МОНКАСТА^® (MONKASTA)

діюча речовина:

1 таблетка містить 4 мг або 5 мг монтелукасту у вигляді монтелукасту натрію;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гіпроксипропілцелюлоза, магнію стеарат, аспартам (Е 951), заліза оксид червоний (Е 172), ароматизатор вишні чорний.

Таблетки жувальні.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 4 мг: рожеві, мармурові, круглі, злегка двоопуклі таблетки зі скошеними краями та написом «4» з одного боку;

таблетки по 5 мг: рожеві, мармурові, круглі, злегка двоопуклі таблетки зі скошеними краями та написом «5» з одного боку.

Протиастматичні засоби. Антагоністи лейкотрієнових рецепторів.

Код АТХ R03D C03.

Фармакодинаміка.

Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) — потужні запальні ейкозаноїди, які вивільняються з різних клітин, включаючи мастоцити та еозинофіли. Це важливі проастматичні медіатори, що зв’язуються із цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT). Цистеїніллейкотрієнові рецептори типу 1 (CysLT₁) виявлені у дихальних шляхах людини (включаючи клітини гладких м’язів дихальних шляхів і макрофаги дихальних шляхів) та в інших прозапальних клітинах (включаючи еозинофіли та деякі мієлоїдні стовбурові клітини). Цистеїніллейкотрієни корелюють із патофізіологічними показниками при астмі й алергічних ринітах. При астмі цистеїніллейкотрієни спричиняють бронхоконстрикцію, виділення слизу, порушення проникності стінок судин та накопичення еозинофілів.

Монтелукаст при пероральному застосуванні є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і спорідненістю зв’язується із CysLT₁-рецепторами. Згідно з клінічними дослідженнями, монтелукаст пригнічує бронхоспазм після інгаляції LTD₄ у дозі 5 мг. Бронходилатація спостерігається упродовж 2 годин після перорального застосування, даний ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої бета-агоністами. Лікування монтелукастом пригнічувало як ранню, так і пізню фази бронхоконстрикції, спричиненої антигенною стимуляцією. Монтелукаст порівняно з плацебо зменшує число еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. У процесі окремого дослідження прийом монтелукасту значно зменшував число еозинофілів у дихальних шляхах (за вимірами мокротиння) та периферичної крові при покращенні клінічного контролю астми.

Фармакокінетика

Абсорбція

Після перорального прийому монтелукаст швидко всмоктується. У дорослих при прийомі натще таблеток, вкритих плівковою оболонкою по 10 мг максимальна концентрація у плазмі крові (C_max) досягається через 3 години (Т_max). Середня пероральна біодоступність становить 64%. Вживання їжі не впливає на C_max і біодоступність таблеток. Безпека і ефективність були продемонстровані в процесі клінічних досліджень у групах, де таблетки по 10 мг приймали незалежно від вживання їжі.

Для таблеток жувальних по 5 мг показник C_max у дорослих досягався через 2 години після прийому натще. Середня біодоступність при пероральному застосуванні становить 73% і знижується до 63% при прийомі зі стандартною їжею. Після застосування таблеток жувальних по 4 мг дітям віком від 2 до 5 років натще показник C_max досягається через 2 години після прийому препарату. Середнє значення C_max на 66% вище, а середнє C_min нижче, ніж у дорослих, після прийому таблеток по 10 мг.

Розподіл

Монтелукаст більше ніж на 99% зв’язується з білками плазми. Об’єм розподілу монтелукасту в стабільному стані становить в середньому 8–11 л. Дослідження на тваринах свідчать про мінімальний ступінь проникнення міченого ізотопом монтелукасту крізь гематоенцефалічний бар’єр. Крім того, в усіх інших тканинах концентрація міченого ізотопом препарату через 24 години після введення була мінімальною.

Метаболізм

Монтелукаст активно метаболізується. Під час досліджень із застосуванням терапевтичних доз концентрації метаболітів монтелукасту у стаціонарному стані плазми крові дорослих і пацієнтів дитячого віку не визначаються.

Цитохром Р450 2С8 є основним ферментом у метаболізмі монтелукасту. Крім того, цитохроми CYP 3A4 і 2С9 відіграють незначну роль у метаболізмі монтелукасту, хоча ітраконазол (інгібітор CYP 3А4) не змінював фармакокінетичні показники монтелукасту у здорових добровольців, які отримували 10 мг монтелукасту на добу. На підставі результатів подальших досліджень мікросом печінки людини in vitro показано, що при терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує цитохроми Р450 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту мінімальна.

Виведення

Кліренс монтелукасту із плазми крові у здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після перорального прийому монтелукасту, міченого ізотопом, 86% виводиться з калом протягом 5 днів і менше 0,2% — із сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному застосуванні цей факт вказує, що монтелукаст і його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.

Особливі групи пацієнтів

Немає необхідності у корекції дози пацієнтам літнього віку або пацієнтам з легкою чи помірною печінковою недостатністю. Дослідження за участю пацієнтів із нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст та його метаболіти виводяться з жовчю, потреби в корекції дози у пацієнтів із нирковою недостатністю немає. Дані з фармакокінетики монтелукасту в пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (> 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) відсутні.

У високих дозах (у 20 та 60 разів більших за рекомендовану дозу у дорослих) монтелукаст призводить до зниження плазмових концентрацій теофіліну. При застосуванні рекомендованої дози 10 мг 1 раз на добу цей ефект не відзначався.

Монкаста®, 4 мг, таблетки жувальні, показано дітям віком від 2 до 5 років.

Монкаста®, 5 мг, таблетки жувальні, показано дітям віком від 6 до 14 років.

• Як додаткове лікування при бронхіальній астмі у пацієнтів із персистуючою астмою від легкого до середнього ступеня, яка недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою агоністів бета-адренорецепторів короткої дії, які застосовують при необхідності.
• Як альтернативний метод лікування замість низьких доз інгаляційних кортикостероїдів для пацієнтів із персистуючою астмою легкого ступеня, у яких не відмічали протягом останнього часу серйозних нападів бронхіальної астми, що потребують застосування пероральних кортикостероїдів, а також які не можуть застосовувати інгаляційні кортикостероїди (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
• Профілактика астми, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фізичними навантаженнями.
• Полегшення симптомів сезонного та цілорічного алергічного риніту.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Монтелукаст можна приймати з іншими засобами, які зазвичай застосовуються для профілактики та тривалого лікування астми. У процесі досліджень взаємодії з іншими лікарськими засобами монтелукаст у рекомендованій клінічній дозі не виявляв клінічно важливого впливу на фармакокінетику таких лікарських засобів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.

У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, площа під кривою «концентрація в плазмі — час» (AUC) для монтелукасту знижувалася приблизно на 40%. Оскільки монтелукаст метаболізуєтся за участю СYР 3А4, CYP2C8 і 2С9, необхідно бути обережними, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст призначають одночасно зі стимуляторами СYР 3А4, CYP2C8 і 2С9, такими як фенітоїн, фенобарбітал і рифампіцин.

Дослідження іn vitro показали, що монтелукаст — це потужний інгібітор CYP 2С8. Однак дані клінічного дослідження взаємодії монтелукасту та розиглітазону (пробний субстрат, представник препаратів, що метаболізуються головним чином за допомогою CYP 2С8) показали, що монтелукаст не пригнічує CYP 2С8 in vivo. Тому не очікується, що монтелукаст значно впливатиме на метаболізм лікарських засобів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (таких як паклітаксел, розиглітазон та репаглінід).

Під час досліджень in vitro було встановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2C8 і меншою мірою 2C9 та 3A4. У процесі клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів із застосуванням монтелукасту і гемфіброзилу (інгібітора CYP2C8 і 2С9) гемфіброзил підвищував системну експозицію монтелукасту в 4,4 раза. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 корекція дози монтелукасту не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побічних реакцій.

За результатами досліджень in vitro, не очікується виникнення клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP2C8 (наприклад, із триметопримом). Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом, сильним інгібітором CYP 3A4, не призводило до істотного підвищення системної експозиції монтелукасту.

Пацієнтів необхідно попередити, що монтелукаст для перорального застосування ніколи не застосовують для лікування гострих нападів астми, а також про те, що вони повинні завжди мати при собі відповідний препарат екстреної допомоги. При гострому нападі слід застосовувати інгаляційні бета-агоністи короткої дії. Пацієнти повинні якнайшвидше проконсультуватися з лікарем, якщо вони потребують більшої кількості бета-агоніста короткої дії, ніж зазвичай.

Не слід раптово замінювати монтелукастом терапію інгаляційними або пероральними кортикостероїдними препаратами.

Немає даних, які підтверджують, що дозу пероральних кортикостероїдів можна зменшити при одночасному застосуванні монтелукасту.

Повідомлялося про виникнення психоневрологічних явищ у пацієнтів, які приймають монтелукаст (див. розділ «Побічні реакції»). Оскільки на ці явища можуть впливати інші фактори, невідомо, чи пов’язані ці явища із застосуванням монтелукаста. Лікарі повинні обговорити ці небажані явища зі своїми пацієнтами та/або їх доглядальниками. Пацієнтам та/або доглядальникам слід дати вказівки про те, щоб вони повідомляли свого лікаря про виникнення таких змін.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, в тому числі монтелукаст, може спостерігатися системна еозинофілія, інколи разом із клінічними проявами васкуліту, що вказує на синдром Чарга-Стросса, лікування якого проводиться за допомогою системної кортикостероїдної терапії. Такі випадки іноді були пов’язані зі зменшенням дози або відміною кортикостероїдного препарату. Хоча причинно-наслідковий зв’язок з антагонізмом рецепторів лейкотрієну не був встановлений, лікарі повинні пам’ятати про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітичних висипань, погіршання легеневої симптоматики, ускладнення з боку серця та/або нейропатії. Пацієнтів, у яких виникли такі симптоми, слід повторно обстежити та переглянути їх схему лікування.

Лікування монтелукастом не дозволяє пацієнтам з аспіринзалежною астмою застосовувати ацетилсаліцилову кислоту або інші нестероїдні протизапальні препарати.

Особливі попередження щодо неактивних компонентів

Препарат Монкаста® містить аспартам (E 951), який є джерелом фенілаланіну. Може бути шкідливим для дітей із фенілкетонурією.

Препарат містить менше 1 ммоль натрію (23 мг)/дозу, тобто майже вільний від натрію.

Препарат Монкаста®, таблетки жувальні, призначені для застосування дітям.

Вагітність

Дослідження на тваринах не вказують на шкідливі ефекти щодо вагітності або розвитку ембріона/плода.

Обмежені дані з наявних баз даних про вагітність не вказують на причинний взаємозв’язок між монтелукастом та аномаліями (дефектами з боку кінцівок), про які зрідка повідомляли у післяреєстраційному досвіді застосування.

Препарат Монкаста® можна застосовувати у період вагітності, тільки якщо це вважається безумовно необхідним.

Період годування груддю

Дослідження на тваринах продемонстрували, що монтелукаст проникає в молоко. Невідомо, чи виділяється монтелукаст/метаболіти у грудне молоко людини.

Препарат Монкаста® можна застосовувати жінкам, які годують груддю, якщо це вважається безумовно необхідним.

Препарат Монкаста^®, таблетки жувальні, призначені для застосування дітям.

Не очікується, що монтелукаст впливатиме на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами. Однак у поодиноких випадках повідомлялося про виникнення сонливості або запаморочення.

Дозування

Препарат застосовують дітям під наглядом дорослих.

Доза дітям віком від 2 до 5 років — 1 таблетка 4 мг щодня ввечері перорально.

Доза дітям віком від 6 до 14 років — 1 таблетка 5 мг щодня ввечері перорально.

Пацієнтам з астмою або з астмою та алергічним ринітом (сезонним та цілорічним) необхідно приймати препарат за 1 годину до або 2 години після їди. Для полегшення симптомів алергічного риніту час прийому підбирають індивідуально.

Загальні рекомендації

Терапевтичний вплив монтелукасту на показники контролю астми настає упродовж 1 дня. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати приймати монтелукаст навіть якщо досягнуто належного контролю астми, а також у періоди загострення астми.

Немає необхідності в корекції дози для пацієнтів із порушеннями функції нирок або з порушеннями функції печінки від легкого до середнього ступеня тяжкості. Немає даних щодо пацієнтів із порушеннями функції печінки тяжкого ступеня. Дозування для хлопчиків і дівчаток однакове.

Як альтернативний метод лікування замість низькодозових інгаляційних кортикостероїдів при персистуючій астмі легкого ступеня

Монтелукаст не рекомендований як монотерапія для пацієнтів із персистуючою астмою середнього ступеня. Застосування монтелукасту як альтернативи низькодозовим інгаляційним кортикостероїдам дітям віком від 2 до 5 років із персистуючою астмою легкого ступеня слід розглядати тільки для пацієнтів, у яких за останній час не було серйозних нападів астми, що вимагають застосування пероральних кортикостероїдів, і які не можуть застосовувати інгаляційні кортикостероїди (див. розділ «Показання»). Персистуюча астма легкого ступеня визначена як виникнення симптомів астми частіше 1 разу на тиждень, але рідше 1 разу на день, виникнення нічних симптомів частіше 2 разів на місяць, але рідше 1 разу на тиждень, нормальна функція легенів у періодах між епізодами. Якщо достатнього контролю астми не досягнуто у подальшому (зазвичай упродовж 1 місяця), слід визначити необхідність додаткової або іншої протизапальної терапії, ґрунтуючись на послідовній системі лікування астми. Слід періодично оцінювати стан пацієнтів щодо контролю астми.

Лікування препаратом Монкаста^® залежно від іншого лікування астми

Якщо препарат Монкаста^® застосовують як додаткову терапію до інгаляційних кортикостероїдів, він не повинен різко замінювати інгаляційні кортикостероїди (див. розділ «Особливості застосування»).

Таблетки 10 мг застосовують дорослим і підліткам віком від 15 років.

Профілактика астми препаратом Монкаста^® пацієнтам із бронхоконстрикцією

У пацієнтів бронхоконстрикція, спричинена фізичними вправами, може бути в основному проявом стійкої астми, що вимагає лікування інгаляційними кортикостероїдами. Пацієнтів слід оцінювати через 2–4 тижні лікування монтелукастом. Якщо задовільної відповіді не досягнуто, необхідно розглянути додаткову або іншу терапію.

Препарат Монкаста®, таблетки жувальні, призначений для застосування дітям.

• Монкаста®, 4 мг, таблетки жувальні, застосовують дітям віком від 2 до 5 років. Безпека та ефективність препарату дітям віком до 2 років не встановлені.
• Монкаста®, 5 мг, таблетки жувальні, застосовують дітям віком від 6 до 14 років. Безпека та ефективність препарату дітям віком до 6 років не встановлені.

У процесі дослідження дорослим, хворим на хронічну астму, монтелукаст застосовували в дозах до 200 мг/добу протягом 22 тижнів та у процесі короткострокових досліджень — у дозах до 900 мг/добу протягом приблизно 1 тижня без клінічно значущих побічних реакцій.

Випадки гострого передозування зафіксовані протягом постмаркетингового періоду та під час досліджень монтелукасту. Такі випадки зафіксовані при застосуванні дорослим та дітям доз, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг у дитини віком 42 місяці). Клінічні та лабораторні дані відповідали профілю безпеки у дорослих пацієнтів і дітей. У більшості випадків передозування про побічні реакції не повідомлялось. Найчастіше спостерігалися побічні реакції, що відповідали профілю безпеки монтелукасту та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.

Немає жодної спеціальної інформації щодо лікування передозувань монтелукастом. Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу. Лікування симптоматичне.

Монтелукаст оцінювався під час клінічних досліджень:

• таблетки жувальні по 5 мг, — приблизно у 1750 пацієнтів із астмою віком від 6 до 14 років.

У процесі клінічних досліджень про нижчезазначені побічні реакції повідомлялося часто (від ≥1/100 до <1/10) у пацієнтів, які отримували лікування монтелукастом, а також з більшою частотою, ніж у пацієнтів, які отримували лікування плацебо.

Під час клінічних досліджень при пролонгованому лікуванні невеликої кількості дорослих пацієнтів упродовж 2 років і дітей віком від 6 до 14 років упродовж 12 місяців профіль безпеки не змінювався.

Постмаркетинговий період

Побічні реакції, про які повідомлялося у постмаркетинговий період, вказані згідно з класами систем органів і спеціальними термінами, подані у таблиці. Частота встановлена за даними відповідних клінічних досліджень.

Звітування про підозрювані побічні реакції

Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити безперервне спостереження співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними із застосуванням лікарського засобу. Спеціалісти у галузі охорони здоров’я повинні подавати інформацію про будь-які підозрювані побічні реакції за допомогою національної системи звітності.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 7 таблеток у блістері; по 2, 4 або 8 блістерів у картонній коробці.

За рецептом.

КРКА, д.д., Ново место, Словенія/KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.

КРКА Польща Сп. з о.о., Польща/KRKA Polska Sp. z o.o., Poland.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.

вул. Ровнолегла 5, 02–235 Варшава, Польща/ul. Rownolegla 5, 02–235 Warsaw, Poland.