НУРОФЄН® ЕКСПРЕС УЛЬТРАКАП / НУРОФЄН® ЕКСПРЕС ФОРТЕ (NUROFEN® EXPRESS ULTRACAP / NUROFEN® EXPRESS FORTE)

Склад і форма випуску

НУРОФЄН® ЕКСПРЕС УЛЬТРАКАП
капсули м'які 200 мг, № 10Ціни в аптеках
Ібупрофен
200 мг
Допоміжні речовини: макрогол 600, калію гідроксид, желатин, сорбіт (Е420), понсо 4R (E124), Опакод WB білий NS-78-18011, вода очищена..
№ UA/13599/01/01 від 22.02.2019
A
НУРОФЄН® ЕКСПРЕС ФОРТЕ
капсули м'які 400 мг, № 10, 20Ціни в аптеках
№ UA/14179/01/01 від 21.11.2019
A

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Ібупрофен — це НПЗП, похідний пропіонової кислоти, який продемонстрував ефективність при пригнічуванні синтезу простагландинів — медіаторів болю та запалення. Iбупрофен чинить анальгезивну, жарознижувальну та протизапальну дію. Крім того, ібупрофен зворотно пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати ефект низької дози ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні цих препаратів. Деякі дослідження фармакодинаміки показують, що при застосуванні разових доз ібупрофену по 400 мг у межах 8 год до або 30 хв після застосування ацетилсаліцилової кислоти негайного вивільнення (81 мг) виявлено зниження впливу ацетилсаліцилової кислоти на утворення тромбоксану або агрегацію тромбоцитів. Хоча існує невпевненість щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключити ймовірності, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може знизити кардіопротекторний ефект ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах. При несистематичному застосуванні ібупрофену такий клінічно значущий ефект вважається малоймовірним.

Усередині капсули Нурофєн® Експрес Форте міститься ібупрофен, розчинений у гідрофільному розчиннику. Після перорального введення желатинова капсула розпадається під дією шлункового соку, внаслідок чого вивільняється вже розчинений ібупрофен.

Фармакокінетика. При пероральному застосуванні ібупрофен швидко всмоктується частково вже у шлунку і далі повністю в тонкій кишці.

Після метаболізації в печінці (гідроксилювання, карбоксилювання, кон’югація) фармакологічно неактивні метаболіти повністю виводяться переважно із сечею (90%), а також і з жовчю. Т½ у здорових добровольців, як і у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, становить 1,8–3,5 год. Зв’язування з білками плазми крові — близько 99%. При пероральному застосуванні лікарської форми звичайного вивільнення Cmax у плазмі крові досягається через 1–2 год. У ході фармакокінетичного дослідження час до пікових рівнів у плазмі крові (Tmax) натще для лікарської форми в таблетках становив 90 хв, тоді як для препарату Нурофєн® Експрес Форте, м’які капсули — 40 хв. Ібупрофен виявляється в плазмі крові протягом більше ніж 8 год після прийому препарату Нурофєн® Експрес Форте, м’які капсули.

Показання НУРОФЄН ЕКСПРЕС УЛЬТРАКАП / НУРОФЄН ЕКСПРЕС ФОРТЕ

Нурофєн® Експрес Ультракап. Симптоматичне лікування головного, зубного та періодичного менструального болю. Лихоманка та біль у м’язах при застуді.

Нурофєн® Експрес Форте. Симптоматичне лікування легкого та помірного болю різного походження (головний, зубний біль, болісні менструації), у тому числі при застуді та лихоманці.

Застосування НУРОФЄН ЕКСПРЕС УЛЬТРАКАП / НУРОФЄН ЕКСПРЕС ФОРТЕ

Нурофєн® Експрес Ультракап. Препарат рекомендований дорослим та дітям з масою тіла ≥40 кг: рекомендована початкова доза становить 1–2 капсули, потім, за необхідності — по 1–2 капсули (200–400 мг ібупрофену) кожні 4–6 год. Не застосовувати більше 6 капсул (1200 мг) протягом 24 год.

Діти з масою тіла ≤39 кг. Застосування препарату можливе у дітей з масою тіла ≥20 кг. Максимальна добова доза ібупрофену становить 20–30 мг/кг маси тіла, розділена на 3–4 прийоми з інтервалом прийому 6–8 год. Не перевищувати максимально допустиму добову дозу.

Діти з масою тіла 20–29 кг: рекомендована початкова доза — 1 капсула (еквівалентно 200 мг ібупрофену). Максимальна добова доза становить 3 капсули (еквівалентно 600 мг ібупрофену).

Діти з масою тіла 30–39 кг: рекомендована початкова доза — 1 капсула (еквівалентно 200 мг ібупрофену). Максимальна добова доза становить 4 капсули (еквівалентно 800 мг ібупрофену).

Капсули зазвичай приймають під час прийому їжі, не розжовуючи, запиваючи водою.

Особи літнього віку не потребують спеціального підбору дози.

Якщо симптоми захворювання зберігаються більше 3 днів, а при застосуванні для зменшення вираженості болю — більше 4 днів, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та корекції схеми лікування. Небажані ефекти можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів.

Діти. Протипоказано застосування препарату у дітей з масою тіла <20 кг.

Нурофєн® Експрес Форте. Застосовують внутрішньо у дорослих та дітей віком від 12 років з масою тіла >40 кг. Тільки для короткотривалого застосування. Небажані ефекти можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів.

Капсули слід приймати переважно під час або після прийому їжі, не розжовувати та запивати водою.

Разова доза для дітей віком від 12 років з масою тіла >40 кг і дорослих становить 1 капсулу (400 мг ібупрофену). За необхідності можна застосовувати по 1 капсулі кожні 6 год. Максимальна добова доза становить 1200 мг (3 капсули на добу). Застосовувати мінімальну ефективну дозу, необхідну для усунення симптомів, протягом найкоротшого періоду.

Якщо в підлітків симптоми захворювання погіршуються або зберігаються більше 3 днів, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та коригування схеми лікування.

Якщо в дорослих симптоми підвищення температури тіла зберігаються більше 3 днів та лікування за наявного болю триває 4 дні або симптоми захворювання погіршуються, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та коригування схеми терапії.

Тривалість лікування визначає лікар індивідуально, залежно від перебігу захворювання та стану хворого.

Пацієнти літнього віку не потребують спеціального підбору дози, крім випадків вираженої ниркової чи печінкової недостатності. Оскільки можливий розвиток небажаних ефектів, пацієнти похилого віку потребують особливо ретельного контролю.

Пацієнти з легким та помірним порушенням функції нирок не потребують зниження дози (пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю, див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Зниження дози не потрібне у пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки (пацієнти з тяжкою печінковою недостатністю, див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Діти. Не застосовують препарат у дітей віком до 12 років та з масою тіла <40 кг.

Протипоказання

  • підвищена чутливість до ібупрофену або будь-якого з компонентів препарату.
  • Реакції гіперчутливості (наприклад БА, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка), які відзначалися раніше після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП.
  • Виразкова хвороба шлунка/кровотеча в активній формі або рецидиви в анамнезі (два і більше виражених епізоди виразкової хвороби чи кровотечі).
  • Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов’язана із застосуванням НПЗП, в анамнезі.
  • Тяжке порушення функції печінки, тяжке порушення функції нирок, тяжка серцева недостатність (клас IV за класифікацією NYHA).
  • ІІІ триместр вагітності.
  • Цереброваскулярні чи інші кровотечі в активній фазі.
  • Геморагічний діатез або порушення згортання крові.
  • Порушення кровотворення нез’ясованої етіології.
  • Тяжке зневоднення (спричинене блюванням, діареєю або недостатнім вживанням рідини).

Слід уникати застосування Нурофєн® Експрес Ультракап одночасно з іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

Дітям з масою тіла <20 кг

Побічна дія

Нурофєн® Експрес Ультракап. Нижче наведено перелік побічних реакцій, що відзначалися в осіб, які застосовували ібупрофен при короткостроковому лікуванні за наявності болю легкого та середнього ступеня вираженості та лихоманки, а також ті, що спостерігалися у разі довготривалої терапії високими дозами у пацієнтів із ревматизмом.

Дані клінічних досліджень свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі (по 2400 мг/добу), може бути пов’язаним із дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда чи інсульту).

Частота побічних ефектів розраховується, як зазначено нижче: дуже часто: ≥1/10; часто: ≥1/100, <1/10; нечасто: ≥1/1 000, <1/100; рідко: ≥1/10 000, <1/1 000; дуже рідко: <1/10 000, включаючи окремі повідомлення.

Загальні розлади: нечасто — підвищена чутливість у вигляді кропив’янки та свербежу, підвищення потовиділення; дуже рідко — тяжкі реакції підвищеної чутливості з наступними проявами: набряк обличчя, язика та гортані, задишка, тахікардія, зниження АТ, анафілактоїдні реакції (анафілаксія, набряк Квінке аж до шоку). Загострення БА та бронхоспазм або диспное, алергічний риніт, еозинофілія.

З боку органів чуття: рідко — порушення слуху (зниження слуху, дзвін або шум у вухах); нечасто — порушення зору (токсичне ураження зорового нерва, нечіткий зір або двоїння в очах, скотома, сухість та подразнення очей, набряк кон’юнктиви та повік алергічного генезу).

З боку ШКТ: нечасто — біль у животі, мелена, блювання з кров’ю, диспепсія та нудота; рідко — діарея, метеоризм, запор та блювання; дуже рідко — печія, виразковий стоматит, гастрит, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча (що може спричинити анемію), що можуть у деяких випадках призвести до летального кінця, особливо в осіб літнього віку. Загострення виразкового коліту та хвороба Крона, езофагіт, формування кишкових діафрагмоподібних стриктур. Подразнення або сухість слизової оболонки ротової порожнини, виразки слизової оболонки ясен, афтозний стоматит, панкреатит.

Неврологічні розлади: нечасто — головний біль, запаморочення, безсоння, тривожність, депресія, нервозність і дратівливість або втома, психомоторне збудження, сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко — асептичний менінгіт (частіше в осіб з аутоімунними захворюваннями).

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко — серцева недостатність, тахікардія, підвищення АТ, васкуліт, інфаркт міокарда.

З боку сечовидільної системи: дуже рідко — зменшення екскреції сечовини та набряки. ГНН, алергічний нефрит, гломерулонефрит, олігурія, поліурія, цистит, гематурія. Папілонекроз, особливо при тривалому застосуванні. Підвищення рівня сечовини в сироватці крові.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко — порушення функції печінки, особливо при тривалому застосуванні. Гепатит, панкреатит, дуоденіт, езофагіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко — розлади системи кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками є висока температура тіла, біль у горлі, виразки в ротовій порожнині, симптоми грипу, тяжка форма виснаження, носова кровотеча та синці.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: дуже рідко — тяжкі форми шкірних реакцій, такі як поліморфна еритема, синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), алопеція.

З боку імунної системи: нечасто — у пацієнтів з аутоімунними порушеннями (системний червоний вовчак, системні захворювання сполучної тканини) під час лікування ібупрофеном відзначали поодинокі випадки появи симптомів асептичного менінгіту (ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, блювання, висока температура тіла чи дезорієнтація), набряк обличчя, язика та гортані, задишка, тахікардія. Алергічні реакції у вигляді висипу на шкірі, свербежу, нападу БА, зниження АТ.

Інфекції та паразитарні захворювання: дуже рідко — загострення запалення, пов’язаного з інфекцією.

Лабораторні дослідження: рідко — зниження рівня гемоглобіну.

Нурофєн® Експрес Форте. Перелік побічних реакцій, що спостерігалися після лікування ібупрофеном, включає всі побічні ефекти, про які стало відомо під час короткотривалого застосування, а також ті, що виникали в разі довготривалої терапії високими дозами у пацієнтів з ревматизмом. Зазначена частота, що виходить за межі дуже рідкісних повідомлень, стосується короткотривалого застосування доз (максимум 1200 мг ібупрофену на добу) для пероральних лікарських форм та максимум 1800 мг/добу — для супозиторіїв.

Розвиток побічних реакцій на лікарський засіб переважно залежить від дози та індивідуальних особливостей організму.

Побічні реакції, що виникають найчастіше, пов’язані зі ШКТ. Можуть виникати пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді з летальним кінцем, особливо в осіб літнього віку. Під час застосування препарату зареєстровано нудоту, блювання, діарею, метеоризм, запор, диспепсію, біль у животі, мелену, блювання з кров’ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хворобу Крона. Рідше відзначали появу гастриту. Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі в основному залежить від дози і тривалості лікування. Зафіксовано повідомлення про набряк, АГ та серцеву недостатність, пов’язані з лікуванням НПЗП.

Клінічні дослідження свідчать, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі (2400 мг/добу), дещо підвищує ризик артеріальних тромботичних явищ (інфаркту міокарда чи інсульту).

Зареєстровані реакції гіперчутливості, що можуть проявлятись як:

— неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія;

— реактивність дихальних шляхів, такі як БА, загострення БА, бронхоспазм, задишка;

— різні шкірні реакції, наприклад свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, рідше — ексфоліативні та бульозні дерматози (включаючи епідермальний некроліз та мультиформну еритему).

Пацієнт повинен відразу припинити прийом лікарського засобу в разі будь-яких із вищенаведених проявів, і повідомити про це лікаря.

Побічні реакції, що виникали при застосуванні ібупрофену, наводяться за системами органів та частотою їх прояву. Частота побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1 000 до <1/100), рідко (від ≥1/10 000 до <1/1 000), дуже рідко (<1/10 000) та частота невідома (не можна оцінити з огляду на наявні дані). У межах кожної групи частоти побічні реакції наводяться в порядку зниження ступеня тяжкості.

Інфекції та паразитарні захворювання: дуже рідко — загострення запалення, пов’язаного з інфекцією.

У разі виникнення або погіршення ознак інфекції під час застосування препарату пацієнту рекомендується негайно звернутися до лікаря. Необхідно визначити, чи є показання до антиінфекційної/антибактеріальної терапії.

При застосуванні ібупрофену відзначали симптоми асептичного менінгіту з ригідністю потиличних м’язів, головним болем, нудотою, блюванням, лихоманкою або затьмаренням свідомості у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини.

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко — порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, нез’ясована кровотеча та синці.

У цьому разі пацієнту необхідно припинити застосування цього лікарського засобу, а також звернутися до лікаря.

Під час тривалої терапії слід регулярно перевіряти показники крові.

З боку імунної системи: нечасто — реакції гіперчутливості, що включають кропив’янку та свербіж; дуже рідко — тяжкі реакції гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок; загострення БА, бронхоспазм.

З боку психіки: дуже рідко — психотичні реакції, депресія.

З боку нервової системи: нечасто — головний біль, запаморочення, безсоння, тривожність, дратівливість або втома.

З боку органа зору: нечасто — порушення зору.

З боку органа слуху та рівноваги: рідко — дзвін у вухах, зниження слуху.

З боку серцевої системи: дуже рідко — відчуття серцебиття, серцева недостатність та інфаркт міокарда.

З боку судинної системи: дуже рідко — АГ, васкуліт; частота невідома — набряк.

З боку травного тракту: часто — диспепсія, печія, біль у животі, нудота, блювання, метеоризм, діарея, запор і незначна втрата крові зі ШКТ, що може спричинити анемію у виняткових випадках; нечасто — виразкова хвороба, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона, гастрит; дуже рідко — езофагіт, панкреатит, формування кишкових діафрагмоподібних стриктур.

Пацієнту необхідно терміново припинити застосування лікарського засобу і звернутися до лікаря у разі виникнення болю у верхній ділянці живота, мелени чи блювання з кров’ю.

З боку печінки: дуже рідко — порушення функції печінки, пошкодження печінки, особливо у разі тривалої терапії, печінкова недостатність, гострий гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — різні висипи на шкірі; дуже рідко — тяжкі форми шкірних реакцій, такі як бульозні реакції, включно із синдромом Стівенса — Джонсона і токсичним епідермальним некролізом (синдром Лайєлла), алопеція. У деяких випадках вітряна віспа може бути джерелом серйозних інфекцій шкіри та м’яких тканин. Частота невідома — висипи, що супроводжуються еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром).

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко — гостре порушення функції нирок, папілонекроз, особливо при тривалому застосуванні, пов’язаний із підвищенням рівня сечовини в сироватці крові; дуже рідко — набряк, особливо у пацієнтів з АГ або нирковою недостатністю, нефротичним синдромом, інтерстиційним нефритом, що може супроводжуватися ГНН. Тому слід регулярно перевіряти функцію нирок.

Лабораторні дослідження: рідко — зниження рівня гемоглобіну.

Особливості застосування

вираженість побічних ефектів застосування ібупрофену та всієї групи НПЗП у цілому можна зменшити шляхом застосування мінімальної ефективної дози, необхідної для усунення симптомів, протягом найкоротшого періоду.

У пацієнтів літнього віку відзначається підвищена частота побічних реакцій на НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, які можуть мати летальний кінець.

Необхідно дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів із:

— системним червоним вовчаком та змішаним захворюванням сполучної тканини — підвищений ризик асептичного менінгіту (див. ПОБІЧНА ДІЯ);

— вродженим порушенням метаболізму порфірину (наприклад гостра інтермітуюча порфірія);

— захворюваннями ШКТ та хронічними запальними захворюваннями кишечнику (виразковий коліт, хвороба Крона) (див. ПОБІЧНА ДІЯ);

— АГ та/чи серцевою недостатністю (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ);

— порушенням функції нирок, оскільки функція нирок може погіршитися (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ);

— порушенням функції печінки (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ);

— після великих оперативних втручань;

— алергічними реакціями на інші речовини, оскільки вони також піддаються підвищеному ризику реакцій гіперчутливості при застосуванні препарату;

— у пацієнтів із наявними сінною лихоманкою, поліпами носа, хронічними обструктивними респіраторними захворюваннями або алергічними захворюваннями в анамнезі, оскільки в них підвищений ризик алергічних реакцій. У них можуть відмічати напади БА (так звану анальгетичну БА), набряк Квінке або кропив’янку.

Вплив на органи дихання. У пацієнтів з БА або алергічними захворюваннями чи цими захворюваннями в анамнезі може виникнути бронхоспазм.

Інші НПЗП. Одночасне застосування ібупрофену з іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, підвищує ризик розвитку побічних реакцій, тому його слід уникати.

Системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини. З обережністю слід застосовувати ібупрофен у разі проявів системного червоного вовчака та змішаних захворювань сполучної тканини у зв’язку з підвищеним ризиком виникнення асептичного менінгіту.

Метаболізм порфірину. Слід дотримуватися обережності пацієнтам із вродженим розладом метаболізму порфірину (наприклад гостра переміжна порфірія).

Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему. Пацієнтам з АГ та/чи серцевою недостатністю в анамнезі слід з обережністю починати лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗП, повідомлялося про випадки затримки рідини, АГ та набряків.

Результати клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг/добу), може бути пов’язане з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (інфаркту міокарда чи інсульту). Загалом епідеміологічні дослідження не припускають, що ібупрофен у низькій дозі (наприклад ≤1200 мг/добу) може призвести до підвищення ризику артеріальних тромботичних ускладнень.

Пацієнтів із неконтрольованою АГ, застійною серцевою недостатністю (клас II–III за класифікацію NYHA), діагностованою ІХС, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід лікувати ібупрофеном тільки після ретельної оцінки клінічної картини. Необхідно уникати високих доз (2400 мг/добу).

Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком довготривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, тютюнопаління), особливо якщо необхідні високі дози ібупрофену (2400 мг/добу).

Вплив на нирки. Слід з обережністю застосовувати ібупрофен у пацієнтів із порушенням функції нирок, оскільки функція нирок може погіршитися.

Вплив на печінку. Можливе порушення функції печінки.

Хірургічні втручання. Слід дотримуватися обережності безпосередньо після обширних хірургічних втручань.

Вплив на фертильність у жінок. Наявні обмежені дані, що лікарські засоби, які пригнічують синтез ЦОГ/простагландину, при довготривалому застосуванні (стосується дози 2400 мг протягом доби, а також тривалості лікування понад 10 днів) можуть погіршити фертильність у жінок, впливаючи на овуляцію. Цей процес є зворотним після припинення лікування.

Вплив на ШКТ. НПЗП слід з обережністю застосовувати у пацієнтів зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися. Наявні повідомлення про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, можливо, з летальним кінцем, що виникали на будь-якому етапі лікування НПЗП, незалежно від наявності попереджувальних симптомів або тяжких розладів з боку ШКТ в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки зростає при підвищенні доз НПЗП, у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, та в осіб літнього віку. Ці пацієнти повинні починати лікування з мінімальних доз. Для таких хворих, а також для осіб, яким необхідне одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що можуть підвищити ризик з боку ШКТ, слід розглянути необхідність комбінованої терапії протекторними препаратами (наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).

Пацієнтам із наявними шлунково-кишковими розладами в анамнезі, передусім особам літнього віку, слід повідомляти про будь-які незвичайні симптоми з боку ШКТ (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), зокрема на початку лікування.

Слід дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів, які отримують одночасно препарати, що можуть підвищити ризик утворення виразок або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні засоби (наприклад ацетилсаліцилова кислота).

У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування слід негайно припинити.

Вплив на шкіру. Дуже рідко на тлі прийому НПЗП можуть виникати тяжкі форми шкірних реакцій, що можуть мати летальний кінець, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик появи таких реакцій відзначають на ранніх етапах терапії; у більшості випадків початок таких реакцій відбувається протягом першого місяця лікування. Ібупрофен слід відмінити при перших ознаках шкірного висипу, патологічних змінах слизової оболонки або будь-яких інших ознаках гіперчутливості.

У виключних випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м’яких тканин. Не можна виключати впливу НПЗП на погіршення перебігу цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену в разі вітряної віспи.

Алергія. Слід дотримуватися обережності у пацієнтів з алергічними реакціями на інші речовини, оскільки у цих хворих також існує підвищений ризик розвитку реакцій підвищеної чутливості при застосуванні ібупрофену.

У пацієнтів із сінною лихоманкою, носовими поліпами, хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів, алергічними захворюваннями в анамнезі існує підвищений ризик виникнення алергічних реакцій, які можуть виявлятися як напади БА (так звана анальгетична астма), набряк Квінке або кропив’янка.

Цей лікарський засіб містить сорбіт. Пацієнти з рідкісною спадковою формою непереносимості фруктози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, а також недостатністю ферментів сахарази або ізомальтази, не повинні приймати цей лікарський засіб. Цей лікарський засіб містить Понсо 4R (E124). Це може призвести до розвитку алергічних реакцій.

Інше. Дуже рідко відзначають тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад анафілактичний шок). При перших ознаках реакції гіперчутливості після застосування препарату терапію необхідно припинити. У таких випадках слід проводити як симптоматичну, так і спеціалізовану терапію.

Ібупрофен може тимчасово пригнічувати функцію тромбоцитів (впливати на агрегацію тромбоцитів). Тому рекомендується ретельно стежити за станом здоров’я пацієнтів із порушеннями згортання крові.

При довготривалому застосуванні препарату необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки та нирок, а також картину крові.

Довготривале застосування будь-яких анальгезивних засобів для усунення головного болю може погіршити цей стан. При підозрі або підтвердженні цієї ситуації слід звернутися до лікаря та відмінити лікування. Слід провести діагностування головного болю, зумовленого надмірним застосуванням лікарського засобу, у пацієнтів із частим або щоденним головним болем, незважаючи на (або через) регулярне застосування лікарських засобів для усунення головного болю.

Звичне застосування анальгезивних лікарських засобів, особливо комбінації кількох знеболювальних, може призвести до стійкого порушення функції нирок з ризиком ниркової недостатності (анальгетична нефропатія). Цей ризик може бути підвищений внаслідок втрати солей та зневоднення.

При застосуванні НПЗП на тлі одночасного вживання алкоголю може підвищитися ризик виникнення небажаних ефектів, пов’язаних із діючою речовиною, особливо з боку ШКТ або ЦНС. Існує ризик порушення функції нирок у підлітків зі зневодненням.

Застосування у період вагітності чи годування грудьми. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/чи розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад підвищувався з 1% до близько 1,5%. Вважається, що ризик зростає з підвищенням дози і тривалості терапії.

НПЗП не слід приймати в I та II триместри вагітності, якщо тільки, на думку лікаря, потенційна користь для пацієнтки не перевищує потенційного ризику для плода. Якщо ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або у I та II триместри вагітності, слід застосовувати найнижчу можливу дозу протягом найкоротшого періоду.

У III триместр вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть становити такі ризики:

— для плода: кардіопульмонарна токсичність (що характеризується передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном;

— для матері та новонародженого наприкінці вагітності: можливе збільшення часу кровотечі, антитромбоцитарний ефект, який може розвинутися навіть при прийомі в дуже низьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів. Тому ібупрофен протипоказаний у III триместр вагітності.

В обмежених дослідженнях ібупрофен виявлено в грудному молоці в дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, щоб він міг негативно вплинути на немовля, яке годують грудьми. НПЗП не рекомендується застосовувати в період годування грудьми.

Фертильність. Застосування ібупрофену може вплинути на жіночу фертильність. Цей ефект є зворотним при відміні лікування. Тому застосування ібупрофену не рекомендується жінкам, яким складно завагітніти.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Пацієнти, які відчувають запаморочення, сонливість або порушення зору під час прийому ібупрофену, повинні уникати керування транспортними засобами або роботи з механізмами. Одноразове введення або короткий термін застосування ібупрофену зазвичай не потребує будь-яких спеціальних запобіжних заходів. Це переважно стосується одночасного застосування препарату з алкоголем.

За умови застосування згідно з рекомендованими дозами і тривалістю лікування препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

ібупрофен, як і інші НПЗП, не слід застосовувати в комбінації з:

— ацетилсаліциловою кислотою, оскільки це може підвищити ризик виникнення побічних реакцій, крім випадків, коли ацетилсаліцилову кислоту (доза не вище 75 мг/добу) призначав лікар.

Експериментальні дані свідчать, що при одночасному застосуванні ібупрофен може пригнічувати вплив ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах на агрегацію тромбоцитів. Однак обмеженість щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію не дає змоги зробити остаточні висновки, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може знизити кардіопротекторний ефект ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах. При несистематичному застосуванні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірними;

— іншими НПЗП, у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2: одночасне застосування декількох НПЗП може підвищити ризик шлунково-кишкових виразок і кровотеч внаслідок синергічного ефекту. Таким чином, одночасного застосування ібупрофену з іншими НПЗП слід уникати.

З обережністю слід застосовувати ібупрофен у комбінації з такими лікарськими засобами:

антикоагулянти: НПЗП можуть посилити ефект таких антикоагулянтів, як варфарин;

антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗП можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів із порушенням функції нирок (наприклад у зневоднених пацієнтів або в осіб літнього віку з ослабленою функцією нирок) одночасне застосування інігібітора АПФ або антагоніста ангіотензину ІІ та препаратів, що інгібують ЦОГ, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу ГНН, що зазвичай має зворотний характер. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. За необхідності довготривалого лікування слід провести адекватну гідратацію пацієнта та розглянути питання про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також із певною періодичністю в подальшому. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичного впливу НПЗП.

Одночасне застосування ібупрофену і калійзберігаючих діуретиків може призвести до гіперкаліємії (рекомендується контроль рівня калію в сироватці крові);

кортикостероїди: підвищений ризик появи виразок та кровотеч у ШКТ;

антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: може підвищуватися ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі;

серцеві глікозиди: НПЗП можуть посилювати порушення серцевої функції, знижувати функцію клубочкової фільтрації нирок та підвищувати рівень глікозидів у плазмі крові;

літій: наявні докази потенційного підвищення рівнів літію в плазмі крові;

фенітоїн: одночасне застосування з препаратами фенітоїну може підвищити його рівень у сироватці крові;

метотрексат: застосування ібупрофену протягом 24 год до або після введення метотрексату може призвести до підвищення концентрацій метотрексату та його токсичності;

циклоспорин: підвищений ризик нефротоксичності;

міфепристон: НПЗП не слід застосовувати раніше ніж через 8–12 діб після застосування міфепристону, оскільки вони можуть знизити його ефективність;

такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗП і такролімусу;

зидовудин: відомо про підвищений ризик гематологічної токсичності при одночасному застосуванні зидовудину та НПЗП. Наявні докази підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів із гемофілією, у разі одночасного лікування зидовудином та ібупрофеном;

хінолонові антибіотики: одночасний прийом з ібупрофеном може підвищити ризик виникнення судом;

сульфонілсечовина: при одночасному застосуванні рекомендується перевіряти рівень глюкози у крові як запобіжний захід;

пробенецид та сульфінпіразон: можуть затримувати виведення ібупрофену.

інгібітори CYP 2C9: одночасне застосування ібупрофену з інгібіторами CYP 2C9 може збільшити вплив ібупрофену (субстрат CYP 2C9). У дослідженні з вориконазолом та флуконазолом (інгібітори CYP 2C9) виявлено збільшення впливу S(+)-ібупрофену приблизно на 80–100%. Зниження дози ібупрофену слід враховувати, коли одночасно застосовують потужні інгібітори CYP 2C9, особливо у разі застосування високих доз ібупрофену з вориконазолом або флуконазолом.

Передозування

застосування препарату дітьми в дозі вище 400 мг/кг маси тіла може спричинити появу симптомів інтоксикації. У дорослих ефект дози менш виражений. Т½ при передозуванні становить 1,5–3 год.

Симптоми. У більшості пацієнтів, які застосовували клінічно значиму кількість НПЗП, розвивалися лише нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або дуже рідко — діарея. Можуть також виникати шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При тяжчому отруєнні можливі токсичні ураження ЦНС, які виявляються як вертиго, сонливість, інколи — збуджений стан та дезорієнтація або кома. Інколи у пацієнтів виникають судоми. При тяжкому отруєнні можуть розвинутися гіперкаліємія та метаболічний ацидоз, можливе збільшення протромбінового часу/підвищення протромбінового індексу, імовірно, внаслідок впливу на фактори згортання циркулюючої крові. Можуть розвинутися ГНН, пошкодження печінки, артеріальна гіпотензія, дихальна недостатність та ціаноз. У хворих на БА можливе загострення перебігу захворювання.

Лікування. Лікування повинно бути симптоматичним та підтримувальним, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів та спостереження за показниками роботи серця і життєво важливих функцій до нормалізації стану. Рекомендовано пероральне застосування активованого вугілля або промивання шлунка впродовж 1 год після застосування потенційно токсичної дози препарату. Якщо ібупрофен уже всмоктався в організм, можна вводити лужні речовини для пришвидшення виведення кислотного ібупрофену із сечею. У разі частих або тривалих судом слід застосовувати діазепам або лоразепам в/в. Для лікування пацієнтів із загостренням БА слід застосовувати бронхолітичні засоби. Специфічного антидоту не існує.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °C.

Для отримання окладної інформації див. інструкцію для медичного застосування.

Діагнози, при яких застосовують НУРОФЄН ЕКСПРЕС УЛЬТРАКАП / НУРОФЄН ЕКСПРЕС ФОРТЕ

Дата додавання: 22.10.2020 р.
© Компендиум 2020

Інструкція

Ціни на НУРОФЄН ЕКСПРЕС УЛЬТРАКАП / НУРОФЄН ЕКСПРЕС ФОРТЕ в містах України

Вінниця 112.17 грн./уп.

«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Вінниця, вул. Київська, 45, тел.: +380800505911100.50 грн./уп.

Дніпро 109.24 грн./уп.

«НЕ БОЛЕЙ! СЕМЬЯ АПТЕК» Дніпро, просп. Гагаріна Юрія, 74А, тел.: +38063796080390.60 грн./уп.

Житомир 110.33 грн./уп.

«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Житомир, вул. Покровська, 151, тел.: +380800505911100.50 грн./уп.

Запоріжжя 109.17 грн./уп.

«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 40А, тел.: +380800505911100.50 грн./уп.

Івано-Франківск 112.46 грн./уп.

«ЗДОРОВЕНЬКІ БУЛИ» Івано-Франківськ, вул. Мазепи Гетьмана, 1, тел.: +380800505911100.50 грн./уп.

Київ 111.37 грн./уп.

«АПТЕКА TAS» Київ, вул. Драгоманова, 21А, тел.: +38067434313592.52 грн./уп.

Кропивницький 108.05 грн./уп.

«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Кропивницький, вул. Полтавська, 81А, тел.: +380800505911100.50 грн./уп.

Луцьк 114.64 грн./уп.

«ЗДОРОВЕНЬКІ БУЛИ» Луцьк, просп. Соборності, 38, тел.: +380800505911100.50 грн./уп.

Львів 114.6 грн./уп.

«АПТЕКА БАМ» Львів, вул. Городоцька, 82, тел.: +38098162530590.99 грн./уп.

Миколаїв 112.57 грн./уп.

«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Миколаїв, просп. Центральний, 171/15, тел.: +380800505911100.50 грн./уп.

Одеса 113.82 грн./уп.

«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Одеса, вул. Головатого Отамана, 161, тел.: +380800505911100.50 грн./уп.

Полтава 106.53 грн./уп.

«АПТЕКА ПРАНА» Полтава, вул. Мазепи Івана, 49, тел.: +380800505911100.50 грн./уп.

Рівне 115.32 грн./уп.

«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Рівне, вул. Соборна, 336, тел.: +380800505911100.50 грн./уп.

Суми 109.14 грн./уп.

«АПТЕКА ПРАНА» Суми, вул. Кондратьєва Герасима, 181, тел.: +380800505911100.50 грн./уп.

Тернопіль 113.97 грн./уп.

«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Тернопіль, вул. Живова, 7, тел.: +380800505911100.50 грн./уп.

Ужгород 115.05 грн./уп.

«1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА» Ужгород, вул. Минайська, 29А, тел.: +380633431752107.61 грн./уп.

Харків 105.07 грн./уп.

«АПТЕКА 9-1-1» Покотилівка, вул. Незалежності, 58, тел.: +380800505911100.50 грн./уп.

Херсон 110.19 грн./уп.

«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Херсон, вул. Гончара Олеся, 19, тел.: +380800505911100.50 грн./уп.

Хмельницький 114.75 грн./уп.

«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Хмельницький, вул. Довженка Олександра, 7/1, тел.: +380800505911100.50 грн./уп.

Черкаси 109.82 грн./уп.

«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Черкаси, вул. Добровольского, 5, тел.: +380800505911100.50 грн./уп.

Чернігів 110.28 грн./уп.

«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Чернігів, вул. Музична, 2, тел.: +380800505911100.50 грн./уп.

Чернівці 113.89 грн./уп.

«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Чернівці, вул. Ентузіастів, 2В, тел.: +380800505911100.50 грн./уп.

geoapteka.ua
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko