0
UA | RU

Диміста (Dymista)

Склад і форма випуску

РечовинаКількість
Азеластину гідрохлорид137 мкг/доза
Флутиказону пропіонат50 мкг/доза
№ UA/14920/01/01 від 15.07.2021
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Механізм дії та фармакодинамічні ефекти. Диміста містить азеластину гідрохлорид та флутиказону пропіонат, які мають різні механізми дії і виявляють синергізм стосовно зменшення вираженості симптомів алергічного риніту та ринокон’юнктивіту.

Флутиказону пропіонат. Флутиказону пропіонат є синтетичним трифторованим кортикостероїдом, який має дуже високу спорідненість з рецепторами глюкокортикоїдів і чинить потужну протизапальну дію, що в 3–5 разів перевищує силу дексаметазону в дослідженнях зв’язування клонованих рецепторів глюкокортикоїдів людини та експресії генів.

Азеластину гідрохлорид. Азеластин, похідна речовина фталазинону, відома як потужна протиалергічна сполука тривалої дії, яка є вибірковим антагоністом Н1-рецепторів, стабілізує гладкі клітини і має протизапальні властивості. Дані досліджень in vivo (доклінічних) та in vitro показують, що азеластин пригнічує синтез або вивільнення хімічних медіаторів, які, як відомо, беруть участь у початковій і пізній стадії алергічних реакцій, наприклад лейкотрієнів, гістаміну, фактора активації тромбоцитів (ФАТ) та серотоніну.

Полегшення назальних алергічних симптомів відмічають протягом 15 хв після введення.

Диміста. У 4 клінічних дослідженнях за участю дорослих та підлітків з алергічним ринітом застосування Димісти по одному впорскуванню в кожний носовий хід двічі на добу значно полегшило назальні симптоми (включаючи ринорею, закладеність носа, чхання та свербіж у носі) порівняно із застосуванням плацебо, азеластину гідрохлориду окремо і флутиказону пропіонату окремо. Це також значно полегшило очні симптоми (включаючи свербіж, сльозотечу та почервоніння очей) та якість життя пацієнтів в усіх 4 дослідженнях.

Порівняно з назальним спреєм флутиказону пропіонату значне зменшення вираженості основного симптому (на 50%) досягалося швидше (3 дні та більше) при застосуванні Димісти. Переваги дії Димісти перед назальним спреєм флутиказону пропіонату зберігалися протягом одного року дослідження у пацієнтів з хронічним постійним алергічним ринітом і неалергічним чи вазомоторним ринітом.

Фармакокінетика. Абсорбція. Після інтраназального застосування двох впорскувань в кожний носовий хід Димісти (548 мкг азеластину гідрохлориду та 200 мкг флутиказону) найвища встановлена концентрація (Cmax) дорівнює 194,5±74,4 пг/мл для азеластину і 10,3±3,9 пг/мл для флутиказону пропіонату, а загальна середня дія (AUC) дорівнює 4217±2618 пг/мл·год для азеластину і 97,7±43,1 пг/мл·год для флутиказону. Середній час піку впливу (Tmax) однієї дози становить 0,5 год для азеластину і 1,0 год для флутиказону пропіонату.

Системний вплив флутиказону при застосуванні Димісти був більшим приблизно на 50% порівняно зі звичайним назальним спреєм флутиказону. Диміста була еквівалентна назальному спрею азеластину щодо системного впливу азеластину. Не існує жодних доказів фармакокінетичної взаємодії між азеластину гідрохлоридом та флутиказону пропіонатом.

Розподіл. Флутиказону пропіонат має широкий об’єм розподілу в сталому стані (близько 318 л). Зв’язування з білками плазми крові становить 91%.

Об’єм розподілу азеластину вказує на переважний розподіл в периферичних тканинах. Рівень зв’язування з білками плазми крові становить 80–90%. На додаток, обидві речовини мають широке терапевтичне вікно. Таким чином, реакції заміщення лікарських засобів малоймовірні.

Біотранформація. Флутиказону пропіонат швидко виводиться із системної циркуляції, головним чином через печінковий метаболізм, що перетворює його на неактивний метаболіт карбоксильної кислоти за допомогою ферменту CYP 3A4 цитохрому P450. У разі проковтування флутиказону пропіонат також одразу метаболізується. Азеластин метаболізується до N-десметилазеластину за допомогою різних ізоферментів CYP, головним чином CYP 3A4, CYP 2D6 та CYP 2C19.

Виведення. Швидкість виведення при в/в введенні флутиказону пропіонату є лінійною при дозах від 250 до 1000 мкг і характеризується швидким кліренсом плазми (CL=1,1 л/хв). Cmax у плазмі крові знижується приблизно на 98% протягом 3–4 год, і в період кінцевого напіввиведення через 7,8 год відмічається лише низька концентрація в плазмі крові. Нирковий кліренс флутиказону пропіонату є незначним (<0,2%) і становить менше 5% для його метаболіта — карбоксильної кислоти. Основним шляхом виведення є екскреція флутиказону пропіонату і його метаболітів з жовчю.

T½ з плазми крові однієї дози азеластину становить близько 20–25 год для азеластину та близько 45 год для його терапевтично активного метаболіта N-десметилазеластину. Екскреція відбувається переважно з калом. Тривала екскреція невеликої кількості з калом свідчить про можливість існування деякої кишково-печінкової циркуляції.

Показання Диміста

полегшення симптомів помірної та тяжкої форми сезонного та цілорічного алергічного риніту, якщо монотерапія антигістамінними препаратами або глюкокортикоїдами виявилася недостатньою.

Застосування Диміста

1 г суспензії містить 1000 мкг азеластину гідрохлориду та 365 мкг флутиказону пропіонату.

1 доза (0,14 г) містить азеластину гідрохлориду 137 мкг та флутиказону пропіонату 50 мкг.

Дозування. Для досягнення стійкого терапевтичного ефекту рекомендується регулярне застосовування.

Уникайте контакту з очима.

Дорослі та підлітки (віком від 12 років). Одне впорскування в кожний носовий хід двічі на добу (вранці та ввечері).

Особи похилого віку. Корекція дози не потрібна.

Пацієнти з ураженнями печінки та нирок. Дані щодо застосування відсутні.

Тривалість лікування. Диміста підходить для тривалого лікування. Тривалість лікування повинна відповідати періоду алергічного впливу.

Спосіб застосування. Тільки для назального застосування.

Інструкція для застосування

Підготовка спрею. Перед застосуванням спрей потрібно обережно збовтувати протягом 5 с, перевертаючи флакон догори дном та навпаки. Потім зняти захисну кришечку. Перед першим застосуванням розпилювач слід активувати, натискаючи на нього та відпускаючи 6 разів. Якщо спреєм не користувалися протягом 7 днів і більше, розпилювач слід активувати повторно, натиснувши на нього та відпустивши один раз.

Застосування спрею. Перед застосуванням спрей потрібно обережно збовтувати протягом 5 с, перевертаючи флакон догори дном та навпаки, а потім зняти захисну кришечку.

Після прочищення носа суспензію слід впорснути один раз у кожний носовий хід, нахиливши голову вниз. Після застосування витерти наконечник флакона та надіти захисну кришечку.

У разі відсутності розпилювання спрею не слід проколювати насадку. Промити пристрій водою.

Діти. Не рекомендується дітям віком до 12 років, оскільки безпека та ефективність засобу для цієї вікової групи не встановлені.

Протипоказання

підвищена чутливість до діючих речовин або будь-якої з допоміжних речовин.

Побічна дія

після застосування можуть відмічатися порушення смаку, неприємний присмак, спричинений препаратом (це може виникнути в результаті неправильного способу введення, коли голова занадто відхилена назад).

Частота визначається таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); частота невідома (неможливо встановити, ґрунтуючись на наявних даних).

З боку імунної системи: дуже рідко — гіперчутливість, включаючи анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк (набряк обличчя або язика і шкірний висип), бронхоспазм.

З боку нервової системи: часто — головний біль, порушення смаку (неприємний присмак), неприємний запах; дуже рідко — запаморочення, сонливість (дрімота, в’ялість).

З боку органа зору*: дуже рідко — глаукома, підвищення внутрішньоочного тиску, катаракта; частота невідома — розмитість зору.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто — носова кровотеча; нечасто — дискомфорт у носі (подразнення, печіння, свербіж), чхання, сухість у носі, кашель, сухість у горлі, подразнення горла; дуже рідко — перфорації носової перетинки**, ерозії слизової оболонки; частота невідома — виразки носа.

З боку травної системи: рідко — сухість у роті; дуже рідко — нудота.

З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко — висип, свербіж, кропив’янка.

Загальні розлади: дуже рідко — підвищена втомлюваність (втома, виснаження), слабкість.

*Було отримано дуже малу кількість спонтанних повідомлень протягом тривалого інтраназального лікування флутиказону пропіонатом.

**Повідомлялося про випадки виникнення перфорації носової перетинки при застосуванні інтраназальних кортикостероїдів.

Можуть відмічатися системні ефекти, характерні для деяких назальних кортикостероїдів, зокрема при введенні у високих дозах протягом тривалого періоду.

Повідомлялося про затримку росту у дітей, які застосовували назальні кортикостероїди.

У рідкісних випадках відмічали виникнення остеопорозу, якщо назальні глюкокортикоїди приймали протягом тривалого періоду.

Особливості застосування

повідомлялося про випадки клінічних проявів взаємодії з іншими лікарськими засобами у пацієнтів, які приймали флутиказону пропіонат та ритонавір, які виникли в результаті застосування кортикостероїдів і включали синдром Кушинга та пригнічення функції надниркових залоз. Тому слід уникати одночасного застосування флутиказону пропіонату та ритонавіру, крім випадків, коли очікувана користь виправдовує потенційний ризик виникнення побічних ефектів при застосуванні кортикостероїдів.

Можливі прояви системної дії назальних кортикостероїдів, особливо при застосуванні у високих дозах та тривалому лікуванні. Імовірність таких проявів набагато нижча, ніж при пероральному прийомі кортикостероїдів, і вони можуть відрізнятися у окремих пацієнтів залежно від виду кортикостероїдного препарату. Прояви системної дії можуть включати синдром Кушинга, кушингоподібні прояви, пригнічення функції надниркової залози, затримку росту у дітей та підлітків, катаракту, глаукому і, значно рідше, вплив на психічний стан та поведінку, що проявляється психомоторною гіперактивністю, розладами сну, тривожністю, депресією або агресією (особливо у дітей).

Диміста піддається швидкому метаболізму при первинному проходженні, тому системний вплив назального флутиказону пропіонату у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки буде збільшений. Це може призвести до більш тяжких проявів системних побічних ефектів.

Рекомендується з обережністю застосовувати препарат у цієї групи пацієнтів.

Перевищення рекомендованих доз назальних кортикостероїдів може призвести до клінічно значущого пригнічення функції надниркових залоз.

Якщо є необхідність лікування вищими дозами, ніж були рекомендовані, у періоди стресу або при планових операціях, слід розглянути потребу в додатковому лікуванні системними кортикостероїдами.

Взагалі дозу назального флутиказону необхідно намагатися знизити до мінімальної, але при збереженні ефективності контролю симптомів риніту. Немає даних щодо випробувань більш високих доз Димісти, ніж рекомендовано. Як і при застосуванні інших назальних кортикостероїдів, необхідно враховувати загальне системне навантаження кортикостероїдів кожного разу, коли одночасно призначають інші форми кортикостероїдів.

Повідомлялося про затримку росту у дітей, які отримували назальні кортикостероїди у рекомендованих дозах. Рекомендується регулярно перевіряти ріст підлітків, яким призначено тривалий курс лікування назальними кортикостероїдами. Якщо ріст сповільнюється, необхідно переглянути лікування та знизити дозу назальних кортикостероїдів, якщо це можливо, до найнижчої дози, за якої підтримується ефективний контроль симптомів.

При системному і місцевому застосуванні кортикостероїдів можуть виникати порушення з боку органа зору. Якщо пацієнт має такі симптоми, як розмитість зору або інші порушення з боку органа зору, то його слід направити до офтальмолога для виявлення причин, якими можуть бути катаракта, глаукома або така рідкісна хвороба, як центральна серозна хоріоретинопатія, про які повідомлялося після застосування системних і місцевих кортикостероїдів.

Пацієнти зі змінами зору або з підвищенням очного тиску, глаукомою та/або катарактою в анамнезі потребують постійного нагляду.

Якщо існує підозра на ураження функції надниркової залози, переведення пацієнтів із системного лікування стероїдами на лікування Димістою слід проводити з обережністю.

Для хворих на туберкульоз, пацієнтів з будь-якою інфекцією, що не лікувалася, пацієнтів, які нещодавно перенесли хірургічне втручання або травму носа чи ротової порожнини, необхідно оцінити потенційну користь лікуванням Димістою та можливі ризики.

Оскільки інфекції носових шляхів лікують антибактеріальними або протигрибковими лікарськими засобами, одночасне лікування Димістою не протипоказано.

Диміста містить бензалконію хлорид, який може спричинити подразнення слизової оболонки носа та бронхоспазм.

Застосування у період вагітності і годування грудьми

Фертильність. Існують лише обмежені дані щодо фертильності.

Вагітність. Дані щодо застосування азеластину гідрохлориду та флутиказону пропіонату у вагітних відсутні або обмежені. Таким чином, Димісту можна застосовувати під час вагітності, тільки якщо очікувана користь перевищує можливий ризик для плода.

Період годування грудьми. Невідомо, чи потрапляють у грудне молоко азеластину гідрохлорид чи його метаболіти і флутиказону пропіонат чи його метаболіти при назальному введенні. У період годування грудьми препарат Диміста призначають, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик для новонароджених/немовлят.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Диміста чинить незначний вплив на здатність керувати машинами та механізмами.

В окремих випадках при застосуванні препарату Диміста можуть відмічатися підвищена втома, виснаження, запаморочення або слабкість, які самі по собі можуть бути проявами хвороби. У таких випадках здатність керувати машинами та механізмами може бути порушена. Алкоголь може посилювати ці ефекти.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

флутиказону пропіонат. За звичайних умов відмічають низькі концентрації флутиказону пропіонату в плазмі крові після назального введення дози завдяки екстенсивному первинному метаболізму та високому загальному кліренсу, що опосередкований цитохромом Р450 3А4 у кишечнику та печінці. Отже, клінічно значущі лікарські взаємодії, опосередковані флутиказону пропіонатом, малоймовірні.

Дослідження взаємодії лікарських засобів у здорових пацієнтів показали, що ритонавір (сильнодіючий інгібітор цитохрому P450 3A4) може значно підвищити концентрацію флутиказону пропіонату в плазмі крові, у результаті чого відзначається значне зниження концентрації кортизолу в плазмі крові. Під час застосування препарату повідомлялося про випадки клінічних проявів взаємодії лікарського засобу у пацієнтів, які приймали інтраназально або інгаляційно флутиказону пропіонат та ритонавір, що призводило до системної дії кортикостероїдів.

Поєднана терапія з іншими інгібіторами CYP 3A4, включаючи препарати, що містять кобіцистат, підвищує ризик розвитку системних побічних ефектів. Тому таких комбінацій слід уникати, крім випадків, коли користь перевищує ризик системних побічних ефектів кортикостероїдів, у такому разі у пацієнтів слід контролювати системні побічні ефекти кортикостероїдів.

Дослідження показали, що інші інгібітори цитохрому Р450 3А4 викликають незначне (еритроміцин) та помірне (кетоконазол) збільшення загального впливу флутиказону пропіонату без помітного зниження концентрації кортизолу в плазмі крові. Необхідно з обережністю призначати одночасне лікування інгібіторами цитохрому Р450 3А4 (наприклад кетоконазолом), оскільки існує можливість підвищення загального впливу флутиказону пропіонату.

Азеластину гідрохлорид. Дослідження взаємодії назального спрею азеластину гідрохлориду не проводилися. Були проведені дослідження застосування високих пероральних доз. Однак вони не мають відношення до назального спрею азеластину, оскільки рекомендовані назальні дози викликають мінімальне системне навантаження. Слід з обережністю призначати азеластину гідрохлорид пацієнтам, які одночасно приймають седативні лікарські засоби або лікарські засоби для лікування ЦНС, оскільки седативна дія на ЦНС може бути посилена. Алкоголь також може посилити цей ефект.

Передозування

не слід очікувати реакцій від передозування при назальному шляху введення.

Немає даних щодо виникнення гострого або хронічного передозування при застосуванні флутиказону пропіонату інтраназально.

Внутрішньоназальне введення 2 мг флутиказону пропіонату (що в 10 разів перевищує рекомендовану добову дозу) двічі на добу протягом 7 днів здоровим добровольцям не впливало на гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозну систему.

Тривале застосування у дозах вище, ніж рекомендовано, може призвести до тимчасового пригнічення функції надниркових залоз.

У таких випадках лікування Димістою слід продовжувати в дозі, достатній для контролю симптомів; функція надниркових залоз відновиться протягом кількох днів (її можна перевірити шляхом вимірювання кортизолу в плазмі крові).

За результатами експериментів на тваринах, у разі передозування внаслідок випадкового перорального прийому можливі порушення з боку ЦНС (включаючи сонливість, сплутаність свідомості, кому, тахікардію або гіпотензію), спричинені азеластину гідрохлоридом.

Лікування таких порушень симптоматичне. Рекомендується промивання шлунка. Відомого антидоту не існує.

Умови зберігання

не заморожувати. Термін придатності після першого застосування — 6 міс.

Інструкція МОЗ
Дата додавання: 19.10.2021 р.
© Компендіум 2020

Діагнози, при яких застосовують Диміста

Алергічний риніт МКХ J30.4
Алергічний риніт, викликаний пилком рослин МКХ J30.1
Вазомоторний риніт МКХ J30.0
Інші алергічні риніти МКХ J30.3
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko