0
UA | RU

Діакарб (Diacarb)

Polpharma

Склад і форма випуску

РечовинаКількість
Ацетазоламід250 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, кроскармелоза, магнію стеарат.
№ UA/1252/01/01 від 03.04.2019
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Актуальна інформація

Діакарб (ацетазоламід) — діуретик (сечогінний лікарський засіб), вибірково пригнічує фермент карбоангідразу, його призначають для терапії декількох захворювань.

Показання, схвалені FDA:

  • глаукома;
  • ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія;
  • хронічна серцева недостатність;
  • висотна хвороба;
  • періодичний параліч;
  • епілепсія.
  • Показання, не схвалені FDA:

  • центральне апное сну;
  • дуральна ектазія при синдромі Марфана;
  • пошкодження нирок, індуковане (викликане) метотрексатом.
  • Ацетазоламід вважається класичним препаратом для лікування глаукоми, оскільки він покращує відтік водянистої вологи з ока і в кінцевому підсумку знижує внутрішньоочний тиск. Крім того, застосовується для лікування висотної хвороби. З огляду на його основний механізм дії, препарат знижує підвищений рівень бікарбонатів у крові; при цьому він підлужує сечу, тому що в сечі стає більше бікарбонатів. У результаті кров стає більш кислою, оскільки бікарбонат виводиться з організму. В організмі людини спрацьовують механізми, які прирівнюють рівень вуглекислого газу до рівня кислотності крові. Це призводить до того, що починає працювати штучно створений компенсаторний механізм — організм розпізнає концентрацію вуглекислого газу як надлишкову. Це обумовлює більш часте і глибоке дихання. Як результат — підвищується рівень кисню в організмі. Таким чином, відбувається пристосування організму людини до висотних умов.

    Побічні ефекти

    Існує широкий спектр спільних і специфічних побічних реакцій, які можуть бути викликані застосуванням ацетазоламіду. Зазвичай спостерігаються втома, нудота, блювання, біль у животі та діарея. У деяких хворих відзначаються парестезії, чорні випорожнення, зниження лібідо, шум у вухах, зміна смаку. Також є дані про розвиток депресії внаслідок застосування ацетазоламіду. Існує ризик метаболічного ацидозу, гіпонатріємії, гіпокаліємії. Рідко можливе утворення каменів у нирках; розвиток синдрому Стівенса — Джонсона, апластичної анемії, агранулоцитозу, токсичного епідермального некролізу або блискавичного некрозу печінки.

    Протипоказання, взаємодії

    1. Ацетазоламід (препарат Діакарб) знижує кліренс аміаку, тому хворим з порушенням функції печінки або захворюваннями печінки не слід призначати цей препарат. Його застосування може прискорити розвиток печінкової енцефалопатії.

    2. Не призначати препарат пацієнтам з гіперхлоремічним ацидозом.

    3. Діакарб (ацетазоламід) не викликає подовження інтервалу Q–T, однак хворим з подовженим інтервалом Q–T слід застосовувати препарат з обережністю і контролювати рівень калію, враховуючи здатність препарату викликати гіпокаліємію.

    4. Хворим з реакціями гіперчутливості до сульфаніламідних препаратів в анамнезі не слід призначати Діакарб (ацетазоламід).

    5. Відомо, що ацетазоламід взаємодіє з деякими групами лікарських засобів. При одночасному застосуванні препарату з амфетамінами може знизитися кліренс амфетамінів. Це пов’язано з тим, що ацетазоламід підвищує рН сечі, збільшує виведення літію, отже, ефективність літію може бути знижена.

    6. Ацетазоламід також знижує екскрецію фенітоїну, примідону і хінідину сульфату, саліцилатів. Тому при їх одночасному застосуванні можливий ризик розвитку токсичності.

    7. Крім того, у хворих, які приймають бікарбонат натрію й ацетазоламід, підвищується ризик утворення каменів у нирках (Farzam K. et al., 2019).

    Серцева недостатність

    Серцева недостатність уражує 1–2% населення світу, ця патологія особливо поширена в країнах з високим рівнем доходу. Незважаючи на те що триває розробка передових методів лікування, пацієнти із серцевою недостатністю стикаються з новими проблемами у зв’язку з великою поширеністю, прогресуючою супутньою хронічною хворобою нирок (ХХН) і діуретичною резистентністю. У той час як петльові (найбільш потужні з існуючих) і тіазидні діуретики є препаратами вибору, існують й інші діуретичні препарати з іншим механізмом дії, проте вони застосовуються рідше.

    Одним з них є ацетазоламід (Діакарб) — інгібітор карбоангідрази, що блокує проксимальну канальцеву реабсорбцію натрію. Ацетазоламід був вперше застосований у людей у якості нового сечогінного засобу для лікування застійної серцевої недостатності після того, як було виявлено, що за своєю дією він виявився сильнішим і безпечнішим, ніж сульфаніламідний діуретик. У результаті декількох тематичних досліджень, проведених у 1950-ті роки із застосуванням ацетазоламіду у пацієнтів з серцевою недостатністю, був зроблений висновок про успішне застосування цього препарату як діуретика, що застосовується у пацієнтів з серцевою недостатністю. Кількість його призначень скоротилася після того, як були відкриті петльові діуретики, які вважаються більш ефективними. Однак з’явилися нові дані, які свідчать про те, що терапевтичний ефект ацетазоламіду був обумовлений компенсаторним збільшенням дистального канальцевого копереносника Na-Cl, опосередкованого зниженням експресії пендрину (білок, що належить до транспортерів аніонів хлору та йоду). У нирках пендрин функціонує як Cl-/HCO3-обмінник, що призводить до ретенції хлору і бікарбонату. Цей механізм дії препарату обґрунтовує комбіноване застосування ацетазоламідних і тіазидних діуретиків і перспективне призначення діуретичної терапії.

    Ацетазоламід також постійно застосовується в медицині для запобігання і лікування захворювань, що викликають затримку рідини в організмі, набряку легень, шляхом збільшення діурезу, поліпшення оксигенації тканин і зменшення періодичного дихання.

    При терапії ацетазоламідом у пацієнтів з центральним апное сну (в основі лежить порушення роботи дихального центру без обструкції дихальних шляхів) індекс апное-гіпопное (характеризується повторними епізодами обструкції верхніх дихальних шляхів під час сну) був нижчим, ніж при терапії іншими діуретиками (при верхній межі норми індекс дорівнює 5). Проте застосування препарату у хворих із серцевою недостатністю з порушеннями сну ще не було реалізовано в якості масової терапії у зв’язку з потенційним розвитком побічних реакцій, пов’язаних з втратою калію з сечею і ймовірністю розвитку потенційних аритмій. Оскільки розлад сну є відносно поширеною супутньою патологією у пацієнтів з серцевою недостатністю, ацетазоламід (препарат Діакарб) може призначатися в якості додаткової терапії хворим із серцевою недостатністю, а також для поліпшення дихальних показників. Апное уві сні є поширеною коморбідністю (наявність патології нарівні з основним захворюванням), часто ускладнюється гострою декомпенсацією серцевої недостатності.

    Механізм впливу ацетазоламіду на показники сну досі не виявлений. Попередні дослідження продемонстрували докази того, що ацетазоламід парадоксально поліпшував показники апное, незважаючи на посилення гіперкапнічної (стан, викликаний надлишком СО2 в крові) дихальної недостатності, яка вважалася основою патофізіології центрального апное сну. Були запропоновані інші механізми, включаючи зміни чутливості до хеморецепторів O2 і CO2, в якості можливого пояснення того, як ацетазоламід сприяє появі позитивних показників апное. Важливо відзначити, що у двох дослідженнях зниження індексу апное-гіпопное не було пов’язано з підвищеним діурезом або поліпшенням серцевого статусу, що дозволяє припустити, що ефект ацетазоламіду в оптимізації показників сну може бути незалежним від патологічного стану самого пацієнта.

    Потенційні побічні реакції ацетазоламіду (препарату Діакарб) включають метаболічний ацидоз, який може тимчасово посилювати серцеву недостатність. Також можливо, що гіпервентиляція в результаті застосування ацетазоламіду може призвести до підвищеної м’язової втоми під час дихання протягом терапії. У кількох попередніх дослідженнях терапевтичної дії ацетазоламіду повідомлялося про побічні реакції, такі як нудота, блювання, парестезія, запаморочення і м’язові спазми. Ці симптоми були пов’язані з електролітними і кислотно-лужними порушеннями, зумовленими діурезом, або були прямою реакцією інгібування карбоангідрази. Моніторинг калію і відповідні призначення препаратів калію матимуть вирішальне значення для ефективного застосування ацетазоламіду. Цей факт був відображений у численних попередніх дослідженнях, де препарати калію були внесені в протокол дослідження. У дослідженні, у якому застосовували більш високу дозу ацетазоламіду, один учасник повідомив про задишку під час його проведення. Було зроблено припущення, що даний побічний ефект обумовлений тим, що ця доза препарату перевищувала таку, яка буде застосовуватися в клінічній практиці. Жоден з пацієнтів у дослідженні не повідомляв про випадки парестезії.

    Таким чином, можна припустити, що ацетазоламід (препарат Діакарб) може чинити потенційний позитивний вплив на хворих з серцевою недостатністю, знижуючи рівень бікарбонату в сироватці крові і підвищуючи натрійурез із незначними змінами рівня pH в сироватці крові і pCO2. Ацетазоламід також допомагає знизити показники апное уві сні, розширивши його потенційне застосування в популяції хворих із серцевою недостатністю. Подальші дослідження, присвячені вивченню механізму дії, безпеки та ефективності ацетазоламіду при його застосуванні в поєднанні з іншими діуретиками, стануть важливим наступним кроком у його широкому призначенні лікарями (Wongboonsin J. et al., 2019).

    Цікаві факти (дослідження)

    У наш час ожиріння є однією з найбільш важливих проблем охорони здоров’я. Його часто порівнюють з епідемією з точки зору катастрофічних наслідків для здоров’я і пов’язаної з ним захворюваністю значної частини людей у суспільстві. Вважається, що причиною тому різні зміни в харчуванні та способі життя, які відбулися за останні 4 десятиліття. Зокрема, вживання газованих, підсолоджених цукром напоїв збільшилося більше ніж в 2 рази за цей період.

    Надмірне вживання газованих напоїв призводить до надлишку вуглеводів у раціоні харчування та є однією з головних причин епідемії ожиріння в США. Тому вкрай важливо розробити стратегії, які дозволять людям регулювати прийом їжі, яка багата калоріями, але не містить поживних речовин. Проте консервативні медичні підходи з цією метою мали обмежений успіх. Була застосована медикаментозна стратегія для зміни смакових якостей і шипучості газованих напоїв і, як результат, — значне зменшення маси тіла у хворого з тривалим ожирінням. Введення низьких доз ацетазоламіду, інгібітора карбоангідрази, призвело до зміни смаку газованого напою і, у свою чергу, до помітного зниження споживання газованих напоїв хворими з ожирінням і зменшення майже на 1 кг маси тіла на тиждень. Фармакологічне втручання призвело до пригнічення апетиту хворого, що могло синергічно сприяти зменшенню маси тіла. Ці дані вказують на позитивний результат від застосування низьких доз ацетазоламіду в якості нової стратегії зменшення маси тіла (Muñoz W. et al., 2018).

    Інструкція МОЗ

    Склад

    діюча речовина: ацетазоламід;

    1 таблетка містить 250 мг ацетазоламіду;

    допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, кроскармелоза, магнію стеарат.

    Лікарська форма

    Таблетки.

    Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки білого кольору.

    Фармакотерапевтична група

    Протиглаукомні препарати і міотичні засоби. Інгібітори карбоангідрази. Код ATХ S01E C01.

    Фармакологічні властивості

    Фармакодинаміка.

    Діуретичний, протиглаукомний, протиепілептичний засіб. Механізм дії зумовлений вибірковим пригніченням карбоангідрази — ферменту, що каталізує оборотну реакцію гідратації діоксиду вуглецю і подальшу дисоціацію вугільної кислоти. Діуретичний ефект зумовлений пригніченням активності карбоангідрази у нирках (головним чином у проксимальних ниркових канальцях), що призводить до зниження реабсорбції бікарбонату, іонів натрію і калію, посилення діурезу, підвищення рН сечі, збільшення реабсорбції аміаку. Не впливає на екскрецію іонів хлору. У результаті пригнічення карбоангідрази циліарного тіла зменшує секрецію водянистої вологи і знижує внутрішньоочний тиск. Пригнічення карбоангідрази у головному мозку призводить до накопичення СО2 у мозку і гальмування надмірних пароксизмальних розрядів нейронів, що зумовлює протиепілептичну активність препарату. Застосування препарату при підвищеному внутрішньочерепному тиску пов’язане з пригніченням карбоангідрази у судинних сплетіннях шлуночків головного мозку і зниженням продукування спинномозкової рідини.

    Фармакокінетика.

    Всмоктування

    Ацетазоламід добре всмоктується із травного тракту. Максимальна концентрація Сmax у плазмі крові досягається через 1–3 години після застосування. Невеликі концентрації ацетазоламіду зберігаються у крові упродовж 24 годин.

    Розподіл

    Ацетазоламід розподіляється у багатьох тканинах. Завдяки високому спорідненню з карбоангідразою накопичується переважно у тканинах, що містять цей фермент, зокрема в еритроцитах, нирках, м’язах, тканинах очного яблука і центральній нервовій системі. Препарат не накопичується у тканинах.

    Фракція з білками становить 7–90% від загального вмісту ацетазоламіду в крові. Період напіввиведення становить 4–9 годин.

    Ацетазоламід проникає через плацентарний бар’єр.

    У невеликих кількостях проникає у грудне молоко.

    Метаболізм

    Ацетазоламід не метаболізується.

    Виведення

    Препарат виділяється нирками у незміненому вигляді. Після прийому внутрішньо близько 90% прийнятої дози виводиться із сечею протягом 24 годин.

    Клінічні характеристики

    Показання

    Лікування глаукоми:

    • хронічна відкритокутова глаукома;
    • вторинна глаукома;
    • закритокутова глаукома (для короткочасної передопераційної терапії та перед офтальмологічними процедурами, для зменшення внутрішньоочного тиску).

    Лікування набряків:

    • при серцевій недостатності;
    • набряків, спричинених прийомом лікарських засобів.

    Лікування епілепсії (у комбінації з іншими протисудомними засобами):

    • petit mal (малі напади) у дітей;
    • grand mal (великі напади) у дорослих;
    • змішаної форми.

    Лікування висотної хвороби (препарат скорочує час акліматизації, але його вплив на прояви цієї хвороби незначний).

    Протипоказання

    Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату і сульфонамідів, порушення функції печінки та нирок, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, гіпонатріємія та/або гіпокаліємія, хвороба Аддісона, недостатності надниркових залоз, гіперхлоремічному ацидозі. Ацетазоламід протипоказаний пацієнтам із цирозом печінки, оскільки це може підвищувати ризик печінкової енцефалопатії.

    Довготривале застосування ацетазоламіду протипоказано пацієнтам із хронічною декомпенсованою закритокутовою глаукомою, оскільки у випадку повного закриття кута камери ока погіршення перебігу глаукоми буде маскуватися зниженим внутрішньоочним тиском.

    Сечокам’яна хвороба (при гіперкальціурії), цукровий діабет, уремія.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

    • Ацетазоламід може посилювати дію антагоністів фолієвої кислоти, гіпоглікемічних засобів та атикоагулянтів, які застосовують внутрішньо.
    • Одночасне застосування ацетазоламіду з ацетилсаліциловою кислотою може призвести до тяжкого ацидозу та токсично вплинути на центральну нервову систему з ризиком розвитку анорексії, тахіпное, летаргічного стану, коми з можливим летальним наслідком.
    • При одночасному застосуванні ацетазоламіду із серцевими глікозидами або лікарськими засобами, що підвищують артеріальний тиск, дозу першого необхідно змінити.
    • Ацетазоламід порушує метаболізм фенітоїну, підвищуючи концентрації останнього в сироватці крові. У пацієнтів, які застосовують ацетазоламід із певними протисудомними засобами (фенітоїном, примідоном), спостерігалася тяжка форма остеомаляції.
    • Одночасне застосування ацетазоламіду з амфетамінами, атропіном або хінідином може посилювати їхню побічну дію. Знижується виведення амфетаміну і хінідину, тому можливе подовження часу дії амфетаміну і посилення дії хінідину шляхом підвищення рівня рН сечі в ниркових канальцях.
    • Ацетазоламід може підвищувати або знижувати концентрацію глюкози в крові, що слід враховувати при лікуванні цукрового діабету. Може знадобитися зміна дози інсуліну або пероральних гіпоглікемізуючих препаратів.
    • Ацетазоламід посилює виведення літію та може зменшити рівень літію у плазмі крові.
    • Ацетазоламід може підвищувати концентрацію карбамазепіну у плазмі крові.
    • При одночасному застосуванні ацетазоламід підвищує ризик появи токсичних ефектів саліцилатів, препаратів наперстянки, карбамазепіну, ефедрину, недеполяризуючих міорелаксантів.
    • Сечогінний ефект ацетазоламіду посилюється теофіліном, послаблюється кислотоутворючими діуретиками.
    • Були поодинокі повідомлення про зниження рівня прамідону у сироватці крові та збільшення рівня карбамазепіну при їх одночасному застосуванні з ацетазоламідом.
    • Через можливі адитивні ефекти не рекомендується одночасне застосування з іншими інгібіторами карбоангідрази.
    • Циклоспорин: ацетазоламід може підвищувати рівень циклоспорину.
    • Метенамін: ацетазоламід може порушувати антисептичний ефект метенаміну щодо сечі.
    • Бікарбонат натрію: одночасне застосування ацетозаламіду з бікарбонатом натрію підвищує ризик утворення ниркових конкрементів.

    Особливості застосування

    Були повідомлення про суїцидальні думки та поведінку у пацієнтів, які лікувалися протиепілептичними лікарськими засобами за різними показаннями. Мета-аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень також показав невелике підвищення ризику суїцидальних думок та поведінки. Механізм такого ризику невідомий, та доступні дані не виключають можливості підвищення ризику для ацетазоламіду.

    Тому слід проводити моніторинг щодо ознак суїцидальних думок та поведінки, а також розглянути необхідність відповідного лікування. Пацієнтам (та особам, які наглядають за пацієнтами) слід рекомендувати негайно звертатися по медичну допомогу при виникненні ознак суїцидальних думок чи поведінки.

    Ацетазоламід, призначений у дозах, вищих за рекомендовані, не призводить до збільшення діурезу, однак може спричиняти сонливість і парестезію, іноді може призвести навіть до зменшення діурезу. За певних умов, однак, необхідно застосовувати дуже великі дози у комбінації з іншими діуретиками для забезпечення діурезу при повній рефрактерній серцевій недостатності.

    Під час лікування ацетазоламідом відзначали як зниження, так і підвищення рівня глюкози у плазмі крові, це слід враховувати при призначенні лікарського засобу з порушенням толерантності до глюкози або цукровим діабетом.

    При тривалій терапії необхідні особливі міри перестороги. Слід попередити пацієнта про необхідність повідомляти про усі випадки появи змін з боку шкіри. Рекомендується проводити періодичний моніторинг картини крові та рівня електролітів у сироватці крові (особливо рівня калію і рН крові), а також контроль картини периферичної крові. Мали місце летальні наслідки через серйозні реакції на сульфонаміди, хоча такі випадки були рідкими. У випадку різкого зменшення кількості формених елементів крові або появи токсичних змін з боку шкіри препарат необхідно терміново відмінити.

    Застосовувати з обережністю при емболії легеневої артерії та емфіземі легенів, непрохідністю/обтурацією нижніх дихальних шляхів, у яких може бути знижена альвеолярна вентиляція, при нирковій недостатності, а також хворим літнього віку у зв’язку з підвищеним ризиком розвитку метаболічного ацидозу.

    У пацієнтів із конкрементами у нирках в анамнезі слід оцінити співвідношення ризик/користь для подальшого осадження конкрементів.

    Препарат алкіризує сечу.

    Розвиток генералізованої еритеми на тлі застосування лікарського засобу, що супроводжується появою пустул та гарячки, може бути симптомом гострого генералізованого екзематозного пустульозу. При діагностиці такого стану лікування ацетазоламідом слід відмінити, у подальшому призначення лікарського засобу протипоказано.

    У разі гіперчутливості можливе виникнення симптомів, які можуть загрожувати життю пацієнта, наприклад, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, блискавичний некроз печінки, агранулоцитоз, апластична анемія та геморагічний діатез.

    У випадку розвитку шкірних або гематологічних проявів прийом препарату слід негайно припинити.

    Ацетазоламід слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають ацетилсаліцилову кислоту (високі дози), оскільки існує імовірність розвитку анорексії, прискорення дихання, летаргічного стану, коми та навіть летального наслідку.

    При пропусканні чергової дози не слід підвищувати дозу у наступний прийом.

    Якщо пацієнт приймає ацетазоламід довше 5 днів, є ризик розвитку метаболічного ацидозу.

    Лабораторні дослідження

    Рекомендується проводити контроль картини крові та рівня тромбоцитів на початку лікування та періодично протягом лікування, також рекомендується контролювати рівень електролітів плазмі у крові.

    Застосування у період вагітності або годування груддю

    Вагітність

    Ацетазоламід проникає через плацентарний бар’єр. Застосування препарату у період вагітності протипоказано.

    Годування груддю

    Ацетазоламід у невеликій кількості проникає у грудне молоко. Під час застосування препарату годування груддю слід припинити.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

    Ацетазоламід у високих дозах може спричиняти сонливість, рідше — стомлюваність, запаморочення, атаксію та дезорієнтацію. Тому під час лікування ацетазоламідом не слід керувати потенційно небезпечними механізмами та автомобілем.

    Спосіб застосування та дози

    Препарат приймати внутрішньо.

    Лікування глаукоми

    Дозу препарату визначати індивідуально залежно від внутрішньоочного тиску.

    Рекомендовані дози для дорослих:

    При відкритокутовій глаукомі 250 мг (1 таблетка) 1–4 рази на добу. Доза понад 1000 мг (4 таблетки) не підвищує терапевтичну ефективність.
    При вторинній глаукомі 250 мг (1 таблетка) кожні 4 години. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект спостерігається після прийому 250 мг (1 таблетка) двічі на добу (тривале призначення не показано).
    При гострих нападах закритокутової глаукоми 250 мг (1 таблетка) 4 рази на добу.

    Лікування епілепсії

    Дорослі та діти Як правило, 8–30 мг/кг маси тіла на добу. Дозу застосовувати в 1–4 прийоми. Оптимальна доза становить 250–1000 мг (1–4 таблетки).
    При одночасному застосуванні ацетазоламіду з іншими протисудомними препаратами початкова доза першого має становити 250 мг (1 таблетку) на добу. Дозу при необхідності підвищувати поступово. Для дітей доза не має перевищувати 750 мг на добу.

    Лікування набряків при серцевій недостатності та набряків, спричинених застосуванням лікарських засобів

    Початкова доза 250 мг на добу (1 таблетка) вранці.

    Найкращий діуретичний ефект спостерігається, якщо застосовувати препарат через день або через 2 дні з одноденною перервою.

    При лікуванні серцевої недостатності ацетазоламід призначати на тлі загальноприйнятої терапії (наприклад, призначення глікозидів наперстянки, низькосольова дієта та поповнення дефіциту калію).

    Лікування висотної хвороби

    Рекомендована добова доза становить 500–1000 мг (2–4 таблетки), розподілена на кілька прийомів. У разі передбачуваного швидкого підйому на висоту (більше 500 м на добу) рекомендована доза становить 1000 мг (4 таблетки), розподілена на кілька прийомів.

    Препарат слід приймати за 24–48 годин до підйому вгору, а в разі появи симптомів хвороби лікування слід продовжити ще 48 годин або більше при необхідності.

    Діти

    Препарат застосовувати для лікування дітей віком від 3 років тільки як допоміжну терапію при епілепсії.

    Передозування

    Не описанні симптоми передозування та гострого отруєння у людей. У випадку передозування можливі порушення електролітного балансу, ацидоз і порушення з боку центральної нервової системи (сонливість, парестезії); іноді — зменшення діурезу. Тому слід контролювати концентрації, електролітів в плазмі крові, особливо калію, а також рН сечі.

    Лікування.

    Відміна препарату, симптоматична терапія, при ацидозі призначати бікарбонати. Ефективний гемодіаліз. Специфічного антидоту не існує.

    Побічні реакції

    Під час лікування ацетазоламідом спостерігалися наступні побічні явища, зазначені нижче, з такою частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, <1/10), нечасто (≥ 1/1000, <1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (≥ 1/100000, < 1/10000), частота невідома (не може бути визначена згідно з наявною інформацією).

    З боку системи крові

    Рідко: апластична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенічна пурпура, пригнічення кісткового мозку, панцитопенія.

    В окремих випадках при тривалому застосуванні — гемолітична анемія.

    З боку обміну речовин

    Часто: анорексія, метаболічний ацидоз, порушення водно-електролітного балансу (у поєднанні з гіпонатріємією та гіпокаліємією).

    Частота невідома: гіпокальціємія, зменшення маси тіла (при тривалому застосуванні).

    З боку психіки

    Нечасто: депресія.

    З боку нервової системи та органів чуття

    Часто: запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії (відчуття повзання мурашок у кінцівках).

    Нечасто: припливи, спрага, головний біль, дратівливість, зниження лібідо.

    Повідомляли про поодинокі випадки: сонливість, сплутаність свідомості, в’ялий параліч, судоми.

    Частота невідома: атаксія; при тривалому застосуванні — дезорієнтація, порушення дотику та чутливості, загальна слабкість, периферичний параліч; у поодиноких випадках — відчуття волосся на язиці.

    З боку органів зору

    Рідко: оборотна міопія.

    З боку органів слуху та рівноваги

    Рідко: шум у вухах, порушення слуху.

    З боку шлунково-кишкового тракту

    Нечасто: нудота, блювання, діарея, мелена.

    З боку печінки та жовчовивідних шляхів

    Нечасто: порушення функції печінки.

    Рідко: блискавичний некроз печінки, гепатит, механічна жовтяниця.

    Частота невідома: печінкова недостатність, печінкова коліка.

    З боку шкіри та її похідних

    Рідко: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, фотосенсибілізація, шкірний висип, синдром Лайєлла, кропив’янка.

    Частота невідома: гострий генералізований екзематозний пустульоз, свербіж, еритема.

    З боку сечовидільної системи

    Нечасто: нефролітіаз, кристалурія, ниркова коліка, пошкодження нирки, поліурія, гематурія, ниркова недостатність.

    Рідко: глюкозурія.

    Частота невідома: часте сечовипускання.

    Загальні розлади

    Часто: втомлюваність.

    Нечасто: гарячка.

    З боку імунної системи

    Рідко: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні реакції.

    Дослідження

    Дуже рідко: гіпоглікемія, гіперглікемія.

    Ацетазоламід, як похідне сульфонаміду, може спричиняти побічні реакції, характерні для сульфонамідів.

    Термін придатності

    5 років.

    Умови зберігання

    Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

    Зберігати у недоступному для дітей місці.

    Упаковка

    По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.

    Категорія відпуску

    За рецептом.

    Виробник

    Виробництво готового лікарського засобу, первинне, вторинне пакування, контроль якості та випуск серії:

    Фармацевтичний Завод «Польфарма» С. А., Польща/Pharmaceutical Works «Polpharma» S.A., Poland.

    Первинне, вторинне пакування, контроль якості та випуск серії:

    Фармацевтичний завод “ПОЛЬФАРМА” С.А. Відділ Медана в Сєрадзі/Pharmaceutical Works POLPHARMA S.A. Medana Branch in Sieradz.

    Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

    Вул. Пельплиньска 19, 83–200, Старогард Гданьски, Польща/19, Pelplinska Str., 83–200 Starogard Gdanski, Poland.

    Вул. Польської Організації Військової 57, 98–200 Сєрадз, Польща/57, Polskiej Organizacji Wojskowej Str., 98–200 Sieradz, Poland.

    Дата додавання: 29.11.2021 р.
    © Компендіум 2019

    Діагнози, при яких застосовують Діакарб

    Spina bifida в поперековому відділі без гідроцефалії МКХ Q05.7
    Вегетосудинна дистонія (ВСД) вертеброгенного генезу МКХ G90.9
    Генералізована ідіопатична епілепсія та епілептичні синдроми МКХ G40.3
    Гідроцефалія МКХ G91.9
    Гіпертензивна енцефалопатія МКХ I67.4
    Інші види гідроцефалії МКХ G91.8
    Інші розлади вегетативної нервової системи МКХ G90.8
    Інші уточнені ураження головного мозку МКХ G93.8
    Крововилив в склоподібне тіло МКХ H43.1
    Локалізована (фокальна) (парціальна) симптоматична епілепсія та епілептичні синдроми з комплексними парціальними судомними нападами МКХ G40.2
    Мігрень без аури [проста мігрень] МКХ G43.0
    Наслідки внутрішньочерепної травми МКХ T90.5
    Невралгія трійчастого нерва МКХ G50.0
    Обструктивна гідроцефалія МКХ G91.1
    Офтальмогіпертензія МКХ H35.0
    Параліч Белла МКХ G51.0
    Псевдоексфоліативний синдром (ПЕС), офтальмогіпертензія МКХ H40.1
    Спастичний церебральний параліч МКХ G80.0
    Сполучена гідроцефалія МКХ G91.0
    Черепно-мозкова травма МКХ S06.0
    Спеціалізований мобільний додаток
    для пошуку інформації про лікарські препарати
    Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
    На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
    Developed by Maxim Levchenko