ВІЗГЕМ ліофілізат для р-ну для інфузій

М-Інвест Лімітед

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ

ліофіл. д/р-ну д/інф. 200 мг фл., № 1

ліофіл. д/р-ну д/інф. 1 г фл., № 1

Затверджено МОЗ Украiни від 2015-10-01 р. № 636. Р.п. № UA/11393/01/01, UA/11393/01/02

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

Склад

діюча речовина: 1 флакон містить гемцитабіну гідрохлориду еквівалентно гемцитабіну 200 мг або 1000 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), натрію ацетат, натрію гідроксид.

Лікарська форма

Ліофілізат для розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичні засоби. Антиметаболіти. Структурні аналоги піримідину. Код АТС L01B C05.

Клінічні характеристики

Показання

Рак жовчовивідних протоків. Гемцитабін показаний для лікування хворих на рак жовчовивідних протоків.

Рак сечового міхура. Гемцитабін у комбінації з цисплатином показаний для лікування хворих на локально рецидивуючий або метастатичний рак сечового міхура.

Рак молочної залози. Гемцитабін у комбінації з паклітакселом показаний для лікування хворих на неоперабельний, локально рецидивуючий або метастатичний рак молочної залози після попередньої ад’ювантної/неоад’ювантної хіміотерапії. Перед хіміотерапією слід призначати антрациклін, якщо немає протипоказань.

Рак легeнiв недрібноклітинний. Гемцитабін у комбінації з цисплатином показаний як препарат першої лінії для лікування пацієнтів із локально прогресуючим або метастатичним недрібноклітинним раком легень. Гемцитабін як монотерапія показаний для лікування пацієнтів літнього віку та пацієнтів із другим функціональним статусом.

Рак яєчників. Гемцитабін у комбінації з карбоплатином показаний для лікування пацієнтів із локально прогресуючою або метастатичною епітеліальною карциномою яєчників. Гемцитабін показаний для лікування пацієнтів із рецидивом епітеліальної карциноми яєчників після періоду ремісії, що становив не менше 6 місяців, після попередньої терапії у першій лінії препаратами платини.

Рак підшлункової залози. Гемцитабін показаний для лікування пацієнтів із локально прогресуючими або метастатичними аденокарциномами підшлункової залози.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Спосіб застосування та дози

Гемцитабін застосовує лише лікар, який має досвід протиракової терапії.

Рак жовчовивідних протоків. Монотерапія. Дорослі. Рекомендована доза препарату — 1000 мг/м2, що вводиться внутрішньовенно протягом 30 хв. Інфузія проводиться 1 раз на тиждень 3 тижні поспіль, потім 1 тиждень перерва. Цей чотиритижневий цикл повторюється. Зменшення дози з кожним циклом або протягом якогось одного циклу може відбуватися залежно від величини токсичності, якої зазнає пацієнт.

Комбіноване застосування. Дорослим. Гемцитабін у комбінації з цисплатином: рекомендується застосовувати цисплатин 70 мг/м2 у 1,-й день циклу шляхом внутрішньовенної інфузії, далі вводити гемцитабін у дозі 1250 мг/м2. Препарат вводити у 1-й та 8-й дні кожного 21-денного циклу шляхом 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії. Цей 3-тижневий цикл повторюється. Зменшення дози з кожним циклом або протягом якогось одного циклу може застосовуватися залежно від ступеня тoксичності, якої зазнає пацієнт.

Рак сечового міхура.

Комбіноване застосування. Дорослим. Рекомендується доза гемцитабіну 1000 мг/м2, що вводиться шляхом внутрішньовенної 30-хвилинної інфузії. Цю дозу слід давати у 1-й, 8-й і 15-й дні кожного 28-денного циклу у комбінації з цисплатином. Цисплатин застосовувати у рекомендованій дозі 70 мг/м2 у 1-й день після гемцитабіну або в 2-й день кожного 28-денногo циклу. Потім цей 4-тижневий цикл повторюється. Зменшення дози з кожним циклом або протягом якогось одного циклу можна застосовувати залежно від ступеня тoксичності, якої зазнає пацієнт.

Рак молочної залози. Комбіноване застосування. Дорослим. Гемцитабін у комбінації з паклітакселом рекомендовано вводити у такому режимі: паклітаксел (175 мг/м ) вводити у 1-й день протягом 3-годинної внутрішньовенної інфузії, після нього вводити гемцитабін (1250 мг/м ) протягом 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії у 1-й і 8-й дні кожного 21-денного циклу. Доза препарату може зменшуватися з кожним циклом або протягом якогось одного циклу залежно від ступеня токсичності, якої зазнає хворий. Перед першим введенням комбінації гемцитабіну та паклітакселу пацієнти повинні мати абсолютну кількість гранулоцитів щонайменше 1,500 (х10 /л).

Рак легенів недрібноклітинний. Монотерапія. Пацієнтам літнього віку. Рекомендована доза становить 1000 мг/м2 і вводиться шляхом 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії 1 раз на тиждень протягом трьох тижнів, після чого робиться однотижнева перерва. Чотиритижневий цикл повторюється. Зменшення дози з кожним циклом або протягом якогoсь одногo циклу може проводитися залежно від ступеня токсичності, якої зазнає пацієнт.

Комбіноване застосування. Дорослі. Рекомендована доза становить 1250 мг/м2 поверхні тіла та вводиться шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 30 хв у 1-й та 8-й дні кожного 21-денного циклу. Доза препарату може зменшуватися з кожним циклом або протягом якогось одного циклу залежно від ступеня токсичності, якої зазнає хворий. Цисплатин застосовувати рекомендованою дозою 75–100 мг/ м2 1 раз на 3 тижні циклу.

Рак яєчників. Комбіноване застосування. Дорослі. Гемцитабін у комбінації з карбоплатином рекомендовано вводити у дозах: гемцитабін 1000 мг/м шляхом 30-хвилинного внутрішньовенного вливання у 1-й та 8-й дні 21-денного циклу. У перший день циклу після гемцитабіну вводити карбоплатин у дозі, що забезпечує AUC 4 мг/мл*хв. Дозу препарату можна зменшувати з кожним циклом або протягом якогось одного циклу залежно від ступеня токсичності, якої зазнає хворий.

Рак підшлункової залози. Дорослі. Рекомендована доза гемцитабіну становить 1000 мг/м2, яку вводити шляхом внyтpішньовенногo вливання протягом 30 хв 1 раз на тиждень протягом 7 тижнів, після чого робиться тижнева перерва. Наступні цикли повинні складатися зі щотижневиx інфузій протягом 3 тижнів поспіль з перервою кожного четвертого тижня. 3меншення дози з кожним циклом або протягoм якогось одного циклу може відбуватися залежно від ступеня токсичності, якої зазнає пацієнт.

Контроль токсичності, індивідуальний підбір дозu, методи припинення лікування.

Модифікаиія дози пов’язана із негематологічною токсичністю.

Для виявлення негематологічної токсичності необхідно здійснювати періодичне об’єктивне обстеження та перевірку функцій нирок і печінки. Зменшення дози з кожним циклом або протягом якогось одного циклу можна проводити залежно від ступеня токсичності, якої зазнає пацієнт.

Загалом при виявленні негематологічної токсичності значного ступеня (Ступінь III або IV), крім нудоти або блювання, дозу препарату можна зменшувати або можна відкласти введення дози при наявності гематологічної токсичності відповідно до насупної градації. (Поки токсичність не буде скоригована, від лікування слід утриматися).

Модифікація дози пов’язана із гематологічною токсичністю.

На початку циклу лікування.

У пацієнтів, які застосовують препарат, перед кожною дозою слід перевіряти кількість тромбоцитів, лейкоцитів і гранулоцитів. Абсолютна кількість гранулоцитів перед початком циклу повинна становити не менше 1500(х106/л), а тромбоцитів — 100000 (х106/л).

Протягом циклу лікування.

У разі необхідності дозу препарату можна зменшувати або можна відкласти введення дози при наявності гематологічної токсичності відповідно до такої градації:

Модифікація дози препарату протягом циклу лікування за показаннями: рак сечового міхура, недрібноклітинний рак легенів, рак підшлункової залози при монотерапії або при комбінованому застосуванні
Абсолютна кількість гранулоцитів (х106/л)   Кількість тромбоцитів

(х106/л)

Відсоток повної дози
>1000

500–1000

< 500

та чи чи > 100000

50000–100000

< 50000

100

75

відкласти введення дози*

*Від введення дози протягом циклу слід утриматися, поки абсолютна кількість гранулоцитів не досягне значення не менше 500(х106/л), а тромбоцитів — 50000 (х106/л).

Модифікація дози препарату протягом циклу лікування за показаннями: рак молочної залози при комбінованому застосуванні з паклітакселом
Абсолютна кількість гранулоцитів (х 106/л) Кількість тромбоцитів (х106/л) Відсоток повної дози
> 1200

1000–1200

700–1000

< 700

та

чи

та

чи

> 75000

50000–75000

≥ 50000

< 50000

100

75

50

відкласти введення дози*

*Введення дози не буде відновлено протягом циклу. Лікування буде розпочато з першого дня наступного циклу, як тільки абсолютна кількість гранулоцитів досягне значення не менше 1500(х106/л), а тромбоцитів — 100000 (х 106/л).

Модифікація дози препарату протягом циклу лікування за показаннями: рак яєчників при комбінованому застосуванні з карбоплатином
Абсолютна кількість

гранулоцитів (х106/л)

Кількість тромбоцитів

(х106/л)

Відсоток повної дози
>1200

1000–1200

700–1000

<700

та

чи

та

чи

>75000

50000–75000

≥50000

<50000

100

75

50

відкласти введення дози*

*Введення дози не буде відновлено протягом циклу. Лікування буде розпочато з першого дня наступного циклу, як тільки абсолютна кількість гранулоцитів досягне значення не менше 1500(х106/л), а тромбоцитів — 100000 (х106/л).

Модифікація дози пов’язана із гематологічною токсичністю протягом наступних ииклів для усіх показань.

Дозу препарату необхідно зменшити до 75% від повної дози, що вводилась на початку лікування, у випадку наступних проявів гематологічної токсичності:

  • Абсолютна кількість гранулоцитів <500 х 106/л протягом понад 5 діб.
  • Абсолютна кількість гранулоцитів <100 х 106/л протягом понад 3 діб.
  • Фебрильна нейтропенія.
  • Кількість тромбоцитів <25 000 х 106/л.
  • Відкладення циклу у зв’язку із проявами токсичності більш ніж на 1 тиждень.

Метод застосування.

Препарат добре переноситься протягом проведення інфузії і його можна вводити при амбулаторному лікуванні. У випадку виникнення гематоми необхідно негайно зупинити введення інфузії та продовжити введення в іншу судину. Необхідно ретельно контролювати стан пацієнта після проведення інфузії.

Пацієнти літнього віку. Препарат призначати без зміни дози, враховуючи рекомендації для всіх пацієнтів.

Пацієнти з печінковою і нирковою недостатністю. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам із печінковою і нирковою недостатністю, оскільки недостатньо даних, щоб рекомендувати точні дози для таких пацієнтів. Помірна або ниркова недостатність середнього ступеня (швидкість клубочкової фільтрації від 30 мл/хв до 80 мл/хв) не впливає помітно на фармакокінетику гемцитабіну.

Інструкції з приготування розчину (та подальшого розведення, якщо це необхідно). Єдиним випробуваним розчинником для розчинення препарату є 0,9% розчин натрію хлориду для ін’єкцій без консервантів.

Відповідно до значень розчинності максимальна концентрація для препарату після приготування розчину становить 40 мг/мл. При концентраціях понад 40 мг/мл може бути неповне розчинення препарату, і цього слід уникати.

1. Приготування розчину та подальше його розведення потрібно здійснювати в асептичних умовах.

2. Для приготування розчину додати не менше 5 мл 0,9% розчину натрію хлориду для ін’єкцій у флакон, що містить 200 мг порошку гемцитабіну, або не менше 25 мл 0,9% розчину натрію хлориду для ін’єкцій у флакон, що містить 1000 мг порошку гемцитабіну. Загальний об’єм після розчинення становить 5,26 мл (флакони, що містять 200 мг гемцитабіну) та 26,3 мл (флакони, що містять 1000 мг гемцитабіну). Це забезпечує концентрацію гемцитабіну 38 мг/мл, що також враховує об’єм заміщення ліофілізату. Для розчинення препарату флакон збовтати. Можливе подальше розведення приготованого розчину 0,9% розчином натрію хлориду для ін’єкцій без консервантів. Відповідну кількість лікарського препарату можна вводити одразу після приготування або ще розвести 0,9% розчином натрію хлориду для ін’єкцій. Отриманий розчин може бути прозорим або злегка жовтуватого кольору. Розчин використовувати свіжоприготовленим.

3. Засоби для парентерального введення необхідно оглядати перед введенням візуально на наявність сторонніх часток і зміну забарвлення. У разі наявності сторонніх часток розчин не можна застосовувати. Будь-які невикористані частини лікарського засобу або відходи слід знищити відповідно до чинного законодавства. Перед введенням розчин слід оглядати візуально на наявність сторонніх часток і забарвлення.

Побічні реакції

Частота появи та сила побічних реакцій залежать від дози, швидкості введення, інтервалів між дозами. Дозозалежні побічні реакції включають зниження рівня тромбоцитів, лейкоцитів та гранулоцитів.

З боку кровотворної і лімфamичної систем. Оскільки гемцитабін пригнічує функцію кісткового мозку, анемія, лейкопенія та тромбоцитопенія можуть з’являтися після застосування препарату. Повідомлялося також про фебрильну нейтропенію, тромбоцитоз.

З боку шлунково-кишкового mpaкmу. Спостерігаються порушення печінкових тестів, таких як аспартат-амінотрансфераза, аланін-амінотрансфераза, гамма-глутамілтрансфераза, але, як правило, вони транзиторні, не прогресують та рідко потребують припинення лікування. Також повідомлялося про підвищення рівня білірубіну, ішемічний коліт та анорексію. Надходили повідомлення про серйозну гепатотоксичність, що призводила до печінкової недостатності та летального наслідку.

Нудота та нудота з блюванням. Ці побічні дії рідко потребують зміни дозування та легко коригуються протиблювальними засобами. Про діарею, стоматит та запор також повідомлялося.

З боку сечостатевої системи. Спостерігалися помірна протеїнурія і гематурія. Повідомлялося про гемолітичний уремічний синдром. Введення препарату потрібно припинити при появі перших ознак мікроангіопатичної гемолітичної aнeмiї, наприклад при швидкому зниженні рівня гемоглобіну із тромбоцитопенією, підвищенні рівня білірубіну сироватки крові, креатиніну сироватки крові, сечовини крові або лактатдегідрогенази. Ниркова недостатність може бyти необоротною навіть у разі припинення терапії і може з’явитися необхідність у діалізі.

З боку шкірu і похідних шкірu. Повідомлялося про висипання, що супроводжувалися свербежем. Також повідомлялося про облисіння (з мінімальною втратою волосся) та потіння. Повідомлялося про виразки та пухирцеві формування, а також злущування шкіри. Повідомлялося про тяжкі реакції, зокрема десквамацію та бульозні висипання на шкірі, синдром Стівенса-Джонсона та синдром Лайєлла.

З боку ресnіраторної системи. Повідомлялося про задишку, бронхоспазм та інтерстиціальний пневмоніт, кашель та риніт. Вплив на легені, інколи дуже сильний (такий як набряк легенів, респіраторний дистрес-синдром (ARDS) у дорослих). Етiологія цих проявів невідома. У разі виникненя таких явищ слід припинити лікування препаратом. Поліпшити стан можна, завчасно вживши заходів симптоматичної терапії.

З боку опорно-рухового апарату. Повідомлялося про болі у спині та міалгію.

Загальні розлади. Гpипоподібні симптоми. Пропасниця, головний біль, озноб, міалгія, астенія та відсутність aпeтитy. Також повідомлялося про кашель, риніт, нездужання та пітливість. Повідомлялося про пропасницю та аcтeнію як про окремі симптоми. Повідомлялося про розлади сну — як сонливість, так і безсоння. Повідомлялося про набряки, зокрема периферичні (у тому числі на обличчі), що зникали із припиненням лікування. Повідомлялося про шкірні реакції у місці ін’єкції.

Гіперчутливість. Повідомлялося про анафілактоїдну реакцію, радіотоксичність та «радіаційну пам’ять».

З боку серцево-судинної системи. Повідомлялося про інфаркт міокарда. Також повідомлялося про кілька випадків артеріальної гіпотензії. Повідомлялося про аритмії, переважно суправентрикулярні, та серцеву недостатність. Спостерігалися клінічні ознаки периферичних васкулітів та гангрена.

З боку нервової системи. Повідомлялося про цереброваскулярні розлади, головний біль, сонливість, безсоння, випадки інсульту.

Ушкодження, отруєння та ускладнення при проведенні процедури. Повідомлялося про реакції на опромінення.

Комбіноване застосування при раку молочної залози.

Частота випадків явищ гематологічної токсичності ступеня III та IV, зокрема нейтропенії, підвищується при комбінованому застосуванні гемцитабіну з паклітакселом, хоча підвищення частоти виникнення даних побічних реакцій не асоційоване з підвищеною частотою виникнення інфекцій або геморагічних явищ. Слабкість та фебрильна нейтропенія спостерігаються частіше при комбінованому застосуванні гемцитабіну з паклітакселом. Слабкість, не асоційована з анемією, зазвичай проходить після першого циклу терапії.

Передозування

Симптоми. Клінічно допустима токсичність спостерігалася при призначенні дози до 5,7 г/м2 шляхом 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії кожні 2 тижні.

Лікування. У випадку підозри на передозування необхідно здійснювати контроль стану пацієнта, проводити відповідні аналізи крові, у разі необхідності призначати симптоматичну терапію. Відомого антидоту на випадок передозування гемцитабіном немає.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітним слід уникати застосування гемцитабіну через потенційну загpозу для плода.

Необхідно рекомендувати жінкам повідомляти лікаря про те, що вони завагітніли або збираються завагітніти у період прийому гемцитабіну. Невідомо, чи проникає гемцитабін у грудне молоко. Жінкам, які застосовують гемцитабін, слід припинити годування груддю через потенційну небезпеку для немовляти.

Вплив на фертильність. Чоловікам не рекомендується планувати народження дітей протягом лікування гемцитабіном та протягом 6 місяців після терапії. Зважаючи на властивість гемцитабіну спричиняти необоротне безпліддя, чоловікам рекомендується вжити заходів щодо зберігання сперми перед початком лікування.

Діти. Дітям призначати гемцитабін не рекомендується у зв’язку з недостатністю даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату.

Особливі заходи безпеки.

Гемцитабін не можна змішувати з іншими лікарськими препаратами в одному інфузійному мішку або флаконі.

При роботі з препаратом необхідно дотримуватися загальних правил безпеки при поводженні з цитотоксичними речовинами.

Готувати розчини для інфузій слід в ізольованому боксі або витяжній шафі для роботи з цитостатичними препаратами. При цьому необхідно користуватися захисним одягом (одноразовими рукавичками, масками, окулярами, халатами, шапочками).

При потраплянні розчинів гемцитабіну в очі можливе серйозне подразнення, тому їх необхідно негайно ретельно промити великою кількістю води. Якщо подразнення не минає, рекомендується звернутися до лікаря. При потраплянні розчинів гемцитабіну на шкіру її слід промивати великою кількістю води.

Невикористані залишки препарату, а також усі інструменти та матеріали, що використовувалися при приготуванні розчинів для інфузій і введенні гемцитабіну, повинні знищуватися згідно із затвердженою процедурою утилізації відходів цитотоксичних речовин.

Особливості застосування

Подовження часу інфузії та збільшення частоти дозування показало збільшення токсичності.

Гематологічна токсичність

Гемцитабін може пригнічувати функцію кісткового мозку, що проявляється лейкопенією, тромбоцитопенією та анемією. Перед кожним введенням препарату необхідно контролювати кількість тромбоцитів, лейкоцитів і гранулоцитів. При розвитку медикаментозної мієлосупресії слід призупинити лікування або зменшити дози. Зазвичай мієлосупресія при лікуванні гемцитабіном нетривала і рідко потребує відміни препарату. Збільшення рівня цитопенії може продовжуватися і після відміни гемцитабіну. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам із порушеннями функції кісткового мозку. Необхідно враховувати ризик кумулятивної мієлосупресії при комбінованій хіміотерапії гемцитабіном та іншими цитотоксичними препаратами.

Гепатотоксичність

Застосування гемцитабіну пацієнтам із метастазами у печінку, а також хворим на гепатит, алкогольну залежність або цироз печінки в анамнезі може спричинити погіршення наявної печінкової недостатності.

При лікуванні гемцитабіном необхідно періодично контролювати функцію печінки (включаючи проведення вірусологічних аналізів).

Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам із печінковою недостатністю або нирковою, оскільки недостатньо даних, щоб рекомендувати точні дози для таких пацієнтів.

Серцево-судинна токсичність

Через ризик розвитку серцевих і судинних порушень слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі.

Канцерогенез

Довготривалі дослідження на тваринах не виявили карциногенетичного потенціалу гемцитабіну.

Мутагенез

У біологічному випробуванні in vivo гемцитабін завдавав цитогенетичних змін. При вивченні впливу на лімфому миші (L5178Y) іп vitro гемцитабін спричиняв пряму мутацію.

Натрій

Лікарський засіб містить натрій. Це слід взяти до уваги пацієнтам, які знаходяться на контрольованій натрієвій дієті.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Гемцитабін може спричиняти сонливість, тому хворим слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з потенційно небезпечними механізмами до зникнення побічних явищ.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Супутня радіотерапія. Супутня (разом або ≤7 днів після) токсичність, спричинена терапією різними методами, залежить від багатьох факторів, включаючи дозу гемцитабіну, частоту інфузій, дозу радіації, використовувану техніку, зону та обсяг опромінювання.

Гемцитабін має радіосенсибілізуючу активність. При введенні гемцитабіну у дозі 1000 мг/м2 протягом періоду до 6 тижнів разом із терапевтичним опромінюванням грудної клітки пацієнтів із недрібноклітинним раком легенів, спостерігалася значна токсичність у вигляді тяжкого потенційно загрозливого для життя пацієнта мукозиту, езофагіту та пневмоніту, особливо у пацієнтів, для лікування яких застосовували радіотерапію у великих дозах (медіана лікування обсягом 4,795 см3). Оптимальний режим безпечного застосування гемцитабіну терапевтичними дозами опромінення ще не визначений для всіх типів пухлин.

Несупутня радіотерапія (>1 днів). Аналіз даних не виявив підвищення токсичності при застосуванні гемцитабіну понад 7 днів до або після опромінення. Дані показують, що застосування гемцитабіну можна розпочинати після того, як гострі ефекти опромінення минають або щонайменше через 1 тиждень після радіотерапії.

Повідомлялося про ушкодження тканин після радіотерапії (наприклад езофагіти, коліти та пневмоніти) при застосуванні як із супутнім, так і з несупутнім призначенням гемцитабіну.

Інші види взаємодії

Не рекомендується застосовувати вакцини від жовтої лихоманки та інші живі ослаблені вакцини під час лікування гемцитабіном через ризик розвитку системного, потенційно летального захворювання, особливо у пацієнтів з ослабленим імунітетом.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Гемцитабін має клітинно-фазову специфічність, головним чином знищуючи клітини, що проходять фазу синтезу ДНК (S-фаза), а за певних умов блокує проходження клітин через межу фази G1/S.

Гемцитабін (dFdC) метаболізується внутрішньоклітинно під впливом нуклеозидкінази до активних дифосфатних (dFdCDP) і трифосфатних (dFdCTP) нуклеозидів. Виявляється, що цитотоксична дія гемцитабіну зумовлена інгібуванням синтезу ДНК двома активними метаболітами — дифосфатним і трифосфатним нуклеозидами. По-перше, дифосфатний нуклеозид інгібує рибонуклеотидредуктазу. Цей фермент каталізує реакції, внаслідок яких утворюються дезоксинуклеозидтрифосфати для синтезу ДНК, що спричиняє зменшення концентрації дезоксинуклеозидів узагалі та особливо концентрації dCTP. По-друге, dFdCTP конкурують з dCTP при побудові ДНК (самопотенціювання). Таким чином, зменшення внутрішньоклітинної концентрації dCTP робить можливим приєднання трифосфатних нуклеозидів до ланцюга ДНК. Іпсилон ДНК-полімерази неспроможні усувати гемцитабін і відновлювати ланцюги ДНК, що синтезуються. Після приєднання внутрішньоклітинних метаболітів гемцитабіну до ДНК до ланцюгiв ДНК, які синтезуються, долучається один додатковий нуклеотид, що призводить до повного інгібування подальшого синтезу ДНК (приховане закінчення ланцюга) і зaпрограмованої загибелі клітини, відомої як апоптоз.

Фармакокінетика.

Гемцитабін швидко виводиться з плазми крові, головним чином шляхом метаболізму в неактивні метаболіти 2′-дезокси-2′,2′-дифтороуридин (dFdU). Менше 10% внутрішньовенно введеної дози виділяється з сечею у вигляді незміненогo гемцитабіну. Гемцитабін і метаболіти dFdU — це єдині сполуки, виявлені у плазмі крові, вони становлять 99% зв’язаних з препаратом продуктів, що виділяються з сечею. Зв’язування гемцитабіну з білками плазми крові незначне.

На об’єм розподілу значною мірою впливає стать. Ці ефекти є наслідком відмінності у концентрації гемцитабіну у плазмі крові та в інтенсивності виведення (період напіввиведення) із системи циркуляції. Загальний кліренс знаходився у межах від 40 л/г/м2 до 130 л/г/м2 і приблизно на 30% нижчий у жінок, ніж у чоловіків. У разі рекомендованої тривалості вливання період напiввиведення становить 32–94 хв.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізована маса білого кольору.

Несумісність.Препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами в одній ємкості.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці. Не заморожувати.

Упаковка

По 1 флакону з ліофілізатом в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Венус Ремедіс Лімітед / Venus Remedies Limited.

Місцезнаходження

Unit II: Хілл Топ Індустріал Естейт, Вілладж Батолі Калан, Неар Джармаджрі Експорт Промоушн Парк, Бадді (Х.П.) Індія, 0000–000, Індія / Unit II: Hill Top Industrial Estate, Village Bhatoli Kalan, Near Jharmajri Export Promotion Park, Baddi (H.P.) India, 0000–000, India.

Дата додавання: 17.07.2018 р.

Коментарі

Немає коментарів до цього матеріалу. Прокоментуйте першим

Додати свій