0
UA | RU

Пріліджи® (Priligy®)

Склад і форма випуску

Пріліджи® 30мг
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 30 мг блістер № 3
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 30 мг блістер № 6
РечовинаКількість
Дапоксетин30 мг
№ UA/15385/01/02 від 08.07.2021
За рецептом
Пріліджи® 60мг
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 60 мг блістер № 3
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 60 мг блістер № 6
РечовинаКількість
Дапоксетин60 мг
№ UA/15385/01/01 від 08.07.2021
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Дапоксетин є сильнодіючим селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Еякуляція у людини регулюється, перш за все, симпатичною нервовою системою. Еякуляцію запускає спінальний рефлекторний центр за участю стовбура мозку, на який виявляє первинний вплив ряд ядер мозку (медіальні преоптичні та паравентрикулярні ядра).

Механізм дії дапоксетину при передчасній еякуляції, імовірно, пов’язаний з інгібуванням зворотного захоплення серотоніну нейронами і подальшим посиленням впливу нейромедіаторів на пре- і постсинаптичні рецептори.

Клінічна ефективність і безпека. Ефективність Пріліджи при лікуванні передчасної еякуляції була встановлена при проведенні п’яти подвійних сліпих клінічних досліджень з контролем плацебо, в рамках яких був рандомізований загалом 6081 пацієнт. Вік пацієнтів становив від 18 років. За 6 міс до включення цих осіб у дослідження у них в більшості статевих актів була передчасна еякуляція. Передчасна еякуляція визначалася відповідно до діагностичних критеріїв DSM-IV (Настанова з діагностики і статистики психічних розладів): короткий час настання еякуляції (латентний час інтравагінальної еякуляції (intravaginal ejaculatory latency time — IELT) — час від вагінальної пенетрації до моменту інтравагінальної еякуляції) становить менше ніж дві хвилини, що вимірювалося з використанням секундоміра в чотирьох дослідженнях), слабкий контроль над еякуляцією, а також спричинені таким станом значний стрес або трудності в міжособистісних стосунках.

Особи з іншими видами статевої дисфункції, включаючи еректильну дисфункцію, а також ті, які застосовують інші лікарські засоби для усунення передчасної еякуляції, були виключені з усіх досліджень.

Результати всіх рандомізованих досліджень зіставні. Ефективність спостерігалася після 12 тиж лікування. Одне дослідження включало пацієнтів як з країн ЄС, так і з інших країн, тривалість їхнього лікування дорівнювала 24 тиж. У дослідженні 1162 пацієнти були рандомізовані: 385 приймали плацебо, 388 пацієнтів — Пріліджи 30 мг за потреби, 389 пацієнтів — Пріліджи 60 мг у разі потреби. Середнє значення і середній IELT в кінці дослідження представлені в табл. 1, а загальний розподіл пацієнтів, які досягли принаймні певного рівня середнього показника IELT в кінці дослідження, представлено в табл. 2. Інші дослідження та сукупний аналіз даних на 12-му тижні дали схожі результати.

Таблиця 1. Середнє значення та медіана показника IELT в кінці дослідження, обчислені методом найменших квадратів*

Середній IELT Плацебо Пріліджи 30 мг Пріліджи 60 мг
Медіана, хв 1,05 1,72 1,91
Різниця порівняно з плацебо, хв (95% ДІ)   0,6**

(0,37–0,72)

0,9**

(0,66–1,06)

Середнє значення, обчислене методом найменших квадратів, хв 1,7 2,9 3,3
Різниця порівняно з плацебо, хв (95% ДІ)   1,2**

(0,59–1,72)

1,6**

(1,02–2,16)

*Фонове (вихідне) значення, перенесене на пацієнтів, стосовно яких немає початкових даних.

**Різниця була статистично значущою (значення р≤0,001). ДІ — довірчий інтервал,

Таблиця 2. Пацієнти, які досягли принаймні характерного рівня середнього IELT в кінці дослідження*

IELT, хв Плацебо, % Пріліджи 30 мг, % Пріліджи 60 мг, %
≥1,0 51,6 68,8 77,6
≥2,0 23,2 44,4 47,9
≥3,0 14,3 26,0 37,4
≥4,0 10,4 18,4 27,6
≥5,0 7,6 14,3 19,6
≥6,0 5,0 11,7 14,4
≥7,0 3,9 9,1 9,8
≥8,0 2,9 6,5 8,3

*Вихідне значення, перенесене на пацієнтів із відсутністю вихідних даних.

Величина подовження IELT пов’язана з вихідним IELT і була непостійною в окремих пацієнтів: клінічна значимість ефективності лікування Пріліджи продемонстрована у наведених показниках ефективності та аналізі даних пацієнтів із терапевтичним ефектом.

Пацієнт із терапевтичним ефектом визначався як той, що мав принаймні 2-гу категорію збільшення в контролі еякуляції плюс принаймні 1-шу категорію зменшення вираженості розладів еякуляції. Статистично більшість пацієнтів мали терапевтичний ефект у кожній з груп із застосуванням Пріліджи порівняно з плацебо-групою в кінці дослідження: 12-й або 24-й тиждень. Спостерігалася більша частка пацієнтів із терапевтичним ефектом у групі прийому Пріліджи 30 мг (11,1%, 95% ДІ (7,24–14,87)) і Пріліджи 60 мг (16,4%, 95% ДІ (13,01–19,75)), порівняно з групою плацебо на 12-му тижні (узагальнений аналіз).

Клінічне значення ефекту від лікування Пріліджи представлено на прикладі групи для вимірювання результату загального клінічного враження пацієнта (CGIC), в якій пацієнтів попросили порівняти їх передчасну еякуляцію з самого початку дослідження, з градацією відповідей: від «набагато краще» до «набагато гірше». У кінці дослідження (24-й тиждень) 8,4% (група 30 мг) і 35,5% (група 60 мг) пацієнтів повідомили, що їх стан став кращим чи набагато кращим порівняно з 14% у групі плацебо. Також 53,4 і 65,6% пацієнтів, які приймали Пріліджи 30 мг і 60 мг відповідно, повідомили, що їх стан був принаймні дещо кращим порівняно з 28,8% у групі плацебо.

Фармакокінетика. Всмоктування. Депоксетин швидко всмоктується і досягає Cmax в плазмі крові приблизно через 1–2 год після прийому таблетки. Абсолютна біодоступність становить 42% (діапазон 15–76%), а в діапазоні від 30 до 60 мг Cmax і AUC підвищувалися пропорційно дозі. Після багаторазового прийому значення AUC для дапоксетину і активного метаболіту десметилдапоксетину підвищились приблизно на 50% порівняно зі значеннями AUC після прийому препарату в одноразовій дозі. Прийом жирної їжі незначно знижував Cmax (на 10%) і незначно підвищував AUC дапоксетину (на 12%), а також злегка подовжував Тmax дапоксетину. Ці зміни не були клінічно значущими. Пріліджи можна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл. Більше 99% дапоксетину in vitro зв’язується з білками у сироватці крові у людини. Активний метаболіт десметилдапоксетин зв’язується з білками на 98,5%. Середній Vd дапоксетину в рівноважному стані становить 162 л.

Біотрансформація. За даними досліджень in vitro дапоксетин метаболізується численними ферментними системами в тканини печінки і нирок (насамперед CYP 2D6, CYP 3A4) і флавін, що містить монооксигенази (FMO1). Після перорального введення 14C-дапоксетину останній активно метаболізується з утворенням численних метаболітів із залученням, насамперед, таких шляхів біотрансформації: N-окиснення, N-деметилювання, гідроксилювання нафтилу, глюкуронізації та сульфатування. Є свідчення про наявність пресистемного ефекту першого проходження після прийому всередину.

Більшість речовин, що циркулюють у плазмі крові, — це інтактний дапоксетин і N-оксид дапоксетину. Дані досліджень зв’язування і траспорту, проведені in vitro, показали, що N-оксид дапоксетину є неактивним. Додаткові метаболіти, включаючи десметилдапоксетин і дидесметилдапоксетин, становили менше 3% загальної кількості речовин у плазмі крові, зв’язаних з лікарським засобом. Дані досліджень зв’язування, проведені in vitro, показали, що десметилдапоксетин і дапоксетин мають однакову ефективність, а активність дидесметилдапоксетину становить приблизно 50% активності дапоксетину. Концентрація вільного десметилдапоксетину (AUC і Cmax) становить відповідно 50 і 23% концентрації вільного дапоксетину.

Виведення. Метаболіти дапоксетину виводяться, перш за все, з сечею як кон’югати. Активну речовину в незміненому стані в сечі не виявляли. Після перорального застосування початковий Т½ дапоксетину (фармакокінетика) становив приблизно 1,5 год, рівень у плазмі крові становив менше 5% Cmax через 24 год після прийому, а кінцевий Т½ становив приблизно 19 год, як і кінцевий Т½ десметилдапоксетину.

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів

Метаболіт десметилдапоксетину сприяє фармакологічному ефекту Пріліджи, зокрема, коли вплив десметилдапоксетину збільшується. Нижче представлене підвищення показників активної фракції в деяких групах пацієнтів. Це результат вільного впливу дапоксетину і десметилдапоксетину. Десметилдапоксетин має таку ж силу дії, як і дапоксетин. Попередній розрахунок передбачає рівномірний розподіл десметилдапоксетину в ЦНС, але невідомо, чи це так.

Раса. Аналіз клінічної фармакології однократної дози 60 мг дапоксетину не показав статистично значущих відмінностей у пацієнтів різних рас.

Аналіз дослідження клінічної фармакології після однократного прийому дапоксетину в дозі 60 мг статистично значущої різниці між представниками латиноамериканців, а також європеоїдної, негроїдної та монголоїдної рас не виявив. Клінічні дослідження, проведені для порівняння фармакокінетики дапоксетину в японців та європейців, виявили, що у японців наявний вищий рівень дапоксетину в плазмі крові (на 10–20%) (AUC і Cmax) завдяки меншій масі тіла. Значущого клінічного ефекту, якщо концентрація трохи вища, не очікується.

Пацієнти літнього віку (від 65 років). Аналіз фармакології досліджень однократної дози 60 мг дапоксетину не показав істотних відмінностей у фармакокінетичних параметрах (Cmax, AUCinf, Tmax) здорових чоловіків літнього віку і здорових молодих чоловіків. Ефективність та безпека не встановлені для пацієнтів цієї групи.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Клінічне фармакологічне дослідження застосування однократної дози 60 мг дапоксетину проведене за участю пацієнтів з легким (кліренс креатиніну 50–80 мл/хв), середнім (кліренс креатиніну 30–<50 мл/хв) і тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) та пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну >80 мл/хв). Не спостерігалося тенденції до збільшення AUC дапоксетину зі зменшенням ниркової функції. AUC у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю була приблизно в 2 рази більша, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок, хоча є обмежені дані щодо пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю. Фармакокінетика дапоксетину не оцінена у пацієнтів, які потребують гемодіалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки. У пацієнтів із помірним порушенням функції печінки вільне значення Cmax дапоксетину зменшується на 28%, а вільне значення AUC є незмінним. Вільне значення Cmax і AUC активної фракції (сума вільного впливу дапоксетину та десметилдапоксетину) було знижено на 30 і 5% відповідно. У пацієнтів з помірними порушеннями печінки вільне значення Cmax дапоксетину практично не змінюється (зниження на 3%) і вільне AUC збільшується на 66%. Вільний Cmax і AUC активної фракції дапоксетину та десметилдапоксетину були практично незмінними і в 2 рази збільшені відповідно.

У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю вільне значення Cmax дапоксетину було знижено на 42%, але вільне значення AUC було збільшено приблизно на 223%. Cmax і AUC активної фракції мали подібні зміни.

Поліморфізм CYP 2D6. Клінічне фармакологічне дослідження застосування однократної дози 60 мг дапоксетину показало, що концентрація в плазмі крові в повільних метаболізаторів CYP 2D6 була вищою, ніж у швидких метаболізаторів CYP 2D6 (приблизно на 31% вище для Cmax, на 36% вище для AUCinf дапоксетину, на 98% вище для Cmax та на 161% вище для AUCinf десметилдапокситину). Активна фракція Пріліджи може бути збільшена приблизно на 46% щодо Cmax і приблизно на 90% — щодо AUC. Це збільшення може призвести до вищої захворюваності та серйозних дозозалежних побічних ефектів, таких як залежність від дози. Безпека застосування Пріліджи у повільних метаболізаторів CYP 2D6 викликає особливу занепокоєність при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами, які можуть пригнічувати метаболізм дапоксетину, такими як помірні та сильні інгібітори CYP 3A4.

Показання Пріліджи

лікування з метою усунення передчасної еякуляції у дорослих чоловіків віком від 18 до 64 років.

Пріліджи рекомендовано призначати тільки пацієнтам, які відповідають таким критеріям:

– латентний час інтравагінальної еякуляції (IELT) становить менше ніж дві хвилини;

– персистуюча або повторна еякуляція після мінімальної сексуальної стимуляції перед, під час або незабаром після статевого проникнення, яка настає раніше бажаного для пацієнта моменту;

– виражений стрес або труднощі, що виникали у міжособистісних взаємовідносинах як наслідок передчасної еякуляції;

– недостатній контроль за настанням еякуляції;

– початок передчасної еякуляції в більшості спроб здійснення статевого акту за останні 6 міс.

Пріліджи слід приймати у разі потреби тільки як лікування — перед передбачуваним статевим актом. Пріліджи не можна призначати для затримки еякуляції чоловікам, яким не був встановлений діагноз передчасної еякуляції.

Застосування Пріліджи

рекомендована початкова доза для пацієнтів віком 18–64 років становить 30 мг, яку слід приймати за 1–3 год до передбачуваного статевого акту. Лікування препаратом Пріліджи не можна починати з дози 60 мг.

Пріліджи не призначений для постійного щоденного застосування. Пріліджи слід приймати тільки у разі передбачуваного статевого акту. Лікарський засіб не можна приймати частіше ніж через 24 год.

Якщо індивідуальна реакція на препарат в дозі 30 мг недостатня і у пацієнта не було побічних реакцій середнього чи тяжкого ступеня, а також продромальних симптомів, що дають змогу припустити можливий розвиток непритомності, дозу можна підвищити до максимальної рекомендованої дози 60 мг, яку слід приймати у разі потреби приблизно за 1–3 год до статевого акту. Частота і тяжкість побічних реакцій при прийомі препарату в дозі 60 мг підвищується.

Якщо у пацієнта виникли ортостатичні реакції після прийому препарату в початковій дозі, не рекомендовано підвищувати дозу до 60 мг. Не слід перевищувати максимальної рекомендованої дози.

Необхідний ретельний аналіз переваги користі над можливим ризиком при прийомі препарату Пріліджи після перших 4 тиж лікування (або принаймні після 6 доз лікування), щоб визначити, чи доцільно продовжувати лікування препаратом Пріліджи.

Дані, що стосуються ефективності та безпеки прийому препарату Пріліджи протягом понад 24 тиж, обмежені. Клінічна необхідність продовження лікування та співвідношення ризику та переваг лікування Пріліджи повинні переглядатися принаймні кожні 6 міс.

Пацієнти літнього віку (старше 65 років). Ефективність та безпека прийому Пріліджи не була встановлена для пацієнтів віком від 65 років.

Порушення функції нирок. При прийомі препарату пацієнтами з порушенням функції нирок легкого чи середнього ступеня слід дотримуватися обережності. Пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок Пріліджи приймати не рекомендується.

Порушення функції печінки. Пацієнтам з порушенням функції печінки середнього чи тяжкого ступеня препарат протипоказаний.

Встановлений повільний метаболізм CYP 2D6 або пацієнти, які застосовують сильнодіючі інгібітори CYP 2D6. Слід з обережністю підвищувати дозу до 60 мг пацієнтам зі встановленим генотипом повільних метаболізаторів CYP 2D6, або пацієнтам, які одночасно отримують сильнодіючі інгібітори CYP 2D6.

Пацієнти, які приймають інгібітори CYP 3A4 середньої сили або сильнодіючі інгібітори CYP 3A4. Одночасний прийом сильнодіючих інгібіторів CYP 3A4 протипоказаний. Пацієнтам, які одночасно приймають інгібітори CYP 3А4 середньої сили, необхідно дотримуватися обережності й не перевищувати дозу в 30 мг.

Спосіб застосування.Препарат призначений для перорального застосування. Щоб уникнути гіркого смаку, таблетки слід ковтати не розламуючи. Таблетки необхідно приймати, запиваючи достатньою кількістю води. Пріліджи можна приймати незалежно від прийому їжі.

Протипоказання

– підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини препарату.

– Серцева недостатність (II–IV класу за NYHA).

– Порушення провідності, такі як АV-блокада або синдром слабкості синусового вузла.

– Виражена ІХС.

– Виражена вада клапанів серця.

– Наявність в анамнезі непритомності.

– Наявність в анамнезі манії чи тяжкої депресії.

– Одночасний прийом інгібіторів МАО або якщо після припинення їх прийому пройшло менше 14 днів. Застосування Пріліджи слід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії інгібіторами МАО.

– Одночасний прийом тіоридазину або протягом 14 днів після закінчення його прийому. Застосування Пріліджи слід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії тіоридазином.

– Одночасний прийом СІЗЗС, інгібіторів зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну (СІЗЗСН), трициклічних антидепресантів або інших лікарських засобів/препаратів рослинного походження з серотонінергічною дією (таких як L-триптофан, триптани, трамадол, лінезолід, літій, звіробій звичайний (Hypericum perforatum)) або протягом 14 днів після відміни цих лікарських засобів/препаратів рослинного походження. Зазначені лікарські засоби/препарати рослинного походження не слід приймати протягом 7 днів після закінчення прийому Пріліджи.

– Одночасний прийом сильнодіючих інгібіторів CYP 3А4, таких як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, саквінавір, телітроміцин, нефазодон, нелфінавір, атазанавір тощо (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

– Порушення функції печінки середнього чи тяжкого ступеня.

Побічна дія

при проведенні клінічних випробувань повідомлялося про виникнення непритомності та ортостатичної гіпотензії.

Найчастіше у 3-й фазі клінічних випробувань повідомлялося про такі несприятливі побічні реакції, залежні від дози: нудота (11,0 і 22,2% у групах, які отримували дапоксетин у разі потреби в дозі 30 і 60 мг відповідно), запаморочення (5,8 і 10,9%), головний біль (5,6 і 8,8%), діарея (3,5 і 6,9%), безсоння (2,1 і 3,9%) і стомлюваність (2,0 і 4,1%). Найчастішими небажаними явищами, що призводили до відміни препарату, були нудота (2,2% пацієнтів, які отримували Пріліджи) і запаморочення (1,2% пацієнтів, які отримували Пріліджи).

Безпека Пріліджи оцінювалася у 4224 пацієнтів з передчасною еякуляцією, які брали участь у п’яти подвійних сліпих клінічних дослідженнях з контролем плацебо. Із 4224 пацієнтів 1616 застосовували Пріліджи 30 мг за потреби, а 2608 — у дозі 60 мг за потреби або один раз на добу.

Психічні розлади. Часто (≥1/100 до <1/10): тривога, збудження, неспокій, безсоння, незвичайні сновидіння, зниження лібідо. Нечасто (≥1/1000 до <1/100): депресія, пригнічений настрій, ейфорійний настрій, мінливий настрій, підвищена збудливість, байдужість, апатія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, порушення мислення, надмірна настороженість, порушення сну, порушення засинання, інтрасомнічні розлади, нічні кошмари, бруксизм, втрата лібідо, аноргазмія.

З боку нервової системи. Дуже часто (>1/10): головний біль, запаморочення. Часто (≥1/100 до <1/10): сонливість, порушення уваги, тремор, парестезія. Нечасто (≥1/1000 до <1/100): непритомність, вазовагальна непритомність, постуральне запаморочення, акатазія, дисгевзія, гіперсомнія, млявість, седативний ефект, зниження рівня свідомості. Рідко (≥1/10 000 до <1/1000): запаморочення при фізичному навантаженні, раптове засинання.

З боку органа зору. Часто: розмитість зору. Нечасто: мідріаз, біль в очах, порушення зору.

З боку органа слуху та рівноваги. Часто: дзвін у вухах. Нечасто: вертиго.

З боку серцево-судинної системи. Часто: припливи. Нечасто: блокада синоатріального вузла, синусова брадикардія, тахікардія; артеріальна гіпотензія, систолічна АГ.

З боку дихальних шляхів, органів грудної клітки та середостіння. Часто: набряк придаткових пазух носа, позіхання.

З боку ШКТ. Дуже часто: нудота. Часто: діарея, блювання, запор, біль у животі, біль в епігастрії, диспептичні явища, метеоризм, відчуття дискомфорту в шлунку, здуття живота, сухість у роті. Рідко: імперативні позиви до дефекації.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часто: надмірна пітливість. Нечасто: свербіж, холодний піт.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз. Часто: еректильна дисфункція. Нечасто: недостатність еякуляції, порушення чоловічого оргазму, чоловіча генітальна парестезія.

Загальні порушення. Часто: стомлюваність, дратівливість. Нечасто: слабкість, відчуття жару, відчуття тривоги, незвичні відчуття, відчуття сп’яніння.

Додаткові методи дослідження. Часто: підвищення АТ.

Нечасто: підвищення ЧСС, ДАТ, ортостатичного АТ.

Опис окремих побічних реакцій. У клінічних дослідженнях виникала непритомність при брадикардії або внаслідок припинення активності синусового вузла, які пов’язані з прийомом лікарського засобу, у пацієнтів, що проходили холтерівський моніторинг. Більшість випадків відбулися протягом перших 3 год після прийому препарату, після прийому першої дози або випадки були пов’язані з процедурами проведення досліджень у клінічних умовах (такими як взяття крові для аналізу та ортостатичні процедури, вимірювання АТ). Продромальним симптомам часто передувала непритомність.

Виникнення непритомності і, можливо, продромальних симптомів залежить від дози, частіші випадки спостерігалися у пацієнтів, які отримували вищі, ніж рекомендовані, дози у 3-й фазі клінічних досліджень.

У клінічних дослідженнях спостерігалася ортостатична гіпотонія. Частота непритомності, яка характеризується як втрата свідомості у програмі клінічних досліджень Пріліджи, варіюється залежно від досліджуваної популяції та коливається від 0,06% (30 мг) до 0,23% (60 мг) у пацієнтів, включених у 3-тю фазу плацебо-контрольованого клінічного випробування, до 0,64% (усі дози комбіновані) для 1-ї фази дослідження за участю здорових добровольців.

Інші особливі популяції. Слід з обережністю призначати підвищену дозу до 60 мг пацієнтам, які приймають сильнодіючі інгібітори CYP 2D6 або у яких встановлений генотип повільних метаболізаторів CYP 2D6.

Синдром відміни прийому препарату. Різке припинення постійного прийому СІЗЗС для лікування у разі хронічних депресивних розладів, як повідомляється, призводить до таких симптомів: дисфоричний розлад, дратівливість, збудження, запаморочення, порушення чутливості (наприклад парестезія, така як чутливість до удару електричним струмом), тривога, сплутаність свідомості, головний біль, млявість, емоційна лабільність, безсоння і гіпоманія.

Результати дослідження безпеки прийому препарату показали частіші симптоми легкого чи помірного безсоння та запаморочення у пацієнтів, які перейшли на плацебо після 62 днів щоденного прийому препарату.

Особливості застосування

загальні рекомендації. Пріліджи необхідно призначати лише чоловікам із передчасною еякуляцією (див. ПОКАЗАННЯ). Пріліджи не слід призначати чоловікам, у яких не діагностована передчасна еякуляція. Не встановлена безпека застосування і немає даних про вплив на затримку еякуляції у чоловіків, які не мають передчасної еякуляції.

Інші форми сексуальних розладів. До початку лікування пацієнти з іншими формами сексуальних розладів, включаючи еректильну дисфункцію, повинні бути ретельно обстежені лікарями. Пріліджи не слід застосовувати чоловікам з еректильною дисфункцією, які приймають інгібітори фосфодіестерази-5 (ФДЕ-5) ().

Ортостатична гіпотензія. Перед початком лікування необхідний ретельний медичний огляд лікарем, у тому числі анамнез ортостатичних випадків. Виконати ортостатичний тест до початку терапії (АТ і частота пульсу, у положенні лежачи, на спині та стоячи). У разі задокументованого анамнезу або підозрюваної ортостатичної реакції застосування Пріліджи слід уникати.

У клінічних випробуваннях повідомляється про ортостатичну гіпотензію. Лікар повинен проконсультувати пацієнта заздалегідь, що за наявності продромальних симптомів, таких як запаморочення, невдовзі після того, як пацієнт піднявся, слід негайно лягти так, щоб голова знаходилася нижче, ніж інші ділянки тіла, або сісти так, щоб голова була між колінами, поки симптоми не пройдуть. Пацієнту не слід швидко підійматися після тривалого лежання або сидіння.

Cамогубство/суїцидальні думки. Антидепресанти, включаючи СІЗЗС, порівняно з плацебо підвищують ризик виникнення суїцидальних думок і суїцидальної поведінки у короткострокових дослідженнях у дітей та підлітків із великими депресивними та іншими психічними розладами. Короткострокові дослідження не свідчать про підвищення ризику схильності до самогубства у разі застосування антидепресантів порівняно з плацебо у дорослих віком від 24 років. У клінічних випробуваннях застосування Пріліджи для усунення передчасної еякуляції не було чітких свідчень про виникнення схильності до самогубства під час лікування препаратом в оцінці можливих побічних дій, оцінених відповідно до Колумбійської класифікації оцінки самогубства (С-CASA), шкали Монтгомері — Асберга оцінки депресії або шкали оцінки депресії Бека II.

Непритомність. Пацієнтів слід попередити, щоб вони уникали ситуацій, які можуть призвести до виникнення травм, у тому числі керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами, оскільки може виникнути непритомність або продромальні симптоми, такі як запаморочення або переднепритомний стан.

Повідомлялося про можливе виникнення продромальних симптомів, таких як нудота, запаморочення/переднепритомний стан і потовиділення, які частіше спостерігаються у пацієнтів, які приймали Пріліджи, порівняно з плацебо.

У клінічних випробуваннях випадки непритомності характеризуються втратою свідомості при брадикардії або припиненні активності синусового вузла. Такі випадки спостерігаються у пацієнтів, які пройшли холтерівський моніторинг ЕКГ, та що вважають вазовагальними в етіології, але більшість випадків відбулися протягом перших 3 год після прийому першої дози препарату або пов’язані з процедурами дослідження в умовах клініки (наприклад взяття крові на аналіз та ортостатичні процедури, вимірювання АТ). Можливі продромальні симптоми, такі як нудота, запаморочення, переднепритомний стан, серцебиття, слабкість, сплутаність свідомості та потовиділення, які зазвичай з’являлися протягом перших 3 год після застосування дози, та часто їм передувала непритомність. Пацієнтів потрібно поінформувати про ймовірність непритомності в будь-який час з/без продромальних симптомів під час лікування препаратом Пріліджи. Лікарю слід проконсультувати пацієнтів про важливість підтримки адекватної гідратації та про те, як розпізнати продромальні ознаки й симптоми, щоб знизити ймовірність отримання серйозних травм, пов’язаних із падінням у зв’язку з втратою свідомості. Якщо пацієнт відчуває продромальні симптоми, то він повинен негайно лягти так, щоб голова знаходилася нижче, ніж інші ділянки його тіла або сісти так, щоб голова знаходилася між колін, поки симптоми не минуть.

Пацієнти з серцево-судинними факторами ризику.

Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями були виключені з 3-ї фази клінічних випробувань. Ризик несприятливих серцево-судинних наслідків від непритомності (серцева непритомність і непритомність від інших причин) підвищується у пацієнтів з основними структурними серцево-судинними захворюваннями (такими як документально підтверджене утруднення відтоку, клапанні вади серця, каротидний стеноз та ІХС). Існує недостатньо даних для визначення, чи поширюється це підвищення ризику вазовагальної непритомності на пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями.

Застосування з рекреаційними препаратами. Пацієнтам не слід рекомендувати застосовувати Пріліджи в комбінації з рекреаційними препаратами.

Рекреаційні препарати (наркотики) з серотонінергічною активністю, такі як кетамін, метилендіоксиметамфетамін і діетиламід лізергінової кислоти, можуть привести до потенційно серйозних реакцій при застосуванні з Пріліджи. Ці реакції включають, але не обмежуються аритмією, гіпертермією і серотоніновим синдромом. Застосування Пріліджи з рекреаційними препаратами, що мають седативні властивості, такими як наркотики та бензодіазепіни, може збільшити вираженість сонливості і запаморочення.

Поєднання алкоголю і дапоксетину може посилити пов’язані з прийомом алкоголю нейрокогнітивні ефекти, а також може призвести до посилення нейрокардіогенного небажаного явища, такого як непритомність, підвищуючи таким чином ризик отримання випадкової травми; тому пацієнтам потрібно рекомендувати не вживати алкоголь протягом лікування препаратом Пріліджи.

Пріліджи слід призначати з обережністю пацієнтам, які приймають лікарські засоби з вазодилатаційними властивостями (наприклад антагоністи α-адренергічних рецепторів і нітрати), у зв’язку з можливою зниженою ортостатичною толерантністю.

Маніакальний синдром. Пріліджи не слід призначати пацієнтам, у яких в анамнезі наявний маніакальний синдром/гіпоманія або біполярний афективний розлад. Необхідно припинити прийом препарату, якщо проявляються симптоми цих розладів.

Епілептичний напад. У зв’язку з властивостями СІЗЗС знижувати судомний поріг у будь-якого пацієнта прийом Пріліджи слід припинити, якщо виникає епілептичний напад. Хворим із нестабільною епілепсією слід уникати застосування Пріліджи. Необхідно ретельно спостерігати пацієнтів з контрольованою епілепсією під час лікування Пріліджи.

Депресія та/чи психічні розлади. Чоловіків з основними ознаками та симптомами депресії слід оцінювати до початку лікування Пріліджи, щоб виключити недіагностовані депресивні розлади. Комбіноване лікування Пріліджи з антидепресантами, у тому числі СІЗЗС та СІЗЗСН, протипоказане. Не рекомендується припинення лікування у разі постійної депресії або тривоги з метою ініціювання прийому Пріліджи для лікування передчасної еякуляції. Пріліджи не рекомендований для лікування психічних розладів, його не слід застосовувати чоловікам з такими розладами, як шизофренія, або тим, хто страждає іпохондрією, оскільки погіршення симптомів, пов’язаних з депресією, не може бути виключено. Це може бути результатом основного психічного розладу або наслідком терапії лікарським засобом. Лікарі повинні заохочувати пацієнтів повідомляти про будь-які тривожні думки чи почуття в будь-який час. Якщо ознаки і симптоми депресії виникають під час лікування, прийом препарату Пріліджи необхідно припинити.

Кровотеча. Існують повідомлення про порушення гемостазу при застосуванні СІЗЗС. Слід з обережністю приймати Пріліджи, особливо одночасно з лікарськими засобами, які впливають на функцію тромбоцитів (такими як атипові нейролептики та фенотіазини, ацетилсаліцилова кислота, НПЗП, антитромбоцитарні препарати), або з антикоагулянтами (наприклад варфарин), а також за наявності в анамнезі кровотечі або розладів коагуляції.

Ниркова недостатність. Пріліджи не рекомендується для застосування у хворих із тяжкою нирковою недостатністю, його потрібно з обережністю приймати пацієнтам з легким та помірним порушенням функції нирок.

Синдром відміни прийому препарату. Різке припинення постійного прийому СІЗЗС для лікування хронічних депресивних розладів, як повідомляється, призводить до таких симптомів: дисфоричний розлад, дратівливість, збудження, запаморочення, порушення чутливості (наприклад парестезія, така як чутливість до удару електричним струмом), тривога, сплутаність свідомості, головний біль, млявість, емоційна лабільність, безсоння і гіпоманія.

Подвійне сліпе клінічне дослідження за участю пацієнтів із передчасною еякуляцію, призначене для оцінки синдрому відміни прийому препарату щодня протягом 62 днів або за необхідності дозування 60 мг Пріліджи, показало слабкі симптоми абстиненції з більш високою частотою виникнення безсоння і запаморочення у пацієнтів, які перейшли на плацебо після щоденного прийому препарату.

Захворювання органа зору. Застосування Пріліджи було пов’язано з побічними ефектами з боку органа зору, такими як мідріаз та біль в очах. Пріліджи слід застосовувати з обережністю пацієнтам із підвищеним внутрішньоочним тиском або з ризиком виникнення закритокутової глаукоми.

Непереносимість лактози. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.

Застосування у період вагітності чи годування грудьми. Лікарський засіб застосовується чоловіками.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортими засобами чи роботі з іншими механізмами. Пріліджи має незначний або помірний вплив на здатність до керування транспортними засобами або роботу з іншими механізмами. При проведенні клінічних випробувань у осіб, які приймали дапоксетин, повідомлялося про виникнення запаморочення, порушення уваги, непритомності, розмитості зору і сонливості. Тому пацієнтів потрібно попередити про необхідність уникнення травмонебезпечних ситуацій, включаючи управління транспортними засобами та обслуговування механізмів.

Діти. Застосування препарату Пріліджи протипоказане дітям у зв’язку з відсутністю досвіду клінічного застосування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

фармакодинамічні взаємодії. Можлива взаємодія з інгібіторами МАО.

При прийомі СІЗЗС у комбінації з інгібіторами МАО повідомлялося про виникнення серйозних реакцій, іноді з летальним кінцем, які включали гіпертермію, ригідність, міоклонію, розлади вегетативної нервової системи з можливим виникненням швидких змін життєво важливих функцій, а також змін психічного статусу, включаючи виражене збудження, що переходить у делірій та кому. Про такі реакції повідомлялося також у пацієнтів, які недавно закінчили прийом СІЗЗС і почали прийом інгібіторів МАО. Були окремі випадки із симптоматикою, що нагадує злоякісний нейролептичний синдром. Дані щодо комбінованого застосування СІЗЗС та інгібіторів МАО, отримані в дослідженнях на тваринах, дають змогу припустити, що ці лікарські засоби можуть діяти синергічно, підвищуючи АТ і викликаючи збудження. Тому Пріліджи не слід застосовувати в поєднанні з інгібіторами МАО або протягом 14 днів після їх відміни. Інгібітори МАО не слід приймати протягом 7 днів після закінчення прийому Пріліджи.

Можлива взаємодія з тіоридазином.

Прийом тіоридазину спричиняє подовження інтервалу Q–Tс, що пов’язано з виникненням виражених шлуночкових аритмій. Такі лікарські засоби, як Пріліджи, які інгібують ізофермент CYP 2D6, імовірно інгібують метаболізм тіоридазину. Очікується, що підвищений рівень тіоридазину, який виник у результаті цього, призводить до більш вираженого подовження інтервалу Q–Tс. Пріліджи не слід застосовувати в поєднанні з тіоридазином або протягом 14 днів після його відміни. Тіоридазин не слід приймати протягом 7 днів після закінчення прийому Пріліджи.

Лікарські засоби/препарати рослинного походження з серотонінергічним впливом.

Як і у разі з СІЗЗС, поєднане застосування з лікарськими засобами/препаратами рослинного походження з серотонінергічним механізмом дії (включаючи інгібітори МАО, L-триптофан, триптани, трамадол, лінезолід, СІЗЗС, СІЗЗСН, літій та препарати на основі звіробою (Hypericum perforatum)) може призвести до підвищення частоти серотонінових ефектів. Пріліджи не слід застосовувати в поєднанні з іншими СІЗЗС, з інгібіторами МАО, або з іншими лікарськими засобами/препаратами рослинного походження з серотонінергічним механізмом дії або протягом 14 днів після їх відміни. Ці лікарські засоби/засоби рослинного походження не слід приймати протягом 7 днів після закінчення прийому Пріліджи.

Лікарські засоби, що діють на ЦНС. Систематична оцінка прийому Пріліджи поєднаного з лікарськими засобами, що діють на ЦНС (такими як протиепілептичні препарати, антидепресанти, антипсихотичні препарати, анксіолітики, снодійні препарати з седативною дією), у пацієнтів з передчасною еякуляцією не проводилася. Тому за необхідності поєднаного призначення Пріліджи і цих лікарських засобів рекомендується дотримання обережності.

Фармакокінетичні взаємодії. Вплив на фармакокінетику дапоксетину інших лікарських засобів, які призначають одночасно.

Дослідження in vitro тканин печінки і нирок людини, а також мікросом кишечнику встановили, що дапоксетин метаболізується, перш за все, CYP 2D6, CYP 3A4 і флавінмонооксигеназою 1 (FMO1). Отже, інгібітори цих ферментів можуть знизити кліренс дапоксетину.

Інгібітори CYP 3A4.

Сильнодіючі інгібітори CYP 3A4. Прийом кетоконазолу (200 мг 2 рази на добу протягом 7 днів) підвищує Cmax і AUCinf дапоксетину (одноразова доза 60 мг) на 35 і 99% відповідно. Що стосується розподілу як вільного дапоксетину, так і десметилдапоксетину, Cmax активної фракції може збільшитися приблизно на 25%, а AUC активної фракції може збільшитися вдвічі при прийомі сильнодіючих інгібіторів CYP 3A4.

Підвищення Cmax і AUC активної фракції може значно збільшуватися у пацієнтів з недостатністю функціонального ферменту CYP 2D6, зокрема у слабких метаболізаторів CYP 2D6, або при одночасному застосуванні з сильнодіючими інгібіторами CYP 2D6.

Тому одночасний прийом Пріліджи і сильнодіючих інгібіторів CYP 3А4, таких як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, саквінавір, телітроміцин, нефазодон, нелфінавір і атазанавір, протипоказаний.

Інгібітори CYP 3A4 середньої дії. Одночасний прийом Пріліджи та інгібіторів CYP 3А4 середньої дії (таких як еритроміцин, кларитроміцин, флуконазол, ампренавір, фосампренавір, апрепітант, верапаміл, дилтіазем) також може призвести до вираженого збільшення експозиції дапоксетину і десметилдапоксетину, особливо у слабких метаболізаторів CYP 2D6. При поєднаному прийомі з будь-яким з цих препаратів максимальна доза дапоксетину повинна становити 30 мг.

Це стосується всіх пацієнтів, крім тих, які за результатами гено- або фенотипування були віднесені до групи активних метаболізаторов CYP 2D6. Пацієнтам, які належать до групи активних метаболізаторів CYP 2D6, рекомендується максимальна доза дапоксетину 30 мг при поєднаному прийомі з сильнодіючим інгібітором CYP 3A4. Їм слід дотримуватися обережності при поєднаному прийомі дапоксетину в дозі 60 мг та інгібітора CYP 3A4 середньої дії.

Сильнодіючі інгібітори CYP 2D6. Cmax і AUCinf дапоксетину (одноразова доза 60 мг) зростають відповідно на 50 і 88% у присутності флуоксетину (60 мг/добу протягом 7 днів). Що стосується розподілу як вільного дапоксетину, так і десметилдапоксетину, Cmax активної фракції може підвищитися приблизно на 50%, а AUC активної фракції може підвищитися вдвічі при поєднаному прийомі сильнодіючих інгібіторів CYP 2D6. Це підвищення Cmax і AUC активної фракції аналогічне очікуваному у слабких метаболізаторів CYP 2D6 і може спричинити підвищення частоти і тяжкості побічних реакцій, що залежать від дози.

Інгібітори ФДЕ-5. Пацієнтам, які застосовують інгібітори ФДЕ-5, не слід приймати Пріліджи у зв’язку з можливим зниженням ортостатичної толерантності. Проведена оцінка фармакокінетики дапоксетину (60 мг) в комбінації з тадалафілом (20 мг) і силденафілом (100 мг) у перехресному дослідженні з прийомом препарату одноразово. Тадалафіл не впливав на фармакокінетику дапоксетину. Силденафіл спричиняв легкі зміни фармакокінетики дапоксетину (підвищення AUCinf на 22% і підвищення Cmax на 4%), які, ймовірно, не є клінічно значущими.

Поєднане застосування Пріліджи та інгібіторів ФДЕ-5 може викликати ортостатичну гіпотензію. Ефективність та безпека Пріліджи для пацієнтів із передчасною еякуляцією і еректильною дисфункцією, які одночасно приймають Пріліджи та інгібітори ФДЕ-5, не встановлені.

Вплив дапоксетину на фармакокінетику одночасно призначених інших лікарських засобів. Тамсулозин. Поєднане застосування препарату в одноразовій дозі або в багаторазових дозах 30 або 60 мг пацієнтами, які приймали тамсулозин у добовій дозі (0,4 мг), не викликає змін фармакокінетики останнього. Одночасний прийом дапоксетину і тамсулозину не викликає змін ортостатичного профілю та змін ортостатичних ефектів при порівнянні прийому тамсулозину в комбінації з дапоксетином в дозі 30 або 60 мг і прийому тільки тамсулозину. Однак при призначенні Пріліджи пацієнтам, якізастосовують антагоністи α-адренорецепторів, слід дотримуватися обережності у зв’язку з можливим зниженням ортостатичної толерантності.

Лікарські засоби, що метаболізуються CYP 2D6. Прийом дапоксетину в багаторазових дозах (60 мг/добу протягом 6 днів) з подальшим одноразовим прийомом 50 мг дезипраміну привів до підвищення середньої Cmax і AUCinf дезипраміну відповідно на 11 і 19% порівняно з прийомом одного лише дезипраміну. Дапоксетин може викликати подібне підвищення концентрації в плазмі крові інших препаратів, що метаболізуються CYP 2D6. Ймовірно, це не має важливого клінічного значення.

Лікарські засоби, що метаболізуються CYP 3A4. Багаторазовий прийом дапоксетину (60 мг/добу протягом 6 днів) призвів до зменшення AUCinf мідазоламу (одноразова доза 8 мг) приблизно на 20% (діапазон від 60 до +18%). Ймовірно, для більшості пацієнтів цей ефект щодо мідазоламу значимого клінічного значення не має. Підвищення активності CYP 3A може мати клінічне значення у деяких пацієнтів, які одночасно приймають лікарський засіб, що метаболізується переважно CYP 3A і має вузький діапазон терапевтичної дії.

Лікарські засоби, що метаболізуються CYP 2С19. Прийом дапоксетину в багаторазових дозах (60 мг/добу протягом 6 днів) не призвів до інгібування метаболізму при одноразовому прийомі 40 мг омепразолу. Ймовірно, дапоксетин не впливає на фармакокінетику інших субстратів CYP 2C19.

Лікарські засоби, що метаболізуються CYP 2С9. Прийом дапоксетину в багаторазових дозах (60 мг/добу протягом 6 днів) не вплинув на фармакокінетику або фармакодинаміку при одноразовому прийомі 5 мг глібуриду. Ймовірно, дапоксетин не впливає на фармакокінетику інших субстратів CYP 2C9.

Варфарин і лікарські засоби, що впливають на згортання крові та/або функцію тромбоцитів. Даних щодо оцінки ефекту регулярного прийому варфарину та дапоксетину немає; тому рекомендується дотримуватись обережності при застосуванні дапоксетину пацієнтам, які постійно приймають варфарин. При дослідженні фармакокінетики дапоксетин (60 мг/добу протягом 6 днів) не вплинув на фармакокінетику або фармакодинаміку варфарину (протромбіновий час або міжнародне нормалізоване співвідношення) при одноразовому прийомі 25 мг останнього.

Повідомлялося про кровотечі у зв’язку з прийомом СІЗЗС.

Етанол. Одночасний прийом етанолу в одноразовій дозі 0,5 г/кг маси тіла не чинив впливу на фармакокінетику дапоксетину (при одноразовому прийомі 60 мг препарату); однак дапоксетин в комбінації з етанолом підсилює сонливість і значно послаблює пильність. Фармакодинамічні вимірювання порушень когнітивної функції (тест на швидкість цифрової уваги, тест заміни цифрових символів) виявили також наявність адитивного ефекту при поєднанному прийомі дапоксетину і етанолу. Одночасний прийом алкоголю і дапоксетину підвищує імовірність розвитку або тяжкість побічних реакцій, таких як запаморочення, сонливість, уповільнення швидкості рефлексів або порушення здатності правильно оцінювати ситуацію. Поєднання алкоголю і дапоксетину може посилити зазначені ефекти, пов’язані з прийомом алкоголю, а також може збільшити ймовірність розвитку такого нейрокардіогенного небажаного явища, як непритомність, підвищуючи таким чином ризик отримання випадкової травми; тому пацієнтам потрібно рекомендувати не вживати алкоголь протягом лікування препаратом Пріліджи.

Передозування

про випадки передозування не повідомлялося.

При проведенні дослідження клінічної фармакології препарату Пріліджи непередбачуваних побічних реакцій при його застосуванні у добовій дозі до 240 мг не спостерігалося (препарат у двох дозах по 120 мг, прийнятий з різницею в 3 год). Загалом симптоми передозування СІЗЗС включають серотонінопосередковані побічні реакції, такі як сонливість, порушення з боку ШКТ, нудота і блювання, тахікардія, тремор, збудження і запаморочення.

Лікування. Специфічного антидоту немає. Лікування може бути симптоматичним та підтримувальним. У зв’язку з високим ступенем зв’язування з білками і великим Vd дапоксетину гідрохлориду малоймовірно, що форсований діурез, діаліз, гемоперфузія і обмінне переливання крові принесуть користь.

Умови зберігання

спеціальні умови зберігання не вимагаються.

Інструкція МОЗ
Дата додавання: 29.10.2021 р.
© Компендіум 2019

Рекомендовані аналоги Пріліджи:

Дапігра
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 60 мг блістер, № 3
Nobel Ilak Pazarlama ve Sanayii Ltd Sti
Дапорин
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 30 мг блістер, № 6
Уорлд Медицин
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko