Фіточай "Ключі Здоров'я" 1,5 г фільтр-пакет "материнка", №20 Лікарський препарат

Трава материнки звичайної (лат. Origanum vulgare) використовувалася в народній медицині для полегшення симптомів при таких захворюваннях, як БА, бронхіт, діарея, біль у животі, порушення менструального циклу, інфекційні захворювання, цукровий діабет. Такий спектр показань пояснюється фітохімічним складом рослини. Фітохімічні речовини, що входять до складу рослини, являють собою гетерогенний клас сполук, отриманих у результаті вторинного метаболізму рослини, тому більшість із них, мабуть, не бере участі в основних метаболічних функціях (Grijalva E.P. et al. 2017). Цінність становлять екстракт і ефірна олія, отримані з материнки звичайної. Ця багаторічна рослина має антиоксидантні, протизапальні, знеболювальні та антимікробні властивості (Veenstra J.P., Johnson J.J., 2019).

Трава материнки: широкий спектр фітохімічних речовин

У результаті досліджень встановлено, що основна фізіологічна функція фітохімічних речовин полягає в тому, щоб служити механізмом захисту рослин від комах, травоїдних тварин, УФ-випромінювання і оксидативного стресу. А їх вміст у рослинах залежить від таких факторів, як сорт, географічне розташування, кліматичні умови, тривалість світлового дня, температура повітря, характеристика ґрунту, наявність води, час збору та ін. Найбільш важливі фітохімічні речовини, що містяться в траві материнки, можна розділити залежно від їх гідрофільних і гідрофобних властивостей на дві категорії: ефірні олії і фенольні сполуки. Однак вивчення гідрофільних сполук, таких як фенольні сполуки, раніше ігнорувалося (Grijalva E. P. et al. 2017).
Флавоноїди і фенольні кислоти є основними типами фенольних сполук, виявлених у траві материнки. Дані сполуки вивчали через їх терапевтичний потенціал, який частково пояснюється їх антиоксидантними властивостями (Gonçalves S. et al. 2017). Флавоноїди і фенольні кислоти являють собою молекули, що характеризуються наявністю щонайменше одного ароматичного кільця з однією або декількома приєднаними гідроксильними групами. Флавоноїди (флавоноли, флавони, флаван-3-оли, антоцианідини, флаванони, ізофлавони) і фенольні кислоти являють собою сполуки із широким діапазоном структур і можуть бути класифіковані залежно від кількості і розташування атомів карбону, які зазвичай кон’юговані з цукрами і органічними кислотами (Khoddami A. et al., 2013). Усі флавоноїди є похідними ароматичних амінокислот, фенілаланіну та тирозину. Флавони, які є найбільш поширеними флавоноїдами, містяться в різних видах материнки. Серед найбільш поширених флавонів — апігенін, лютеолін та їх похідні (Grijalva E.P. et al., 2017).
У зв’язку з тим, що збільшується кількість інформації про біологічну активність флавоноїдів і фенольних кислот материнки звичайної, необхідно ідентифікувати ці сполуки. Звіти про різні види материнки продемонстрували, що флавони є однією з найбільш поширених підгруп флавоноїдів, за якими слідують флавоноли. Серед найбільш поширених фенольних кислот материнки — гідроксикорична кислота, похідні гідроксибензойної кислоти та інші фенольні сполуки. Основними фенольними сполуками, які були ідентифіковані у декількох видів материнки, є розмаринова кислота, апігенін, лютеолін, кверцетин, скутелареїн і їх похідні (Vermerris W., Nicholson R., 2008). Цікаво, що вміст і розподіл флавоноїдів і фенольних кислот у траві материнки може варіювати залежно від сорту рослини, географічних і екологічних факторів. Також відзначено, що генотипи материнки одного й того ж виду, але з різних місць походження, можуть відрізнятися за своїм складом (Grijalva E.P. et al., 2017).

Трава материнки: характеристика флавоноїдів і фенольних кислот рослини

Флавоноїди і фенольні кислоти накопичуються в тканинах рослин (таких як листя, квіти, стебла і коріння) у відповідь на біотичний та абіотичний стрес, такий як напад комах, УФ-випромінювання і фізичне пошкодження (Cheynier V. et al., 2013). Фенольні сполуки допомагають рослинам вижити й адаптуватися до змін навколишнього середовища. Фенольні кислоти, такі як похідні гідроксикоричної кислоти, є молекулами — попередниками стильбенів, халконів, флавоноїдів, лігнанів і антоціанів. Ці сполуки містяться в більшості тканин рослини у вигляді кон’югатів (складні ефіри карбонових кислот або стеролів, аміди амінокислот, глікозиди моно- або дисахаридів) або нерозчинних пов’язаних, прикріплених до структурних компонентів клітинної стінки рослин, речовин (Grijalva E.P. et al., 2017).
Флавоноїди мають здатність поглинати УФ-випромінювання; ця здатність залежить від молекулярної структури і характеру заміщення на різних кільцях молекули (Kumar S., Pandey A.K., 2013). Наприклад, флавоноїди, заміщені дигідрокси-B-кільцем, мають кращу антиоксидантну здатність, у той час як заміщені моногідрокси-B-кільцем їх аналоги мають більшу здатність поглинати довгі хвилі УФ-випромінювання. Флавони орієнтин і лютеолін містяться у високих концентраціях в рослинах, що піддаються високим рівнями сонячного УФ-В випромінювання. Більш того, флавоноїди продукуються в цитоплазмі клітин і в високих концентраціях містяться в епідермісі листя. Крім того, флавоноїди можуть регулювати рух ауксину і катаболізм. Наприклад, вони модулюють різні фенотипи і морфоанатомічні особливості рослин через свою здатність створювати градієнти ауксину. До того ж флавоноїди беруть участь у захисті рослин від комах, що харчуються рослинами, і травоїдних тварин, оскільки їх наявність може змінити смакові якості рослин і знизити їх поживну цінність, засвоюваність або токсичну дію. Кверцетин 3-O-рутинозид (рутин), як повідомляється, підвищує жорсткість мембрани і захищає її від окиснювального пошкодження, викликаного перекисним окисненням ліпідів.

Терапевтична дія трави материнки (усе залежить від хімічного складу?)

У результаті досліджень, отриманих in vitro та in vivo, встановлено, що регулярне вживання флавоноїдів і фенольних кислот з їжею сприяє зниженню частоти загострень хронічних захворювань. Цікаво, що флавоноїди і фенольні кислоти, які були ідентифіковані у видів материнки, мають антиоксидантні, протизапальні і протиракові властивості. У результаті деяких досліджень in vitro, in silico та in vivo було зроблено припущення про взаємозв’язок (структура — активність) флавоноїдів і фенольних кислот з їх біологічними властивостями (Ambriz-Pérez D.L. et al., 2016).
Деякі підкласи флавоноїдів, що містяться в материнці деяких видів, мають більш високу активність відносно певних захворювань. Наприклад, флавони виявляють декілька терапевтичних ефектів, а саме нейропротекторний, протизапальний, антиоксидантний, протиастматичний, противиразковий, антидіабетичний, протираковий, беруть участь у зниженні ризику розвитку серцево-судинних захворювань. Наприклад, флавоноли знижують ризик розвитку серцево-судинних захворювань. Похідні ж гідроксикоричної кислоти мають антидіабетичні, антиоксидантні і протиракові властивості (Grijalva E.P. et al., 2017).
Повідомлялося, що флавоноїди і фенольні кислоти, отримані з трави материнки, мають антиоксидантні властивості. Ці сполуки можна екстрагувати з використанням різних полярних розчинників, таких як вода, метанол і етанол, у результаті отримують екстракти, багаті антиоксидантами. Передбачається, що антиоксидантна здатність екстрактів з різних видів материнки деякою мірою залежить від розчинників, використаних під час їх екстракції. На антиоксидантну здатність трави материнки також впливає процес виділення діючих речовин (відвар/настій). Автори відзначають, що зразки відварів з більш високим загальним вмістом фенолів виявляли більш високу антиоксидантну активність, ніж настої, що вказує на те, що для екстракції цих сполук необхідний тривалий час кип’ятіння (Grijalva E.P. et al., 2017).

Протизапальні та протиракові властивості трави материнки

Запалення — це реакція організму на виявлення і знищення шкідливих агентів. Під час запалення активується синтез прозапальних медіаторів. Деякі з цих медіаторів — оксид азоту (NO), активні форми кисню (АФК), цитокіни і простагландини, а також такі ферменти, як індуцибельна синтаза оксиду азоту (NO-синтаза) і циклооксигенази (ЦОГ-1, ЦОГ-2) (Kumar V. et al., 2017). Коли запальна реакція не регулюється належним чином, запускається перевиробництво цих медіаторів і розвиваються патологічні процеси, пов’язані із захворюваннями, а саме артритом, атеросклерозом і раком (Trinchieri G., 2012). Отже, пригнічення згаданих вище прозапальних медіаторів є важливим завданням для лікування захворювань, пов’язаних із запаленням.
Висловлено припущення, що фенольні сполуки, які входять до складу трави материнки, такі як флавоноїди і фенольні кислоти, можуть мати протизапальні властивості.
Рак описується як група захворювань, що характеризуються нерегульованим зростанням клітин, а також інвазією і поширенням клітин від місця походження або первинної ділянки до інших ділянок тіла (Pecorino L., 2012). У розвиток раку залучені кілька факторів, такі як вік, алкоголь, канцерогенні речовини, дієта, гормони, ожиріння, радіація, тютюнопаління; вони можуть відігравати пряму або опосередковану роль у розвитку та прогресуванні різних типів раку. Канцерогенез включає п’ять етапів: початок, просування, прогресування, інвазія і метастазування. У результаті досліджень in vitro та in vivo встановлено, що підвищений вміст антиоксидантів запобігає пошкодженню тканин вільними радикалами. Лікарська рослинна сировина — найважливіше джерело природних антиоксидантів, з яких флавоноїди і фенольні кислоти привертають найбільшу увагу в якості потенційного терапевтичного агента проти раку.
У результаті дослідження водно-спиртових екстрактів з Origanum vulgare зафіксована антипроліферативна активність: 44% інгібування проліферації клітин раку грудей людини, близько 64% — клітин раку печінки, близько 40% — клітин колоректального раку. Важливо відзначити, що екстракти Origanum vulgare, мабуть, виявляли вибіркову антипроліферативну активність щодо клітин раку печінки.
У результаті досліджень висловлені припущення, що суміш фенольних сполук, які містяться в екстрактах O. vulgare, більш ефективна, ніж окремі фенольні сполуки, що вказує на синергічний ефект між сполуками. Більш того, деякі вчені припускають, що висока цитотоксичність екстрактів Origanum vulgare проти клітин раку грудей пов’язана з високим вмістом фенолів (Grijalva E.P. et al., 2017).

Трава материнки: висновки

Материнка звичайна — багаторічна трав’яниста рослина, напівчагарник з характерним запахом, значно поширений на території Євразії та Північної Африки. Вважається, що цей вид різноманітний як за морфологічними характеристиками, так і за хімічним складом. Origanum vulgare — це лікарська рослина, спектр застосування якої великий. Вміст в траві материнки звичайної (найбільш відомий вид материнки) розмаринової, хікорієвої і кавової кислот пов’язаний з антиоксидантною здатністю даного виду рослини. Також у результаті досліджень флавоноїдів і фенольних кислот трави материнки виявлені протиракові властивості рослини, що є величезним потенціалом у протираковій терапії.