Все аптеки Украины
Киев (адрес не указан)
Лікарські препаратиКарбопаКарбопа концентрат для розчину для інфузій 10 мг/мл флакон 45 мл, №1

Карбопа концентрат для розчину для інфузій 10 мг/мл флакон 45 мл, №1 Лікарський препарат

  • Інструкція
  • Про препарат
  • Карта
  • Аналоги
Карбопа

Карбопа інструкція із застосування

Склад

діюча речовина: карбоплатин;

1 мл препарату містить 10 мг карбоплатину;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, від безбарвного до злегка жовтого розчину.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичні засоби. Сполуки платини.

Код АТХ L01X А02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Карбопа — препарат, що містить платину, другого покоління, його біохімічні властивості подібні до властивостей алкілуючих біфункціональних сполук. Препарат є цитотоксичним комплексом платини, що вступає в реакцію з нуклеофільними ділянками ДНК. Через утворення міжспіральних і внутрішньоспіральних зшивок у ДНК, а також зшивок ДНК-білок пригнічується синтез ДНК, РНК і білків. Протипухлинна дія Карбопи не є специфічною щодо фаз клітинного циклу.

Фармакокінетика.

Після введення Карбопи більша частина дози швидко виводиться з крові і виділяється головним чином із сечею протягом 6 годин. Частина препарату, що залишилася, виводиться двофазно, при цьому в середньому період напіввиведення препарату становить 1,5 години. Карбопа майже не зв’язується з білками плазми крові. Ступінь виведення препарату із сечею вказує на те, що Карбопа майже не затримується в тканинах організму. Основний шлях його виведення — нирки. У пацієнта з кліренсом креатиніну 60 мл/хв і вище екскретується 65% введеної дози протягом 12 годин і 71% від введеної дози — протягом 24 годин у формі карбоплатину. Лише 3–5% від введеної платини виділяється із сечею через 24–96 годин після застосування. У хворих з кліренсом креатиніну нижче 60 мл/хв загальний кліренс і нирковий кліренс Карбопи знижуються пропорційно до зниження кліренсу креатиніну, тому при нирковій недостатності період напіввиведення Карбопи із сироватки крові збільшений, що спричиняє підвищену мієлотоксичність. Отже, таким хворим дозу Карбопи слід зменшити. Карбопа виводиться майже повністю шляхом клубочкової фільтрації, і в канальцях нирок відзначається низька його концентрація, що пояснює незначний нефротоксичний ефект препарату порівняно з цисплатином.

Показання

Карбопу застосовувати як монотерапію або в комбінації з іншими антинеопластичними засобами для лікування епітеліального раку яєчників і дрібноклітинного раку легенів.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до карбоплатину та до інших препаратів, що містять платину, в анамнезі.
  • Тяжке пригнічення функції кістковомозкового кровотворення в анамнезі.
  • Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), крім випадків, коли, на думку лікаря і пацієнта, можливі переваги лікування переважають над ризиками.
  • Порушення слуху.
  • Пухлини, що кровоточать, та інші значні крововтрати.
  • Одночасне застосування вакцини проти жовтої гарячки.
  • Гострі інфекції.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Карбоплатин взаємодіє з компонентами голок, шприців, катетерів, наборів для внутрішньовенного введення препаратів, що містять алюміній, з утворенням чорного осаду, у зв'язку з чим такі предмети не слід використовувати для введення карбоплатину.

Через підвищений ризик розвитку тромбозів при пухлинних захворюваннях часто призначають антикоагулянтну терапію. Високі інтраіндивідуальні коливання показників згортання крові під час хвороби, а також можлива взаємодія між пероральними антикоагулянтами і хіміопрепаратом потребують регулярного контролю показників МНО.

Протипоказане одночасне застосування:

  • з вакциною проти жовтої гарячки: ризик летального генералізованого вакцинального захворювання (див.розділ «Протипоказання»).

Не рекомендоване одночасне застосування:

  • з живими послабленими вакцинами (за винятком вакцини проти жовтої гарячки): ризик системного захворювання, можливо, з летальним наслідком. Цей ризик збільшується у індивідуумів, у яких вже наявна імуносупресія у зв’язку з основним захворюванням. Слід використовувати неактивовану вакцину у разі наявності (поліомієліт);
  • з фенітоїном, фосфофенітоїном: ризик загострення судом у результаті зниження абсорбції фенітоїну у травному тракті, пов’язаний із застосуванням цитотоксичного лікарського засобу, або ризик підсилення токсичності чи втрати ефективності цитотоксичного препарату у зв’язку з підвищенням печінкового метаболізму, спричиненого фенітоїном.

У разі одночасного застосування слід враховувати таке:

  • циклоспорин (та за екстраполяцією такролімус і сиролімус): занадто висока імуносупресія з ризиком лімфопроліферації;
  • супутнє застосування з нефротоксичними та ототоксичними засобами, такими як аміноглікозиди, ванкоміцин, капреоміцин та діуретики, зважаючи на зміни ниркового кліренсу, індуковані карбоплатином, може призвести до посиленої та підвищеної токсичності, особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю;
  • петльові діуретики: одночасне застосування карбоплатину з петльовими діуретиками слід брати до уваги у зв’язку з кумулятивною нефротоксичністю та токсичністю для органів слуху.

Комбінована терапія карбоплатином та іншими мієлосупресивними препаратами може потребувати зміни або перегляду доз для запобігання кумулятивному токсичному ефекту.

Карбопу не слід призначати одночасно з препаратами, які містять хелатні сполуки, оскільки вони теоретично можуть послаблювати протипухлинну дію Карбопи. Експериментально встановлено, що Карбопа діє синергічно з етопозидом і віндесином. Послаблює ефективність імунізації інактивованими вакцинами; при застосуванні вакцин, що містять живі віруси, посилює реплікацію вірусу і побічні ефекти вакцинації.

Особливості застосування

Карбопу потрібно застосовувати в умовах стаціонару під керівництвом лікаря, який має досвід застосування протипухлинних хіміотерапевтичних препаратів. Для проведення лікування та попередження ускладнень у лікарні мають бути доступні засоби діагностики стану пацієнта.

Пригнічення функції кісткового мозку залежить від дози Карбопи і може призвести до розвитку інфекції та/або тяжкої кровотечі. Мієлосупресивна дія карбоплатину значною мірою залежить від його ниркового кліренсу. Перед введенням Карбопи і регулярно у процесі терапії необхідно визначати кількість формених елементів крові, проводити функціональні ниркові і печінкові обстеження, а також неврологічні обстеження і контроль функції слуху. Щотижнево контролювати кількість формених елементів у периферичній крові і відповідним чином коригувати дози. При комбінованій терапії Карбопою та іншими препаратами з мієлосупресивною дією необхідно ретельно підбирати дози і час введення з метою мінімізації адитивних небажаних ефектів. Пацієнти з порушенням функції нирок або пацієнти, які отримують одночасно лікування іншими нефротоксичними препаратами, можуть страждати тяжкою та довготривалою мієлосупресією, особливо тромбоцитопенією. Частота, тяжкість та тривалість токсичності, імовірно, будуть значнішими у пацієнтів, які отримували серйозне попереднє лікування препаратом для терапії їх захворювань, або цисплатином, у пацієнтів з поганим загальним станом здоров’я, пацієнтів літнього віку.

Для цих груп пацієнтів початкове дозування має бути зменшене (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Тому перед початком, у процесі лікування та після закінчення терапії карбоплатином слід ретельно оцінювати функцію нирок. У пацієнтів з тяжким пригніченням функції кісткового мозку введення препарату має бути призупинене, і може бути необхідною трансфузійна терапія.

Карбопа може спричинити блювання. Його частоту та інтенсивність можна зменшити за допомогою протиблювальних засобів.

Гематологічна токсичність

Лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія залежать від дози і є дозолімітуючими факторами при лікуванні. На початку лікування карбоплатином та після його завершення необхідний частий контроль показників периферичної крові. У разі виявлення токсичної дії карбоплатину слід припинити його застосування до нормалізації показників. Під час терапії моніторинг показників периферичної крові необхідно здійснювати з інтервалами один тиждень. Це дасть змогу контролювати токсичність, визначати найнижчий рівень та відновлення гематологічних параметрів, а також допоможе встановити наступні дозування. У пацієнтів, які отримують ін’єкції карбоплатину у рамках монотерапії, максимальне зниження параметрів, як правило, відбувається на 21 день, а у пацієнтів, які отримують комбіновану терапію, — на 15 добу. Найнижчі рівні тромбоцитів зазвичай спостерігаються між 14 та 21 днем після початку терапії. Істотніше зменшення показників периферичної крові спостерігається у пацієнтів, які отримували раніше об’ємну мієлосупресивну хіміотерапію. Найнижчий рівень лейкоцитів зазвичай спостерігається між 14 та 28 днем після початку терапії. Може виникнути потреба в переливанні крові та зменшенні дозування під час подальшої терапії.

Наступний курс лікування карбоплатином взагалі не можна розпочинати до нормалізації кількості лейкоцитів, нейтрофілів та тромбоцитів. Лікування карбоплатином слід починати або відновлювати лише через 4 тижні після попереднього курсу карбоплатину та/або доки кількість нейтрофілів не буде принаймні 2000/мм3, тромбоцитів — 100000/мм3 та лейкоцитів — 4000/мм3. Подібне відновлення зазвичай займає від 5 до 6 тижнів.

Рекомендується ретельний моніторинг показників крові та тромбоцитів під час інтервалів між терапіями, особливо у випадках комбінованої терапії з мієлосупресивними засобами, щоб у разі необхідності можна було скорегувати дозу.

Анемія є частою та кумулятивною, проте рідко вимагає переливання крові.

Повідомляли про розвиток гемолітичної анемії з присутністю серологічних медикаментозних антитіл у пацієнтів, які отримували карбоплатин. Така анемія може бути летальною.

Гострий промієлоцитарний лейкоз і мієлодиспластичний синдром (МДС)/гострий мієлоїдний лейкоз (ГМЛ) були зареєстровані через кілька років після терапії карбоплатином та іншими протипухлинними препаратами.

Реакції гіперчутливості

Як і при застосуванні інших препаратів на основі платини, можливі алергічні реакції, які найчастіше виникають під час інфузії і вимагають її припинення. У таких випадках також необхідно застосувати відповіне симптоматичне лікування. Повідомлялося про перехресні реакції з усіма сполуками платини, іноді летальні (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).

Ризик алергічних реакцій, включаючи анафілаксію, вищий у пацієнтів, які раніше проходили лікування сполуками платини.

Були повідомлення про реакції гіперчутливості, які прогресували до синдрому Коуніса (гострий алергічний коронарний артеріоспазм, який може призвести до інфаркту міокарда, див. розділ «Побічні реакції»).

Оклюзійна хвороба печінки.

Повідомляли про випадки оклюзійної хвороби печінки (синдром синусоїдальної обструкції), деякі з яких завершилися летально. Пацієнтів необхідно контролювати щодо наявності ознак і симптомів порушення функції печінки або портальної гіпертензії, які не пов’язані з метастатичним ураженням печінки.

Як і інші сполуки платини, можуть виникати алергічні реакції, протягом введення препарату та можуть потребувати відміни препарату.

Повідомляли про розвиток симптомів, подібних до анафілактичних, які виникають у перші хвилини введення препарату. У цьому випадку слід ретельно спостерігати за пацієнтом та призначити адренергічні препарати, кортикостероїди та антигістамінні засоби.

При застосуванні усіх сполук платини повідомляли про перехресні реакції, іноді з летальним наслідком.

З обережністю застосовувати пацієнтам з вітряною віспою, герпесом, іншими інфекційними захворюваннями.

Синдром лізису пухлини (СЛП).

У постмаркетинговому періоді повідомляли про розвиток синдрому лізису пухлини (СЛП) у пацієнтів після застосування карбоплатину окремо або в комбінації з іншими хіміотерапевтичними агентами. Пацієнтів з високою проліферативною швидкістю пухлини, високим пухлинним навантаженням і високою чутливістю до цитотоксичних агентів слід ретельно контролювати і приймати відповідні запобіжні заходи.

Синдром зворотної задньої лейкоенцефалопатії (СЗЗЛ).

Випадки синдрому зворотної задньої лейкоенцефалопатії були зареєстровані у пацієнтів, які отримували карбоплатин при комбінованій хіміотерапії. СЗЗЛ виникає рідко та проходить після припинення лікування. Характеризується швидким розвитком неврологічної симптоматики, яка може включати епілептичні напади, гіпертонію, головний біль, сплутаність свідомості, сліпоту та інші зорові та неврологічні порушення (див. розділ «Побічні реакції»). Діагноз СЗЗЛ встановлюється на основі дослідження головного мозку, бажано МРТ (магнітно-резонансна томографія).

Гемолітико-уремічний синдром (ГУС).

ГУС є життєво-небезпечною побічною реакцією. Терапію карбоплатином слід припинити при перших ознаках мікроангіопатичної гемолітичної анемії, таких як швидке зниження рівня гемоглобіну, що супроводжується тромбоцитопенією, підвищення рівнів білірубіну та креатиніну у сироватці крові, азоту сечовини у крові або лактатдегідрогенази (ЛДГ). Ниркова недостатність може бути необоротною після припинення терапії і може вимагати проведення діалізу.

У пацієнтів з обмеженою функцією нирок ще до початку лікування карбоплатином нефротоксичний ефект може виникати частіше та мати більш тяжку форму. Окрім того, виникнення порушення функції нирок є більш вірогідним у тих пацієнтів, у котрих під дією цисплатину виникла нефротоксичність. До теперішнього часу не з’ясовано, чи можна за допомогою відповідної гідратації боротися з даним впливом на функцію нирок.

Хоча прояви периферичної неврологічної токсичності зазвичай помірні і обмежуються парестезією та зниженням остеосухожильних рефлексів, виникнення цих симптомів частіше більш виражене у пацієнтів віком від 65 років або у тих, котрі вже пройшли курс лікування цисплатином. Слід забезпечити пацієнтам постійний нагляд та неврологічні обстеження. Порушення зору, включаючи втрату зору, спостерігаються при перевищенні рекомендованих доз карбоплатину. Зір зазвичай відновлюється після закінчення лікування високими дозами препарату протягом декількох тижнів, як правило, у повному обсязі або з невеликими обмеженнями.

Під час терапії карбоплатином повідомляли про порушення слуху. Ототоксичність може мати більш виражений характер у дітей. У дітей спостерігалася втрата слуху, що проявлялася через якийсь час. Рекомендується встановити тривалий нагляд за функцією органів слуху в цій групі пацієнтів.

Застосування живих або атенуйованих живих вакцин у пацієнтів з порушенням функції імунної системи під час проведення хіміотерапії, у тому числі з використанням карбоплатину, може призводити до розвитку тяжких інфекцій, іноді з летальним наслідком. З цієї причини слід уникати вакцинації пацієнтів із застосуванням живої вакцини під час проведення лікування карбоплатином. Неживі або інактивовані вакцини можна застосовувати, однак реакція на такі вакцини може бути знижена.

Карбопа має мутагенні властивості, чинить тератогенну та ембріотоксичну дію. Жінкам репродуктивного віку під час лікування препаратом необхідно рекомендувати застосовувати надійні засоби контрацепції.

Застосування пацієнтам літнього віку. При комбінованій терапії карбоплатином та циклофосфамідом пацієнти літнього віку були більше схильні до тяжкої тромбоцитопенії, ніж молоді пацієнти. Оскільки функція нирок, як правило, ослаблена у пацієнтів літнього віку, слід брати до уваги цей факт при визначенні дози.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Жінки репродуктивного віку

Жінкам репродуктивного віку рекомендовано уникати вагітності та застосовувати надійні методи контрацепції під час лікування та щонайменше протягом 7 місяців після його закінчення.

Вагітність

Карбопа може спричиняти порушення розвитку плода, тому препарат не слід застосовувати у період вагітності. З результатів досліджень на тваринах відомо, що карбоплатин має ембріотоксичну та тератогенну дію на плід. Контрольованих досліджень з участю вагітних жінок не проводили. У разі застосування цього препарату у період вагітності або якщо вагітність наступає у період прийому препарату, пацієнтці слід провести оцінку потенційної небезпеки для плода. Жінкам репродуктивного віку слід рекомендувати уникати вагітності на період лікування карбоплатином.

Годування груддю

Невідомо, чи проникає карбоплатин у грудне молоко. Під час лікування Карбопою годування груддю слід припинити. Карбоплатин протипоказаний у період годування груддю.

Фертильність

У пацієнтів, які застосовують протипухлинну терапію, може виникати гонадна супресія, яка призводить до аменореї або азооспермії. Ці ефекти залежать від дози і тривалості терапії та можуть бути необоротними. Прогноз щодо тяжкості порушення тестикулярної функції або функції яєчників ускладнюється в разі комбінації кількох протипухлинних препаратів, що утруднює оцінку дії кожного окремого засобу. Статевозрілим чоловікам, які проходять лікування карбоплатином, рекомендовано уникати зачаття протягом періоду лікування та протягом 6 місяців після нього та проконсультуватися стосовно консервування сперми до початку терапії, оскільки терапія із застосуванням карбоплатину може спричинити необоротне безпліддя.

Спосіб застосування та дози

Карбоплатин слід застосовувати лише внутрішньовенно. Дорослим пацієнтам, які раніше не лікувалися, за умови нормальної функції нирок (тобто коли кліренс креатиніну > 60 мл/хв) Карбопу вводити у дозі 400 мг/м2 поверхні тіла шляхом разової короткої внутрішньовенної інфузії. Тривалість введення від 15 до 60 хвилин. Наступний курс терапії призначати не раніше ніж через 4 тижні, та/або поки вміст нейтрофілів не буде становити 2×109/л, а вміст тромбоцитів — 100×109/л.

Пацієнтам, які належать до групи ризику (яким раніше призначали препарати з активною мієлосупресивною дією та/або променеву терапію, а також хворим із загальним поганим станом здоров’я — загальний стан по Зуброду (шкала ECOG) 2–4 або індекс Карновського менше 80), Карбопу призначати у початковій дозі 300–320 мг/м2 поверхні тіла. Низькі дози препарату можна призначати у разі застосування у комбінації з іншими протипухлинними препаратами. У пацієнтів з кліренсом креатиніну < 60 мл/хв виникає підвищений ризик розвитку мієлосупресії.

При наявності у пацієнтів порушень функції нирок дози карбоплатину необхідно зменшувати відповідно до швидкості клубочкової фільтрації, а також проводити регулярний та частий контроль гематологічних показників та функції нирок у пацієнтів з обмеженою нирковою функцією.

Частота тяжких форм лейкопенії, нейтропенії або тромбоцитопенії при наступних дозуваннях є постійною та становить 25%:

Кліренс креатинину 

41–59 мл/хв 

16–40 мл/хв

Початкове дозування

250 мг/м2 поверхні тіла

200 мг/м2 поверхні тіла

Немає достатніх даних щодо застосування ін’єкцій карбоплатину для пацієнтів із кліренсом креатиніну 15 мл/хв або менше, які дозволили б надавати рекомендації стосовно лікування.

Комбіноване лікування. Оптимальне застосування карбоплатину з іншими мієлосупресивними препаратами вимагає коригування доз залежно від використаного режиму і схеми лікування.

Дози (у мг) також можна розраховувати за допомогою формули Кальверта, виходячи зі швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) хворого і бажаної площі під фармакокінетичною кривою (ППК).

Доза (мг) = Бажана ППК (мг/мл·хв) × [ШКФ (мл/хв) + 25]

Бажана ППК

Хіміотерапія

Статус пацієнтів

5–7 мг/мл·хв

Монотерапія карбоплатином

Раніше не лікувалися

4–6 мг/мл·хв

Монотерапія карбоплатином

Раніше лікувалися

4–6 мг/мл·хв

Карбоплатин + циклофосфамід

Раніше не лікувалися

Примітка. При використанні формули Кальверта доза карбоплатину розраховується у міліграмах, а не в мг/м2.

При лікуванні пацієнтів літнього віку (віком понад 65 років) дози коригувати на початковому етапі або при подальшому лікуванні відповідно до їхнього загального стану здоров’я. Наведені дози рекомендувати тільки для першого курсу, дози лікування при наступних курсах мають бути скориговані з урахуванням переносимості лікування та вираженої мієлосупресії. При проведенні початкових курсів лікування карбоплатином необхідно щотижня визначати вміст формених елементів крові для коригування дози у наступних курсах лікування.

Якщо ж кількість клітин менше вищезазначених, необхідно призупиняти терапію до відновлення нормальних значень показників.

Підготовка розчину для внутрішньовенного введення. Безпосередньо перед застосуванням кожен флакон препарату Карбопа розводити 5% розчином глюкози або 0,9% розчином хлориду натрію для інфузій до концентрації карбоплатину не вище 0,5 мг/мл.

Діти

Немає достатнього досвіду щодо застосування препарату для лікування дітей, тому Карбопу не призначати пацієнтам цієї вікової категорії.

Передозування

Немає даних щодо передозування препаратом. Передозування препаратом може призводити до розвитку вираженої мієлосупресії, недостатності функції печінки, нирок та порушення слуху. Повідомляли про дози до 1600 мг/м2, при яких самопочуття пацієнтів було дуже поганим, при цьому розвивалися діарея та алопеція. Застосування карбоплатину у дозах, які є вищими за рекомендовані, було пов’язане із втратою зору (див. розділ «Особливості застосування»).

Відомого антидоту до препарату Карбопа немає. При виникненні ускладнень показано проведення адекватної симптоматичної терапії (з огляду на можливі токсичні прояви).

Побічні реакції

Інфекції та інвазії: інфекційні ускладнення, іноді з летальним наслідком, пневмонія.

Новоутворення доброякісні, злоякісні та невизначені (у тому числі кісти та поліпи): вторинні злоякісні новоутворення на тлі терапії.

З боку системи кровотворення і лімфатичної системи: основним проявом токсичності Карбопи, що обмежує дозу, є пригнічення кровотворення, яке може посилюватися при комбінації з іншими мієлосупресивними сполуками. При монотерапії карбоплатином у максимально переносимих дозах тромбоцитопенія (мінімальна кількість тромбоцитів < 50 × 109/л) спостерігається приблизно у 25% пацієнтів. Кількість тромбоцитів у крові зазвичай знижується до мінімуму через 14–21 день і відновлюється протягом 35 днів після введення препарату. Нейтропенія (кількість гранулоцитів — нижче 1х109/л) — у 18% хворих, лейкопенія (кількість лейкоцитів — нижче 2х109/л) спостерігається у 14% хворих. Максимальне зниження показників зазвичай відзначається на 21-й день при монохіміотерапії. На 28-й день у 90% хворих кількість тромбоцитів відновлюється і становить 100х109/л і вище, у 74% хворих кількість нейтрофілів більша за 2х109/л, у 67% хворих кількість лейкоцитів вище 4х109/л. Пригнічення функції кісткового мозку може бути більш тяжким і тривалим у пацієнтів з порушеннями функції нирок, хворих, які раніше одержували хіміо- та/або променеву терапію, зокрема цисплатином, з поганим загальним станом здоров’я і віком понад 65 років. У разі монотерапії карбоплатином у рекомендованих дозах з рекомендованою періодичністю введення мієлосупресія зазвичай є оборотною і некумулятивною. Відновлення кількості лейкоцитів зазвичай відбувається дещо повільніше порівняно з тромбоцитами — протягом 42 днів після введення препарату (мінімальна кількість лейкоцитів спостерігається через 14–28 днів). Анемія з рівнями гемоглобіну < 8 г/дл розвивається у 15% пацієнтів з нормальними початковими показниками. Частота виникнення анемії збільшувалась при збільшенні експозиції карбоплатину. Повідомляли також про фебрильну нейтропенію, кровотечу, іноді з летальним наслідком, гемолітико-уремічний синдром. Ці явища, хоча і мають оборотний характер, спричиняють інфекційні або геморагічні ускладнення відповідно у 4% і 5% пацієнтів, яким вводять карбоплатин. Ці ускладнення призвели до летальних наслідків у менш ніж 1% пацієнтів. Повідомлялося про виникнення гемолітичної анемії з невідомою частотою.

У тяжких випадках може бути необхідною підтримуюча трансфузійна терапія. Щоб уникнути глибокої мієлосупресії, повторні курси лікування карбоплатином не слід проводити раніше ніж через 4 тижні.

З боку імунної системи. Реакції підвищеної чутливості до карбоплатину, гарячка без відомої причини. Можуть виникати реакції анафілактичного типу, іноді з летальним наслідком, які можуть статися у хвилини після ін’єкції препарату з наступними проявами: набряк обличчя, задишка, тахікардія, низький артеріальний тиск, кропив’янка, анафілактичний шок, бронхоспазм.

З боку метаболізму. Гіпомагніємія, зміна концентрації натрію (гіпонатріємія), гіпокальціємія, гіпокаліємія, підвищення активності лужної фосфатази, рівня АСТ, сечовини, креатиніну, загального білірубіну, зниження кліренсу креатиніну, зневоднення, анорексія, синдром лізису пухлини.

У деяких хворих можуть спостерігатися аномально низькі показники електролітів у сироватці крові. Ці порушення рідко проявляються клінічними симптомами і зазвичай не потребують додаткового введення електролітів при терапії Карбопою.

З боку нервової системи. Периферичні нейропатії спостерігаються у невеликої кількості пацієнтів, які лікувалися Карбопою. Парестезія, наявна до початку терапії карбоплатином (зокрема спричинена попередньою терапією цисплатином), може посилюватися у процесі лікування карбоплатином. Можливі судоми, парестезії, зниження остеосухожильних рефлексів, сенсорні порушення, дисгевзія, гострі порушення мозкового кровообігу, іноді з летальним наслідком, синдром зворотної задньої лейкоенцефалопатії (СЗЗЛ). Найчастіше спостерігалися слабкі парестезії. Ризик розвитку периферичної нейропатії збільшується у хворих віком понад 65 років, та у пацієнтів, які раніше лікувалися цисплатином. Хоча загальна частота периферичних неврологічних побічних явищ, пов’язаних із Карбопою, є низькою, тривала терапія препаратом може призвести до кумулятивної нейротоксичності. Частота виникнення неврологічних побічних ефектів була вища у пацієнтів, котрі отримували карбоплатин у рамках комбінованої терапії. Це може бути пов’язано з кумулятивним впливом. Клінічні прояви ототоксичності та інші сенсорні розлади, такі як порушення зору і зміна смаку, виникають рідко. Існують випадки розвитку симптомів з боку центральної нервової системи у невеликої кількості хворих. Вважається, що ці симптоми часто пов’язані із застосуванням протиблювальних засобів.

З боку органів зору. Порушення зору може спостерігатися при застосуванні Карбопи у підвищених дозах. Як правило, зір відновлюється повністю або значною мірою протягом декількох тижнів після припинення застосування. У рідкісних випадках можлива втрата зору.

З боку органів слуху та органів рівноваги. Субклінічне зниження гостроти слуху, виходячи з результатів аудіологічних обстежень, у діапазоні високих частот (4000–8000 Гц) відзначається у 15% пацієнтів. Однак клінічні симптоми, переважно шум у вухах, гіпоакузія, спостерігаються лише в 1% хворих. У пацієнтів зі зниженою гостротою слуху внаслідок одночасного застосування цисплатину та карбоплатину слух може ще погіршитися.

З боку серця. Серцево-судинні розлади; серцева недостатність, іноді летальна, у поєднанні з емболією та гострим порушенням мозкового кровообігу; синдром Коуніса (гострий алергічний коронарний синдром).

З боку судинної системи. Геморагічні ускладнення, артеріальна гіпертензія та гіпотензія, судинна емболія, іноді з летальним наслідком, кровотечі, крововиливи, венооклюзивна хвороба (фатальна).

З боку дихальної системи. Розлади дихання, інтерстиціальні захворювання легень, задишка, кашель, бронхоспазм, пневмосклероз, фіброз легенів зі стискаючим болем у грудях та задишкою; це варто враховувати, якщо можна виключити легеневу гіперчутливість.

З боку шлунково-кишкового тракту. Блювання виникає приблизно у 65% хворих, при цьому в однієї третини цих хворих воно різко виражене. Нудота без блювання спостерігається додатково в 10–15% хворих. Нудота і блювання виникали в основному через 6–12 годин після введення карбоплатину, та зазвичай припиняються через 24 години від початку лікування, симптоми можна контролювати протиблювальними засобами. Блювання частіше спостерігається при введенні препарату в комбінації з іншими еметогенними лікарськими засобами. Інші шлунково-кишкові явища, що часто спостерігаються: біль у животі, діарея і запори, анорексія, шлунково-кишкові кровотечі. Можливі стоматит, коліки, запалення слизової оболонки порожнини рота, панкреатит. У пацієнтів, котрі раніше отримували лікування, особливо із застосуванням цисплатину, блювання виникає частіше.

З боку гепатобіліарної системи. Тяжкі порушення функції печінки; повідомляли про випадки гострого фульмінантного некрозу клітин печінки (при застосуванні високих доз карбоплатину). Більшість відхилень від норми спонтанно нормалізуються упродовж курсу лікування. В обмеженій групі пацієнтів, які отримували високі дози карбоплатину для ін’єкцій та яким робили автогенну трансплантацію кісткового мозку, відзначали порушення з боку функціональних показників печінки.

Відхилення функціональних тестів печінки від норми (у т.ч. АЛТ, АСТ, загального білірубіну і лужної фосфатази) можуть спостерігатися у хворих з нормальними початковими показниками. Ці порушення, як правило, не виражені й оборотні приблизно у половині випадків, хоча наявність метастатичної пухлини у печінці може ускладнювати правильну оцінку.

З боку шкіри та її придатків. Захворювання шкіри, алопеція, еритема, висипання, свербіж, кропив’янка.

З боку скелетно-м’язової системи і сполучної тканини. Захворювання опорно-рухового апарату.

З боку нирок та сечостатевої системи. Розвиток порушень функціональної активності нирок є дуже поширеним явищем при терапії Карбопою. При терапії Карбопою можливе виникнення урогенітальних порушень, підвищення рівнів сечовини, креатиніну в сироватці крові, а також зниження кліренсу креатиніну нижче 60 мл/хв, що свідчить про порушення функції нирок. Частота і тяжкість нефротоксичних уражень може бути більшою серед пацієнтів з наявними порушеннями функції нирок. Точно не з’ясовано, чи може відповідна гідратація запобігти таким ефектам. При значних відхиленнях результатів ниркових тестів необхідно знижувати дози або припиняти терапію Карбопою. Гіперурикемія спостерігається приблизно у 25% пацієнтів. Для зменшення концентрації сечової кислоти у сироватці крові можна застосовувати алопуринол. Нефротоксичні ефекти, які зазвичай не вимагають запобіжних заходів на зразок гідратації великим об’ємом рідини або форсованого діурезу.

Були зафіксовані випадки гематурії, гемолітико-уремічного синдрому, поява набряків, болісне, утруднене сечовипускання.

З боку репродуктивної системи. Можливі азооспермія та аменорея.

Загальні порушення: відчуття загального нездужання, астенія, озноб без ознак інфекції, головний біль.

Реакції у місці введення: печіння, біль, набряк, почервоніння шкіри у місці ін’єкції, екстравазація, некроз внаслідок екстравазації.

Лабораторні показники: зниження ниркового кліренсу креатиніну, підвищення рівня азоту сечовини та сечової кислоти у крові, порушення показників з боку печінки (підвищення рівнів загального білірубіну, лужної фосфатази, аспартатамінотрансферази), електролітні розлади (зниження рівнів калію, кальцію, магнію, натрію), підвищення креатиніну крові. Більшість із таких порушень минає спонтанно у період проведення курсу терапії.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: http://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 5 мл, або по 15 мл, або по 45 мл, або по 60 мл препарату у скляному флаконі. По 1 флакону в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Аккорд Хелскеа Лімітед / Accord Healthcare Limited.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Перший поверх, Сейдж Хаус, 319 Піннер Роуд, Херроу, НА1 4HF, Велика Британія / Ground Floor, Sage House, 319 Pinner Road, Harrow, HA1 4HF, United Kingdom.

Заявник

Аккорд Хелскеа Полска Сп. з.о.о. / Accord Healthcare Polska Sp. z o.o.

Звернення з питань неналежної якості лікарського засобу; питань, що стосуються безпеки застосування та неналежного застосування лікарського засобу чи рекламації приймаються цілодобово (24/7) за телефоном: +380993100335 чи електронною поштою за адресою: [email protected].

Місцезнаходження заявника

вулиця Тасмова, будинок 7, Варшава, 02–677, Польща / 7 Tasmowa St., Warsaw, 02–677, Poland.