БРУФЕН^® ФОРТЕ суспензія оральна

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування лікарського засобу

Склад

діюча речовина: ібупрофен;

5 мл суспензії оральної містить ібупрофену 200 мг;

допоміжні речовини: натрію бензоат (Е 211), кислота лимонна безводна, натрію цитрат, сахарин натрію, натрію хлорид, гіпромелоза, ксантанова камедь, мальтит рідкий, гліцерин (E 422), тауматин (E 957), полуничний ароматизатор, вода очищена.

Лікарська форма

Суспензія оральна.

Основні фізико-хімічні властивості: Білого або майже білого кольору в'язка суспензія з полуничним ароматом.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби.

Код АТХ

М01А Е01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Ібупрофен є похідною речовиною пропіонової кислоти, нестероїдним протизапальним засобом (НПЗЗ), який чинить анальгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію. Окрім цього, ібупрофен оборотно пригнічує агрегацію тромбоцитів. Вважається, що терапевтичний ефект лікарського засобу є результатом пригнічення ферменту циклооксигенази, що призводить до помітного зменшення синтезу простагландинів. Ці властивості забезпечують полегшення симптомів запалення, болю та гарячки.

Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати вплив низьких доз ацетилсаліцилової кислоти/аспірину на агрегацію тромбоцитів, коли обидва препарати застосовуються одночасно. Деякі фармакодинамічні дослідження свідчать, що при разовому прийомі ібупрофену в дозі 400 мг за 8 годин до або через 30 хвилин після прийому ацетилсаліцилової кислоти/аспірину у формі зі швидким вивільненням препарату (у дозі 81 мг) вплив ацетилсаліцилової кислоти/аспірину на утворення тромбоксану або агрегацію тромбоцитів знижувався.

Хоча є неточності відносно екстраполяції отриманих даних на клінічну ситуацію, не можна виключати ймовірність, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може знизити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти/аспірину. Клінічно значущі ефекти малоймовірні при нерегулярному застосуванні ібупрофену.

Фармакокінетика.

При пероральному застосуванні ібупрофен частково абсорбується вже в шлунку, а далі остаточно в малому кишечнику. Внаслідок процесу метаболізму в печінці (гідроксилювання, карбоксилювання) фармакологічно неактивні метаболіти повністю виводяться, переважно нирками (90%), але також і з жовчю. Період напіввиведення препарату у здорових осіб, а також у пацієнтів з порушеннями функціонування печінки та нирок становить 1,8–3,5 години. Ібупрофен на 99% зв'язується з білками плазми крові. Пікові концентрації в плазмі крові після перорального застосування лікарської форми зі звичайним вивільненням досягаються приблизно через 1–2 години.

Клінічні характеристики

Показання

Короткострокова симптоматична терапія:

• болю слабкої або помірної інтенсивності (такого як зубний або головний біль);
• гарячки.

Протипоказання

Відома гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату.

Ібупрофен не слід застосовувати пацієнтам, у яких раніше були реакції гіперчутливості (наприклад бронхіальна астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив'янка), що виникли після застосування аспірину або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Підвищена схильність до кровотечі або активна кровотеча.

Порушення кровотворення або згортання крові.

Цереброваскулярні або інші кровотечі.

Активна або наявна в анамнезі рецидивуюча виразкова хвороба/шлунково-кишкова кровотеча (2 або більше епізодів доведеного утворення виразки або кровотечі).

Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація в анамнезі, пов'язана з попереднім лікуванням НПЗЗ.

Тяжка серцева недостатність (IV функціональний клас за критеріями Нью-Йоркської Асоціації серця (NYHA).

Тяжка печінкова недостатність.

Тяжка ниркова недостатність (рівень клубочкової фільтрації нижче 30 мл/хв).

Тяжке зневоднення (спричинене блюванням, діареєю або недостатнім вживанням рідини).

Третій триместр вагітності.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Ібупрофен (як і інші НПЗЗ) слід з обережністю застосовувати у комбінації з будь-яким з нижчезазначених препаратів, оскільки у деяких пацієнтів повідомлялось про їх взаємодію:

діуретики, інгібітори АПФ, β-блокатори та антагоністи ангіотензину ІІ: НПЗЗ можуть зменшувати ефект цих препаратів. Діуретики можуть збільшувати ризик нефротоксичності, асоційованої з прийомом НПЗЗ. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад у пацієнтів зі зневодненням або у осіб літнього віку з порушенням функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ, β-блокаторів або антагоністів ангіотензину ІІ та речовин, що пригнічують циклооксигеназу, може спричинити подальше погіршення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, яка, як правило, оборотна. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Також необхідно забезпечити надходження достатньої кількості рідини, а ниркову функцію необхідно ретельно контролювати після початку комбінованої терапії, а також періодично після неї;

серцеві глікозиди: НПЗЗ можуть спричинити загострення серцевої недостатності, зниження швидкості гломерулярної фільтрації і збільшення рівня серцевих глікозидів (наприклад дигоксину) в плазмі крові;

літій: одночасне застосування ібупрофену та препаратів літію призводить до підвищення рівнів останніх в плазмі крові;

метотрексат: НПЗЗ можуть пригнічувати тубулярну секрецію метотрексату і знижувати кліренс метотрексату;

циклоспорини: підвищується ризик нефротоксичності при застосуванні з НПЗЗ;

міфепристон: зменшення ефективності лікарського засобу теоретично можливе у зв'язку з антипростагландиновими властивостями НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту. Обмежені дані дають змогу передбачити, що одночасне застосування НПЗЗ у день застосування простагландину не змінює впливу міфепристону або простагландину на дозрівання шийки матки або скоротність матки і не знижує клінічну ефективність медикаментозного переривання вагітності;

кортикостероїди: ібупрофен слід з обережністю призначати у комбінації з кортикостероїдами через можливе підвищення ризику побічних реакцій, особливо з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або кровотечі (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»);

антикоагулянти: НПЗЗ можуть підсилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»);

ацетилсаліцилова кислота: не рекомендується застосовувати ібупрофен одночасно з ацетилсаліциловою кислотою/аспірином, як і з іншими лікарськими засобами, які містять НПЗЗ, через підвищення імовірності розвитку побічних реакцій. Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати вплив низьких доз ацетилсаліцилової кислоти/аспірину на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні. Проте, зважаючи на обмеженість цих даних і неясності щодо можливості екстраполяції отриманих даних на клінічну ситуацію, не можна виключати ймовірність, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може знизити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти/аспірину. Клінічно значущі ефекти малоймовірні при нерегулярному прийомі ібупрофену (див. розділ «Фармакодинаміка»);

сульфонілсечовина: НПЗЗ можуть потенціювати ефекти препаратів сульфонілсечовини. Рідко повідомлялося про розвиток гіпоглікемії у пацієнтів, що приймають сульфонілсечовину при застосуванні ібупрофену;

зидовудин: НПЗЗ збільшують ризик гематологічної токсичності при одночасному застосуванні з зидовудином. Існують докази збільшення ризику розвитку гемартрозів та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів, що страждають на гемофілію, при призначенні ібупрофену на тлі прийому зидовудину;

інші НПЗЗ, включаючи саліцилати та селективні інгібітори ЦОГ-2: одночасний прийом декількох НПЗЗ може підвищити ризик виникнення шлунково-кишкових виразок або кровотеч внаслідок їх взаємопідсилювальної дії. Тому слід уникати одночасного застосування ібупрофену та інших НПЗЗ (див. розділ «Особливості застосування»);

аміноглікозиди: НПЗЗ можуть зменшувати виведення аміноглікозидів;

холестирамін: одночасне застосування ібупрофену та холестираміну може зменшити абсорбцію ібупрофену в шлунково-кишковому тракті. Однак клінічна значимість цієї взаємодії невідома;

такролімус: можливе збільшення ризику нефротоксичності при одночасному призначенні двох препаратів;

антитромбоцитарні препарати і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»);

екстракти трав: гінкго білоба може потенціювати ризик кровотеч, пов’язаних з НПЗЗ;

хінолонові антибіотики: дані, отримані з досліджень на тваринах, вказують, що НПЗЗ можуть збільшують ризик появи судом, пов’язаних з прийомом хінолонів. Пацієнти, що приймають одночасно НПЗЗ і хінолони, мають підвищений ризик розвитку судом;

інгібітори CYP2C9: одночасне застосування ібупрофену з інгібіторами CYP2C9 може збільшувати експозицію ібупрофену (субстрат CYP2C9). В одному дослідженні було показано, що вориконазол та флуконазол (інгібітори CYP2C9) збільшували експозицію S(+) ібупрофену приблизно на 80–100%. Необхідно передбачити зниження дози ібупрофену при одночасному призначенні з інгібіторами CYP2C9, особливо при призначенні високих доз ібупрофену пацієнтам, що приймають вориконазол або флуконазол.

Особливості застосування

Побічні реакції можна мінімізувати, застосовуючи найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози», а також описані далі шлунково-кишкові та серцево-судинні ризики).

Як і інші НПЗЗ, ібупрофен може маскувати ознаки інфекції.

Слід уникати одночасного застосування ібупрофену та НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, через можливість адитивної дії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ібупрофен може тимчасово пригнічувати функцію тромбоцитів (агрегацію тромбоцитів).

При тривалому застосуванні знеболювальних засобів може посилюватися головний біль, який не слід лікувати підвищеними дозами цього лікарського засобу.

Одночасне застосування НПЗЗ та алкоголю може підсилити побічну дію активної речовини, особливо це стосується негативного впливу на травний тракт та центральну нервову систему.

Бруфен^® Форте слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення можливої користі та ризику при таких станах:

• вроджене порушення метаболізму порфірину (наприклад гостра інтермітуюча порфірія).

Особливо ретельне спостереження вимагається у таких випадках:

• при порушенні функції печінки;
• безпосередньо після значних хірургічних втручань.

При тривалому застосуванні знеболювальних засобів може посилюватися головний біль. В такому випадку слід припинити лікування препаратом та отримати медичну консультацію. Діагноз головного болю, викликаного надмірним застосуванням лікарських засобів, треба підозрювати у пацієнтів, у яких спостерігається частий головний біль, незважаючи на регулярне застосування засобів, що полегшують головний біль.

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів літнього віку частота розвитку побічних реакцій при застосуванні НПЗЗ вища, особливо таких, як шлунково-кишкові кровотечі і перфорації, які можуть бути летальними.

Серцево-судинні ефекти

Перед початком терапії пацієнтам з серцевою недостатністю або артеріальною гіпертензією в анамнезі слід порадитися з лікарем або фармацевтом, оскільки повідомлялося про затримку рідини та розвиток набряків на тлі застосування НПЗЗ.

Відповідно до даних клінічних досліджень, призначення ібупрофену, особливо у високій дозі (2400 мг на добу) може бути пов'язано з незначним підвищенням ризику артеріальних тромботичних порушень (таких як інфаркт міокарда або інсульт). В цілому, результати епідеміологічних досліджень не дозволяють стверджувати про наявність зв’язку між прийомом ібупрофену в низькій дозі (наприклад ≤ 1200 мг на добу) і підвищеним ризиком виникнення артеріальних тромботичних явищ.

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (II-III функціональний клас за критеріями NYHA), встановленою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або церебро-васкулярними захворюваннями слід призначати ібупрофен з особливою обережністю, а також слід уникати застосування високих доз (2400 мг на добу) препарату. З особливою обережністю необхідно підходити до довгострокового лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних порушень (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління), особливо якщо є необхідність у застосуванні високих доз (2400 мг на добу) ібупрофену.

Шлунково-кишкова кровотеча, утворення виразки і перфорація

Про розвиток шлунково-кишкових кровотеч, виразок або перфорацій, які можуть бути летальними, повідомлялося при застосуванні всіх НПЗЗ в будь-який період лікування, з симптомами-передвісниками або без них, незалежно від наявності в анамнезі серйозної патології шлунково-кишкового тракту.

Ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації вище при застосуванні вищих доз ібупрофену у пацієнтів з виразкою, особливо якщо це ускладнюється кровотечею або перфорацією в анамнезі (див. розділ «Протипоказання»), та у пацієнтів літнього віку. Такі пацієнти повинні починати лікування з найнижчої можливої дози.

Слід розглянути можливість одночасного призначення таким пацієнтам захисних препаратів (наприклад, мізопростол або інгібітори протонної помпи). Це також стосується пацієнтів, що одночасно приймають аспірин в низькій дозі або інші препарати, що збільшують ризик ураження шлунково-кишкового тракту (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, особливо літнього віку, повинні повідомляти про будь-які незвичайні шлунково-кишкові симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), зокрема на ранніх етапах лікування.

З обережністю слід призначати ібупрофен пацієнтам, що проходять супутнє лікування препаратами, які збільшують ризик розвитку виразок або кровотечі, як наприклад пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, такі як варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромботичні препарати, як наприклад ацетилсаліцилова кислота (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У разі розвитку шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнта, лікування ібупрофеном слід припинити.

З обережністю слід застосовувати НПЗЗ пацієнтам із шлунково-кишковою хворобою (виразковий коліт, хвороба Крона) в анамнезі, оскільки симптоми цих хвороб можуть посилитися (див. розділ «Побічні реакції»).

Ефекти з боку нирок

Слід проявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам з дегідратацією, особливо дітям, підліткам та пацієнтам літнього віку, у зв'язку з ризиком розвитку ниркової недостатності.

Звичка до застосування анальгетиків, особливо при застосуванні комбінації кількох знеболювальних засобів, може призвести до стійкого пошкодження функції нирок, що пов'язано з ризиком ниркової недостатності (анальгетична нефропатія). Цей ризик може підвищуватися в умовах фізичного навантаження, яке супроводжується втратою солей та дегідратацією. Тому цього слід уникати.

Слід проявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевими розладами у зв'язку з можливим погіршенням функції нирок (див. розділ «Побічні реакції» та «Протипоказання»).

Порушення з боку дихальних шляхів

Пацієнтам, які страждають від бронхіальної астми або з бронхіальною астмою в анамнезі, слід з обережністю призначати ібупрофен, оскільки у таких пацієнтів було зафіксовано випадки бронхоспазму, спричиненого застосуванням НПЗЗ.

Дерматологічні ефекти

Дуже рідко при вживанні НПЗЗ повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій, деякі з яких можуть бути летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Найбільший ризик розвитку цих реакцій існує на початку лікування, в більшості випадків початок реакції відбувається протягом першого місяця терапії. Застосування ібупрофену слід припинити при першій появі висипу на шкірі, пошкодженні слизової оболонки або будь-яких інших ознак гіперчутливості.

При наявності вітряної віспи у виняткових випадках можуть розвинутися тяжкі інфекційні ураження шкіри та ускладнення з боку м'яких тканин. Не можна виключити впливу НПЗЗ на погіршення перебігу цього інфекційного захворювання, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену при наявній вітряній віспі.

Системний червоний вовчак (СЧВ) та змішані захворювання сполучної тканини

Слід проявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам з СЧВ та змішаними захворюваннями сполучної тканини — підвищується ризик виникнення асептичного менінгіту (див. розділ «Побічні реакції»).

Алергічні реакції

Тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад анафілактичний шок) спостерігалися дуже рідко. Слід припинити застосування ібупрофену при появі перших ознак реакції гіперчутливості. Медичні заходи, необхідні для усунення симптомів, повинні бути розпочаті кваліфікованими спеціалістами.

Слід проявляти обережність при призначенні ібупрофену пацієнтам, у яких спостерігались реакції гіперчутливості або алергічні реакції на інші речовини, оскільки для них також характерний підвищений ризик виникнення реакцій гіперчутливості при застосуванні ібупрофену.

Слід проявляти обережність при призначенні ібупрофену пацієнтам з сінною лихоманкою, поліпами у носовій порожнині або хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів через підвищення ризику виникнення алергічних реакцій, що можуть проявлятися у вигляді нападів астми (так званої «анальгетичної астми»), набряку Квінке або кропив'янки.

Інформація стосовно допоміжних речовин

Цей лікарський засіб містить мальтит рідкий. Пацієнтам із спадковою непереносимістю фруктози не рекомендується застосування цього лікарського засобу.

Цей лікарський засіб містить натрій. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Пригнічення синтезу простагландинів може несприятливо впливати на перебіг вагітності і розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень дозволяють передбачити збільшення ризику невиношування, розвитку пороків серця і гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності.

Вважається, що ризик підвищується з підвищенням дози та тривалості терапії.

У тварин вживання інгібіторів синтезу простагландинів викликало збільшення пре- та постімплантаційних втрат та смертності ембріонів/плодів. Крім того, збільшувалася частота формування різних пороків розвитку, у тому числі серцево-судинної системи у тварин, що отримували інгібітор синтезу простагландинів під час періоду органогенезу.

Ібупрофен не слід призначати в першому і другому триместрі вагітності без крайньої необхідності. У разі призначення ібупрофену жінкам, які планують вагітність, або в першому чи другому триместрі вагітності слід застосовувати якомога меншу дозу протягом найкоротшого періоду часу.

Застосування будь-яких інгібіторів простагландинів у третьому триместрі вагітності може впливати на плід, спричинюючи розвиток серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки і легеневою гіпертензією); дисфункцію нирок, яка може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідрамніоном.

В кінці вагітності інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на стан матері та новонародженої дитини, подовжуючи час кровотечі та справляючи антиагрегантну дію, що може спостерігатися при застосуванні навіть дуже низьких доз; пригнічувати скорочуваність матки, що може супроводжуватися затримкою та пролонгацією пологів.

Таким чином, застосування ібупрофену в третьому триместрі вагітності протипоказано.

Пологи

Не рекомендується застосовувати ібупрофен під час пологів. Може бути затримка та пролонгація пологів з можливим підвищенням ризику кровотечі у матері та дитини.

Годування груддю

У ході обмеженого числа досліджень ібупрофен визначався в грудному молоці в дуже низькій концентрації. Ібупрофен не рекомендується призначати жінкам, які годують груддю.

Фертильність

Існують дані, що препарати, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландинів, можуть спричиняти погіршення жіночої фертильності через їх вплив на процес овуляції. Цей процес є оборотним після відміни препарату.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Прийом ібупрофену може впливати на реакцію пацієнтів. Це слід мати на увазі при занятті видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги, наприклад при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами; особливо тоді, коли під час застосування ібупрофену пацієнт вживав алкоголь.

Спосіб застосування та дози

Дози

Тільки для перорального застосування та короткотривалої терапії.

Небажані ефекти можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшого терміну, необхідного для усунення симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).

Доза ібупрофену залежить від віку та маси тіла пацієнта. Максимальна разова доза для дорослих і підлітків не повинна перевищувати 400 мг ібупрофену.

Разова доза, яка перевищує 400 мг, не забезпечує кращого знеболювального ефекту.

Відповідний інтервал між прийомами слід розраховувати відповідно до симптоматики та максимальної добової дози. Він повинен становити не менше 6 годин. Не слід перевищувати рекомендовану максимальну дозу.

Максимальна добова доза для дорослих та підлітків не повинна перевищувати 1,200 мг

ібупрофену.

Якщо виникає потреба у застосуванні препарату дорослим більше ніж 3 дні для усунення симптомів гарячки, або більше ніж 4 дні для усунення симптомів болю, або спостерігається посилення симптомів, слід проконсультуватися з лікарем.

Для вимірювання дози використовується градуйований шприц на 5 мл з ціною поділки 0,25 мл, який знаходиться в упаковці.

У дітей дозування залежить від маси тіла і становить, як правило, 7–10 мг/кг маси тіла, як разова доза, і максимум 30 мг/кг маси тіла, як добова доза.

Для цього слід застосовувати препарат наступним чином:

Вага, кг Вік	Доза	Частота прийому	Максимальна добова доза
10 — 15 кг (діти 1–3 років)	2,5 мл (100 мг)	3 рази на добу	300 мг ібупрофену
16 — 19 кг (діти 4–5 років)	3,75 мл (150 мг)	3 рази на добу	450 мг ібупрофену
20 — 29 кг (діти 6–9 років)	5 мл (200 мг)	3 рази на добу	600 мг ібупрофену
30 — 39 кг (діти 10–11 років)	5 мл (200 мг)	3–4 рази на добу	800 мг ібупрофену
40 кг і більше (дорослі та діти віком від 12 років)	5–10 мл (200–400 мг)	3–4 рази на добу	1200 мг ібупрофену