Артифлекс (Artiflex)

Глюкозаміну гідрохлорид - 30 мг/г

Ібупрофен - 30 мг/г

Алантоін - 10 мг/г

Артифлекс є комплексним препаратом для лікування патології опорно-рухового апарату. З метою найбільш ефективного використання він випускається у двох формах — крем для місцевого застосування та розчинний порошок для прийому всередину.

Механізм дії та терапевтичні ефекти глюкозаміну

Основною діючою речовиною Артифлексу, порошку для перорального розчину, є глюкозаміну гідрохлорид.
Глюкозамін являє собою аміносахарид, тобто за своїм хімічним складом є низькомолекулярною похідною вуглеводів із включенням аміногрупи. Він синтезується із глюкози та утилізується в реакціях синтезу глікозаміногліканів та протеогліканів (Dahmer S., 2008). Глюкозамін бере участь у багатьох біохімічних процесах в організмі людини, зокрема синтезі хондроїтину. У сучасній фармакології глюкозамін представлений у вигляді двох сполук: глюкозаміну гідрохлорид та глюкозаміну сульфат. Глюкозаміну сульфат потребує додаткових компонентів-стабілізаторів, таким чином його чистота становить 74%. У глюкозаміну гідрохлориду відсутня сульфатна група, що сприяє досягненню 99% чистоти. Саме тому в перерахунку на чисту діючу речовину глюкозаміну гідрохлорид у дозі 1500 мг еквівалентний 2608 мг глюкозаміну сульфату (Owens S., 2004), хоча різниця у біодоступності між цими двома формами настільки незначна, що не враховується у клінічній практиці (Aghazadeh-Habashi А., 2011). Глюкозамін легко абсорбується слизовою оболонкою ШКТ та швидко піддається метаболізму в печінці (ефект «першого проходження»), виводиться з організму із калом або сечею. Пікові концентрації препарату в крові відмічають протягом 8 год після прийому всередину. Період напіввиведення препарату досить тривалий — 68 год. Це пов’язано перш за все із високим ступенем зв’язування глюкозаміну з білками — близько 90% (Fox B.A., 2007). Біодоступність глюкозаміну становить 26% (Barclay T.S., 1998).
Оскільки глюкозамін є структурним компонентом хрящового матриксу суглобів, традиційно лікування суглобової патології асоціювали саме з його додатковим надходженням ззовні. У подальшому були проведені дослідження біохімічних принципів дії глюкозаміну. Механізм його протизапального ефекту ґрунтується на інгібуванні таких прозапальних медіаторів, як NO, циклооксигеназа (ЦОГ)-2 та матриксні металопротеїнази. На додаток, цей самий ефект пов’язаний із редукцією ядерного фактора κβ, який індукується інтерлейкіном-1 (Gouze J.N., 2006). У дослідженнях (Nakamura H., 2004) також продемонстровано, що глюкозамін пригнічує продукцію катаболічних ферментів та маркерів запалення (наприклад простагландин Е2) хондроцитами та синовіальними клітинами, стимульованими інтерлейкіном-1.
Окрім того, глюкозамін є попередником глікозаміногліканів (зокрема гіалуронової кислоти та кератансульфату) та протеогліканів, які містяться у суглобовому хрящі, міжхребцевому диску та синовіальній рідині (Henrotin Y., 2012). Така властивість використовується зокрема й у косметології — через збільшення синтезу гіалуронової кислоти глюкозамін прискорює загоєння ран, зволожує шкіру та сприяє зменшенню кількості зморшок (Bissett D.L., 2006). До того ж він виступає як інгібітор тирозинази, тобто опосередковано знижує продукцію меланіну, тому дозволяє протистояти розвитку гіперпігментації.
У дослідженнях (Hua J., 2005) доведено, що локальне застосування глюкозаміну значно знижує гостроту проявів ад’ювантного артриту (експериментальна модель артриту будь-якого суглобу в організмі, яка за своїм патогенезом подібна до ревматоїдного артриту).
За даними Кокранівського огляду (Towheed T., 2009), глюкозамін є препаратом вибору в лікуванні остеоартрозу, оскільки сприяє покращанню функції суглобу, збільшенню обсягу активних та пасивних рухів (da Camara C.C., 1998), зменшенню вираженості больового синдрому та гіперестезії, а також, імовірно, не викликає побічних ефектів. FDA відносить глюкозамін до дієтичних добавок, однак даний засіб характеризується здатністю зменшувати вираженість болю, гальмувати розвиток пошкоджень і навіть відновлювати хрящ у пацієнтів із остеоартритом чи іншими захворюваннями суглобів (Kirkham S.G., 2009). Дослідження в режимі реального часу (Bruyère O., 2016) демонструють, що систематичне застосування глюкозаміну у хворих на остеоартрит віддаляє необхідність додаткового прийому знеболювальних препаратів. Він сприяє реструктуризації не тільки хрящової та синовіальної тканини, а також і субхондрально розташованих ділянок кістки (Henrotin Y., 2012).
При виборі терапевтичної дози слід враховувати, що для досягнення ефекту при системному застосуванні (наприклад у формі таблеток чи порошку для приготування розчину) добова доза глюкозаміну має становити не менше 1500 мг. Проте таблетка, що містить 1,5 г діючої речовини, може здаватися пацієнту надто великою, а декілька таблеток меншого розміру (і відповідно з меншим вмістом діючої речовини) можуть створювати суб’єктивне враження передозування з подальшим недотриманням пацієнтом призначень лікаря (Aghazadeh-Habashi А., 2011). Саме тому Артифлекс випускається у формі порошку для приготування розчину. В одній дозі міститься еквівалент 1500 мг глюкозаміну. Порцію порошку розчиняють у склянці чистої води та приймають всередину 1 раз на добу. Для досягнення стійкого терапевтичного ефекту препарат необхідно приймати довготривалими курсами — 4–12 тиж кожний. Такі курси можна повторювати 2–3 рази на рік, при цьому між курсами слід витримувати інтервал тривалістю в 2 міс.
Можлива сфера застосування препаратів на основі глюкозаміну:
– шийний спондильоз (Li Y., 2018);
– остеохондроз (локалізований або поширений);
– остеоартрит (Matheson A.J., 2003), особливо кульшового та колінного суглоба;
– інші запально-дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату;
– після хірургічних втручань на суглобах, включаючи пластику менісків та тотальне ендопротезування;
– завдяки своїм загоювальним властивостям глюкозамін може використовуватися як допоміжний засіб для лікування запальних захворювань кишечнику (наприклад хвороба Крона) (Bissett D.L., 2006);
– глюкозамін використовується в косметології для зниження пігментації шкіри та зменшення кількості зморшок (Bissett D.L., 2006).

Характеристика компонентів крему Артифлекс

Основний лікувальний ефект досягається при прийомі глюкозаміну всередину у формі порошку для приготування розчину. Для максимального результату в лікуванні остеоартритів потрібен комплексний підхід, який передбачає не тільки фармакотерапію, а й лікувальну гімнастику, фізіотерапію, скелетне витягування, а також зміну способу життя (зменшення маси тіла, перегляд раціону харчування). Посилити терапевтичний ефект можна, додатково використовуючи місцево крем Артифлекс. Крем наносять на шкіру, що оточує уражений суглоб, 2–3 рази на добу та втирають протягом декількох хвилин до повного всмоктування. Для досягнення стійкого ефекту курс місцевого використання крему Артифлекс має становити не менше 2 тиж. У кремі, окрім глюкозаміну гідрохлориду, містяться ібупрофен та алантоїн, що посилюють його ефект. Окрім того, для більш ефективного проникнення препарату в тканини використовується спеціалізований носій метилпіролідон.
Метилпіролідон — препарат із групи кетопіролів. За своєю хімічною структурою він близький до β-лактамів, а крім того, є універсальним розчинником. У медицині використовується як інертний універсальний носій для трансдермального проникнення, тобто покращує проникнення у тканини речовин, які наносяться на шкіру (Ameen D., 2017). Виявляє помірну імуномодулюючу активність, що зумовлює потенціювання лікувального ефекту при локальних запальних процесах. Ця речовина є нетоксичною та неканцерогенною для людини (Schortt J., 2014), однак якщо Артифлекс у формі крему використовувати тривалий час і у великій кількості, то може спостерігатися своєрідне забарвлення сечі в жовтий колір.
Ібупрофен належить до групи нестероїдних протизапальних препаратів та є похідною пропіонової кислоти. Його протизапальна та знеболювальна дія базується на інгібуванні синтезу простагландинів E та F, причому дія відбувається як на периферичному, так і на центральному рівні. Цей механізм реалізується через невибіркове блокування ферментів ЦОГ-1 та ЦОГ-2. Внаслідок зниження синтезу простагландинів зменшується вираженість таких проявів запального процесу, як гіперемія та біль. Причому анальгезивний ефект забезпечується завдяки складному механізму: простагландини підвищують подразливість чутливих нервових волокон (Ershad M., 2019). Окрім того, притаманна ібупрофену антиагрегантна активність дозволяє покращити локальний капілярний кровотік.
Алантоїн — протизапальний засіб рослинного або тваринного походження. На сьогодні найчастіше його отримують шляхом екстрагування з коренів рослини окопник лікарський (Symphytum), більше відомого в народі як живокіст. Цей засіб також відомий своїми в’яжучими та знеболювальними, антиоксидантними та цитопротекторними (da Silva D.M., 2018) властивостями. Знеболювальна дія алантоїну забезпечується через вплив на периферичні опіоїдні рецептори (Florentino I.F., 2016). Окрім того, алантоїну властиві такі ефекти, як зниження подразнення, кератолітична активність, стимуляція клітинного мітозу (Araujo A., 2010).

Особливості використання

Оскільки глюкозамін є низькомолекулярною похідною вуглеводів, то, ймовірно, він може включатися в процеси вуглеводного обміну та впливати на рівень глюкози в крові. В експериментах на тваринах доведено, що глюкозамін включається в процеси обміну глюкози шляхом біосинтезу гексозаміну (Dostrovsky N.R., 2011). Окрім того, результати експериментальних досліджень на тваринах (Kajinuma H., 1975) демонструють підвищення в крові рівня імунореактивного глюкагону (який є контрінсулярним гормоном) при введенні в організм екзогенного глюкозаміну.
Таким чином, використання глюкозаміну потребує обережності у хворих на цукровий діабет (Stumph J.L., 2006). У таких випадках рекомендовано проводити моніторинг рівня глюкози та глікозильованого гемоглобіну в крові, а також корекцію дози інсуліну та інших цукрознижувальних препаратів.
Окрім того, оскільки глюкозамін у сучасній фарміндустрії виробляється шляхом гідролізу екзоскелетів ракоподібних, необхідно з обережністю призначати його пацієнтам із харчовою алергією на рибу та молюсків (Dahmer S., 2008).
Існують поодинокі повідомлення про потенціювання глюкозаміном дії варфарину (Dahmer S., 2008), тому пацієнтам, які отримують антикоагулянти, необхідний контроль параметрів згортальної системи крові.
Оскільки високі дози метилпіролідону характеризуються тератогенним впливом (Shortt J., 2014), використання крему Артифлекс під час вагітності протипоказане.
Завдяки локальному використанню ібупрофену в складі крему Артифлекс його системний вплив незначний. Однак необхідно пам’ятати про характерні для всіх нестероїдних протизапальних препаратів небажані ефекти: гастропатичні прояви (біль у ділянці шлунка, нудота, печія), зниження згортання крові, а також нефротоксичність.
Оскільки глюкозамін є нетоксичною речовиною, випадків передозування препарату Артифлекс не зафіксовано. Але пацієнтам слід усвідомлювати, що короткочасне перевищення рекомендованої дози не призведе до посилення терапевтичного ефекту. Це пов’язано із тим, що регенерація хрящової та синовіальної тканини відбувається повільно — протягом декількох місяців.

Висновок

Дегенеративно-дистрофічні захворювання опорно-рухового апарату є однією з провідних медико-соціальних проблем у сучасному світі. Остеоартрит у загальній популяції уражує близько 10% чоловіків та 18% жінок віком старше 60 років (OARSI, 2016), причому 80% з них мають рухові обмеження, що істотно погіршують якість життя. Слід відмітити, що захворюваність на остеоартрит неухильно підвищується у зв’язку зі старінням населення та зростанням поширеності ожиріння (ESCEO, 2019). Пошук оптимальних стратегій лікування остеоартриту включає зменшення вираженості симптоматики та, врешті, уповільнення прогресування патології.
Використання препаратів на основі глюкозаміну представляє інтерес у зв’язку з їхніми ефектами, спрямованими на підтримання нормальної структури хряща та функції суглобів поряд з полегшенням симптомів захворювання. Дві форми препарату Артифлекс дозволяють створити зручну терапевтичну комбінацію, яка забезпечує як системний, так і локальний вплив на патологічний процес при захворюваннях опорно-рухового апарату. А відсутність ризику передозування та мінімум побічних ефектів роблять Артифлекс перспективним засобом для тривалого застосування.