Описание активного вещества:


Архив

МОНКАСТА® (MONKASTA)

Склад і форма випуску

таблетки, вкриті плівковою оболонкою 10 мг блістер, № 28Ціни в аптеках
Монтелукаст
10 мг
B За рецептом

Інструкція

Монкаста® (Monkasta®)

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування лікарського засобу

Склад

діюча речовина:

1 таблетка містить 4 мг або 5 мг монтелукасту у вигляді монтелукасту натрію;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гіпроксипропілцелюлоза, магнію стеарат, аспартам (Е 951), заліза оксид червоний (Е 172), ароматизатор вишні чорний.

Лікарська форма. Таблетки жувальні.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 4 мг: рожеві, мармурові, круглі, злегка двоопуклі таблетки зі скошеними краями та написом «4» з одного боку;

таблетки по 5 мг: рожеві, мармурові, круглі, злегка двоопуклі таблетки зі скошеними краями та написом «5» з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Протиастматичні засоби. Антагоністи лейкотрієнових рецепторів.

Код АТХ R03D C03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) — потужні ейкозаноїди запалення, що виділяються різними клітинами, в тому числі опасистими клітинами та еозинофілами. Ці важливі проастматичні медіатори зв’язуються з рецепторами цистеїніллейкотрієнів (CysLT) у дихальних шляхах людини та викликають реакцію дихальних шляхів, у тому числі бронхоспазм, виділення мокротиння, проникність судин та збільшення кількості еозинофілів.

Монтелукаст — перорально активна сполука, що з високою спорідненістю та селективністю зв’язується з рецепторами CysLT1. У ході дослідженнь, монтелукаст пригнічує бронхоконстрикцію, викликану вдиханням LTD4, навіть при низькій дозі в 5 мг. Бронходилатація відбувається протягом 2 годин після перорального застосування. Ефект бронходилатації, спричиненої бета-агоністами, був додатковим до бронходилатації, спричиненої монтелукастом. Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст зменшує число еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей.

Фармакокінетика

Абсорбція

Монтелукаст швидко всмоктується після перорального застосування.

Удорослих Cmax досягається через дві години після прийому жувальної таблетки 5 мг натще. Середня пероральна біодоступність становить 73% і знижується до 63% при прийомі стандартної їжі.

У дітей віком 2–5 років Cmax досягається через 2 години після застосування жувальної таблетки 4 мг натще. Середня Cmax на 66% вища, а середня Cmin — нижча, ніж у дорослих після прийому таблеток по 10 мг.

Розподіл

Монтелукаст більше ніж на 99% зв’язується з білками плазми. Об’єм розподілу монтелукасту в стабільному стані становить в середньому 8–11 л. Дослідження на тваринах свідчать про мінімальний ступінь проникності міченого ізотопом монтелукасту крізь гематоенцефалічний бар’єр. Крім того, в усіх інших тканинах концентрація міченого ізотопом препарату через 24 години після введення була мінімальна.

Біотрансформація

Монтелукаст екстенсивно метаболізується. Під час дослідженнях терапевтичних доз концентрації метаболітів монтелукасту у плазмі в стабільному стані у дорослих та дітей не досягають рівня визначення.

Дослідження іn vitro із застосуванням мікросом печінки людини показало, що у метаболізмі монтелукасту задіяні цитохроми Р450 3A4, 2A6 та 2C9. Згідно з подальшими даними досліджень мікросом печінки людини in vitro, терапевтичну плазмову концентрацію монтелукасту не пригнічують цитохроми P450 3A4, 2C9, 1A2, 2A6, 2C19 або 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту мінімальна.

Виведення

Плазмовий кліренс монтелукасту в середньому становить 45 мл/хв у здорових дорослих добровольців. Після перорального застосування дози міченого ізотопом монтелукасту 86% радіоактивності виводилося протягом 5 днів із калом і < 0,2% із сечею. Разом із пероральною біодоступністю монтелукасту це свідчить, що монтелукаст та його метаболіти виводяться майже виключно з жовчю.

Особливі групи пацієнтів

Немає необхідності у корекції дози пацієнтам літнього віку або пацієнтам з легкою чи помірною печінковою недостатністю. Дослідження за участю пацієнтів із нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст та його метаболіти виводяться з жовчю, потреби в корекції дози у пацієнтів із нирковою недостатністю немає. Дані з фармакокінетики монтелукасту в пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (>9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні.

У високих дозах (у 20 та 60 разів більших за рекомендовану дозу у дорослих) монтелукаст призводить до зниження плазмових концентрацій теофіліну. При застосуванні рекомендованої дози 10 мг один раз на добу цей ефект не відмічався.

Фармакокінетичні дослідження показали, що профілі концентрації жувальних таблеток 4 мг у дітей віком від 2 до 5 років та жувальних таблеток 5 мг у дітей віком від 6 до 14 років аналогічні профілю концентрації вкритих плівковою оболонкою таблеток 10 мг у дорослих. Жувальні таблетки 5 мг повинні застосовуватися пацієнтам віком від 6 до 14 років, а жувальні таблетки 4 мг — для пацієнтів віком від 2 до 5 років.

Клінічні характеристики

Показання

Монкаста®, 4 мг, таблетки жувальні показані дітям віком від 2 до 5 років.  Монкаста®, 5 мг, таблетки жувальні показані дітям віком від 6 до 14 років.

  • Як додаткова терапія бронхіальної астми при персистуючій астмі від легкого до помірного ступеня, що недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдними препаратами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою бета-агоністів короткострокової дії, що застосовуються при необхідності;
  • як альтернативний низьким дозам інгаляційних кортикостероїдів метод лікування при персистуючій астмі легкого ступеня, за умови відсутності нещодавних серйозних нападів астми, що потребують перорального прийому кортикостероїдів, а також за умови виявлення непереносимості кортикостероїдних препаратів;
  • профілактика астми, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фізичними навантаженнями;
  • полегшення симптомів сезонного та цілорічного алергічного риніту.
  • Протипоказання

    Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    Монтелукаст можна приймати з іншими засобами, що зазвичай застосовуються для профілактики та тривалого лікування астми. У ході дослідженнь взаємодії з іншими лікарськими засобами монтелукаст у рекомендованій клінічній дозі не виявляв клінічно важливого впливу на фармакокінетику таких лікарських засобів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.

    У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, площа під кривою концентрація в плазмі –час (AUC) для монтелукасту знижувалася приблизно на 40%. Оскільки монтелукаст метаболізуєтся за участю СYР 3А4, необхідно бути обережними, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст призначають одночасно зі стимуляторами СYР 3А4, таким як, фенітоїн, фенобарбітал і рифампіцин.

    Відомо, що у дослідженнях in vitro монтелукаст — це потужний інгібітор CYP 2С8. Однак дані дослідження взаємодії монтелукасту та розиглітазону (пробний субстрат, представник препаратів, що метаболізуються головним чином за допомогою CYP 2С8) показали, що монтелукаст не пригнічує CYP 2С8 in vivo. Тому не очікується, що монтелукаст значно впливатиме на метаболізм лікарських засобів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (таких як паклітаксел, розиглітазон та репаглінід).

    Особливості застосування

    Загальні рекомендації

    Терапевтичний ефект монтелукасту щодо контролю астми триває протягом одного дня. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати приймати монтелукаст і тоді, коли астма знаходиться під контролем, а також протягом періодів загострення астматичного статусу.

    Жодного коригування дози не потрібно для пацієнтів з порушеннями функції нирок або порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості.

    Немає жодних даних про пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки.

    Дозування однакове як для хлопчиків, так і для дівчаток.

    Монкаста® як альтернативний метод лікування стосовно до низьких доз інгаляційних кортикостероїдів у пацієнтів з персистуючою астмою легкого ступеня.

    Монтелукаст не рекомендується як монотерапія для пацієнтів з персистуючою астмою помірного ступеня. Застосування монтелукасту як альтернативного низьким дозам інгаляційних кортикостероїдів методу лікування при персистуючій астмі легкого ступеня слід розглядати тільки для пацієнтів, у яких за останній час не спостерігалися тяжкі напади астми, що потребують перорального прийому кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, у яких виявлено непереносимість інгаляційних кортикостероїдних препаратів (див. розділ «Показання»).

    Персистуюча астма легкого ступеня визначається як стан, коли симптоми астми проявляються частіше ніж один раз на тиждень, але рідше ніж один раз на добу, нічні напади — частіше ніж двічі на місяць, але рідше ніж один раз на тиждень та коли нормальна функція легенів між епізодами зберігається. Якщо задовільного контролю астми надалі не досягнуто (звичайно протягом 1 місяця), необхідно оцінити потребу у додаткових чи інших засобах протизапальної терапії на основі поетапної системи терапії астми. Необхідно періодично оцінювати контроль астми у пацієнтів.

    Монкаста® як профілактичний засіб проти бронхіальної астми у дітей віком від 2 до 5 років, у яких основною причиною виникнення астматичного нападу є фізичні навантаження.

    У дітей віком від 2 до 5 років викликаний фізичним навантаженням астматичний напад може бути домінуючим проявом персистуючої астми, що вимагає лікування інгаляційними кортикостероїдами. Пацієнтів слід оцінити через 2–4 тижні лікування монтелукастом. Якщо не буде досягнуто задовільної реакції у відповідь, то слід оцінити необхідність в додатковій або іншій терапії.

    Терапія препаратом Монкаста® та інші методи лікування бронхіальної астми.

    Коли лікування препаратом Монкаста® застосовують як додаткову терапію до інгаляційних кортикостероїдів, то його застосування слід вводити поступово (див. нижче).

    Скорочення супутньої терапії.

    Лікування бронхолітичними препаратами: препарат Монкаста® можна додати до схеми лікування пацієнтів, які не отримують достатнього контролю захворювання за допомогою тільки одних бронхолітичних препаратів. При появі клінічного ефекту (зазвичай після прийому першої дози), лікування бронхолітичними засобами можна зменшити до застосування при необхідності.

    Інгаляційні кортикостероїди: лікування препаратом Монкаста® надає додаткову клінічну користь пацієнтам, які приймають інгаляційні кортикостероїди. Можливе лише поступове зниження дози інгаляційних кортикостероїдів під медичним наглядом.

    Деяким пацієнтів прийом інгаляційних кортикостероїдів можна повністю відмінити. Монкаста® не може різко замінювати прийом інгаляційних кортикостероїдів.

    Пацієнтів необхідно попередити, що пероральний монтелукаст не слід застосовувати для зняття гострих астматичних нападів, лікування яких слід продовжувати звичайними відповідними препаратами екстреної терапії. У разі гострого нападу слід застосовувати інгаляційні бета-агоністи короткої дії. Пацієнтам слід якомога швидше звернутися до лікаря, якщо їм потрібна більша кількість інгаляцій короткодіючих бета-агоністів, ніж звичайно.

    Не слід різко замінювати інгаляційні або пероральні кортикостероїди на монтелукаст.

    Немає даних, які вказували б на те, що дози пероральних кортикостероїдів можна знизити при супутньому прийомі монтелукасту.

    У поодиноких випадках у пацієнтів на тлі терапії препаратами проти астми, в тому числі монтелукастом, може розвинутися системна еозинофілія, інколи з клінічними ознаками васкуліту, так званий синдром Чарг-Страуса, що часто лікується системними кортикостероїдами. Такі випадки зазвичай (але не завжди) були пов'язані зі зменшенням або відміною терапії кортикостероїдними препаратами. Імовірність того, що антагоністи лейкотрієнових рецепторів можуть бути пов'язані з появою синдрому Чарг-Страуса, неможливо ані спростувати, ані підтвердити, тому лікарів необхідно попередити про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипання, погіршення легеневої симптоматики, ускладнення з боку серцевої системи та/або нейропатії. Пацієнтам, у яких розвивалися вищезгадані симптоми, необхідно пройти повторне обстеження, а схему їхнього лікування слід повторно переглянути. Препарат Монкаста® містить аспартам (E 951), який є джерелом фенілаланіну. Може бути шкідливим для дітей з фенілкетонурією.

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Препарат Монкаста®, таблетки жувальні, призначені для застосування дітям.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

    Препарат Монкаста®, таблетки жувальні, призначені для застосування дітям.

    Спосіб застосування та дози.

    Препарат слід застосовувати дітям під наглядом дорослих.

    Дітям віком від 2 до 5 років необхідно приймати перорально 1 жувальну таблетку 4 мг 1 раз на добу, ввечері.

    Дітям віком від 6 до 14 років необхідно приймати перорально 1 жувальну таблетку 5 мг 1 раз на добу, ввечері.

    Для лікування астми або астми та алергічного риніту (сезонного або цілорічного) препарат Монкаста® слід приймати за 1 годину до або через 2 години після прийому їжі. Для симптоматичного полегшення алергічного риніту дозування слід обирати індивідуально.

    Діти.

    Препарат Монкаста®, таблетки жувальні, призначений для застосування дітям.

    • Монкаста®, 4 мг, таблетки жувальні, застосовують дітям віком від 2 до 5 років.
    • Монкаста®, 5 мг, таблетки жувальні, застосовують дітям віком від 6 до 14 років.

    Передозування

    Немає жодної спеціальної інформації щодо лікування передозувань монтелукастом. У ході досліджень хворим на хронічну астму монтелукаст застосовували в дозах до 200 мг/добу дорослим пацієнтам протягом 22 тижнів та у ході короткострокових досліджень у дозах до 900 мг/добу протягом приблизно 1 тижня без клінічно значущих побічних реакцій.

    Випадки гострого передозування зафіксовані протягом постмаркетингового періоду та під час досліджень монтелукасту. Такі випадки зафіксовані при застосуванні дорослим та дітям доз, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг у 42-місячної дитини). Клінічні та лабораторні дані узгоджувалися з профілем безпеки у дорослих та дітей. У більшості випадків передозування не викликало побічних явищ. Найпоширеніші небажані явища узгоджувалися з профілем безпеки монтелукасту та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.

    Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу. Лікування симптоматичне.

    Побічні реакції

    Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів.

    З боку нервової системи: головний біль, млявість, запаморочення, парестезія/гіпостезія, напади.

    З боку травної системи: абдомінальний біль, діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання.

    Загальні порушення: відчуття спраги.

    З боку кров'яної та лімфатичної систем: тенденція до посилення кровоточивості.

    З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, в тому числі анафілактичні, еозинофільна інфільтрація печінки.

    Психіатричні порушення: порушення сну, в тому числі нічні кошмари, галюцинації, безсоння, дратівливість, страх, збудження, включаючи агресивну поведінку, тремор, дезорієнтація, депресія, дуже рідко — суїцидальні наміри та поведінка (суїцидальність).

    З боку серцевої системи: відчуття серцебиття.

    З боку травної системи:

    З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищений рівень сироваткових трансаміназ (АСТ, АЛТ), гепатит, у тому числі холестатичний, гепатоцелюлярний, та змішані ураження печінки.

    З боку шкіри та підшкірних тканин: ангіоневротичний набряк, гематома, нодозна вузликова еритема, кропив’янка, свербіж, висипання.

    З боку скелетно-м'язового апарату та сполучної тканини: артралгія, міалгія, включаючи м’язові судоми.

    Загальні порушення: астенія/втома, відчуття дискомфорту, набряк, гарячка.

    У поодиноких випадках у пацієнтів з бронхіальною астмою під час лікування монтелукастом описано виникнення синдрому Чарг-Страуса (див. розділ «Особливості застосування»).

    Термін придатності.

    3 роки.

    Умови зберігання

    Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. Зберігати у недоступному для дітей місці.

    Упаковка

    По 7 таблеток у блістері; по 2, 4 або 8 блістерів у картонній коробці.

    Категорія відпуску

    За рецептом.

    Виробник

    КРКА, д.д., Ново место, Словенія/ KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.

    КРКА Польща Сп. з о.о., Польща/ KRKA Polska Sp. z o.o., Poland.

    Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

    Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/ Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.

    вул. Ровнолегла, 5, 02–235 Варшава, Польща/ ul. Rownolegla 5, 02–235 Warsaw, Poland.

    Монкаста® (Monkasta®)

    ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування лікарського засобу

    Склад

    діюча речовина:

    1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 10 мг монтелукасту у вигляді монтелукасту натрію;

    допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза порошкоподібна, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат; плівкова оболонка: гіпромелоза, пропіленгліколь, тальк, титану діоксид (E 171), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172).

    Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

    Основні фізико-хімічні властивості:

    круглі, злегка двоопуклі, абрикосового кольору таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зі скошеними краями.

    Фармакотерапевтична група

    Протиастматичні засоби. Антагоністи лейкотрієнових рецепторів.

    Код АТХ R03D C03.

    Фармакологічні властивості

    Фармакодинаміка.

    Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) — потужні ейкозаноїди запалення, що виділяються різними клітинами, в тому числі опасистими клітинами та еозинофілами. Ці важливі проастматичні медіатори зв’язуються з рецепторами цистеїніллейкотрієнів (CysLT). Рецептори CysLT типу 1 можна знайти у дихальних шляхах людини (в тому числі у клітинах гладких м’язів та макрофагах дихальних шляхів) та інших прозапальних клітинах (в тому числі еозинофілах та певних мієлоїдних стовбурових клітинах). Існує зв’язок між CysLT та патофізіологією астми та алергічного риніту. Лейкотрієнопосередковані ефекти у хворих на астму включають бронхоспазм, виділення мокротиння, проникність судин та збільшення кількості еозинофілів. У хворих на алергічний риніт CysLT вивільняються зі слизової оболонки носа після дії алергену під час як ранньої, так і пізньої фази підвищеної чутливості/алергічних реакцій та проявляються симптомами алергічного риніту. Інтраназальна проба із CysLTs призводила до збільшення резистентності носових повітряних шляхів та симптомів закладеності носа.

    Монтелукаст — перорально високоактивна сполука з протизапальними властивостями, який значно послабляє астматичне запалення. Біохімічні та фармакологічні тести демонструють, що він з високою спорідненістю та селективністю зв’язується з рецепторами CysLT1 (на противагу іншим фармакологічно важливим рецепторам дихальних шляхів, таким як простаноїд, холінергічні або бета-холінергічні рецептори). Монтелукаст потужно інгібує фізіологічну активність LTC4, LTD4 та LTE4 в рецепторах CysLT1 без будь-якої агоністичної активності.

    Монтелукаст спричиняє значне блокування цистеїніллейкотрієнових рецепторів дихальних шляхів, що було підтверджено його здатністю інгібувати бронхоконстрикцію, спричинену вдиханням LTD4. Навіть низька доза 5 мг спричиняє значну блокаду стимульованої LTD4 бронхоконстрикції. Монтелукаст спричиняє бронходилатацію протягом 2 годин після перорального призначення; цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої β-агоністами.

    Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст порівняно з плацебо зменшує число еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. У окремому дослідженні прийом монтелукасту значно зменшував число еозинофілів у дихальних шляхах (за вимірами мокротиння).

    Фармакокінетика.

    Абсорбція

    Після прийому монтелукаст швидко і практично повністю всмоктується. У дорослих при прийомі натще таблеток, вкритих оболонкою, в дозі 10 мг максимальна концентрація (Cmax) у плазмі крові досягається через 3 години (Тmax). Середня біодоступність становить 64%. Прийом звичайної їжі не впливає на Cmax у плазмі крові і біодоступність таблеток, вкритих оболонкою. Безпека і ефективність були продемонстровані в ході клінічних досліджень у групах, де таблетки 10 мг, вкриті оболонкою, приймалися незалежно від вживання їжі.

    Розподіл

    Понад 99% монтелукасту зв’язується з білками плазми. Об'єм розподілу монтелукасту в стаціонарній фазі в середньому становить від 8 до 11 літрів. При дослідженні міченого ізотопом монтелукасту — проходження через гематоенцефалічний бар’єр було мінімальним. У всіх інших тканинах концентрації позначеного радіоізотопом матеріалу через 24 години після дози також виявилася мінімальною.

    Метаболізм

    Монтелукаст активно метаболізується. У дослідженнях з терапевтичними дозами концентрації метаболітів монтелукасту у стаціонарному стані плазми крові в дорослих і пацієнтів дитячого віку не визначається.

    Під час досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини доведено, що цитохроми Р450 3А4, 2А 6 і 2С9 беруть участь у метаболізмі монтелукасту. На підставі результатів подальших досліджень мікросом печінки людини in vitro показано, що в терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує цитохроми Р450 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.

    Виведення

    Кліренс монтелукасту з плазми здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після пероральної дози міченого ізотопом монтелукасту 86% виводиться з калом протягом 5 днів і менш ніж 0,2% — із сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному призначенні цей факт вказує, що його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.

    Фармакокінетика в різних груп пацієнтів

    Для пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів з печінковою недостатністю легкого і середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дослідження для пацієнтів з нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю не вважається необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П’ю) немає.

    При прийомі великих доз монтелукасту (що в 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі. Цей ефект не спостерігається при прийомі рекомендованої дози 10 мг один раз на день.

    Клінічні характеристики

    Показання

    • Як додаткова терапія бронхіальної астми у пацієнтів з персистуючою астмою від легкого до помірного ступеня, що недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдними препаратами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою бета-агоністів короткострокової дії, що застосовуються при необхідності. Симптоматичне полегшення сезонних та постійних алергічних ринітів у пацієнтів з бронхіальною астмою.
    • Профілактика астми, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фізичними навантаженнями.
    • Полегшення симптомів сезонного та цілорічного алергічних ринітів.

    Протипоказання

    Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    Монтелукаст можна приймати з іншими засобами, що зазвичай застосовуються для профілактики та тривалого лікування астми. У ході дослідженнь взаємодії з іншими лікарськими засобами монтелукаст у рекомендованій клінічній дозі не виявляв клінічно важливого впливу на фармакокінетику таких лікарських засобів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.

    У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, площа під кривою концентрація в плазмі — час (AUC) для монтелукасту знижувалася приблизно на 40%. Оскільки монтелукаст метаболізуєтся за участю СYР 3А4, необхідно бути обережними, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст призначають одночасно зі стимуляторами СYР 3А4, таким як фенітоїн, фенобарбітал і рифампіцин.

    Дослідження іn vitro показали, що монтелукаст — це потужний інгібітор CYP 2С8. Однак дані клінічного дослідження взаємодії монтелукасту та розиглітазону (пробний субстрат, представник препаратів, що метаболізуються головним чином за допомогою CYP 2С8) показали, що монтелукаст не пригнічує CYP 2С8 in vivo. Тому не очікується, що монтелукаст значно впливатиме на метаболізм лікарських засобів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (таких як паклітаксел, розиглітазон та репаглінід).

    Особливості застосування

    Загальні рекомендації

    Терапевтичний ефект монтелукасту щодо контролю астми триває протягом одного дня. Таблетки можна приймати незалежно від прийому їжі. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати приймати монтелукаст і тоді, коли астма знаходиться під контролем, а також протягом періодів загострення астматичного статусу.

    Препарат Монкаста® не можна застосовувати супутньо з іншими препаратами з однаковою активною речовиною — монтелукастом.

    Жодного коригування дози не потрібно для пацієнтів літнього віку, з порушеннями функції нирок або порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості. Немає жодних даних про пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки. Дозування однакове як для чоловіків, так і для жінок.

    Терапія препаратом Монкаста® та інші методи лікування бронхіальної астми

    Препарат Монкаста® можна додавати до вже існуючої у пацієнта схеми лікування.

    Бронходилататори: препарат Монкаста® можна додавати до схеми лікування у пацієнтів, які належним чином не контролюються тільки одними бронхолітичними препаратами. При появі клінічного ефекту (зазвичай після прийому першої дози), лікування пацієнта бронхолітичними засобами можна зменшити до застосування по мірі необхідності.

    Інгаляційні кортикостероїди: лікування препаратом Монкаста® надає додаткову клінічну користь для пацієнтів, які приймають інгаляційні кортикостероїди; тому зниження дози інгаляційних кортикостероїдів можна привести до застосування по мірі необхідності. Дозу слід знижувати поступово, під медичним наглядом. Для деяких пацієнтів прийом інгаляційних кортикостероїдів можна повністю відмінити, але препарат Монкаста® не може різко замінювати прийомом інгаляційних кортикостероїдів.

    Немає даних, які вказували б на те, що дози пероральних кортикостероїдів можна знизити при супутньому прийомі монтелукасту.

    Пацієнтів необхідно попередити, що пероральний монтелукаст не слід застосовувати для зняття гострих астматичних нападів та рекомендується продовжувати лікування звичайними відповідними препаратами екстреної терапії, які є у наявності з цією метою. У разі гострого нападу слід застосовувати інгаляційні бета-агоністи короткої дії. Пацієнтам слід якомога швидше звернутися до лікаря, якщо їм потрібна більша кількість інгаляцій короткодіючих бета-агоністів, ніж звичайно.

    У поодиноких випадках у пацієнтів на тлі терапії препаратами проти астми, в тому числі монтелукастом, може розвинутися системна еозинофілія, інколи з клінічними ознаками васкуліту, так званий синдром Чарг-Страуса, що часто лікується системними кортикостероїдами. Такі випадки зазвичай, але не завжди, пов'язані зі зменшенням чи припиненням застосування пероральних кортикостероїдів. Можливості того, що застосування антагоністів рецепторів лейкотрієну може призводити до розвитку синдрому Чарг-Страуса не можна ні виключити, ні довести. Лікарям слід бути готовими до розвитку у пацієнтів еозинофілії, васкулітних висипань, погіршення симптомів з боку легень, кардіологічних ускладнень та/або нейропатії. Пацієнтам, у яких розвинулися такі симптоми, слід пройти повторне обстеження, і режим їх лікування потрібно переглянути.

    Лікування монтелукастом не впливає на необхідність пацієнтів з чутливістю до аспірину уникати прийому аспірину та інших нестероїдних протизапальних препаратів.

    Особливі попередження щодо неактивних інгредієнтів

    Монкаста® містить лактозу. Пацієнти з рідкими спадковими проблемами галактозної непереносимості, лактозної недостатності саамів або глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні приймати цей препарат.

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Вагітність

    Дослідження на тваринах не вказують на шкідливі ефекти щодо вагітності або розвитку ембріона/плода.

    Обмежені дані з наявних баз даних про вагітності не вказують на причинний взаємозв'язок між монтелукастом та аномаліями (а саме дефектами з боку кінцівок), про які зрідка повідомляли у світі під час постмаркетингового застосування.

    Препарат Монкаста® можна застосовувати під час вагітності враховуючі співвідношення користь/ризик.

    Годування груддю

    Дослідження на тваринах продемонстрували, що монтелукаст виділяється з грудним молоком. Невідомо, чи виділяється монтелукаст в грудне молоко людини.

    Препарат Монкаста® можна застосовувати жінкам, які годують груддю враховуючі співвідношення користь/ризик.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

    Не очікується, що монтелукаст матиме вплив на здатність керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами. Однак в поодиноких випадках повідомлялося про сонливість або запаморочення.

    Спосіб застосування та дози.

    Доза для дорослих пацієнтів та дітей віком від 15 років з бронхіальною астмою та/або сезонним або цілорічним алергічним ринітом становить 1 таблетку 10 мг 1 раз на добу, ввечері.

    Для полегшення симптомів сезонного алергічного риніту час прийому слід обирати індивідуально.

    Препарат Монкаста® не можна застосовувати супутньо з іншими препаратами з однаковою активною речовиною — монтелукастом.

    Діти.

    Прийом препарату Монкаста® не рекомендується для лікування пацієнтів віком до 15 років.

    Передозування

    Немає жодної спеціальної інформації щодо лікування передозувань монтелукастом. У ході дослідження дорослим хворих на хронічну астму монтелукаст застосовували в дозах до 200 мг/добу дорослим пацієнтам протягом 22 тижнів та у ході короткострокових досліджень — у дозах до 900 мг/добу протягом приблизно 1 тижня без клінічно значущих побічних реакцій.

    Випадки гострого передозування зафіксовані протягом постмаркетингового періоду та під час досліджень монтелукасту. Такі випадки зафіксовані при застосуванні дорослим та дітям доз, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг у 42-місячної дитини). Клінічні та лабораторні дані узгоджувалися з профілем безпеки у дорослих та дітей. У більшості випадків передозування не викликало побічних явищ. Найпоширеніші небажані явища узгоджувалися з профілем безпеки монтелукасту та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.

    Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу. Лікування симптоматичне.

    Побічні реакції

    Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів.

    З боку нервової системи: головний біль, млявість, запаморочення, парестезія/гіпостезія, напади.

    З боку травної системи: абдомінальний біль, діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання.

    З боку кров'яної та лімфатичної систем: тенденція до посилення кровоточивості.

    З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, в тому числі анафілактичні, еозинофільна інфільтрація печінки.

    З боку психіки: порушення сну, в тому числі нічні кошмари, галюцинації, безсоння, дратівливість, страх, збудження, включаючи агресивну поведінку, тремор, депресія, дуже рідко — суїцидальні наміри та поведінка (суїцидальність).

    З боку серцевої системи: відчуття серцебиття.

    З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищений рівень сироваткових трансаміназ (АСТ, АЛТ), гепатит, у тому числі холестатичний, гепатоцелюлярний та змішані ураження печінки.

    З боку шкіри та підшкірних тканин: ангіоневротичний набряк, гематома, нодозна еритема, кропив’янка, свербіж, висипання.

    З боку скелетно-м'язового апарату та сполучної тканини: артралгія, міалгія, включаючи м’язові судоми.

    Загальні порушення: відчуття спраги, астенія/втома, відчуття дискомфорту, набряк, гарячка.

    У поодиноких випадках у пацієнтів з бронхіальною астмою під час лікування монтелукастом описано виникнення синдрому Чарг-Страуса (див. розділ «Особливості застосування»).

    Термін придатності

    3 роки.

    Умови зберігання

    Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. Зберігати у недоступному для дітей місці.

    Упаковка

    По 7 таблеток у блістері; по 2, по 4 або по 8 блістерів у картонній коробці.

    Категорія відпуску

    За рецептом.

    Виробник

    КРКА, д.д., Ново место, Словенія/ KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.

    КРКА Польща Сп. з о.о., Польща/ KRKA Polska Sp. z o.o., Poland.

    Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

    Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/ Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.

    вул. Ровнолегла, 5, 02–235 Варшава, Польща/ ul. Rownolegla 5, 02–235 Warsaw, Poland.

    Дата додавання: 07.02.2020 р.
    © Компендиум 2019
    geoapteka.ua
    На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
    Developed by Maxim Levchenko