ДИПРИВАН (DIPRIVAN)

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

Затверджено МОЗ Украiни від 2018-06-21 р. № 1192. Р.п. № UA/11592/01/01

Склад

діюча речовина: propofol;

1 мл емульсії містить 10 мг пропофолу;

допоміжні речовини: гліцерин, фосфатид очищений яєчний, натрію гідроксид, олія соєва, динатрію едетат, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Емульсія для інфузій.

Фармакотерапевтична група

Засоби для загальної анестезії. Код АТС N01A X10.

Клінічні характеристики

Показання

Для індукції та підтримання загальної анестезії.

Для забезпечення седативного ефекту у пацієнтів, яким проводиться штучна вентиляція легень в умовах реанімації.

Для забезпечення седативного ефекту при проведенні хірургічних і діагностичних процедур.

Протипоказання

Пацієнтам з відомою гіперчутливістю до пропофолу або до будь-якої з допоміжних речовин.

Дітям віком до 1 місяця (для індукції та підтримання загальної анестезії).

Диприван протипоказаний для забезпечення седативного ефекту при інтенсивній терапії пацієнтам віком до 16 років.

Диприван не рекомендується для забезпечення седативного ефекту дітям, оскільки безпека та ефективність препарату не підтверджені.

До складу Дипривану входить соєва олія, тому препарат не слід застосовувати пацієнтам з гіперчутливістю до арахісу або сої.

Спосіб застосування та дози

Індукція загальної анестезії

Дорослі

Незалежно від того, проведено чи не проведено премедикацію пацієнту, рекомендується титрувати дозу препарату Диприван (у вигляді болюсної ін’єкції або інфузії приблизно 4 мл (40 мг) кожні 10 секунд для дорослих пацієнтів із задовільним станом здоров’я) в залежності від реакції хворого до появи клінічних ознак анестезії. Для більшості дорослих пацієнтів віком до 55 років доза препарату Диприван 1% становить 1,5–2,5 мг/кг. Необхідну загальну дозу можна зменшити шляхом зменшення швидкості введення (від 2 до 5 мл (від 20 до 50 мг/хв.)). Для пацієнтів віком від 55 років потрібна, як правило, нижча доза. Пацієнтам III і IV класів за шкалою ASA (Американського товариства анестезіологів) слід вводити препарат з меншою швидкістю (приблизно 2 мл (20 мг) кожні 10 секунд).

Пацієнти літнього віку

Для пацієнтів літнього віку для індукції анестезії необхідні нижчі дози препарату.

При зменшенні дози слід враховувати фізичний стан і вік пацієнта. Зменшену дозу слід вводити з меншою швидкістю і титрувати залежно від відповіді пацієнта.

Діти

Диприван 1% не рекомендується для індукції анестезії дітям віком до 1 місяця.

При застосуванні у якості вступної анестезії у дітей Диприван 1% рекомендовано вводити повільно до появи клінічних ознак анестезії. Дозу слід коригувати відповідно до віку та/або маси тіла. Для більшості дітей віком від 8 років для індукції анестезії необхідно, як правило, приблизно 2,5 мг/кг препарату Диприван. Для дітей віком до 8 років необхідна доза може бути вищою. Нижча доза рекомендується для дітей 3 і 4 класів ASA.

Підтримання загальної анестезії

Дорослі

Анестезію можна підтримувати шляхом введення препарату Диприван 1% у вигляді постійної інфузії або повторних болюсних ін’єкцій для попередження клінічних ознак недостатньої анестезії. Нормалізація стану після анестезії відбувається, як правило, швидко, тому важливо підтримувати введення препарату Диприван 1% до закінчення процедури.

Постійна інфузія

Необхідна швидкість введення значно варіює залежно від індивідуальних особливостей пацієнтів, але, як правило, швидкість у межах 4–12 мг/кг/годину забезпечує підтримку адекватної анестезії.

Повторні болюсні ін’єкції

Якщо застосовують техніку, що включає повторні болюсні ін’єкції, то використовується введення зростаючих доз від 25 мг (2,5 мл) до 50 мг (5 мл) відповідно до клінічної необхідності.

Пацієнти літнього віку

Для пацієнтів літнього віку для підтримання анестезії швидкість інфузії або «цільову концентрації» також слід зменшувати. Для пацієнтів III і IV класу за ASA буде необхідним додаткове зниження дози і швидкості введення. Пацієнтам літнього віку не слід застосовувати швидке болюсне введення (разове або повторне), оскільки це може призводити до пригнічення роботи серця і дихання.

Діти

Диприван 1% не рекомендується для підтримання анестезії у дітей віком до 1 місяця.

Анестезію можна підтримувати шляхом введення препарату Диприван 1% у вигляді інфузії або повторних болюсних ін’єкцій для попередження клінічних ознак недостатньої анестезії. Необхідна швидкість введення значно варіює залежно від індивідуальних особливостей пацієнтів, але швидкість у межах 9–15 мг/кг/годину, як правило, забезпечує підтримку адекватної анестезії.

Для дітей віком до 3 років, порівняно зі старшими дітьми, можуть бути необхідними вищі дози препарату у рамках діапазону рекомендованих доз. Дозу слід коригувати індивідуально і з особливою увагою контролювати адекватність анестезії.

Не слід перевищувати максимальну тривалість введення препарату, що становить приблизно 60 хвилин, за винятком випадків специфічного показання для тривалішого застосування, наприклад, злоякісна гіпертермія, при якій застосування інгаляційних засобів для наркозу неприпустиме.

Забезпечення седативного ефекту під час інтенсивної терапії

Дорослі

Для забезпечення седативного ефекту під час інтенсивної терапії рекомендується вводити препарат Диприван 1% шляхом постійної інфузії. Швидкість інфузії має залежати від необхідної глибини седативного ефекту. Для більшості пацієнтів достатній седативний ефект може бути досягнутий при введенні препарату Диприван 1% у дозі 0,3–4 мг/кг/год. Верхня межа швидкості проведення інфузії для забезпечення седативного ефекту в умовах реанімації не має перевищувати 4 мг/кг/год, за винятком випадків, коли користь переважає ризики. Препарат Диприван 1% не показаний для забезпечення седативного ефекту при інтенсивній терапії пацієнтів віком до 16 років.

Препарат Диприван 1% можна розводити 5% розчином глюкози (див. нижче таблицю щодо розведення та одночасного застосування).

Рекомендовано перевіряти рівні ліпідів у крові при застосуванні препарату Диприван 1% у пацієнтів з особливим ризиком розвитку підвищення рівнів жирів. Введення препарату Диприван 1% слід відповідно коригувати, якщо моніторинг вказує на недостатнє виведення жирів з організму. Якщо пацієнту одночасно вводять внутрішньовенно інший засіб, що містить ліпіди, слід зменшити дозу препарату, враховуючи кількість ліпідів, що поступила в організм при інфузії Дипривану 1%.

1 мл препарату Диприван 1% містить приблизно 0,1 г жирів.

Якщо тривалість забезпечення седативного ефекту перевищує 3 дні, рівні ліпідів слід перевіряти в усіх пацієнтів.

Пацієнти літнього віку

Якщо препарат Диприван 1% застосовують для забезпечення седативного ефекту, швидкість інфузії також слід зменшити. Для пацієнтів ІІІ і IV класу за ASA буде необхідним додаткове зниження дози і швидкості введення препарату. Пацієнтам літнього віку не слід застосовувати швидке болюсне введення (разове або повторне), оскільки це може призводити до пригнічення роботи серця і дихання.

Діти

Препарат Диприван 1% протипоказаний для забезпечення седативного ефекту у дітей віком до 16 років, яким проводиться штучна вентиляція легень при інтенсивній терапії.

Швидкість введення дози Дипривану для забезпечення седативного ефекту в умовах реанімації у дітей не має перевищувати рекомендовану, за винятком випадків, коли користь переважає ризики.

Забезпечення седативного ефекту при проведенні хірургічних або діагностичних процедур

Дорослі

Для забезпечення седативного ефекту при проведенні хірургічних або діагностичних процедур швидкість введення препарату слід підбирати індивідуально і титрувати в залежності від клінічної відповіді.

Для більшості пацієнтів для настання седативного ефекту необхідне введення від 0,5 до 1 мг/кг протягом 1–5 хвилин.

Підтримання седативного ефекту можна забезпечувати шляхом титрування інфузії препарату Диприван 1% до необхідного рівня вираженості седативного ефекту; для більшості пацієнтів необхідно від 1,5 до 4,5 мг/кг/год. Крім інфузії можна проводити болюсне введення від 10 до 20 мг, якщо необхідне швидке настання глибокого седативного ефекту. Для пацієнтів ІІІ і ІV класу за ASA може бути необхідним зниження дози і швидкості введення препарату.

Пацієнти літнього віку

Якщо препарат Диприван 1% застосовують для забезпечення седативного ефекту, швидкість інфузії або «цільову концентрацію» також слід зменшувати. Для пацієнтів ІІІ і ІV класу за ASA буде необхідним додаткове зниження дози і швидкості введення. Пацієнтам літнього віку не слід застосовувати швидке болюсне введення (разове або повторне), оскільки це може призводити до пригнічення роботи серця і дихання.

Діти

Препарат Диприван 1% не рекомендується для забезпечення седативного ефекту у дітей, оскільки безпека та ефективність препарату не підтверджені.

Застосування

Препарат Диприван 1% не спричиняє аналгетичної дії і тому, як правило, окрім препарату Диприван 1% необхідно введення додаткових аналгетичних засобів.

Для проведення інфузії препарат Диприван 1% можна застосовувати нерозведеним, використовуючи скляні контейнери, пластмасові шприци або Диприван 1% у попередньо заповнених шприцах, або розведеним тільки 5% розчином глюкози (для внутрішньовенних інфузій, Бр. Фарм.) у мішках із ПВХ для інфузій або скляних флаконах для інфузій. Розведення, співвідношення якого не має перевищувати 1:5 (2 мг пропофолу на 1 мл), слід проводити в асептичних умовах безпосередньо перед введенням; розчин слід використати протягом 6 годин після розведення.

При застосуванні розведеного препарату Диприван 1% рекомендується, щоб об’єм 5% розчину глюкози, видалений із мішка для інфузій під час процесу розведення, повністю заміщувався об’ємом емульсії препарату Диприван 1%. (Див. нижче таблицю щодо розведення та одночасного застосування).

Розведений препарат можна вводити з використанням різних технік контролю проведення інфузії, але застосування тільки набору для інфузії не дозволяє повністю уникнути випадкового неконтрольованого інфузійного введення великих об’ємів розведеного препарату Диприван 1%. Бюретки, лічильники крапель або дозуючі насоси завжди повинні входити до складу лінії для інфузії. Ризик неконтрольованої інфузії слід завжди враховувати при розрахунку максимального об’єму препарату Диприван 1% у бюретці.

При застосуванні нерозведеного препарату Диприван 1% для підтримання анестезії, рекоменується для контролю швидкості введення завжди використовувати таке устаткування як шприцовий насос або волюметричний інфузійний насос.

Препарат Диприван 1% можна вводити через Y-подібний конектор, встановлений поряд з місцем ін’єкції, при інфузії наступних препаратів:

5% розчин глюкози для внутрішньовенних інфузій;

0,9% розчин натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій;

4% розчин глюкози з 0,18% розчином натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій.

Попередньо заповнений скляний шприц має менший фракційний опір поршня порівнянно з пластиковим одноразовим шприцом, і легше приводиться в рух. Тому при введенні препарату Диприван 1% вручну за допомогою попередньо заповненого шприца, систему для інфузії між шприцом і пацієнтом не можна залишати відкритою при відсутності спостереження з боку медичного персоналу.

Відповідна сумісність має бути забезпечена у разі, коли попередньо заповнений шприц використовується у шприцовому насосі. Зокрема, конструкція насоса має запобігати сифонуванню і повинна мати сигналізатор щодо закупорки при тиску не більше 1000 мм рт.ст. Якщо використовується програмований або еквівалентний насос, що дозволяє використовувати різні шприци, то у разі застосування препарату Диприван 1% у вигляді попередньо заповненого шприца вибирається тільки режим «B-D» 50/60 мл PLASTIPAK.

Препарат Диприван 1% можна попередньо змішувати з альфентанілом для ін’єкцій, що містить 500 мкг/мл альфентанілу в об’ємному співвідношенні від 20:1 до 50:1. Суміші слід готувати в асептичних умовах і використати протягом 6 годин після приготування.

Для зменшення больових відчуттів на початку введення препарат Диприван 1% можна змішати з 0,5% або 1% розчином лідокаїну для ін’єкцій, що не містить консервантів (див. нижче таблицю щодо розведення та одночасного застосування). У цьому випадку слід проводити попередні шкірні проби на переносимість лідокаїну.

Вказівки щодо цільових концентрацій пропофолу наведені нижче. У зв’язку з індивідуальними відмінностями фармакокінетики і фармакодинаміки пропофолу пацієнтам, незалежно від того, чи проведено їм премедикацію, цільову концентрацію пропофолу слід титрувати залежно від клінічної відповіді з метою досягнення необхідної глибини анестезії.

Індукція і підтримання загальної анестезії

У дорослих пацієнтів віком до 55 років анестезія, як правило, може бути індукована цільовими концентраціями пропофолу у діапазоні від 4 до 8 мкг/мл. Початкова цільова концентрація 4 мкг/мл рекомендована для пацієнтів, яким проведено премедикацію, а концентрація 6 мкг/мл — для пацієнтів, яким не проводилась премедикація. Час індукції при даних цільових концентраціях знаходиться у межах, як правило, 60–120 секунд. Вищі цільові концентрації призведуть до швидшої індукції анестезії, але можуть спричини більш виражене пригнічення гемодинаміки і дихання.

Меншу початкову цільову концентрацію слід застосовувати пацієнтів віком 55 років і пацієнтам III і IV класів за ASA. Цільову концентрацію надалі можна поступово збільшувати на величину від 0,5 до 1 мкг/мл з інтервалами в 1 хвилину для досягнення поступової індукції анестезії.

Як правило, необхідна додаткова аналгезія, і величина, на яку можна знижувати цільові концентрації для підтримання анестезії, залежатиме від кількості аналгетиків, що застосовуються одночасно. Цільові концентрації пропофолу у межах від 3 до 6 мкг/мл зазвичай підтримують достатній рівень анестезії.

Прогнозована концентрація пропофолу для пробудження перебуває, як правило, у межах від 1 до 2 мкг/мл, і залежить від рівня аналгезії у період підтримання наркозу.

Забезпечення седативного ефекту під час інтенсивної терапії

Зазвичай необхідні цільові концентрації пропофолу в крові в діапазоні 0,2–2 мкг/мл. Введення препарату слід розпочинати з низької цільової концентрації, яку слід титрувати залежно від реакції пацієнта для досягнення необхідної глибини седативного ефекту.

Розведення препарату Диприван 1% і одночасне застосування з іншими лікарськими засобами або інфузійними розчинами (див. також розділ «Додаткові застереження»)

Метод одночасного застосування	Добавка або розчинник	Приготування	Застереження
Попереднє змішування	5% розчин глюкози для внутрішньовенних інфузій	Змішати 1 частину препарату Диприван 1% і 4 частини 5% розчину глюкози для внутрішньовенних інфузій, у мішках з ПВХ для інфузій або у скляних флаконах для інфузій. При розведенні у мішках з ПВХ рекомендується, щоб мішок був повним, а розведений розчин готувати шляхом видалення частини об’єму розчину для інфузії із заміщенням еквівалентним об’ємом препарату Диприван 1%.	Готують в асептичних умовах, безпосередньо перед застосуванням. Суміш зберігає стабільність протягом 6 годин.
	Лідокаїну гідрохлорид для ін’єкцій (0,5% або 1% без консервантів)	Змішати 20 частин препарату Диприван 1% і 1 частину 0,5% або 1% розчину лідокаїну гідрохлориду для ін’єкцій.	Готувати суміш у асептичних умовах, безпосередньо перед застосуванням. Застосовувати тільки для індукції.
	Альфентаніл для ін’єкцій (500 мкг/мл)	Змішати препарат Диприван 1% з альфентанілом для ін’єкцій у об’ємному співвідношенні від 20:1 до 50:1.	Готувати суміш в асептичних умовах; застосовувати протягом 6 годин після приготування.
Одночасне введення через Y-подібний конектор	5% розчин глюкози для внутрішньовенного введення	Одночасне введення здійснювати за допомогою Y-подібного конектора	Розташовувати Y-подібний конектор поряд з місцем ін’єкції.
	0,9% розчин натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій	Див. вище.	Див. вище.
	4% розчин глюкози з 0,18% розчином натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій	Див. вище.	Див. вище.

Побічні реакції

Загальні

Індукція анестезії, як правило, зазвичай проходить плавно, з мінімальними ознаками збудження. Найчастіше повідомлялося про фармакологічно передбачувані для анестезуючих засобів побічні реакції, такі як артеріальна гіпотензія. Враховуючи характер анестезії та стан пацієнтів, яким проводиться інтенсивна терапія, реакції, про які повідомлялося, можуть бути пов’язані з процедурами, що проводились, або зі станом пацієнтів.

Дуже часто (>1/10)	Порушення загального стану та стани, пов’язані зі способом застосування препарату	Місцевий біль при введенні(1)
Часто (>1/100 <l/10)	Порушення з боку судинної системи	Артеріальна гіпотензія (2)
	Порушення з боку серця	Брадикардія (3)
	Порушення з боку системи дихання, органів грудної клітки та середостіння	Тимчасове апное під час індукції
	Порушення з боку шлунково-кишкового тракту	Нудота і блювання протягом фази відновлення
	Порушення з боку нервової системи	Головний біль протягом фази відновлення
	Порушення загального стану та стани, пов’язані зі способом застосування препарату	Симптоми відміни у дітей (4)
	Порушення з боку судинної системи	Припливи крові у дітей (4)
Нечасто (>1/1 000 <l/100)	Порушення з боку судинної системи	Тромбоз і флебіт
Рідко (>1/10 000 <l/1 000)	Порушення з боку нервової системи Порушення з боку психіки	Епілептиформні рухи, включаючи судоми і опістотонус під час введення, підтримання і відновлення стану Ейфоричний настрій
Дуже рідко (<l/10 000)	Порушення з боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини	Рабдоміоліз (5), (6)
	Порушення з боку шлунково-кишкового тракту	Панкреатит
	Травми, отруєння і ускладнення процедур	Післяопераційна гарячка
	Порушення з боку нирок і сечовивідного тракту	Зміна кольору сечі після тривалого введення
	Порушення з боку імунної системи	Анафілаксія — може включати ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, еритему і артеріальну гіпотензію
	Порушення з боку репродуктивної системи і молочних залоз	Сексуальне розгальмування
	Порушення з боку серця	Набряк легенів
	Порушення з боку нервової системи	Післяопераційна непритомність
Частота невідома	Порушення обміну речовин	Гіперліпідемія (6)
	Порушення з боку нервової системи	Мимовільні рухи
	Порушення з боку серцево-судинної системи	Серцева аритмія (6), підйом сегменту ST подібний до змін ЕКГ при синдромі Бругада (6), (7)
	Порушення з боку гепатобіліарної системи	Гепатомегалія (6)
	Порушення з боку нирок і сечовивідного тракту	Ниркова недостатність (6)
	Порушення з боку психіки	Зловживання лікарськими засобами (8)

⁽¹⁾ Може бути мінімізовано шляхом введення у великі вени передпліччя і ліктьової ямки. Місцевий біль при введенні препарату Диприван 1% може також бути мінімізований шляхом додавання розчину лігнокаїну.

⁽²⁾ Рідко при гіпотензії може бути необхідним внутрішньовенне введення розчинів та зменшення дози Дипривану.

⁽³⁾ Серйозна брадикардія виникає рідко. Були поодинокі повідомлення про асистолію.

⁽⁴⁾ Після раптового припинення введення препарату Диприван під час проведення інтенсивної терапії.

⁽⁵⁾ Рідко повідомлялося про рабдоміоліз, коли Диприван застосовували у дозах понад 4 мг/кг/год. пацієнтам для досягнення седативного ефекту в умовах реанімації.

⁽⁶⁾ Комбінація даних випадків, що складають «пропофол інфузійний синдром», може спостерігатися у важкохворих пацієнтів, які мають багато факторів ризику виникнення таких явищ.

⁽⁷⁾ Підйом сегменту ST з «склепінчатоподібним» зубцем T.

⁽⁸⁾ Зловживання лікарськими засобами, переважно медичними працівниками.

Повідомлялося про набряк легенів, артеріальну гіпотензію, асистолію, брадикардію, судоми, дистонію і дискінезію. Рідко спостерігались рабдоміоліз, метаболічний ацидоз, гіперкаліємія або серцева недостатність, іноді з фатальним наслідком, при застосуванні пропофолу у дозах понад 4 мг/кг/год. для досягнення седативного ефекту в умовах реанімації.

Повідомлення стосовно неліцензійного застосування препарату Диприван для індукції анестезії новонародженим вказують на те, що може розвиватись пригнічення роботи серця і дихання при застосуванні режиму дозування для дітей.

Місцеві

Місцевий біль, що може виникати протягом початкової фази анестезії препаратом Диприван 1%, може бути мінімізований шляхом одночасного введення лідокаїну (див. «Дозування і застосування»), а також шляхом введення у великі вени передпліччя і ліктьової ямки. Тромбоз і флебіт спостерігаються рідко. Клінічні випадки екстравазації і дослідження на тваринах вказують на мінімальну реакцію з боку тканин. Внутрішньоартеріальні ін’єкції тваринам не викликали місцевих реакцій з боку тканин.

Передозування

Випадкове передозування, йомовірно, призводитиме до пригнічення серцевої діяльності та дихання. У разі пригнічення дихання слід провести штучну вентиляцію легенів з використанням кисню. При пригніченні серцево-судинної діяльності голову пацієнта слід опустити донизу, а при тяжкій формі стану застосовують замінники плазми крові і пресорні засоби.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування препарату Диприван 1% у період вагітності не встановлена. Тому Диприван не слід застосовувати у період вагітності, за винятком випадків крайньої необхідності. Однак, Диприван застосовували при перериванні вагітності у І триместрі.

Препарат Диприван 1% проникає через плаценту і може призводити до неонатальної депресії. Препарат не слід застосовувати для анестезії в акушерстві, за винятком випадків крайньої необхідності.

У випадках введення препарату Диприван 1% жінкам, які годують груддю, безпека для новонароджених не була встановлена.

Діти

Для детальної інформації див. р. “Спосіб застосування та дози”.

Препарат Диприван 1% не рекомендується для застосування при загальній анестезії дітям віком до 1 місяця. Безпека і ефективність застосування препарату Диприван 1% для забезпечення (фонового) седативного ефекту у дітей віком до 16 років не підтверджені. Хоча причинного взаємозв’язку не встановлено, при неліцензійному застосуванні повідомлялося про серйозні побічні реакції при (фоновій) седації у пацієнтів віком до 16 років (включаючи випадки з фатальним наслідком). Зокрема такими реакціями були метаболічний ацидоз, гіперліпідемія, рабдоміоліз і/або серцева недостатність. Указані реакції найчастіше спостерігались у дітей з інфекціями дихальних шляхів, які отримували препарат у дозах, що перевищували рекомендовані у дорослих для забезпечення седативного ефекту при інтенсивній терапії.

Особливості застосування.

Препарат Диприван 1% необхідно вводити анестезіологи або, у відповідних ситуаціях, лікарі, які пройшли підготовку по наданню допомоги хворим під час інтенсивної терапії. Стан пацієнтів слід постійно контролювати, а обладнання для підтримки прохідності дихальних шляхів, для проведення штучної вентиляції легенів, для збагачення киснем, а також інші реанімаційні засоби, має бути постійно готовим до використання. Препарат Диприван 1% не повинен вводити персонал, який проводить діагностичну або хірургічну процедуру.

При застосуванні препарату Диприван 1% для забезпечення седативного ефекту під час проведення оперативних або діагностичних процедур, стан пацієнта необхідно постійно контролювати для виявлення ранніх ознак гіпотензії, обструкції дихальних шляхів і недостатнього насичення крові киснем.

Як і при застосуванні інших седативних засобів, при застосуванні препарату Диприван для забезпечення седативного ефекту під час проведення оперативних процедур, у пацієнта можуть виникати мимовільні рухи. Протягом проведення процедур, що вимагають нерухомості, такі мимовільні рухи можуть бути небезпечними для ділянки оперативного втручання.

Як і при застосуванні інших анестетиків і седативних препаратів для внутрішньовенного введення, пацієнтів слід попередити не вживати алкоголь принаймні за 8 годин до і після введення препарату Диприван 1%.

Препарат Диприван 1% слід з обережністю застосовувати як седативний засіб пацієнтам, яким проводяться певні процедури, при яких спонтанні рухи є особливо протипоказаними, наприклад, при хірургії ока.

Як і при застосуванні інших седативних препаратів для внутрішньовенного введення, при одночасному призначенні препарату Диприван 1% і таких депресантів центральної нервової системи як потужні аналгетики, седативний ефект може бути більш вираженим; також слід пам’ятати про можливість пригнічення дихальної і серцево-судинної системи.

Під час болюсного введення з метою проведення оперативних процедур слід дотримуватись особливої обережності у пацієнтів з гострою легеневою недостатністю або пригніченням дихання.

Одночасне застосування з депресантами центральної нервової системи, наприклад, алкоголем, засобами для загальної анестезії, наркотичними аналгетиками, буде призводити до більш вираженого їхнього седативного ефекту. Якщо препарат Диприван 1% застосовувати у комбінації з депресантами центральної дії для парентерального введення, може розвиватись тяжке пригнічення дихальної і серцево-судинної системи. Рекомендується вводити препарат Диприван 1% після аналгетика, а дозу слід ретельно титрувати до досягнення відповіді у пацієнта.

Протягом індукції анестезії може розвиватись артеріальна гіпотензія і тимчасове апное, в залежності від дози і застосування препаратів для премедикації або інших засобів.

Іноді при розвитку гіпотензії може бути необхідним внутрішньовенне введення розчинів і зменшення швидкості введення препарату Диприван 1% протягом періоду підтримання анестезії.

Необхідно, щоб минув достатній період часу перед випискою пацієнта з лікарні для забезпечення повної нормалізації стану після загальної анестезії. Дуже рідко після застосування препарату Диприван можливий період післяопераційної непритомності, що може супроводжуватися підвищенням м’язового тонусу.

Такому стану може передувати/не передувати період пробудження. Хоча відновлення стану є спонтанним, слід встановити належне спостереження за станом непритомного пацієнта.

При застосуванні препарату Диприван 1% пацієнтам з епілепсією може мати місце ризик виникнення судом.

Як і при застосуванні інших анестетиків для внутрішньовенного введення, з обережністю призначають препарат пацієнтам з порушеннями з боку серця, системи дихання, нирок і печінки, а також при гіповолемії, пацієнтам літнього віку або ослабленим пацієнтам.

Ризик розвитку відносної вагусної гіперактивності може посилюватись, оскільки препарат Диприван 1% не має ваголітичної активності; це асоційовано з повідомленнями про брадикардію (іноді глибокої), а також асистолію.

Слід розглянути питання про внутрішньовенне введення антихолінергічного засобу перед індукцією анестезії або протягом підтримування анестезії, особливо у випадках, коли є вірогідність переважання вагусного тонусу, або коли препарат Диприван 1% застосовувати у комбінації з іншими засобами, що можуть спричиняти брадикардію.

Належну увагу слід приділяти пацієнтам з порушеннями метаболізму жирів, а також з іншими станами, що вимагають обережного застосування ліпідних емульсій.

Рекомендується здійснювати моніторинг рівня ліпідів крові, якщо Диприван застосовується у пацієнтів з можливим ризиком ліпідного перевантаження. Якщо моніторинг засвідчує неадекватне виведення ліпідів з організму, застосування Дипривану має бути скореговане відповідно. Якщо пацієнт супутньо одержує інші внутрішньовенні ліпіди, потрібно відповідно зменшити їх кількість, беручи до уваги кількість ліпідів, введену інфузійно у складі Дипривану; 1,0 мл Дипривану містить приблизно 0,1 г ліпідів.

При проведенні електроконвульсивної терапії застосування препарату не рекомендоване.

Як і при застосуванні інших анестетиків, протягом періоду відновлення можливе сексуальне розгальмування.

Подібним чином, рідко повідомлялося про випадки метаболічного ацидозу, рабдоміолізу, гіперкаліємії і/або швидко прогресуючої серцевої недостатності (іноді з фатальним наслідком) у дорослих, які отримували препарат протягом більше 58 годин у дозах, що перевищували 5 мг/кг/год. Така доза перевищує максимальну дозу 4 мг/кг/год., що нині рекомендована для забезпечення седативного ефекту в умовах реанімації. У таких пацієнтів були головним чином (але не тільки) серйозні травми головного мозку з підвищеним внутрішньочерепним тиском. При серцевій недостатності у таких випадках, як правило, не спостерігалось відповіді на підтримуюче лікування інотропними засобами. Лікарям, якщо це можливо, не слід перевищувати дозу 4 мг/кг/год. (Якщо можливо, доза не має перевищувати 4 мг/кг/год) . При призначенні препарату слід пам’ятати про такі можливі побічні реакції і розглянути питання про зниження дози препарату Диприван 1% або переведення на альтернативний седативний засіб при появі перших ознак виникнення таких симптомів. Пацієнтам з підвищеним внутрішньочерепним тиском слід проводити відповідне лікування для підтримання тиску перфузії головного мозку протягом таких змін у лікуванні.

Дуже рідкі повідомлення про випадки метаболічного ацидозу, рабдоміолізу, гіперкаліємії, змін ЕКГ* і/або серцевої недостатності, в деяких випадках із смертельним результатом, були отримані щодо важкохворих пацієнтів, які одержували Диприван для седації у відділеннях інтенсивної терапії. Основні можливі фактори ризику для розвитку описаних подій такі: зменшення постачання кисню до тканин; серйозне неврологічне ушкодження і/або сепсис; високі дози одного або кількох наступних фармакологічних засобів — вазоконстрикторів, стероїдів, інотропних засобів і/або пропофолу. Всі седативні і терапевтичні засоби, які застосовуються у відділеннях інтенсивної терапії (в тому числі Диприван), повинні титруватись для підтримання оптимального постачання кисню та гемодинамічних параметрів.

* “Склепінчастий” підйом сегменту ST (подібний до змін ЕКГ при синдромі Бругада)

Препарат Диприван 1% містить 0,0018 ммоль натрію в 1 мл.

Диприван містить 0,005% м/о ЕДТК як інгібітор мікробів. ЕДТК утворює хелатні комплекси з іонами металів, включаючи цинк. Слід розглянути питання про необхідність додаткового призначення цинку при тривалому застосуванні препарату Диприван, особливо пацієнтам, які мають схильність до дефіциту цинку, наприклад, при опіках, діареї і/або сепсисі.

Додаткові застереження

Препарат Диприван 1% не містить антимікробних консервантів і може бути сприятливим середовищем для росту мікроорганізмів. Набирати препарат Диприван 1% слід в асептичних умовах у стерильний шприц або крапельницю безпосередньо після розкриття ампули або після розгерметизації флакона. Введення слід розпочинати негайно. Асептичні умови слід забезпечити як щодо препарату Диприван 1%, так і до обладнання для введення протягом iнфузiї. Будь-які препарати або розчини, додані в інфузійну лінію з препаратом Диприван 1%, слід вводити якнайближче до місця розташування канюлі. Препарат Диприван 1% не можна вводити через мікробіологічний фільтр.

Препарат Диприван 1% і всі шприци, що містять Диприван 1% призначені для разового використання у кожного окремого пацієнта. При застосуванні для тривалого підтримання анестезії або забезпечення седативного ефекту при інтенсивній терапії рекомендовано систему для інфузії і резервуар з препаратом Диприван 1% через відповідні інтервали часу видаляти і заміняти. Відповідно до встановлених рекомендацій для інших ліпідних емульсій, одноразова інфузія Дипривану не повинна перевищувати 12 годин. По закінченню процедури або через 12 годин інфузії (залежно від того, що настане раніше) резервуар з Диприваном та система для інфузій мають бути знищені і замінені.

Препарат Диприван не рекомендується для застосування новонародженим для індукції і підтримування анестезії. Дані щодо застосування не за показаннями вказують на те, що коли діапазон доз для дітей (віком від 1 місяця до 16 років) застосовують новонародженим, може виникати відносне передозування, що може призводити до пригнічення роботи серця і дихання.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Пацієнтів слід інформувати про те, що анестезія може негативним чином вплинути на здатність виконання процесів, що вимагають навиків, таких як управління автотранспортом або іншою технікою.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Препарат Диприван 1% застосовують при проведенні спинномозкової та епідуральної анестезії, а також разом з лікарськими засобами, що часто застосовують для премедикації, з міорелаксантами, інгаляційними засобами і аналгетиками; фармакологічної несумісності не спостерігалось. Інші дози препарату Диприван 1% можуть бути необхідними у випадку, коли загальну анестезію застосовують як доповнення до методів місцевої анестезії.

Одночасне застосування інших депресантів ЦНС, таких як препарати для премедикації, засоби для інгаляційного наркозу, аналгетики, можуть доповнювати седативний, анестезуючий ефекти пропофолу і пригнічення роботи серця і дихання.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Пропофол (2,6-диізопропілфенол) є короткодіючим засобом для загальної анестезії зі швидким початком дії, що настає приблизно через 30 секунд. Зазвичай відновлення після загальної анестезії відбувається швидко. Механізм дії, як і всіх засобів для загальної анестезії, недостатньо ясний. Однак вважається, що седативний/знеболювальний ефекти пропофолу зумовлені позитивною модуляцією інгібуючої функції нейромедіатора ГАМК через ліганд-керовані ГАМК_А рецептори.

Як правило, при застосуванні препарату Диприван для індукції і підтримання анестезії, спостерігається зниження середнього артеріального тиску і незначні зміни частоти серцевих скорочень. Однак гемодинамічні показники, як правило, залишаються відносно стабільними протягом періоду підтримання анестезії, а частота виникнення небажаних гемодинамічних змін є низькою.

Хоча після застосування препарату Диприван 1% може виникати пригнічення дихання, всі ефекти якісно подібні до тих, що виникають при застосуванні інших анестезуючих засобів для внутрішньовенного введення, і легко піддаються контролю в клінічних умовах.

Препарат Диприван 1% зменшує церебральний кровотік, внутрішньочерепний тиск і церебральний метаболізм. Зменшення внутрішньочерепного тиску більш виражене у пацієнтів з підвищеними вихідними показниками внутрішньочерепного тиску.

Вихід з наркозу відбувається зазвичай швидко, з ясною свідомістю і низькою частотою виникнення головного болю, післяопераційної нудоти і блювання.

Загалом після анестезії препаратом Диприван 1% частота виникнення післяопераційної нудоти і блювання менша, порівняно з засобами для інгаляційної анестезії. Це може бути пов’язано з менш вираженою здатністю пропофолу викликати блювання.

Препарат Диприван 1% при концентраціях, що зазвичай досягаються у клінічних умовах, не пригнічує синтез гормонів кори надниркових залоз.

Фармакокінетика.

Зниження концентрацій пропофолу після болюсного введення дози або після припинення інфузії можна описати за допомогою трикамерної відкритої моделі зі швидким розподілом (період напіврозподілу становить 2–4 хвилини), швидким виведенням (період напіввиведення становить від 30 до 60 хвилин) і повільнішою кінцевою фазою, при якій відбувається перерозподіл пропофолу зі слабкоперфузованої тканини. Пропофол швидко розподіляється і швидко виводиться з організму (загальний кліренс становить від 1,5 до 2 л/хв.). Виведення пропофолу відбувається шляхом метаболізму, головним чином у печінці, внаслідок чого утворюються неактивні кон’югати пропофолу і відповідний йому хінол, що виводяться з сечею.

Якщо препарат Диприван 1% застосовують для підтримування анестезії, його концентрації у крові асимптоматично досягають показників рівноважного стану, відповідного швидкості введення. Фармакокінетика є лінійною у межах рекомендованих швидкостей проведення інфузії препарату Диприван 1%.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості:

біла або майже біла гомогенна емульсія, практично вільна від твердих часток та великих масляних крапель. При тривалому вистоюванні можливе її розшарування.

Несумісність.

Міорелаксанти, атракурій і мівакурій не слід вводити через ту саму внутрішньовенну лінію, через яку вводили препарат Диприван, без попереднього її промивання.

Термін придатності

3 роки.

Розведений препарат необхідно використати негайно після приготування.

Умови зберігання

Зберігати при температурі від 2 °С до 25 °С. Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 20 мл в ампулі. По 5 ампул у картонній коробці.

або

По 50 мл у флаконі. По 1 флакону у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

1.1 Виробник «in bulk», пакування:

Корден Фарма С.п.А, Італія/Corden Pharma S.p.A., Italy.

1.2 Виробник, відповідальний за випуск серії:

АстраЗенека ЮК Лімітед, Великобританія/AstraZeneca UK Limited, United Kingdom.

Місцезнаходження

1.1.Віа дель Індастріа, 3 Е Репарто віа Галілеї, 17 — 20867 Капанаго (МБ), Італія/Viale dell’ Industria, 3 E Reparto via Galilei, 17 — 20867 Caponago (MB), Italy.

1.2. Сілк Роад Бізнес Парк, Макклсфілд, Чешир, SK10 2NA, Великобританія/Silk Road Business Park, Macclesfield, Cheshire, SK10 2NA, UK