БІФОК® IC (BIFOC IC)

ІнтерХім

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ

таблетки блістер, № 10Ціни в аптеках
Ібупрофен
200 мг
Кодеїну фосфат гемігідрат
10 мг
№ UA/14315/01/01 від 30.03.2015 до 30.03.2020
BD За рецептом

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

фармакодинаміка. Ібупрофен — НПЗП, похідне пропіонової кислоти, яке чинить аналгезивну, жарознижувальну та протизапальну дію. Механізм дії полягає в інгібуванні синтезу простагландинів — медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції. Крім того, ібупрофен оборотно пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Кодеїн — опіоїдний аналгетичний засіб, ефекти якого подібні до ефектів морфіну, проте зі значно слабшою аналгезивною дією і більш м’яким седативним ефектом; чинить протикашльову дію.

Фармакокінетика. Ібупрофен швидко абсорбується в травному тракті. Cmax в плазмі крові визначається через 45 хв після застосування (у разі прийому натще), у разі застосування під час вживання їжі — через 1–2 год після прийому. Ібупрофен метаболізується в печінці, виводиться нирками (90%) у незміненому стані та у вигляді метаболітів, а також із жовчю. Т½ — майже 2 год. Ібупрофен активно (99%) зв’язується з білками плазми крові, повільно проникає у синовіальні порожнини, де його концентрація може залишатися високою, у той час як концентрація у плазмі крові знижується. У літніх пацієнтів не спостерігається істотних відмінностей у фармакокінетичному профілі.

Кодеїн та його солі швидко всмоктуються в травному тракті. При прийомі кодеїну Cmax в плазмі крові досягається протягом 1 год. Т½ з плазми крові — 3–4 год. Метаболізується О- і N-деметилюванням у печінці з утворенням морфіну та норкодеїну, які мають власну аналгезивну активність. Кодеїн та його метаболіти екскретуються нирками, переважно у вигляді кон’югатів з глюкуроновою кислотою.

ПОКАЗАННЯ

для короткочасного лікування гострого, помірного болю, який не купірується іншими аналгетиками, такими як парацетамол, ібупрофен або ацетилсаліцилова кислота (зокрема головний біль, мігрень, періодичний біль, зубний біль, невралгія, ревматичний і м’язовий біль, біль у спині).

ЗАСТОСУВАННЯ

для перорального прийому при нетривалому застосуванні.

Препарат застосовують у дорослих та дітей віком від 12 років по 1–2 таблетки кожні 4–6 год. Таблетки необхідно запивати водою.

Не застосовувати більше 6 таблеток протягом 24 год. Максимальна добова доза ібупрофену становить 1200 мг (еквівалентно 6 таблеткам препарату). Мінімальний інтервал часу між прийомами препарату — 4 год.

Лікарський засіб слід застосовувати в мінімальній ефективній дозі протягом найменшого можливого періоду, потрібного для зменшення вираженості симптомів, але не більше 3 днів. У разі необхідності застосовувати препарат понад 3 дні, або якщо симптоми не зникають чи погіршуються, пацієнт повинен звернутися до лікаря для коригування схеми лікування.

Пацієнтам літнього віку з порушеннями функції печінки та/або нирок застосовують нижчі дози препарату за рекомендаціями лікаря.

Діти. Препарат не застосовують у дітей віком до 12 років.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

– підвищена чутливість до ібупрофену, кодеїну або до будь-якого з компонентів препарату.

– Реакції гіперчутливості (у тому числі астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка), які спостерігалися раніше після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП.

– Виразка шлунка та дванадцятипалої кишки/кровотеча в активній формі або рецидиви в анамнезі (два і більше виражених епізоди підтвердженої виразкової хвороби чи кровотечі).

– Ерозивно-виразкові ураження травного тракту у фазі загострення, у тому числі виразковий коліт, пептична виразка, хвороба Крона.

– Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація стінки ШКТ в анамнезі, пов’язана із застосуванням НПЗП.

– Цереброваскулярні або інші кровотечі.

– Порушення кровотворення або згортання крові.

– Тяжка серцева недостатність (клас IV за NYHA) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

– Гостра респіраторна депресія (пригнічення дихання), обструктивні захворювання дихальних шляхів (емфізема), БА.

– Черепно-мозкові травми.

– Підвищення внутрішньочерепного тиску.

– Ризик паралітичної непрохідності кишечнику, хронічні запори.

– Тяжка печінкова недостатність.

– Тяжка ниркова недостатність.

– Тяжка дегідратація.

– Стан алкогольного сп’яніння.

– Одночасне застосування інгібіторів МАО.

– Дітям для знеболення після проведення тонзилектомії та/або аденоїдектомії.

ПОБІЧНА ДІЯ

пов’язані з ібупрофеном

Нижче наведені побічні реакції, які спостерігалися при короткотривалому застосуванні ібупрофену у дозах, що не перевищували 1200 мг/добу, та побічні реакції, які виникали при тривалому застосуванні ібупрофену в разі лікування хронічних захворювань.

Побічні реакції, що пов’язані із застосуванням ібупрофену, класифіковані за системами органів та частотою. Частота визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 — <1/10), нечасто (≥1/1000 — <1/100), рідко (≥1/10000 — <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити частоту за наявними даними).

Найчастіше спостерігалися побічні реакції з боку шкт. Побічні реакції мають дозозалежний характер, зокрема, ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі залежить від застосовуваних доз та тривалості лікування.

З боку імунної системи: нечасто — реакції гіперчутливості, що супроводжуються кропив’янкою та свербежем*; дуже рідко — тяжкі реакції гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію (анафілаксія, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок)*; частота невідома — реактивність дихальних шляхів, включаючи БА, бронхоспазм або задишку*.

З боку нервової системи: нечасто — головний біль; дуже рідко — асептичний менінгіт. Патогенний механізм асептичного менінгіту, спричиненого лікарськими засобами, не з’ясований. Наявні дані щодо асептичного менінгіту, пов’язаного із застосуванням НПЗП, вказують на реакцію гіперчутливості (через часовий зв’язок із застосуванням препарату та зникнення симптомів після відміни лікарського засобу). Слід зазначити, що в пацієнтів з аутоімунними захворюваннями (системний червоний вовчак та змішане захворювання сполучної тканини) під час лікування ібупрофеном спостерігалися поодинокі випадки симптомів асептичного менінгіту (ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація).

З боку психіки: частота невідома — тільки при тривалому застосуванні: депресія, галюцинації, сплутаність свідомості.

З боку органів чуття: частота невідома — при тривалому застосуванні можуть виникати порушення зору, неврит зорового нерва.

З боку серцево-судинної системи: частота невідома — серцева недостатність, набряки, артеріальна гіпертензія (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко — гематопоетичні розлади (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками таких порушень є пропасниця, біль у горлі, поверхневі виразки в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, кровотечі та гематоми невідомої етіології.

З боку травного тракту: нечасто — біль у животі, нудота, диспепсія; рідко –— діарея, метеоризм, запор, блювання; дуже рідко — виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкова перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, криваве блювання, які можуть у деяких випадках призвести до летального наслідку (особливо у пацієнтів літнього віку) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ); виразковий стоматит, гастрит; частота невідома — загострення коліту і хвороби Крона (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко –— порушення функції печінки.

З боку сечовидільної системи: дуже рідко — гостре порушення функції нирок, папілонекроз, особливо при довготривалому застосуванні НПЗП, у поєднанні з підвищенням рівня сечовини в пламзі крові та появою набряків.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — різні види висипання на шкірі*; дуже рідко — тяжкі форми шкірних реакцій, такі як, бульозні реакції, включаючи мультиформну еритему (у тому числі синдром Стівенса — Джонсона) і токсичний епідермальний некроліз.

Лабораторні дослідження: дуже рідко — зниження рівня гемоглобіну.

Загальні порушення: нездужання, втома.

*До реакцій гіперчутливості можуть відноситися: (а) неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія, (б) реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, загострення БА, бронхоспазм та задишку або (в) різні форми шкірних реакцій, включаючи свербіж, кропив’янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк, та рідше — ексфоліативні та бульозні дерматози, включаючи токсичний епідермальний некроліз, мультиформну еритему (у тому числі синдром Стівенса — Джонсона).

Побічні реакції, пов’язані з кодеїном

З боку імунної системи: висипання на шкірі, свербіж, кропив’янка, утруднене дихання, підвищене потовиділення, почервоніння обличчя.

З боку нервової системи: головний біль, підвищення внутрішньочерепного тиску, збудження (невгамовність/тривога), відчуття нездужання або виснаженості, запаморочення, сонливість, емоційна лабільність, дисфорія, гіпотермія, судоми, сплутаність свідомості, галюцинації, депресія, розвиток толерантності або залежності.

З боку органа зору: звуження зіниць, порушення гостроти зору, світлочутливість, подвоєння зображення.

З боку кістково-м’язової системи: ригідність м’язів.

З боку травного тракту: запор, спазм жовчовивідних шляхів, нудота, блювання, сухість у роті.

З боку дихальної системи: пригнічення дихання.

З боку серцево-судинної системи: брадикардія, відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпотензія, тахікардія.

З боку сечовидільної системи: спазм сечовивідних шляхів, утруднене сечовипускання.

З боку репродуктивної системи: зниження лібідо та потенції.

Регулярне застосування кодеїну або тривале лікування призводить до розвитку залежності, а також до збудженого стану та дратівливості при відміні кодеїну.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

побічні ефекти можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози препарату, необхідної для лікування, протягом найкоротшого періоду часу.

У пацієнтів літнього віку спостерігається підвищена частота побічних реакцій на НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, які можуть бути летальними.

Вплив на органи дихання. У пацієнтів з БА або алергічними захворюваннями або з цими хворобами в анамнезі, може виникнути бронхоспазм.

Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему. Пацієнтам з АГ та/або серцевою недостатністю в анамнезі слід з обережністю починати лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗП, повідомлялося про випадки затримки рідини, збільшення вираженості АГ та набряків (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Згідно з даними клінічних досліджень застосування ібупрофену, особливо в високих дозах (2400 мг/добу), може призвести до незначного підвищення ризику артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркт міокарда або інсульт). У цілому дані епідеміологічних досліджень не вказують на те, що низькі дози ібупрофену (наприклад ≤1200 мг/добу) можуть підвищувати ризик артеріальних тромботичних ускладнень.

Пацієнтам із неконтрольованою АГ, хронічною серцевою недостатністю (II–III клас за NYHA), діагностованою ІХС, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними хворобами лікування ібупрофеном може призначати лікар тільки після ретельного аналізу, не слід застосовувати високі дози (2400 мг/добу).

Пацієнтам із вираженими факторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) призначати довготривале лікування НПЗП, особливо, якщо потрібні високі дози ібупрофену (2400 мг/добу), слід лише після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь.

Вплив на ШКТ. НПЗП слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями ШКТ в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися (див. ПОБІЧНА ДІЯ).

Існують повідомлення про випадки потенційно летальних шлунково-кишкових кровотеч, виразок або перфорацій, які виникали на будь-якому етапі лікування НПЗП незалежно від наявності попереджувальних симптомів або тяжких розладів з боку ШКТ в анамнезі (включаючи виразковий коліт, хворобу Крона).

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації підвищується при підвищенні доз НПЗП, у пацієнтів з наявністю виразкової хвороби в анамнезі, особливо якщо вона ускладнена кровотечею або перфорацією (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ), та в осіб літнього віку. Цим пацієнтам слід розпочинати лікування з найнижчих доз.

Пацієнтам з наявністю шлунково-кишкової токсичності в анамнезі, передусім особам літнього віку, слід повідомляти про будь-які незвичайні симптоми з боку ШКТ (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), зокрема на початку лікування.

Слід дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що можуть підвищити ризик гастротоксичності або кровотечі, такі як кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні засоби (наприклад ацетилсаліцилова кислота) (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки лікування ібупрофеном слід негайно припинити.

Вплив на печінку. Порушення функції печінки (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ, ПОБІЧНА ДІЯ).

Вплив на нирки. Ризик виникнення ниркової недостатності у зв’язку з погіршенням функції нирок (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ, ПОБІЧНА ДІЯ).

Існує ризик розвитку ниркової недостатності у дітей зі зневодненням.

Вплив на шкіру та підшкірну клітковину. Дуже рідко на тлі прийому НПЗП можуть виникати тяжкі форми шкірних реакцій, які можуть бути летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Найвищий ризик таких реакцій існує на початку терапії, у більшості випадків такі реакції розпочиналися впродовж першого місяця лікування. При перших ознаках шкірного висипання, патологічних змін слизових оболонок або будь-яких інших ознаках гіперчутливості ібупрофен слід відмінити.

Системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини. З обережністю слід застосовувати ібупрофен при проявах системного червоного вовчака та змішаних захворюваннях сполучної тканини через підвищений ризик виникнення асептичного менінгіту (див. ПОБІЧНА ДІЯ).

Вплив на фертильність у жінок. Існують обмежені дані, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, можуть погіршувати фертильність у жінок, впливаючи на овуляцію. Цей процес є оборотним після припинення лікування.

Інші НПЗП. Одночасне застосування ібупрофену з іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, підвищує ризик розвитку побічних реакцій, тому його слід уникати (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Через вміст кодеїну препарат слід застосовувати з обережністю:

– при запальних захворюваннях травного тракту, оскільки кодеїн впливає на перистальтику, підвищує тонус та сегментацію кишечнику;

– після хірургічних втручань на органах травного тракту та сечовивідних шляхів. Пацієнти, які нещодавно перенесли хірургічне втручання на сечовидільній системі, більш схильні до затримки сечовипускання, спричиненої безпосередньо спазмом уретрального сфінктера та запором внаслідок застосування кодеїну;

– при захворюваннях жовчного міхура, зокрема жовчнокам’яній хворобі;

– при порушеннях функції печінки через можливе виникнення коми;

– при порушенні функції нирок;

– при недостатності кори надниркових залоз;

– при феохромоцитомі, оскільки опіоїди можуть стимулювати вивільнення катехоламіну через індукцію вивільнення ендогенного гістаміну;

– при гіпертрофії передміхурової залози;

– при гіпотиреозі;

– при порушеннях дихальної функції та БА в анамнезі;

– при судомних станах, артеріальній гіпотензії та шоковому стані;

– при міастенії;

– при зловживанні наркотиками та алкоголем.

У період застосування препарату слід утримуватися від прийому етанолу.

Опіоїдні аналгетики знижують слиновиділення, що може спричинити розвиток карієсу та кандидамікозу слизової оболонки ротової порожнини.

У пацієнтів літнього віку метаболізм та елімінація кодеїну можуть відбуватися повільніше, тому може бути доцільним зниження дози препарату.

Тривале застосування препарату для лікування головного болю може призвести до його посилення.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

За необхідності застосування препарату слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Пацієнтам, які при прийомі лікарського засобу відчувають запаморочення, сонливість, дезорієнтацію, галюцинації або порушення зору, слід відмовитися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

ібупрофен, як і інші НПЗП, не слід застосовувати в комбінації з:

ацетилсаліциловою кислотою, оскільки це може підвищити ризик виникнення побічних реакцій, крім випадків, коли лікар призначив низькі дози ацетилсаліцилової кислоти (не вище 75 мг/добу) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Дані експериментальних досліджень свідчать про те, що при одночасному застосуванні ібупрофен може конкурентно пригнічувати антиагрегантну дію низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. Хоча існує невизначеність щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, вірогідність того, що регулярне, тривале застосування ібупрофену може знизити кардіозахисний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти, не може бути виключена. При нерегулярному застосуванні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірними.

іншими НПЗП, у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗП, оскільки це може підвищити ризик побічних ефектів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

З обережністю слід застосовувати ібупрофен у комбінації з наступними лікарськими засобами:

кортикостероїди, оскільки це може підвищити ризик утворення виразок та кровотеч у ШКТ (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ);

антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ й антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗП можуть знижувати ефект цих препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад у хворих зі зневодненням або в літніх пацієнтів з ослабленою функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста ангіотензину ІІ і препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай має оборотний характер. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичного впливу НПЗП;

антикоагулянти: НПЗП можуть посилити лікувальний ефект таких антикоагулянтів, як варфарин (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ);

антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі;

серцеві глікозиди: НПЗП можуть посилювати порушення серцевої функції, знижувати функцію клубочкової фільтрації нирок та підвищувати рівень глікозидів у плазмі крові;

літій: існують докази потенційного підвищення рівнів літію у плазмі крові;

метотрексат: існує ймовірність підвищення рівнів метотрексату в плазмі крові;

циклоспорин, такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності;

міфепристон: НПЗП не слід застосовувати раніше, ніж через 8–12 діб після прийому міфепристону, оскільки вони можуть знизити його ефективність;

зидовудин: відомо про підвищений ризик гематологічної токсичності при сумісному застосуванні зидовудину та НПЗП. Існують докази підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з гемофілією, у разі супутнього лікування зидовудином та ібупрофеном.

хінолонові антибіотики: одночасний прийом з ібупрофеном може підвищити ризик виникнення судом;

препарати групи сульфонілсечовини та фенітоїн: можливе посилення ефекту.

Кодеїн не слід застосовувати в комбінації з:

інгібіторами МАО: через можливий ризик виникнення збудження або пригнічення ЦНС.

Застосування кодеїну можна розпочати не раніше ніж через 2 тиж після припинення прийому інгібіторів МАО.

З обережністю слід застосовувати кодеїн в комбінації з наступними лікарськими засобами:

препарати, що містять спирт етиловий, анестетики, анксіолітики, снодійні препарати, трициклічні антидепресанти, антипсихотики, антигістамінні засоби з седативним ефектом: пригнічувальна дія опіоїдних аналгетиків на ЦНС може підсилюватися цими лікарськими засобами;

антигіпертензивні засоби: через можливе посилення гіпотензивної дії;

антидіарейні засоби (лоперамід, каолін): підвищується ризик гострого запору, що може призвести до завороту кишок;

ципрофлоксацин: опіоїди знижують концентрацію препарату в плазмі крові;

мексилетин: через можливе уповільнення абсорбції мексилетину;

метоклопрамід, домперидон: через можливий антагонізм дії;

ритонавір: можливе підвищення рівня кодеїну в плазмі крові;

циметидин: інгібує метаболізм опіоїдних аналгетиків;

хінідін: знижує аналгетичний ефект кодеїну;

опіоїдні антагоністи, оскільки це може спричинити симптоми синдрому відміни.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ

застосування лікарського засобу в дозах, які перевищують рекомендовані, або застосування препарату протягом тривалого часу може призвести до фізичної або психологічної залежності та до симптомів неспокою й роздратованості після припинення лікування.

Застосування ібупрофену у дітей у дозі понад 400 мг/кг може спричинити появу симптомів інтоксикації. У дорослих ефект дози менш виражений. Т1/2 при передозуванні становить 1,5–3 год.

Симптоми передозування ібупрофеном. У більшості пацієнтів застосування клінічно значущої кількості НПЗП викликало лише нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці або рідше — діарею. Також можуть виникати шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні спостерігається токсичне ураження ЦНС, яке проявляється як сонливість, інколи — збуджений стан та дезорієнтація або кома. Інколи у пацієнтів розвиваються судоми. При тяжкому отруєнні може виникати метаболічний ацидоз та подовження протромбінового часу/підвищення міжнародного нормалізованого відношення (ймовірно, через взаємодію з факторами згортання крові, що циркулюють у кров’яному руслі). Може виникнути гостра ниркова недостатність та пошкодження печінки. У хворих на бронхіальну астму можливе загострення перебігу астми.

Лікування. Лікування повинно бути симптоматичним і підтримувальним, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів та моніторинг серцевої функції й основних показників життєдіяльності до нормалізації стану пацієнта. Рекомендується пероральне застосування активованого вугілля впродовж 1 год після застосування потенційно токсичної дози ібупрофену. При частих або тривалих судомах лікування слід проводити в/в введенням діазепаму або лоразепаму. У разі БА слід застосовувати бронходилататори.

Симптоми передозування кодеїном: зазвичай нудота і блювання, може виникати значне звуження зіниць, тахікардія. При тяжкому отруєнні можливі респіраторна депресія, збудливість, судоми, артеріальна гіпотензія, втрата свідомості. Депресія ЦНС, зокрема пригнічення дихання, посилюється при одночасному застосуванні кодеїну із засобами із седативною дією (алкоголем, психотропними засобами).

Лікування: симптоматична терапія, у тому числі заходи для підтримки дихального центру: моніторинг основних показників стану організму (пульс, дихання, температура тіла, АТ). Прийом активованого вугілля є доцільним, якщо минуло не більше 1 год з моменту застосування кодеїну в дозі, що перевищує 350 мг для дорослих і 5 мг/кг маси тіла для дітей. У разі виникненні пригнічення дихання або коми слід застосувати штучне дихання та налоксон в/в. Налоксон є конкуруючим антагоністом та має короткий Т½, таким чином, може знадобитися повторне застосування високих доз для пацієнтів з тяжким отруєнням. Слід спостерігати за станом пацієнта протягом щонайменше 4 год після прийому або 8 год у разі застосування підтримувальної терапії.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ

при температурі не вище 25 °C.

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ

Дата додавання: 03.02.2020 р.

© Компендиум 2019

Ціни на БІФОК® IC в містах України

Дніпро 46.38 грн./уп.

БІФОК® IC табл. блістер № 10, ИнтерХим ..... 44.4 грн./уп.
«НЕ ХВОРІЙ» Дніпро, вул. Калинова, 1, тел.: +380637960284

Запоріжжя 49.5 грн./уп.

БІФОК® IC табл. блістер № 10, ИнтерХим ..... 45 грн./уп.
«1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА» Запоріжжя, вул. Перемоги, 119

Київ 48.7 грн./уп.

БІФОК® IC табл. блістер № 10, ИнтерХим ..... 38.25 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Київ, вул. Симиренка / Жолудєва, 1/2, тел.: +380444027005

Кропивницький 56.7 грн./уп.

БІФОК® IC табл. блістер № 10, ИнтерХим ..... 56.7 грн./уп.
«ІНКОПМАРК МЕДСЕРВІС» Кропивницький, вул. Вокзальна, 31, тел.: +380522272340

Луцьк 42.49 грн./уп.

БІФОК® IC табл. блістер № 10, ИнтерХим ..... 37.8 грн./уп.
«ВОЛИНЬФАРМ» Луцьк, вул. Гордіюк, 47, тел.: +380332713787

Львів 45.57 грн./уп.

БІФОК® IC табл. блістер № 10, ИнтерХим ..... 42.25 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Львів, вул. Городоцька, 159, тел.: +380322378795

Миколаїв 51.99 грн./уп.

БІФОК® IC табл. блістер № 10, ИнтерХим ..... 51.99 грн./уп.
«КАПІТЕЛЬ-МИКОЛАЇВ» Миколаїв, вул. Веселинівська, 10, тел.: +380512727473

Одеса 47.01 грн./уп.

БІФОК® IC табл. блістер № 10, ИнтерХим ..... 39.85 грн./уп.
«БУДЕМО ЗДОРОВІ РАЗОМ» Одеса, вул. Петрова Генерала, 15, тел.: +380487663445

Полтава 42.25 грн./уп.

БІФОК® IC табл. блістер № 10, ИнтерХим ..... 42.25 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Полтава, вул. Великотирнівська, 39А, тел.: +380631867581

Харків 47.71 грн./уп.

БІФОК® IC табл. блістер № 10, ИнтерХим ..... 43.27 грн./уп.
«СІМЕЙНА АПТЕКА» Харків, вул. Суздальські Ряди, 9, тел.: +380577656585

Херсон 41.35 грн./уп.

БІФОК® IC табл. блістер № 10, ИнтерХим ..... 37.75 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Херсон, просп. 200 років Херсона, 20, тел.: +380552334421

Хмельницький 44.5 грн./уп.

БІФОК® IC табл. блістер № 10, ИнтерХим ..... 44.5 грн./уп.
«ЕКСПРЕС» Хмельницький, вул. Шевченка Тараса, 60, тел.: +380382656463

Чернігів 38.95 грн./уп.

БІФОК® IC табл. блістер № 10, ИнтерХим ..... 38.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Чернігів, вул. Рокоссовського, 37, тел.: +380462234204

Developed by Maxim Levchenko