0
UA | RU

Синфлорикс™ (Synflorix™)

Склад і форма випуску

№ UA/15363/01/01 від 08.07.2021
За рецептом
№ UA/15363/01/01 від 08.07.2021
За рецептом
суспензія для ін'єкцій 1 доза шприц 0.5 мл з голкою № 1
суспензія для ін'єкцій 1 доза шприц 0.5 мл з голкою № 10
Склад: діючі речовини: одна доза (0,5 мл) містить: по 1 мкг пневмококового полісахариду серотипів 11,2, 51,2, 6B1,2, 7F1,2, 9V1,2, 141,2, 23F1,2 та по 3 мкг пневмококового полісахариду серотипів 41,2, 18C1,3 та 19F1,4:
1адсорбований на фосфаті алюмінію — 0,5 мг Al3+;
2кон’югований з протеїном D (отриманим з нетипованого штаму Haemophilus influenzae) ~13 мкг;
3кон’югований з протеїном правцевого анатоксину ~8 мкг;
4кон’югований з протеїном дифтерійного анатоксину ~5 мкг;
допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.
№ UA/15363/01/01 від 15.08.2016 до 15.08.2021 За рецептом.
№ UA/15363/01/01 від 08.07.2021
За рецептом

Характеристика

імунологічні та біологічні властивості

Фармакодинаміка

1. Епідеміологічні дані

10 пневмококових серотипів, включених у цю вакцину, становлять основні хвороботворні серотипи в Європі, що охоплюють приблизно 56–90% інвазивних пневмококових інфекцій (IПІ) у дітей віком <5 років. У цій віковій групі серотипи 1; 5 і 7F є причиною 3,3–24,1% IПІ залежно від країни і досліджуваного періоду.

Пневмонія різної етіології є основною причиною дитячої захворюванності та смертності в усьому світі. У проспективних дослідженнях встановлено, що Streptococcus pneumoniae у 30–50% була ймовірною причиною виникнення пневмонії.

Гострий середній отит (ГСО) є частим дитячим захворюванням різної етіології. Бактерії можуть бути причиною 60–70% клінічних епізодів ГСО. Streptococcus pneumoniae і нетипований штам Haemophilus influenzae (NTHi) — найчастіші причини виникнення бактеріального ГСО в усьому світі.

2. Ефективність під час клінічних досліджень

Під час проведення багатоцентрового подвійного сліпого кластерно-рандомізованого контрольованого клінічного дослідження III/IV фази у Фінляндії (FinIP) діти були рандомізовані на 4 групи, відповідно до двох режимів вакцинації для немовлят [2+1 (3; 5 міс з подальшим введенням бустерної дози в 11 міс) або 3+1 (3; 4; 5 міс з подальшим введенням бустерної дози в 11 міс)] для отримання Синфлорикс (2/3 кластерів), або контрольних вакцин проти гепатиту (1/3 кластерів). У турових когортах (довакцинація за віком) діти віком від 7 до 11 міс отримували першу дозу вакцини Синфлорикс або контрольну вакцину проти гепатиту В, відповідно до 2-дозового режиму, з подальшим введеням бустерної дози, а діти віком від 12 до 18 міс при першій вакцинації отримували 2 дози вакцини Синфлорикс або контрольної вакцини проти гепатиту A. Середня тривалість періоду подальшого спостереження, починаючи від першої вакцинації, становила від 24 до 28 міс для інвазивного захворювання, діагностованої госпітальної пневмонії та амбулаторного лікування антимікробними препаратами. Під час гніздового дослідження період подальшого спостереження немовлят становив до 21 міс з метою оцінки впливу на назофарингеальне носійство (НФН).

Під час багатоцентрового рандомізованого подвійного сліпого клінічного дослідження фази III (Клінічне дослідження середнього отиту та пневмонії — COMPAS) здорові немовлята віком від 6 до 16 тиж отримували вакцину Синфлорикс або контрольну вакцину проти гепатиту B у 2; 4 та 6 міс із подальшим застосуванням вакцини Синфлорикс або контрольної вакцини проти гепатиту A у віці від 15 до 18 міс.

2.1 ІПІ

Когорта немовлят віком до 7 міс на момент зарахування

Продемонстрована ефективність вакцини (в дослідженні FinIP) або ефективність вакцини (в дослідженні COMPAS) у запобіганні підтверджених культуральним методом випадків ІПІ, внаслідок вакцинних пневмококових серотипів (табл. 1).

Таблиця 1. Запобігання ІПІ у немовлят, які отримали принаймні одну дозу вакцини СИНФЛОРИКС (загальна когорта вакцинованих немовлят)

Тип ІПІ FinIP COMPAS
Кількість випадків ЕВ (95% ДІ) Кількість випадків ЕВ (95% ДІ)
Синфлорикс схема 3+1 Синфлорикс схема 2+1 Контроль 2 3+1 схема 2+1 схема Синфлорикс схема 3+1 Контроль 3+1 схема
N

10273

N

10054

N

10200

N

11798

N

11799

Серотип вакцини 1 0 1 12 100%3 (82,8; 100) 91,8%4 (58,3; 99,6) 0 18 100%

(77,3; 100)

Серотип 6B 0 0 5 100% (54,9; 100) 100% (54,5; 100) 0 2
Серотип 14 0 0 4 100% (39,6; 100) 100% (43,3; 100) 0 9 100%

(49,5; 100)

Будь-який серотип 0 2 14 100%5

(85,6; 100)

85,8%5 (49,1; 97,8) 7 21 66,7%

(21,8; 85,9)

ЕВ — ефективність вакцини у клінічному дослідженні вакцини FinIP або ефективність вакцини у клінічному дослідженні COMPAS.

N — кількість суб’єктів у групі. Тут і далі: ДІ — довірчий інтервал.

1 Під час дослідження FinIP інші серотипи, що спричиняють ІПІ, включали 7F (1 випадок у кластерах Синфлорикс 2+1), 18C, 19F і 23F (1 випадок на кожен у контрольних кластерах). Під час дослідження COMPAS серотипи 5 (2 випадки), 18C (4 випадки) і 23F (1 випадок) були також виявлені в контрольній групі додатково до серотипів 6B і 14.

2 2 групи контрольних кластерів немовлят були об’єднані.

3 p-значення <0,0001.

4 p-значення =0,0009.

5 93,0% (95% ДІ, 74,9; 98,9; 2 випадки з 14) незалежно від первинної схеми.

Турові когорти

Серед 15 447 дітей у турових вакцинованих когортах не виявлено підтверджених культуральним методом випадків ІПІ у групах Синфлорикс, у той час як у контрольних групах спостерігалося 7 випадків ІПІ (серотипи 7F і 14 у когорті дітей віком 7–11 міс і серотипи 3; 4; 6B; 15C і 19F у когорті дітей віком 12–18 міс).

2.2. Пневмонія

Ефективність вакцини Синфлорикс для профілактики негоспітальної пневмонії (НП) імовірної бактеріальної етіології продемонстрована в когорті пацієнтів відповідно до протоколу (імунізованих щонайменше трьома дозами первинної схеми) (величина p≤0,002) як первинної мети дослідження COMPAS протягом періоду подальшого спостереження 38 тиж з моменту початку дослідження: 22,0% (95% ДІ 7,7–34,2); 240 випадків/10 295 осіб у групі Синфлорикс порівняно із 304 випадками/10 201 особою у контрольній групі.

НП імовірної бактеріальної етіології визначалась як радіологічно підтверджені випадки НП або з альвеолярною консолідацією/плевральним випотом на рентгенограмі органів грудної клітки, або без альвеолярних інфільтратів, проте за наявності C-реактивного білка (СРБ) ≥40 мг/л.

Ефективність вакцини у профілактиці НП імовірної бактеріальної етіології з наявністю альвеолярної консолідації або плеврального випоту становила 25,7% (95% ДІ 8,4–39,6) та у профілактиці клінічно підозрюваної НП з направленням на рентгенографію органів грудної клітки становила 6,7% (95% ДІ 0,7–12,3).

Під час тривалого періоду спостереження протягом 48 міс з моменту початку дослідження, ефективність вакцини у профілактиці НП імовірної бактеріальної етіології становила 18,2% (95% ДІ 4,1–30,3), у профілактиці НП з альвеолярною консолідацією або плевральним випотом — 22,4% (95% ДІ 5,7–36,1) та проти клінічно підозрюваної НП з направленням на рентгенографію органів грудної клітки — 7,3% (95% ДІ 1,6–12,6).

Під час дослідження FinIP ефективність вакцини у зменшенні кількості випадків госпітально діагностованої пневмонії становила 26,7% (95 % ДІ 4,9–43,5) за схемою 3+1 для немовлят і 29,3% (95% ДІ 7,5–46,3) за схемою 2+1 для немовлят. Для турової вакцинації ефективність вакцини становила 33,2% (95% ДІ 3,0–53,4) у когорті дітей віком 7–11 міс і 22,4% (95% ДІ –8,7…44,8) у когорті дітей віком 12–18 міс.

2.3. ГСО

Ефективність вакцини у профілактиці ГСО оцінювалася в ході дослідження COMPAS (табл. 2).

Таблиця 2. Ефективність вакцини проти ГСО1 в ході дослідження COMPAS (відповідно до протоколу2: 5989 досліджуваних)

Тип або причина ГСО Ефективність вакцини, % 95% ДІ
Клінічно підтверджений діагноз ГСО незалежно від етіології 16,1 –1,1…30,43
Будь-який пневмококовий серотип 56,1 13,4–77,8
10 пневмококових вакцинних серотипів 67,1 17,0–86,9
Пневмококові серотипи, пов’язані з вакциною 25,7 –232,2…83,4
Невакцинні/не пов’язані з вакциною пневмококові серотипи 25,7 –231,9…83,4
Нетипована гемофільна паличка (NTHi) 15,0 –83,8…60,7

1 Перший епізод.

2Період подальшого спостереження протягом максимум 40 міс, починаючи з 2 тиж після третьої дози первинного курсу вакцинації.

3Статистично незначущий за попередньо визначеним критерієм (односторонній р=0,032). Однак у всіх вакцинованих когортах ефект вакцини проти клінічних епізодів ГСО становив 19% (95% ДІ 4,4–31,4).

Під час іншого багатоцентрового рандомізованого подвійного сліпого дослідження (POET), що проводилося у Чеській Республіці та Словаччині, немовлята отримували або 11-валентну досліджувану вакцину (11Pn-PD), що містить 10 серотипів Синфлорикс (разом із серотипом 3, для якого не була продемонстрована ефективність), або контрольну вакцину відповідно до схеми вакцинації у 3; 4; 5 і 12–15 міс. Ефективність вакцини представлена у табл. 3.

Таблиця 3. Ефективність вакцини проти ГСО1 в ході дослідження POET (відповідно до протоколу2: 4907 учасників дослідження).

Тип або причина ГСО Ефективність вакцини, % 95% ДІ
Клінічно підверджений діагноз ГСО незалежно від етіології 33,6 20,8–44,3
Будь-який пневмококовий серотип 51,5 36,8–62,9
10 пневмококових серотипів, подібних до Синфлорикс 67,9 53,0–78,1
Пневмококові серотипи, пов’язані з вакциною 65,5 22,4–84,7
Невакцинні/не пов’язані з вакциною пневмококові серотипи 8,5 –64,2…49,0
Нетипована гемофільна паличка (NTHi) 35,3 1,8–57,4

1Усі епізоди.

2Період подальшого спостереження протягом максимум 24 міс, починаючи з 2 тиж після третьої первинної дози.

Під час дослідження POET ефективність вакцини 11Pn-PD стосовно профілактики першого епізоду ГСО, викликаного серотипами вакцин, становила 52,6% (95% ДІ 35,0–65,5). Продемонстрована специфічна ефективність серотипів проти першого епізоду ГСО, викликаного серотипами 6B; 14; 19F і 23F.

Під час проведення дослідження COMPAS (на основі декількох зареєстрованих випадків) та дослідження POET не спостерігалося підвищення частоти випадків захворювань ГСО, викликаних іншими бактеріальними патогенами або серотипами, які не входять до складу вакцини, або внаслідок інших бактеріальних патогенів.

Вплив на застосування антимікробних препаратів

У загальній когорті вакцинованих немовлят у дослідженні FinIP вакцинація Синфлорикс знизила рівень амбулаторного застосування амоксициліну, який є антибіотиком, що найчастіше призначається при ГСО, на 7,9% (95% ДІ 2,0–13,4) за схемою 3+1 для немовлят і 7,5% (95% ДІ 0,9–13,6) за схемою 2+1 для немовлят. У групах Синфлорикс спостерігалася тенденція до зниження рівня амбулаторного застосування будь-яких антимікробних препаратів та антимікробних препаратів, які зазвичай призначають у разі ГСО та респіраторних інфекціях.

2.4. Вплив на НФН

Вплив вакцини Синфлорикс на НФН вивчали у двох клінічних дослідженнях: FinIP (5092 досліджуваних) та у дослідженні COMPAS (1921 досліджуваний). Під час обох досліджень вакцина Синфлорикс значно знижувала носійство вакцинних серотипів (комбіноване та окремо 6B; 19F і 23F) з тенденцією до підвищення після повторної вакцинації у носійстві невакцинних серотипів або серотипів, які не входять до складу вакцини проти НФН, що привело до зменшення загального пневмококового носійства. Під час дослідження FinIP також спостерігалося значне зниження для вакцинного серотипу 14 і для перехресно-реактивного серотипу 19A.

У клінічному дослідженні з оцінки НФН у ВІЛ-позитивних немовлят (N=83) та ВІЛ-негативних немовлят, народжених ВІЛ-позитивними матерями (N=101), експозиція до ВІЛ або інфікування ВІЛ, очевидно, не змінювали впливу вакцини Синфлорикс на пневмококове носійство порівняно з ефектом у ВІЛ-негативних немовлят, народжених ВІЛ-негативними матерями (N=100).

3. Ефективність під час післяреєстраційного нагляду

У Бразилії вакцина Синфлорикс була включена до Національної програми імунізації (НПІ) у березні 2010 р. для застосування у немовлят за схемою 3+1 з програмою турової імунізації у дітей віком до 2 років. На підставі дослідження тривалістю близько 3 років після включення вакцини Синфлорикс, у відповідному дослідженні випадок–контроль повідомлялося про значне зниження випадків ІПІ, підтверджених бактеріологічним методом або методом полімеразної ланцюгової реакції, внаслідок будь-якого вакцинного серотипу (83,8% (95% ДІ 65,9–92,3)) та ІПІ внаслідок серотипу 19A (82,2% (95% ДІ 10,7–96,4)).

У Фінляндії вакцина Синфлорикс була включена до НПІ у вересні 2010 р. для застосування у немовлят за схемою 2+1 без програми турової імунізації. Оцінювалося відносне зниження частоти випадків ІПІ у дітей віком ≤5 років протягом перших 3 років після введення НПІ. До і після введення НПІ порівняння передбачає значне зниження частоти будь-якого бактеріологічно підтвердженого ІПІ (80% (95% ДІ 72–85)), ІПІ будь-якого вакцинного серотипу (92% (95% ДІ 86–95)) та ІПІ внаслідок серотипу 19A (62% (95% ДІ 20–85)).

У Квебеку, Канада, вакцина Синфлорикс була включена до програми імунізації немовлят (дві первинні дози для немовлят віком до 6 міс та повторна доза у 12 міс) через 4,5 року застосування 7-валентної пневмококової кон’югованої вакцини (PCV). На підставі дослідження тривалістю 1,5 року після введення вакцини Синфлорикс, з охопленням понад 90% вікових груп, що підлягають імунізації, спостерігалося зниження частоти випадків ІПЗ вакцинних серотипів (головним чином внаслідок зміни захворювання серотипу 7А) без одночасного підвищення частоти випадків ІПІ невакцинних серотипів, що призвело до загального зниження частоти випадків ІПІ у цільовій віковій групі порівняно з частотою випадків, яка повідомлялася протягом попереднього періоду.

4. Дані з імуногенності

4.1. Не нижча імунологічна ефективність порівняно із 7-валентною пневмококовою кон’югованою вакциною (PCV)

У прямому порівняльному дослідженні із 7-валентною PCV продемонстрована не нижча ефективність імунної відповіді на вакцину Синфлорикс, встановлена методом ELISA, для всіх серотипів, окрім 6B і 23F. Для серотипів 6B і 23F відповідно 65,9 і 81,4% немовлят, вакцинованих у віці 2; 3 і 4 міс, досягли порогу визначення антитіл для ELISA (тобто 0,20 мкг/мл) через 1 міс після третьої дози вакцини Синфлорикс порівняно з 79,0 і 94,1% відповідно після трьох доз 7-валентної PCV. Клінічна значущість такої різниці не з’ясована, оскільки спостерігалася ефективність вакцини Синфлорикс проти ІПІ, викликаного серотипом 6B, під час клінічного дослідження (див. табл. 1). Частка вакцинованих, які досягли порогу визначення для серотипів 1; 5 і 7F при застосуванні вакцини Синфлорикс, була не меншою, ніж сукупна імунна відповідь на 7-валентну PCV проти 7 поширених серотипів.

Під час того самого дослідження частка пацієнтів із функціональною імунною відповіддю (титр OPA ≥8) на всі серотипи, що входили до складу кожної вакцини, була великою (>87,7%), за винятком серотипу 1 для вакцини Синфлорикс під час ревакцинації (65,7%).

Застосування четвертої дози (бустерної дози) протягом другого року життя викликало анамнестичну імунну відповідь для всіх вакцинних серотипів, що свідчить про індукцію імунної пам’яті після первинного курсу.

Також продемонстровано, що вакцина Синфлорикс індукує імунну відповідь на перехресно-реактивний серотип 19A з 6,1-кратним підвищенням геометричної середньої концентрації антитіл (GMC) та геометричного середнього титру опсонофагоцитуючої активності (OPA GMT), що спостерігалося через 1 міс після повторної дози, порівняно з концентраціями до ревакцинації.

4.2. Імуногенність у немовлят віком від 6 тиж до 6 міс

Первинна схема вакцинації, що включає 3 дози

Імуногенність вакцини Синфлорикс оцінювали під час клінічних досліджень після 3-дозового первинного курсу вакцинації відповідно до різних схем (включаючи 6–10–14 тиж; 2–3–4; 3–4–5 або 2–4–6 міс) та після 4-ї (бустерної) дози, що вводилася не раніше ніж через 6 міс після 3-ї дози, починаючи з 9-місячного віку.

Первинна схема вакцинації, що включає 2 дози

Під час клінічних досліджень імуногенність вакцини Синфлорикс оцінювалася після 2-дозового первинного курсу вакцинації відповідно до різних схем (включаючи 6–14 тиж, 2–4 або 3–5 міс) та після 3-ї (бустерної) дози, що вводилася не раніше ніж через 6 міс після 2-ї дози, починаючи з 9-місячного віку.

У ході клінічного дослідження, під час якого оцінювалась імуногенність вакцини Синфлорикс після застосування пацієнтам 2- або 3-дозової первинної схеми вакцинації, не спостерігалося значущої різниці між двома групами у частці суб’єктів, які досягли порогу визначення антитіл для ELISA, спостерігалася менша частка осіб, які досягли порогу визначення OPA, для деяких вакцинних серотипів, а також для перехресно-реактивного серотипу 19A у суб’єктів, у яких застосовувалася 2-дозова первинна схема. В обох схемах спостерігалася відповідь на ревакцинацію, що вказувала на імунологічну підготовку, для кожного вакцинного серотипу та серотипу 19А.

3-дозова первинна схема продемонструвала вищий рівень імунної відповіді на протеїн D порівняно з 2-дозовою первинною схемою. Клінічна значущість цього спостереження не відома.

У дослідженні, проведеному в ПАР, оцінювали імуногенність вакцини Синфлорикс, яку вводили у бустерній дозі у віці 9–10 міс після 3-дозового (у віці 6; 10 і 14 тиж) або 2-дозового (у віці 6 і 14 тиж) первинного курсу вакцинації. Бустерна доза викликала значне підвищення СГК антитіл та ГСТ антитіл OPA (аналіз опсонофагоцитуючої активності) для кожного серотипу вакцини та серотипу 19A як у групах 2-дозового, так і в групах 3-дозового первинного курсу вакцинації, що свідчило про імунологічну відповідь після первинного курсу.

Імунна пам’ять

Після застосування однократної навантажувальної дози вакцини Синфлорикс протягом 4-го року життя багатократне підвищення антитіл GMC, визначених методом ELISA, та OPA GMT як до, так і після вакцинації в осіб, які отримали попередню вакцинацію за 2- та 3-дозовою схемою, було ідентичним та свідчило про анамнестичну імунну відповідь для всіх вакцинних серотипів та перехресно-реактивного серотипу 19A. Обидві схеми продемонстрували анамнестичні імунні відповіді на протеїн D.

4.3. Імуногенність у невакцинованих немовлят і дітей віком ≥7 міс (турова вакцинація)

Під час досліджень у попередньо невакцинованих дітей віком 7–11 міс (за схемою 2+1) та дітей віком від 12 міс до 5 років (за 2-дозовою схемою), рівень антитіл GMC, визначених методом ELISA, та OPA GMT для всіх вакцинних серотипів та перехресно-реактивного серотипу 19A був ідентичним або вищим за рівень, індукований 3-дозовою первинною серією для немовлят. Ідентична імунна відповідь спостерігалася для протеїну D у дітей віком від 2 до 5 років та немовлят після 3-дозової первинної серії.

4.4. Імуногенність у недоношених немовлят

Оцінювалася імуногенність вакцини Синфлорикс у глибоко недоношених та недоношених немовлят (період гестації — 27–30 та 31–36 тиж відповідно), а також у доношених немовлят (3 первинні дози у 2; 4; 6 міс з ревакцинацією у віці 15–18 міс).

Після первинної вакцинації для кожного вакцинного серотипу частка осіб із концентраціями антитіл для ELISA ≥0,2 мкг/мл і титрами OPA ≥8 була ідентичною, незалежно від ступеня доношеності. Що стосується доношених немовлят, ідентична імуногенність спостерігалася у групах недоношених немовлят, за винятком нижчого рівня геометричної середньої концентрації антитіл (GMC) для серотипів 4; 5; 9V та перехресно-реактивного серотипу 19А і нижчого рівня OPA GMT для серотипу 5.

Через 1 міс після ревакцинації продемонстрована імунологічна пам’ять для кожного вакцинного серотипу та для перехресно-реактивного серотипу 19А.

Фармакокінетика. Оцінка фармакокінетичних властивостей не є обов’язковою для вакцин.

Дані доклінічних досліджень безпеки. У проведених на кролях дослідженнях токсичності багаторазових доз пневмококової кон’югованої вакцини не виявлено будь-яких суттєвих місцевих або системних токсичних ефектів.

4.5. Імуногенність в особливих групах населення

ВІЛ-позитивні (ВІЛ+/+) немовлята та ВІЛ-негативні немовлята, народжені ВІЛ-позитивними матерями (ВІЛ+/-)

У клінічному дослідженні, проведеному в ПАР, імуногенність вакцини Синфлорикс, яку призначали у вигляді первинного курсу 3-дозової вакцинації (у віці 6; 10 і 14 тиж) із подальшим введенням бустерної дози (у віці 9–10 міс), вивчали у 70 ВІЛ-позитивних (ВІЛ+/+) немовлят (безсимптомних або з легким перебігом хвороби), 91 ВІЛ-негативного немовляти, народженого ВІЛ-позитивними матерями (ВІЛ+/–), та 93 ВІЛ-негативних немовлят, народжених ВІЛ-негативними матерями (ВІЛ–/–).

Для більшості серотипів вакцини порівняння в групах не свідчило про будь-які відмінності післяпервинних імунних відповідей між ВІЛ+/+ та ВІЛ–/– групами або ВІЛ+/– та ВІЛ–/– групами, за винятком тенденції до меншої частки пацієнтів, у яких титри антитіл OPA сягали ≥8 та були нижчими ГСТ OPA у ВІЛ+/+ групі. Клінічне значення цієї нижчої післяпервинної відповіді антитіл OPA невідома. Щодо перехресно-реактивного серотипу 19A результати не вказували на будь-які відмінності між групами СГК-антитіл та ГСТ-антитіл OPA, визначених за допомогою ІФА.

Бустерна доза вакцини Синфлорикс у ВІЛ+/+ та ВІЛ+/– немовлят викликала стійке підвищення СГК- антитіл та ГСТ-антитіл OPA, визначених за допомогою ІФА, для кожного серотипу вакцини та серотипу 19A, що вказувало на первинну імунологічну відповідь . Для більшості серотипів вакцини та серотипу 19A порівняння у групах не вказувало на будь-які відмінності післяпервинної дози між ВІЛ+/+ та ВІЛ–/– групами або ВІЛ+/– та ВІЛ–/– групами щодо СГК-антитіл та ГСТ-антитіл OPA, визначених за допомогою ІФА.

Результати щодо білка D вказували на подібну імунну відповідь після першої та бустерної вакцинації.

Діти з серповидноклітинною анемією (СКА)

У клінічному дослідженні, проведеному в Буркіна-Фасо, оцінювали імуногенність вакцини Синфлорикс, яку вводили 146 дітям із СКА (48 дітей віком <6 міс отримали первинну вакцинацію у віці 8; 12 і 16 тиж, з подальшою бустерною дозою у віці 9–10 міс, 50 дітей у віці 7–11 міс та 48 — у віці 12–23 міс починали турову вакцинацію відповідно до свого віку), порівняно із 143 дітьми відповідного віку без СКА. Наявність СКА не впливало на імунну відповідь на вакцину Синфлорикс для кожного серотипу вакцини та серотипу 19A, а також до білка D.

Діти з порушенням функції селезінки

Імуногенність та безпеку вакцини Синфлорикс оцінювали в обмеженої кількості пацієнтів із вродженою чи набутою аспленією, порушенням функції селезінки або недостатністю комплементу: 6 пацієнтів віком 2–5 років та 40 пацієнтів віком 6–17 років (вакцина Синфлорикс показана дітям віком до 5 років включно). У цьому дослідженні виявлено, що вакцина Синфлорикс є імуногенною, нових побічних реакцій не спостерігалося.

Показання Синфлорикс

активна імунізація немовлят і дітей віком від 6 тиж до 5 років для профілактики пневмококової інфекції, викликаної серотипами Streptococcus pneumoniae 1; 4; 5; 6В; 7F; 9V; 14; 18C; 19F; 23F і перехресно-реактивним серотипом 19A (включаючи сепсис, менінгіт, пневмонію, бактеріємію та ГСО), а також ГСО, викликаного нетиповою Haemophilus influenzae.

Застосування вакцини Синфлорикс повинно визначатися на основі офіційних рекомендацій з урахуванням ризику пневмококових захворювань у дітей різних вікових груп, а також варіабельності епідеміологічних даних у різних географічних зонах.

Застосування Синфлорикс

спосіб застосування

Вакцину вводять в/м. Перевага надається введенню вакцини в передньолатеральну ділянку стегна немовлятам або в дельтоподібний м’яз руки дітям старшого віку.

Щеплення дітей на території України здійснюється згідно з вимогами діючих наказів МОЗ України щодо схем імунізації, протипоказань та взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Дозування

Надані графіки імунізації для вакцини Синфлорикс повинні бути застосовані на основі офіційних рекомендацій.

Немовлята віком від 6 тиж до 6 міс

Первинна схема вакцинації, що включає 3 дози

Рекомендована схема вакцинації, що забезпечує оптимальний захист, включає 4 дози по 0,5 мл кожна. Первинна схема для немовлят включає 3 дози з інтервалом не менше 1 міс між дозами. Першу дозу можна вводити вже у віці 6 тиж; 4-та (бустерна) доза рекомендується не раніше ніж через 6 міс після 3-ї дози та може застосовуватися з 9 міс (бажано у віці 12–15 міс) (див. Імунологічні та біологічні властивості, ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Первинна схема вакцинації, що включає 2 дози

Альтернативно, у разі введення вакцини Синфлорикс у рамках стандартної програми імунізації немовлят, може застосовуватися схема, що включає 3 дози по 0,5 мл кожна. Першу дозу можна вводити вже у віці 6 тиж, 2-гу дозу — через 2 міс. Бустерна доза рекомендується не раніше ніж через 6 міс після останньої дози первинної схеми вакцинації та може застосовуватися з 9 міс (див. Імунологічні та біологічні властивості).

Недоношені немовлята з терміном гестації щонайменше 27 тиж

Рекомендована серія імунізації для забезпечення оптимального захисту складається з 4 доз по 0,5 мл кожна. Первинна схема для немовлят складається з 3 доз, перша з яких зазвичай вводиться у 2 міс, з інтервалом щонайменше 1 міс між дозами. Рекомендується бустерна доза щонайменше через 6 міс після останньої дози первинної вакцинації (див. Фармакодинаміка).

Раніше невакциновані немовлята віком старше ≥7 міс

— немовлята віком 7–11 міс: схема вакцинації включає 2 дози по 0,5 мл з інтервалом не менше 1 міс між дозами. Третя доза рекомендується на другому році життя з інтервалом не менше ніж 2 міс між дозами.

— діти віком 12 міс–5 років: схема вакцинації включає 2 дози по 0,5 мл з інтервалом не менше 2 міс між дозами.

Особливі групи населення

Особам з основними станами, що сприяють розвитку інвазивного пневмококового захворювання (такими як СКА або інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), або порушення функції селезінки), можна вводити вакцину Синфлорикс (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та Фармакодинаміка):

немовлятам, як описано вище в пункті Первинна схема вакцинації, що включає 3 дози.

невакцинованим дітям віком ≥7 міс та до 2 років, як описано в пункті Раніше невакциновані немовлята віком старше ≥7 міс.

Особам, які отримали першу дозу вакцини Синфлорикс, рекомендується завершити повний курс імунізації вакциною Синфлорикс.

Інструкція стосовно використання вакцини

Під час зберігання шприца/флакона може утворюватись осад білого кольору з прозорою безбарвною надосадовою рідиною, який не свідчить про погіршення якості вакцини.

Перед введенням вміст шприца/флакона оглядають на наявність сторонніх часток та/чи невідповідностей фізичного зовнішнього вигляду як перед, так і після струшування.

За наявності сторонніх часток або невідповідного зовнішнього вигляду вакцину слід утилізувати.

Перед введенням надати можливість вакцині набути кімнатної температури.

Перед застосуванням вакцину слід добре струсити.

Інструкції для введення вакцини в попередньо наповненому шприці

1. Тримаючи корпус шприца в одній руці (не тримайте шприц за його поршень), відкрутіть ковпачок шприца, обертаючи його проти часової стрілки.

2. Для того щоб приєднати голку до шприца, вкручуйте голку, обертаючи її за часовою стрілкою, доки не відчуєте її закріплення (див. малюнок).

3. Зніміть захисний ковпачок з голки, він може зніматися дещо туго.

4. Введіть вакцину.

Будь-який невикористаний препарат або використані матеріали мають бути утилізовані згідно з вимогами діючого законодавства.

Мультидозовий флакон

При застосуванні мультидозового флакона, кожну дозу (0,5 мл) з флакона слід вилучати за допомогою стерильної голки та шприца, дотримуючись обережності з метою уникнення контамінації вмісту флакона.

Будь-який невикористаний препарат або використані матеріали мають бути утилізовані згідно з вимогами діючого законодавства.

Діти. Безпека та ефективність вакцини Синфлорикс у дітей віком старше 5 років не встановлені.

Протипоказання

підвищена чутливість до діючих та допоміжних речовин вакцини або будь-якого білка-носія (див. Склад).

Як і при застосуванні інших вакцин, призначення вакцини Синфлорикс має бути відкладене в осіб з гострими захворюваннями, що супроводжуються лихоманкою. Однак наявність легких незначних проявів інфекційних захворювань, таких як застуда, не є підставою для відкладання вакцинації.

Побічна дія

у клінічних дослідженнях близько 22 500 здорових дітей та 137 недоношених немовлят отримали приблизно 64 000 доз вакцини Синфлорикс при первинній вакцинації. Близько 19 500 здорових дітей та 116 недоношених немовлят отримали бустерну дозу вакцини Синфлорикс впродовж 2-го року життя. Безпека також оцінювалась у близько 435 дітей віком від 2 до 5 років, з яких 285 осіб отримало 2 дози Синфлорикс. В усіх дослідженнях Синфлорикс застосовували одночасно з іншими вакцинами, рекомендованими для дітей.

У немовлят найчастішими побічними реакціями після первинної вакцинації були почервоніння в місці введення та дратівливість, які відзначали приблизно у 41 та 55% загальної кількості вакцинацій. Після введення бустерної дози найчастішими побічними реакціями були біль у місці ін’єкції та дратівливість, які відзначали приблизно у 51 і 53% відповідно. Більшість із цих реакцій були від легкого до середнього ступеня тяжкості й тривали недовго.

При введенні наступних доз вакцини за схемою первинної вакцинації не спостерігалося підвищення частоти або ступеня тяжкості побічних реакцій.

Реактогенність була вищою у дітей, які одночасно були щеплені вакциною для профілактики коклюшу з цільноклітинним компонентом.

Реактогенність була подібною у дітей віком до 12 міс і старше 12-місячного віку, крім болю в місці ін’єкції, повідомлення про який зростали зі збільшенням віку дитини: понад 39% дітей віком до 12 міс та більше 58% дітей віком старше 12 міс.

Після вакцинації бустерною дозою дітей віком старше 12 міс більш імовірними є реакції у місці введення, такі як висип (рідко) і ненормальний плач (рідко), порівняно з показниками у немовлят під час первинної вакцинації.

Реактогенність була вищою у дітей, які одночасно були щеплені вакциною для профілактики коклюшу з цільноклітинним компонентом. У клінічному дослідженні дітей вакцинували або Синфлорикс (N=603), або пневмококовою полісахаридною кон’югованою 7-валентною вакциною (PCV) (N=203) одночасно з вакциною для профілактики правця, дифтерії та коклюшу з цільноклітинним компонентом. Після первинного курсу вакцинації про лихоманку з підвищенням температури тіла ≥38 та >39 °C повідомлялося відповідно у 86,1 і 14,7% дітей, які отримали щеплення вакциною Синфлорикс, і в 82,9 і 11,6% дітей, вакцинованих PCV. У порівняльних клінічних дослідженнях кількість місцевих і загальних побічних реакцій, про які повідомляли протягом 4 днів після кожної дози вакцинації, була у тому ж діапазоні, як після вакцинації PCV.

Побічні реакції (для усіх вікових груп), про які повідомлялося, розділені на категорії залежно від частоти виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100–<1/10), нечасто (≥1/1000–<1/100), рідко (≥1/10 000–<1/1000), дуже рідко <1/10 000.

Органи та системи Частота Побічні реакції
Клінічні дослідження
Порушення з боку імунної системи Рідко Алергічні реакції (алергічний дерматит, атопічний дерматит, екзема)
Дуже рідко Ангіоневротичний набряк
Порушення з боку травлення та метаболізму Дуже часті Втрата апетиту
Психічні розлади Дуже часто Дратівливість
Рідко Ненормальний плач
Порушення з боку нервової системи Дуже часто Сонливість
Рідко Судоми (включаючи фебрильні судоми)
Порушення з боку кровоносної та лімфатичної системи Дуже рідко Синдром Кавасакі
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної порожнини Нечасто Апное у недоношених немовлят (≤28 тиж гестації) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ)
Шлунково-кишкові розлади Нечасто Діарея, блювання
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто Висип
Рідко Кропив’янка1
Загальні розлади та порушення в місці введення Дуже часто Біль, почервоніння, набряк у місці ін’єкції, лихоманка ≥38 °С ректально (вік <2 років)
Часто Реакції у місці введення, такі як затвердіння; лихоманка >39 °C ректально (вік <2 років)
Нечасто Реакції у місці введення, такі як гематома, крововилив та утворення вузла
Побічні реакції, додатково повідомлені після проведення бустерної вакцинації та/чи додаткової імунізації
Порушення з боку нервової системи Нечасто Головний біль (вік 2–5 років)
Шлунково-кишкові розлади Нечасто Нудота (вік 2–5 років)
Загальні розлади та реакції у місці введення Часто Лихоманка ≥38 °C ректально (вік 2–5 років)
Нечасто Реакції у місці введення2, такі як свербіж; лихоманка >40 °C ректально (вік <2 років); лихоманка >39 °C ректально (вік 2–5 років); дифузне набрякання кінцівки, в яку зроблено ін’єкцію, іноді із залученням найближчого суглоба
Постмаркетингові спостереження
Порушення з боку імунної системи Дуже рідко Анафілаксія
Порушення з боку нервової системи Рідко Гіпотонічно-гіпореспонсивний епізод

1Рідко після додаткової вакцинації у дітей віком 12–23 міс.

2Після бустерної вакцинації у дітей віком >12 міс наявна вища ймовірність реакцій у місці ін’єкції порівняно з немовлятами під час первинної серії.

Особливі групи населення

Безпеку вакцини Синфлорикс оцінювали у 83 ВІЛ-позитивних (ВІЛ+/+) немовлят, 101 ВІЛ-негативного немовляти, народженого ВІЛ-позитивними матерями (ВІЛ+/–), та 50 немовлят із СКА, які отримали первинну вакцинацію. З них 76; 96 та 49 немовлят відповідно отримали бустерну дозу. Безпеку вакцини Синфлорикс також оцінювали у 50 дітей зі СКА, яким починали вакцинацію у віці 7–11 міс, усі вони отримали бустерну вакцинацію, та у 50 дітей зі СКА, яким починали вакцинацію у віці 12–23 міс. Результати свідчать про порівнянний профіль реактогенності та безпеки вакцини Синфлорикс між цими групами високого ризику та здоровими дітьми.

Звітність щодо побічних реакцій

Повідомлення про побічні реакції у період після реєстрації лікарського засобу є важливим заходом. Це дозволяє продовжувати моніторинг за співвідношенням користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про випадки будь-яких побічних реакцій за допомогою системи повідомлень про побічні реакції в Україні.

Особливості застосування

відповідно до стандартів медичної практики, рекомендовано перед щепленням збирати анамнез пацієнта (особливо щодо наявності наслідків попереднього щеплення і можливого виникнення побічних реакцій) і проводити медичний огляд.

Як і для всіх ін’єкційних вакцин, відповідна допомога та медичне спостереження завжди повинні бути легко доступними у разі виникнення рідкісних анафілактичних реакцій після введення вакцини. Тому пацієнти повинні бути під медичним наглядом не менше 30 хв після вакцинації.

Як і при застосуванні інших вакцин, призначення вакцини Синфлорикс повинно бути відкладене в осіб із наявними гострими захворюваннями, що супроводжуються лихоманкою. Однак наявність легких незначних проявів інфекційних захворювань, таких як застуда, не є підставою для відкладання вакцинації.

Синфлорикс за жодних обставин не можна вводити внутрішньосудинно або внутрішньошкірно. Дані щодо п/ш введення Синфлорикс відсутні.

Синкопе (непритомність) може виникнути під час або раніше будь-якої вакцинації як психогенна відповідь на ін’єкцію голкою. Важливим є забезпечення умов проведення процедур для запобігання травмам при запамороченні.

Як і при в/м застосуванні інших ін’єкційних вакцин, Синфлорикс слід призначати з обережністю особам із тромбоцитопенією або порушеннями згортання крові, оскільки при в/м введенні у цих осіб можуть виникати кровотечі.

У клінічних випробуваннях Синфлорикс імунна відповідь спостерігалась на всі десять серотипів, включених до вакцини, але інтенсивність відповідей коливалася залежно від самих серотипів. Функціональна імунна відповідь на серотипи 1 і 5 була нижчою, ніж відповідь на інші серотипи вакцини. Невідомо, чи ця нижча функціональна імунна відповідь проти серотипів 1 та 5 призведе до зниження захисної ефективності проти інвазивних захворювань або середнього отиту, спричиненого цими серотипами (див. Імунологічні та біологічні властивості).

Існує обмежений досвід, що застосування вакцини Синфлорикс зумовлює захист від пневмококових серотипів, які не входять до складу вакцини, за винятком перехресно-реактивного серотипу 19А (див. Імунологічні та біологічні властивості) або нетипованої Haemophilus influenzae. Вакцина Синфлорикс не забезпечує захисту проти інших мікроорганізмів.

Хоча у разі вакцинації Синфлорикс спостерігається утворення антитіл до правцевого анатоксину, дифтерійного анатоксину та протеїну D (протеїн D є високо стабільним у всіх штамах Haemophilus influenzae, включаючи нетиповані штами), імунізація Синфлорикс не замінює планової вакцинації проти Haemophilus influenzae типу b (Hib), правця і дифтерії. Слід також дотримуватися офіційних рекомендацій щодо імунізації проти дифтерії, правця та Hib.

Як і при застосуванні будь-якої іншої вакцини, захисна імунна відповідь може бути не досягнута у вакцинованих осіб.

Як і будь-яка інша вакцина, Синфлорикс не може захистити всіх вакцинованих проти інвазивної пневмококової інфекції чи середнього отиту, викликаного серотипами у вакцині та перехресно-реактивним серотипом 19А. Захист від отиту, спричиненого пневмококовими серотипами у вакцині, як очікується, буде істотно нижчим, ніж захист від інвазивних захворювань. Крім того, середній отит і пневмонія спричинюються багатьма іншими мікроорганізмами, окрім серотипів пневмококу, представлених у вакцині, загальний захист від цих захворювань, як очікується, буде обмеженим та відповідно нижчим, ніж захист проти інвазивного захворювання, спричиненого вакцинними серотипами та серотипом 19А (див. Імунологічні та біологічні властивості).

Активна імунізація дітей зі зниженим імунним статусом внаслідок імуносупресивної терапії, генетичного дефекту, ВІЛ-інфекції або інших причин, може призводити до зниженого утворення антитіл.

Дані з безпеки та імуногенності наявні стосовно ВІЛ-інфікованих немовлят, дітей зі СКА та дітей із порушенням функції селезінки (див. ПОБІЧНА ДІЯ та Фармакодинаміка). Дані з безпеки та імуногенності вакцини Синфлорикс відсутні стосовно осіб з інших особливих груп пацієнтів зі зниженою імунною відповіддю, тому вакцинацію слід проводити на індивідуальній основі.

Діти віком до 2 років мають бути імунізовані відповідно до віку вакциною Синфлорикс (див. ЗАСТОСУВАННЯ). Імунізація пневмококовою кон’югованою вакциною не заміняє імунізацію 23-валентною пневмококовою полісахаридною вакциною дітей віком ≥2 років груп ризику, які мають високий ризик виникнення інвазивних пневмококових захворювань (зі СКА, аспленією, ВІЛ-інфекцією, хронічними захворюваннями чи з іншими імуноскомпрометованими станами). У разі коли це рекомендовано, дітей віком ≥2 років з високим ризиком пневмококових захворювань, які вже отримали імунізацію вакциною Синфлорикс, слід вакцинувати 23-валентною пневмококовою полісахаридною вакциною.

Інтервал між імунізаціями пневмококовою кон’югованою вакциною (Синфлорикс) та 23-валентною пневмококовою полісахаридною вакциною повинен становити не менше 8 тиж. Немає даних, які свідчать, що введення пневмококової полісахаридної вакцини дітям, які раніше були імунізовані вакциною Синфлорикс, може призвести до зниження відповіді на пневмококову полісахаридну або на пневмококову кон’юговану вакцину.

Профілактичне застосування жарознижувальних препаратів перед або одразу після застосування вакцини може знизити частоту та інтенсивність поствакцинальних фебрильних реакцій. Клінічні дані, отримані при застосуванні парацетамолу та ібупрофену, свідчать, що профілактичне застосування парацетамолу може знижувати рівень підвищення температури тіла, в той час як профілактичне застосування ібупрофену продемонструвало обмежений ефект у зниженні рівня підвищення температури тіла. Клінічні дані продемонстрували, що парацетамол може зменшувати імунну відповідь на введення Синфлориксу. Проте клінічна значимість цього спостереження невідома.

Застосування профілактичних жарознижувальних лікарських засобів рекомендується:

– для всіх дітей, які отримують вакцину Синфлорикс одночасно з вакцинами для профілактики коклюшу з цільноклітинним компонентом у зв’язку з вищим ступенем фебрильних реакцій (див. ПОБІЧНА ДІЯ).

– для дітей з епілепсією або з випадками фебрильних судом в анамнезі.

Жарознижувальна терапія має бути розпочата відповідно до місцевих настанов.

При призначенні первинної імунізації недоношеним немовлятам (≤28 тиж гестації) слід урахувати потенційний ризик розвитку в них апное та необхідність контролю за дихальною функцією протягом 48–72 год після вакцинації, особливо за наявності в анамнезі немовляти недорозвитку дихальної системи. Оскільки користь вакцинації у цієї групи немовлят є високою, від вакцинації не слід відмовлятись або її затримувати.

Вакцина містить 150 ммоль/дозу натрію. Слід бути обережним при використанні особами, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Застосування у період вагітності чи годування грудьми. Синфлорикс не призначений для застосування у дорослих. Даних щодо застосування у період вагітності чи годування грудьми та репродуктивних досліджень на тваринах немає.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Не стосується цієї групи.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

застосування з іншими вакцинами

Синфлорикс можна одночасно застосовувати з будь-якою з нижченаведених моновалентних або комбінованих вакцин [включаючи DTPa-HBV-IPV/Hib і DTPw-HBV/Hib]: вакцина для профілактики дифтерії, правця та коклюшу з ацелюлярним компонентом (DTPa), вакцина для профілактики гепатиту B (HBV), інактивована вакцина для профілактики поліомієліту (IPV), вакцина для профілактики Haemophilus influenzae типу b (Hib), вакцина для профілактики правця, дифтерії та коклюшу з цільноклітинним компонентом (DTPw), вакцина для профілактики кору, паротиту і краснухи (MMR), вакцина для профілактики вітряної віспи, кон’югована вакцина для профілактики захворювань, що викликані менінгококами серологічної групи С (CRM197 та TT кон’югати), кон’югована вакцина для профілактики захворювань, що викликані менінгококами серологічної групи А, C, W-135 та Y (TT кон’югати), пероральні вакцини для профілактики поліомієліту (OPV) і ротавірусної інфекції. Різні вакцини слід завжди вводити в різні ін’єкційні ділянки.

Реультати клінічних досліджень свідчать, що імунна відповідь і профіль безпеки вакцин, застосовуваних одночасно, не змінювалися, за винятком інактивованого поліовірусу типу 2, для якого протягом різних досліджень були отримані суперечливі результати (серопротекція в межах 78–100%).

Крім того, при одночасному застосуванні вакцини проти менінгококових серогруп A, C, W-135 і Y (кон’югат TT) з бустерною дозою вакцини Синфлорикс у дітей віком до двох років, яким попередньо вводили 3 дози вакцини Синфлорикс, спостерігалася нижча геометрична середня концентрація антитіл (GMC) та геометричний середній титр опсонофагоцитуючої активності (OPA GMT) лише для серотипу 18C. Впливу на інші 9 серотипів не виявлено. Спостерігалося підвищення антитіл на антигени дифтерії, правця та Haemophilus influenzae ТТ кон’югат. Клінічна значущість цього спостереження невідома.

Застосування із системними імуносупресивними лікарськими засобами. Як і при застосуванні інших вакцин, можна очікувати недостатню імунну відповідь при імунізації осіб, які приймають препарати з імуносупресивною дією.

Застосування із профілактичними жарознижувальними лікарськими засобами. Щодо застосування профілактичних жарознижувальних лікарських засобів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Несумісність. У зв’язку з відсутністю досліджень сумісності вакцину не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.

Передозування

про жоден випадок передозування не повідомлялося.

Умови зберігання

при температурі 2–8 °C (в холодильнику). Не заморожувати. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Після першого відкриття мультидозового флакона вакцину слід використовувати відразу.

Якщо вакцину не використовують відразу, її необхідно зберігати в холодильнику (при температурі 2–8 °C). Якщо вакцину не використовують протягом 6 год, її необхідно утилізувати.

За сприяння ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна». За додатковою інформацією звертайтеся до ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна»: 02152, Київ, просп. Павла Тичини, 1 В. www.ua.gsk.com

Повідомити про небажане явище Ви можете до ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» за тел.: (044) 585-51-85 або на e-mail: [email protected], повідомити про скаргу на якість препарату Ви можете за тел.: (044) 585-51-85 або +38 (050) 381-43-49, або на e-mail: [email protected]

Інформація для професійної діяльності медичних та фармацевтичних працівників.

Торгові марки належать або використовуються за ліцензією групою компаній GSK.

©2020 група компаній GSK або їх ліцензіар

PM-UA-SYN-WCNT-200001 дата підготовки: 20.12.2020

Інструкція МОЗ
Дата додавання: 29.10.2021 р.
© Компендіум 2020
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko