Дипрофол^® (Diprofol) (263692) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Пропофол - 1 %

фармакодинаміка.
Механізм дії.
Пропофол (2,6-диізопропілфенол) – це засіб для загальної анестезії короткої дії зі швидким настанням ефекту приблизно протягом 30 секунд. Вихід з наркозу зазвичай швидкий. Механізм дії, як і в інших засобів для загальної анестезії, недостатньо вивчений. Однак вважається, що пропофол реалізує седативний та наркотичний ефекти шляхом позитивного впливу на інгібуючу функцію нейротрансмітера гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) через полегшення взаємодії останнього з ліганд-активованими ГАМКА-рецепторами.
Фармакодинамічні властивості.
Зазвичай при застосуванні Пропофолу для індукції та підтримки анестезії спостерігаються зниження середнього артеріального тиску та незначні зміни частоти серцевих скорочень. Однак параметри гемодинаміки за нормальних умов залишаються відносно стабільними протягом підтримки анестезії, а кількість випадків виникнення небажаних гемодинамічних реакцій невелика.
Хоча після введення Пропофолу може розвинутися пригнічення дихання, будь-які реакції є якісно подібними до таких при застосуванні інших засобів для внутрішньовенної анестезії та легко корегуються у клінічній практиці.
Пропофол знижує мозковий кровообіг, внутрішньочерепний тиск та метаболізм мозку. Зниження внутрішньочерепного тиску більш виражене у пацієнтів з початковим підвищеним внутрішньочерепним тиском.
Клінічна безпека та ефективність.
Вихід з наркозу зазвичай швидкий та характеризується швидким відновленням когнітивних функцій з малою кількістю випадків головного болю та післяопераційних нудоти і блювання.
Загалом при застосуванні Пропофолу післяопераційні нудота і блювання спостерігаються рідше, ніж при використанні засобів для інгаляційного наркозу. Існують дані, що це може бути пов’язано зі зниженим еметогенним потенціалом пропофолу.
Пропофол не пригнічує синтез гормонів кори надниркових залоз у клінічно застосовуваних концентраціях.
Педіатрична популяція.
Дані досліджень анестезії із застосуванням пропофолу дітям вказують на збереження безпеки та ефективності при тривалості наркозу до 4 годин. Згідно з опублікованими даними лікарський засіб можна застосовувати дітям при проведенні тривалих процедур без змін безпеки або ефективності останнього.
Фармакокінетика.
Всмоктування.
При застосуванні Пропофолу для підтримки анестезії концентрація у крові асимптотично наближається до рівноважного стану для даної швидкості введення.
Розподіл.
Пропофол широко розподіляється та швидко виводиться з організму (загальний кліренс становить 1,5–2,0 л/хв).
Виведення.
Зниження концентрацій пропофолу після болюсного введення дози або завершення інфузії можна описати за допомогою відкритої трикамерної моделі з дуже швидким розподілом (період напіврозподілу 2–4 хвилини), швидким виведенням (період напівелімінації 30–60 хвилин) та більш повільною кінцевою фазою, яка характеризує перерозподіл пропофолу зі слабкоперфузованої тканини.
Кліренс реалізується шляхом метаболічних процесів, здебільшого у печінці, де він є залежним від кровообігу, з утворенням неактивних кон’югатів пропофолу та відповідного хінолу, які виводяться з сечею.
Після внутрішньовенного введення одноразової дози 3 мг/кг кліренс пропофолу на 1 кг маси тіла збільшується з віком за даним принципом: середній кліренс значно нижчий у новонароджених віком <1 місяця (n = 25) (20 мл/кг/хв) у порівнянні зі старшими дітьми (n = 36, віковий діапазон: 4 місяці – 7 років). Крім того, у новонароджених відзначалася мінливість даного параметра між пацієнтами (діапазон 3,7–78 мл/кг/хв). Через ці обмежені дані клінічних досліджень, які вказують на значну мінливість, для даної групи пацієнтів не можна надати рекомендацій щодо дозування.
Середній кліренс пропофолу у старших дітей після одноразового болюсного введення дози 3 мг/кг становив 37,5 мл/кг/хв (4–24 місяці) (n = 8), 38,7 мл/кг/хв (11–43 місяці) (n = 6), 48 мл/кг/хв (1–3 роки) (n = 12), 28,2 мл/кг/хв (4–7 років) (n = 10) у порівнянні з 23,6 мл/кг/хв у дорослих (n = 6).
Лінійність.
При застосуванні Дипрофолу зі швидкістю інфузії у рекомендованому діапазоні фармакокінетика лікарського засобу лінійна.

Дипрофол 1%.
Як засіб загальної анестезії короткочасної дії препарат вводять внутрішньовенно для:
· індукції та підтримання загальної анестезії у дорослих та дітей віком >1 місяця;
· седації при проведенні діагностичних та хірургічних процедур, окремо або у комбінації з лікарськими засобами для місцевої чи загальної анестезії, у дорослих та дітей віком >1 місяця;
· седації пацієнтів віком >16 років, яким проводять штучну вентиляцію легенів у відділенні інтенсивної терапії (ВІТ).
Дипрофол 2%.
як засіб загальної анестезії короткочасної дії препарат вводять внутрішньовенно для:
· індукції та підтримання загальної анестезії у дорослих та дітей віком >3 років;
· седації при проведенні діагностичних та хірургічних процедур, окремо або у комбінації з лікарськими засобами для місцевої чи загальної анестезії, у дорослих та дітей віком >3 років;
· седації пацієнтів віком >16 років, яким проводиться штучна вентиляція легенів у відділенні інтенсивної терапії (ВІТ).

Дипрофолу 1%
Індукція загальної анестезії.
Дорослі.
Пацієнтам з проведеною або не проведеною премедикацією рекомендується титрувати дозу Дипрофолу 1% (вводити дорослому пацієнту у вигляді болюсної ін’єкції або інфузії приблизно по 4 мл [40 мг] кожні 10 секунд) з урахуванням клінічної відповіді до появи клінічних ознак анестезії. Для більшості дорослих пацієнтів віком до 55 років загалом достатнім є введення дози 1,5–2,5 мг/кг Дипрофолу 1%. Загальну необхідну дозу можна зменшити шляхом зниження швидкості введення (2–5 мл/хв [20–50 мг/хв]). Для осіб віком понад 55 років доза для досягнення загальної анестезії загалом є меншою. Пацієнтам з оцінкою 3 або 4 бали за системою оцінки ризику Американського товариства анестезіологів (ASA) слід вводити препарат з меншою швидкістю (приблизно 2 мл [20 мг] кожні 10 секунд).
Особи літнього віку.
Особи літнього віку потребують введення менших доз Дипрофолу 1% для індукції анестезії. При зменшенні дози слід враховувати стан здоров’я та вік пацієнта. Зменшену дозу слід вводити з меншою швидкістю та титрувати з урахуванням клінічної відповіді.
Педіатрична популяція.
Не рекомендується застосовувати Дипрофолу 1% для індукції анестезії дітям віком до 1 місяця.
Для індукції анестезії дітям віком від 1 місяця дозу Дипрофолу 1% слід повільно титрувати до появи клінічних ознак анестезії. Дозу слід підбирати згідно з віком та/або масою тіла. Для більшості пацієнтів віком від 8 років достатнім для індукції анестезії є введення дози Дипрофолу 1% приблизно 2,5 мг/кг маси тіла. Молодшим дітям, особливо віком від 1 місяця до 3 років, може бути потрібне введення більших доз (2,5–4 мг/кг маси тіла).
Пацієнтам з оцінкою 3 або 4 бали за ASA рекомендується застосовувати менші дози (див. розділ «Особливості застосування»).
Введення Дипрофолу 1 % за допомогою системи ІЦК «Diprifusor» не рекомендоване для індукції загальної анестезії у дітей.
Підтримка загальної анестезії.
Дорослі.
Підтримку анестезії можна забезпечувати шляхом введення Дипрофолу 1% у вигляді безперервної інфузії або повторних болюсних ін’єкцій для підтримання належної глибини наркозу. Вихід з наркозу зазвичай швидкий, тому важливо продовжувати введення Дипрофолу 1% до кінця процедури.
Безперервна інфузія.
Необхідна швидкість введення може значно відрізнятися у різних пацієнтів, однак значення у діапазоні 4–12 мг/кг/год зазвичай є достатніми для підтримки належної глибини анестезії.
Повторні болюсні ін’єкції.
При повторних болюсних ін’єкціях доцільно вводити дози, що поступово зростають від 25 мг (2,5 мл) до 50 мг (5,0 мл) з урахуванням клінічної необхідності.
Особи літнього віку.
При застосуванні Дипрофолу 1% для підтримки анестезії слід знижувати швидкість введення або цільову концентрацію. Пацієнти з оцінкою 3 або 4 бали за ASA потребують ще більшого зменшення дози та швидкості введення. Слід уникати швидкого болюсного введення (одноразового та повторного) лікарського засобу особам літнього віку, оскільки це може призвести до пригнічення функції серцево-судинної та дихальної систем.
Педіатрична популяція.
Не рекомендується застосовувати Дипрофол 1% для підтримки анестезії дітям віком до 1 місяця.
Підтримку анестезії у дітей віком від 1 місяця можна забезпечити введенням Дипрофолу 1% у вигляді інфузії або повторних болюсних ін’єкцій для підтримання належної глибини наркозу. Необхідна швидкість введення може значно відрізнятися у різних пацієнтів, однак значення у діапазоні 9–15 мг/кг/год зазвичай є достатніми для досягнення належної глибини анестезії. Молодшим дітям, особливо віком від 1 місяця до 3 років, може бути потрібне введення більших доз.
Пацієнтам з оцінкою 3 або 4 бали за ASA рекомендується застосовувати менші дози (див. також розділ «Особливості застосування»).
Введення Дипрофолу 1% за допомогою системи ІЦК «Diprifusor» не рекомендоване для підтримки загальної анестезії у дітей.
Седація пацієнтів, які перебувають у відділенні інтенсивної терапії.
Дорослі.
Для проведення седації пацієнтів, які перебувають у відділенні інтенсивної терапії, слід вводити Дипрофолу 1% шляхом безперервної інфузії. Швидкість інфузії слід визначати, виходячи з бажаної глибини седації. У більшості пацієнтів достатньої глибини седації можна досягти при застосуванні дози 0,3–4,0 мг/кг/год (див. розділ «Особливості застосування»).
Дипрофолу 1% не слід застосовувати для седації пацієнтів, які перебувають у відділенні інтенсивної терапії, віком до 16 років (див. розділ «Протипоказання»). Введення Дипрофолу 1% за допомогою системи ІЦК «Diprifusor» не рекомендоване для седації пацієнтів, які перебувають у відділенні інтенсивної терапії.
Дипрофолу 1% можна розводити 5% розчином декстрози (див. таблицю 1).
Рекомендується проводити моніторинг концентрації ліпідів крові при застосуванні Дипрофолу 1% пацієнтам з особливим ризиком розвитку перевантаження жирами. Якщо результати моніторингу вказують на порушення виведення жирів з організму, введення Дипрофолу 1% слід відповідно скорегувати. Якщо пацієнту внутрішньовенно одночасно вводять інші розчини, що містять ліпіди, слід зменшувати дозу з урахуванням кількості жирів, що надходять в організм протягом інфузії як компонент лікарської форми Дипрофолу 1% (1,0 мл Дипрофолу 1% містить приблизно 0,1 г жирів).
Якщо тривалість седації перевищує 3 доби, моніторинг концентрації ліпідів слід проводити у всіх пацієнтів.
Особи літнього віку.
При застосуванні Дипрофолу 1% для седації слід знижувати швидкість інфузії. Пацієнти з оцінкою 3 або 4 бали за ASA потребують ще більшого зменшення дози та швидкості введення. Слід уникати швидкого болюсного введення (одноразового та повторного) лікарського засобу особам літнього віку, оскільки це може призвести до пригнічення функції серцево-судинної та дихальної систем.
Педіатрична популяція.
Дипрофолу 1% не слід застосовувати для проведення седації дітям віком <16 років, яким проводиться штучна вентиляція легенів у відділенні інтенсивної терапії.
Седація перед проведенням діагностичних та хірургічних процедур.
Дорослі.
Для забезпечення належної седації при проведенні діагностичних та хірургічних процедур слід індивідуально підбирати швидкість введення та титрувати дозу з урахуванням клінічної відповіді.
У більшості пацієнтів індукції седації можна досягти при введенні лікарського засобу в дозі 0,5–1,0 мг/кг протягом 1–5 хвилин.
Підтримка седації забезпечується титруванням дози Дипрофолу 1%, який вводиться у вигляді інфузії, до бажаної глибини седації для більшості пацієнтів достатнім є введення 1,5– 4,5 мг/кг/год. Окрім інфузії, можливе болюсне введення 10–20 мг, якщо виникає потреба у швидкому збільшенні глибини седації. Пацієнтам з оцінкою 3 або 4 бали за ASA може бути потрібне зниження швидкості введення та дози.
Введення Дипрофолу 1% за допомогою системи ІЦК «Diprifusor» не рекомендоване для проведення седації перед діагностичними та хірургічними процедурами.
Особи літнього віку.
При застосуванні Дипрофолу 1% для седації слід знижувати швидкість введення або цільову концентрацію. Пацієнти з оцінкою 3 або 4 бали за ASA потребуватимуть ще більшого зменшення дози та швидкості введення. Слід уникати швидкого болюсного введення (одноразового та повторного) лікарського засобу особам літнього віку, оскільки це може призвести до пригнічення функції серцево-судинної та дихальної систем.
Педіатрична популяція.
Не рекомендується застосовувати Дипрофолу 1% при проведенні діагностичних та хірургічних процедур дітям віком до 1 місяця.
Дітям віком від 1 місяця дози та швидкість введення слід підбирати згідно з необхідною глибиною седації та клінічною відповіддю. У більшості дітей індукції седації можна досягти при введенні Дипрофолу 1% у дозі 1–2 мг/кг маси тіла. Підтримки седації можна досягти титруванням доз під час інфузії до отримання бажаної глибини седації. Більшості пацієнтів достатньо дози 1,5–9,0 мг/кг/год. Інфузію можна доповнити болюсним введенням доз до 1 мг/кг маси тіла, якщо необхідне швидке збільшення глибини седації.
Пацієнтам з оцінкою 3 або 4 бали за ASA може бути потрібне зменшення дози.
Спосіб застосування.
Дипрофолу 1% не виявляє анальгетичної активності, тому зазвичай постає необхідність у супутньому введенні додаткових знеболювальних лікарських засобів.
Дипрофолу 1% можна застосовувати для інфузій нерозведеним зі скляних контейнерів, пластикових шприців, попередньо наповнених шприців або розведеним 5% розчином декстрози (для внутрішньовенних інфузій) з інфузійних мішків з ПВХ чи скляних інфузійних флаконів. Розведення, які не мають перевищувати 1:5 (2 мг пропофолу на 1 мл), слід виконувати в асептичних умовах безпосередньо перед введенням та застосовувати розведену емульсію протягом 6 годин після приготування.
Рекомендується при застосуванні розведеного Дипрофолу 1% повністю заміщувати емульсією Дипрофолу 1% об’єм 5% розчину декстрози, видалений з інфузійного мішка під час процесу розведення (див. таблицю 1).
Розведення можна проводити із застосуванням різних засобів контролю інфузії, але застосування тільки набору для інфузій не виключить ризику випадкової неконтрольованої інфузії великих об’ємів розведеного Дипрофолу 1%. В інфузійну лінію слід включити бюретку, лічильник крапель або волюметричну помпу. Ризик неконтрольованої інфузії слід взяти до уваги при визначенні максимального об’єму Дипрофолу 1% у бюретці.
При застосуванні препарату нерозведеним для підтримки анестезії рекомендується завжди застосовувати таке обладнання, як шприцева або волюметрична інфузійна помпа, для контролю швидкості інфузії.
Дипрофолу 1% можна вводити через Y-подібний з’єднувач, розташований безпосередньо перед місцем інфузії таких розчинів:
· 5% розчин декстрози для внутрішньовенних інфузій;
· 0,9% розчин натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій;
· 4% розчин декстрози з 0,18% розчином натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій.
Скляний попередньо наповнений шприц має менший опір тертя, ніж пластикові одноразові шприци, та більш зручний у використанні. Тому, якщо Дипрофолу 1% вводять із застосуванням попередньо наповненого шприца, інфузійну лінію між шприцом та пацієнтом не можна залишати відкритою без нагляду.
При застосуванні попередньо наповненого шприца зі шприцевою інфузійною помпою слід переконатися у їх належній сумісності. Особливу увагу слід звернути на те, що дизайн помпи має передбачати попередження сифонного ефекту, а сигнал оклюзії має бути встановлений на значення, більші 1000 мм рт. ст. При застосуванні програмованої помпи або її еквівалента, що дає змогу використовувати різні шприци, слід обирати тільки опцію «B-D» 50/60 мл «PLASTIKPAK» при застосуванні попередньо наповненого шприца з Дипрофолу 1%.
Дипрофолу 1% можна попередньо змішувати з альфентанілом, розчином для ін’єкцій, що містить 500 мкг/мл альфентанілу, в співвідношенні об’ємів від 20:1 до 50:1. Суміші слід готувати із дотриманням умов стерильності та застосовувати протягом 6 годин після приготування.
Для зменшення болю при першому введенні Дипрофолу 1% можна змішувати з розчином лідокаїну для ін’єкцій (0,5 % або 1 %, без консервантів) (див. таблицю 1).
Інфузія за цільовою концентрацією: введення Дипрофолу 1% дорослим за допомогою системи ІЦК «Diprifusor».
Введення Дипрофолу 1% за допомогою системи ІЦК «Diprifusor» обмежується індукцією та підтримкою загальної анестезії у дорослих. Не рекомендується застосовувати при проведенні седації у ВІТ, седації перед проведенням діагностичних та хірургічних процедур або дітям.
Дипрофолу 1% можна вводити у вигляді ІЦК тільки із застосуванням системи ІЦК «Diprifusor» з програмним забезпеченням ІЦК «Diprifusor». Такі системи працюватимуть лише з електронно маркованими попередньо наповненими шприцами з Дипрофолом 1% або 2%. Система ІЦК «Diprifusor» автоматично встановлюватиме швидкість інфузії для розпізнаної концентрації Дипрофолу. Користувачі мають бути ознайомлені з інструкцією із застосування інфузійної помпи, правилами введення Дипрофолу 1% за допомогою системи ІЦК та належного поводження з системою розпізнавання шприців.
Система ІЦК «Diprifusor» дає змогу анестезіологу досягти і контролювати бажану швидкість індукції та глибину анестезії шляхом встановлення та зміни цільових (передбачених) концентрацій пропофолу в крові. Для деяких систем ІЦК «Diprifusor» доступний альтернативний режим введення залежно від ефекту, але його безпека та ефективність ще не визначені.
Система ІЦК «Diprifusor» визначає початкову концентрацію пропофолу в крові пацієнта рівною нулю. Тому у разі попереднього введення пацієнту пропофолу може виникнути потреба у виборі меншої початкової цільової концентрації при застосуванні системи ІЦК «Diprifusor». Також не рекомендується негайно поновлювати роботу системи ІЦК «Diprifusor» після вимкнення помпи.
Нижче наведені рекомендації щодо цільових концентрацій пропофолу. З урахуванням мінливості фармакокінетики та фармакодинаміки пропофолу у пацієнтів, у разі проведення або непроведення премедикації слід титрувати цільову концентрацію пропофолу з урахуванням клінічної відповіді для досягнення необхідної глибини наркозу.
Індукція та підтримка загальної анестезії.
У дорослих пацієнтів віком до 55 років анестезії зазвичай можна досягти за цільових концентрацій пропофолу 4–8 мкг/мл. Рекомендується застосування початкової цільової концентрації 4 мкг/мл пацієнтам з проведеною премедикацією та 6 мкг/мл – без премедикації. Час індукції за даних цільових концентрацій зазвичай 60–120 секунд. Більша швидкість дасть змогу досягти більш ранньої індукції анестезії, але може бути пов’язана з більш вираженим пригніченням функції гемодинаміки та дихання.
Меншу початкову цільову концентрацію слід застосовувати пацієнтам віком від 55 років та/або з оцінкою 3 або 4 бали за ASA. Цільову концентрацію надалі можна поступово збульшувати на величину від 0,5 до 1,0 мкг/мл з інтервалами в 1 хвилину для досягнення поступової індукції анестезії.
Як правило, необхідна додаткова аналгезія, і величина, на яку можна знижувати цільові концентрації для підтримання анестезії, залежатиме від кількості аналгетиків, що застосовуються одночасно. Цільові концентрації пропофолу у межах від 3 до 6 мкг/мл зазвичай підтримують достатній рівень анестезії.
Прогнозована концентрація пропофолу для пробудження перебуває, як правило, у межах від 1 до 2 мкг/мл і залежить від рівня аналгезії у період підтримання наркозу.
Забезпечення седативного ефекту під час інтенсивної терапії.
Зазвичай необхідні цільові концентрації пропофолу в крові в діапазоні 0,2–2 мкг/мл. Введення препарату слід розпочинати з низької цільової концентрації, яку слід титрувати залежно від реакції пацієнта для досягнення необхідної глибини седативного ефекту.
Розведення препарату Дипрофол і одночасне застосування з іншими лікарськими засобами або інфузійними розчинами (див. також розділ «Додаткові застереження»).
Таблиця 1
Розведення та сумісне введення Дипрофолу 1% з іншими лікарськими засобами або розчинами для інфузій (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти.
Дипрофолу 1% застосовують дітям віком від 1 місяця відповідно до зазначених показань.
Не рекомендується застосовувати Дипрофолу 1% новонародженим, тому що застосування лікарського засобу цій групі пацієнтів не повністю досліджене. Дані фармакокінетики (див. розділ «Спосіб застосування та дози») вказують на те, що у новонароджених кліренс лікарського засобу значно знижений і має дуже велику варіабельність у різних пацієнтів. Введення доз, рекомендованих для старших дітей, може призвести до відносного передозування та розвитку тяжкого пригнічення функції серцево-судинної системи.
Пропофол не слід застосовувати пацієнтам віком до 16 років включно для седації у відділенні інтенсивної терапії, оскільки безпека та ефективність пропофолу для седації в даній віковій групі невідома (див. розділ «Протипоказання»).
Дипрофол 2%.
Індукція загальної анестезії.
Дорослі.
Дипрофол 2% може бути використаний для індукції анестезії шляхом інфузії.
Використання Дипрофол 2% у вигляді болюсної ін’єкції не рекомендується.
Дипрофол 2% може бути використаний для індукції анестезії шляхом інфузії, але тільки у тих пацієнтів, які отримуватимуть Дипрофол 2% для підтримки анестезії.
Пацієнтам з проведеною або не проведеною премедикацією рекомендується титрувати дозу Дипрофол 2% (вводити дорослому пацієнту у вигляді інфузії приблизно по 2 мл [40 мг] кожні 10 секунд) з урахуванням клінічної відповіді до появи клінічних ознак анестезії. Для більшості дорослих пацієнтів віком до 55 років загалом достатнім є введення дози 1,5–2,5 мг/кг Дипрофол 2%. Загальну необхідну дозу можна зменшити шляхом зниження швидкості введення (1–2,5 мл/хв [20–50 мг/хв]). Для осіб віком понад 55 років доза для досягнення загальної анестезії загалом є меншою. Пацієнтам з оцінкою 3 або 4 бали за системою оцінки ризику Американського товариства анестезіологів (ASA) слід вводити препарат з меншою швидкістю (приблизно 1 мл [20 мг] кожні 10 секунд).
Особи літнього віку.
Особи літнього віку потребують введення менших доз Дипрофол 2% для індукції анестезії. При зменшенні дози слід враховувати стан здоров’я та вік пацієнта. Зменшену дозу слід вводити з меншою швидкістю та титрувати з урахуванням клінічної відповіді.
Педіатрична популяція.
Не рекомендується застосовувати Дипрофол 2 % для індукції анестезії дітям віком до 3 років.
Для індукції анестезії дітям віком від 3 років дозу Дипрофол 2% слід повільно титрувати до появи клінічних ознак анестезії. Дозу слід підбирати згідно з віком та/або масою тіла. Для більшості пацієнтів віком від 8 років достатнім для індукції анестезії є введення дози Дипрофол 2% приблизно 2,5 мг/кг маси тіла. Молодшим дітям може бути потрібне введення більших доз (2,5–4 мг/кг маси тіла).
Пацієнтам з оцінкою 3 або 4 бали за ASA рекомендується застосовувати менші дози (див. розділ «Особливості застосування»).
Введення Дипрофол 2% за допомогою системи ІЦК «Diprifusor» не рекомендоване для індукції загальної анестезії у дітей.
Підтримка загальної анестезії.
Дорослі.
Підтримку анестезії можна забезпечувати шляхом введення Дипрофол 2% у вигляді безперервної інфузії для підтримання належної глибини наркозу. Введення Дипрофол 2% у вигляді болюсної ін’єкції не рекомендується. Вихід з наркозу зазвичай швидкий, тому важливо продовжувати введення Дипрофол 2% до кінця процедури.
Безперервна інфузія.
Необхідна швидкість введення може значно відрізнятися у різних пацієнтів, однак значення у діапазоні 4–12 мг/кг/год зазвичай є достатніми для підтримки належної глибини анестезії.
Особи літнього віку.
При застосуванні Дипрофол 2% для підтримки анестезії слід знижувати швидкість введення або цільову концентрацію. Пацієнти з оцінкою 3 або 4 бали за ASA потребують ще більшого зменшення дози та швидкості введення. Слід уникати швидкого болюсного введення (одноразового та повторного) лікарського засобу особам літнього віку, оскільки це може призвести до пригнічення функції серцево-судинної та дихальної систем.
Педіатрична популяція.
Не рекомендується застосовувати Дипрофол^® 2 % для підтримки анестезії дітям віком до 3 років.
Підтримку анестезії у дітей віком від 3 років можна забезпечити введенням Дипрофол 2% у вигляді інфузії для підтримання належної глибини наркозу. Необхідна швидкість введення може значно відрізнятися у різних пацієнтів, однак значення у діапазоні 9–15 мг/кг/год зазвичай є достатніми для досягнення належної глибини анестезії. Молодшим дітям може бути потрібне введення більших доз.
Пацієнтам з оцінкою 3 або 4 бали за ASA рекомендується застосовувати менші дози (див. також розділ «Особливості застосування»).
Введення Дипрофол 2% за допомогою системи ІЦК «Diprifusor» не рекомендоване для підтримки загальної анестезії у дітей.
Седація пацієнтів, які перебувають у відділенні інтенсивної терапії.
Дорослі.
Для проведення седації пацієнтів, які перебувають у відділенні інтенсивної терапії, слід вводити Дипрофол^® 2 % шляхом безперервної інфузії. Швидкість інфузії слід визначати, виходячи з бажаної глибини седації. У більшості пацієнтів достатньої глибини седації можна досягти при застосуванні дози Дипрофол 2% 0,3–4,0 мг/кг/год (див. розділ «Особливості застосування»).
Дипрофол 2% не слід застосовувати для седації пацієнтів віком 16 років або молодше, які перебувають у відділенні інтенсивної терапії (див. розділ «Протипоказання»). Введення Дипрофол 2% за допомогою системи ІЦК «Diprifusor» не рекомендоване для седації пацієнтів, які перебувають у відділенні інтенсивної терапії.
Рекомендується проводити моніторинг концентрації ліпідів крові при застосуванні Дипрофол 2% пацієнтам з особливим ризиком розвитку перевантаження жирами. Якщо результати моніторингу вказують на порушення виведення жирів з організму, введення Дипрофол 2% слід відповідно скорегувати. Якщо пацієнту внутрішньовенно одночасно вводять інші розчини, що містять ліпіди, слід зменшувати дозу з урахуванням кількості жирів, що надходять в організм протягом інфузії як компонент лікарської форми Дипрофол 2% (1,0 мл Дипрофол 2% містить приблизно 0,1 г жирів).
Якщо тривалість седації перевищує 3 доби, моніторинг концентрації ліпідів слід проводити у всіх пацієнтів.
Особи літнього віку.
При застосуванні Дипрофол 2% для седації слід знижувати швидкість інфузії. Пацієнти з оцінкою 3 або 4 бали за ASA потребують ще більшого зменшення дози та швидкості введення. Слід уникати швидкого болюсного введення (одноразового та повторного) лікарського засобу особам літнього віку, оскільки це може призвести до пригнічення функції серцево-судинної та дихальної систем.
Педіатрична популяція.
Дипрофол 2% не слід застосовувати для проведення седації дітям віком <16 років, яким проводиться штучна вентиляція легенів у відділенні інтенсивної терапії.
Седація перед проведенням діагностичних та хірургічних процедур.
Дорослі.
Для забезпечення належної седації при проведенні діагностичних та хірургічних процедур слід індивідуально підбирати швидкість введення та титрувати дозу з урахуванням клінічної відповіді.
У більшості пацієнтів індукції седації можна досягти при введенні лікарського засобу в дозі 0,5–1,0 мг/кг протягом 1–5 хвилин.
Підтримка седації забезпечується титруванням дози Дипрофол 2%, який вводиться у вигляді інфузії, до бажаної глибини седації для більшості пацієнтів достатнім є введення 1,5–4,5 мг/кг/год. Окрім інфузії, можливе болюсне введення 10–20 мг, якщо виникає потреба у швидкому збільшенні глибини седації. Пацієнтам з оцінкою 3 або 4 бали за ASA може бути потрібне зниження швидкості введення та дози.
Введення Дипрофол 2% за допомогою системи ІЦК «Diprifusor» не рекомендоване для проведення седації перед діагностичними та хірургічними процедурами.
Особи літнього віку.
При застосуванні Дипрофол 2% для седації слід знижувати швидкість введення або цільову концентрацію. Пацієнти з оцінкою 3 або 4 бали за ASA потребуватимуть ще більшого зменшення дози та швидкості введення. Слід уникати швидкого болюсного введення (одноразового та повторного) лікарського засобу особам літнього віку, оскільки це може призвести до пригнічення функції серцево-судинної та дихальної систем.
Педіатрична популяція.
Не рекомендується застосовувати Дипрофол^® 2% при проведенні діагностичних та хірургічних процедур дітям віком до 3 років.
Дітям віком від 3 років дози та швидкість введення слід підбирати згідно з необхідною глибиною седації та клінічною відповіддю. У більшості дітей індукції седації можна досягти при введенні Дипрофол 2% у дозі 1–2 мг/кг маси тіла. Підтримки седації можна досягти титруванням доз Дипрофол 2% під час інфузії до отримання бажаної глибини седації. Більшості пацієнтів достатньо дози Дипрофол 2% 1,5–9,0 мг/кг/год. Пацієнтам з оцінкою 3 або 4 бали за ASA може бути потрібне зменшення дози.
Спосіб застосування.
Дипрофол 2% не має аналгетичної активності, тому зазвичай постає необхідність у супутньому введенні додаткових знеболювальних лікарських засобів.
Дипрофол 2% можна застосовувати для інфузій нерозведеним зі скляних контейнерів, пластикових шприців, попередньо наповнених шприців.
При застосуванні Дипрофол 2% нерозведеним для підтримки анестезії рекомендується завжди застосовувати таке обладнання, як шприцева або волюметрична інфузійна помпа, для контролю швидкості інфузії.
Дипрофол 2% не слід змішувати перед введенням за допомогою ін’єкційних та інфузійних рідин. Дипрофол^® 2% можна вводити через Y-подібний з’єднувач, розташований безпосередньо перед місцем інфузії таких розчинів:
· 5% розчин декстрози для внутрішньовенних інфузій;
· 0,9% розчин натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій;
· 4% розчин декстрози з 0,18% розчином натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій.
Скляний попередньо наповнений шприц має менший опір тертя, ніж пластикові одноразові шприци, та більш зручний у використанні. Тому, якщо Дипрофол^® 2% вводять із застосуванням попередньо наповненого шприца, інфузійну лінію між шприцом та пацієнтом не можна залишати відкритою без нагляду.
При застосуванні попередньо наповненого шприца зі шприцевою інфузійною помпою слід переконатися у їх належній сумісності. Особливу увагу слід звернути на те, що дизайн помпи має передбачати попередження сифонного ефекту, а сигнал оклюзії має бути встановлений на значення, більші 1000 мм рт. ст. При застосуванні програмованої помпи або її еквівалента, що дає змогу використовувати різні шприци, слід обирати тільки опцію «B-D» 50/60 мл «PLASTIKPAK» при застосуванні попередньо наповненого шприца з Дипрофолом 2%.
Інфузія за цільовою концентрацією: введення Дипрофол 2% дорослим за допомогою системи ІЦК «Diprifusor».
Введення Дипрофол 2% за допомогою системи ІЦК «Diprifusor» обмежене індукцією та підтримкою загальної анестезії у дорослих. Не рекомендується застосовувати при проведенні седації у ВІТ або дітям.
Дипрофол 2% можна вводити у вигляді ІЦК тільки із застосуванням системи ІЦК «Diprifusor» з програмним забезпеченням ІЦК «Diprifusor». Такі системи працюватимуть лише з електронно маркованими попередньо наповненими шприцами з Дипрофолом 1% або 2%. Система ІЦК «Diprifusor» автоматично встановлюватиме швидкість інфузії для розпізнаної концентрації Дипрофолу. Користувачі мають бути ознайомлені з інструкцією із застосування інфузійної помпи, правилами введення Дипрофол 2% за допомогою системи ІЦК та належного поводження з системою розпізнавання шприців.
Система ІЦК «Diprifusor» дає змогу анестезіологу досягти і контролювати бажану швидкість індукції та глибину анестезії шляхом встановлення та зміни цільових (передбачених) концентрацій пропофолу в крові. Для деяких систем ІЦК «Diprifusor» доступний альтернативний режим введення залежно від ефекту, але його безпека та ефективність ще не визначені.
Система ІЦК «Diprifusor» визначає початкову концентрацію пропофолу в крові пацієнта рівною нулю. Тому у разі попереднього введення пацієнту пропофолу може виникнути потреба у виборі меншої початкової цільової концентрації при застосуванні системи ІЦК «Diprifusor». Також не рекомендується негайно поновлювати роботу системи ІЦК «Diprifusor» після вимкнення помпи.
Нижче наведені рекомендації щодо цільових концентрацій пропофолу. З урахуванням мінливості фармакокінетики та фармакодинаміки пропофолу у пацієнтів, у разі проведення або не проведення премедикації слід титрувати цільову концентрацію пропофолу з урахуванням клінічної відповіді для досягнення необхідної глибини наркозу.
Індукція та підтримка загальної анестезії.
У дорослих пацієнтів віком до 55 років анестезії зазвичай можна досягти за цільових концентрацій пропофолу у діапазоні 4–8 мкг/мл. Рекомендується застосування початкової цільової концентрації 4 мкг/мл пацієнтам з проведеною премедикацією та 6 мкг/мл – без премедикації. Час індукції за даних цільових концентрацій зазвичай знаходиться у діапазоні 60–120 секунд. Більша швидкість дасть змогу досягти більш ранньої індукції анестезії, але може бути пов’язана з більш вираженим пригніченням функції серцево-судинної та дихальної систем.
Пацієнтам віком від 55 років та/або з оцінкою 3 або 4 бали за ASA слід застосовувати нижчу початкову цільову концентрацію. Потім цільову концентрацію можна підвищувати поступово по 0,5–1,0 мкг/мл кожну хвилину для досягнення поступової індукції анестезії.
Зазвичай виникатиме необхідність у проведенні додаткової аналгезії. У такому випадку ступінь зниження цільової концентрації для підтримки анестезії буде залежати від дози анальгетиків, які вводять сумісно. Цільові концентрації пропофолу у діапазоні 3–6 мкг/мл зазвичай забезпечують адекватну анестезію.
Очікувана концентрація пропофолу при пробудженні зазвичай знаходиться у діапазоні 1,0– 2,0 мкг/мл, на дане значення впливатиме доза анальгетиків, введених протягом підтримки анестезії.
Діти.
Дипрофол 2% застосовують дітям від 3 років відповідно до показань.
Застосування Дипрофол 2% не рекомендоване дітям віком <3 років через складність титрування малих об’ємів.
Пропофол не слід застосовувати пацієнтам віком до 16 років для седації у відділенні інтенсивної терапії, оскільки безпека та ефективність пропофолу для седації в даній віковій групі невідома (див. розділ «Протипоказання»).

гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин.
Дипрофол 1%. Дитячий вік до 1 місяця (для індукції та підтримання загальної анестезії).
Дипрофол 2%. Дитячий вік до 3 років (для індукції та підтримання загальної анестезії).
Дипрофол містить олію соєву та не призначений до застосування пацієнтам з гіперчутливістю до арахісу чи сої.
Дипрофол не слід застосовувати з метою седації пацієнтам віком ≤16 років, які перебувають у відділенні інтенсивної терапії (див. розділ «Особливості застосування»)

системні.
Індукція та підтримка анестезії або седація зазвичай проходять нормально, з мінімальною фазою збудження. Найбільш часто повідомлялося про небажані реакції, які є фармакологічно передбачуваними побічними ефектами засобу для наркозу/лікарського засобу, що пригнічує центральну нервову систему, наприклад про такі, як гіпотензія. Природа, тяжкість та частота виникнення небажаних явищ у пацієнтів, яким вводять Дипрофол, можуть бути пов’язані зі станом хворих та хірургічними або терапевтичними процедурами, що проводяться.
Таблиця 2
Побічні реакції

Випадки розвитку серйозної брадикардії рідкі. Існують окремі повідомлення про прогресування до асистолії.
В окремих випадках для усунення гіпотензії може бути потрібне застосування рідин внутрішньовенно та зниження швидкості введення препарату.
Дуже рідко повідомлялося про випадки розвитку рабдоміолізу, коли пропофол вводили у дозах більше 4 мг/кг/год для седації у ВІТ.
Можна мінімізувати шляхом введення у вени більшого діаметру: вени передпліччя та ліктьової ямки; місцевий біль також можна зменшити шляхом сумісного введення лідокаїну.
Комбінацію даних явищ називають синдромом інфузії пропофолу, що може спостерігатися у серйозно хворих пацієнтів з кількома факторами ризику розвитку цих явищ, див. розділ «Особливості застосування».
ЕКГ типу Бругада: підвищення сегменту ST та опуклий зубець Т на ЕКГ.
Швидкопрогресуюча серцева недостатність (у деяких випадках з летальним наслідком) у дорослих. Серцева недостатність у таких випадках зазвичай була нечутлива до підтримуючої терапії інотропами.
Зловживання та медикаментозна залежність від пропофолу, переважно серед медичних працівників.
Частота невідома, тому що не може бути оцінена на основі наявних даних клінічних досліджень.
Про некроз повідомлялося у разі порушення життєздатності тканин.
Після раптового припинення введення пропофолу під час проведення інтенсивної терапії.
Повідомлялося про набряк легенів, артеріальну гіпотензію, асистолію, брадикардію, судоми, випадки розвитку дистонії/дискінезії. Рідко спостерігались рабдоміоліз, метаболічний ацидоз, гіперкаліємія або серцева недостатність, іноді з летальним наслідком, при застосуванні пропофолу у дозах понад 4 мг/кг/год для досягнення седативного ефекту в умовах реанімації.
Повідомлення стосовно неліцензійного застосування пропофолу для індукції анестезії новонародженим вказують на те, що може розвиватись пригнічення роботи серця і дихання при застосуванні режиму дозування для дітей.
Місцеві.
Місцевий біль, що може виникнути на стадії індукції Дипрофолом^® 1% анестезії, можна мінімізувати супутнім застосуванням лідокаїну (див. розділ «Спосіб застосування та дози») та шляхом введення у вени більшого діаметру: вени передпліччя та ліктьової ямки. Випадки розвитку тромбозу та флебіту рідкі. Випадки ненавмисного позасудинного введення та дослідження на тваринах свідчать про мінімальну реакцію тканин. При внутрішньоартеріальному введенні тваринам не спостерігали місцевих тканинних ефектів.

Дипрофол повинен вводити спеціаліст, який має досвід проведення анестезії (або, за необхідності, лікар з досвідом роботи у відділенні інтенсивної терапії).
Слід проводити постійне спостереження за станом пацієнта. Обладнання для забезпечення прохідності дихальних шляхів пацієнта, штучної вентиляції легенів, подачі кисню та проведення інших реанімаційних заходів має бути завжди доступним та готовим до використання. Дипрофол не повинна вводити та сама особа, що проводить діагностичну або хірургічну процедуру.
Повідомлялося про випадки зловживання та розвитку медикаментозної залежності від пропофолу, переважно серед медичних працівників. Як і у разі застосування інших лікарських засобів для загальної анестезії, введення Дипрофол без підтримки функції дихання може призвести до розвитку ускладнень з боку дихальної системи, які загрожують життю.
При введенні Дипрофол для седації без втрати свідомості для проведення хірургічних або діагностичних процедур слід проводити моніторинг стану пацієнта щодо ранніх ознак гіпотензії, порушення прохідності дихальних шляхів та зниження насичення киснем.
Як і у разі застосування інших лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему, при застосуванні Дипрофол для седації під час хірургічних процедур у пацієнта можуть виникати мимовільні рухи. При проведенні процедур, які вимагають іммобілізації, такі рухи можуть становити небезпеку для хворого.
До виписування пацієнта має пройти достатньо часу, щоб лікар міг переконатися у повному відновленні функцій організму після застосування Дипрофол. Дуже рідко застосування Дипрофол може бути пов’язане з післяопераційною втратою свідомості, що може супроводжуватися підвищенням тонусу мускулатури. Даному стану може передувати період безсоння. Хоча цей стан проходить спонтанно, слід надавати пацієнту, який втратив свідомість, необхідну допомогу.
Зазвичай порушення функцій, спричинені застосуванням Дипрофолу, зникають вже через 12 годин. Слід враховувати ефекти Дипрофол, характер проведеної процедури, прийом супутніх лікарських засобів, вік та стан пацієнта при наданні порад щодо:
бажаності покидати заклад охорони здоров’я у супроводі інших осіб;
періоду часу до відновлення діяльності, пов’язаної з виконанням складних або небезпечних завдань, таких як керування транспортними засобами;
застосування інших лікарських засобів, що можуть пригнічувати центральну нервову систему (наприклад бензодіазепінів, опіатів, спирту етилового).
Як і інші лікарські засоби для внутрішньовенної анестезії, слід з обережністю застосовувати Дипрофол пацієнтам з порушенням функції серця, дихання, нирок або печінки, а також гіповолемічним або виснаженим пацієнтам. Кліренс Дипрофолу залежить від кровообігу, тому супутнє призначення лікарських засобів, що зменшують серцевий викид, призведе до зниження кліренсу Дипрофолу.
Дипрофол не має вираженої ваголітичної активності, застосування даного лікарського засобу пов’язане з випадками розвитку брадикардії (в окремих випадках – глибокої) та асистолії. Слід розглянути доцільність внутрішньовенного введення антихолінергічного лікарського засобу перед індукцією або протягом підтримки анестезії, особливо у разі можливого превалювання тонусу блукаючого нерва або застосування Дипрофолу сумісно з іншими лікарськими засобами, що можуть спричинити брадикардію.
Як і у разі застосування інших лікарських засобів для внутрішньовенної анестезії та лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему, пацієнтам не слід вживати алкоголь до та щонайменше протягом 8 годин після введення Дипрофолу.
Під час болюсного введення лікарського засобу протягом хірургічних процедур особливої обережності слід дотримуватися щодо пацієнтів з гострою дихальною недостатністю або пригніченням дихання.
Сумісне застосування з лікарськими засобами, що пригнічують центральну нервову систему, наприклад зі спиртом етиловим, лікарськими засобами для загальної анестезії та наркотичними анальгетиками, призведе до посилення ефектів пригнічення центральної нервової системи. При комбінованому застосуванні Дипрофол з лікарськими засобами, що пригнічують центральну нервову систему, які вводяться парентерально, може виникнути тяжке пригнічення функції дихальної та серцево-судинної систем. Рекомендується вводити Дипрофол^® 1% після застосування анальгетику, а дозу слід обережно титрувати з урахуванням клінічної відповіді (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Під час індукції анестезії можуть виникнути гіпотензія та тимчасове апное, залежно від дози, проведення заходів премедикації та застосування інших лікарських засобів.
В окремих випадках для усунення гіпотензії може бути потрібне застосування рідин внутрішньовенно та зниження швидкості введення Дипрофолу^® 1% протягом періоду підтримки анестезії.
При введенні Дипрофолу пацієнтам з епілепсією існує ризик виникнення судом.
Пацієнтам з порушенням ліпідного обміну та зі станами, при яких слід з обережністю застосовувати жирові емульсії, потрібно надавати відповідну допомогу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Не рекомендується застосовувати при проведенні електросудомної терапії.
Як і у разі застосування інших лікарських засобів для анестезії, протягом виходу з наркозу може спостерігатися сексуальне розгальмування.
Рекомендації щодо застосування пацієнтам у відділенні інтенсивної терапії (ВІТ).
Застосування емульсій пропофолу для інфузій для седації у ВІТ пов’язане з різноманітними метаболічними порушеннями та недостатністю різних систем органів, що можуть призвести до летального наслідку. Повідомлялося про розвиток комбінацій таких небажаних явищ: метаболічний ацидоз, рабдоміоліз, гіперкаліємія, гепатомегалія, ниркова недостатність, гіперліпідемія, серцева аритмія, ЕКГ типу Бругада (підвищення сегменту ST та опуклий зубець Т) та серцева недостатність, що швидко прогресує і зазвичай нечутлива до підтримуючої терапії інотропами. Комбінація даних явищ називається синдромом інфузії пропофолу і зазвичай спостерігається у пацієнтів з тяжкими травмами голови та дітей з інфекціями дихальних шляхів, які отримували дози, що перевищували рекомендовані дорослим для седації у відділенні інтенсивної терапії.
Головні фактори ризику розвитку даних явищ: зниження постачання тканин киснем; серйозна неврологічна травма та/або сепсис; застосування великих доз одного чи декількох з таких лікарських засобів, як судинозвужувальні препарати, стероїди, інотропи та/або Дипрофол (зазвичай у дозах більше 4 мг/кг/год з тривалістю введення більше 48 годин).
Медичні працівники мають бути готові до можливого виникнення даних явищ у пацієнтів з вказаними вище факторами ризику та швидко приймати рішення стосовно зменшення дози або відміни Дипрофолу при розвитку зазначених ознак. Дози всіх лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему, а також інших препаратів, застосовуваних у відділенні інтенсивної терапії, слід титрувати для забезпечення достатнього постачання кисню та збереження параметрів гемодинаміки. Пацієнти з підвищеним внутрішньочерепним тиском мають проходити відповідне лікування, спрямоване на підтримку достатнього церебрального перфузійного тиску протягом цих змін у терапії.
Бажано не перевищувати дозу 4 мг/кг/год.
Пацієнтам з порушенням ліпідного обміну та з іншими станами, при яких слід з обережністю застосовувати жирові емульсії, слід надавати відповідну допомогу.
Рекомендується проводити моніторинг концентрації ліпідів крові при застосуванні пропофолу пацієнтам з особливим ризиком розвитку перевантаження жирами. Якщо результати моніторингу вказують на порушення виведення жирів з організму, введення пропофолу слід відповідно скорегувати. Якщо пацієнту внутрішньовенно одночасно вводять інші рідини, що містять ліпіди, слід зменшувати дозу з урахуванням кількості жирів, що надходять в організм протягом інфузії як компонент лікарської форми пропофолу (1,0 мл Дипрофолу^® 1 % містить приблизно 0,1 г жирів).
Дипрофол містить 0,0018 ммоль/мл натрію. Це слід врахувати при лікуванні пацієнтів, які перебувають на дієті з контрольованим споживанням натрію.
Додаткові запобіжні заходи.
Слід з обережністю лікувати пацієнтів з мітохондріальними захворюваннями. У даних пацієнтів можливе загострення захворювання при проведенні анестезії, хірургічних процедур та інших заходів у ВІТ. У таких пацієнтів рекомендується підтримувати нормотермію, забезпечувати їх вуглеводами та достатньою кількістю рідини. Ранні прояви загострення мітохондріальних захворювань та синдрому інфузії пропофолу можуть бути подібними.
Дипрофол^® 1 % не містить антимікробних консервантів, тому не запобігає росту мікроорганізмів.
Перед застосуванням Дипрофол слід набирати у стерильний шприц чи інфузійну систему в асептичних умовах одразу після відкриття ампули або флакона. Після цього слід одразу розпочати введення лікарського засобу. Протягом інфузії слід проводити всі операції з Дипрофолом та обладнанням для інфузій в асептичних умовах. Будь-які розчини для інфузій слід додавати до інфузійної системи з Дипрофолом^® 1 % безпосередньо перед місцем введення. Дипрофол не слід застосовувати у системах з мікробним фільтром.
Дипрофол та шприци, що містять даний лікарський засіб, призначені виключно для одноразового застосування одному пацієнту. Згідно з прийнятими керівними принципами застосування інших жирових емульсій, одноразова інфузія пропофолу не має тривати довше 12 годин. Наприкінці процедури або через 12 годин, залежно від того, який із вказаних моментів настав раніше, ємність з пропофолом та інфузійну лінію слід утилізувати та замінити новою.
Вміст первинної упаковки слід струшувати перед застосуванням.
Не використовувати препарат, якщо спостерігається розділення фаз емульсії після струшування.
Будь-який об’єм лікарського засобу, що залишився після застосування, слід утилізувати.
Перед введенням Дипрофол не слід змішувати з розчинами для ін’єкцій чи інфузій, крім 5% розчину декстрози або розчину лідокаїну для ін’єкцій (дивіться «Спосіб застосування та дози»).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Безпека Дипрофол при застосуванні під час вагітності не встановлена. Дипрофол не слід застосовувати вагітним жінкам, за винятком випадків абсолютної необхідності. Однак Дипрофол можна застосовувати при проведенні штучного переривання вагітності.
Пологи.
Дипрофол долає плацентарний бар’єр та може спричинити випадки неонатальної депресії (синдром медикаментозної неонатальної депресії). Даний лікарський засіб не слід застосовувати для анестезії пологів, за винятком випадків абсолютної необхідності.
Годування груддю.
Дослідження за участю жінок, які годували груддю, показали, що невеликі кількості пропофолу екскретуються у грудне молоко. Тому жінкам не слід годувати груддю протягом 24 годин після введення Дипрофолу. Молоко, що виділяється у даний період, слід зцідити та вилити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Дипрофол виявляє помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Пацієнтів слід попередити, що виконання складних завдань, таких як керування транспортними засобами або робота з іншими автоматизованими системами, може бути ускладнена протягом деякого часу після проведення загальної анестезії.
Зазвичай порушення функцій, спричинені застосуванням Дипрофолу, зникають вже через 12 годин (див. розділ «Особливості застосування»).

Дипрофол застосовували в комбінації з лікарськими засобами для спінальної та епідуральної анестезії, а також часто використовуваними засобами для премедикації, міорелаксантами, засобами для інгаляційного наркозу та анальгетиками – випадки фармакологічної несумісності не спостерігалися. При застосуванні загальної анестезії у комбінації з місцевими анестетиками можна призначати менші дози Дипрофолу. Випадки вираженої гіпертензії спостерігалися при застосуванні пропофолу в пацієнтів, які приймали рифампіцин.
Сумісне застосування з іншими лікарськими засобами, що пригнічують центральну нервову систему (ЦНС), наприклад, лікарськими засобами для премедикації, засобами для інгаляційного наркозу та анальгетиками, може призвести до посилення седативного, аналгетичного ефектів, а також пригнічувального впливу Дипрофолу на функцію серцево-судинної та дихальної систем (див. розділ «Особливості застосування»).
Несумісність.
Міорелаксанти, атракурій і мівакурій не слід вводити через ту саму внутрішньовенну лінію, через яку вводили Дипрофол^® 1%, без попереднього її промивання.

випадкове передозування з високою ймовірністю характеризуватиметься пригніченням функції серцево-судинної та дихальної систем. Пригнічення функції дихальної системи слід лікувати за допомогою штучної вентиляції легенів та подачі кисню. При пригніченні функції серцево-судинної системи слід надати пацієнту горизонтального положення з низьким узголів’ям та у тяжких випадках ввести плазмозамінні розчини та пресорні лікарські засоби.

в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.