0
UA | RU

Бруфен® (Brufen®)

Склад і форма випуску

Бруфен®
РечовинаКількість
Ібупрофен600 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кислота яблучна, сахарин натрію, сахароза, повідон, ароматизатор апельсиновий, натрію лаурилсульфат, натрію гідрокарбонат, натрію карбонат безводний..
№ UA/13154/02/01 від 30.08.2019
За рецептом
РечовинаКількість
Ібупрофен100 мг/5 мл
Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат (Е218); пропілпарагідроксибензоат (Е216); кислота лимонна, моногідрат; каолін легкий; гліцерин; сорбіту розчин, що не кристалізується (Е420); сахароза; натрію бензоат (Е211); оранжево-жовтий (Е110); ароматизатор апельсиновий (D717 BBA); полісорбати; агар; вода очищена..
№ UA/13154/01/01 від 07.11.2018
БРУФЕН® РАПІД
РечовинаКількість
Ібупрофен400 мг
Допоміжні речовини: макроголи (поліетиленгліколь 600), калію гідроксид (чистота 85%), вода очищена;
оболонка капсули: желатин, сорбіту розчин частково дегідратований (E420), вода очищена..
№ UA/17980/01/01 від 18.03.2020 до 18.03.2025
БРУФЕН® РЕТАРД
таблетки пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкою 800 мг блістер № 10
таблетки пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкою 800 мг блістер № 14
РечовинаКількість
Ібупрофен800 мг
Допоміжні речовини: ксантанова камедь, повідон, кислота стеаринова, кремнію діоксид колоїдний безводний;
оболонка таблетки: гіпромелоза, тальк, титану діоксид (E171)..
№ UA/18249/01/01 від 17.08.2020 до 17.08.2025
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Ібупрофен — похідна пропіонової кислоти, НПЗП, який виявляє анальгезивну, протизапальну і жарознижувальну активність. Вважається, що терапевтичні ефекти препарату зумовлені його інгібуючою дією на фермент ЦОГ, що призводить до вираженого зниження синтезу простагландинів. Ці властивості забезпечують зменшення вираженості симптомів запалення, болю та лихоманки.

Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати вплив низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів у разі одночасного застосування препаратів. Деякі фармакодинамічні дослідження свідчать, що при разовому прийомі ібупрофену в дозі 400 мг за 8 год до або через 30 хв після прийому ацетилсаліцилової кислоти у формі зі швидким вивільненням препарату (у дозі 81 мг) вплив ацетилсаліцилової кислоти на утворення тромбоксану або агрегацію тромбоцитів знижувався.

Хоча є неточності щодо екстраполяції отриманих даних на клінічну ситуацію, не можна виключати ймовірність того, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може знизити кардіопротекторний ефект ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах. Клінічно значущі ефекти малоймовірні при нерегулярному застосуванні ібупрофену (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Фармакокінетика. Бруфен®, гранули шипучі. Ібупрофен швидко абсорбується у ШКТ, Cmax у плазмі крові досягається протягом 1–2 год після прийому. Т½ — близько 2 год.

Ібупрофен метаболізується в печінці до двох неактивних метаболітів, які виділяються нирками разом із незміненим ібупрофеном в чистому вигляді або у вигляді кон’югатів. Ниркова екскреція швидка і повна. Ібупрофен значною мірою зв’язується з білками плазми крові.

Бруфен®, сироп. Ібупрофен швидко абсорбується при пероральному застосуванні. Після прийому препарату натще Cmax в плазмі крові досягається приблизно через 45 хв.

Прийом такої ж дози препарату після їди показав, що абсорбція відбувається повільніше з досягненням Cmax в плазмі крові через 1,5–3 год. Т½ з плазми крові — 2 год. Ібупрофен метаболізується в печінці з утворенням двох неактивних метаболітів, які разом з незміненим ібупрофеном виділяються нирками в незміненому вигляді або у вигляді кон’югатів.

Виведення швидке, плазмові концентрації не демонструють жодних ознак кумуляції. 44% дози ібупрофену виводиться з сечею у вигляді двох фармакологічно неактивних метаболітів та 20% — у незміненому вигляді.

Бруфен® Рапід. При пероральному застосуванні ібупрофен швидко всмоктується частково вже у шлунку і далі повністю у тонкій кишці.

Після метаболізації у печінці (гідроксилювання, карбоксилювання, кон’югація) фармакологічно неактивні метаболіти повністю виводяться переважно з сечею (90%), а також із жовчю. Т½ у здорових добровольців, як і у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок — 1,8–3,5 год. Зв’язування з білками плазми крові — близько 99%. При пероральному застосуванні лікарської форми звичайного вивільнення Cmax у плазмі крові досягається через 1–2 год. У ході фармакокінетичного дослідження час до досягнення Cmax у плазмі крові (Tmax) натще для лікарської форми в таблетках становив 90 хв, тоді як для лікарської форми капсул м’яких — 40 хв. Ібупрофен виявляється у плазмі крові протягом більш ніж 8 год після прийому лікарської форми капсул м’яких.

Бруфен® Ретард. Фармакокінетичний профіль препарату Бруфен® Ретард у лікарській формі таблетки пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкою, порівняно з таким у препарату в лікарській формі таблетки зі швидким вивільненням в дозі 400 мг продемонстрував, що дана лікарська форма пролонгованої дії (зі сповільненим вивільненням) згладжує пікові підвищення та зниження концентрації діючої речовини, які є характерними для таблеток зі швидким вивільненням, і забезпечує вищі рівні діючої речовини на 5-ту, 10-ту, 15-ту та 24-ту годину. Площа під кривою «плазмова концентрація–час» для таблеток пролонгованої дії була майже ідентичною із такою у таблеток зі швидким вивільненням.

Середні плазмові профілі та плазмові рівні перед прийомом чергової дози значно не відрізнялися у суб’єктів молодого та літнього віку. Згідно з декількома дослідженнями Бруфен® Ретард продемонстрував плазмовий профіль із двома піковими концентраціями при прийомі натще. Т½ ібупрофену — близько 2 год. Ібупрофен метаболізується в печінці до двох неактивних метаболітів, які виділяються нирками разом з незміненим ібупрофеном в чистому вигляді або у вигляді кон’югатів. Ниркова екскреція швидка і повна. Ібупрофен значною мірою зв’язується з білками плазми крові.

Показання Бруфен

Бруфен®, гранули шипучі та Бруфен® Ретард

Ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартрит та інші неревматоїдні (серонегативні) артропатії.

Несуглобові ревматичні та періартикулярні ураження, такі як плечолопатковий періартрит (капсуліт), бурсит, тендиніт, тендосиновіт та біль у нижній ділянці спини; пошкодження м’яких тканин, наприклад розтягнення та напруження зв’язок.

Для полегшення болю помірного та середнього ступеня, такого як біль при дисменореї, зубний та післяопераційний біль, а також для симптоматичного полегшення головного болю, у тому числі мігрені.

Бруфен®, сироп

Короткотривале лікування лихоманки та болю у дітей.

Бруфен® Рапід

Симптоматичне лікування легкого та помірного болю різного походження (головний, зубний біль, болісні менструації), в тому числі при застуді та лихоманці.

Застосування Бруфен

Бруфен®, гранули шипучі. Дози. Вираженість і частоту побічних ефектів можна знизити, застосовуючи препарат у мінімально ефективній дозі протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Дорослі. Рекомендована доза препарату Бруфен® становить 1200–1800 мг/добу, її застосовують за 2–3 прийоми. Деяким пацієнтам може бути достатньо 600–1200 мг/добу. Загалом максимальна добова доза не повинна перевищувати 2400 мг, які застосовують у кілька прийомів.

Пацієнти літнього віку. Існує підвищений ризик виникнення серйозних побічних реакцій при застосуванні препарату в пацієнтів літнього віку. Якщо необхідно застосовувати НПЗП, слід призначати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду. Потрібно регулярно проводити моніторинг на наявність у пацієнта шлунково-кишкової кровотечі при терапії НПЗП. Індивідуально необхідно підбирати дозу у разі порушень функції печінки або нирок.

Спосіб застосування. Для перорального застосування.

Для досягнення швидшої дії препарату його можна застосовувати натще. Пацієнтам із захворюваннями ШКТ препарат слід приймати під час їди.

Перед застосуванням вміст одного саше слід розчинити у склянці води. Бажано приймати під час або після їди.

Можлива поява тимчасового відчуття печіння в роті або горлі при застосуванні препарату Бруфен®, гранули шипучі; слід переконатися, що препарат розчинений у достатній кількості води.

Діти. Бруфен® у цій лікарській формі протипоказаний для застосування у дітей.

Бруфен®, сироп. Дози. Тільки для перорального прийому та короткотривалого застосування.

Небажані ефекти можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози протягом найкоротшого терміну, необхідного для усунення симптомів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Доза ібупрофену залежить від віку та маси тіла пацієнта. Максимальна разова доза для підлітків не повинна перевищувати 400 мг ібупрофену.

Разова доза, яка перевищує 400 мг, не забезпечує кращого знеболювального ефекту. Інтервал між прийомами повинен становити не менше 4 год.

Загальна доза для підлітків не повинна перевищувати 1200 мг ібупрофену протягом 24 год.

Підлітки (віком від 12 років): 200–400 мг (10–20 мл) як одноразова доза або 3–4 р/добу.

Для дітей добова доза становить 20 мг/кг/добу, яку слід розділити на 3–4 прийоми, як описано в таблиці нижче (дані в таблиці наведені як приклад для дітей з масою тіла 7–30 кг, але не обмежуються ними).

Для правильного розрахунку добової дози препарату вважають, що на 1 кг маси тіла дитини припадає 1 мл сиропу, що еквівалентно 20 мг ібупрофену (наприклад для дитини з масою тіла 9 кг застосовують 9 мл сиропу на добу, що еквівалентно 180 мг ібупрофену). Для розрахунку разової дози добову дозу слід розділити на 3–4 прийоми.

Бруфен®, сироп 20 мг/мл, не рекомендований для застосування у дітей з масою тіла менше 7 кг.

Сироп можна застосовувати, використовуючи мірний шприц, що знаходиться в упаковці разом з препаратом.

Маса тіла, кг Кількість ібупрофену (мг на дозу) Частота застосування, раз на добу Відповідність у мл на дозу
7 46,7 3 2,3
9 60 3–4 3
12 80 3–4 4
15 100 3–4 5
18 120 3–4 6
21 140 3–4 7
24 160 3–4 8
27 180 3–4 9
30 200 3–4 10

Препарат можна застосовувати натще — для швидкого досягнення дії. Пацієнтам із захворюваннями ШКТ препарат слід приймати під час їди.

Немає особливих рекомендацій щодо того, чи потрібно запивати препарат.

Без консультації лікаря препарат можна застосовувати не більше 3 діб.

Діти віком до 6 міс: якщо симптоми посилюються або зберігаються протягом більше ніж 24 год від початку лікування, слід негайно звернутися до лікаря.

Якщо у дітей віком від 6 міс та підлітків симптоми зберігаються більше 3 днів від початку лікування або посилюються, слід звернутися до лікаря.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Пацієнтам з незначним або середньої тяжкості порушенням функції нирок слід застосовувати найнижчу можливу дозу протягом найкоротшого терміну, необхідного для контролю симптомів, та слід контролювати функцію нирок (щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Пацієнти з порушенням функції печінки (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ). У пацієнтів з незначним або середньої тяжкості порушенням функції печінки слід застосовувати найнижчу можливу дозу протягом найкоротшого терміну, необхідного для контролю симптомів, та слід контролювати функцію печінки. Бруфен® протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (щодо пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Діти. Застосовують у дітей з масою тіла від 7 кг.

Бруфен® Рапід. Застосовувати внутрішньо дорослим та дітям віком від 12 років з масою тіла >40 кг. Тільки для короткотривалого застосування. Небажані ефекти можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Капсули слід приймати переважно під час або після прийому їжі, не розжовувати та запивати водою.

Разова доза для дітей віком від 12 років з масою тіла >40 кг і дорослих становить 1 капсулу (400 мг ібупрофену). У разі необхідності можна застосовувати по 1 капсулі кожні 6 год. Максимальна добова доза становить 1200 мг (3 капсули на добу). Застосовувати мінімальну ефективну дозу, потрібну для усунення симптомів, протягом найкоротшого періоду (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Якщо у підлітків вираженість симптомів захворювання збільшується або вони відмічаються більше 3 днів, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та коригування схеми лікування.

Якщо в дорослих підвищена температура тіла зберігається більше 3 днів або біль не зникає протягом 4 днів, або вираженість симптомів захворювання збільшується, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та коригування схеми лікування.

Тривалість лікування визначає лікар індивідуально, залежно від перебігу захворювання та стану хворого.

Пацієнти літнього віку не потребують спеціального підбору дози, крім випадків вираженої ниркової або печінкової недостатності. Через можливість розвитку небажаних ефектів пацієнти літнього віку потребують ретельного спостереження.

Пацієнти з легким та помірним порушенням функції нирок не потребують зниження дози (щодо пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Пацієнти з легким та помірним порушенням функції печінки не потребують зниження дози (щодо пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Діти. Не застосовувати у дітей віком до 12 років та масою тіла <40 кг.

Бруфен® Ретард. Дози. Небажані ефекти можна мінімізувати, якщо застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Дорослі та діти віком від 12 років. Рекомендована доза препарату Бруфен® Ретард становить 2 таблетки одночасно, 1 р/добу, бажано раннім вечором задовго до сну. Таблетки потрібно ковтати цілими, запиваючи достатньою кількістю рідини. Таблетки не слід розжовувати, ділити, подрібнювати або розсмоктувати для уникнення дискомфорту у ротовій порожнині та подразнення горла. При тяжких або гострих станах загальна добова доза може бути підвищена до 3 таблеток, які розділяють на 2 прийоми протягом доби.

Пацієнти літнього віку. Існує підвищений ризик виникнення серйозних наслідків побічних реакцій у пацієнтів літнього віку. Якщо застосування НПЗП є необхідним, слід призначати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду. Необхідно регулярно проводити моніторинг на наявність у пацієнта шлунково-кишкової кровотечі при терапії НПЗП. У разі порушень функції нирок або печінки дозу необхідно підбирати індивідуально.

Спосіб застосування. Для перорального застосування. Бажано приймати під час їди або через деякий проміжок часу після їди. Якщо прийняти препарат невдовзі після прийому їжі, настання ефекту може бути відтерміноване. Пацієнтам з чутливим ШКТ препарат рекомендується приймати під час їди.

Діти. Бруфен® Ретард не призначений для застосування у дітей віком до 12 років.

Протипоказання

  • відома гіперчутливість до діючої речовини чи будь-якої з допоміжних речовин.
  • Ібупрофен не слід застосовувати у пацієнтів із БА, кропив’янкою чи алергічними реакціями, що виникали після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП, в анамнезі.
  • Тяжка серцева недостатність (IV функціональний клас за критеріями NYHA).
  • Тяжка печінкова недостатність.
  • Тяжка ниркова недостатність (клубочкова фільтрація <30 мл/хв).
  • Стани, що супроводжуються підвищеним ризиком кровотеч, або активна кровотеча.
  • Шлунково-кишкова кровотеча чи перфорація внаслідок попереднього застосування НПЗП в анамнезі.
  • Гострий або перенесений раніше виразковий коліт, хвороба Крона, рецидивуюча виразка шлунка чи шлунково-кишкова кровотеча (≥2 епізодів підтвердженого утворення виразки або кровотечі).
  • Останній триместр вагітності.

Додатково для Бруфен®, сироп

  • Цереброваскулярні або інші кровотечі

.

  • Порушення кровотворення або згортання крові

.

  • Спадкова непереносимість фруктози

.

Додатково для Бруфен® Рапід

  • Цереброваскулярні або інші кровотечі в активній фазі.
  • Геморагічний діатез або порушення згортання крові.
  • Порушення кровотворення нез’ясованої етіології.
  • Тяжке зневоднення (спричинене блюванням, діареєю або недостатнім вживанням рідини).
  • Маса тіла пацієнта менше 40 кг або вік пацієнта до 12 років.

Побічна дія

побічні реакції ібупрофену подібні до побічних реакцій при застосуванні інших НПЗП.

З боку ШКТ: побічні реакції з боку ШКТ відмічають найчастіше. Можливі пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

При прийомі ібупрофену повідомлялося про нудоту, блювання, діарею, метеоризм, запор, диспепсію, біль у животі, мелену, гематемезис, виразковий стоматит, шлунково-кишкову кровотечу та загострення коліту і хвороби Крона (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). З нижчою частотою відзначали гастрит, дуоденальну виразку та шлункову виразку, шлунково-кишкову перфорацію.

З боку імунної системи: повідомлялося про реакції гіперчутливості при застосуванні ібупрофену. До них належать неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія; реактивність дихальних шляхів, включаючи БА, загострення БА, бронхоспазм або диспное; різні шкірні прояви, включаючи висип різного типу, свербіж, кропив’янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк і, дуже рідко, — мультиформну еритему, бульозний дерматоз (у тому числі синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз).

Інфекції та інвазії. Риніт і асептичний менінгіт (особливо у пацієнтів з існуючими аутоімунними порушеннями, такими як системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини) із симптомами ригідності шиї, головним болем, нудотою, блюванням, лихоманкою або дезорієнтацією (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Описано випадки загострення запалення шкіри, спричиненого інфекцією (наприклад розвитку некротичного фасциту), під час застосування НПЗП. Якщо під час застосування ібупрофену виникають або загострюються ознаки інфекції, пацієнту слід негайно звернутися до лікаря.

Ураження шкіри та підшкірної клітковини. У виняткових випадках на фоні вітряної віспи можуть виникати тяжкі шкірні інфекції та ускладнення з боку м’яких тканин (див. також Інфекції та інвазії).

З боку серцево-судинної системи. Повідомлялося про набряки, АГ та серцеву недостатність у зв’язку з лікуванням НПЗП.

Дані клінічних досліджень свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг/добу), може дещо підвищувати ризик виникнення артеріальних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Нижче наведено побічні реакції, що можуть бути пов’язані з ібупрофеном, які класифіковано за частотою та системами органів згідно з MedDRA.

За частотою побічні реакції поділяються на дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (неможливо визначити за наявними даними).

Бруфен®, гранули шипучі

З боку крові та лімфатичної системи: рідко — лейкопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.

З боку психіки: нечасто — безсоння, тривожні розлади; рідко — депресія, сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: часто — головний біль, запаморочення; нечасто — парестезія, сонливість; рідко — неврит зорового нерва.

Інфекції та інвазії: нечасто — риніт; рідко — асептичний менінгіт (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

З боку органа зору: нечасто — погіршення зору; рідко — токсична нейропатія зорового нерва.

З боку органа слуху і вестибулярного апарату: нечасто — погіршення слуху, вертиго, дзвін у вухах.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто — гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки; дуже рідко — печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — висип; нечасто — кропив’янка, свербіж, пурпура, ангіоневротичний набряк, реакції фоточутливості; дуже рідко — тяжкі форми шкірних реакцій (наприклад мультиформна еритема, бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз); частота невідома — медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП).

З боку сечовидільної системи: нечасто — токсична нефропатія у різних формах, у тому числі тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром і ниркова недостатність.

Загальні порушення і зміни в місці введення: часто — нездужання/стомлюваність; рідко — набряк.

З боку імунної системи: нечасто — гіперчутливість; рідко — анафілактична реакція.

З боку серця: дуже рідко — серцева недостатність, інфаркт міокарда (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

З боку судинної системи: дуже рідко — АГ.

З боку дихальної системи: нечасто — БА, бронхоспазм, диспное.

З боку травної системи: часто — диспепсія, діарея, нудота, блювання, абдомінальний біль, метеоризм, запор, мелена, гематемезис, шлунково-кишкова кровотеча; нечасто — гастрит, дуоденальна виразка, шлункова виразка, виразковий стоматит, шлунково-кишкова перфорація; дуже рідко — панкреатит; частота невідома — коліт та хвороба Крона.

Бруфен®, сироп

Інфекції та інвазії: нечасто — риніт; дуже рідко — асептичний менінгіт.

З боку системи крові і лімфатичної системи: дуже рідко — лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, апластична та гемолітична анемія.

Першими ознаками є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки ротової порожнини, грипоподібні симптоми, тяжке виснаження, кровотеча та синці нез’ясованої етіології.

З боку імунної системи: нечасто — гіперчутливість; дуже рідко — тяжкі реакції гіперчутливості.

Симптоми можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, диспное, тахікардію, гіпотензію (анафілаксію, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок).

Психічні порушення: нечасто — безсоння, занепокоєння; рідко — депресія, сплутаність свідомості, галюцинації.

З боку нервової системи: часто — запаморочення; нечасто — головний біль, парестезія, сонливість; рідко — неврит зорового нерва.

З боку органа зору: нечасто — порушення зору; рідко — токсична нейропатія зорового нерва.

З боку органа слуху і вестибулярного апарату: нечасто — порушення слуху; рідко — дзвін у вухах, запаморочення.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто — БА, бронхоспазм, диспное.

З боку ШКТ: часто — диспепсія, діарея, нудота, блювання, абдомінальний біль, метеоризм, запор, мелена, гематемезис, шлунково-кишкова кровотеча; нечасто — гастрит, виразка дванадцятипалої кишки, виразка шлунка, виразковий стоматит, шлунково-кишкова перфорація; дуже рідко — панкреатит; частота невідома — коліт та хвороба Крона.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто — гепатит, жовтяниця, аномальні показники функції печінки; рідко — ураження печінки; дуже рідко — печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — висип, кропив’янка, свербіж, пурпура, реакція фоточутливості; дуже рідко — бульозний дерматоз, включаючи синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та мультиформна еритема; частота невідома — медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП).

З боку нирок і сечовидільної системи: дуже рідко — тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром та ниркова недостатність.

Гостра ниркова недостатність, папілярний некроз (особливо при тривалому застосуванні), який супроводжується підвищенням вмісту сечовини в плазмі крові.

Загальні порушення та реакції в місці введення: часто — втомлюваність; рідко — набряк.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко — серцева недостатність, інфаркт міокарда (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), АГ.

Бруфен® Рапід

Інфекції та паразитарні захворювання: дуже рідко — загострення запалення, пов’язаного з інфекцією.

У разі виникнення або погіршення ознак інфекції під час застосування препарату пацієнту рекомендується негайно звернутися до лікаря. Необхідно визначити, чи є показання до антиінфекційної/антибактеріальної терапії.

При застосуванні ібупрофену відмічали симптоми асептичного менінгіту з ригідністю потиличних м’язів, головним болем, нудотою, блюванням, лихоманкою або затьмаренням свідомості у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини.

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко — порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, нез’ясована кровотеча та синці.

У такому разі пацієнту треба порадити припинити застосування цього лікарського засобу, а також звернутися до лікаря.

Під час тривалої терапії необхідно регулярно перевіряти показники крові.

З боку імунної системи: нечасто — реакції гіперчутливості, що включають кропив’янку та свербіж; дуже рідко — тяжкі реакції гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок; загострення БА, бронхоспазм.

З боку психіки: дуже рідко — психотичні реакції, депресія.

З боку нервової системи: нечасто — головний біль, запаморочення, безсоння, тривожність, дратівливість або втома.

З боку органа зору: нечасто — порушення зору.

З боку органа слуху та рівноваги: рідко — дзвін у вухах, зниження слуху.

З боку серця: дуже рідко — відчуття серцебиття, серцева недостатність та інфаркт міокарда.

З боку судинної системи: дуже рідко — АГ, васкуліт; частота невідома — набряк.

З боку травного тракту: часто — диспепсія, печія, біль у животі, нудота, блювання, метеоризм, діарея, запор і незначна втрата крові зі ШКТ, що може спричинити анемію у виняткових випадках; нечасто — виразкова хвороба, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона, гастрит; дуже рідко — езофагіт, панкреатит, формування кишкових діафрагмоподібних стриктур.

Пацієнту необхідно терміново припинити застосування лікарського засобу і звернутися до лікаря у разі виникнення болю у верхній частині живота, мелени або блювання з кров’ю.

З боку печінки: дуже рідко — порушення функції печінки, пошкодження печінки, особливо у разі тривалої терапії, печінкова недостатність, гострий гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — різний висип на шкірі; дуже рідко — тяжкі форми шкірних реакцій, такі як бульозні реакції, включно з синдромом Стівенса — Джонсона та токсичним епідермальним некролізом (синдром Лайєлла), алопеція; у деяких випадках вітряна віспа може бути джерелом серйозних інфекцій шкіри та м’яких тканин; частота невідома — висип, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко — гостре порушення функції нирок, папілонекроз, особливо при тривалому застосуванні, пов’язаний з підвищенням рівня сечовини у сироватці крові; дуже рідко — набряк, особливо у пацієнтів з АГ або нирковою недостатністю, нефротичним синдромом, інтерстиціальним нефритом, що може супроводжуватися гострою нирковою недостатністю. Тому слід регулярно перевіряти функцію нирок.

Лабораторні дослідження: рідко — зниження рівня гемоглобіну.

Бруфен® Ретард

Інфекції та інвазії: нечасто — риніт; рідко — асептичний менінгіт (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

З боку крові і лімфатичної системи: рідко — лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.

З боку імунної системи: нечасто — гіперчутливість; рідко — анафілактична реакція.

З боку психіки: нечасто — безсоння, тривожні розлади; рідко — депресія, сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: часто — головний біль, запаморочення; нечасто — парестезія, сонливість; рідко — неврит зорового нерва.

З боку органа зору: нечасто — погіршення зору; рідко — токсична нейропатія зорового нерва.

З боку органа слуху і вестибулярного апарату: нечасто — погіршення слуху, дзвін у вухах, вертиго.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто — БА, бронхоспазм, диспное.

З боку травної системи: часто — диспепсія, діарея, нудота, блювання, абдомінальний біль, метеоризм, запор, мелена, гематемезис, шлунково-кишкова кровотеча; нечасто — гастрит, дуоденальна виразка, шлункова виразка, виразковий стоматит, шлунково-кишкова перфорація; дуже рідко — панкреатит; частота невідома — загострення коліту та хвороби Крона.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто — гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки; дуже рідко — печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — висип; нечасто — кропив’янка, свербіж, пурпура, ангіоневротичний набряк, реакції фоточутливості; дуже рідко — тяжкі форми шкірних реакцій (наприклад мультиформна еритема, бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз); частота невідома — медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП).

З боку сечовидільної системи: нечасто — токсична нефропатія у різних формах, у тому числі тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром і ниркова недостатність.

Загальні порушення і зміни в місці введення: часто — нездужання/стомлюваність; рідко — набряк.

З боку серця дуже рідко — серцева недостатність, інфаркт міокарда (див. також ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

З боку судинної системи: дуже рідко — АГ.

Особливості застосування

загальні застереження. Небажані ефекти можна мінімізувати, застосовуючи найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів (див. ЗАСТОСУВАННЯ та шлунково-кишкові, кардіоваскулярні ризики нижче).

Як і при застосуванні інших НПЗП, прийом ібупрофену може маскувати симптоми інфекції.

При тривалому застосуванні будь-яких знеболювальних препаратів можливе виникнення головного болю, який не слід усувати підвищеними дозами лікарського засобу.

При одночасному застосуванні НПЗП з алкоголем може збільшуватися вираженість побічних ефектів, характерних для активної речовини, зокрема з боку ШКТ або ЦНС.

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку частота розвитку побічних реакцій при застосуванні НПЗП вища, особливо шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, які можуть бути летальними.

Шлунково-кишкова кровотеча, утворення виразки і перфорація. НПЗП слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із пептичною виразкою та іншими шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі, оскільки їх стан може погіршитися (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

При застосуванні всіх НПЗП повідомлялося про розвиток шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації у будь-який період лікування. Ці побічні реакції можуть мати летальний кінець та виникати з/без загрозливих симптомів або випадків серйозних шлунково-кишкових порушень в анамнезі.

Ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації вищий при підвищенні дози ібупрофену в пацієнтів із виразкою в анамнезі, особливо при ускладненні кровотечею чи перфорацією, та в осіб літнього віку. Такі пацієнти повинні починати лікування з найнижчої доступної дози.

Слід розглянути можливість одночасного призначення цим пацієнтам протекторних препаратів (наприклад мізопростолу або інгібіторів протонної помпи), як і пацієнтам, які одночасно приймають ацетилсаліцилову кислоту в низькій дозі або інші препарати, що підвищують ризик ураження ШКТ (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Слід уникати застосування ібупрофену разом з іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, у зв’язку з підвищеним ризиком виникнення виразки або кровотечі (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Пацієнти, особливо літнього віку, із захворюваннями ШКТ в анамнезі повинні повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (зокрема про шлунково-кишкову кровотечу), особливо на початкових етапах лікування.

З обережністю слід призначати ібупрофен пацієнтам, які одержують комбіноване лікування препаратами, що можуть підвищувати ризик розвитку виразки або кровотечі, наприклад пероральними ГКС, антикоагулянтами, такими як варфарин, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну або антиагрегантними препаратами, зокрема ацетилсаліциловою кислотою (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

У разі розвитку шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнта, який застосовує ібупрофен, препарат слід відмінити.

Респіраторні розлади. З обережністю слід призначати ібупрофен пацієнтам із БА, хронічним ринітом, алергічними захворюваннями, або їх наявністю в анамнезі, оскільки повідомлялося, що ібупрофен може спричиняти бронхоспазм, кропив’янку або ангіоневротичний набряк у таких пацієнтів.

Порушення функції серця, нирок і печінки. З обережністю слід застосовувати НПЗП у пацієнтів із порушеннями функції нирок, печінки або серця, оскільки це може призвести до погіршення функції нирок.

Звичний одночасний прийом подібних знеболювальних препаратів надалі підвищує цей ризик.

Пацієнтам із порушенням функції нирок, печінки або серця слід застосовувати препарат у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого періоду, а також контролювати функцію нирок, особливо в осіб при довготривалому лікуванні (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти. Ібупрофен слід з обережністю призначати пацієнтам із серцевою недостатністю в анамнезі або АГ, оскільки повідомлялося про набряк внаслідок застосування ібупрофену. Клінічні дослідження свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі (2400 мг/добу), може супроводжуватися незначним підвищенням ризику артеріальних тромботичних подій (наприклад інфаркт міокарда чи інсульт). Загалом епідеміологічні дослідження не дають можливості передбачити наявність зв’язку між прийомом ібупрофену в низькій дозі (тобто ≤1200 мг/добу) і підвищеним ризиком артеріальних тромботичних подій.

Пацієнтам з неконтрольованою АГ, застійною серцевою недостатністю (II–III функціональний клас за критеріями NYHA), діагностованою ІХС, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями призначати ібупрофен слід після ретельного аналізу ситуації, а також уникати застосування ібупрофену у високих дозах (2400 мг/добу). Ретельний аналіз ситуації також необхідний перед початком тривалої терапії ібупрофеном у пацієнтів із факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань (такими як АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, тютюнопаління), особливо у разі необхідності прийому ібупрофену у високих дозах (2400 мг/добу).

Дерматологічні ефекти. Дуже рідко при застосуванні НПЗП повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій, деякі з яких можуть бути летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик розвитку цих реакцій у пацієнтів існує на початку лікування. У більшості випадків реакція починається протягом першого місяця терапії. Повідомлялося про випадок гострого генералізованого екзантематозного пустульозу (ГГЕП), що виник після застосування лікарських засобів, які містять ібупрофен. Прийом ібупрофену слід припинити при першій появі висипу на шкірі, пошкодженні слизової оболонки або за будь-яких інших ознак гіперчутливості.

У виняткових випадках на фоні вітряної віспи можуть виникати серйозні інфекційні ускладнення з боку шкіри та м’яких тканин. На сьогодні не визначена роль НПЗП в погіршенні перебігу цих інфекцій. Таким чином, рекомендується уникати застосування ібупрофену у разі вітряної віспи.

Ефекти з боку нирок. З обережністю слід починати лікування ібупрофеном у пацієнтів зі значною дегідратацією. Існує ризик порушення функції нирок, особливо у дітей, підлітків та пацієнтів літнього віку з дегідратацією. Як і при застосуванні інших НПЗП, тривалий прийом ібупрофену може призвести до папілярного некрозу нирок та інших патологічних змін у нирках. Токсичний вплив на нирки також відзначали у пацієнтів, у яких ниркові простагландини відігравали компенсаторну роль у підтримці перфузії нирок. Призначення НПЗП цим пацієнтам може спричинити дозозалежне зменшення утворення простагландинів і вторинно — зниження ниркового кровотоку, що може призвести до ниркової недостатності.

До групи високого ризику розвитку такої реакції належать пацієнти з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, дисфункцією печінки, які приймають діуретики та інгібітори АПФ, а також пацієнти літнього віку. Припинення прийому НПЗП зазвичай супроводжується відновленням стану, що передував лікуванню.

Гематологічні ефекти. Ібупрофен, подібно до інших НПЗП, може пригнічувати агрегацію тромбоцитів і подовжувати тривалість кровотечі у здорових добровольців.

Асептичний менінгіт. Рідко у пацієнтів при лікуванні ібупрофеном відзначали асептичний менінгіт. Незважаючи на те що, ймовірно, асептичний менінгіт відзначається у пацієнтів із системним червоним вовчаком та пов’язаними з ним захворюваннями сполучної тканини, повідомлялося про випадки асептичного менінгіту в осіб без цих хронічних хвороб.

Маскування симптомів основних інфекцій. Ібупрофен може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це відмічали при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли ібупрофен застосовують при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або погіршуються.

Метаболізм порфірину. Слід дотримуватися обережності пацієнтам з вродженим розладом метаболізму порфірину (наприклад гостра переміжна порфірія).

Хірургічні втручання. Слід дотримуватися обережності безпосередньо після обширних хірургічних втручань.

Інші НПЗП. Одночасне застосування ібупрофену з іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, підвищує ризик розвитку побічних реакцій, тому його слід уникати.

Допоміжні речовини. Кожне саше препарату Бруфен®, гранули шипучі містить 3,3 г сахарози на дозу. Це слід враховувати пацієнтам з цукровим діабетом. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, порушенням всмоктування глюкози-галактози або недостатністю сахарази-ізомальтази не слід застосовувати цей препарат.

Кожне саше препарату Бруфен®, гранули шипучі, містить 8,6 ммоль (або 197 мг)/дозу натрію. Це слід враховувати пацієнтам, яким потрібно обмежувати вживання натрію.

Бруфен®, сироп, містить сахарозу і сорбіт. Тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими станами непереносимості фруктози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією або сахарозо-ізомальтазною недостатністю. Ці фактори слід брати до уваги й при лікуванні пацієнтів з цукровим діабетом. Лікарський засіб може бути шкідливим для зубів.

Препарат містить метилпарагідроксибензоат та пропілпарагідроксибензоат, які можуть викликати алергічні реакції (можливо, відкладені в часі).

Бруфен®, сироп, містить барвник оранжево-жовтий (Е110), що може викликати алергічні реакції.

Бруфен® Рапід містить сорбіт. Пацієнтам з рідкісною спадковою формою непереносимості фруктози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, а також недостатністю ферментів сахарази або ізомальтази не слід приймати цей лікарський засіб.

Бруфен® Рапід містить менше 1 ммоль (39 мг)/дозу калію, тобто практично вільний від калію.

Застосування у період вагітності або годування грудьми. Фертильність. Застосування ібупрофену може погіршувати жіночу фертильність та не рекомендується до застосування у жінок, які планують вагітність. У жінок, які мають проблеми зі здатністю завагітніти, або які проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути необхідність припинення прийому ібупрофену.

Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/чи розвиток ембріона/плода. Дані, отримані в епідеміологічних дослідженнях, свідчать про підвищений ризик викидня та виникнення вад розвитку серця і гастрошизису після застосування інгібітора синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Вважається, що цей ризик зростає залежно від дози і тривалості лікування. У процесі досліджень на тваринах виявлено, що застосування інгібітора синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- та постімплантаційних втрат і загибелі ембріона/плода. Окрім того, повідомлялося про збільшення кількості випадків різних вад розвитку, включаючи серцево-судинні, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу.

У І та ІІ триместр вагітності ібупрофен слід приймати лише за явної необхідності. При застосуванні ібупрофену у жінок, які планують вагітність, або у І чи ІІ триместр вагітності доза повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування — якомога коротшою.

У ІІІ триместр вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід, призводячи до:

  • кардіолегеневої токсичності (із передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
  • порушення функції нирок, що може розвинутися у ниркову недостатність з олігогідроамніоном.

Наприкінці вагітності інгібітори синтезу простагландинів у матері та новонародженого можуть призводити до:

  • можливого подовження часу кровотечі;
  • пригнічення скорочень матки, що може призвести до відтермінування чи подовження пологів.

Отже, ібупрофен протипоказаний у ІІІ триместр вагітності.

Пологи та розродження. Не рекомендується приймати ібупрофен під час пологів і розродження.

Початок пологів може бути відкладеним у часі, а їх тривалість — подовжитися разом зі збільшенням схильності до кровотеч матері та дитини.

Годування грудьми. Наявні обмежені дослідження показують, що ібупрофен виділяється у грудне молоко в дуже низькій концентрації. Ібупрофен не рекомендується застосовувати у жінок у період годування грудьми.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами. Прийом ібупрофену може впливати на швидкість реакції пацієнтів, про що слід пам’ятати у разі заняття діяльністю, яка потребує підвищеної концентрації уваги, наприклад при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Вплив на швидкість реакції значною мірою посилюється у разі комбінації з алкоголем.

Після прийому НПЗП можливі небажані явища, такі як запаморочення, сонливість, втома і порушення зору. Якщо такі явища з’явилися під час застосування НПЗП, пацієнти не повинні керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні з нижчезазначеними препаратами у зв’язку з можливою лікарською взаємодією, виявленою в деяких пацієнтів.

Антигіпертензивні препарати, блокатори β-адренорецепторів та діуретики. НПЗП можуть зменшувати вираженість ефекту антигіпертензивних препаратів, таких як інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, блокатори β-адренорецепторів та діуретики. Діуретики можуть також підвищувати ризик нефротоксичності НПЗП.

Серцеві глікозиди. НПЗП можуть спричинити посилення серцевої недостатності, зниження швидкості гломерулярної фільтрації та підвищення рівня серцевих глікозидів у плазмі крові.

Холестирамін. Одночасне застосування ібупрофену і холестираміну може знижувати абсорбцію ібупрофену в ШКТ. Проте клінічне значення цього невідоме.

Літій. НПЗП можуть знижувати виведення літію.

Метотрексат. НПЗП можуть пригнічувати канальцеву секрецію метотрексату і знижувати кліренс метотрексату.

Циклоспорин. Підвищення ризику нефротоксичності при застосуванні з НПЗП.

Міфепристон. Зниження ефективності лікарського засобу може теоретично відбуватися внаслідок антипростагландинових властивостей НПЗП. Обмежені дані дають можливість передбачити, що одночасний прийом НПЗП у день застосування простагландину не змінює дії міфепристону або простагландину на дозрівання шийки матки або скоротність матки і не знижує клінічної ефективності медикаментозного переривання вагітності.

Інші НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2. Слід уникати одночасного застосування з іншими НПЗП, включаючи інгібітори ЦОГ-2, у зв’язку із ризиком розвитку адитивного ефекту (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Ацетилсаліцилова кислота. Як і при призначенні інших препаратів, що містять НПЗП, одночасний прийом ібупрофену та ацетилсаліцилової кислоти зазвичай не рекомендується у зв’язку з ризиком збільшення вираженості й частоти побічних реакцій.

Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати вплив ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні.

Проте, незважаючи на нез’ясованість щодо можливості екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключати ймовірності, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може знизити кардіопротекторний ефект ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах. Немає клінічно значущих ефектів при нерегулярному прийомі ібупрофену (див. Фармакодинаміка).

ГКС. Підвищення ризику шлунково-кишкової виразки або кровотечі при застосуванні з НПЗП.

Антикоагулянти. НПЗП можуть підсилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин.

Хінолонові антибіотики. Дані, отримані на тваринах, свідчать, що НПЗП можуть підвищувати ризик появи судом, пов’язаних із прийомом хінолонових антибіотиків. Пацієнти, які приймають одночасно НПЗП і хінолони, мають підвищений ризик розвитку судом.

Сульфонілсечовина. НПЗП можуть потенціювати ефекти препаратів сульфонілсечовини. Рідко повідомлялося про розвиток гіпоглікемії у пацієнтів, які приймають сульфонілсечовину, при застосуванні ібупрофену.

Антиагрегантні препарати і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад клопідогрель та тиклопідин). Підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі при прийомі з НПЗП.

Такролімус. Можливе підвищення ризику нефротоксичності при застосуванні НПЗП у пацієнтів, які приймають такролімус.

Зидовудин. НПЗП підвищують ризик гематологічної токсичності при прийомі одночасно із зидовудином. Існують докази підвищення ризику розвитку гемартрозів та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів із гемофілією при застосуванні ібупрофену на тлі прийому зидовудину.

Аміноглікозиди. НПЗП можуть зменшувати виведення аміноглікозидів.

Екстракти трав. Гінкго білоба може потенціювати ризик кровотеч, пов’язаний із НПЗП.

Інгібітори CYP 2C9. Одночасне застосування ібупрофену з інгібіторами CYP 2C9 може збільшувати експозицію ібупрофену (субстрат CYP 2C9). У ході одного дослідження показано, що вориконазол та флуконазол (інгібітори CYP 2C9) збільшували експозицію S(+)-ібупрофену приблизно на 80–100%. Необхідно враховувати зниження дози ібупрофену при одночасному застосуванні з інгібіторами CYP 2C9, особливо при призначенні ібупрофену у високих дозах пацієнтам, які приймають вориконазол або флуконазол.

Передозування

токсичність. Симптоми токсичності зазвичай не виявляли при застосуванні доз нижче 100 мг/кг маси тіла у дітей та дорослих. Проте в деяких випадках можуть бути необхідні підтримувальні заходи. У дітей симптоми токсичності відмічали після прийому препарату в дозі 400 мг/кг маси тіла і більше.

Симптоми. У більшості пацієнтів симптоми передозування розвиваються протягом 4–6 год після прийому значної кількості ібупрофену.

Найбільш часті симптоми передозування включають нудоту, блювання, біль у животі, млявість і сонливість. Прояви з боку ЦНС: головний біль, дзвін у вухах, запаморочення, судоми і втрата свідомості. Рідко повідомлялося про ністагм, метаболічний ацидоз, гіпотермію, симптоми з боку нирок, шлунково-кишкову кровотечу, кому, апное і пригнічення ЦНС та дихальної системи. Повідомлялося про серцево-судинну токсичність, включаючи розвиток артеріальної гіпотензії, брадикардії і тахікардії.

У разі значного передозування можливий розвиток ниркової недостатності й ураження печінки. Значне передозування зазвичай добре переноситься, якщо не приймалися інші препарати. При серйозних отруєннях може виникнути метаболічний ацидоз.

Лікування. Немає специфічного антидоту при передозуванні ібупрофену. Якщо прийнята кількість препарату перевищує 400 мг/кг маси тіла, рекомендується протягом 1 год після його прийому провести промивання/випорожнення шлунка з подальшим симптоматичним лікуванням. Протягом 1 год після прийому потенційно токсичної кількості необхідно призначити активоване вугілля. Лікування повинно включати забезпечення прохідності дихальних шляхів і моніторинг серцевої функції та основних показників життєдіяльності до нормалізації стану пацієнта.

Забезпечити достатній діурез.

Слід ретельно контролювати функцію нирок і печінки.

Після прийому потенційно токсичної кількості препарату слід спостерігати за станом пацієнтів принаймні протягом 4 год.

Часті або тривалі судоми необхідно усувати в/в введенням діазепаму. Інші заходи можуть бути показані за клінічним станом пацієнта.

Для отримання найактуальнішої інформації слід звертатися до місцевого токсикологічного центру.

Умови зберігання

Бруфен®, гранули шипучі. У недоступному для дітей місці. При температурі не вище 25 °С.

Бруфен®, сироп. У недоступному для дітей місці. Не потребує особливих умов зберігання.

Бруфен® Рапід. При температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці.

Бруфен® Ретард. В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Інструкція МОЗ
Дата додавання: 23.09.2021 р.
© Компендіум 2021

Діагнози, при яких застосовують Бруфен

Баланопостит МКХ N48.1
Біль в грудному відділі хребта МКХ M54.6
Відкрита рана інших частин стопи МКХ S91.3
Головний біль МКХ R51
Гостра респіраторна вірусна інфекція МКХ J06.9
Гостра респіраторна інфекція нижніх дихальних шляхів МКХ J22
Гострий алергічний бронхіт МКХ J20.9
Гострий середній серозний отит МКХ H65.0
Диспепсія (порушення травлення) МКХ K30
Захворювання носа МКХ J01.9
Інші неспецифічні лімфаденіти МКХ I88.8
Кератокон'юнктивіт МКХ H16.2
Коронавирусная инфекция COVID-19 МКХ U07.1
Мігрень без аури [проста мігрень] МКХ G43.0
Міозит неуточнений МКХ M60.9
Наслідки запальних хвороб центральної нервової системи МКХ G09
Остеохондроз хребта неуточнений МКХ M42.9
Синдром передменструального напруження МКХ N94.3
Синдром середнього сходового м'яза (цервіко-скапулалгія) МКХ M54.2
Часткова пневмонія неуточнена МКХ J18.1
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko