0
UA | RU

Фенібут (Phenibutum)

різних виробників

Склад і форма випуску

Фенібут
РОКЕТ-ФАРМ ООО
РечовинаКількість
Фенібут250 мг
№ UA/14615/01/01 від 02.12.2020
Фенібут-Астрафарм
Астрафарм
РечовинаКількість
Фенібут250 мг
№ UA/17285/01/01 від 21.03.2019 до 21.03.2024
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Актуальна інформація

Фенібут — це лікарський засіб, що широко застосовується в неврологічній практиці. Його достатньо часто призначають своїм пацієнтам неврологи, проте ще частіше — лікарі загальної практики — сімейної медицини. Фенібут (β-феніл-γ-аміномасляна кислота) є агоністом гамма-аміномасляної кислоти підтипу b (ГАМКb), котрий виявляє як анксіолітичну, так і ноотропну активність. Фенібут доступний з 1960-х років і продається без рецепта для лікування депресії, тривожних станів, посттравматичних стресових розладів у багатьох країнах. Хоча структурно він схожий на баклофен, інший агоніст ГАМКb-рецепторів та міорелаксант, що часто призначається, проте фенібут у 30 разів менш активний. Крім того, його механізм дії є аналогічним до такого габапентину, лікарського засобу, що широко застосовується в терапії невропатичного болю, Фенібут може знижувати активність потенціал-залежних кальцієвих іонних каналів. У звичайних дозах часто легше переноситься та має більш м’який ефект порівняно з іншими ГАМК-ергічними речовинами, такими як бензодіазепіни. Оскільки Фенібут має психостимулювальні, транквілізуючі, ноотропні та антиоксидантні властивості, він здається «паличкою-виручалочкою» в терапії багатьох неврологічних захворювань. Чи це так, наскільки він ефективний, безпечний, у яких випадках може бути показаний, а в яких слід бути обережним у застосуванні Фенібуту, спробуємо розібратися.

Історія створення

Фенібут було синтезовано в Росії в 1960-х роках на кафедрі органічної хімії Ленінградського педагогічного інституту ім. О.І. Герцена під керівництвом професора В.В. Перекаліна, а згодом його досліджували для застосування при багатьох станах, таких як слабкість, неспокій, депресія, безсоння та інші.

Відповідно до наказу від 18 грудня 1974 р. № 1126 Фенібут було додано в Державний реєстр лікарських засобів Міністерством охорони здоров’я СРСР. Дослідження, що були проведені в той час, показали, що за своєю дією він схожий на седативні засоби, проте в ході досліджень на тваринах продемонстрував меншу кількість побічних ефектів. На відміну від інших ГАМК-ергічних препаратів він не проявляв протисудомного ефекту при введенні стрихніну, коразолу чи при провокації судом електричним розрядом. До 1976 р. його ефективність вивчалася у більше ніж 1000 пацієнтів з неврологічними, психіатричними та хірургічними станами. Звичайна доза становила 300–500 мг 3 рази на добу. І.П. Неумивакін (1978) згадує, що Фенібут був доступний російським космонавтам під час польоту корабля «Союз-19» у 1975 р.

Фармакохімічні властивості

За хімічним складом фенібут — це β-феніл-γ-аміномасляної кислоти гідрохлорид. Фенібут є агоністом ГАМКb-рецепторів, проявляє анксіолітичну та ноотропну активність, що здебільшого пов’язана з його R-енантіомером. Також Фенібут викликає зниження активності потенціал-залежних кальцієвих каналів аналогічно до габапентину (Owen D.R. et al., 2016).

Після системного всмоктування Фенібут швидко проникає в мозок, нирки, печінку та виділяється із сечею. Період напіввиведення становить трохи більше 5 год, частина препарату виділяється із сечею в незміненому вигляді.

Дослідження і показання до застосування

Фенібут має широкі показання до застосування. Цей препарат пропонується включати в комплексну терапію серцево-судинних захворювань. Так, наприклад, він був досліджений у молодих чоловіків з артеріальною гіпертензією. Було виялено, що при додаванні фенібуту до антигіпертензивної терапії покращувалися циркадні ритми АТ і знижувалася варіабельність ритму серця при проведенні Холтерівського моніторингу (що пов’язано з нормалізацією активності вегетативної нервової системи). Також у чоловіків, що отримували Фенібут, покращувалися психоемоційні параметри, у них знижувалася тривожність (Князькова І.І. та ін., 2015).

В експериментах на кроликах препарат покращував процеси гальмування, зменшував та стабілізував час міжсигнальних реакцій, підвищував частоту серцевих скорочень та знижував частоту дихання у тварин у стресових ситуаціях. Фенібут прискорював відповідну реакцію на умовні подразники. Отже, при використанні ноотропів для нормалізації та покращення роботи ЦНС слід враховувати їх вплив не лише на когнітивні процеси, але й на соматичний стан (Зябліцева О.О. та ін., 2006). В експериментах на кроликах вплив препарату на тварину залежав від її індивідуально-типологічних особливостей. Найбільш сильний ефект проявлявся в активних кроликів, більш слабкий — у пасивних тварин (Зябліцева О.О. та ін., 2007). Ці дані потребують подальшого вивчення та спостереження залежності ефекту Фенібуту від особливостей нервово-психічної сфери у людини.

Розповсюдженим є застосування Фенібуту при різноманітних когнітивних дисфункціях, психологічному дискомфорті, що характеризуються гіперактивністю, синдромі дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) у дітей, енурезі, тіках, заїканні.

Дослідження показали зменшення вираженості основних симптомів СДУГ та покращення пам’яті та уваги (Чутко Л.С., 2018). Як показують дані електроенцефалографії (ЕЕГ), при прийомі Фенібуту у таких хворих нормалізується електрична активність мозку (Заваденко, 1997). Повідомляється також, що він може бути ефективним при тривожних станах та панічних розладах, у цьому випадку препарат може не лише покращити когнітивні функції, але й нівелювати чи зменшити основні прояви тривоги (Чутко Л.С., 2015). У Фенібуту не виявлено тератогенних чи ембріотоксичних ефектів та навіть були пропозиції щодо його застосування в терапії гестозів. Так, у дослідженні було показано, що препарат здатен зменшувати вираженість порушень з боку серцево-судинної системи при гестозах вагітних (Філлімонов В.Г. та ін., 1989).

Цей препарат також ефективний у терапії когнітивних порушень судинного генезу, він зарекомендував себе в терапії порушень пам’яті, зниження інтелектуальної та емоційної активності, для профілактики стресових станів перед очікуваними неприємними подіями чи лікувальними та діагностичними втручаннями. Також він проявляє нейропротективний ефект при ішемії. У дослідженнях показано, що Фенібут значно зменшує больові відчуття при хронічному болю в шиї, пом’якшує емоційні порушення та зменшує порушення когнітивних функцій, що виникають в умовах дефіциту сну, може сприяти підвищенню фізичної витривалості.

Фенібут може покращити якість сну у осіб з хворобою Меньєра. Також ефективним є його впровадження у комплексну терапію заїкання, він зменшує прояви астенії, що характеризується слабкістю, втомлюваністю та неспокоєм у підлітків (Чутко Л.С., 2014).

В експериментах на щурах показано, що препарат зменшує пошкодження мітохондрій серця та головного мозку, що викликається стресом (Перфілова В.Н. та ін., 2017).

Фенібут також може бути рекомендований для профілактики головного болю напруги у дітей та підлітків. У проведеному дослідженні було показано, що призначення препарату призводить до позитивних змін у стані таких пацієнтів. У них були відмічені значне зниження частоти нападів головного болю напруги, зменшення тривалості й тяжкості окремих нападів. Під час терапії також відмічалися підвищення активності дітей, покращення їх сну та зниження рівня загальної тривожності (Шипілова О.М. та ін., 2017). Було досліджено ефективність препарату в терапії синдрому хронічної втоми у пацієнтів з супутньою цереброваскулярною недостатністю.

Лікарський засіб у таких хворих не лише зменшував прояви астенії, що оцінювали за допомогою MFI-20 (суб’єктивна шкала оцінки астенії), але й покращував емоційний стан пацієнтів, їх когнітивні функції. Для оцінки останніх у дослідженні було використано тест Шульте (один з найпопулярніших тестів для оцінки швидкості переключення уваги) (Воробйова О.В., 2017).

Препарат показав хорошу ефективність у лікуванні психогенного запаморочення у пацієнтів з гіпертонічною хворобою. При застосуванні в поєднанні з бетагістином у таких хворих значно знижувалася вираженість запаморочення порівняно з пацієнтами, що отримували тільки бетагістин. Також хворі відмічали зменшення проявів неспокою, загальної слабкості, втомлюваності та головного болю за доброї переносимості препарату (Дума С.М. та ін., 2016). Під час вивчення такого симптому, як імпульсивність психоемоційних реакцій у підлітків зі СДУГ, було виявлено, що призначення препарату дозволяє досягти клінічного покращення у 63,3% пацієнтів (Чутко Л.С., 2016). Згідно з дослідженням, у дорослих пацієнтів Фенібут ефективний при епізодичному головному болю напруги, в останньому випадку він може бути рекомендований у складі комплексної терапії, наприклад з антидепресантами (Єсін О.Р. та ін., 2016).

Фенібут показаний для лікування не лише тривоги, він також застосовується в терапії алкогольної абстиненції, заїкання, безсоння.

У той же час є повідомлення про розвиток у деяких пацієнтів фізіологічної залежності від Фенібуту, що проявляється симптомами абстиненції при його відміні, це потребує подальшого вивчення (Brunner E. et al., 2017).

Англійські вчені в 2016 р. провели аналіз застосування Фенібуту без призначення лікаря. Було зроблено висновки, що препарат приймається без призначення лікаря у зв’язку з його анксіолітичними властивостями, та з тим, що особливістю його дії є розвиток ейфорії. У той же час є повідомлення про осіб, що приймали Фенібут та звернулися у відділення невідкладної допомоги в стані абстиненції чи сильної седації. І хоча не було зареєстровано жодного летального випадку, пов’язаного з Фенібутом, до нього може розвиватися толерантність, а також можуть виникати симптоми абстиненції при відміні препарату (Owen D.R. et al., 2016).

У західних країнах цей препарат продається в якості харчової добавки, що показана для анксіолізису, при депресії і з метою покращення когнітивних функцій. У США Фенібут не є схваленим FDA лікарським засобом, там його можна купити в якості ноотропної харчової добавки (як БАД) через інтернет-магазини. Також цей препарат не зареєстрований в ЄС чи Австралії.

На тепер мало досліджень присвячено вивченню токсичності Фенібуту, а також шляхів уникнення толерантності й синдрому відміни.

Зазвичай у якості терапії синдрому відміни пропонують баклофен.

У той же час сам препарат може застосовуватися для терапії звикання до засобів, що впливають на ГАМКb-рецептори. Фенібут пропонують включати в комплексну терапію гострої алкогольної інтоксикації з метою зменшення вираженості кардіотоксичного впливу алкоголю та для кардіопротекції (Перфілова В.І. та ін., 2006).

Протипоказання та заходи перестороги

Список протипоказань до застосування Фенібуту невеликий — це вагітність, період грудного вигодовування, гостра ниркова недостатність та всі випадки індивідуальних реакцій гіперчутливості до даного препарату.

Слід пам’ятати про можливу подразнювальну дію лікарського засобу на слизову оболонку ШКТ. Також рекомендується контролювати показники функції печінки та клінічний аналіз крові у пацієнтів, що тривало приймають Фенібут.

Є небезпека розвитку толерантності, звикання та синдрому відміни.

Особливо небезпечним в аспекті ризику розвитку несприятливих побічних ефектів, звикання й абстиненції є поєднання прийому Фенібуту з алкоголем.

Лікарі й пацієнти повинні знати, що існує ризик залежності від препарату, перш за все в разі його прийому у високих дозах у якості самолікування.

Розвиток гострої інтоксикації після прийому Фенібуту може викликати широкий спектр симптомів — від сильного збудження до летаргії. Така різноманітна відповідь може бути результатом індивідуальних особливостей метаболізму в осіб, що його приймали, та залежати від дози препарату.

При тривалому застосуванні Фенібуту може розвинутися синдром звикання, а підвищення дози може призвести до значних побічних ефектів. Крім того, різке припинення прийому препарату може мати наслідком абстиненцію, яка може бути серйозною проблемою і вимагати госпіталізації. Фізичні й психологічні симптоми абстиненції включають неспокій, збудження, зниження апетиту, депресію, когнітивні порушення, втому, запаморочення, серцебиття, безсоння, нудоту/блювання і тремор. Також є повідомлення про психотичні симптоми, такі як слухові/зорові галюцинації, марення (Ahuja T. et al., 2018).

Дозування

Препарат приймають перед їдою, усередину. Зазвичай для пацієнтів віком старше 14 років дози становлять від 250 до 500 мг за один прийом. Кратність прийому — три рази на добу. Не слід перевищувати разову дозу 750 мг, а для пацієнтів похилого віку не слід приймати більше 500 мг за один прийом. При хворобі Меньєра лікар може призначити більш високі дози препарату.

Курс лікування може становити залежно від стану пацієнта і рекомендацій лікаря від 2 до 6 тиж. Дітям віком старше 8 років Фенібут застосовують у дозі 750 мг на добу, розділеній на три прийоми порівну.

Висновки

Ефективність Фенібуту при широкому спектрі патологічних станів не підлягає сумніву. Проте до даного препарату слід ставитися так само, як і до інших ГАМК-ергічних засобів, оскільки в разі його передозування може спостерігатися значне погіршення стану, а також седативний ефект, при щоденному прийомі протягом тривалого часу існує ризик розвитку залежності з наступною абстиненцією при його відміні. У звичайних дозах Фенібут часто легше переноситься і має більш м’яку дію порівняно з іншими ГАМК-ергічними речовинами, такими як бензодіазепіни. У літературі щодо препарату описано широкий спектр застосування, але необхідно пам’ятати, що багато терапевтичних ефектів не мають достатніх підтверджень і потребують подальшого вивчення.

Інструкція МОЗ

Фенібут таблетки 250 мг, РОКЕТ-ФАРМ ООО ТОВ (Україна, Київ)

Склад

діюча речовина: фенібут (γ-аміно-β-фенілмасляної кислоти гідрохлорид);

1 таблетка містить фенібуту (γ-аміно-β-фенілмасляної кислоти гідрохлориду) в перерахуванні на 100% речовину 250 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію карбоксиметилкрохмаль, кальцію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі плоскоциліндричні таблетки білого або білого із злегка жовтуватим відтінком кольору, з фаскою та рискою з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Психостимулювальні та ноотропні засоби.

Код АТХ N06В Х22.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Фенібут є похідним γ-аміномасляної кислоти та фенілетиламіну.

Домінуючою його дією є антигіпоксична та антиамнестична дія. Фенібут стимулює процеси навчання, поліпшує пам’ять, підвищує фізичну та розумову працездатність. Також Фенібут має властивості транквілізатора: усуває психоемоційне напруження, тривожність, страх, емоційну лабільність, дратівливість, поліпшує сон, подовжує та посилює дію снодійних, наркотичних, нейролептичних і протисудомних засобів. Психологічні показники (увага, пам’ять, швидкість і точність сенсорно-моторних реакцій) під впливом Фенібуту поліпшуються на відміну від дії транквілізаторів. Препарат подовжує латентний період та скорочує тривалість та вираженість ністагму, чинить антиепілептичну дію. Не впливає на холіно- та адренорецептори. Фенібут помітно зменшує прояви астенії та вазовегетативні симптоми, включаючи головний біль, відчуття важкості в голові, порушення сну. У хворих з астенією і в емоційно лабільних осіб вже з перших днів терапії за допомогою Фенібуту поліпшується самопочуття, підвищується цікавість та ініціатива, мотивація діяльності без седативного ефекту або збудження. Встановлено, що Фенібут поліпшує біоенергетику мозку.

Фармакокінетика.

Препарат добре всмоктується після перорального прийому та добре проникає у всі тканини організму, добре проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр. Розподіл у печінці та нирках близький до рівномірного, а в мозку та крові — нижче рівномірного. За 3 години помітну кількість введеного фенібуту виявляють у сечі, одночасно концентрація препарату у тканині мозку не зменшується, його виявляють у мозку протягом 6 годин. Наступного дня фенібут можна виявити лише у сечі; його знаходять у сечі також протягом 2-х днів після прийому, але виявлена кількість становить лише 5% від введеної дози. Найбільше зв’язування фенібуту відбувається у печінці (80%), воно не є специфічним.

Клінічні характеристики

Показання

Астенічні та тривожно-невротичні стани (емоційна лабільність, погіршення пам’яті, зниження концентрації уваги), неспокій, страх, тривожність, невроз нав’язливих станів.

У дітей віком від 8 років — заїкання, енурез, тики.

У людей літнього віку — безсоння, нічний неспокій.

Профілактика стресових станів, перед операціями чи болючими діагностичними дослідженнями.

Хвороба Меньєра, запаморочення, пов’язане з дисфункцією вестибулярного апарату, профілактика захитування.

Як допоміжний засіб під час лікування абстинентного синдрому при алкоголізмі.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату. Гостра ниркова недостатність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Фенібут можна комбінувати з психотропними лікарськими засобами, знижуючи дози Фенібуту та застосовуваних з ним лікарських засобів.

Фенібут посилює та подовжує дію снодійних, наркотичних, нейролептичних та протипаркінсонічних лікарських засобів.

Особливості застосування.

Слід з обережністю застосовувати препарат хворим з патологією травного тракту через подразливу дію Фенібуту. Цим хворим слід застосовувати менші дози препарату. При тривалому застосуванні контролюють морфологічний склад крові. Необхідно також контролювати показники функції печінки.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування Фенібуту у період вагітності або годування груддю не рекомендується, оскільки немає достатніх даних щодо застосування препарату в цей період.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтам, у яких під час лікування препаратом виникають сонливість, запаморочення або інші реакції з боку центральної нервової системи, слід утримуватися від керування автотранспортними засобами або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Фенібут приймають внутрішньо перед їдою. Таблетку ковтають цілою, запиваючи достатньою кількістю води.

При астенічних та тривожно-невротичних станах дорослим призначають по 250–500 мг 3 рази на добу. Найвищі разові дози: для дорослих — 750 мг, для пацієнтів літнього віку — 500 мг.

Курс лікування становить 2–3 тижні. У разі необхідності курс лікування можна збільшити до 4–6 тижнів.

Дітям віком від 8 років — по 250 мг 3 рази на добу, дітям віком від 14 років — дози для дорослих.

Для усунення запаморочення при дисфункції вестибулярного аналізатора інфекційного генезу і при хворобі Меньєра у період загострення Фенібут застосовують по 750 мг 3 рази на добу протягом 5–7 днів, при зменшенні вираженості вестибулярних розладів — по 250 — 500 мг 3 рази на добу протягом 5–7 днів, а потім по 250 мг 1 раз на добу протягом 5 днів. При відносно легкому перебігу захворювань препарат застосовують по 250 мг 2 рази на добу протягом 5–7 днів, а потім по 250 мг 1 раз на добу протягом 7–10 днів.

Для усунення запаморочень при дисфункціях вестибулярного аналізатора судинного та травматичного генезу Фенібут застосовують по 250 мг 3 рази на добу протягом 12 днів.

Для профілактики захитування застосовують у дозі 250–500 мг одноразово за одну годину до передбачуваного початку хитавиці або при появі перших симптомів захитування.

Дія Фенібуту посилюється при збільшенні дози препарату. За наявності виражених проявів (блювання та нудота) застосування препарату є малоефективним навіть у дозі 750–1000 мг.

Для купірування алкогольного абстинентного синдрому Фенібут у перші дні лікування, застосовують по 250–500 мг 3 рази на день і 750 мг на ніч, з поступовим зниженням добової дози до звичайної для дорослих.

Якщо прийом одної або кількох доз був пропущений, продовжують прийом у раніше призначених дозах. При погіршенні самопочуття хворому слід проконсультуватися з лікарем.

Діти.

Застосовують дітям віком від 8 років.

Передозування

Фенібут — малотоксична сполука. Лише в добовій дозі 7–14 г при тривалому застосуванні він може бути гепатотоксичним.

Зазначені дози значно перевищують рекомендовану дозу (середня терапевтична доза становить 750 — 2500 мг). Лише при вищій застосовуваній дозі спостерігалися еозинофілія та жирова дистрофія печінки. При застосуванні препарату в менших дозах таких змін не було.

Симптоми: сонливість, нудота, блювання, можливий розвиток артеріальної гіпотензії, гостра ниркова недостатність.

Лікування: промивання шлунка. Терапія симптоматична.

При ускладненнях (артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність) вживають допоміжні та симптоматичні заходи.

Побічні реакції

Класифікація побічних реакцій за частотою розвитку: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100); зрідка (≥ 1/10 000 до < 1/1000); вкрай зрідка (< 1/10 000); невідомо (невідомо визначити за доступними даними).

З боку нервової системи: невідомо — сонливість (на початку лікування), головний біль та запаморочення (в дозах вище 2 г на добу, при зменшенні дози, вираженість побічної дії зменшується).

З боку шлунково-кишкового тракту: невідомо — нудота (на початку лікування), блювання, діарея, біль в епігастральній ділянці.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: невідомо — гепатотоксичність (при тривалому застосуванні високих доз).

З боку імунної системи: невідомо — гіперчутливі реакції, включаючи кропив’янку, еритему, висипання, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, набряк язика.

З боку шкіри та підшкірних тканин: зрідка алергічні реакції (висипання, свербіж).

Порушення психіки: емоційна лабільність, порушення сну (дані побічні реакції можуть спостерігатися у дітей при застосуванні лікарського засобу в невідповідності з інструкцією для застосування).

Якщо під час лікування проявилися побічні реакції, які не вказані в даній інструкції, або будь-які з зазначених побічних реакцій виражені особливо сильно просимо звернутися до лікаря.

Термін придатності

3 роки.

Не слід застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці, при температурі не вище 30 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

Таблетки по 250 мг у блістері № 10 (10×1) або № 20 (10×2), або № 30 (10×3), або № 50 (10×5) у пачці з картону.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

Виробництво нерозфасованного продукту та первинне пакування

АВС Фармачеутічі С.п.А., Італія.

Вторинне пакування

АВС Фармацеутічі С.п.А., Італія.

ТОВ «ПІК-ФАРМ», Україна.

Контроль якості готової продукції та випуск скрії

ТОВ «ПІК-ФАРМ», Україна.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Віа Кантоне Моретті, 29 (Локаліта Сан Бернардо) 10015 — Івреа (ТО), Італія.

Україна, 02121, м. Київ, вул. Колекторна, будинок 17 А.

Фенібут-Астрафарм таблетки 250 мг, Астрафарм ТОВ (Україна, Вишневе)

Склад

діюча речовина: phenibut;

1 таблетка містить фенібуту 250 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль картопляний; кальцію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки від білого до білого з жовтуватим відтінком кольору, овальної форми з двоопуклою поверхнею.

Фармакотерапевтична група

Психостимулюючі та ноотропні засоби. Код АТХ N06B X.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Фенібут — похідне γ-аміномасляної кислоти та фенілетиламіну.

Домінуючою його дією є антигіпоксична та антиамнестична дія. Препарат стимулює процеси навчання, покращує пам’ять, підвищує фізичну та розумову працездатність. Також фенібут має властивості транквілізатора: усуває психоемоційне напруження, тривожність, страх, емоційну лабільність, дратівливість, покращує сон, подовжує та посилює дію снодійних, наркотичних, нейролептичних і протисудомних засобів. Психологічні показники (увага, пам’ять, швидкість і точність сенсорно-моторних реакцій) під впливом фенібуту покращуються, на відміну від дії транквілізаторів. Препарат подовжує латентний період і скорочує тривалість і вираженість ністагму, чинить протиепілептичну дію. Не впливає на холіно- та адренорецептори. Фенібут-Астрафарм помітно зменшує прояви астенії та вазовегетативні симптоми, включаючи головний біль, відчуття тяжкості в голові. У хворих з астенією і в емоційно лабільних осіб вже з перших днів терапії за допомогою фенібуту покращується самопочуття, підвищується цікавість та ініціатива, мотивація діяльності без небажаної седації або збудження. Встановлено, що фенібут покращує біоенергетику мозку.

Фармакокінетика.

Фенібут добре всмоктується після перорального прийому та добре проникає у всі тканини організму, добре проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр. Розподіл у печінці та нирках близький до рівномірного, а в мозку та крові — нижче рівномірного. За 3 години помітну кількість введеного фенібуту виявляють у сечі, одночасно концентрація препарату у тканині мозку не зменшується, його виявляють у мозку ще за 6 годин. Наступного дня фенібут можна виявити лише у сечі; його знаходять у сечі ще за 2 дні після прийому, але виявлена кількість становить лише 5% від введеної дози. Найбільше зв’язування фенібуту відбувається у печінці (80%), воно не є специфічним. При повторному введенні кумуляції не спостерігається.

Клінічні характеристики

Показання

Астенічні та тривожно-невротичні стани (емоційна лабільність, погіршення пам’яті, зниження концентрації уваги), неспокій, страх, тривожність, невроз нав’язливих станів.

У дітей віком від 8 років — заїкання, енурез, тики.

У пацієнтів літнього віку — безсоння, нічний неспокій.

Профілактика стресових станів, перед операціями або болючими діагностичними дослідженнями.

Хвороба Меньєра, запаморочення, пов’язане з дисфункцією вестибулярного апарату, профілактика захитування.

Як допоміжний засіб під час лікування абстинентного синдрому при алкоголізмі.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату. Гостра ниркова недостатність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Фенібут можна комбінувати з психотропними лікарськими засобами, знижуючи дози препарату та застосовуваних з ним лікарських засобів.

Фенібут посилює та подовжує дію снодійних, наркотичних, нейролептичних та протипаркінсонічних лікарських засобів.

Особливості застосування.

Слід дотримуватись обережності пацієнтам з патологією травного тракту через подразливу дію фенібуту. Таким пацієнтам слід призначати менші дози. При тривалому застосуванні необхідно контролювати клітинний склад крові, показники функції печінки.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування препарату Фенібут-Астрафарм у період вагітності або годування груддю не рекомендується, оскільки немає достатніх даних щодо застосування препарату у ці періоди.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтам, у яких під час лікування препаратом виникають сонливість, запаморочення або інші реакції з боку центральної нервової системи, слід утримуватися від керування автотранспортними засобами або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Фенібут-Астрафарм приймають внутрішньо перед їжею

При астенічних та тривожно-невротичних станах дорослим призначають по 250–500 мг 3 рази на добу. Вища разова доза для дорослих — 750 мг, для пацієнтів літнього віку — 500 мг.

Курс лікування становить 2–3 тижні. У разі необхідності курс лікування можна збільшити до 4–6 тижнів.

Дітям віком від 8 років — по 250 мг 3 рази на добу, дітям віком від 14 років — дози для дорослих.

При запамороченні, пов’язаному з дисфункцією вестибулярного апарату інфекційного генезу і при хворобі Меньєра препарат призначають по 750 мг 3 рази на добу протягом 5–7 днів, при зменшенні вираженості вестибулярних розладів — по 250- 500 мг 3 рази на добу протягом 5–7 днів, а потім по 250 мг 1 раз на добу протягом 5 днів. При відносно легкому перебігу захворювань Фенібут-Астрафарм застосовують по 250 мг 2 рази на добу протягом 5–7 днів, а потім по 250 мг 1 раз на добу протягом 7–10 днів.

При запамороченні, пов’язаному з дисфункцією вестибулярного апарату судинного та травматичного генезу Фенібут-Астрафарм призначають по 250 мг 3 рази на добу протягом 12 днів.

Для профілактики захитування призначають у дозі 250–500 мг одноразово за 1 годину до передбачуваного початку хитавиці або при появі перших симптомів захитування.

Дія фенібуту посилюється при збільшенні дози препарату. У разі наявності виражених проявів (блювання та нудота) застосування препарату є малоефективним навіть у дозі 750–1000 мг.

Для купірування алкогольного абстинентного синдрому препарат у перші дні лікування призначають по 250–500 мг 3 рази на добу 750 мг на ніч, з поступовим зниженням добової дози до звичайної для дорослих.

Якщо прийом одної або кількох доз був пропущений, продовжують прийом у раніше призначених дозах. При погіршенні самопочуття пацієнту слід проконсультуватися з лікарем.

Діти.

Препарат можна застосовувати дітям віком від 8 років.

Передозування

Фенібут-Астрафарм — малотоксичний препарат, лише у добовій дозі 7–14 г при тривалому застосуванні він може бути гепатотоксичним.

Зазначені дози значно перевищують рекомендовану дозу (середня терапевтична доза становить 750–2500 мг). Лише при вищій застосовуваній дозі спостерігалися еозинофілія та жирова дистрофія печінки. При застосуванні препарату у менших дозах таких змін не було.

Симптоми: сонливість, нудота, блювання, можливий розвиток артеріальної гіпотензії, гостра ниркова недостатність.

Лікування: промивання шлунка. Терапія симптоматична.

При ускладненнях (артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність) вживають допоміжні та симптоматичні заходи.

Побічні реакції

З боку нервової системи: сонливість (на початку лікування), головний біль та запаморочення (у дозах вище 2 г на добу, при зменшенні дози вираженість побічної дії зменшується).

З боку травного тракту: нудота (на початку лікування), блювання, діарея, біль в епігастральній ділянці.

З боку гепатобіліарної системи: гепатотоксичність (при тривалому застосуванні високих доз).

З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи висип, свербіж, кропив’янку, почервоніння шкіри.

З боку психіки: емоційна лабільність, порушення сну (дані побічні реакції можуть спостерігатися у дітей при застосуванні лікарського засобу в невідповідності з інструкцією для застосування).

Якщо під час лікування проявилися побічні реакції, які не вказані в даній інструкції, або будь-які з зазначених побічних реакцій виражені особливо, необхідно звернутися до лікаря.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 оС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері. По 2 блістери у коробці з картону.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

ТОВ «АСТРАФАРМ».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6.

Дата додавання: 15.10.2021 р.
© Компендіум 2019

Діагнози, при яких застосовують Фенібут

Вазомоторна краніалгія МКХ G44.2
Вегетативна невропатія при ендокринних і метаболічних хворобах МКХ G99.0
Депресивний епізод середнього ступеня МКХ F32.1
Енцефалопатія МКХ G93.4
Заїкання (заїкання) МКХ F98.5
Змішаний тривожний розлад МКХ F41.3
Інші порушення сну МКХ G47.8
Інші соматоформні розлади МКХ F45.8
Інші уточнені ураження судин мозку МКХ I67.8
Комбінування вокалізму і множинних моторних тиків МКХ F95.2
Мігрень без аури [проста мігрень] МКХ G43.0
Органічний емоційний лабільний [астенічний] розлад МКХ F06.6
Порушення засинання та підтримання сну МКХ G47.0
Реакція на тяжкий стрес МКХ F43.9
Розумова відсталість легкого ступеня із зазначенням про відсутність або слабку вираженість порушення поведінки МКХ F70.0
Тики, викликані лікарськими засобами, та інші тики МКХ G25.6
Транзиторні тики МКХ F95.0
Тривожно-панічні розлади МКХ F41.0
Церебральний атеросклероз з гіпертензією МКХ I67.2
Шум у вухах (суб'єктивний) МКХ H93.1

Рекомендовані аналоги Фенібут:

психостимулятори, засоби для застосування при синдромі порушення уваги та гіперактивності (adhd), та ноотропні засоби
психостимулятори, засоби для застосування при синдромі порушення уваги та гіперактивності (adhd), та ноотропні засоби
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko