Ізо-Мік концентрат для р-ну для інфузій (Iso-Mik concentrate for solution for infusion) (267839) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Ізосорбіду динітрат - 1 мг/мл

фармакодинаміка. Ізосорбіду динітрат — антиангінальний засіб, вазодилататор, що впливає переважно на венозні судини, розслаблює також артерії. За рахунок цього зменшується об’єм венозного повернення до серця; у такий спосіб знижуються шлуночковий кінцевий діастолічний тиск і об’єм (переднавантаження). Дія на артерії, а при вищих дозах на артеріоли приводить до зниження системного судинного опору (післянавантаження). Це, у свою чергу, полегшує роботу серця.
Вплив як на перед-, так і післянавантаження приводить до подальшого зменшення споживання серцем кисню.
Окрім цього, ізосорбіду динітрат спричиняє також перерозподіл кровотоку до субендокардіальних відділів серця у тому разі, якщо коронарна циркуляція частково ускладнена атеросклеротичними ураженнями. Цей ефект, можливо, пояснюється селективною дилатацією великих коронарних судин. Дилатація колатеральних артерій, зумовлена нітратами, може поліпшувати перфузію ішемізованих ділянок.
У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю нітрати поліпшують гемодинаміку у спокої та при навантаженні. Цей позитивний ефект включає декілька механізмів, зокрема покращення клапанної регургітації (завдяки зменшенню дилатації шлуночка) та зниження споживання кисню міокардом.
Завдяки зменшенню потреби в кисні та збільшенню його постачання ділянка порушення міокарда зменшується. Таким чином, ізосорбіду динітрат може бути корисним для пацієнтів з інфарктом міокарда.
Вплив на інші системи органів включає розслаблення бронхіальних м’язів, м’язів ШКТ, а також м’язів жовчовивідних та сечовивідних шляхів. Є повідомлення про ефект розслаблення гладких м’язів матки.
Механізм дії. Ізосорбіду динітрат діє як донор оксиду азоту, що призводить до розслаблення гладких м’язів судин шляхом стимуляції гуанілілциклази та наступного збільшення концентрації циклічного гуанозилмонофосфату (цГМФ); останній вважається медіатором розслаблення. Залежна від цГМФ протеїнкіназа, таким чином, стимулюється, і в результаті відбувається зміна фосфорилювання різних протеїнів у клітинах гладкого м’яза. Це в кінцевому результаті приводить до дефосфорилювання легкого ланцюга міозину та зниження скоротливості.
Фармакокінетика. Т_½ ізосорбіду динітрату після в/в інфузії становить 10 хв. Ізосорбіду динітрат метаболізується у печінці з утворенням ізосорбіду-2-мононітрату та ізосорбіду-5-мононітрату з Т_½ 1,5–2 та 4–6 год відповідно. Обидва метаболіти фармакологічно активні. Біодоступність р-ну ізосорбіду динітрату становить 100%, як і у всіх препаратів, що застосовуються в/в.

• симптоматичне лікування при нестабільній стенокардії додатково до стандартної терапії, довготривала терапія вазоспастичної стенокардії (стенокардії Принцметала);
• гостра лівошлуночкова серцева недостатність різної етіології (слабкість серцевого м’яза з порушенням функції лівого шлуночка);
• гострий інфаркт міокарда.

препарат застосовувати в/в для інтенсивної терапії у дорослих винятково в умовах стаціонару!
Доза визначається індивідуально з урахуванням клінічної картини та стану пацієнта, при постійному контролі клінічних та гемодинамічних показників.
В/в краплинне введення. Терапію розпочинати з дози 1–2 мг/год, поступово доводячи її до необхідної для забезпечення оптимального терапевтичного ефекту. Максимальна доза зазвичай не перевищує 8–10 мг/год, але для пацієнтів із серцевою недостатністю ця доза може бути підвищена до 10–50 мг/год. Для пацієнтів, які попередньо отримали терапію органічними сполуками нітратів, наприклад ізосорбіду динітратом або ізосорбіду-5-мононітратом, для досягнення бажаного гемодинамічного ефекту може бути необхідним застосування вищих доз препарату.
Пацієнти літнього віку. Відсутні дані щодо необхідності коригування дози пацієнтам літнього віку.
Педіатрична популяція. Безпека та ефективність ізосорбіду динітрату для дітей на цей час не встановлені.
Спосіб застосування. 0,1% р-н препарату вводити:
- попередньо розведеним безперервною в/в інфузією за допомогою автоматичних інфузійних систем;
- у нерозведеному вигляді з використанням шприца-помпи, в умовах стаціонару при постійному моніторингу показників серцево-судинної системи. Залежно від захворювання та ступеня його тяжкості, додатково до звичайного обстеження (симптоми, АТ, ЧСС, діурез) застосовувати інвазивні методи для визначення гемодинамічних параметрів. Ампули слід відкривати в асептичних умовах, безпосередньо перед використанням. Розведений р-н слід одразу використати.
Застосування розведених р-нів
Приготування р-нів різної концентрації:
0,1 мг/мл (0,01%): 50 мл препарату (5 ампул по 10 мл) довести до об’єму 500 мл одним з нижченаведених р-нів.
0,2 мг/мл (0,02%): 100 мл препарату (10 ампул по 10 мл) довести до об’єму 500 мл одним з нижченаведених р-нів.
Р-ни для розведення: фізіологічний р-н, 5–30% р-н глюкози, р-н Рінгера, р-ни, що містять альбумін.
Дозування розведених р-нів (1 мл р-ну еквівалентний 20 краплям):

Застосування нерозведених р-нів
Препарат можна також вводити у нерозведеному вигляді за допомогою перфузора: 1 мл препарату містить 1 мг ізосорбіду динітрату.
Під час введення необхідно дотримуватися рекомендацій.

• гіперчутливість до ізосорбіду динітрату, інших нітратних сполук або інших компонентів препарату;
• гостра циркуляційна недостатність (шок, колапс);
• кардіогенний шок (крім випадків, коли кінцевий діастолічний тиск лівого шлуночка завдяки відповідним заходам утримується на достатньому рівні);
• гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;
• констриктивний перикардит;
• тампонада серця;
• тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ <90 мм рт. ст.);
• тяжка гіповолемія;
• тяжка анемія;
• препарат не слід застосовувати під час терапії інгібіторами ФДЕ-5 (наприклад силденафіл, варденафіл, тадалафіл). Див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ;
• під час терапії нітратами не слід використовувати розчинний стимулятор гуанілатциклази — ріоцигуат (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ);
• геморагічний інсульт;
• травма голови;
• захворювання, що супроводжуються підвищенням внутрішньочерепного тиску (однак досі додаткове підвищення внутрішньочерепного тиску спостерігалося тільки після в/в введення гліцерилу тринітрату у високих дозах);
• аортальний та/чи мітральний стеноз;
• закритокутова глаукома;
• гіпотермія.

частоту побічних ефектів визначають таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невідомо (не може бути визначено за доступними даними).
При застосуванні ізосорбіду динітрату можливі такі побічні ефекти.
Порушення з боку нервової системи: дуже часто — головний біль («нітратний головний біль»); часто — запаморочення, сонливість; невідомо — крововилив у гіпофіз у пацієнтів з недіагностованою пухлиною гіпофіза.
Порушення з боку серця: часто — тахікардія; нечасто — посилення симптомів стенокардії; невідомо — периферичний набряк (зазвичай у пацієнтів із лівошлуночковою недостатністю).
Порушення з боку судин: часто — ортостатична гіпотензія; нечасто — судинний колапс (іноді може одночасно супроводжуватися брадіаритмією та непритомністю); невідомо — артеріальна гіпотензія.
Порушення з боку ШКТ: нечасто — нудота, блювання; дуже рідко — печія.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — алергічні реакції шкіри (наприклад висипання), короткочасна гіперемія обличчя (припливи); дуже рідко — набряк Квінке, синдром Стівенса — Джонсона; невідомо — ексфоліативний дерматит, свербіж.
Загальні порушення та порушення у місці застосування: часто — астенія.
Можуть виникнути гематологічні побічні ефекти, включаючи метгемоглобінемію. Є інформація про випадок гемолітичної анемії, індукованої ізосорбіду динітратом, у пацієнта із супутньою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
У разі виявлення перших ознак гіперчутливості введення препарату необхідно зупинити.
Для органічних нітратів, згідно зі звітами, характерна тяжка гіпотензивна реакція, включаючи нудоту, блювання, неспокій, блідість і надмірне потовиділення.
Під час лікування ізосорбіду динітратом може виникнути тимчасова гіпоксемія, спричинена відносним перерозподілом току крові в гіповентильованих альвеолярних зонах. Це може призвести до гіпоксії міокарда, особливо у пацієнтів із захворюваннями коронарних артерій.
Описані випадки розвитку толерантності до ізосорбіду динітрату, а також перехресної толерантності до інших нітратів. Тривале застосування у високих дозах та/чи скорочення інтервалу між прийомами може призвести до зниження або навіть до втрати терапевтичного ефекту препарату.

препарат слід застосовувати з особливою обережністю і при постійному медичному нагляді при:

• низькому тиску наповнення, зокрема при гострому інфаркті міокарда, порушеній функції лівого шлуночка (лівошлуночкова недостатність). Слід уникати зниження систолічного АТ нижче ніж 90 мм рт. ст.;
• ортостатичній дисфункції;
• недостатньому харчуванні;
• гіпотиреозі;
• вікових змінах функції печінки, нирок та серця, супутніх захворюваннях та у разі прийому інших лікарських засобів пацієнтами літнього віку;
• гіпоксемії та вентиляційно-перфузійному дисбалансі, пов’язаних із захворюванням легень або ІХС.

Для інфузії препарату можна застосовувати системи, виготовлені з поліетилену, поліпропілену або політетрафторетилену. Застосування інфузійних систем, виготовлених із полівінілхлориду або поліуретану, призводить до втрати активної речовини внаслідок адсорбції. У разі нагальної потреби їх застосування дозу препарату необхідно підвищувати.
Оскільки препарат є перенасиченим р-ном ізосорбіду динітрату, іноді при застосуванні нерозведеного препарату може виникати кристалічний осад. У разі наявності кристалів безпечніше р-н не використовувати, хоча ефективність його не змінюється.
Описано розвиток толерантності (зниження ефективності), а також перехресної толерантності до інших лікарських засобів класу нітратів (зменшення вираженості ефекту у разі попереднього лікування іншими препаратами, що належать до нітратів). Для запобігання зменшення або втрати ефекту слід уникати тривалого застосування препарату у високих дозах.
Пацієнтів, які отримують підтримувальне лікування ізосорбіду динітратом, потрібно поінформувати стосовно того, що їм заборонено застосовувати препарати, які містять інгібітори ФДЕ (наприклад силденафіл, тадалафіл, варденафіл). Терапію ізосорбіду динітратом не слід переривати задля прийому препаратів, що містять інгібітори ФДЕ (наприклад силденафіл, тадалафіл, варденафіл), оскільки у зв’язку з цим підвищується ризик виникнення нападу стенокардії (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Термінову терапію ізосорбіду динітратом не слід застосовувати у пацієнтів, які нещодавно приймали інгібітори ФДЕ (наприклад силденафіл, тадалафіл, варденафіл).
Пацієнтів, які приймають ізосорбіду динітрат як термінову терапію, потрібно попередити щодо небезпеки застосування препаратів, що містять інгібітори ФДЕ (наприклад силденафіл, тадалафіл, варденафіл) (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Пацієнтів слід попередити, що антиангінальний ефект ізосорбіду динітрату тісно пов’язаний з його режимом дозування, тому запропонованого графіка дозування слід ретельно дотримуватися. Для запобігання артеріальній гіпотензії та «нітратному» головному болю лікування слід починати з мінімальної дози. Терапія препаратом може викликати розвиток ортостатичних реакцій, що частіше виникають при одночасному вживанні алкоголю або вазодилататорів. У пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можливий розвиток гострого гемолізу (фавізму) при застосуванні ізосорбіду динітрату. Прийом ізосорбіду динітрату може впливати на результати колориметричного визначення холестеролу. Відміняти препарат слід з поступовим зниженням дози.
Ізо-Мік містить 0,15 ммоль (3,54 мг) натрію в 1 мл, тому пацієнти, які застосовують ізосорбіду динітрат, повинні контролювати вміст натрію у їжі.
Інфузійну трубку необхідно замінити у будь-який момент при заміні голки перфузора.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Протипоказано.
Фертильність. Дані щодо впливу препарату Ізо-Мік на фертильність людини відсутні.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. У період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, оскільки при регулярному застосуванні ізосорбіду динітрату знижується здатність до концентрації уваги та швидкість психомоторних реакцій. Цей ефект підсилюється алкоголем.
Діти. Безпека та ефективність ізосорбіду динітрату для дітей (віком до 18 років) не вивчалися.

при одночасному застосуванні препарату з іншими лікарськими засобами, що знижують АТ, наприклад вазодилататорами, антигіпертензивними препаратами (такими як блокатори β-адренорецепторів, діуретики, блокатори кальцієвих каналів, інгібітори АПФ), з нейролептиками або трициклічними антидепресантами та етанолом гіпотензивна дія препарату може посилюватись. Інгібітори АПФ, фенотіазини, інші нітрати/нітрити, хінідин, новокаїнамід, інгібітори МАО, наркотичні анальгетики потенціюють гіпотензивну дію ізосорбіду динітрату, можливий розвиток ортостатичного колапсу.
Гіпотензивна дія препарату підсилюється при одночасному застосуванні з інгібіторами ФДЕ (наприклад із силденафілом, варденафілом, тадалафілом) (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Це може призвести до загрозливих для життя серцево-судинних ускладнень. Пацієнти, в яких застосовується терапія ізосорбіду динітратом, не повинні застосовувати інгібітори ФДЕ (наприклад силденафіл, варденафіл, тадалафіл).
Застосування Ізо-Мік з ріоцигуатом, розчинним стимулятором гуанілатциклази, протипоказане (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ), оскільки одночасний прийом цих засобів може спричинити артеріальну гіпотензію.
Пацієнтам, яким нещодавно застосовували терапію інгібіторами ФДЕ (наприклад силденафілом, варденафілом, тадалафілом), не можна призначати ізосорбіду динітрат для лікування при гострих станах.
Є повідомлення, що свідчать про підвищення концентрації дигідроерготаміну в крові та посилення його дії при одночасному прийомі з препаратом.
Сапроптерин (тетрагідробіоптерин, ВН4) — кофактор синтетази оксиду азоту. З обережністю застосовують препарати, що містять сапроптерин, одночасно з будь-якими вазодилататорами, механізм дії яких теж пов’язаний із впливом на метаболізм оксиду азоту або які також є класичними донорами оксиду азоту (у тому числі нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат, ізосорбіду мононітрат тощо).
Ефекти норадреналіну, ацетилхоліну, гістаміну послаблюються при застосуванні з нітратами, оскільки ізосорбіду динітрат може бути їх фізіологічним антагоністом.

симптоми: зниження АТ до 90 мм рт. ст. та нижче; блідість; підвищена пітливість; слабке наповнення пульсу; тахікардія; запаморочення (у тому числі ортостатичні реакції при зміні положення тіла); головний біль; слабкість; нудота; блювання; діарея; метгемоглобінемія може призвести до втрати свідомості, зупинки серця.
У пацієнтів, які застосовували інші нітрати, спостерігалися випадки метгемоглобінемії та ціанозу з подальшим тахіпное, відчуттям тривоги, втратою свідомості та зупинкою серця.
Вірогідність цієї побічної реакції при передозуванні ізосорбіду динітрату не можна виключати. Надзвичайно високі дози можуть спричинити підвищення внутрішньочерепного тиску, що може призвести до церебральних симптомів.
Лікування. Припинити надходження препарату в організм людини.
Загальні заходи: надати пацієнту горизонтального положення з опущеною головою та припіднятими ногами; забезпечити надходження кисню; збільшити ОЦК, провести спеціальну протишокову терапію в умовах відділення інтенсивної терапії.
Спеціальні заходи: підвищити АТ, якщо він дуже низький; додатково застосувати судинозвужувальні засоби у разі відсутності адекватної реакції на рідинну терапію.
Лікування при метгемоглобінемії: відновлювальна терапія з вітаміном С, метиленовим синім або толуїдиновим синім; застосування кисню (за потреби); штучна вентиляція легень; гемодіаліз (за потреби).
Реанімаційні заходи: у разі зупинки дихання чи серцевої діяльності негайно вжити реанімаційних заходів.

при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.