Тебантин^® (Tebantin) (268010) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Допоміжні речовини: магнію стеарат; тальк; крохмаль прежелатинізований; лактози моногідрат; заліза оксид жовтий (Е172); заліза оксид червоний (Е172); титану діоксид (Е171); желатин.

Габапентин - 300 мг

фармакодинаміка.
Механізм дії. Габапентин легко проникав у мозок та запобігав виникненню судом в ряді досліджень на тваринах, у яких моделювали епілепсію. Габапентин не змінює метаболізм ГАМК, а також не має спорідненості до ГАМК A- або ГАМК B-рецепторів. Він не зв’язується з іншими нейротрансмітерними рецепторами головного мозку та не взаємодіє з натрієвими каналами. Габапентин з високим ступенем спорідненості зв’язується з α₂-δ-субодиницею потенціалзалежних кальцієвих каналів, що, за припущеннями, викликає протисудомний ефект у тварин. Широкий спектр скринінгових досліджень не встановив, що габапентин зв’язується з іншими мішенями, крім α₂-δ.
Дані декількох доклінічних досліджень свідчать про те, що фармакологічна активність габапентину може бути опосередкована зв’язуванням з α₂-δ-субодиницею через зниження вивільнення збуджуючих нейромедіаторів у різних відділах ЦНС. Така активність може лежати в основі протисудомного ефекту габапентину, проте її роль у досягненні цього ефекту у людей ще не вивчена.
Габапентин також виявляв ефективність у ряді доклінічних досліджень на тваринах з моделюванням болю. Передбачається, що специфічне зв’язування габапентину з субодиницею α₂-δ викликає кілька різних ефектів, які могли забезпечувати анальгезивну дію при моделюванні болю у тварин. Габапентин може спричиняти анальгезиву дію як на рівні спинного мозку, так і вищих центрів головного мозку шляхом взаємодії з низхідними гальмівними шляхами больової чутливості. Роль цих його властивостей у клінічній ефективності препарату у людини не вивчена.
Клінічна ефективність та безпека. Клінічні дослідження допоміжної терапії при парціальних судомах у дітей віком 3–12 років показали чисельно більшу, але статистично незначущу розбіжність у частоті отримання відповідей у 50% досліджуваних на користь габапентину порівняно з плацебо. Додатковий post-hoc аналіз частоти респондерів залежно від віку не показав наявності значущої залежності від віку при використанні як безперервних, так і бінарних змінних (вікові групи 3–5 років і 6–12 років). Результати аналізу представлені в табл. 1.
Таблиця 1.
Частота відповіді на лікування (≥50% покращення) за категоріями лікування та групами (популяція MITT*)

*MITT —модифікована популяція пацієнтів, які приймали хоча б одну дозу того чи іншого препарату; включає всіх пацієнтів, рандомізованих у дослідження, які змогли у достатньому для оцінки ступені заповнити щоденники нападів протягом 28 днів під час початкової і подвійної сліпої фази.
Фармакокінетика. Всмоктування. Після прийому габапентину всередину C_max у плазмі крові досягається протягом 2–3 год. Спостерігається тенденція до зниження біодоступності габапентину (абсорбованої частини препарату) при підвищенні дози препарату. Абсолютна біодоступність габапентину при прийомі капсул 300 мг становить близько 60%. Прийом їжі, у тому числі жирної, не чинить клінічно значущого впливу на фармакокінетику габапентину.
Багаторазове введення не впливає на фармакокінетику габапентину. Хоча концентрація препарату у плазмі крові в рамках клінічних досліджень варіювала від 2 до 20 мкг/мл, ця величина не визначала ефективність і безпеку препарату. Фармакокінетичні параметри вказані в табл. 2.
Таблиця 2.
Резюме середніх (% CV) рівноважних фармакокінетичних параметрів після введення препарату кожні 8 год

Ae% — відсоток виведеної з сечею в незміненому вигляді дози з моменту часу 0 до 8 год після введення препарату.
НД — недоступно.
Розподіл. Габапентин не зв’язується з білками плазми крові. V_d препарату становить 57,7 л. Концентрація габапентину у спинномозковій рідині пацієнтів з епілепсією становить приблизно 20% від рівноважної мінімальної плазмової концентрації. Габапентин проникає в грудне молоко.
Біотрансформація. Не отримано даних про метаболізм габапентину в людини. Препарат не індукує окисні ферменти печінки, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів.
Виведення. Габапентин виводиться винятково нирками в незміненому вигляді. T_½ габапентину не залежить від дози і становить в середньому 5–7 год.
У пацієнтів літнього віку та у хворих з порушенням функції нирок плазмовий кліренс габапентину знижений. Константа швидкості елімінації, плазмовий кліренс, нирковий кліренс прямо пропорційні кліренсу креатиніну.
Габапентин виводиться з плазми крові при гемодіалізі. Пацієнтам з порушенням функцій нирок або тим, що перебувають на гемодіалізі, рекомендується перегляд дози препарату (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Фармакокінетику габапентину у дітей оцінювали у 50 здорових суб’єктів віком від 1 міс до 12 років. У цілому під час розрахунку дози на кілограм маси тіла (мг/кг) плазмові концентрації габапентину у дітей віком від 5 років не відрізнялися від таких у дорослих.
У фармакокінетичному дослідженні за участю 24 здорових дітей віком 1–48 міс було встановлено AUC приблизно на 30% менше, нижчу C_max і вищий кліренс при розрахунку на одиницю маси тіла в порівнянні з даними, отриманими у дітей старше 5 років .
Лінійність/нелінійність. Біодоступність габапентину (абсорбована частина препарату) знижується з підвищенням дози, що свідчить про нелінійність фармакокінетики препарату, а саме параметрів біодоступності (F): Ae%, CL/F, V_d/F. Фармакокінетика елімінації (параметри фармакокінетики, що не включають F, такі як CLr і T_½) має лінійну закономірність. Рівноважна плазмова концентрація габапентину передбачувана, виходячи з даних одноразового прийому препарату.

епілепсія. Габапентин використовується в якості додаткового препарату при лікуванні парціальних судом з або без вторинної генералізації у дорослих та дітей віком від 6 років (див. Фармакодинаміка).
Габапентин використовується в якості монотерапії при лікуванні парціальних судом з або без вторинної генералізації у дорослих та дітей віком від 12 років.
Лікування периферичного нейропатичного болю. Габапентин показаний для лікування периферичного нейропатичного болю, наприклад, при болючій діабетичній нейропатії і постгерпетичній невралгії у дорослих.

дозування. При всіх показаннях для початку терапії використовується схема підбору, описана в табл. 3. Ця схема рекомендована для дорослих і дітей віком від 12 років. Інструкції щодо підбору дози для дітей віком до 12 років зазначені в окремому підрозділі.
Таблиця 3.
Розрахунок дозування при початковому підборі доз

Відміна габапентину. Відповідно до поточних клінічних рекомендацiй рекомендовано відміняти габапентин поступово протягом мінімум 1 тиж, незалежно від показання.
Епілепсія. При епілепсії зазвичай потрібна тривала терапія. Доза визначається лікарем відповідно до індивідуальної переносимості та ефективності.
Дорослі та підлітки. Ефективні дози при епілепсії — 900–3600 мг/добу. Лікування починається з титрування дози препарату, як описано в табл. 3, або з дози 300 мг 3 рази на добу в 1-й день. Потім, залежно від індивідуальної переносимості та ефективності, дозу можна підвищувати на 300 мг/добу кожні 2–3 дні до максимальної дози 3600 мг/добу. Для деяких пацієнтів буває необхідним більш повільне титрування габапентину. Найбільш короткий термін досягнення дози 1800 мг/добу ‒ 1 тиж, 2400 мг/добу ‒ 2 тиж, 3600 мг/добу ‒ 3 тиж.
У довгострокових відкритих клінічних дослідженнях доза 4800 мг/добу добре переносилася пацієнтами. Добову дозу слід ділити на 3 прийоми. Максимальний інтервал між прийомами препарату не має перевищувати 12 год, щоб уникнути перерв у протисудомній терапії та запобігти виникненню судомних нападів.
Діти віком від 6 років. Стартова доза препарату повинна становити 10–15 мг/кг/добу. Ефективна доза має бути досягнута титруванням протягом приблизно 3 днів. Ефективна доза габапентину у дітей віком від 6 років становить 25–35 мг/кг/добу. Доведено, що доза 50 мг/кг/добу добре переносилася пацієнтами в рамках довгострокових клінічних досліджень. Загальну добову дозу слід розділити на рівні частини (прийом 3 рази на добу); максимальний інтервал між прийомами препарату не має перевищувати 12 год.
Немає необхідності в контролі рівня габапентину в сироватці крові. Крім того, габапентин можна застосовувати в комбінації з іншими протиепілептичними препаратами, тому що при цьому не змінюється плазмова концентрація габапентину або концентрації інших протиепілептичних препаратів у сироватці крові.
Периферичний нейропатичний біль.
Дорослі. Лікування починається з титрування дози препарату, як описано в табл. 3, інакше стартова доза 900 мг/добу має бути розділена на 3 прийоми. Потім, залежно від індивідуальної переносимості та ефективності, дозу можна підвищувати по 300 мг/добу кожні 2–3 дні до максимальної — 3600 мг/добу. Для деяких пацієнтів буває необхідним більш повільне титрування габапентину. Найкоротший термін досягнення дози 1800 мг/добу — 1 тиж, 2400 мг/добу —2 тиж, 3600 мг/добу ‒ 3 тиж.
Ефективність та безпеку габапентину при лікуванні периферичного нейропатичного болю (наприклад болючої діабетичної нейропатії або постгерпетичної невралгії) не вивчали в рамках довгострокових клінічних досліджень тривалістю більше 5 міс. Якщо пацієнту потрібне більш тривале (більше 5 міс) лікування габапентином з приводу нейропатичного болю, перед продовженням терапії лікар повинен оцінити клінічний статус пацієнта та визначити необхідність додаткової терапії.
Інструкції при всіх показаннях. Пацієнтам з важким загальним станом або певними обтяжувальними факторами, такими як низька маса тіла, стан після трансплантації, титрування слід проводити повільніше або знижуючи крокову дозу, або подовжуючи інтервали між підвищенням дози.
Пацієнти літнього віку (від 65 років). Пацієнтам літнього віку іноді потрібен індивідуальний підбір дози у зв’язку з можливим зниженням функції нирок (табл. 4). У пацієнтів літнього віку частіше спостерігається розвиток сонливості, периферичних набряків і слабкості.
Ниркова недостатність. Пацієнтам з вираженою нирковою недостатністю та/або пацієнтам на гемодіалізі потрібен індивідуальний підбір дози препарату (див. табл. 4).
Таблиця 4.
Дози габапентину у дорослих залежно від функції нирок

*Загальну добову дозу необхідно розділити на 3 прийоми. Знижені дози застосовувати у пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <79 мл/хв).
**Добову дозу у 150 мг слід приймати по 300 мг через день.
***Для пацієнтів з кліренсом креатиніну <15 мл/хв добову дозу необхідно знизити відповідно до кліренсу креатиніну (наприклад, пацієнти з кліренсом креатиніну 7,5 мл/хв повинні отримувати половину добової дози пацієнтів з кліренсом креатиніну 15 мл/хв).
Застосування пацієнтам, які проходять гемодіаліз. Для пацієнтів з анурією, які знаходяться на гемодіалізі і ніколи раніше не отримували габапентин, рекомендована насичувальна доза препарату має становити 300–400 мг*, потім необхідно призначати 200–300 мг* габапентину після кожного 4-годинного гемодіалізу. У дні, вільні від гемодіалізу, габапентин приймати не можна.
Підтримувальну дозу габапентину для пацієнтів на гемодіалізі визначати на основі рекомендацій, зазначених у табл. 4. На додаток до підтримувальної дози пацієнтам на гемодіалізі рекомендовано приймати 200–300 мг* препарату після кожного 4-годинного гемодіалізу.
*Застосовувати препарати габапентину у відповідному дозуванні.
Спосіб введення. Призначений для прийому внутрішньо.
Габапентин можна приймати разом з їжею або окремо. Препарат слід запивати достатньою кількістю рідини (наприклад склянкою води).
Діти. Габапентин показаний для лікування дітей з епілепсією: як додаткова терапія для дітей віком від 6 років, як монотерапія для дітей віком від 12 років.
Вплив довгострокового (більше 36 тижнів) застосування габапентину на здатність до навчання, інтелект і розвиток у дітей та підлітків належним чином не вивчений. У зв’язку з цим при рішенні про необхідність тривалої терапії слід враховувати можливі ризики.

гіперчутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин (див. СКЛАД).

у ході досліджень епілепсії (додаткова терапія або монотерапія) та нейропатичного болю були відзначені наступні небажані реакції (наведені з урахуванням їх частоти та класу системи органів): дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 до <1/10), нечасті (≥1/1000 до ≤1/100) і поодинокі (≥1/10 000 до ≤1/1000), рідкісні (<1/10 000). Якщо в різних дослідженнях частота побічних ефектів відрізнялася, у звіт включали дані про найвищу частоту.
Додаткові небажані явища, зареєстровані в ході постмаркетингових досліджень, включені в список у категорію «частота невідома» (неможливо оцінити на підставі доступних даних) та виділені курсивом.
У межах кожної групи частот небажані ефекти представлені в порядку зменшення серйозності.

*Після припинення короткострокового та тривалого лікування габапентином спостерігали симптоми відміни. Симптоми відміни можуть виникнути невдовзі після припинення прийому, зазвичай, протягом 48 годин. Найчастіше відзначали такі симптоми як тривога, безсоння, нудота, біль, пітливість, тремор, головний біль, депресія, аномальне самопочуття, запаморочення та нездужання (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Виникнення симптомів відміни після припинення застосування габапентину може свідчити про лікарську залежність (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Пацієнт повинен бути проінформований про це на початку лікування. Якщо необхідно припинити прийом габапентину, рекомендується робити це поступово протягом як мінімум 1 тижня незалежно від показань (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Були описані випадки гострого панкреатиту на тлі лікування габапентином. Зв’язок з габапентином не визначений (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, зареєстровані випадки міопатії з підвищенням рівня КФК.
Випадки інфекції дихальних шляхів, середні отити, судоми і бронхіти були описані тільки в клінічних дослідженнях за участю дітей. Крім того, у дослідженнях у дітей досить часто відмічали агресивну поведінку і гіперкінези.

тяжкі шкірні побічні реакції (SCAR). Під час лікування габапентином повідомляли про тяжкі шкірні побічні реакції (SCAR), включаючи синдром Стівенса-Джонсона (ССД), токсичний епідермальний некроліз (ТЕН) та медикаментозний висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), що можуть загрожувати життю чи мати летальні наслідки. Під час призначення пацієнта слід проінформувати про ознаки та симптоми та уважно стежити за шкірними реакціями. При появі ознак і симптомів, що свідчать про ці реакції, габапентин слід негайно відмінити та (за потреби) розглянути альтернативне лікування.
Якщо під час лікування габапентином у пацієнта розвинулися такі серйозні реакції як ССД, ТЕН або DRESS-синдром то пацієнту більше ніколи не можна застосовувати габапентин.
Анафілаксія. Габапентин може бути причиною анафілаксії. У зареєстрованих випадках відмічалися такі симптоми: утруднене дихання, набряк губ, горла та язика і гіпотонія, що потребує невідкладного лікування. Слід проінструктувати пацієнтів, що у разі появи симптомів анафілаксії необхідно негайно припинити застосування габапентину та звернутись за невідкладною медичною допомогою (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Суїцидальні думки та поведінка. Суїцидальні думки та поведінка були відзначені у пацієнтів, які лікувалися протиепілептичними засобами за декількома показаннями. Мета-аналіз рандомізованих плацебоконтрольованих досліджень протиепілептичних лікарських засобів також показав невелике збільшення ризику суїцидальних думок та поведінки, механізм якого невідомий. У постмаркетинговому періоді у пацієнтів, які застосовували габапентин, спостерігали випадки суїцидальних думок і поведінки (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Пацієнтам (та особам, які здійснюють догляд) слід рекомендувати звернутися до лікаря у разі появи ознaк суїцидальних думок і поведінки. Слід стежити за ознаками суїцидальних думок та поведінки і розглянути можливість застосування відповідної терапії. Слід розглянути можливість припинення лікування габапентином у разі появи суїцидальних думок і поведінки.
Гострий панкреатит. У разі виникнення гострого панкреатиту на тлі застосування габапентину показана відміна габапентину (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Судомні напади. Незважаючи на відсутність доказів наявності реактивних судомних нападів під час застосування габапентину, різка відміна протисудомних препаратів у пацієнтів з епілепсією може спричинити розвиток епілептичного статусу (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Як і при застосуванні інших протиепілептичних препаратів, у деяких пацієнтів можливе підвищення частоти нападів або виникнення нових типів судомних нападів при застосуванні габапентину.
Як і при застосуванні інших протиепілептичних препаратів, спроби припинити застосування супутніх протиепілептичних засобів з метою переходу на монотерапію габапентином у рефракційних пацієнтів, які отримували кілька протиепілептичних засобів, рідко були успішними.
Не вважається, що габапентин ефективний для лікування первинно-генералізованих нападів, таких як абсанси, і може посилювати інтенсивність таких нападів у деяких пацієнтів. З цієї причини габапентин слід з обережністю застосовувати у пацієнтів зі змішаними судомними нападами, що включають абсанси.
Запаморочення, сонливість, втрата свідомості, сплутаність свідомості та порушення розумової діяльності. Лікування габапентином супроводжувалося запамороченням та сонливістю, що могли стати причиною випадкових травм (внаслідок падіння). Дані постмаркетингових досліджень зареєстрували випадки сплутаності свідомості, втрати свідомості та порушення розумової діяльності. Тому пацієнтам слід рекомендувати бути обережними, поки вони не ознайомлені зі всіма потенційними ефектами препарату.
Одночасний прийом з опіоїдами. Пацієнти, які потребують супутнього лікування препаратами, що пригнічують центральну нервову систему (ЦНС), в тому числі опіоїдами, повинні бути під ретельним наглядом для виявлення ознак пригнічення ЦНС, таких як сонливість, седація та пригнічення дихання. У пацієнтів, які одночасно застосовують габапентин та морфін, може спостерігатися підвищення концентрації габапентину. Доза габапентину або препаратів, що пригнічують ЦНС, в тому числі опіоїдів повинна бути відповідно зменшена (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Рекомендують з обережністю призначати габапентин одночасно з опіоїдами через ризик пригнічення ЦНС. У популяційному обсерваційному дослідженні типу «випадок-контроль» серед пацієнтів, яким застосовували опіоїди, спільне призначення опіоїдів і габапентину було пов’язане з підвищеним ризиком летального випадку, пов’язаного з опіоїдами, порівняно із застосуванням опіоїдів в якості монотерапії (скориговане співвідношення шансів [aOR], 1,49 [95% ДІ, 1,18-1,88, p<0,001]).
Пригнічення дихання. Прийом габапентину пов’язували з тяжким пригніченням дихання. У пацієнтів з порушенням функції дихання, захворюваннями дихальної та нервової систем, нирковою недостатністю, одночасним застосуванням препаратів, що пригнічують функцію ЦНС та пацієнтів літнього віку ризик тяжкого пригнічення дихання підвищується. Ці пацієнти можуть потребувати корекції дози.
Пацієнти літнього віку (від 65 років). Не проводили систематичних досліджень застосування габапентину у пацієнтів віком від 65 років. В одному подвійному сліпому дослідженні, у якому взяли участь пацієнти з нейропатичним болем, у пацієнтів віком від 65 років частіше, ніж у молодших пацієнтів, розвивалися сонливість, периферичні набряки і слабкість. За винятком цих даних, при клінічних дослідженнях в такій віковій групі не отримали доказів відмінностей профілю небажаних явищ від такого в популяції молодших пацієнтів.
Неналежне застосування, можливість зловживання та залежність
Габапентин може спричинити лікарську залежність, у тому числі в терапевтичних дозах. Повідомляли про випадки зловживань та неналежного застосування. Пацієнти зі зловживанням психоактивними речовинами в анамнезі знаходяться у групі високого ризику неналежного застосування габапентину, зловживання та залежності, тому габапентин слід застосовувати з обережністю у таких пацієнтів. Перед призначенням габапентину слід ретельно оцінити ризик неналежного застосування, зловживання чи залежності.
Пацієнти, які застосовують габапентин, повинні знаходитися під наглядом щодо симптомів неналежного застосування габапентину, зловживання або залежності, наприклад, прагнення роздобути препарат, збільшення дози, розвиток толерантності.
Абстинентний синдром. Після припинення короткострокового та тривалого лікування габапентином спостерігали симптоми відміни. Симптоми відміни можуть виникнути невдовзі після припинення прийому, зазвичай, протягом 48 год. Найчастіше відзначали такі симптоми як тривога, безсоння, нудота, біль, пітливість, тремор, головний біль, депресія, аномальне самопочуття, запаморочення та нездужання. Виникнення симптомів відміни після припинення застосування габапентину може свідчити про лікарську залежність (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Пацієнт повинен бути проінформований про це на початку лікування. Якщо необхідно припинити прийом габапентину, рекомендується робити це поступово протягом як мінімум 1 тижня незалежно від показань (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Лабораторні тести. Можуть виявитися хибнопозитивними результати напівкількісних тестів визначення вмісту білка в сечі за допомогою тест-смужок. Тому за необхідності рекомендується проводити додаткові аналізи із застосуванням інших методів (біуретовий метод, турбідиметричний метод, проби з барвниками), або потрібно використовувати ці методи спочатку.
Допоміжні речовини. Препарат Тебантин, капсули, містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, наприклад з непереносимістю лактози, повною лактазною недостатністю, глюкозо-галактозною мальабсорбцією, препарат приймати не слід.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Період вагітності.
Загальні ризики епілепсії і протиепілептичної терапії. Ризик вродженої патології у потомства матерів, які отримували протиепілептичні препарати, підвищувався в 2–3 рази. Найчастіше повідомлялося про розвиток «заячої» губи, аномалій серцево-судинної системи і дефектів нервової трубки. Комбінована протиепілептична терапія, порівняно з монотерапією, може асоціюватися з високим ризиком вад розвитку, внаслідок чого рекомендовано використовувати, якщо це можливо, монотерапію. Усім вагітним і жінкам репродуктивного віку, яким необхідне проведення протиепілептичної терапії, перед її початком необхідно проконсультуватися з фахівцем. При плануванні вагітності необхідно ще раз переглянути необхідність протиепілептичної терапії. Різке припинення прийому протиепілептичних препаратів неприпустиме, оскільки це може привести до виникнення судом і суттєво погіршити стан матері і дитини. Затримка розвитку у потомства матерів з епілепсією спостерігається рідко. Неможливо диференціювати, чи є затримка розвитку наслідком генетичних порушень, соціальних факторів, епілепсії у матері або прийому нею протиепілептичних препаратів.
Ризик, пов’язаний з терапією габапентином. Габапентин проникає через плаценту у людини. Дані щодо застосування габапентину у вагітних відсутні або обмежені. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Габапентин не слід застосовувати у період вагітності, за винятком випадків, коли потенційна користь для матері явно перевищує можливий ризик для плода.
Немає єдиного висновку про те, чи здатний іноді габапентин, який застосовують жінки у період вагітності з приводу епілепсії, підвищувати ризик розвитку вродженої патології у потомства, як у зв’язку з наявністю у жінок епілепсії як такої, так і у зв’язку з комбінованим застосуванням інших протиепілептичних препаратів.
Повідомляли про неонатальний синдром відміни у новонароджених, матері яких під час вагітності приймали габапентин. Одночасний прийом габапентину та опіоїдів під час вагітності може збільшити ризик неонатального синдрому відміни. Новонароджені повинні перебувати під ретельним наглядом.
Годування грудьми. Габапентин проникає у грудне молоко. Оскільки вплив препарату на грудних дітей не вивчено, призначення габапентину жінкам, які годують грудьми, слід проводити з обережністю. Застосування габапентину у жінок, які годують грудьми, виправдано тільки в тому випадку, якщо користь для матері перевищує потенційний ризик для немовляти.
Фертильність. У дослідженнях на тваринах вплив на фертильність не спостерігався.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Габапентин може мати незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами або використовувати інші механізми. Габапентин впливає на ЦНС і може спричинити сонливість, запаморочення або інші подібні симптоми. Ці побічні ефекти, навіть легкого або помірного ступеня, можуть бути потенційно небезпечними для пацієнтів під час управління транспортними засобами або експлуатації інших машин, особливо на початку терапії та після підвищення дози.

у спонтанних повідомленнях, а також літературі були описані випадки пригнічення дихання та/або седації, пов’язаної з одночасним застосуванням габапентину та опіоїдів. У деяких повідомленнях автори висловлюють особливу занепокоєність перед застосуванням комбінації габапентину та опіоїдів, особливо у пацієнтів літнього віку.
У дослідженні, що включало здорових добровольців (N=12), які приймали капсули з контрольованим вивільненням, що містять 60 мг морфіну, за 2 год до прийому габапентину (капсула 600 мг), відзначалося збільшення середньої AUC габапентину на 44%, порівняно з випадками, коли морфін не застосовували. Тому у разі потреби одночасного лікування опіоїдами і габапентином необхідним є пильне спостереження за пацієнтами для своєчасного розпізнавання симптомів пригнічення ЦНС, таких як сонливість, седація та пригнічення дихання, і відповідне зниження дози габапентину або опіоїдів.
Не відмічено випадків взаємодії габапентину з фенобарбіталом, фенітоїном, вальпроєвою кислотою або карбамазепіном.
Фармакокінетика габапентину однакова у здорових осіб та в пацієнтів з епілепсією, що приймали ці протиепілептичні лікарські засоби.
Одночасне призначення габапентину і пероральних контрацептивних препаратів, що містять норетистерон та/або етинілестрадіол, не впливає на показники рівноважної концентрації цих препаратів.
Одночасне призначення габапентину і антацидів, що містять алюміній та магній, зменшує біодоступність габапентину максимум на 24%. Прийом габапентину рекомендований не раніше ніж через 2 год після прийому антацидів.
Застосування пробенециду не порушує виведення габапентину нирками.
При одночасному застосуванні з циметидином відзначено невелике зниження виведення габапентину нирками; не очікується, що цей ефект має клінічне значення.

навіть у разі прийому препарату в дозі до 49 г/добу не відзначався розвиток гострих небезпечних для життя токсичних реакцій.
Симптоми передозування включали запаморочення, двоїння в очах, невиразну мову, сонливість, втрату свідомості, млявість і легку діарею. Усі хворі повністю одужали після застосування підтримувальної терапії. Зниження абсорбції габапентину при високих дозах може обмежувати абсорбцію ліків і знизити токсичні ефекти від передозування.
Передозування габапентину, особливо в поєднанні з прийомом інших препаратів, що пригнічують ЦНС, може призводити до розвитку коми.
Хоча габапентин може бути видалений за допомогою гемодіалізу, на основі попереднього досвіду це зазвичай не потрібно. Однак у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю гемодіаліз може бути показаний.
У дослідженнях на мишах і щурах не вдалося визначити летальну дозу габапентину, незважаючи на використання доз аж 8000 мг/кг. Симптоми гострої токсичності у тварин включали атаксію, утруднене дихання, птоз, зниження активності або, навпаки, підвищення збудливості.

у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 25 °С.