Стимулотон^® (Stimuloton^®)

Сертралін - 50 мг

фармакодинаміка. Сертралін є потужним та специфічним інгібітором нейронального захоплення серотоніну (5-НТ) in vitro, яке в організмі тварин призводить до потенціювання ефектів 5-НТ. Сертралін чинить дуже слабкий вплив на процеси зворотного нейронального захоплення норадреналіну та допаміну. У клінічних дозах сертралін блокує захоплення серотоніну у тромбоцитах людини. Препарат не виявляє стимулювальної, седативної, антихолінергічної або кардіотоксичної дії в експериментах на тваринах. У контрольованих дослідженнях за участю здорових добровольців сертралін не чинив седативної дії та не впливав на психомоторні функції. Згідно з властивим йому селективним інгібуванням зворотного захоплення 5-НТ сертралін не стимулює катехоламінергічну активність. Засіб не має афінності до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофамінергічних, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК чи бензодіазепінових рецепторів. Тривале застосування сертраліну у тварин призводило до зниження активності норадреналінових рецепторів головного мозку, що спостерігається і при застосуванні інших ефективних у клінічній практиці антидепресантів та антиобсесивних засобів.
Сертралін не спричиняє розвитку медикаментозного зловживання. У плацебо-контрольованому подвійному сліпому рандомізованому дослідженні порівняльного потенціалу зловживання сертраліном, алпразоламом та d-амфетаміном у людей сертралін не спричиняв позитивних суб’єктивних ефектів, що свідчили б про потенціал до зловживання. Навпаки, учасники дослідження, які приймали як алпразолам, так і d-амфетамін, порівняно з пацієнтами, які застосовували плацебо, мали статистично значущо вищі показники схильності до зловживання, ейфорії та потенційної медикаментозної залежності. Сертралін не спричиняє стимулювального ефекту або відчуття тривожності, характерних для d-амфетаміну, або седативної дії та психомоторних порушень, характерних для алпразоламу. Сертралін не діє в якості позитивного стимулу у макак виду резус, видресируваних самостійно приймати кокаїн, як і не є замісником розпізнавального стимулу щодо d-амфетаміну або фенобарбіталу у макак-резус.
Фармакокінетика
Абсорбція. Фармакокінетика сертраліну в діапазоні доз 50–200 мг є дозозалежною. Протягом 14-денного прийому сертраліну із дозуванням 50–200 мг (перорально 1 раз на добу) у людей пік концентрації сертраліну у плазмі крові досягається через 4,5–8,4 год після щоденного прийому препарату. Їжа суттєво не змінює біодоступність сертраліну у формі таблеток.
Розподіл. Близько 98% циркулюючого сертраліну зв’язується з білками плазми крові.
Біотрансформація. Сертралін зазнає інтенсивного пресистемного метаболізму (ефект першого проходження) у печінці.
Елімінація. Середній Т_½ сертраліну становить близько 26 год (у діапазоні 22–36 год). Відповідно до термінального Т_½ спостерігається кумуляція препарату (з підвищенням його рівня приблизно вдвічі) при досягненні рівноважних концентрацій, які відмічаються після застосування препарату в дозі 1 раз на добу протягом 1 тиж. Т_½ для N-дезметилсертраліну становить 62–104 год. Сертралін та N-дезметилсертралін інтенсивно метаболізуються в організмі людини, їх кінцеві метаболіти виводяться з калом та сечею в однаковій кількості. Тільки дуже незначна частина (<0,2%) сертраліну виводиться із сечею у незміненому вигляді.
Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів
Діти з обсесивно-компульсивними розладами (ОКР). Фармакокінетика сертраліну вивчалася у 29 дітей віком 6–12 років та у 32 підлітків віком 13–17 років. У цих пацієнтів поступово підвищували дозу шляхом її титрування до добової дози 200 мг протягом 32 днів, розпочинаючи з дози або 25 мг, або 50 мг з поступовим підвищенням. При застосуванні препарату в дозах 25 та 50 мг переносимість була однаковою. У рівноважному стані при застосуванні препарату в дозі 200 мг концентрація сертраліну у плазмі крові у групі дітей віком 6–12 років були приблизно на 35% вища порівняно з такою у групі пацієнтів віком 13–17 років і на 21% вища порівняно з референтною групою дорослих. Не виявлено значущих відмінностей між показниками кліренсу у хлопчиків та дівчаток. Таким чином, для застосування препарату у дітей, особливо з низькою масою тіла, рекомендується низька початкова доза і її підвищення при титруванні дози з кроком у 25 мг. Підліткам можна застосовувати такі ж дози, що й дорослим.
Підлітки та пацієнти літнього віку. Фармакокінетичний профіль сертраліну у підлітків та в осіб літнього віку значимо не відрізняється від такого у дорослих віком 18–65 років.
Порушення функцій печінки. У пацієнтів з ушкодженням печінки Т_½ сертраліну подовжується і площа під фармакокінетичною кривою (AUC) збільшується втричі (див. ЗАСТОСУВАННЯ і ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Порушення функцій нирок. У пацієнтів із порушенням функції нирок помірного або тяжкого ступеня не відзначалося значущої кумуляції сертраліну.

сертралін показаний для лікування наступних розладів:
– великі депресивні епізоди. Запобігання рецидиву великих депресивних епізодів;
– панічні розлади з наявністю або відсутністю агорафобії;
– обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) у дорослих та дітей віком 6–17 років;
– соціальний тривожний розлад;
– посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

сертралін приймати 1 раз на добу (вранці або ввечері).
Таблетки сертраліну можна приймати незалежно від прийому їжі.
Початок лікування
Депресія та ОКР. Лікування сертраліном слід розпочинати з дози 50 мг/добу.
Панічні розлади, ПТСР та соціальний тривожний розлад. Лікування слід розпочинати з дози 25 мг/добу. Через 1 тиж дозу слід підвищити до 50 мг 1 раз на добу. Було показано, що такий режим дозування знижує частоту розвитку на початковому етапі лікування побічних ефектів, характерних для панічних розладів.
Титрування дози
Депресія, ОКР, панічні розлади, соціальний тривожний розлад та ПТСР. У пацієнтів, які не відповідають на дозу 50 мг, ефект може бути досягнутий при підвищенні дози. Корекцію дози слід розпочинати не раніше, ніж через 1 тиж лікування, підвищуючи її поступово по 50 мг з проміжками тривалістю принаймні в 1 тиж. Максимальна доза не має перевищувати 200 мг/добу. Корекцію дози слід проводити не частіше, ніж 1 раз на тиждень, зважаючи на Т_½ сертраліну, що становить 24 год.
Перші прояви терапевтичного ефекту можуть спостерігатися протягом 7 днів лікування. Однак для досягнення терапевтичної відповіді зазвичай потрібен довший період, особливо у хворих з ОКР.
Підтримувальна доза. Дозування протягом довготривалої терапії слід утримувати на найнижчому ефективному рівні з наступним коригуванням залежно від терапевтичної відповіді.
Депресія. Довготривалу терапію можна також застосовувати для запобігання рецидиву великих депресивних епізодів (ВДЕ). У більшості випадків рекомендована доза для профілактики рецидиву ВДЕ є такою ж, як 1 доза, яку застосовували протягом лікування цього депресивного епізоду. Пацієнтам з депресією слід отримувати терапію протягом достатнього часу, щонайменше протягом 6 міс, щоб упевнитися у повній відсутності симптомів.
Панічні розлади та ОКР. При тривалій терапії у пацієнтів з панічними розладами та ОКР слід проводити регулярну оцінку терапії, оскільки для цих розладів не продемонстровано ефективності препарату в запобіганні рецидивів.
Застосування у дітей. Діти з ОКР
Віком 13–17 років: початкова доза становить 50 мг 1 раз на добу.
Віком 6–12 років: початкова доза становить 25 мг 1 раз на добу. Через 1 тиж дозу можна підвищити до 50 мг 1 раз на добу.
При необхідності, у разі відсутності бажаного ефекту на тлі прийому препарату у дозі 50 мг/добу, можливе її подальше підвищення на 50 мг/добу за 1 раз протягом кількох тижнів. Максимальна доза становить до 200 мг/добу.
Однак при підвищенні дози понад 50 мг у педіатрії слід враховувати загалом нижчу масу тіла дітей порівняно з дорослими. Не слід змінювати дозу частіше, ніж 1 раз на тиждень.
Ефективність препарату у дітей з ВДР не продемонстрована.
Дані щодо застосування препарату у дітей віком до 6 років відсутні (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Застосування пацієнтам літнього віку. Пацієнтам літнього віку препарат слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть мати підвищений ризик розвитку гіпонатріємії (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Застосування при печінковій недостатності. Слід бути обережними при застосуванні сертраліну пацієнтам з патологією печінки. При порушеннях функції печінки необхідно знизити дозу або частоту прийому препарату. Сертралін не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, оскільки клінічні дані щодо застосування препарату таким хворим відсутні (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Застосування при нирковій недостатності. При порушеннях функції нирок корекції дози препарату не потрібно (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Симптоми відміни, які спостерігаються при припиненні терапії сертраліном. Слід уникати раптового припинення застосування препарату. При припиненні лікування сертраліном, щоб знизити ризик розвитку реакцій синдрому відміни, дозу слід поступово знижувати щонайменше протягом 1–2 тиж (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ). Якщо після зниження дози препарату або припинення його застосування з’являються нестерпні симптоми, може бути розглянуте відновлення застосування препарату у раніше призначеній дозі. У подальшому лікар може продовжувати знижувати дозу, але більш поступово.
Діти. Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей, крім дітей з ОКР віком від 6 років (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин.
Протипоказане застосування сертраліну разом з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) незворотної дії у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому з проявами таких симптомів, як збудження, тремор та гіпертермія. Розпочинати терапію сертраліном не можна щонайменше протягом 14 днів після припинення курсу лікування інгібітором МАО незворотної дії. Застосування сертраліну слід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії інгібітором МАО незворотної дії. Протипоказане одночасне застосування сертраліну та пімозиду (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

найчастіше спостерігається такий побічний ефект, як нудота. При лікуванні соціального тривожного розладу сертраліном у 14% чоловіків відзначалася статева дисфункція (порушення еякуляції) порівняно з 0% пацієнтів, які отримували плацебо. Ці побічні ефекти є дозозалежними й вони часто самостійно зникають при продовженні терапії.
Профіль побічних ефектів, що часто спостерігалися в ході проведення подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень з участю пацієнтів з ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами, був подібним до такого у пацієнтів з депресією, які брали участь у клінічних дослідженнях.
Нижче наведено дані про побічні реакції, що виявлені в період постреєстраційного нагляду (частота їх розвитку невідома) і в ході проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень (у яких у цілому взяли участь 2542 пацієнти, які отримували сертралін, і 2145 пацієнтів, які отримували плацебо) за участю хворих з депресією, ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами.
Деякі з нижченаведених побічних реакцій можуть зменшуватися за інтенсивністю та частотою за умови тривалого лікування та не призводять до припинення терапії.
Нижченаведена частота розвитку побічних реакцій, що спостерігалися в ході проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з депресією, ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами. Наведено об’єднані дані клінічних досліджень і післяреєстраційного нагляду (частота невідома).
Інфекції та інвазії: часто — фарингіт; нечасто — інфекції верхніх дихальних шляхів, риніт; рідко — дивертикуліт, гастроентерит, середній отит.
Пухлини доброякісні та злоякісні (у тому числі кісти та поліпи): рідко — новоутворення (повідомлялося про один випадок новоутворення в одного пацієнта, який отримував сертралін, порівняно з відсутністю таких випадків у групі пацієнтів, які отримували плацебо).
З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко — лімфаденопатія; невідомо — лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: нечасто — підвищена чутливість; рідко — анафілактоїдна реакція; невідомо — алергія.
З боку ендокринної системи: нечасто — гіпотиреоз; невідомо — гіперпролактинемія, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
Метаболічні та аліментарні розлади: часто — зниження апетиту, посилення апетиту*; рідко — цукровий діабет, гіперхолестеринемія, гіпоглікемія; невідомо — гіпонатріємія, гіперглікемія.
Психічні порушення: дуже часто — безсоння (19%); часто — депресія*, деперсоналізація, нічні жахи, відчуття тривожності*, збудження*, нервозність, зниження лібідо*, бруксизм; нечасто — галюцинації*, агресія*, ейфоричний настрій*, апатія, патологічне мислення; рідко — конверсійний розлад, залежність від ліків, психотичний розлад*, паранойя, суїцидальне мислення/суїцидальна поведінка (лише для пацієнтів з ОКР, при короткочасному застосуванні препарату у дослідженнях тривалістю 1–12 тиж були зареєстровані випадки наявності суїцидальних думок і суїцидальної поведінки під час терапії сертраліном або невдовзі після припинення терапії (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ)), сомнамбулізм, передчасна еякуляція; невідомо — паронірія.
З боку нервової системи: дуже часто — запаморочення (11%), сонливість (13%), головний біль (21%)*; часто — парестезії*, тремор, гіпертонус, дисгевзія, порушення уваги; нечасто — судоми*, мимовільні м’язові скорочення*, порушення координації рухів, гіперкінезія, амнезія, гіпестезія*, порушення мовлення, постуральне запаморочення, синкопе, мігрень*; рідко — кома*, хореоатетоз, дискінезія, гіперестезія, сенсорні порушення; невідомо — рухові розлади (включаючи екстрапірамідні симптоми, у тому числі гіперкінезія, гіпертонус, спазми щелепи або порушення ходи). Також були зареєстровані ознаки і симптоми серотонінового синдрому або злоякісного нейролептичного синдрому, у деяких випадках пов’язаних із супутнім прийомом серотонінергічних засобів, а саме: збудження, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, діарея, підвищення температури тіла, АГ, ригідність та тахікардія. Акатизія і психомоторне збудження (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Спазм церебральних судин (у тому числі синдром скороминущої церебральної вазоконстрикції або синдром Колла — Флемінга).
З боку органів зору: часто — порушення зору; нечасто — мідріаз; рідко — глаукома, розлади сльозовиділення, скотома, диплопія, фотофобія, гіфема; невідомо — розлади зору, зіниці різного розміру.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: часто — дзвін у вухах*; нечасто — біль у вусі.
Кардіальні порушення: часто — відчуття серцебиття*; нечасто — тахікардія; рідко — інфаркт міокарда, брадикардія, порушення серцевої діяльності.
З боку судин: часто — припливи*; нечасто — АГ*, гіперемія; рідко — периферична ішемія, гематурія; невідомо — патологічні геморагічні явища (такі як шлунково-кишкова кровотеча).
З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння: часто — позіхання*; нечасто — бронхоспазм*, диспное, носова кровотеча; рідко — ларингоспазм, гіпервентиляція, гіповентиляція, стридор, дисфонія, гикавка; невідомо — інтерстиціальне захворювання легень.
З боку ШКТ: дуже часто — діарея (18%), нудота (24%), сухість у роті (14%); часто — біль у животі*, блювання*, запор*, диспепсія, метеоризм; нечасто — езофагіт, дисфагія, геморой, гіперсалівація, зміни язика, відрижка; рідко — мелена, гематохезія, стоматит, виразки на язиці, патологія з боку зубів, глосит, виразки на слизовій оболонці рота; невідомо — панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи: рідко — порушення функції печінки; невідомо — печінкова недостатність, що рідко може призвести до летального наслідку, фульмінантний гепатит, некротичний гепатит, холестатична жовтяниця.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — висип*, гіпергідроз; нечасто — періорбітальний набряк*, набряк обличчя*, пурпура*, алопеція*, холодний піт, сухість шкіри, кропив’янка*, свербіж; рідко — дерматит, бульозний дерматит, везикульозний висип, патологічні зміни з боку текстури волосся, нетиповий запах шкіри; невідомо — зареєстровані рідкісні випадки тяжких побічних реакцій з боку шкіри, таких як синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), ангіоневротичний набряк, реакції фоточутливості, шкірні реакції.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: часто — артралгія, міалгія; нечасто — остеоартрит, м’язова слабкість, біль у спині, посмикування м’язів; рідко — ураження кісток; невідомо — м’язові спазми.
З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто — ніктурія, затримка сечі*, поліурія, полакіурія, порушення сечовипускання, нетримання сечі*; рідко — олігурія, утруднений початок сечовипускання.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз**: дуже часто — порушення еякуляції (14%); часто — еректильна дисфункція; нечасто — вагінальна кровотеча, статева дисфункція, статева дисфункція у жінок, нерегулярний менструальний цикл; рідко — менорагія, атрофічний вульвовагініт, баланопостит, виділення зі статевих органів, пріапізм*, галакторея*; невідомо — гінекомастія.
Загальні порушення: дуже часто — підвищена втомлюваність (10%)*; часто — біль у грудній клітці*, загальне нездужання*; нечасто — периферичний набряк, озноб, пірексія*, астенія*, спрага; рідко — грижа, зниження переносимості препарату, порушення ходи.
Дослідження: нечасто — підвищення рівня АлАТ*, підвищення рівня АсАТ*, зменшення маси тіла*, збільшення маси тіла*; рідко — погіршення якості сперми; підвищення рівня ХС у крові; невідомо: відхилення від норми результатів клінічних лабораторних аналізів, зміна функції тромбоцитів.
Травми та отруєння: рідко — травма.
Хірургічні втручання та медичні процедури: рідко — вазодилатація.
Якщо побічне явище спостерігалося у пацієнтів з депресією, ОКР, панічним розладом, ПТСР і соціальним тривожним розладом, застосовувані терміни, що характеризують побічні явища, перекласифіковані за термінами, що застосовувалися щодо пацієнтів із депресією.
*Ці побічні реакції також були зареєстровані в період постреєстраційного нагляду.
**Частота цих побічних реакцій визначалася для кількості пацієнтів у конкретній групі за статтю: сертралін (1118 чоловіків, 1424 жінки), плацебо (926 чоловіків, 1219 жінок).
Синдроми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном. Припинення терапії сертраліном (особливо в разі різкого припинення терапії) зазвичай призводить до розвитку симптомів відміни. Найчастіше повідомлялося про такі побічні явища, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння і яскраві сновидіння), збудження або відчуття тривожності, нудота та/або блювання, тремор і головний біль. Як правило, ці побічні явища були легкого або помірного ступеня та минали самостійно; однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими та/або тривалими. У зв’язку з цим у випадках, коли більше немає необхідності у терапії сертраліном, рекомендується поступова відміна препарату шляхом поетапного зниження дози (див. ЗАСТОСУВАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Застосування у пацієнтів літнього віку. Застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну (ІЗЗНС), включаючи сертралін, асоціювалося з клінічно значущими випадками гіпонатріємії у пацієнтів літнього віку, у яких може виникати підвищений ризик розвитку цього побічного явища (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Застосування у дітей. У понад 600 дітей, які отримували сертралін, загальний профіль побічних реакцій був у цілому подібний до такого, що спостерігався у дослідженнях за участю дорослих пацієнтів. У ході клінічних контрольованих досліджень були зареєстровані наступні побічні реакції (кількість пацієнтів, які приймали сертралін, становила 281): дуже часто (≥1/10) — головний біль (22%), безсоння (21%), діарея (11%) і нудота (15%); часто (від ≥1/100 до <1/10) — біль у грудній клітці, манія, пірексія, блювання, відсутність апетиту, афективна лабільність, агресія, збудження, нервозність, порушення уваги, запаморочення, гіперкінезія, мігрень, сонливість, тремор, порушення зору, сухість у роті, диспепсія, нічні жахи, підвищена втомлюваність, нетримання сечі, висип, акне, носова кровотеча, метеоризм; нечасто (від ≥1/1000 до <1/100) — подовження інтервалу Q–T на ЕКГ, суїцидальні спроби, судоми, екстрапірамідний розлад, парестезія, депресія, галюцинації, пурпура, гіпервентиляція, анемія, порушення функцій печінки, підвищення рівня АлАТ, цистит, простий герпес, отит зовнішнього вуха, біль у вусі, біль в оці, мідріаз, загальне нездужання, гематурія, пустульозний висип, риніт, травма, зменшення маси тіла, посмикування м’язів, незвичайні сновидіння, апатія, альбумінурія, полакіурія, поліурія, біль у молочних залозах, порушення менструального циклу, алопеція, дерматит, ураження шкіри, нетиповий запах шкіри, кропив’янка, бруксизм, гіперемія; частота невідома — енурез.
Ефекти, характерні для цього класу лікарських засобів. У результаті епідеміологічних досліджень, що переважно проводили за участю пацієнтів віком від 50 років, був виявлений підвищений ризик виникнення переломів кісток у пацієнтів, які отримували СІЗЗС та трициклічні антидепресанти. Механізм, що зумовлює підвищення цього ризику, невідомий.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції в післяреєстраційний період є важливим заходом. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні препарату. Лікарям пропонується повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

такі симптоми, як неспокій, збудження, панічні атаки, безсоння, дратівливість, ворожість, агресивність, імпульсивність, психомоторний неспокій, гіпоманія та манія спостерігалися у дорослих та дітей, які лікувалися антидепресантами. Ці симптоми можуть передувати появі суїцидальності. Слід розглянути можливість зміни терапевтичного режиму або відміни лікарського засобу в разі, якщо вираженість депресії неухильно збільшується, з’являються суїцидальність або симптоми збільшення її вираженості. Якщо буде прийняте рішення про припинення лікування, препарат слід відміняти поступово так швидко, як тільки можливо, але слід пам’ятати про те, що різке припинення лікування може супроводжуватися синдромом відміни. Перед початком лікування необхідно провести обстеження пацієнта з метою визначення ризику розвитку біполярного розладу. Для цього ретельно збирається психіатричний анамнез, який включає сімейний анамнез суїцидів, біполярних розладів та депресії. Стимулотон не призначений для лікування біполярної депресії.
Серотоніновий синдром (СС) або злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС). При застосуванні СІЗЗС, включаючи терапію сертраліном, повідомлялося про розвиток синдромів, що можуть бути небезпечними для життя, таких як СС чи ЗНС. Ризик розвитку СС чи ЗНС при застосуванні СІЗЗС зростає при одночасному застосуванні інших серотонінергічних засобів (включаючи інші серотонінергічні антидепресанти, триптани та фентаніл) із засобами, що порушують метаболізм серотоніну (включаючи МАОІ, наприклад метиленовий синій), антипсихотичними засобами та іншими антагоністами допаміну та опіатами. Серотоніновий синдром може включати зміни психічного стану (наприклад збудження, галюцинації, кома), порушення з боку вегетативної нервової системи (тахікардія, коливання АТ, гіпертермія), нервово-м’язові порушення (гіперрефлексія, порушення координації) та/або порушення з боку органів травлення (нудота, блювання, діарея). Деякі прояви серотонінового синдрому, включаючи гіпертермію, ригідність м’язів, зміни з боку вегетативної нервової системи та зміни психічного стану подібні до проявів ЗНС. У пацієнтів слід проводити моніторинг на наявність ознак та симптомів СС чи ЗНС (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Перехід із СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів. Існують обмежені дані контрольованих досліджень з вивчення оптимального часу переведення з СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів на сертралін. Слід бути обережними при таких змінах лікування, особливо при переході на сертралін з таких препаратів тривалої дії, як флуоксетин.
Інші серотонінергічні засоби, наприклад триптофан, фенфлурамін та 5-НТ-агоністи. Одночасне застосування сертраліну та інших засобів, що посилюють серотонінергічну нейротрансмісію, зокрема триптофану, фенфлураміну, фентанілу, 5-НТ-агоністів чи рослинних препаратів, які містять звіробій (Hypericum perforatum), має проводитися з обережністю, і такої комбінованої терапії слід (у разі можливості) уникати (через можливу фармакодинамічну взаємодію).
Посилення гіпоманії чи манії. Повідомлялося про посилення симптомів манії/гіпоманії у невеликої частки пацієнтів, які отримували зареєстровані антидепресанти та антиобсесивні препарати, включаючи сертралін. Тому слід з обережністю застосовувати сертралін пацієнтам з манією/гіпоманією в анамнезі. Необхідне ретельне спостереження лікаря. При виявленні ознак маніакальної фази застосування сертраліну слід припинити.
Шизофренія. На тлі прийому препарату у пацієнтів із шизофренією можуть посилюватися психотичні симптоми.
Судоми. При терапії сертраліном можуть виникати судоми: сертралін не слід призначати хворим із нестабільною епілепсією; у пацієнтів з контрольованою епілепсією застосування сертраліну потребує ретельного нагляду. Пацієнтам, у яких виникають судоми, препарат необхідно відмінити.
Суїциди/суїцидальні думки/суїцидальні спроби або клінічні ознаки погіршення. Хворі з депресією мають підвищену схильність до виникнення суїцидальних думок, завдавання собі ушкоджень та спроб суїциду (суїцидальних дій та проявів). Цей ризик існує безпосередньо до часу досягнення значної ремісії. Оскільки покращання стану хворих може відбуватися протягом перших кількох тижнів чи більшого періоду терапії, пацієнтам слід перебувати під ретельним наглядом до настання цього покращання. Загалом клінічний досвід свідчить про те, що на ранніх етапах одужання ризик суїциду може підвищуватися.
Інші психічні розлади, для лікування яких призначається сертралін, також можуть бути пов’язані з ризиком розвитку суїцидальних дій та проявів. Крім того, ці захворювання можуть супроводжуватися ВДР. Таким чином, аналогічні застережні заходи, що стосуються лікування хворих з ВДР, необхідні й при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами.
Відомо, що для пацієнтів із суїцидальними діями та проявами в анамнезі або пацієнтів, у яких ще до початку терапії значною мірою виявляли суїцидальне мислення, існує вищий ризик виникнення суїцидальних думок або суїцидальних спроб під час лікування, у зв’язку з цим їм слід знаходитися під ретельним наглядом на тлі прийому препарату. Метааналіз даних, отриманих у результаті проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень з вивчення антидепресантів у дорослих пацієнтів із психічними розладами, показав підвищений ризик проявів суїцидальної поведінки при застосуванні антидепресантів у пацієнтів віком до 25 років порівняно з таким при застосуванні плацебо.
На тлі застосування цього лікарського засобу показаний ретельний нагляд за станом пацієнтів з високим ризиком розвитку суїцидальності, особливо на початку терапії та після будь-яких змін у дозуванні препарату. Пацієнтів (та осіб, які за ними доглядають) необхідно попередити про необхідність відстежувати будь-які прояви клінічного погіршення, виникнення суїцидальної поведінки або суїцидальних думок, а також будь-яких незвичних змін поведінки і негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні цих симптомів.
Застосування у дітей і підлітків. Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків, за винятком пацієнтів з ОКР віком 6–17 років. У ході клінічних досліджень у дітей, які отримували антидепресанти, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, частіше відмічалися суїцидальна поведінка (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) і ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів). Якщо з урахуванням клінічної потреби рішення все ж приймається на користь призначення цього препарату, необхідний ретельний моніторинг щодо виявлення ознак суїцидальних симптомів. Крім того, доступна тільки обмежена кількість клінічних доказів щодо безпеки довготривалого застосування препарату у дітей та підлітків, що включають вплив на їх ріст, статеве дозрівання, а також когнітивний і поведінковий розвиток. У постмаркетинговий період були зареєстровані повідомлення про декілька випадків уповільненого росту та статевого дозрівання. Клінічна значущість та причинний зв’язок поки що не з’ясовані. При довготривалій терапії пацієнтів дитячого віку лікарі мають здійснювати моніторинг на предмет виявлення відхилень від норм у процесі росту та розвитку організму.
Аномальні кровотечі/крововиливи. При застосуванні СІЗЗС повідомлялося про випадки патологічних геморагічних явищ, у тому числі про шкірні геморагічні явища (екхімози і пурпура), та інших геморагічних явищ, таких як шлунково-кишкові або гінекологічні кровотечі, у тому числі кровотечі з летальним наслідком. Рекомендується з обережністю застосовувати СІЗЗС пацієнтам, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які, як відомо, впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад з антикоагулянтами, атиповими антипсихотичними засобами і фенотіазинами, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та НПЗП), як і у пацієнтів з геморагічними порушеннями в анамнезі (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Гіпонатріємія. У результаті терапії СІЗЗС чи ІЗЗНС, включаючи сертралін, може розвинутися гіпонатріємія. У багатьох випадках гіпонатріємія є результатом синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Повідомлялося про рівні натрію в сироватці крові <110 ммоль/л. У пацієнтів літнього віку може існувати вищий ризик розвитку гіпонатріємії при застосуванні СІЗЗС та ІЗЗНС. Також ризик цього ускладнення може бути підвищеним у пацієнтів, які приймають діуретики, або у пацієнтів з гіповолемією будь-якого іншого походження (див. Застосування пацієнтам літнього віку). У пацієнтів із симптомною гіпонатріємією слід розглянути припинення терапії сертраліном і провести відповідне медичне втручання. До ознак і симптомів гіпонатріємії належать головний біль, труднощі з концентрацією, погіршення пам’яті, сплутаність свідомості, слабкість і втрата фізичної рівноваги, що може призвести до падінь. Ознаки і симптоми, асоційовані з більш тяжкими та/або гострими епізодами гіпонатріємії, включають галюцинації, синкопе, судоми, кому, зупинку дихання та летальний наслідок.
Симптоми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном. Симптоми відміни є частим явищем при припиненні терапії препаратом, особливо в разі раптової відміни терапії (див. ПОБІЧНА ДІЯ). За даними клінічних досліджень, у пацієнтів, які припинили застосування сертраліну, частота реакцій відміни становила 23% порівняно з 12% у пацієнтів, які продовжували отримувати терапію сертраліном.
Ризик розвитку синдрому відміни може залежати від кількох факторів, включаючи тривалість терапії, дозування та швидкість зниження дози. Найчастіше повідомлялося про такі реакції, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), збудження або відчуття тривожності, нудота та/або блювання, тремор і головний біль. Загалом ці симптоми були легкого або помірного ступеня тяжкості, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими. Зазвичай вони виникають протягом перших кількох днів після припинення терапії, дуже рідко такі симптоми відзначалися у пацієнтів, які випадково пропустили прийом дози препарату. У більшості випадків ці симптоми минають самостійно протягом 2 тиж, хоча у деяких пацієнтів вони можуть тривати довше (2–3 міс або більше). Таким чином, рекомендується поступово знижувати дозу сертраліну при припиненні терапії препаратом протягом періоду в кілька тижнів чи місяців відповідно до потреб пацієнта (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Акатизія/психомоторний неспокій. Застосування сертраліну асоціюється з розвитком акатизії, що характеризується суб’єктивно неприємним або невгамовним неспокоєм та потребою рухатися, що часто супроводжується нездатністю сидіти чи стояти спокійно. Ризик виникнення таких ускладнень найбільший протягом перших 2 тиж терапії. У пацієнтів, у яких розвиваються ці симптоми, підвищення дози може бути шкідливим.
Застосування при печінковій недостатності. Сертралін інтенсивно метаболізується в печінці. За результатами фармакокінетичного дослідження з багатократним прийомом препарату у пацієнтів зі стабільним цирозом легкого ступеня спостерігалося подовження Т_½ та збільшення AUC і C_max приблизно втричі порівняно з цими показниками в осіб з нормальною функцією печінки. Значущих відмінностей у ступені зв’язування препарату з білками плазми крові між цими двома групами учасників дослідження не виявлено. Слід дотримуватися обережності при застосуванні сертраліну пацієнтам із патологією печінки. У разі призначення сертраліну пацієнтам із порушеннями функції печінки необхідно зважити доцільність зниження дози або частоти прийому препарату. Сертралін не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Застосування при нирковій недостатності. Сертралін інтенсивно метаболізується; виведення незміненої сполуки із сечею є другорядним шляхом елімінації. У дослідженнях з участю пацієнтів з порушенням функції нирок від легкого до середнього ступеня (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) або від середнього до тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 10–29 мл/хв) фармакокінетичні параметри (AUC_0–24 та C_max) при багатократному прийомі препарату були без статистично значущих відмінностей від цих показників у групі контролю. Немає необхідності в корекції дози залежно від ступеня порушень функції нирок.
Застосування пацієнтам літнього віку. У клінічних дослідженнях брали участь понад 700 пацієнтів літнього віку (віком >65 років). Характер і частота розвитку побічних реакцій у пацієнтів літнього віку були подібними до таких, що спостерігалися у молодших пацієнтів.
Однак застосування СІЗЗС та ІЗЗНС, включаючи сертралін, було пов’язане з випадками клінічно значущої гіпонатріємії у пацієнтів літнього віку, у яких можливий вищий ризик розвитку цього побічного явища (див. Гіпонатріємія у розділі ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Цукровий діабет. Повідомлялося про нові випадки розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які отримували терапію СІЗЗС, включаючи сертралін. Повідомлялося про втрату глікемічного контролю, включаючи як гіперглікемію, так і гіпоглікемію, у пацієнтів з цукровим діабетом та без. Тому проводили моніторинг стану пацієнтів на виявлення ознак та симптомів з приводу зміни рівня глюкози. Особливо пацієнти з цукровим діабетом повинні ретельно контролювати зміни рівня глюкози, оскільки їх дозування інсуліну та/або іншого перорального гіпоглікемічного лікарського засобу, можливо, слід відкоригувати.
Електрошокова терапія. Клінічні дослідження, спрямовані на вивчення ризиків або переваг комбінованого застосування електрошокової терапії та сертраліну, не проводили.
Грейпфрутовий сік. Одночасне застосування сертраліну з грейпфрутовим соком не рекомендоване (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Взаємодія зі скринінговим аналізом сечі. Отримані повідомлення щодо хибнопозитивних імунологічних тестів сечі на визначення вмісту бензодіазепінових метаболітів у пацієнтів, які приймали сертралін. Хибнопозитивні результати зумовлені низькою специфічністю вказаного лабораторного тесту та можуть спостерігатися впродовж кількох діб після припинення лікування сертраліном. Диференціювати сертралін від похідних бензодіазепіну в сечі можливо шляхом проведення уточнювальних тестів — газової хроматографії/мас-спектрометрії.
Закритокутова глаукома. Препарати класу СІЗЗС, у тому числі сертралін, можуть впливати на розмір зіниці з розвитком мідріазу. Такий ефект може призводити до звуження кута ока з подальшим підвищенням внутрішньоочного тиску та розвитком закритокутової глаукоми, особливо у пацієнтів з відповідною схильністю. Сертралін слід застосовувати з обережністю пацієнтам із закритокутовою глаукомою та глаукомою в анамнезі.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Вагітність. Не існує добре контрольованих досліджень препарату за участю вагітних. Однак суттєва кількість даних не виявляє доказів щодо виникнення вроджених вад розвитку плода через застосування сертраліну. У дослідженнях на тваринах виявлено вплив на репродуктивну функцію, вірогідно, у зв’язку з токсичною дією препарату на організм матері, спричиненою фармакодинамічною дією препарату та/або прямою фармакодинамічною дією препарату на плід.
Повідомлялося, що застосування сертраліну в період вагітності спричиняє у деяких новонароджених (матері яких приймали сертралін) симптоми, подібні до реакцій відміни. Цей феномен також виявлено при застосуванні інших антидепресантів класу СІЗЗС. Сертралін не рекомендується застосовувати в період вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки такий, що очікувані переваги від застосування препарату перевищують потенційний ризик.
Жінки репродуктивного віку при прийомі сертраліну мають застосовувати відповідні засоби контрацепції. Слід проводити спостереження за новонародженими, якщо мати продовжує застосування сертраліну на пізніх термінах вагітності, особливо у ІІІ триместр. Після застосування сертраліну на пізніх стадіях вагітності у новонароджених можуть виникати наступні симптоми: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемія, гіпертонус, гіпотонус, гіперрефлексія, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, дратівливість, млявість/апатичність, постійний плач, сонливість і труднощі із засинанням. Ці симптоми можуть бути зумовлені іншими серотонінергічними ефектами або симптомами відміни. У більшості випадків ці ускладнення розвиваються одразу ж після пологів або найближчим часом (протягом менше ніж 24 год).
Згідно з даними епідеміологічних досліджень очікується, що застосування СІЗЗС у період вагітності, особливо на пізніх термінах, може підвищувати ризик розвитку синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених. Ризик на тлі прийому препарату спостерігається з частотою приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції відзначається 1–2 випадки синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених на 1000 вагітностей.
Годування груддю. Опубліковані дані щодо рівнів сертраліну у грудному молоці свідчать про те, що сертралін і його метаболіт N-дезметил-сертралін екскретуються у грудне молоко в малій кількості. Загалом у сироватці крові немовлят виявляли незначну концентрацію препарату або концентрацію препарату, недоступну для визначення, за винятком одного випадку, коли концентрація препарату в сироватці крові немовляти становила близько 50% концентрації препарату в сироватці крові матері (але без будь-якого помітного впливу на здоров’я цього немовляти). На даний час не повідомлялося про побічну дію препарату на здоров’я дітей, яких годували груддю жінки, що застосовували сертралін, але такий ризик не можна виключати. Застосування препарату в період годування груддю не рекомендовано, за винятком випадків, коли, на думку лікаря, користь від прийому препарату перевищує можливий ризик.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Клініко-фармакологічні дослідження свідчать про відсутність впливу сертраліну на психомоторні функції. Однак хворим слід дотримуватися обережності, оскільки засіб може порушувати психічні або фізичні реакції, необхідні для виконання потенційно небезпечних завдань, таких як керування автомобілем або робота з іншими механізмами.

протипоказані
Інгібітори моноамінооксидази (МАО)
Інгібітори МАО незворотної дії (наприклад селегілін). Протипоказане застосування сертраліну разом з інгібіторами МАО незворотної дії, такими як селегілін. Сертралін не можна призначати щонайменше протягом 14 днів після припинення курсу лікування інгібіторами МАО незворотної дії. Застосування сертраліну слід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії інгібіторами МАО незворотної дії (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Селективний інгібітор зворотної дії МАО-А (моклобемід). У зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому не слід застосовувати сертралін у комбінації з селективними інгібіторами МАО зворотної дії, такими як моклобемід. Після відміни інгібіторів МАО зворотної дії період до початку терапії сертраліном може бути коротшим за 14 днів. Рекомендується припинити застосування сертраліну щонайменше за 7 днів до початку терапії МАО зворотної дії (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Неселективні інгібітори МАО зворотної дії (лінезолід). Антибіотик лінезолід є слабким неселективним інгібітором МАО зворотної дії, який не слід застосовувати пацієнтам, що приймають сертралін (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Були зареєстровані тяжкі побічні реакції у пацієнтів, які нещодавно припинили застосування інгібіторів МАО (наприклад метиленовий синій) і розпочали прийом сертраліну, або які припинили терапію сертраліном незадовго до початку застосування інгібіторів МАО. Ці реакції включали тремор, міоклонію, підвищене потовиділення, нудоту, блювання, гіперемію, запаморочення та гіпертермію з проявами, що нагадували НЗС, судоми і летальний наслідок.
Пімозид. У дослідженні з однократним прийомом низької дози пімозиду (2 мг) спостерігалося підвищення рівня пімозиду приблизно на 35%. Це підвищення рівня не супроводжувалося жодними змінами показників ЕКГ. Хоча механізм цієї взаємодії невідомий, одночасне застосування сертраліну і пімозиду протипоказане у зв’язку з вузьким терапевтичним діапазоном пімозиду (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Не рекомендується одночасне застосування з сертраліном
Засоби, які пригнічують ЦНС, і алкоголь. Одночасне застосування сертраліну в дозі 200 мг/добу не потенціювало ефекти алкоголю, карбамазепіну, галоперидолу чи фенітоїну щодо когнітивних та психомоторних функцій у здорових учасників дослідження, однак одночасне застосування сертраліну з алкоголем не рекомендується.
Інші серотонінергічні лікарські засоби (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Потребує обережності одночасне призначення сертраліну з фентанілом (що застосовується переважно під час загального наркозу та в терапії хронічного болю), іншими серотонінергічними препаратами (у тому числі іншими серотонінергічними антидепресантами, триптанами) та іншими опіоїдними засобами.
Особливі запобіжні заходи при застосуванні
Літій. У плацебо-контрольованому дослідженні за участю здорових добровольців одночасний прийом сертраліну та літію значущо не змінював фармакокінетику літію, однак призводив до посилення тремору порівняно з плацебо, що свідчить про можливу фармакодинамічну взаємодію. При одночасному застосуванні сертраліну та літію слід забезпечити належний контроль.
Фенітоїн. Результати плацебо-контрольованого дослідження за участю здорових добровольців свідчать про те, що тривалий прийом сертраліну в дозі 200 мг/добу не призводить до клінічно значущого інгібування метаболізму фенітоїну. Однак дані звітів деяких випадків свідчать про високі експозиції фенітоїну у пацієнтів, які застосовують сертралін; рекомендується проводити моніторинг концентрації фенітоїну у плазмі крові протягом початкового етапу терапії сертраліном із відповідними корекціями дози фенітоїну. Крім того, одночасне застосування препарату з фенітоїном може призвести до зниження концентрації сертраліну у плазмі крові. Не можна виключити можливість зниження плазмових рівнів сертраліну під впливом інших індукторів ферменту CYP 3A4, зокрема фенобарбіталу, карбамазепіну, препаратів звіробою та рифампіцину.
Триптани. Протягом періоду постреєстраційного нагляду надходили поодинокі повідомлення про випадки розвитку слабкості, гіперрефлексії, порушення координації, відчуття збентеження, тривожності та збудження при одночасному застосуванні сертраліну та суматриптану. Симптоми серотонінергічного синдрому можуть також розвиватися при застосуванні інших препаратів цього ж класу (триптанів). Якщо одночасне лікування сертраліном та триптанами є необхідним з клінічної точки зору, слід забезпечити відповідний нагляд за пацієнтом (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Варфарин. Одночасне застосування сертраліну в дозі 200 мг/добу та варфарину призводило до незначного, але статистично значущого збільшення протромбінового часу, що може у деяких рідкісних випадках призвести до порушень міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Тому слід ретельно контролювати показник протромбінового часу на початку лікування сертраліном та при його відміні.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами, з дигоксином, атенололом, циметидином. Одночасне застосування з циметидином призводило до суттєвого зниження кліренсу сертраліну. Клінічне значення цих змін не з’ясоване. Сертралін не впливає на бета-адреноблокувальні властивості атенололу. При одночасному застосуванні сертраліну в дозі 200 мг/добу та дигоксину взаємодії не виявлено.
Лікарські засоби, що впливають на функцію тромбоцитів. Може підвищуватися ризик виникнення кровотечі при одночасному застосуванні СІЗЗС, включаючи сертралін, з лікарськими засобами, що впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад НПЗП, ацетилсаліциловою кислотою і тиклопідином) або іншими лікарськими засобами, що можуть підвищувати ризик кровотечі (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Засоби, що метаболізуються з участю цитохрому Р450. Сертралін може діяти як слабкий або помірний інгібітор ізоферменту СYР 2D6. Тривалий прийом сертраліну в дозі 50 мг/добу призводив до помірного підвищення (у середньому на 23–37%) рівноважних концентрацій дезипраміну (показника активності ізоферменту СYР 2D6) у плазмі крові. Клінічно значущі взаємодії можуть відбуватися з іншими субстратами СYР 2D6 з вузькими терапевтичними діапазонами, такими як протиаритмічні засоби класу 1С, зокрема пропафенон і флекаїнід, трициклічні антидепресанти і типові антипсихотичні засоби, особливо на тлі застосування сертраліну у вищих дозах.
Сертралін не виступає клінічно значущим інгібітором ізоферментів CYP 3A4, CYP 2C9, CYP 2C19 та CYP 1A2. Це підтверджується результатами досліджень взаємодії препаратів in vivo із застосуванням субстратів CYP 3A4 (ендогенного кортизолу, карбамазепіну, терфенадину, алпразоламу), субстрату CYP 2C19 (діазепаму) і субстратів CYP 2C9 (толбутаміду, глібенкламіду і фенітоїну). Результати досліджень in vitro свідчать про те, що сертралін має дуже малий потенціал інгібування СYР 1А 2 або не має його взагалі.
Щоденне вживання 3 склянок грейпфрутового соку призводило до підвищення плазмових рівнів сертраліну майже на 100% у перехресному дослідженні у 8 здорових осіб японської національності. Взаємодія з іншими інгібіторами CYP 3A4 не вивчена. Тому слід уникати вживання грейпфрутового соку під час застосування сертраліну (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Враховуючи результати дослідження взаємодії з грейпфрутовим соком, не можна виключити можливість значно більшого підвищення експозиції сертраліну при одночасному застосуванні з потужними інгібіторами ферменту CYP 3A4, зокрема інгібіторами протеаз, кетоконазолом, ітраконазолом, позаконазолом, вориконазолом, кларитроміцином, телітроміцином та нефазодоном. Це також стосується помірних інгібіторів CYP 3A4 — апрепітанту, еритроміцину, флуконазолу, верапамілу та дилтіазему. Слід уникати прийому потужних інгібіторів CYP 3A4 під час терапії сертраліном.
В осіб з повільним метаболізмом CYP 2C19 плазмові рівні сертраліну підвищуються на 50% порівняно з особами зі швидким метаболізмом CYP 2C19 (див. Фармакокінетика). Не можна виключити можливість лікарської взаємодії з такими потужними інгібіторами CYP 2C19, як омепразол, лансопразол, пантопразол, рабепразол, флуоксетин, флувоксамін.

токсичність. Сертралін має діапазон безпеки, що залежить від популяції пацієнтів та/або супутнього застосування лікарських засобів. Повідомлялося про летальні випадки передозування сертраліном як при окремому застосуванні (без супутніх препаратів), так і в комбінації з іншими лікарськими засобами та/або алкоголем. У зв’язку з цим кожен випадок передозування потребує інтенсивної терапії.
Симптоми. Симптоми передозування включають серотонін-опосередковані побічні ефекти, зокрема сонливість, шлунково-кишкові порушення (у тому числі такі як нудота та блювання), тахікардія, тремор, збудження і запаморочення. Рідше повідомлялося про випадки коми.
Терапія. Специфічних антидотів сертраліну не існує. Необхідно забезпечити і підтримувати прохідність дихальних шляхів та достатній рівень оксигенації і вентиляції. Активоване вугілля, яке можна застосовувати разом із проносним засобом, може бути не менш ефективним, ніж промивання шлунка, та має бути взято до уваги в разі терапії передозування. Не рекомендується викликання блювання. Рекомендований моніторинг серцевої діяльності та інших основних життєвих показників разом із симптоматичною та підтримувальною терапією. Враховуючи значний об’єм розподілу сертраліну, такі заходи, як форсований діурез, діаліз, гемоперфузія або замінна гемотрансфузія навряд чи можуть бути корисними.
Передозування сертраліну може призвести до подовження інтервалу Q–T, тому рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг в усіх випадках передозування препарату.

при температурі не вище 25 °C.