково-кишкові лікарські засоби (наприклад цизаприд, доласетрон, прукалоприд);
— деякі антигістамінні лікарські засоби (наприклад мекітазин, мізоластин);
— деякі лікарські засоби, які застосовують при онкологічних захворюваннях (наприклад тореміфен, вандетаніб, вінкамін);
— деякі інші лікарські засоби (наприклад бепридил, метадон, дифеманіл).
Прикладами сильних інгібіторів CYP 3A4, з якими протипоказано застосовувати Моторикс, є:
— азольні протигрибкові лікарські засоби, такі як флуконазол*, ітраконазол, кетоконазол* та вориконазол*;
— макролідні антибіотики, такі як кларитроміцин* і еритроміцин*;
— інгібітори протеази*;
— інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ампренавір, атазанавір, фосампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір і саквінавір;
— антагоністи кальцію, такі як дилтіазем і верапаміл;
— аміодарон*;
— амрепітант;
— нефазодон;
— телітроміцин*.
*Пролонгують інтервал Q–Tc.
Одночасне застосування нижченаведених речовин потребує обережності.
Обережно застосовувати з препаратами, що спричиняють брадикардію і гіпокаліємію, а також із такими макролідами, що можуть спричинити подовження інтервалу Q–T: азитроміцин і рокситроміцин (кларитроміцин протипоказаний, оскільки це потужний інгібітор CYP 3A4).
Слід з обережністю застосовувати домперидон поєднано з потужними інгібіторами CYP 3A4, які не спричиняли подовжень інтервалу Q–T, такими як індинавір, і пацієнти потребують пильного спостереження щодо появи ознак або симптомів небажаних реакцій.
Вищенаведений перелік є репрезентативним, але не вичерпним.
Моторикс можна поєднувати з:
— нейролептиками, дію яких він посилює;
— дофамінергічними агоністами (бромокриптином, леводопою), небажані периферичні дії яких, такі як порушення травлення, нудоту, блювання, він пригнічує без нейтралізації основних властивостей.
В окремих дослідженнях фармакокінетичної/фармакодинамічної взаємодії in vivo при одночасному пероральному застосуванні кетоконазолу або еритроміцину у здорових добровольців підтверджено, що ці препарати значним чином пригнічують пресистемний метаболізм домперидону, опосередкований CYP 3A4. При поєднаному застосуванні 10 мг домперидону перорально 4 рази на добу та 200 мг кетоконазолу перорально 2  рази на добу в період спостереження відзначено подовження інтервалу Q–Tc у середньому на 9,8 мс; окремі значення коливалися від 1,2 до 17,5 мс. При поєднаному застосуванні 10 мг домперидону 4 рази на добу та 500 мг еритроміцину перорально 3 рази на добу інтервал Q–Tc у період спостереження подовжувався в середньому на 9,9 мс, інтервал окремих значень становив від 1,6 до 14,3 мс. Рівноважні значення C_max і AUC домперидону зростали приблизно втричі в кожному із цих досліджень взаємодії. Вплив підвищених плазмових концентрацій домперидону на спостережуваний ефект на Q–Tc невідомий. У цих дослідженнях у разі монотерапії домперидоном (10 мг перорально 4 рази на добу) інтервал Q–Tc подовжувався в середньому на 1,6 мс (дослідження кетоконазолу) та 2,5 мс (дослідження еритроміцину), у той час як застосування лише кетоконазолу (200 мг 2 рази на добу) або еритроміцину (500 мг 3 рази на добу) призводило до збільшення інтервалу Q–Tc у період спостереження на 3,8 та 4,9 мс відповідно.
Теоретично, оскільки Моторикс чинить прокінетичну дію на шлунок, це може впливати на всмоктування пероральних лікарських засобів, що застосовуються супутньо, зокрема на лікарські форми пролонгованого вивільнення чи кишково-розчинні. Однак у пацієнтів, стан яких вже стабілізувався на тлі застосування дигоксину або парацетамолу, поєднане застосування домперидону не впливало на рівні цих лікарських засобів у крові.

симптоми. Симптомами передозування можуть бути ажитація, порушення свідомості, судоми, дезорієнтація, сонливість та екстрапірамідні реакції.
Лікування. Специфічного антидоту домперидону немає, але в разі значного передозування рекомендоване промивання шлунка протягом 1 год після прийому лікарського засобу та застосування активованого вугілля, а також пильне спостереження пацієнта і підтримувальна терапія. Антихолінергічні лікарські засоби, засоби для лікування пацієнтів із хворобою Паркінсона можуть бути ефективними для контролю екстрапірамідних реакцій.

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Зберігати в недоступному для дітей місці.