НАКЛОФЕН (NAKLOFEN)

KRKA d.d. Novo Mesto

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ

НАКЛОФЕН
таблетки кишково-розчинні 50 мг, № 20В аптеку
Диклофенак натрію
50 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, пропіленгліколь, целюлоза мікрокристалічна, гіпромеллоза, крохмаль кукурудзяний, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, заліза оксид червоний (е172), заліза оксид жовтий (е172), титану діоксид (е171), тальк, сополімер етилакрілату та метакрилової кислоти.
№ UA/3480/01/01 від 04.08.2015 до 04.08.2020
B За рецептом
розчин для ін'єкцій 75 мг ампула 3 мл, № 5В аптеку
Диклофенак натрію
75 мг
Допоміжні речовини: спирт бензіловий, пропіленгліколь, натрію метабісульфіт, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.
№ UA/3480/03/01 від 25.06.2015 до 25.06.2020
B За рецептом
супозиторії 50 мг стрип, № 10В аптеку
Диклофенак натрію
50 мг
Допоміжні речовини: жир твердий.
№ UA/3480/04/01 від 24.06.2015 до 24.06.2020
B За рецептом
НАКЛОФЕН ДУО
капсули 75 мг блістер, № 20В аптеку
Диклофенак натрію
75 мг
Допоміжні речовини: цукор сферичний, гідроксипропілцелюлоза, гіпромеллоза, магнію карбонат важкий, дисперсія метакрилатного сополимеру, триетилцитрат, тальк, титану діоксид (е171), натрію карбоксиметилцелюлоза, макрогол 6000, натрію гідроксид, амонійно-метакрилатний сополімер (тип а), амонійно-метакрилатний сополімер тип в, індигокармін (е132), желатин.
№ UA/3480/06/01 від 27.04.2017
B За рецептом
НАКЛОФЕН РЕТАРД
таблетки пролонгованої дії 100 мг, № 20В аптеку
Диклофенак натрію
100 мг
Допоміжні речовини: цукроза, спирт цетіловий, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромеллоза, барвник сікофарм червоний 30 (е172), титану діоксид (е171), макрогол 6000, полісорбат 80, тальк.
№ UA/3480/02/01 від 04.08.2015 до 04.08.2020
B За рецептом

ДІАГНОЗИ

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ

Наклофен (Naklofen)

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

Затверджено МОЗ Украiни від 2015-08-04 р. № 489. Р.п. № UA/3480/01/01

Склад

діюча речовина: 1 кишковорозчинна таблетка містить диклофенак натрію — 50 мг;

допоміжні речовини: лактоза моногідрат , пропіленгліколь, целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, крохмаль кукурудзяний, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, заліза оксид червоний (E172), заліза оксид жовтий (E172), титану діоксид (E171), тальк, метакрилатний сополімер (тип А).

Лікарська форма

Таблетки кишковорозчинні.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Диклофенак.

Код АТС М01А В05.

Клінічні характеристики

Показання

  • Запальні і дегенеративні форми ревматичних захворювань (ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартроз, спондилоартрити), больові синдроми з локалізацією у хребті; несуглобовий ревматизм;
  • гострі напади подагри;
  • посттравматичні і післяопераційні больові синдроми, що супроводжуються запаленням і набряками, наприклад, після стоматологічних та ортопедичних втручань;
  • гінекологічні захворювання, які супроводжуються больовим синдромом і запаленням, наприклад, первинна дисменорея або аднексит;
  • як допоміжний засіб при тяжких запальних захворюваннях ЛОР-органів, які супроводжуються відчуттям болю, наприклад, при фаринготонзиліті, отиті. Дотримуючись загальних терапевтичних принципів, основне захворювання слід лікувати засобами базисної терапії. Гарячка сама по собі не є показанням для застосування препарату.

Протипоказання.

  • Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якого іншого компонента препарату.
  • Гостра виразка шлунка або кишечнику; гастроінтестинальна кровотеча або перфорація.
  • Останній триместр вагітності.
  • Тяжка форма печінкової або ниркової недостатності.
  • Застійна серцева недостатність (NYHA ІІ-ІV).
  • Наклофен, як і інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), протипоказаний пацієнтам, в яких у відповідь на застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП виникають напади бронхіальної астми, кропив’янка або гострий риніт.
  • Ішемічна хвороба серця у пацієнтів, які мають стенокардію, перенесли інфаркт міокарда.
  • Цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних атак.
  • Захворювання периферичних артерій.
  • Лікування періопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні (або використання апарату штучного кровообігу).
  • Спосіб застосування та дози

    Дорослі: лікування розпочинають з 100–150 мг диклофенаку на добу залежно від тяжкості захворювання, тобто по одній таблетці по 50 мг 2–3 рази на добу.

    Підтримуюча доза становить до 100 мг диклофенаку на добу.

    Якщо прийом таблеток Наклофену поєднується з іншими його фармацевтичними формами, треба зважити на сумарну денну дозу препарату, загальна добова доза не повинна перевищувати 150 мг.

    При первинній дисменореї добову дозу підбирають індивідуально, і в цілому вона становить 50–150 мг. Початкова доза може становити 50–100 мг, при необхідності її можна впродовж кількох менструальних циклів підвищити але не більше, ніж до 200 мг/добу. Застосування препарату слід розпочинати якомога раніше після прояву перших больових симптомів, тривалість, залежно від симптоматики, становить до кількох діб.

    Для дітей старше 14 років щоденна доза становить 1–3 мг диклофенаку на кг маси тіла, яку потрібно розподілити на 2–3 прийоми. Не слід перевищувати максимальну добову дозу в150 мг.

    Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи невеликою кількістю рідини, під час або одразу після їди.

    Препарат слід застосовувати у найменших ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.

    Побічні реакції.

    Побічні ефекти, що можуть виникнути під час вживання диклофенаку, класифіковані в наступні групи згідно їх частотою:

    • дуже часто >1/10;
    • часто >1/100, <1/10;
    • нечасто >1/1 000, <1/100;
    • рідко >1/10 000, <1/1 000;
    • дуже рідко <1/10 000, включаючи окремі випадки.

    З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко поширені — тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, агранулоцитоз.

    З боку імунної системи: рідко поширені — реакції гіперчутливості, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи артеріальну гіпотензію та анафілактичний шок; дуже рідко поширені — ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).

    Психічні розлади: дуже рідко поширені — дезорієнтація, депресія, безсоння, нічні кошмари, дратівливість, психотичні розлади.

    З боку нервової системи: поширені — головний біль, запаморочення; рідко поширені — сонливість; дуже рідко поширені — парестезія, порушення пам’яті, судоми, тривожність, тремор, асептичний менінгіт, розлади смаку, порушення мозкового кровообігу.

    З боку органа зору: дуже рідко поширені — зорові порушення, затуманення зору, диплопія.

    З боку органа слуху та лабіринту вуха: поширені — вертиго; дуже рідко поширені — дзвін у вухах, розлади слуху.

    З боку серця: дуже рідко поширені — сильне серцебиття, грудний біль, серцева недостатність, інфаркт міокарда.

    Судинні розлади: дуже рідко поширені — артеріальна гіпертензія, васкуліт.

    З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко поширені — астма (включаючи задишку), бронхоспазм; дуже рідко поширені — пневмоніт.

    З боку шлунково-кишкового тракту: поширені — нудота, блювання, діарея, диспепсія, абдомінальний біль, метеоризм, анорексія; рідко поширені — гастрити, гастроінтестинальна кровотеча, блювання з кров’ю, геморагічна діарея, мелена, виразка шлунка чи кишечнику (з/без кровотечі чи перфорації); дуже рідко поширені — коліт (в тому числі геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороби Крона), запор, стоматит, глосит, розлади з боку стравоходу, діафрагмоподібні стриктури кишечнику, панкреатит.

    З боку гепатобіліарної системи: поширені — підвищений рівень трансаміназ; рідко поширені — гепатит, жовтяниця, розлади печінки; дуже рідко поширені — блискавичний гепатит.

    З боку шкіри та підшкірної клітковини: поширені — висип; рідко поширені — кропив’янка; дуже рідко поширені — бульозний висип; екзема, еритема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, втрата волосся, реакції фоточутливості, пурпура, алергічна пурпура, свербіж.

    З боку сечовидільної системи: дуже рідко поширені — гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, нирковий папілярний некроз.

    Загальні розлади: рідко поширені — набряк.

    Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда чи інсульту), пов’язаний із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні.

    Якщо матимуть місце важкі побічні ефекти, то лікування слід припинити.

    Передозування

    Типової клінічної картини, характерної для передозування диклофенаку, не існує. Передозування може супроводжуватися такими симптомами, як блювання, шлунково-кишкові кровотечі, діарея, запаморочення, дзвін у вухах або судоми. У випадку вираженого отруєння можливі розвиток гострої ниркової недостатності та уражень печінки.

    Лікування. Лікування гострого отруєння нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) полягає у застосуванні підтримуючої і симптоматичної терапії. Підтримуюче і симптоматичне лікування показане при таких ускладненнях, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, порушення з боку шлунково-кишкового тракту і пригнічення дихання. Малоймовірно, що форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія виявляться корисними для виведення НПЗП, оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою зв’язуються з білками плазми і піддаються інтенсивному метаболізму.

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Застосування диклофенаку у вагітних жінок не вивчалося. Таким чином, Наклофен не слід призначати впродовж двох перших триместрів вагітності, якщо тільки користь від його застосування не переважить ризики для плода. Як і для інших НПЗП, застосування препарату впродовж третього триместру вагітності протипоказане внаслідок ризику можливості розвитку слабкості родової діяльності матки та/або передчасного закриття артеріального протоку. Дослідження на тваринах не виявили ні безпосереднього, ні опосередкованого несприятливого впливу на протікання вагітності, ембріофетальний розвиток, пологи та постнатальний розвиток.

    Як і інші НПЗП, диклофенак в невеликих кількостях виділяється у грудне молоко. Таким чином, Наклофен не слід застосовувати у період годування груддю, щоб попередити небажані реакції у дитини.

    Як і інші НПЗП, Наклофен може негативно впливати на жіночу фертильність, тому не рекомендується призначати препарат жінкам, які планують вагітність. У жінок, які мають проблеми з зачаттям або проходять дослідження на безпліддя, слід розглянути доцільність відміни Наклофену.

    Діти. Протипоказано застосування препарату дітям віком до 14 років.

    Особливості застосування.

    Для всіх НПЗП характерні шлунково-кишкові кровотечі, виразки та перфорації, які могли бути фатальними, та могли відзначатися в період лікування, на фоні попереджувальних симптомів, або за їх відсутності, або у пацієнтів з серйозними шлунково-кишковими явищами в анамнезі. Загалом, такі явища найбільш небезпечні для пацієнтів літнього віку. В окремих випадках, коли у пацієнтів, які застосовують Наклофен, розвиваються ці ускладнення, препарат потрібно відмінити. Під час застосування Наклофену необхідний пильний медичний нагляд за хворими, які скаржаться на захворювання шлунково-кишкового тракту або мають виразкове

    ураження шлунка або кишечнику в анамнезі; за хворими, які мають виразковий коліт або хворобу Крона. Для зменшення ризику токсичного впливу на шлунково-кишковий тракт у пацієнтів із виразкою в анамнезі, зокрема ускладненою кровотечею та перфорацією, а також у пацієнтів літнього віку, лікування слід розпочинати із найменшої ефективної дози та дотримуватися її в подальшому. У вищевказаних пацієнтів та пацієнтів, які потребують супутнього застосування лікарських засобів, що містять малі дози ацетилсаліцилової кислоти (АСК)/аспірину чи інших препаратів, що можуть підвищувати ризик розвитку небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту, слід розглянути доцільність комбінованої терапії у комбінації з захисними препаратами (наприклад, інгібіторами протонної помпи або мізопростолом). НПЗП можуть збільшити ризик виникнення серйозних серцево-судинних тромботичних явищ, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть виявитися летальними, у зв’язку з чим Наклофен не рекомендується для лікування післяопераційного болю під час операції з аортокоронарного шунтування У зв’язку із застосуванням НПЗП, включаючи Наклофен, дуже рідко повідомлялося про тяжкі, навіть фатальні, шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик цих реакцій існує на початку терапії, а розвиток цих реакцій відмічається у більшості випадків в перший місяць лікування. Наклофен слід відмінити при перших проявах шкірного висипу, виразок слизової оболонки або будь-яких інших проявах гіперчутливості.

    У пацієнтів, які раніше не приймали Наклофен, у період лікування препаратом, як і під час терапії іншими НПЗП, у поодиноких випадках можуть розвинутись алергічні реакції, включаючи анафілактичні та анафілактоїдні реакції. Наклофен завдяки своїм фармакодинамічним властивостям може маскувати симптоми, характерні для інфекційно-запальних захворювань.

    З обережностю слід застосовувати препарат літнім пацієнтам. Зокрема ослабленим пацієнтам літнього віку та особам з низькою масою тіла рекомендується застосовувати найнижчу ефективну дозу.

    У пацієнтів з астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа, хронічними обструктивними захворюваннями легенів чи хронічними інфекціями дихального тракту, алергічні реакції на НПЗП відмічаються частіше, ніж у інших пацієнтів. Отже, при лікуванні таких пацієнтів потрібна особлива обережність.

    У випадку призначення Наклофену пацієнтам з порушенням функції печінки необхідний пильний медичний нагляд за їх станом, оскільки можливе загострення порушень. Під час застосування Наклофену, як і інших НПЗП, може підвищуватися рівень одного або кількох печінкових ферментів. Тому при тривалій терапії Наклофеном як запобіжний захід показане регулярне дослідження функції печінки. Якщо порушення з боку функціональних показників печінки зберігаються або посилюються, якщо розвиваються скарги або симптоми, що вказують на захворювання печінки, а також у тому випадку, коли виникають інші побічні явища (наприклад, еозинофілія, висип тощо), Наклофен слід відмінити. Потрібно мати на увазі, що гепатит при прийомі Наклофену може виникнути без продромальних явищ.

    Обережності слід дотримуватися, застосовуючи Наклофен пацієнтам із печінковою порфірією, оскільки він може спровокувати напад.

    Оскільки простагландини відіграють важливу роль у підтримці ниркового кровотоку, особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів з порушеннями функції серця або пацієнтів з гіпертензією в анамнезі, пацієнтів літнього віку, хворих, які застосовують діуретичні засоби, а також хворих, у яких спостерігається значне зменшення об’єму циркулюючої плазми будь-якої етіології, наприклад, у період до і після великих хірургічних втручань. У цих випадках під час застосування Наклофену рекомендується як запобіжний захід проводити регулярний контроль функції нирок. Припинення застосування препарату звичайно призводить до відновлення функції нирок до початкового рівня. При тривалому застосуванні Наклофену, як і інших НПЗП, показаний систематичний контроль картини периферичної крові.

    Наклофен, як і інші НПЗП, може тимчасово інгібувати агрегацію тромбоцитів. Тому пацієнтам із порушеннями гемостазу необхідний ретельний контроль відповідних лабораторних показників.

    Кишковорозчинні таблетки Наклофен містять лактозу, тому не рекомендується застосовувати їх пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, тяжкою лактазною недостатністю або глюкозо-галактозною мальадсорбцією.

    Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти.

    Відповідний моніторинг та порада, необхідні для пацієнтів з наявністю в анамнезі гіпертонії та/чи легкої-помірної серцевої недостатності з застійними явищами, оскільки були повідомлення про затримку рідини та набряк у зв'язку з терапією неселективними нестероїдними протизапальними препаратами.

    Клінічне дослідження та епідеміологічні дані вказують на те, що застосування диклофенаку, особливо у великих дозах (150 мг щоденно) та при довготривалому лікуванні, може асоціюватись з дещо підвищеним ризиком тромботичних явищ з боку артерій (наприклад, ризик інфаркту міокарда чи інсульту).

    Пацієнтам з неконтрольованою гіпертонією, серцевою недостатністю з застійними явищами, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/чи цереброваскулярною хворобою, необхідно приймати диклофенак тільки після зваженого рішення про це. Слід вжити застережливих заходів перед початком довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику появи серцево-судинних явищ (наприклад: гіпертонія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).

    Призначати диклофенак пацієнтам зі значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (наприклад, гіпертонія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна лише після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати зі збільшенням дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати якомога коротший період та у найнижчій ефективній дозі. Слід періодично переглядати потребу пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповідь на терапію. З обережністю застосовувати пацієнтам віком понад 65 років.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

    Пацієнтам, у яких спостерігається під час застосування Наклофен порушення зору, запаморочення або інші порушення з боку центральної нервової системи, не слід керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    Нижче наведені взаємодії, що спостерігалися із застосуванням препарату Наклофен та/або інших лікарських форм диклофенаку.

    Літій. При одночасному застосуванні диклофенак може підвищити концентрації літію у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівнів літію у сироватці.

    Дигоксин. При одночасному застосуванні, диклофенак може підвищити концентрації дигоксину в плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівнів дигоксину у сироватці крові.

    Діуретики та антигіпертензивні засоби. Як і інші НПЗП, супутнє застосування диклофенаку з діуретиками або антигіпертензивними засобами (наприклад, β-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)) можуть призвести до зниження їх антигіпертензивного впливу. Таким чином, подібну комбінацію застосовують із застереженням, а пацієнти, особливо особи літнього віку, повинні перебувати під ретельним наглядом, щодо артеріального тиску. Пацієнтам необхідно вживати достатню кількість рідини, рекомендується також моніторинг ниркової функції після початку супутньої терапії та на регулярній основі після неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ унаслідок збільшення ризику нефротоксичності. Супутнє лікування з препаратами калію може бути пов’язане з збільшенням рівнів калію у сироватці крові, що вимагає перебування хворих під постійним контролем.

    Інші НПЗП та кортикостероїди. Супутнє введення диклофенаку та інших системних НПЗП або кортикостероїдів може підвищити частоту побічних реакцій з боку ТТ.

    Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Рекомендується вжити застережні заходи, оскільки супутнє введення може підвищити ризик кровотечі. Хоча клінічні дослідження не свідчать про вплив диклофенаку на активність антикоагулянтів, існують окремі дані про збільшення ризику кровотечі у пацієнтів, які отримують диклофенак та антикоагулянти одночасно. Тому рекомендований ретельний моніторинг таких пацієнтів.

    Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Супутнє введення системних НПЗП та СІЗЗС може підвищити ризик кровотечі у травному тракті.

    Антидіабетичні препарати. Клінічні дослідження показали, що диклофенак можна застосовувати разом із пероральними антидіабетичними засобами без впливу на їх клінічну дію. Однак відомі окремі випадки як із гіпоглікемічним, так і гіперглікемічним впливом, що потребують зміни дозування антидіабетичних засобів під час лікування диклофенаком. Такі стани потребують моніторингу рівнів глюкози у крові, що є застережним заходом під час супутньої терапії.

    Колестипол та холестирамін. Одночасне застосування диклофенаку та колестиполу або холестираміну зменшує всмоктування диклофенаку приблизно на 30% та 60% відповідно. Препарати слід приймати з інтервалом у кілька годин.

    Метотрексат. При введенні НПЗП менше ніж за 24 години до або після лікування метотрексатом рекомендується бути обережними, оскільки можуть зростати концентрації метотрексату в крові і збільшуватися токсичність цієї речовини.

    Циклоспорин та такролімус. Диклофенак, як і інші НПЗП, може збільшувати нефротоксичність циклоспорину через вплив на простагландини нирок. Такий ризик виникає при лікуванні такролімусом. У зв’язку з цим, його слід застосовувати в нижчих дозах, ніж у хворих, які циклоспорин не отримують.

    Антибактеріальні засоби — похідні хінолону. Існують окремі дані щодо судом, які можуть бути результатом супутнього застосування хінолонів та НПЗП.

    Препарати, які стимулюють ферменти, що метаболізують лікарські засоби.

    Препарати, які стимулюють ферменти, наприклад, рифампіцин, карбамазепин, фентоїн, звіробій (Нуperісum perforatum) тощо, теоретично здатні зменшувати концентрації диклофенаку у плазмі крові.

    Фармакологічні властивості

    Фармакодинаміка.

    Диклофенак — це нестероїдний протизапальний препарат зі знеболюючими, протизапальними та антипіретичними властивостями. Він пригнічує активність циклооксигенази і тим самим синтез простагландинів. Протягом лікування диклофенаком зниження рівнів простагландинів спостерігалось в сечі, слизовій шлунку та синовіальній рідині.

    Цей препарат застосовується при лікуванні всіх форм ревматичних захворювань і для пригнічення болю різного походження.

    Фармакокінетика.

    Після перорального введення диклофенак швидко всмоктується. Абсорбція перевищує 90%, але внаслідок первинного метаболізму у печінці біодоступність становить 60%. Максимальна концентрація в сироватці крові розвивається через 1–4 години, залежно від типу препарату. Так як диклофенак всмоктується в дванадцятипалій кишці та тонкій кишці, то прийом їжі знижує швидкість всмоктування, що призводить до затримки та зниження пікових концентрацій активного інгредієнту в сироватці. Хоча прийом їжі і знижує швидкість всмоктування, він не зменшує його об'єму. Після повторного введення їжа не має жодного впливу на рівні диклофенаку в сироватці крові.

    99% диклофенаку зв'язується з білками плазми, переважно з альбумінами.

    Диклофенак легко проникає в синовіальну рідину, де його концентрація становить 60–70% від рівня в сироватці крові. Через 3–6 годин концентрація препарату та його метаболітів у синовіальній рідині вища, ніж концентрація в сироватці крові. Із синовіальної рідини диклофенак виводиться значно повільніше, ніж із сироватки крові.

    Практично весь диклофенак метаболізується в печінці, переважно завдяки гідроксилюванню і метоксилюванню. Приблизно 70% диклофенаку виводиться із сечею у вигляді фармакологічно неактивних метаболітів. Лише 1% препарату виводиться в неметаболізованому стані. Решта метаболітів виводиться із жовчю та калом.

    У людей літнього віку не відбувається значних змін в абсорбції, розподілі, метаболізмі та виведенні диклофенаку.

    Фармацевтичні характеристики

    Основні фізико-хімічні властивості:

    круглі, гладкі, злегка двоопуклі кишковорозчинні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, коричнево-жовтого кольору

    Термін придатності.

    5 років.

    Умови зберігання

    Зберігати при температурі не вище 25°C в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи.

    Зберігати в недоступному для дітей місці.

    Упаковка

    По 10 таблеток у блістері; по 2 блістера у картонній коробці.

    Категорія відпуску

    За рецептом.

    Виробник.

    КРКА, д.д., Ново место, Словенія

    Місцезнаходження

    Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія.

    Наклофен (Naklofen)

    ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

    Затверджено МОЗ Украiни від 2015-06-25 р. № 382. Р.п. № UA/3480/03/01

    Склад

    діюча речовина: 3 мл розчину (1 ампула) містять диклофенаку натрію — 75 мг;

    допоміжні речовини: спирт бензиловий, пропіленгліколь, натрію метабісульфіт (Е223), натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

    Лікарська форма

    Розчин для ін’єкцій.

    Фармакотерапевтична група

    Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Диклофенак.

    Код АТС М01А В05.

    Клінічні характеристики

    Показання

    Препарат при внутрішньом’язовому введенні призначений для лікування:

    • Запальних та дегенеративних форм ревматизму, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, остеоартриту, спондилоартриту, вертебрального больового синдрому, несуглобового ревматизму;
    • гострих нападів подагри;
    • ниркової та біліарної колік;
    • болю та набряку після травм і операцій;
    • тяжких нападів мігрені.

    Препарат при введенні у вигляді внутрішньовенних інфузій призначений для лікування або профілактики післяопераційного болю.

    Протипоказання

    • Відома гіперчутливість до діючої речовини, метабісульфіту або до будь-яких інших компонентів препарату.
    • Алергічна реакція на інші нестероїдні протизапальні засоби, наприклад, ацетилсаліцилову кислоту, ібупрофен, яка може виражатися нападами астми, ринітом, висипами на шкірі, набряком обличчя.
    • Активна виразка шлунка або кишечнику, кровотеча або перфорація.
    • Тяжка форма печінкової або ниркової недостатності.
    • Застійна серцева недостатність (NYHA ІІ-ІV).
    • III триместр вагітності.
    • Період годування груддю.
    • Дитячий вік до 18 років.
    • Ішемічна хвороба серця у пацієнтів, які мають стенокардію, перенесли інфаркт міокарда.
    • Цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних атак.
    • Захворювання периферичних артерій.
    • Лікування періопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні (або використання апарату штучного кровообігу).

    Спосіб застосування та дози

    Препарат слід застосовувати у найменших ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.

    Препарат Наклофен, розчин для ін’єкцій, не застосовувати більше ніж 2 дні; у разі необхідності лікування можна продовжити таблетками або супозиторіями Наклофен.

    Внутрішньом ‘ язова ін ‘ єкція

    З метою попередження пошкодження нервових або інших тканин у місці внутрішньом’ язової

    ін’ єкції потрібно виконувати наступні правила.

    Доза зазвичай становить 1 ампулу 75 мг на добу шляхом глибокої ін’ єкції у верхній зовнішній сектор великого сідничного м’ яза. У тяжких випадках (наприклад, коліки) добову дозу можна збільшити до

    2 ін’ єкцій по 75 мг, між якими дотримують інтервал у кілька годин (по 1 ін’ єкції у кожну сідницю). У якості альтернативи 1 ампулу по 75 мг можна комбінувати з іншими лікарськими формами препарату Наклофен (наприклад, таблетками, супозиторіями) до загальної максимальної добової дози 150 мг.

    В умовах нападу мігрені клінічний досвід обмежений випадками з початковим застосуванням

    1 ампули 75 мг, дозу вводять при можливості одразу ж після застосування супозиторіїв по 100 мг у той же самий день (при необхідності). Загальна добова доза не має перевищувати 175 мг у 1 день.

    Внутрішньовенні інфузії

    Наклофен, розчин для ін’ єкцій, не слід вводити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції.

    Безпосередньо перед початком внутрішньовенної інфузії Наклофен, залежно від необхідної її тривалості, слід розвести у 100 ─500 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози, буферизованого розчином бікарбонату натрію для ін’єкції (0,5 мл 8,4% розчину або 1 мл 4,2%). Застосовувати можна тільки прозорі розчини.

    Наклофен, розчин для ін’єкцій, не слід вводити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції.

    Рекомендовані два альтернативні режими дозування препарату Наклофен, розчину для ін’єкцій. Для лікування помірного і тяжкого післяопераційного болю 75 мг необхідно вводити безперервно від

    30 хвилин до 2 годин. У разі необхідності лікування можна повторити через 4─6 годин, але доза не має перевищувати 150 мг протягом будь-якого періоду у 24 години.

    Для профілактики післяопераційного болю через 15 хвилин─1 годину після хірургічного втручання потрібно ввести навантажувальну дозу 25─50 мг, після цього необхідно застосувати безперервну інфузію приблизно 5 мг/годину до максимальної добової дози 150 мг.

    Побічні реакції

    Побічні ефекти, що можуть виникнути під час застосування диклофенаку, класифіковані у наступні групи згідно з їх частотою:

    • дуже часто >1/10
    • часто >1/100, < 1/10
    • нечасто >1/1 000, <1/100
    • рідко >1/10 000, < 1/1 000
    • дуже рідко <1/10 000, включаючи окремі випадки.

    Інфекції та інвазії:

    дуже рідко: абсцес у місці ін’єкції.

    Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи:

    • дуже рідко: тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія (включаючи гемолітичну та апластичну анемії), агранулоцитоз.

    Порушення з боку імунної системи:

    • рідко: гіперчутливість, анафілактичні та псевдоанафілактичні реакції (включаючи артеріальну гіпотензію та шок);
    • дуже рідко: ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).

    Психічні розлади:

    • дуже рідко: дезорієнтація, депресія, інсомнія, нічні кошмари, дратівливість, психічні розлади, втомлюваність, відчуття тривоги.

    Порушення з боку нервової системи:

    • часто: головний біль, запаморочення;

    — рідко: сонливість;

    — дуже рідко: парестезія, порушення пам’яті, судоми, тривожність, тремор, асептичний менінгіт, розлад відчуття смаку, інсульт, порушення відчуття при дотику.

    Порушення з боку органів зору:

    дуже рідко: розлад зору, затуманення зору, диплопія.

    Порушення з боку органів слуху та лабіринту:

    • часто: вертиго;
    • дуже рідко: дзвін у вухах, порушення слуху.

    Порушення з боку серцево- судинної системи:

    дуже рідко: артеріальна гіпертензія, васкуліт, відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда.

    Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення:

    • рідко: астма (включаючи диспное), бронхоспазм;
    • дуже рідко: пневмоніт.

    Порушення з боку травного тракту:

    • часто: нудота, блювання, діарея, диспепсія, абдомінальний біль, метеоризм, анорексія;
    • рідко: гастрит, гастроінтестинальні кровотечі, блювання з домішками крові, геморагічна діарея, мелена, виразка шлунка або кишечнику (з кровотечею або без неї, перфорації);
    • дуже рідко: коліт (включаючи геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, стоматит, глосит, глотковий розлад подібних до діафрагми інтестинальних стриктур, панкреатит.

    Гепатобіліарні розлади:

    • часто: збільшення рівня трансаміназ;
    • рідко: гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки;
    • дуже рідко: миттєвий гепатит, гепатонекроз, печінкова недостатність, холестаз.

    В окремих випадках — фульмінантний гепатит.

    Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:

    • часто: висипи;
    • рідко: кропив’янка;
    • дуже рідко: бульозне висипання, екзема, еритема, різні види еритем, синдром Стівенса- Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, втрата волосся, реакція фоточутливості, пурпура, алергічна пурпура, свербіж.

    Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів:

    дуже рідко: гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, нирковий папілярний некроз, затримка рідини, набряк..

    Загальні порушення та порушення у місці введення препарату:

    • часто: реакція на місці ін’єкції, біль, затвердіння;
    • рідко: набряк, некроз у місці ін’ єкції.

    Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда чи інсульту), пов’язаний із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні.

    Якщо матимуть місце тяжкі побічні ефекти─ лікування слід негайно припинити.

    Передозування

    Симптоми.

    Типова клінічна картина наслідків передозування диклофенаку відсутня. Передозування може спричинити такі симптоми, як блювання, гастроінтестинальна кровотеча, діарея, запаморочення, дзвін у вухах або судоми. У випадку тяжкого отруєння можлива гостра ниркова недостатність та ураження печінки.

    Лікування.

    Лікування гострого отруєння нестероїдними протизапальними засобами складається у першу чергу з підтримуючих заходів та симптоматичного лікування. Підтримуючі заходи та симптоматичне лікування необхідні для усунення таких ускладнень, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, гастроінтестинальні порушення, пригнічення дихання та депресія.

    Особливі заходи, такі як форсований діурез, діаліз або гемоперфузія, не можуть гарантувати виведення нестероїдних протизапальних засобів внаслідок їх високого зв’язування з протеїнами плазми крові та інтенсивним метаболізмом.

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Вагітність

    Застосування диклофенаку під час вагітності не вивчалося. Наклофен не слід застосовувати під час перших двох триместрів вагітності за винятком тих випадків, коли потенційна користь для матері перевищує ризик для плода. Як і з іншими нестероїдними протизапальними засобами, застосування під час III триместру вагітності протипоказане внаслідок можливого розвитку відсутності скорочення матки та/або передчасного закриття артеріального протоку.

    Період годування груддю

    Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, диклофенак екскретується у грудне молоко у невеликій кількості. Таким чином, щоб уникнути небажаного впливу на немовля, Наклофен не слід застосовувати під час годування груддю.

    Фертильність

    Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, Наклофен може вплинути на фертильність жінки. Препарат не рекомендують жінкам, які планують завагітніти. Жінки, які мають ускладнення з заплідненням, або ті, хто проходив обстеження внаслідок інфертильності, мають припинити застосування препарату Наклофен.

    Діти.

    Внаслідок значного впливу препарату Наклофен у даній лікарській формі розчину для ін’єкцій не застосовують дітям віком до18 років.

    Особливості застосування

    При застосуванні всіх нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) шлунково-кишкова кровотеча, виразки або перфорації можуть бути смертельними і можуть виникати у будь-який період часу впродовж лікування, з або без попереджувальних симптомів або серйозних шлунково-кишкових явищ в анамнезі. У хворих літнього віку ці явища мають зазвичай серйозніші наслідки. У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі у хворих, які отримують Наклофен, цей лікарський засіб необхідно відмінити. Дуже рідко у зв’язку із застосуванням НПЗЗ, включаючи Наклофен, спостерігалися серйозні реакції з боку шкіри, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів існує на початку курсу лікування, у більшості випадків поява цих реакцій відбувається у межах першого місяця лікування. Застосування препарату Наклофен слід припинити при першій появі висипу на шкірі, уражень слизових оболонок або будь-яких інших ознак гіперчутливості.

    Як і при застосуванні інших НПЗЗ, рідко без попередньої експозиції диклофенаку можуть також виникнути алергічні реакції, у тому числі анафілактичні/анафілактоїдні. Метабісульфіт натрію у розчині для ін’єкцій також може призвести до окремих тяжких реакцій гіперчутливості та бронхоспазму.

    НПЗЗ можуть збільшити ризик виникнення серйозних серцево-судинних тромботичних явищ, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть виявитися летальними, у зв’язку з чим Наклофен не рекомендується застосовувати для лікування післяопераційного болю під час операції з аортокоронарного шунтування.

    Як і інші НПЗЗ, Наклофен завдяки своїм фармакодинамічним властивостям може маскувати ознаки і симптоми інфекції.

    Застереження

    Загальні

    Слід уникати застосування препарату Наклофен із системними НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, через відсутність будь-якої синергічної користі і можливості розвитку додаткових побічних ефектів.

    Слід бути обережними при призначенні препарату особам літнього віку. Зокрема, для людей літнього віку зі слабким здоров’ям та для пацієнтів із низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози.

    • Астма в анамнезі

    У хворих на бронхіальну астму, сезонний алергічний риніт, набряк слизової оболонки носа (тобто назальні поліпи), хронічні обструктивні захворювання легень або хронічні інфекції дихальних шляхів (особливо пов’язані із алергічними подібними до ринітів симптомами) частіше за інших виникають реакції на НПЗЗ, схожі на загострення астми (які також пов’язані з переносимістю аналгетиків/аналгетичної астми), набряк Квінке або кропив’янка. У зв’язку з цим таким хворим рекомендовані спеціальні застережні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується хворих на алергію на інші речовини, наприклад, зі шкірними реакціями, свербежем або кропив’янкою. Особливі застереження рекомендуються у випадку, коли Наклофен застосовується парентерально пацієнтам із бронхіальною астмою, оскільки симптоми можуть загострюватися.

    • Вплив на травний тракт

    Як і при застосуванні інших НПЗЗ, при призначенні препарату Наклофен пацієнтам із симптомами, що свідчать про порушення з боку травного тракту або з анамнезом, що передбачає наявність виразки шлунка або кишечнику, кровотечі або перфорації, обов’язковим є медичний нагляд і особлива обережність. Ризик виникнення кровотечі у травному тракті збільшується з підвищенням дози і у хворих з виразкою в анамнезі, особливо з ускладненнями у вигляді кровотечі або перфорації та у людей літнього віку. Щоб знизити ризик токсичного впливу на травний тракт у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо з ускладненнями у вигляді кровотечі або перфорації, та у людей літнього віку лікування починають та підтримують найнижчими ефективними дозами.

    Для таких пацієнтів, а також хворих, які потребують супутнього застосування лікарських засобів, що містять низькі дози ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, які, ймовірно, підвищують ризик небажаної дії на травний тракт, слід розглянути питання про застосування комбінованої терапії з застосуванням захисних засобів (наприклад, інгібіторів протонного насоса або мізопростолу).

    Пацієнти із шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо літнього віку, мають повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо кровотечі у травному тракті). Застереження також потрібні для хворих, які отримують супутні ліки, що можуть підвищити ризик виникнення виразки або кровотечі, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти, антитромботичні засоби або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.

    Наклофен необхідно з обережністю призначати хворим, в анамнезі яких є запальні захворювання кишечнику, такі як хвороба Крона або неспецифічні виразкові коліти, та встановлювати ретельний медичний нагляд і відповідні застережні заходи, у зв’язку з тим, що їх стан може загострюватися.

    • Вплив на печінку

    Ретельний медичний нагляд потрібен у випадку, коли Наклофен призначають пацієнтам з ураженою функцією печінки, оскільки їх стан може загостритися. Як і при застосуванні інших НПЗЗ, рівень одного і більше печінкових ензимів може підвищуватися. Під час довгострокового лікування препаратом Наклофен (таблетками або супозиторіями) потрібен регулярний нагляд за функціями печінки у якості застережних заходів. Якщо порушення функції печінки зберігаються або погіршуються, якщо клінічні ознаки або симптоми можуть бути пов’язані з прогресуючими захворюваннями печінки або якщо спостерігаються інші прояви (наприклад, еозинофілія, висипання), застосування препарату Наклофен слід припинити. Перебіг захворювань, таких як гепатити, може проходити без продромальних симптомів.

    Застереження необхідні у випадку, коли Наклофен застосовується у пацієнтів з печінковою порфірією через імовірність провокації нападу.

    • Вплив на нирки

    Оскільки при лікуванні НПЗЗ повідомлялося про затримку рідини та набряк, особливу увагу слід приділити хворим із порушенням функції серця або нирок (у т. ч. функціональною нирковою недостатністю на фоні гіповолемії, нефротичного синдрому, вовчакової нефропатії та декомпенсованого цирозу печінки), артеріальну гіпертензією в анамнезі, хворим літнього віку, хворим, які отримують супутню терапію діуретиками або препаратами, що суттєво впливають на ниркову функцію, та для пацієнтів із суттєвим зниженням позаклітинного об’єму рідини з будь-якої причини, наприклад, до або після серйозного хірургічного втручання. У таких випадках як застережний захід рекомендується моніторинг ниркової функції. Припинення терапії зазвичай зумовлює повернення до стану, який передував лікуванню.

    • Вплив на гематологічні показники

    При тривалому застосуванні препарату, як і інших НПЗЗ, рекомендується моніторинг аналізу крові.

    Як і інші НПЗЗ, Наклофен може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно наглядати за хворими з порушеннями гемостазу.

    Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти

    Відповідний моніторинг та порада необхідні для пацієнтів із наявністю в анамнезі артеріальної гіпертензії та/чи легкої-помірної серцевої недостатності з застійними явищами, оскільки були повідомлення про затримку рідини та набряк у зв’язку з терапією неселективними нестероїдними протизапальними препаратами (NSAID).

    Клінічне дослідження та епідеміологічні дані вказують на те, що застосування диклофенаку, особливо у великих дозах (150 мг щоденно) та при довготривалому лікуванні, може асоціюватись з дещо підвищеним ризиком тромботичних явищ з боку артерій (наприклад, ризик інфаркту міокарда або інсульту).

    Призначати диклофенак пацієнтам зі значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (таких як гіпертонія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна лише після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати зі збільшенням дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати якомога коротший період та у найнижчій ефективній дозі. Слід періодично переглядати потребу пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповідь на терапію. З обережністю застосовувати пацієнтам віком понад 65 років.

    Пацієнти з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, серцевою недостатністю з застійними явищами, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/чи цереброваскулярною хворобою, повинні приймати диклофенак тільки після зваженого рішення про це.

    Особливі застереження щодо неактивних інгредієнтів

    Метабісульфіти можуть викликати реакції алергічного типу, включаючи анафілактичні симптоми та бронхоспазм у чутливих людей, особливо у тих, хто має в анамнезі астму та алергію.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

    Пацієнти, у яких під час лікування препаратом Наклофен спостерігаються порушення зору, запаморочення, вертиго, сонливість або інші порушення з боку центральної нервової системи, мають утримуватися від керування автотранспортом та роботи з механізмами.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    Нижче наведені взаємодії, що спостерігалися із застосуванням препарату Наклофен, розчину для ін’єкцій, та/або інших лікарських форм диклофенаку.

    Літій: за умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрації літію у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівнів літію у сироватці крові.

    Дигоксин: за умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрації дигоксину у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівнів дигоксину у сироватці крові.

    Діуретики та антигіпертензивні засоби: як і інші НПЗЗ, супутнє застосування диклофенаку з діуретиками або антигіпертензивними засобами (наприклад, бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) можуть призвести до зниження їх антигіпертензивного впливу. Таким чином, подібну комбінацію застосовують із застереженням, а пацієнти, особливо особи літнього віку, повинні перебувати під ретельним наглядом щодо артеріального тиску. Пацієнти мають отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг ниркової функції після початку супутньої терапії та на регулярній основі після неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ внаслідок збільшення ризику нефротоксичності. Супутнє лікування з препаратами калію може бути пов’язане з збільшенням рівнів калію у сироватці крові, що вимагає перебування хворих під постійним контролем.

    Інші НПЗЗ та кортикостероїди: супутнє введення диклофенаку та інших системних НПЗС або кортикостероїдів може підвищити частоту побічних реакцій з боку травного тракту.

    Антикоагулянти та антитромботичні засоби: рекомендується вжити застережні заходи, оскільки супутнє введення може підвищити ризик кровотечі. Хоча клінічні дослідження не свідчать про вплив диклофенаку на активність антикоагулянтів, існують окремі дані про збільшення ризику кровотечі у пацієнтів, які отримують диклофенак та антикоагулянти одночасно. Тому рекомендований ретельний моніторинг таких пацієнтів.

    Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs): супутнє введення системних НПЗЗ та SSRIs може підвищити ризик кровотечі у травному тракті.

    Антидіабетичні препарати: клінічні дослідження показали, що диклофенак може застосовуватися разом із пероральними антидіабетичними засобами без впливу на їх клінічну дію. Однак відомі окремі випадки як із гіпоглікемічним, так і гіперглікемічним впливом, що потребують зміни дозування антидіабетичних засобів під час лікування диклофенаком. Такі стани потребують моніторингу рівнів глюкози в крові, що є застережним заходом під час супутньої терапії.

    Колестипол та холестирамін: одночасне застосування диклофенаку та колестиполу або холестираміну зменшує всмоктування диклофенаку приблизно на 30% та 60% відповідно. Препарати слід приймати з інтервалом у кілька годин.

    Препарати, які стимулюють ферменти, що метаболізують лікарські засоби: препарати, які стимулюють ферменти, наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фентоїн, звіробій (Hypericum perforatum) тощо, теоретично здатні зменшувати концентрації диклофенаку у плазмі крові.

    Метотрексат: при введенні НПЗЗ менше ніж за 24 години до або після лікування метотрексатом рекомендується бути обережними, оскільки може зростати концентрація метотрексату у крові і збільшуватися токсичність цієї речовини.

    Циклоспорин та такролімус: диклофенак, як і інші НПЗЗ, може збільшувати нефротоксичність циклоспорину через вплив на простагландини нирок. Такий ризик виникає при лікуванні такролімусом. У зв’язку з цим його слід застосовувати у нижчих дозах, ніж у хворих, які циклоспорин не отримують.

    Антибактеріальні хінолони: існують окремі дані щодо судом, які можуть бути результатом супутнього застосування хінолонів та НПЗЗ.

    Фармакологічні властивості

    Фармакодинаміка.

    Наклофен містить диклофенак натрію, нестероїдну сполуку з вираженими протиревматичними, протизапальними, знеболювальними та жарознижувальними властивостями. Пригнічення біосинтезу простагландинів, яке було продемонстроване в експериментах, вважається основним механізмом його дії. Простагландини відіграють важливу роль у виникненні запалення, болю та пропасниці.

    При ревматичних захворюваннях протизапальні та знеболювальні властивості препарату обумовлюють клінічну відповідь, яка характеризується вираженим зникненням ознак та симптомів: болю у стані спокою та під час руху, вранішньої ригідності та набряку суглобів, також помітне покращання функцій.

    Наклофен здатен посилити виражений знеболювальний вплив на помірний та тяжкий біль неревматичного походження протягом 15–30 хвилин.

    Наклофен продемонстрував також суттєвий вплив на напади мігрені.

    При посттравматичних та післяопераційних станах із наявністю запалення Наклофен швидко полегшує спонтанний біль та біль під час руху і зменшує набряки, спричинені запаленням та ранами.

    Якщо препарат застосовують одночасно з опіоїдними знеболювальними засобами для зняття післяопераційного болю, «Наклофен» суттєво зменшує їх необхідність.

    Наклофен, розчин для ін’єкцій в ампулах, особливо потрібен для початку лікування запальних та дегенеративних ревматичних хвороб та больового стану внаслідок запалення неревматичного походження.

    Фармакокінетика.

    Максимальна концентрація у сироватці крові розвивається через 30 хвилин.

    99% диклофенаку зв’язується з білками плазми крові, переважно з альбумінами.

    Диклофенак легко проникає у синовіальну рідину, де його концентрація становить 60–70% від рівня у сироватці крові. Через 3–6 годин концентрація препарату та його метаболітів у синовіальній рідині вища, ніж концентрація у сироватці крові. Із синовіальної рідини диклофенак виводиться значно повільніше, ніж із сироватки крові.

    Період біологічного напіввиведення диклофенаку становить 1–2 години. При незначній нирковій або печінковій недостатності він не змінюється.

    Практично весь диклофенак метаболізується у печінці, переважно завдяки гідроксилюванню і метоксилюванню. Приблизно 70% диклофенаку виводиться із сечею у вигляді фармакологічно неактивних метаболітів. Лише 1% препарату виводиться у неметаболізованому стані. Решта метаболітів виводиться із жовчю та калом.

    У людей літнього віку не відбувається значних змін в абсорбції, розподілі, метаболізмі та виведенні диклофенаку.

    Фармацевтичні характеристики

    Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або злегка жовтуватого кольору розчин, практично без механічних домішок.

    Несумісність.

    Не рекомендується в одному шприці змішувати цей препарат з іншими лікарськими засобами.

    Термін придатності.

    5 років.

    Умови зберігання

    Зберігати при температурі не вище 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.

    Упаковка

    По 3 мл розчину для ін’єкцій в ампулах, маркованих червоною крапкою або червоною крапкою та синім кільцем; по 5 ампул у пластиковому блістері у картонній коробці.

    Категорія відпуску

    За рецептом.

    Виробник.

    КРКА, д.д., Ново место, Словенія

    Місцезнаходження

    Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія.

    Наклофен (Naklofen)

    ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

    Затверджено МОЗ Украiни від 2015-06-24 р. № 373. Р.п. № UA/3480/04/01

    Склад

    діюча речовина: 1 супозиторій містить диклофенаку натрію — 50 мг;

    допоміжні речовини: твердий жир.

    Лікарська форма

    Супозиторії.

    Фармакотерапевтична група

    Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Диклофенак.

    Код АТС М01А В05.

    Клінічні характеристики

    Показання

    Захворювання, лікування яких потребує протизапальної і/або знеболювальної дії:

    • запальні і дегенеративні ревматичні захворювання: ревматоїдний артрит, серонегативний спондилоартрит, хронічний ювенільний артрит, інші артрити, больові синдроми з боку хребта;
    • гострий напад подагри;
    • ревматичні захворювання позасуглобових м'яких тканин;
    • запальні та болісні стани скелетно-м’язової системи.

    Як знеболювальний препарат Наклофен застосовується при первинній дисменореї, при посттравматичних та післяопераційних больових синдромах, при різних стоматологічних процедурах, після хірургічних втручань.

    Протипоказання.

  • Підвищена чутливість до будь-яких інгредієнтів цього препарату, саліцилатів або інших нестероїдних протизапальних засобів, яка проявляється у вигляді бронхіальної астми, кропив'янки і риніту.
  • Виразка шлунка і дванадцятипалої кишки в активній формі, шлунково-кишкова кровотеча або перфорація.
  • Пацієнти з запальними ураженнями та кровотечею в аноректальній зоні.
  • Тяжка серцева, ниркова та печінкова недостатність.
  • Застійна серцева недостатність (NYHA ІІ-ІV).
  • Ішемічна хвороба серця у пацієнтів, які мають стенокардію, перенесений інфаркт міокарда.
  • Захворювання периферичних артерій.
  • Цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних атак.
  • Лікування періопераційного болю при аорто-коронарному шунтуванні (або використання апарату штучного кровообігу).
  • III триместр вагітності та період годування груддю.
  • Супозиторії не призначені для лікування дітей.
  • Спосіб застосування та дози

    Дорослим пацієнтам, які погано переносять пероральний прийом таблетованих форм, слід застосовувати супозиторії у відповідних дозах. Лікування може проводитись із застосуванням однієї лікарської форми чи у комбінації, із розрахунку на добову дозу 150 мг.

    Необхідно застосовувати мінімально ефективну дозу та, якщо можливо, протягом мінімального терміну.

    Початкова доза становить 100 мг-150 мг диклофенаку на добу залежно від тяжкості захворювання, тобто по 1 супозиторію 2–3 рази на добу. Підтримуюча доза становить 100 мг диклофенаку на добу, тобто по 1 супозиторію двічі на добу.

    При первинній дисменореї добову дозу підбирають індивідуально, вона становить від 50 до

    150 мг. Початкова доза може бути від 50 до 100 мг, але за необхідності її можна ненадовго збільшити (до 200 мг). Застосування препарату слід розпочинати якомога раніше після виникнення перших больових симптомів. Термін лікування препаратом становить декілька днів і залежить від динаміки регресії симптомів.

    При лікуванні ювенільного ревматоїдного артриту добову дозу можна збільшити до 3 мг/кг, що є максимальною добовою дозою,і вона не повинна перевищувати 150 мг на добу.

    Препарат слід застосовувати у найменших ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.

    Спосіб застосування супозиторіїв.

    Супозиторії треба вводити у пряму кишку якомога глибше, бажано після очищення кишечнику. Супозиторії не слід ділити на частини, оскільки подібна зміна способу застосування препарату може призвести до порушення розподілу активної речовини.

    Побічні реакції.

    Побічні ефекти, що можуть виникнути під час застосування диклофенаку, класифіковані в наступні групи згідно з їх частотою:

    • дуже часто >1/10
    • часто >1/100, < 1/10
    • нечасто >1/1 000, <1/100
    • рідко >1/10 000, < 1/1 000
    • дуже рідко <1/10 000, включаючи окремі випадки.

    Порушення з боку органів чуття:

    • дуже рідко: зорові порушення, затуманення зору, диплопія, дзвін у вухах, розлади слуху
    • часто: вертиго.

    Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини:

    • часто: висипи;
    • рідко: кропив'янка;
    • дуже рідко: висипи у вигляді пухирів, екзема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, випадіння волосся, реакції фоточутливості; пурпура, у т. ч. алергічна, свербіж.

    Порушення з боку травного тракту:

    • часто: нудота, діарея, запор, абдомінальний біль, диспепсія, метеоризм, блювання, анорексія;
    • рідко: гастрит, шлунково-кишкова кровотеча (криваве блювання, мелена, діарея з домішками крові), виразка шлунка і кишечнику, що супроводжується або не супроводжуються кровотечею чи перфорацією;
    • окремі випадки: неспецифічний геморагічний коліт, рецидив або погіршення виразкового коліту чи хвороба Крона, стоматит, глосит, порушення функції стравоходу, діафрагмоподібний стеноз кишечнику, панкреатит.

    Порушення з боку печінки та жовчного міхура:

    • часто: підвищення рівня трансаміназ;
    • рідко: жовтяниця, безсимптомний гепатит, гострий гепатит, хронічний активний гепатит, гепатоцелюлярний некроз і холестаз;
    • окремі випадки: фулмінантний гепатит.

    Порушення з боку нервової системи:

    • часто: головний біль, запаморочення;
    • рідко: запаморочення, депресія, безсоння, втома, відчуття тривоги, дратівливість, сонливість, парестезії, порушення пам’яті, судоми, тремор, асептичний менінгіт, розлади смаку, інсульт.

    Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів:

    — рідко: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність, гематурія;

    • окремі випадки: інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, некротичний папіліт, протеїнурія, затримка рідини та набряк.

    Порушення з боку імунної системи:

    • рідко: висип, екзантема, реакції гіперчутливості, анафілактичні та анафілактоїдні реакції (включаючи артеріальну гіпотензію і шок);
    • дуже рідко: свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).

    Порушення з боку серцево-судинної системи:

    • дуже рідко: відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, васкуліт.

    Порушення з боку системи крові та лімфатичної систем:

    • дуже рідко: тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, агранулоцитоз.

    Психічні порушення:

    • дуже рідко: дезорієнтація, депресія, безсоння, дратівливість, нічні кошмари, психотичні порушення.

    Порушення з боку дихальної системи:

    • рідко: астма (включаючи задишку), бронхоспазм;
    • дуже рідко: пневмоніт.

    Порушення в місці введення:

    • часто: подразнення;
    • рідко: набряк.

    Якщо матимуть місце тяжкі побічні ефекти, то лікування слід припинити.

    Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда чи інсульт), пов’язаний із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні.

    Передозування

    При лікуванні лише супозиторіями передозування малоімовірне. Крім нудоти, блювання, діареї, епігастрального болю, запаморочення, шуму у вухах і дратівливості, також можуть з'явитись криваве блювання, мелена, розлади свідомості, пригнічення дихання, судоми і ниркова недостатність, шлунково-кишкові кровотечі. Проводиться симптоматичне та підтримуюче лікування. Це стосується лікування таких проявів, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, пригнічення дихання. Малоімовірно, що такі специфічні лікувальні заходи, як форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія будуть ефективними для виведення НПЗП, оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою зв'язуються з білками крові і піддаються інтенсивному метаболізму.

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Хоча диклофенак не чинить тератогенної дії, але при його застосуванні вагітними жінками рекомендується ретельно зважувати потенційні переваги лікування і ризик для плоду.

    Диклофенак не рекомендується застосовувати протягом останнього триместру вагітності та в період годування груддю.

    Діти.

    Супозиторії не призначені для лікування дітей.

    Особливості застосування.

    Для всіх НПЗП характерні шлунково-кишкові кровотечі, виразки та перфорації, які могли бути фатальними та спостерігатись у період лікування на фоні попереджувальних симптомів або за їх відсутності, або у пацієнтів з серйозними шлунково-кишковими явищами в анамнезі. Загалом, такі явища найнебезпечніші для пацієнтів літнього віку. В окремих випадках, коли у пацієнтів, які застосовують Наклофен, розвиваються ці ускладнення, препарат потрібно відмінити.

    Протягом терапії препаратом потрібне пильне медичне спостереження за пацієнтами із симптомами, що вказують на захворювання шлунково-кишкового тракту або мають в анамнезі дані про виразкову хворобу шлунка або дванадцятипалої кишки; хворим на виразковий коліт або хворобу Крона, а також пацієнтів з порушеннями функції печінки.

    Для зменшення ризику токсичного впливу на шлунково-кишковий тракт у пацієнтів із виразкою в анамнезі, зокрема ускладненою кровотечею та перфорацією, а також у пацієнтів літнього віку лікування слід розпочинати із найменшої ефективної дози та дотримуватися її в подальшому.

    Завдяки своїм фармакодинамічним властивостям, Наклофен, як і інші НПЗП, може маскувати ознаки і симптоми, характерні для інфекційно-запальних захворювань. Пропасниця сама по собі не є показанням до застосування препарату.

    Для пацієнтів, які отримують супутню терапію ацетилсаліциловою кислотою або іншими лікарськими засобами, що можуть посилити ризик розвитку побічних ефектів, треба розглянути питання щодо комбінованої терапії захисними засобами (наприклад, інгібіторами протонного насоса). У пацієнтів, які отримують супутню терапію системними кортикостероїдами, може підвищитись частота небажаних гастроінтестинальних ефектів, а при сумісному застосуванні з антикоагулянтами чи протитромбоцитарними засобами існує ризик виникнення кровотечі. Необхідно утримуватись від сумісного застосування Наклофену з іншими НПЗП, включаючи інгібітори циклооксигенази-2.

    НПЗП можуть збільшити ризик виникнення серйозних серцево-судинних тромботичних явищ, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть виявитися летальними, у зв'язку з чим Наклофен не рекомендується для лікування післяопераційного болю під час операції з аортокоронарного шунтування.

    У зв'язку із застосуванням НПЗП, включаючи Наклофен, дуже рідко повідомлялося про тяжкі, навіть фатальні, шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик цих реакцій існує на початку терапії, а розвиток цих реакцій спостерігається у більшості випадків у перший місяць лікування. Наклофен слід відмінити при перших проявах шкірного висипу, виразок слизової оболонки або будь-яких інших проявах гіперчутливості.

    У пацієнтів з астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа, хронічними обструктивними захворюваннями легенів чи хронічними інфекціями дихального тракту, алергічні реакції на НПЗП відмічаються частіше, ніж у інших пацієнтів. Отже, при лікуванні таких пацієнтів потрібна особлива обережність.

    Як і при лікуванні іншими НПЗП, може підвищуватися рівень одного або декількох печінкових ферментів. При тривалій терапії Наклофеном показано регулярне дослідження функції печінки. Якщо порушення з боку функціональних показників печінки зберігаються або посилюються або якщо розвиваються ознаки чи симптоми, що вказують на захворювання печінки, а також у тому разі, коли виникають інші побічні явища (наприклад, еозинофілія, висипи тощо), Наклофен слід відмінити. Гепатит при застосуванні препарату може виникнути без продромальних явищ. Обережність необхідна при призначенні Наклофену хворим із печінковою порфірією, оскільки препарат може провокувати напади порфірії.

    Оскільки простагландини відіграють важливу роль у підтриманні ниркового кровотоку, особлива обережність потрібна при лікуванні Наклофеном пацієнтів з порушеннями функції серця або нирок (у т.ч. функціональною нирковою недостатністю на фоні гіповолемії, нефротичного синдрому, вовчакової нефропатії та декомпенсованого цирозу печінки), пацієнтів з артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтів літнього віку, хворих, які застосовують діуретичні засоби, а також хворих, які мають значне зменшення об'єму циркулюючої плазми крові будь-якої етіології, наприклад, до і після масивних хірургічних втручань. У таких випадках під час застосування Наклофену як запобіжний захід рекомендується проводити регулярний контроль функції нирок. Після відміни препарату функція нирок, як правило, відновлюється до початкового рівня.

    При тривалій терапії Наклофеном, як і при застосуванні інших НПЗП, рекомендується контролювати стан периферичної крові.

    Наклофен, як і інші НПЗП, може тимчасово інгібувати агрегацію тромбоцитів. Тому пацієнтам з порушеннями гемостазу потрібен пильний лабораторний контроль.

    Необхідно з обережністю застосовувати препарат пацієнтам літнього віку. Особливо це стосується ослаблених пацієнтів або пацієнтів з низькою масою тіла; їм рекомендується призначати Наклофен у мінімальній ефективній дозі.

    Наклофен, як й інші НПЗП, може гальмувати дію діуретичних та гіпотензивних засобів (β-блокатори, інгібітори АПФ). Тому пацієнтам, особливо літнім, цю комбінацію необхідно призначати з обережністю та періодично контролювати артеріальний тиск. Пацієнти повинні отримувати оптимальне надходження рідини в організм після початку та періодично під час супутньої терапії, особливо при призначенні діуретичних засобів і інгібіторів АПФ, необхідно контролювати функцію нирок. Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків може призводити до підвищення рівня калію у сироватці крові (у випадку застосування такої комбінації лікарських засобів цей показник слід регулярно контролювати).

    Призначати диклофенак пацієнтам із значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (наприклад, гіпертонія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна лише після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати із збільшенням дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати якомога коротший період та у найнижчій ефективній дозі. Слід періодично переглядати потреби пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповідь на терапію. З обережністю застосовувати у пацієнтів старше 65 років.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

    Пацієнтам, у яких під час терапії Наклофеном виникають запаморочення або інші неприємні відчуття з боку центральної нервової системи, включаючи порушення зору, не слід керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    Наклофен може підвищувати концентрації літію та дигоксину у плазмі крові.

    Діуретичні та гіпотензивні засоби. Наклофен, як й інші НПЗП, може гальмувати дію діуретичних та гіпотензивних засобів (β-блокатори, інгібітори АПФ).

    НПЗП та кортикостероїди. Одночасне системне застосування НПЗП та кортикостероїдів може збільшувати частоту побічних реакцій.

    Антикоагулянти та протитромбоцитарні засоби. Хоча у клінічних дослідженнях не було встановлено впливу диклофенаку на дію антикоагулянтів, існують окремі повідомлення про підвищення ризику кровотеч у пацієнтів, які одночасно застосовували диклофенак і ці препарати. Тому, у випадку такого поєднання лікарських засобів, рекомендується пильне і регулярне спостереження за пацієнтами.

    Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

    Супутнє застосування НПЗП та СІЗЗС може збільшувати ризик шлунково-кишкових кровотеч.

    Протидіабетичні препарати. У клінічних дослідженнях встановлено, що диклофенак може застосовуватися сумісно з пероральними протидіабетичними засобами і не змінювати їх лікувальної дії. Проте є деякі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що обумовлювало необхідність зміни дози цукрознижувальних препаратів під час застосування диклофенаку. З цієї причини рекомендовано під час терапії контролювати рівень глюкози в крові.

    Колестипол та холистерамін. Одночасне застосування диклофенаку та колестиполу або холестираміну зменшує всмоктування диклофенаку приблизно на 30% та 60% відповідно. Препарати слід приймати з інтервалом у декілька годин.

    Препарати, які стимулюють ферменти, що метаболізують лікарські засоби. Препарати, які стимулюють ферменти, наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фентоїн, звіробій (Hypericum perforatum) та інші, теоретично здатні зменшувати концентрації диклофенаку у плазмі крові.

    Метотрексат. Слід бути обережними, призначаючи НПЗП менше ніж за 24 години до або після застосування метотрексату, оскільки у таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові і посилюватися його токсична дія.

    Циклоспорин. Вплив НПЗП на синтез простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину. Тому препарат слід призначати у менших дозах, ніж ті, що призначалися б пацієнтам, які не приймають циклоспорин.

    Антибактеріальні засоби — похідні хінолону. Є поодинокі повідомлення про розвиток судом у хворих, які одночасно застосовували похідні хінолону та НПЗП.

    Фармакологічні властивості

    Фармакодинаміка.

    Диклофенак — це нестероїдний протизапальний препарат зі знеболювальними, протизапальними та антипіретичними властивостями. Він пригнічує активність циклооксигенази і тим самим синтез простагландинів. Протягом лікування диклофенаком зниження рівнів простагландинів спостерігалось в сечі, слизовій шлунка та синовіальній рідині.

    Цей препарат застосовується при лікуванні всіх форм ревматичних захворювань і для пригнічення болю різного походження.

    Фармакокінетика.

    Після ректального введення диклофенак швидко всмоктується. Максимальна концентрація у сироватці крові досягається через 1 годину. При лікуванні супозиторіями їжа не впливає на максимальну концентрацію диклофенаку у сироватці крові.

    99% диклофенаку зв'язується з білками плазми крові, переважно з альбумінами.

    Диклофенак легко проникає у синовіальну рідину, де його концентрація становить 60–70% від рівня у сироватці крові. Через 3–6 годин концентрація препарату та його метаболітів у синовіальній рідині вища, ніж концентрація в сироватці крові. Із синовіальної рідини диклофенак виводиться значно повільніше, ніж із сироватки крові.

    Період біологічного напіввиведення диклофенаку становить 1–2 години. При незначній нирковій або печінковій недостатності він не змінюється.

    Практично весь диклофенак метаболізується в печінці, переважно завдяки гідроксилюванню і метоксилюванню. Приблизно 70% диклофенаку виводиться із сечею у вигляді фармакологічно неактивних метаболітів. Лише 1% препарату виводиться в неметаболізованому стані. Решта метаболітів виводиться із жовчею та калом.

    У людей літнього віку не відбувається значних змін в абсорбції, розподілі, метаболізмі та виведенні диклофенаку.

    Фармацевтичні характеристики

    Основні фізико-хімічні властивості: супозиторії конічної форми, білого або світло-жовтого кольору.

    Термін придатності.

    5 років.

    Умови зберігання

    Зберігати при температурі не вище 25 °C. Зберігати в недоступному для дітей місці.

    Упаковка

    По 5 супозиторіїв у стрипі; по 2 стрипи у картонній коробці.

    Категорія відпуску

    За рецептом.

    Виробник.

    КРКА, д.д., Ново место, Словенія

    Місцезнаходження

    Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія.

    НАКЛОФЕН ДУО (NAKLOFEN® DUO)

    ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

    Затверджено МОЗ Украiни від 2017-04-27 р. № 476. Р.п. № UA/3480/06/01

    Склад

    діюча речовина: диклофенак;

    1 капсула містить 75 мг диклофенаку натрію (25 мг у вигляді гранул, стійких до дії шлункового соку, і 50 мг у вигляді гранул пролонгованого вивільнення);

    допоміжні речовини: цукор сферичний, гідроксипропілцелюлоза, гіпромелоза, магнію карбонат важкий, метакрилатного сополімеру дисперсія, триетилцитрат, тальк, титану діоксид (Е 171), натрію карбоксиметилцелюлоза, макрогол 6000, натрію гідроксид, амонійно-метакрилатний сополімер (тип А), амонійно-метакрилатний сополімер (тип В), індигокармін (Е 132), желатин.

    Лікарська форма

    Капсули.

    Фармакотерапевтична група

    Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби..

    Код АТС М01А В05.

    Клінічні характеристики

    Показання

    • Запальні ревматичні захворювання: ревматоїдний артрит, анкілозивний спондиліт, остеоартрит, спондилоартрит, больовий синдром різної локалізації, позасуглобовий ревматизм;
    • посттравматичний і післяопераційний біль, запальний процес і набряк;
    • больові та/або запальні стани у гінекології (наприклад первинна дисменорея, аднексит).

    Наклофен Дуо ефективний також при нападах мігрені.

    Протипоказання

    • Гіперчутливість до диклофенаку або до інших компонентів препарату.
    • Ішемічна хвороба серця у пацієнтів, які мають стенокардію, перенесений інфаркт міокарда.
    • Цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних атак.
    • Захворювання периферичних артерій.
    • Виразка шлунка і дванадцятипалої кишки в активній формі, шлунково-кишкова кровотеча або перфорація.
    • застійна серцева недостатність (NYHA ІІ-ІV).
    • Тяжка ниркова (кліренс креатиніну <30 мл/хв) або печінкова недостатність (клас С за Чайлд-П'ю, цироз або асцит).
    • Наклофен Дуо, подібно до інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), протипоказаний пацієнтам, у яких напади бронхіальної астми, кропив'янки або гострого риніту, поліпи носа та інші алергічні симптоми провокуються прийомом ацетилсаліцилової кислоти або інших препаратів, які мають здатність інгібувати простогландин-синтетазу.
    • Запальні захворювання кишечнику (хвороба Крона або виразковий коліт).
    • Лікування періопераційного болю при аорто-коронарному шунтуванні (або використання апарату штучного кровообігу).

    Спосіб застосування та дози.

    Рекомендована початкова доза препарату для дорослих становить 75–150 мг на добу (1–2 капсули Наклофену Дуо) залежно від вираженості симптомів захворювання. При тривалій терапії, як правило, достатнім є застосування 1 капсули Наклофену Дуо на добу. Якщо симптоми захворювання найбільш виражені протягом ночі або вранці, Наклофен Дуо необхідно застосовувати ввечері.

    Капсули слід ковтати цілими, запиваючи невеликою кількістю рідини, під час або одразу після їди.

    Препарат слід застосовувати у найменших ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.

    Побічні реакції

    Побічні ефекти, що можуть виникнути під час вживання диклофенаку, класифіковані у наступні групи згідно з їх частотою:

    • дуже часто (понад 10%),
    • часто (від 1% до 10%),
    • нечасто (від 0,1% до 1%),
    • рідко (від 0,01% до 0,1%),
    • дуже рідко (від 0,01%), включаючи окремі випадки.

    З боку травного тракту:

    • нечасто: нудота, діарея, запор, біль у животі, диспепсія, метеоризм;
    • рідко: шлунково-кишкова кровотеча (криваве блювання, мелена, діарея з домішками крові); виразки шлунка і кишечнику, що супроводжуються або не супроводжуються кровотечею або перфорацією; блювання; анорексія; гастрит;
    • окремі випадки: коліт (включаючи геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), стоматит, глосит, порушення функції стравоходу, діафрагмоподібний стеноз кишечнику, панкреатит.

    З боку гепатобіліарної системи:

    • рідко: жовтяниця, безсимптомний гепатит, гострий гепатит, хронічний активний гепатит, гепатоцелюлярний некроз і холестаз, підвищення рівня трансаміназ, розлади печінки, печінкова недостатність;
    • окремі випадки: фулмінантний гепатит.

    З боку нервової системи:

    • нечасто: головний біль, запаморочення;
    • рідко: дезорієнтація, нічні кошмари, психотичні порушення, парестезії, порушення пам'яті, судоми, занепокоєння, тремор, асептичний менінгіт, розлади смаку, інсульт, астма (включаючи задишку), депресія, безсоння, втомленість, відчуття тривоги, дратівливість, сонливість.

    З боку нирок і сечовивідних шляхів:

    • рідко: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність, гематурія, затримка рідини;
    • окремі випадки: інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, медулярний некроз нирки, протеїнурія, папілярний некроз.

    З боку імунної системи:

    • рідко: висип, екзантема;
    • дуже рідко: свербіж, кропив'янка;
    • окремі випадки: світлотоксичні реакції, гіперчутливість, анафілактичні реакції (включаючи бронхоспазм), ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя та анафілактичний шок) та анафілактоїдні реакції.

    З боку серцево-судинної системи:

    • нечасто: відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, васкуліт.

    Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність зазначалися при супутньому застосуванні терапії НСПЗП.

    Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда чи інсульт), пов’язаний із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні.

    З боку крові та лімфатичної системи:

    • окремі випадки: гемолітична анемія та апластична анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз.

    З боку органів зору:

    • нечасто: порушення зору, затуманення зору, диплопія.

    З боку органів слуху:

    • дуже часто: вертиго;
    • нечасто: шум у вухах, порушення слуху.

    З боку шкіри та підшкірної тканини:

    • дуже часто: шкірний висип;
    • часто: кропив'янка;
    • нечасто: бульозний висип, екзема, еритема, мультиформна еритема, синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, випадіння волосся, реакція фоточутливості, пурпура, алергічна пурпура, свербіж.

    З боку респіраторного тракту, органів грудної клітки та середостіння:

    • рідко: пневмоніт.

    Якщо матимуть місце важкі побічні ефекти, то лікування слід припинити.

    Передозування

    Клінічні ознаки гострого передозування проявляються з боку травного тракту, нирок, печінки і центральної нервової системи, а саме: нудота, блювання, діарея, епігастральний біль, запаморочення, дзвін у вухах і збудження, іноді — блювання з домішками крові, мелена, порушення свідомості, утруднене дихання, судоми і ниркова недостатність, ураження печінки можливі у випадку тяжкої інтоксикації.

    Специфічного антидоту немає. Лікування гострого отруєння НПЗЗ полягає у проведенні підтримуючої і симптоматичної терапії. Це стосується лікування таких проявів як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, шлунково-кишкові розлади, пригнічення дихання. Малоймовірно, що такі специфічні лікувальні заходи як форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія будуть ефективними для виведення НПЗЗ, включаючи диклофенак, оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою зв'язуються з білками крові і піддаються інтенсивному метаболізму. Після прийому потенційно токсичних доз може бути застосовано активоване вугілля, а після прийому потенційно небезпечних для життя доз — проведення знезараження шлунка (наприклад викликання блювання, промивання шлунка).

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Вагітність.

    Наклофен Дуо можна застосовувати у період І та ІІ триместрів вагітності лише тоді, коли потенційна користь для матері переважає ризик для плода. Лікарський засіб протипоказаний для застосування протягом ІІІ триместру вагітності.

    Годування груддю.

    Препарат протипоказаний у період годування груддю.

    Діти.

    Наклофен Дуо в капсулах не застосовують дітям через високий вміст активної речовини у капсулі.

    Особливості застосування

    У період лікування у будь-який час можуть виникнути шлуново-кишкові кровотечі або розвинутися виразка шлунково-кишкового тракту, яка іноді ускладнюється перфорацією. Ризик виникнення кровотеч у травному тракті збільшується з підвищенням дози і у хворих з виразкою в анамнезі. Цим ускладненням не обов'язково передують симптоми-передвісники або «виразковий анамнез». Більш тяжкі наслідки спостерігаються у пацієнтів літнього віку. Щоб знизити ризик такого токсичного впливу на травний тракт, лікування починають та підтримують найнижчими ефективними дозами. Для таких пацієнтів, а також тих, які потребують супутнього застосування лікарських засобів, що містять низькі дози ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, які ймовірно підвищують ризик небажаної дії на травний тракт, слід розглянути питання про застосування комбінованої терапії із застосуванням захисних засобів (наприклад інгібіторів протонної помпи або мізопростолу). У тих окремих випадках, коли в пацієнтів, які отримують Наклофен Дуо, розвиваються зазначені ускладнення, препарат слід відмінити.

    У пацієнтів, які раніше не приймали Наклофен Дуо, під час прийому даного препарату, як і при лікуванні іншими НПЗЗ, в окремих випадках можуть розвинутися алергічні реакції, включаючи анафілактичні та анафілактоїдні реакції.

    Завдяки своїм фармакодинамічним властивостям Наклофен Дуо, як і інші НПЗЗ, може маскувати ознаки і симптоми, характерні для інфекцій.

    Під час прийому препарату необхідне пильне медичне спостереження пацієнтів із симптомами, що вказують на захворювання шлунково-кишкового тракту або «виразковий анамнез», хворих на виразковий коліт або хворобу Крона, а також пацієнтів з порушеннями функції печінки.

    Як і при лікуванні іншими НПЗЗ, може підвищуватись рівень одного або кількох печінкових ферментів. Тому при тривалій терапії Наклофеном Дуо як застережний захід показано регулярне дослідження функції печінки. Якщо порушення з боку функціональних показників печінки зберігаються або посилюються або якщо розвиваються ознаки чи симптоми, що вказують на захворювання печінки, а також у разі, коли виникають інші побічні явища (наприклад еозинофілія, висипання тощо), Наклофен Дуо слід відмінити. Гепатит при прийомі препарату може виникнути без продромальних явищ. Обережність необхідна при призначенні Наклофену Дуо хворим з печінковою порфірією, оскільки препарат може провокувати напади порфірії.

    Оскільки простагландини відіграють важливу роль у підтриманні ниркового кровотоку, особлива обережність потрібна при лікуванні Наклофеном Дуо пацієнтів з порушеннями функції серця або нирок, пацієнтів літнього віку, хворих, які отримують діуретичні засоби, а також хворих, які мають значне зменшення об'єму циркулюючої плазми будь-якої етіології, наприклад, до і після масивних хірургічних втручань. У таких випадках під час застосування Наклофену Дуо як застережний захід рекомендується регулярний контроль функції нирок. Після відміни препарату функція нирок, як правило, відновлюється до початкового рівня.

    Потреба у лікуванні Наклофеном Дуо, як правило, існує лише протягом короткого періоду. Однак у тому разі, коли, незважаючи на рекомендації щодо застосування, Наклофен Дуо застосовується протягом тривалого періоду, рекомендується, як і при тривалому застосуванні інших НПЗЗ, контролювати стан периферичної крові.

    Наклофен Дуо, як і інші НПЗЗ, може тимчасово інгібувати агрегацію тромбоцитів. Тому пацієнтам з порушеннями гемостазу необхідний пильний лабораторний контроль.

    Є дані, що застосування НПЗЗ може негативно впливати на фертильність жінок, тому препарати даної групи не рекомендується призначати жінкам, які планують вагітність, або пацієнткам, які страждають на безпліддя.

    Враховуючи загальні медичні положення, обережність при застосуванні препарату необхідна і пацієнтам літнього віку. Особливо це стосується ослаблених пацієнтів або пацієнтів з низькою масою тіла. Їм рекомендується призначати Наклофен Дуо у мінімальній ефективній дозі.

    У зв'язку із застосуванням НПЗЗ, у тому числі і диклофенаку, дуже рідко повідомлялося про серйозні реакції шкіри, деякі з них летальні, у тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик цих реакцій існує на початку терапії, а розвиток цих реакцій відмічається у більшості випадків у перший місяць лікування. Наклофен Дуо слід відмінити при перших проявах шкірного висипання, виразок слизової оболонки або будь-яких інших проявах гіперчутливості.

    У пацієнтів з астмою, сезонним алергічним ринітом, хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо пов'язаних з алергічними, подібними до ринітів, симптомами), частіше виникають реакції на НПЗЗ, такі як загострення астми (так звана непереносимість аналгетиків/аналгетична астма), набряк Квінке або кропив'янка.

    Призначати диклофенак пацієнтам із значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (наприклад, гіпертонія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна лише після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати із збільшенням дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати якомога коротший період та у найнижчій ефективній дозі. Слід періодично переглядати потреби пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповідь на терапію. З обережністю застосовувати у пацієнтів старше 65 років.

    Особливі застереження щодо допоміжних речовин

    Оскільки Наклофен Дуо містить цукор сферичний, його не рекомендується призначати хворим на цукровий діабет та пацієнтам зі спадковими станами, що супроводжуються непереносимістю фруктози, мальабсорбцією глюкози-галактози та недостатністю цукрози-ізомальтази.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

    Пацієнтам, у яких під час прийому Наклофену Дуо виникають запаморочення або інші неприємні відчуття з боку ЦНС, включаючи порушення зору, керувати автотранспортом або іншими механізмами не рекомендується.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    Наклофен Дуо може підвищувати концентрацію літію і дигоксину у плазмі крові. За умов одночасного застосування диклофенаку з літієм або дигоксином рекомендується моніторинг рівня літію або дигоксину відповідно.

    Наклофен Дуо, як і інші НПЗЗ, може пригнічувати активність діуретиків. Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків може призводити до підвищення до підвищення рівня калію у сироватці крові (цей показник слід регулярно контролювати). Супутнє застосування диклофенаку з діуретиками або антигіпертензивними засобами (наприклад β-блокаторами, інгібіторами АПФ) здійснюють із застереженням, а пацієнти, особливо літнього віку, повинні перебувати під ретельним наглядом щодо артеріального тиску. Пацієнти мають отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг ниркової функції після початку супутньої терапії та на регулярній основі після неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ унаслідок збільшення ризику нефротоксичності. Супутнє лікування з препаратами калію може бути пов'язане зі збільшенням рівня калію у сироватці крові, що вимагає перебування пацієнтів під постійним контролем.

    Одночасне системне застосування НПЗЗ може збільшити частоту побічних реакцій Наклофену Дуо.

    Хоча у клінічних дослідженнях не було встановлено впливу диклофенаку на дію антикоагулянтів, існують окремі повідомлення про підвищення ризику кровотеч у пацієнтів, які одночасно приймали диклофенак і антикоагулянти. Тому за такими пацієнтами рекомендується пильне спостереження.

    Супутнє застосування НПЗЗ та селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) може збільшувати ризик шлунково-кишкових кровотеч.

    У клінічних дослідженнях встановлено, що диклофенак можна застосовуватися спільно з пероральними протидіабетичними засобами і не змінює їх лікувальну дію. Однак відомі окремі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемія, так і гіперглікемії, що потребувало змінити дозу цуркознижувальних препаратів під час застосування Наклофену Дуо. Рекомендовано під час терапії контролювати рівень глюкози в крові.

    Необхідна обережність при застосуванні НПЗЗ менш ніж за 24 години до або після прийому метотрексату, оскільки в таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові і посилюватись його токсична дія.

    Вплив НПЗЗ, у тому числі й Наклофену Дуо, на синтез простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину. У пацієнтів, що застосовують циклоспорин, диклофенак слід застосовувати в нижчих дозах, ніж у пацієнтів, які не застосовують циклоспорин.

    Є окремі повідомлення про розвиток судом у хворих, які отримують одночасно хінолінові похідні і НПЗЗ.

    Фармакологічні властивості

    Фармакодинаміка.

    Диклофенак — активна речовина Наклофену Дуо, є нестероїдною сполукою з вираженими протиревматичними, жарознижувальними, анальгетичними та протизапальними властивостями. Основним механізмом дії диклофенаку, встановленим в умовах експерименту, вважається гальмування синтезу простагландинів. Простагландини відіграють важливу роль у ґенезі запалення, болю і пропасниці.

    In vitro диклофенак натрію в концентраціях, еквівалентних тим, які досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини.

    При ревматичних захворюваннях протизапальна та анальгетична дія Наклофену Дуо призводить до значного зменшення вираженості болю (як у спокої, так і при русі), вранішньої скутості, припухлості суглобів і, тим самим — до поліпшення функціонального стану пацієнта.

    У разі наявності запалення, спричиненого травмою або хірургічним втручанням, Наклофен Дуо швидко усуває як спонтанний біль, так і біль при русі, а також зменшує запальну набряклість тканин і набряк у ділянці хірургічної рани. При спільному застосуванні з опіоїдами для усунення післяопераційного болю Наклофен Дуо істотно зменшує потребу в опіоїдах.

    У клінічних дослідженнях було встановлено, що Наклофен Дуо виявляє також сильну анальгетичну дію при помірно і сильно виражених больових відчуттях неревматичного походження. Проведені клінічні дослідження дали змогу встановити, що Наклофен Дуо здатний усувати больові відчуття і знижувати вираженість крововтрат при первинній дисменореї.

    Фармакокінетика.

    Абсорбція

    Після перорального застосування диклофенак швидко всмоктується. Абсорбція перевищує 90%, але внаслідок первинного метаболізму у печінці біодоступність становить 60%. У пероральних формах максимальна концентрація у сироватці крові досягаться через 1–4 години залежно від типу препарату.

    Оскільки диклофенак всмоктується у дванадцятипалій кишці та тонкому кишечнику, їжа уповільнює швидкість абсорбції, що призводить до затримки та зниження пікових концентрацій діючої речовини у сироватці крові. Незважаючи на те, що прийом їжі знижує швидкість всмоктування, він не зменшує його об'єму. Після повторного застосування їжа не має жодного впливу на рівні диклофенаку у сироватці крові.

    Розподіл

    99% диклофенаку зв'язується з білками плазми крові, переважно з альбумінами.

    Диклофенак легко проникає у синовіальну рідину, де його концентрація становить 60–70% від рівня у сироватці крові. Через 3–6 годин концентрація препарату та його метаболітів у синовіальній рідині вища, ніж концентрація у сироватці крові. Із синовіальної рідини диклофенак виводиться значно повільніше, ніж із сироватки крові.

    Метаболізм та виведення

    Період біологічного напіввиведення диклофенаку становить 1–2 години. При незначній нирковій або печінковій недостатності він не змінюється.

    Практично весь диклофенак метаболізується у печінці переважно завдяки гідроксилюванню і метоксилюванню. Приблизно 70% диклофенаку виводиться із сечею у вигляді фармакологічно неактивних метаболітів. Лише 1% препарату виводиться у неметаболізованому стані. Решта метаболітів виводиться з жовчю та калом.

    У людей літнього віку не відбувається значних змін в абсорбції, розподілі, метаболізмі та виведенні диклофенаку.

    Фармацевтичні характеристики

    Основні фізико-хімічнівластивості: капсули з корпусом білого кольору і кришечкою блакитного кольору, заповнені гранулами білого або кремового кольору.

    Термін придатності.

    3 роки.

    Умови зберігання

    Зберігати при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.

    Упаковка

    По 10 капсул у блістері, по 2 блістери у картонній упаковці.

    Категорія відпуску

    За рецептом.

    Виробник

    КРКА, д.д., Ново место./ КRKA, d.d., Novo mesto.

    Місцезнаходження

    Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія./ Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.

    Наклофен ретард (Naklofen retard)

    ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування лікарського засобу

    Затверджено МОЗ Украiни від 2015-08-04 р. № 489. Р.п. № UA/3480/02/01

    Склад

    діюча речовина: 1 таблетка пролонгованої дії містить диклофенак натрію — 100 мг;

    допоміжні речовини: сахароза, спирт цетиловий, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

    оболонка: гіпромелоза, заліза оксид червоний (E 172), титану діоксид (E 171), полісорбат 80, макрогол 6000, тальк.

    Лікарська форма

    Таблетки пролонгованої дії.

    Основні фізико-хімічні властивості: круглі, гладкі, двоопуклі таблетки червоно-коричневого кольору, вкриті плівковою оболонкою.

    Фармакотерапевтична група

    Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Диклофенак.

    Код АТХ М01А В05.

    Фармакологічні властивості

    Фармакодинаміка.

    Диклофенак — активна речовина Наклофену ретард, є нестероїдною сполукою з вираженими протиревматичними, жарознижувальними, аналгетичними та протизапальними властивостями. Основним механізмом дії диклофенаку, встановленим в умовах експерименту, вважається гальмування біосинтезу простагландинів. Простагландини відіграють важливу роль у генезі запалення, болю і пропасниці.

    In vitro диклофенак натрію в концентраціях, еквівалентних тим, які досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини.

    При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгетична дія Наклофену ретард призводить до значного зменшення вираженості болю (як у спокої, так і при русі), вранішньої скутості, припухлості суглобів і, тим самим — до поліпшення функціонального стану пацієнта.

    При наявності запалення, спричиненого травмою або хірургічним втручанням, Наклофен ретард швидко усуває як спонтанний біль, так і біль при русі, а також зменшує запальну набряклість тканин і набряк у ділянці хірургічної рани. При спільному застосуванні з опіоїдами для усунення післяопераційного болю Наклофен ретард істотно зменшує потребу в опіоїдах.

    У клінічних дослідженнях було встановлено, що Наклофен ретард проявляє також сильну аналгетичну дію при помірно і сильно виражених больових відчуттях неревматичного походження.

    Фармакокінетика.

    Аналіз виведеного із сечею незміненого диклофенаку та його гідроксильованих метаболітів показав, що кількість вивільненого та абсорбованого диклофенаку така сама, як і в разі прийому еквівалентної дози диклофенаку натрію у формі таблеток з кишковорозчинним покриттям. Однак системна біодоступність диклофенаку (вивільненого з Наклофену ретард) становить у середньому 82% від відповідного показника після прийому внутрішньо кишковорозчинної таблетки Наклофену у тій самій дозі. Унаслідок повільного вивільнення активної речовини з Наклофену ретард максимальні концентрації препарату, які досягаються у плазмі, нижчі, ніж після прийому таблеток, вкритих кишковорозчинним покриттям. Середній пік концентрації 0,5 мкг/мл (1,6 мкмоль/л) досягається в середньому через 4 години після прийому таблетки. Прийом їжі клінічно не впливає на всмоктування і системну біодоступність Наклофену ретард. З іншого боку, середня концентрація у плазмі крові 13 нг/мл може відзначатися через 24 години після прийому Наклофену ретард. Кількість абсорбованої активної речовини знаходиться у лінійній залежності від величини дози препарату. Оскільки близько половини диклофенаку метаболізується під час першого проходження через печінку («ефект першого проходження»), площа під кривою залежності «концентрація/час» (AUC) після прийому таблетки Наклофену ретард майже вдвічі менша, ніж у разі парентерального введення еквівалентної дози препарату. Після повторного прийому Наклофену ретард показники фармакокінетики не змінюються. При дотриманні рекомендованих інтервалів між прийомами окремих доз препарату кумуляція не відзначається. Концентрація становить 22 нг/мл (70 нмоль/л) при застосуванні Наклофену ретард 1 раз на добу.

    Розподіл

    99,7% диклофенаку зв’язується з білками сироватки крові, головним чином з альбуміном (99,4%). Об’єм розподілу становить 0,12–0,17 л/кг. Диклофенак проникає в синовіальну рідину, де його максимальна концентрація відзначається на 2–4 години пізніше, ніж у плазмі. Уявний період напіввиведення із синовіальної рідини — 3–6 годин. Через 2 години після досягнення максимальних концентрацій у плазмі концентрація активної речовини у синовіальній рідині вища, ніж у плазмі, і залишається більш високою протягом 12 годин.

    Біотрансформація

    Біотрансформація диклофенаку здійснюється частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але головним чином — шляхом разового і багаторазового гідроксилювання і метоксилювання, що призводить до утворення кількох фенольних метаболітів (3′-гідрокси-, 4′-гідрокси-, 5′-гідрокси-, 4′,5-дигідрокси- і 3′-гідрокси-4′-метокси-диклофенаку), більша частина яких кон’югується з глюкуроновою кислотою. Два з цих фенольних метаболітів фармакологічно активні, але значно меншою мірою, ніж диклофенак.

    Виведення

    Загальний системний кліренс диклофенаку з плазми крові становить 263±56 мл/хв. Кінцевий період напівжиття у плазмі становить 1–2 години. Період напівжиття 4 метаболітів, включаючи 2 фармакологічно активних, також нетривалий і становить 1–3 години. Один із метаболітів, 3′-гідрокси-4′-метоксидиклофенак, має довший період напівжиття у плазмі. Однак цей метаболіт повністю неактивний у фармакологічному відношенні.

    Близько 60% від застосованої дози препарату виводиться із сечею у вигляді глюкуронових кон’югатів інтактної молекули активної речовини та у вигляді метаболітів, більшість із яких також перетворюється у глюкуронові кон’югати. У незміненому вигляді екскретується менше 1% диклофенаку. Решта застосованої дози препарату виводиться у вигляді метаболітів через жовч, з калом.

    Фармакокінетика в окремих групах хворих. Вплив віку пацієнта на всмоктування, метаболізм і виведення препарату не визначений.

    У пацієнтів із порушенням функції нирок, які отримували терапевтичні дози, не було виявлено накопичення незміненої активної речовини. У хворих із кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв розрахункові рівноважні концентрації гідроксильованих метаболітів у плазмі були приблизно у 4 рази вищі, ніж у здорових пацієнтів. Проте у кінцевому результаті всі метаболіти виводилися із жовчю.

    У хворих на хронічний гепатит або компенсований цироз печінки показники фармакокінетики, метаболізм диклофенаку аналогічні таким у пацієнтів без захворювань печінки.

    Клінічні характеристики

    Показання

    Полегшення болю та зменшення запалення різного ступеня при різних станах, включаючи:

    • патологію суглобів: ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартрит, гострі напади подагри;
    • гострі м’язово-скелетні захворювання, такі як періартрит (наприклад плечолопатковий періартрит), тендиніт, тендовагініт, бурсит;
    • інші патологічні стани, спричинені травмами, у тому числі переломи, біль у попереку, розтягнення, вивихи, ортопедичні, стоматологічні та інші незначні оперативні втручання.

    Протипоказання.

  • Відома гіперчутливість до активної речовини або до інших компонентів препарату.
  • Наклофен ретард, як і інші нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) також протипоказаний пацієнтам, у яких у відповідь на застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ виникають напади бронхіальної астми, кропив’янка, ангіоневротичний набряк або гострий риніт.
  • Гостра виразка/кровотеча шлунка або кишечнику або рецидивуюча виразка/кровотеча шлунка або кишечнику в анамнезі (два або більше окремих епізоди діагностованої виразки або кровотечі).
  • Кровотеча або перфорація шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пов’язані з попереднім лікуванням нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ).
  • Запальні захворювання кишечнику (наприклад хвороба Крона або виразковий коліт).
  • Високий ризик розвитку післяопераційних кровотеч, незгортання крові, порушень гемостазу, гемопоетичних порушень або цереброваскулярних кровотеч.
  • Тяжка печінкова недостатність.
  • Тяжка ниркова недостатність.
  • Застійна серцева недостатність (NYHA ІІ-ІV).
  • ІІІ триместр вагітності.
  • Ішемічна хвороба серця у пацієнтів, які мають стенокардію, перенесений інфаркт міокарда.
  • Цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних атак.
  • Захворювання периферичних артерій.
  • Лікування періопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні (або використання апарату штучного кровообігу).
  • Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    Нижче наведені взаємодії, що спостерігалися із застосуванням препарату Наклофен ретард та/або інших лікарських форм диклофенаку.

    Літій. За умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрації літію у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівнів літію у сироватці крові.

    Дигоксин. За умов одночасного застосування, диклофенак може підвищити концентрації дигоксину у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівнів дигоксину у сироватці крові.

    Діуретики та антигіпертензивні засоби. Як і при застосуванні інших НПЗЗ, одночасне застосування Наклофену ретард може послаблювати антигіпертензивну дію діуретиків або антигіпертензивних препаратів (наприклад бета-блокаторів, інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ)) шляхом пригнічення синтезу вазодилататорних простагландинів. Таким чином, подібну комбінацію слід застосовувати із застереженням, а пацієнти, особливо літнього віку, повинні перебувати під ретельним наглядом щодо артеріального тиску. Пацієнти повинні отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг ниркової функції після початку супутньої терапії та на регулярній основі після неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ, у зв’язку зі збільшенням ризику нефротоксичності.

    Препарати, що, як відомо, спричиняють гіперкаліємію. Супутнє лікування калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов’язане зі збільшенням рівнів калію у сироватці крові, тому моніторинг стану пацієнтів слід проводити частіше.

    Інші НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, та кортикостероїди. Одночасне застосування диклофенаку та інших системних НПЗЗ або кортикостероїдів може підвищити ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі або виразки. Тому необхідно уникати супутнє застосування двох та більше НПЗЗ.

    Як і інші НПЗЗ, диклофенак у високих дозах може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів.

    Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Рекомендовано призначати з обережністю, оскільки одночасне застосування може підвищувати ризик виникнення кровотечі, тому рекомендується вжити застережних заходів.

    Хоча у клінічних дослідженнях не було доказано, що застосування Наклофен ретард впливає на ефективність антикоагулянтів, існують дані про підвищений ризик виникнення кровотечі у пацієнтів, які одночасно застосовували диклофенак і антикоагулянти. Тому рекомендований ретельний нагляд за пацієнтами, які одночасно застосовують диклофенак і антикоагулянти і, в разі необхідності, корекція дозування антикоагулянтів.

    Потужні інгібітори CYP2C9. Рекомендовано з обережністю призначати диклофенак одночасно з потужними інгібіторами CYP2C9 (наприклад з вориконазолом), що може призвести до значного збільшення максимальної концентрації у плазмі крові та експозиції диклофенаку за рахунок пригнічення метаболізму диклофенаку.

    Антидіабетичні засоби. У клінічних дослідженнях продемонстровано, що Наклофен ретард можна призначати разом з антидіабетичними засобами для перорального застосування без впливу на клінічний ефект останніх. Однак отримано окремі повідомлення як про гіпоглікемічні, так і гіперглікемічні реакції після застосування диклофенаку, що потребує коригування дози антидіабетичних засобів. З цієї причини рекомендовано контролювати рівні глюкози у крові — як застережний захід протягом комбінованої терапії.

    Фенітоїн. При застосуванні фенітоїну одночасно з диклофенаком рекомендується проводити моніторинг концентрацій фенітоїну в плазмі крові у зв’язку з очікуваним збільшенням експозиції фенітоїну.

    Колестипол та холестирамін. Дані препарати можуть спричинити затримку або зменшення абсорбції диклофенаку. Зважаючи на це, рекомендується застосовувати диклофенак принаймні за 1 годину до або через 4–6 годин після введення колестиполу/холестираміну.

    Метотрексат. Диклофенак може пригнічувати тубулярний нирковий кліренс метотрексату, що підвищує рівень метотрексату. Слід з обережністю застосовувати НПЗЗ, включаючи диклофенак, при призначенні менш ніж за 24 години перед лікуванням метотрексатом, оскільки рівні метотрексату у крові можуть зростати і токсичність метотрексату може посилюватись. Спостерігалися випадки серйозної токсичності, коли метотрексат і НПЗЗ, включаючи диклофенак, застосовували з інтервалом у межах 24 годин. Ця взаємодія опосередкована через накопичення метотрексату у результаті порушення ниркової екскреції у присутності НПЗЗ.

    Циклоспорин. Диклофенак, як і інші НПЗЗ, може посилювати нефротоксичність циклоспорину через вплив на ниркові простагландини. У зв’язку з цим препарат слід застосовувати у дозах нижчих, ніж для пацієнтів, які не отримують циклоспорин.

    Такролімус. Можливе підвищення ризику нефротоксичності, коли НПЗЗ призначают одночасно з такролімусом. Це може бути опосередковано через механізм пригнічення ниркових простагландинів як НПЗЗ, так і інгібітору кальциневрину.

    Антибіотики хінолонового ряду. Через взаємодію антибіотиків хінолонового ряду та НПЗЗ можлива поява судом. Це може спостерігатися як у пацієнтів з епілепсією або судомами в анамнезі, так і без такого анамнезу. Таким чином, слід проявляти обережність при розгляді питання про застосування хінолонів пацієнтам, які вже отримують НПЗЗ.

    Серцеві глікозиди. Одночасне застосування серцевих глікозидів і НПЗЗ може посилити серцеву недостатність, знизити швидкість клубочкової фільтрації і підвищити рівні глікозидів у плазмі крові.

    Міфепристон. НПЗЗ не слід застосовувати протягом 8–12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть зменшити його ефект.

    Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

    Супутнє застосування НПЗЗ та СІЗЗС може збільшувати ризик шлунково-кишкових кровотеч.

    Особливості застосування.

    Небажаний вплив може бути зведений до мінімуму при використанні Наклофену ретард у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого періоду та контролюючи виникнення симптомів (дивіться шлунково-кишкові та серцево-судинні ризики нижче).

    Загальні

    Плацебо-контрольовані дослідження показали підвищений ризик тромботичних серцево-судинних та цереброваскулярних ускладнень у зв’язку з прийомом певних селективних інгібіторів ЦОГ-1/ЦОГ-2 окремих НПЗЗ. На даний час немає доступних даних щодо тривалого лікування максимальною дозою диклофенаку, можливість аналогічного підвищенного ризику не може бути виключена. Поки такі дані стануть доступними, слід здійснювати ретельну оцінку співвідношення ризику і користі щодо застосування диклофенаку пацієнтам з клінічно підтвердженою ішемічною хворобою серця, цереброваскулярними розладами, оклюзійними захворюваннями периферичних артерій або значними факторами ризику (наприклад артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння). У зв’язку з цим слід застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду лікування.

    Слід уникати одночасного застосування Наклофену ретард та системних нестероїдних протизапальних препаратів, таких як селективні інгібітори циклооксигенази-2, через відсутність будь-яких доказів синергічного ефекту та у зв’язку з потенційними адитивними побічними ефектами.

    Слід з обережністю призначати лікування пацієнтам літнього віку відповідно до рекомендацій для даної групи пацієнтів. З обережністю застосовувати пацієнтам віком від 65 років. Зокрема рекомендується застосування мінімальної ефективної дози ослабленим пацієнтам літнього віку або пацієнтам з низькою масою тіла.

    Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних препаратів, включаючи диклофенак, рідко можуть розвиватись алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть без попереднього застосування препарату.

    Як і інші НПЗЗ, диклофенак завдяки своїм фармакодинамічним властивостям може маскувати ознаки і симптоми інфекції.

    Вплив на шлунково-кишковий тракт

    Шлунково-кишкова кровотеча (гематемезис, мелена), виразка або перфорація, що можуть бути летальними, відзначалися при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів, включаючи диклофенак, і можуть виникати у будь-який період часу впродовж лікування, з або без симптомів-передвісників або серйозних шлунково-кишкових явищ в анамнезі. У пацієнтів літнього віку такі ускладнення мають зазвичай більш серйозні наслідки. У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують лікування диклофенаком, даний лікарський засіб слід відмінити.

    Як і при застосуванні всіх НПЗЗ, включаючи диклофенак, ретельний медичний нагляд і особлива обережність потрібні при призначенні диклофенаку пацієнтам із симптомами, що вказують на порушення з боку шлунково-кишкового тракту або з підозрюваною виразкою, кровотечею або перфорацією шлунка або кишечнику в анамнезі. Ризик виникнення кровотечі, виразки або перфорації у ШКТ збільшується з підвищенням доз НПЗЗ, включаючи диклофенак, а також у пацієнтів з виразкою в анамнезі, зокрема ускладненою кровотечею або перфорацією.

    У пацієнтів літнього віку спостерігається до підвищена частота побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкова кровотеча та перфорація, що можуть бути летальними.

    Для зниження ризику виникнення шлунково-кишкової токсичності у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо з кровотечею або перфорацією, та пацієнтам літнього віку лікування слід розпочинати з найнижчої ефективної дози та дотримуватися її.

    Слід розглянути питання про комбіновану терапію із застосуванням захисних засобів (наприклад мізопростолу або інгібіторів протонної помпи) для пацієнтів, які потребують супутнього застосування лікарських засобів, що містять низькі дози ацетилсаліцилової кислоти (АСК)/аспірину або інших лікарських засобів, що можуть підвищувати ризик для шлунково-кишкового тракту.

    Пацієнти зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо літнього віку, потребують спостереження щодо незвичних абдомінальних симптомів (особливо шлунково-кишкової кровотечі).

    Слід дотримуватись обережності пацієнтам, які отримують супутнє лікування препаратами, що можуть підвищувати ризик появи виразки або кровотечі, такими як системні кортикостероїди, антикоагулянти, такі як варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або антиагрегантні препарати, такі як ацетилсаліцилова кислота.

    Ретельного медичного нагляду та обережності потребують пацієнти з виразковим колітом або з хворобою Крона, оскільки такі стани можуть загостритися.

    Вплив на печінку

    Ретельний медичний нагляд потрібен у випадку, якщо препарат Наклофен ретард призначати пацієнтам з порушенням функції печінки, оскільки їх стан може загостритися.

    Як і при застосуванні всіх НПЗЗ, включаючи диклофенак, рівень одного чи більше печінкових ферментів може підвищуватися. Під час тривалого лікування диклофенаком регулярний контроль функції печінки показаний у якості запобіжного заходу.

    Якщо зміна показників функції печінки зберігається або погіршується, з’являються клінічні ознаки або симптоми захворювання печінки або спостерігаються інші прояви (еозинофілія, висипання), застосування Наклофену ретард слід припинити.

    Гепатит може розвитися під час прийому диклофенаку без продромальних симптомів.

    Потребує обережності застосування диклофенаку пацієнтам з печінковою порфірією, оскільки він може спричинити загострення.

    Вплив на нирки

    Оскільки під час застосування НПЗЗ, включаючи диклофенак, спостерігалася затримка рідини та набряки, особливої обережності слід дотримуватись пацієнтам із порушенням функції серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтам літнього віку, пацієнтам, які отримують супутнє лікування діуретиками або препаратами, що можуть суттєво впливати на ниркову функцію, а також пацієнтам із суттєвим зниженням об’єму позаклітинної рідини з будь-якої причини, наприклад до або після обширного хірургічного втручання. У таких випадках при застосуванні диклофенаку рекомендовано у якості застережного заходу проводити моніторинг ниркової функції. Після припинення терапії стан пацієнтів, як правило, нормалізується до стану, який передував лікуванню.

    Вплив на шкіру

    Повідомлялося про серйозні реакції з боку шкіри, деякі з них летальні, у тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, які спостерігалися дуже рідко під час застосування НПЗЗ, включаючи Наклофен ретард. Найвищий ризик розвитку цих реакцій існує на початку терапії, а розвиток цих реакцій відзначається у більшості випадків у перший місяць лікування. Слід припинити прийом Наклофену ретард при перших проявах шкірного висипання, виразках слизової оболонки або будь-яких інших проявах гіперчутливості.

    Системний червоний вовчак та змішані захворювання сполучної тканини

    У пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) та змішаними захворюваннями сполучної тканини може спостерігатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.

    Кардіоваскулярні та цереброваскулярні прояви

    Відповідного медичного нагляду та консультування потребують пацієнти з гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю легкого чи помірного ступеня в анамнезі, оскільки під час застосування НПЗЗ, включаючи диклофенак, спостерігалася затримка рідини та набряки.

    Результати клінічного дослідження та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг на добу) та при довгостроковому лікуванні, може бути пов’язаним з невеликим підвищенням ризику тромбозу артерій (наприклад інфарктом міокарда або інсультом).

    Призначати диклофенак пацієнтам зі значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (наприклад гіпертонія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна лише після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати зі збільшенням дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати протягом якомога коротшого періоду та у найнижчій ефективній дозі. Слід періодично переглядати потреби пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповідь на терапію.

    Гематологічні прояви

    Під час довгострокового лікування диклофенаком, як і при застосуванні інших НПЗЗ, рекомендовані контрольні аналізи крові з визначенням кількості формених елементів.

    Наклофен ретард може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Пацієнти з порушеннями гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними відхиленнями потребують ретельного нагляду.

    Застосування при наявності астми

    У пацієнтів з астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком назальної слизової оболонки (тобто назальними поліпами), хронічними обструктивними захворюваннями легенів або хронічними інфекціями респіраторного тракту (особливо при наявності зв’язку з симптомами, подібними до алергічного риніту), реакції на НПЗЗ, подібні до загострень астми (так звана аспіринова астма з непереносимістю аналгетиків), набряк Квінке та кропив’янка зустрічаються частіше, ніж у інших пацієнтів. У зв’язку з цим таким пацієнтам рекомендовані спеціальні застережні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується пацієнтів, які мають алергічні реакції на інші речовини, наприклад висипання, свербіж або кропив’янка.

    Як інші засоби, які пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак натрію та інші НПЗЗ можуть спричинити бронхоспазм у випадку призначення пацієнтам з астмою у теперішній час або в анамнезі.

    Жіноча фертильність

    Наклофен ретард може впливати на жіночу фертильність і тому не рекомендований жінкам, які планують вагітність. Слід розглянути питання про припинення застосування Наклофену ретард жінкам, які не можуть завагітніти, а також жінкам, яким проводиться обстеження стосовно безплідності.

    Наклофен ретард містить цукрозу, його не рекомендується призначати пацієнтам зі спадковими станами, що супроводжуються непереносимістю фруктози, мальабсорбцією глюкози-галактози та недостатністю цукрази-ізомальтази.

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    У період І і ІІ триместрів вагітності Наклофен ретард можна призначати лише у тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, і лише в мінімальній ефективній дозі, і тривалість лікування має бути такою короткою, наскільки це можливо.

    Вагітність.

    Пригнічення синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітності та/або ембріональному/фетальному розвитку. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викидня та/або серцевих вад і гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранні терміни вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався від менш ніж 1% до приблизно 1,5%.

    Вважається, що ризик підвищується при збільшенні дози і тривалості терапії. У тварин введення інгібіторів синтезу простагландинів призводило до збільшення пре- та постімплантаційнної загибелі плодів та ембріон-фетальної летальності.

    Крім того, у тварин, яким інгібітори синтезу простагландинів призначали протягом періоду органогенезу, збільшувалася частота випадків різних вад розвитку, у тому числі серцево-судинної системи. Якщо Наклофен ретард призначати жінкам, які планують вагітність, або протягом І триместру вагітності, доза повинна бути настільки низькою і тривалість лікування такою короткою, наскільки це можливо.

    Під час ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід наступним чином:

    • серцево-легенева токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
    • порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідроамніозом.

    На матір і новонародженого можуть впливати наступні явища, які можуть виникати також наприкінці вагітності:

    • можливе подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може спостерігатися навіть при дуже низьких дозах;
    • гальмування скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.

    Отже Наклофен ретард протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності.

    Годування груддю

    Як і інші НПЗЗ, диклофенак у невеликих кількостях проникає у грудне молоко. Тому з метою попередження розвитку побічних реакцій у немовлят даний препарат протипоказаний у період годування груддю.

    Жіноча фертильність

    Як і інші НПЗЗ, диклофенак може впливати на жіночу фертильність і тому не рекомендований жінкам, які планують вагітність. Слід розглянути питання про припинення застосування диклофенаку жінкам, які не можуть завагітніти, а також жінкам, яким проводиться обстеження стосовно безплідності.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

    Пацієнтам, у яких під час терапії препаратом Наклофен ретард виникають порушення зору, запаморочення, вертиго, сонливість, порушення з боку центральної нервової системи, млявість або втомлюваність, не слід керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами.

    Спосіб застосування та дози

    Дозу слід підбирати індивідуально, починаючи з мінімальної ефективної дози, та слід приймати протягом найкоротшого терміну.

    Рекомендована початкова доза препарату для дорослих становить 100 мг на добу (1 таблетка Наклофену ретард). При тривалій терапії, як правило, достатнім є також застосування 1 таблетки Наклофену ретард. Якщо симптоми захворювання найбільш виражені протягом ночі або вранці, Наклофен ретард необхідно застосовувати ввечері.

    При призначенні добової дози 150 мг диклофенаку можна поєднати прийом Наклофену ретард з таблетками Наклофену по 50 мг або з супозиторіями Наклофену по 50 мг.

    Добова доза препарату не повинна перевищувати 150 мг.

    Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи невеликою кількістю рідини, під час або одразу після їжі.

    Щоб мінімізувати небажані ефекти, препарат слід застосовувати у найменших ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу для контролю симптомів, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.

    Діти: Наклофен ретард не рекомендований для застосування дітям.

    Пацієнти літнього віку: не відзначалося клінічно значущих змін у фармакокінетиці при застосуванні Наклофену ретард пацієнтам літнього віку. Але для пацієнтів літнього віку НПЗЗ слід використовувати з особливою обережністю, оскільки ці пацієнти більш схильні до побічних реакцій. Рекомендується застосування мінімальної ефективної дози пацієнтам літнього віку або пацієнтам з низькою масою тіла, а також пацієнтам, які потребують постійного нагляду для виявлення можливої шлунково-кишкової кровотечі під час застосування НПЗЗ.

    Діти. Препарат не застосовувати дітям через високий вміст діючої речовини.

    Передозування

    Симптоми. Типової клінічної картини, характерної для передозування диклофенаку, не існує. Симптомами передозування диклофенаку можуть бути головний біль, нудота, біль в епігастрії, блювання, шлунково-кишкова кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, кома, сонливість, збудження, шум у вухах, судоми. У випадку тяжкої інтоксикації можливі гостра ниркова недостатність і ураження печінки.

    Лікування. Лікування гострого отруєння НПЗЗ полягає у застосуванні підтримуючої і симптоматичної терапії. Підтримуюче і симптоматичне лікування показане при таких ускладненнях як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, порушення з боку шлунково-кишкового тракту і пригнічення дихання. Малоймовірно, що форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія виявляться корисними для виведення НПЗЗ, оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою зв’язуються з білками плазми і піддаються інтенсивному метаболізму.

    Протягом 1 години після застосування потенційно токсичної кількості препарату перорально слід розглянути можливість застосування активованого вугілля. Крім того, дорослим слід розглянути можливість промивання шлунка протягом 1 години після застосування потенційно токсичної кількості препарату. При частих або тривалих судомах необхідно внутрішньовенно ввести діазепам. З урахуванням клінічного стану пацієнта можуть бути показані інші заходи. Лікування симптоматичне.

    Побічні реакції.

    Побічні ефекти, класифіковані в наступні групи згідно з частотою їх виникнення:

    • дуже часто >1/10;
    • часто >1/100, <1/10;
    • нечасто >1/1000, <1/100;
    • рідко >1/10000, <1/1000;
    • дуже рідко <1/10000;
    • частота невідома (не можна оцінити за наявними даними).

    Наступні небажані ефекти включають явища, пов’язані із введенням за умов короткострокового і довготривалого застосування.

    Таблиця 1

    Часто Рідко Дуже рідко Частота невідома
    З боку крові та лімфатичної системи Тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія (включаючи гемолітичну та апластичну анемію), агранулоцитоз.
    З боку імунної системи Гіперчутливість, анафілактичні та анафілактоїдні реакції (включаючи бронхоспазм, гіпотензію і шок). Ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).
    Психічні порушення Дезорієнтація, депресія, безсоння, нічні кошмари, дратівливість, психотичні розлади.
    З боку нервової системи Головний біль, запаморочення. Сонливість, підвищена втомлюваність. Парестезія, погіршення пам’яті, судоми, відчуття тривожності, тремор, асептичний менінгіт, порушення смаку, порушення мозкового кровообігу. Сплутаність свідомості, галюцинації, порушення чутливості, загальне нездужання.
    З боку органів зору Зорові порушення, нечіткість зору, диплопія. Неврит зорового нерва.
    З боку органів слуху та лабіринту Вертиго. Дзвін у вухах, погіршення слуху.
    З боку серцево-судинної системи Відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, васкуліт.
    З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння Астма (включаючи диспное). Пневмоніт.
    З боку шлунково-кишкового тракту Нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі, метеоризм, анорексія Гастрит, шлунково-кишкова кровотеча (криваве блювання, мелена, діарея з домішками крові), виразки шлунка і кишечнику, що супроводжуються або не супроводжуються кровотечею чи перфорацією. Коліт (включаючи геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, стоматит (включаючи виразковий стоматит), глосит, порушення функції стравоходу, мембранні стриктури, панкреатит.
    З боку гепатобіліарної системи Підвищення рівня трансаміназ. Гепатит, жовтяниця, розлади печінки Блискавичний гепатит, некроз печінки, печінкова недостатність.
    З боку шкіри та підшкірної клітковини Висипання. Кропив’янка. Висипання у вигляді пухирів, екзема, еритема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, випадання волосся, реакції фоточутливості, пурпура, у т. ч. алергічна, свербіж.
    З боку нирок та сечовидільної системи Гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз нирки.
    Загальні порушення Набряк.
    З боку репродуктивної системи та молочних залоз Імпотенція.

    Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда чи інсульту), пов’язаний із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні.

    Якщо матимуть місце тяжкі побічні ефекти, то лікування слід припинити.

    Термін придатності.

    5 років.

    Умови зберігання

    Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи.

    Зберігати в недоступному для дітей місці.

    Упаковка

    По 10 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній коробці.

    Категорія відпуску

    За рецептом.

    Виробник

    КРКА, д.д., Ново место/КRKA, d.d., Novo mesto.

    Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

    Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.

    Дата додавання: 13.11.2019 р. Версія для друку

    © Компендиум 2019

    Ціни на НАКЛОФЕН в містах України

    Вінниця 100.05 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 92.5 грн./уп.
    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Вінниця, вул. Київська, 51, тел.: +380432550303

    Дніпро 99.74 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 92.5 грн./уп.
    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Дніпропетровськ, шосе Донецьке, 124, тел.: +380634570584

    Житомир 95.58 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 91.5 грн./уп.
    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Житомир, вул. Перемоги, 53, тел.: +380412557350

    Запоріжжя 99.79 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 88.9 грн./уп.
    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Запоріжжя, просп. Соборний, 6, тел.: +380632276128

    Івано-Франківск 100.68 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 93.5 грн./уп.
    «АПТЕКА 03» Івано-Франківськ, вул. Чорновола В'ячеслава, 60/1, тел.: +380800505911

    Київ 104.74 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 92.5 грн./уп.
    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Київ, вул. Драгоманова, 2, тел.: +380442239551

    Кропивницький 102.59 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 92.5 грн./уп.
    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Кіровоград, перехр. Героїв України / Жадова Генерала, 24/27

    Луцьк 104.07 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 93.5 грн./уп.
    «АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Луцьк, просп. Грушевського, 22Б, тел.: +380800505911

    Львів 108.04 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 93.5 грн./уп.
    «АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Львів, вул. Пасічна, 70, тел.: +380800505911

    Миколаїв 102.91 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 92.5 грн./уп.
    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Миколаїв, вул. Карпенка Генерала, 16/1, тел.: +380512440304

    Одеса 104.59 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 89.55 грн./уп.
    «АПТЕКА ВІД СКЛАДУ» Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 8Б, тел.: +380487530803

    Полтава 96.08 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 93.5 грн./уп.
    «АПТЕКА ПРАНА» Полтава, вул. Мазепи Івана, 49, тел.: +380800505911

    Рівне 100.72 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 93.5 грн./уп.
    «АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Рівне, вул. Соборна, 192Д, тел.: +380800505911

    Суми 96.41 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 91.95 грн./уп.
    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Суми, вул. Харківська, 12, тел.: +380542635055

    Тернопіль 102.71 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 92.5 грн./уп.
    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Тернопіль, вул. Мира, 11, тел.: +380634851370

    Ужгород 109.3 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 95.75 грн./уп.
    «1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА» Ужгород, вул. Минайська, 29А, тел.: +380633431752

    Харків 96.04 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 92.5 грн./уп.
    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Харків, просп. Ювілейний, 89, тел.: +380630346066

    Херсон 97.34 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 86.95 грн./уп.
    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Херсон, вул. Покришева, 18, тел.: +380552330005

    Хмельницький 105.96 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 93.5 грн./уп.
    «АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Хмельницький, вул. Кам'янецька, 80, тел.: +380800505911

    Черкаси 99.17 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 87.95 грн./уп.
    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Черкаси, вул. Надпільна, 353, тел.: +380472312312

    Чернігів 96.99 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 91.95 грн./уп.
    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Чернігів, просп. Перемоги, 18, тел.: +380462641094

    Чернівці 105.44 грн./уп.

    НАКЛОФЕН р-н д/ін. 75 мг амп. 3 мл № 5, KRKA d.d. Novo Mesto ..... 93.5 грн./уп.
    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Чернівці, вул. Головна, 11

    Developed by Maxim Levchenko