0
UA | RU

Орципол (Orcipol)

Склад і форма випуску

РечовинаКількість
Ципрофлоксацин500 мг
Орнідазол500 мг
Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, натрію крохмальгліколят, повідон (K30), натрію кроскармелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк; склад оболонки: гіпромелоза (E15), титану діоксид (E171), заліза оксид жовтий (E172), пропіленгліколь, тальк..
№ UA/11221/01/01 від 06.08.2021
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Орципол — комбінований антимікробний та протипротозойний препарат, фармакологічна дія якого зумовлена властивостями компонентів, що входять до його складу: ципрофлоксацину (похідна фторхінолону II покоління) та орнідазолу (похідна 5-нітроімідазолу).

Ципрофлоксацин інгібує фермент ДНК-гіразу бактерій та пригнічує синтез бактеріальної ДНК; спричиняє морфологічні зміни в мембрані та клітинній стінці бактерій, що призводить до швидкої загибелі клітини. Діє на мікроорганізми у стані росту та спокою. Має широкий спектр протимікробної дії, активний щодо ряду анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: Staphylococcus spp. (в тому числі штами, що продукують та не продукують пеніциліназу, метицилінрезистентні штами), Streptococcus spp. (включаючи штами S. pneumoniae і S. pyogenes), Enterococcus spp., Listeria monocytogenes; Enterobacter spp., Haemophilus influenzae, Klebsiella spp., Legionella spp., Moraxella catarrhalis, Morganella morganii, Neisseria spp., Proteus spp., Pseudomonasaeruginosa, Salmonella spp., Shigella spp., Vibrio cholerae, Campylobacter spp., Citrobacter spp., Yersinia enterocolitica, E.coli та інші — Mycobacterium tuberculosis, Chlamydia trachomatis і Mycoplasma hominis. До ципрофлоксацину резистентні Ureaplasma urealyticum, Clostridium difficile, Nocardia asteroids, Treponema pallidum.

Механізм дії орнідазолу пов’язаний з порушенням структури ДНК чутливих мікроорганізмів. Активний щодо Trichomonas vaginalis, Giardia lamblia, Entamoeba histolytica, a також деяких анаеробних бактерій (у тому числі Bacteroides spp., Clostridium spp., Fusobacterium spp. і анаеробних коків).

Фармакокінетика. Ципрофлоксацин

Абсорбція. Після перорального застосування ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується, переважно із верхнього відділу тонкої кишки. Біодоступність — 70–80%, Cmax у плазмі крові досягається через 1–2 год.

Розподіл. Зв’язування ципрофлоксацину з білками крові є незначним (20–30%), а речовина знаходиться в плазмі крові переважно в неіонізованій формі. Ципрофлоксацин може вільно дифундувати в позасудинний простір. Вагомий об’єм розподілу у стані стійкої рівноваги, який досягає 2–3 л/кг маси тіла, доводить, що ципрофлоксацин проникає у тканини в концентраціях, які можуть у багато разів перевищувати рівень препарату в плазмі крові.

Метаболізм. Зафіксовані невисокі концентрації таких 4 метаболітів ципрофлоксацину: діетилципрофлоксацин (М1), сульфоципрофлоксацин (М2), оксоципрофлоксацин (М3) та формілципрофлоксацин (М4). Метаболіти М13 виявляють in vitro антимікробну активність, подібну або нижчу за активність налідиксової кислоти. М4 у найменшій кількості є еквівалентом норфлоксацину щодо антимікробної активності in vitro.

Виведення. Ципрофлоксацин виділяється здебільшого в незміненому вигляді як нирками, так і через кишечник.

Орнідазол

Абсорбція. Після перорального застосування орнідазол швидко всмоктується у ШКТ. Біодоступність — 90%, Cmax у плазмі крові досягається в межах 3 год.

Розподіл. Зв’язування орнідазолу з білками плазми крові становить близько 13%. Діюча речовина проникає у СМР, інші рідини організму та в тканини.

Концентрація орнідазолу у плазмі крові знаходиться в діапазоні 6–36 мг/л.

Метаболізм. Орнідазол метаболізується в печінці з утворенням в основному 2-гідроксиметил- та α-гідроксиметилметаболітів. Обидва метаболіти менш активні щодо Trichomonas vaginalis та анаеробних бактерій, ніж незмінений орнідазол.

Виведення. T½ орнідазолу становить близько 13 год. Після одноразового застосування 85% дози виводиться протягом перших 5 днів, головним чином у вигляді метаболітів. Близько 4% прийнятої дози виділяється нирками в незміненому вигляді.

Особливі категорії пацієнтів. Діти. Фармакокінетика ципрофлоксацину та орнідазолу у дітей подібна до фармакокінетики у дорослих.

Показання Орципол

лікування змішаних інфекцій, що спричинені збудниками (мікроорганізмами та найпростішими), чутливими до компонентів препарату.

Дорослі

Інфекції сечового тракту:

– неускладнений гострий цистит*;

– гострий пієлонефрит;

– ускладнені інфекції сечового тракту;

– бактеріальний простатит.

Інфекції статевої системи:

– епідидиміт.

Інфекції, що передаються статевим шляхом.

Діти

Інфекції сечового тракту:

– ускладнені інфекції сечового тракту;

– гострий пієлонефрит.

*Тільки у разі якщо визнано неефективним або недоцільним застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначають для лікування такої інфекції.

Застосування Орципол

призначений для перорального застосування.

Таблетки слід ковтати цілими, не розділяючи навпіл та не розжовуючи, перед прийомом їжі або через 2 год після їди.

Дозування. Дозування лікарського засобу та тривалість лікування залежать від чутливості мікроорганізмів, тяжкості і виду інфекційного процесу. Курс лікування при гострих інфекціях становить 5–7 днів.

Дорослі та діти віком від 15 років. Зазвичай лікарський засіб застосовують у дозі 1 таблетка 2 рази на добу протягом 5 днів, потім продовжують ще 2–5 днів приймати ципрофлоксацин. Лікування слід продовжувати не менше 3 днів після зникнення клінічних симптомів захворювання.

Якщо не призначено інше, для нижчезазначених захворювань рекомендуються такі добові дози:

– неускладнені гострі інфекції сечового тракту — по 1 таблетці 2 рази на добу протягом 3 днів;

– неускладнений гострий цистит у жінок (до менопаузи) — 1 таблетка одноразово;

– ускладнені інфекції сечового тракту — по 1 таблетці 2 рази на добу протягом 7 днів;

– неускладнена гонорея (включаючи екстрагенітальні вогнища інфекції) — 1 таблетка одноразово;

– аднексит, бактеріальний простатит, орхоепідидиміт — по 1 таблетці 2 рази на добу. Тривалість курсу лікування визначається чутливістю збудника до лікарського засобу та клінічною картиною. Лікування слід продовжувати ще мінімум 3 дні після зникнення симптомів захворювання та до повної нормалізації температури тіла.

Пацієнти літнього віку (>65 років). Пацієнтам літнього віку слід застосовувати якомога нижчі дози, залежно від ступеня тяжкості захворювання і функції нирок та печінки.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Таким пацієнтам немає потреби в корекції дозування ципрофлоксацину. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю слід подвоїти інтервал між прийомами доз.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Рекомендовані початкові та підтримувальні дози для пацієнтів з порушенням функції нирок

Кліренс креатиніну,

мл/хв/1,73 м2

Креатинін у плазмі крові, мкмоль/л Доза для перорального застосування, мг
>60 <124 Див. звичайне дозування
30–60 124–168 500 мг кожні 12 год
<30 >169 500 мг кожні 24 год
Пацієнти на гемодіалізі >169 500 мг кожні 24 год (після діалізу)
Пацієнти на перитонеальному діалізі >169 500 мг кожні 24 год

Пацієнтам з порушенням функції нирок та печінки слід коригувати дозу залежно від функції нирок (див. Пацієнти з порушенням функції нирок, у тому числі пацієнти, які перебувають на гемодіалізі).

Досліджень щодо дозування ципрофлоксацину для дітей із порушенням функції нирок та/або печінки не проводили.

Діти. Лікарський засіб слід застосовувати у дітей віком від 15 років.

Застосування лікарського засобу у дітей потрібно проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями.

Ципрофлоксацин можна застосовувати у дітей як препарат другої та третьої лінії для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та гострого пієлонефриту, спричинених Escherichia coli.

Лікування дітей слід розпочинати тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь через імовірність розвитку побічних реакцій з боку суглобів та/або прилеглих тканин.

Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину у дітей за іншими показаннями обмежений.

Протипоказання

– підвищена чутливість до діючих речовин препарату, похідних фторхінолонів, похідних нітроімідазолу та/або допоміжних речовин препарату;

– епілепсія, розсіяний склероз;

– ураження ЦНС зі зниженням судомного порога (після черепно-мозкових травм, інсульту, запальних процесів у мозку та мозкових оболонок);

– подовжений інтервал Q–T, некомпенсована гіпокаліємія, одночасний прийом протиаритмічних засобів класу IА (хинідин, прокаїнамід) або класу III (аміодарон, соталол);

– патологічні ураження крові або інші гематологічні аномалії;

– одночасне застосування з тизанідином.

Побічна дія

ципрофлоксацин. Під час застосування ципрофлоксацину найчастіше повідомляли про такі побічні реакції, як нудота та діарея.

Побічні реакції за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: часто (≥1/100 і <1/10), нечасто (≥1/1000 і <1/100), рідко (≥1/10 000 і <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невідомо (частота не визначена за наявними даними).

Інфекції та інвазії: нечасто — грибкові суперінфекції; невідомо — кандидоз слизової оболонки порожнини рота, вагінальний кандидоз.

З боку крові та лімфатичної системи: нечасто — еозинофілія; рідко — лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія; дуже рідко — гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна для життя), пригнічення функції кісткового мозку (небезпечне для життя); невідомо — змінені значення рівня протромбіну, петехія (переміжна геморагія шкіри).

З боку імунної системи: рідко — алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк; дуже рідко — анафілактичні реакції, анафілактичний шок (небезпечний для життя) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), реакції, подібні до сироваткової хвороби.

З боку ендокринної системи: невідомо — синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH).

З боку метаболізму та харчування: нечасто — зниження апетиту і кількості їжі, яку приймають; рідко — гіперглікемія, гіпоглікемія (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ); невідомо — гіпоглікемічна кома (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), анорексія.

З боку психіки*: нечасто — психомоторна збудливість/тривожність; рідко — сплутаність свідомості, дезорієнтація, стривоженість, патологічні сновидіння, депресія (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), галюцинації; дуже рідко — психотичні реакції (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ); невідомо — манія, включаючи гіпоманію.

З боку нервової системи*: нечасто — головний біль, запаморочення, розлади сну, порушення смаку; рідко — парестезії, дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми (включаючи епілептичний статус) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), вертиго; дуже рідко — мігрень, порушення координації, порушення ходи, порушення нюху, внутрішньочерепна гіпертензія, псевдопухлини мозку; невідомо — периферична нейропатія, полінейропатія (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), втрата смакових відчуттів (порушення смаку), паросмія (порушення нюху), втрата нюху (зазвичай зворотна при відміні ципрофлоксацину), сильні судоми великих м’язів, нестійка хода, атаксія, посмикування, психоз.

З боку органа зору*: рідко — порушення зору (наприклад диплопія); дуже рідко — порушення сприйняття кольорів; невідомо — ахроматопсія.

З боку органа слуху та лабіринту*: рідко — дзвін у вухах, втрата слуху/порушення слуху.

З боку серця**: рідко — тахікардія; невідомо — шлуночкова аритмія, піруетна тахікардія (torsades de pointes) (визначали переважно у пацієнтів із факторами ризику подовження інтервалу Q–T), подовження інтервалу Q–T (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ, ПЕРЕДОЗУВАННЯ).

З боку судин**: рідко — вазодилатація (припливи), артеріальна гіпотензія, синкопальний стан; дуже рідко — васкуліт; невідомо — тромбоз судин, синкопе.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко — диспное (включаючи астматичні стани); невідомо — набряк гортані.

З боку травного тракту: часто — нудота, діарея; нечасто — блювання, біль у ділянці шлунка та кишечнику, абдомінальний біль, диспепсія, метеоризм; рідко — антибіотикоасоційований коліт (дуже рідко — з можливим летальним наслідком) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ); дуже рідко — панкреатит; невідомо — псевдомембранозний коліт.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто — підвищення рівнів трансаміназ у плазмі крові (АлАТ, АсАТ, ЛФ) та білірубіну; рідко — порушення функції печінки, жовтяниця, у тому числі холестатична; гепатит; дуже рідко — некроз печінки (що у рідкісних випадках прогресує до печінкової недостатності, небезпечної для життя) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ); невідомо — аномальні значення функціональних тестів печінки.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — висип, свербіж, кропив’янка; рідко — реакції фоточутливості (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ); дуже рідко — петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса — Джонсона (небезпечний для життя), токсичний епідермальний некроліз (небезпечний для життя); невідомо — гострий генералізований екзантематозний пустульоз, реакція на лікарський засіб з еозинофілією і системними симптомами.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини*: нечасто — м’язово-скелетний біль (наприклад біль у кінцівках, поперековій ділянці, грудній клітці), артралгія; рідко — міалгія, артрит, підвищення м’язового тонусу, судоми м’язів; дуже рідко — м’язова слабкість, тендиніт, розриви сухожиль (переважно ахіллових), загострення симптомів міастенії гравіс (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ); невідомо — набряк суглобів.

З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто — порушення функції нирок; рідко — ниркова недостатність, гематурія, кристалурія (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), тубулоінтерстиціальний нефрит; невідомо — гіперкаліємія.

З боку організму загалом*: нечасто — астенія, лихоманка; рідко — набряки (периферичний, васкулярний, лицьовий), підвищена пітливість (гіпергідроз).

Дослідження: рідко — підвищення активності ЛФ, амілази та ліпази у плазмі крові; невідомо — збільшення рівня міжнародного нормалізованого відношення (у пацієнтів, які одночасно застосовують антагоністи вітаміну К), підвищення рівня креатиніну та азоту сечовини.

*Дуже рідко повідомляли про випадки тривалих (місяці або роки), інвалідизуючих та потенційно незворотних серйозних побічних реакцій з боку різних, іноді декількох систем організму (тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, нейропатії з парестезією, депресією, втомлюваністю, порушенням пам’яті, порушенням сну та порушенням слуху, зору, нюху та смаку), асоційованих із застосуванням хінолонів та фторхінолонів, у деяких випадках незалежно від раніше існуючих факторів ризику (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

**У пацієнтів, які отримували фторхінолони, повідомляли про випадки аневризми та диссекції аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Також у післяреєстраційний період застосування ципрофлоксацину зареєстровані такі побічні реакції, як алергічний набряк, порушення поведінки, гіперестезія, пухирці, нездужання, біль, відчуття серцебиття, тріпотіння передсердь, шлуночкові ектопії, АГ, стенокардія, флебіт, безсоння, сонливість, слабкість, фобія, деперсоналізація, болючість слизової оболонки порожнини рота, дисфагія, лімфаденопатія, підвищення рівня ліпази, суглобові порушення, загострення подагри, нефрит, поліурія, порушення сечовипускання, уретральна кровотеча, вагініт, ацидоз, біль у грудних залозах, носова кровотеча, набряк легень, гикавка, кровохаркання, бронхоспазм, легенева емболія, припливи, озноб, набряк обличчя, шиї, губ, кон’юнктиви, рук, гіперпігментація, зниження гостроти зору, двоїння в очах, біль в очах, ажитація, ексфоліативний дерматит, еритема, метгемоглобінемія, ністагм, підвищення рівня гаммаглутамілтрансферази у крові, сечової кислоти, зниження рівня гемоглобіну, геморагічний діатез, підвищення рівня моноцитів, циліндрурія.

Застосування у дітей. Частота випадків артропатії, зазначена вище, ґрунтується на даних, одержаних у ході досліджень за участю дорослих пацієнтів. У дітей артропатія відмічається частіше.

Орнідазол. Побічні реакції за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: часто (≥1/100 і <1/10), нечасто (≥1/1000 і <1/100), рідко (≥1/10 000 і <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невідомо (частота не визначена за наявними даними).

Інфекції та інвазії: невідомо — вагінальна суперінфекція, спричинена Candida albicans, загострення кандидомікозу.

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко — лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, тромбоцитопенія; невідомо — нейтропенія та інші прояви впливу на кістковий мозок, у тому числі пригнічення кістковомозкового кровотворення.

З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, у тому числі дуже рідко — ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.

З боку нервової системи: рідко — ознаки сенсорної або змішаної периферичної нейропатії; невідомо — вертиго, запаморочення, сонливість, головний біль, астенія, атаксія, тремор, ригідність м’язів, порушення координації, синкопе, судоми, сплутаність свідомості, збудження, просторова дезорієнтація, порушення настрою, тимчасова втрата свідомості.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко — бронхоспазм.

З боку травного тракту: невідомо — нудота, блювання, діарея, порушення смаку, металевий присмак у роті, обкладений язик, сухість у роті, біль в епігастральній ділянці, диспепсія, втрата апетиту.

З боку гепатобіліарної системи: невідомо — жовтяниця, гепатотоксичність, у тому числі гепатит, зміни печінкових функціональних проб (підвищення рівня печінкових ферментів), порушення біохімічних показників функції печінки.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: невідомо — реакції гіперчутливості, у тому числі шкірний висип, кропив’янка; свербіж, гіперемія шкіри, фіксований медикаментозний висип.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: дуже рідко — артралгія.

З боку організму загалом: невідомо — підвищення температури тіла, озноб, загальна слабкість, підвищена втомлюваність, задишка.

Інші: невідомо — потемніння кольору сечі, серцево-судинні розлади, у тому числі зниження АТ.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику застосування лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

Особливості застосування

ципрофлоксацин. Слід уникати застосування ципрофлоксацину у пацієнтів із серйозними побічними реакціями на хінолон або фторхінолоновмісні засоби в анамнезі (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Лікування таких пацієнтів слід розпочинати лише у разі відсутності альтернативного лікування та за умови ретельної оцінки співвідношення користь/ризик (див. також ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Застосування при тяжких інфекціях та/або змішаних інфекціях, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями. Ципрофлоксацин не слід застосовувати як монотерапію для лікування тяжких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями. Для лікування вказаних інфекцій ципрофлоксацин слід застосовувати в комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Застосування при стрептококових інфекціях (включаючи Streptococcus pneumoniae). Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Застосування при інфекціях статевої системи. Фторхінолонрезистентні штами Neisseria gonorrhoeae можуть спричинити гонококовий уретрит, цервіцит, орхоепідидиміт та запальні захворювання тазових органів.

Отже, ципрофлоксацин слід застосовувати для лікування гонококового уретриту або цервіциту тільки за умови виключення наявності у Neisseria gonorrhoeae резистентності до ципрофлоксацину.

Емпіричну терапію ципрофлоксацином при орхоепідидиміті та запальних захворюваннях органів малого таза можна застосовувати лише в комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад цефалоспоринами) за винятком клінічних ситуацій, коли виключено наявність ципрофлоксацинрезистентних штамів Neisseria gonorrhoeae. Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення, терапію слід переглянути.

Застосування при інфекціях сечового тракту. У країнах Європейського Союзу відмічається різна резистентність до ципрофлоксацину з боку Escherichia coli, найпоширенішого збудника, що спричиняє інфекції сечовивідних шляхів. Під час призначення терапії лікарям рекомендується враховувати можливу резистентність Escherichia coli до фторхінолонів.

Вважається, що одноразові дози ципрофлоксацину, які можна застосовувати при неускладненому циститі у жінок у передклімактеричний період, є менш ефективними, ніж триваліша терапія ципрофлоксацином. Цей факт необхідно враховувати, зважаючи на рівень резистентності Escherichia coli до хінолонів.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит. Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту із застосуванням ципрофлоксацину, коли інше лікування неможливе. Лікування має ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

Інші специфічні тяжкі інфекції. Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження у разі інших тяжких інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями або після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик, коли інше лікування застосувати не можна або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.

Застосування ципрофлоксацину у разі специфічних тяжких інфекцій, окрім згаданих вище, не оцінювали в ході клінічних досліджень, а клінічний досвід обмежений. Отже, до лікування пацієнтів із такими інфекціями рекомендується ставитися з обережністю.

Ризик реакцій гіперчутливості. Гіперчутливість та алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, можуть відмічатися після застосування разової дози ципрофлоксацину (див. ПОБІЧНА ДІЯ) та становити загрозу для життя. У такому разі застосування лікарського засобу слід припинити і, якщо необхідно, провести належне медикаментозне лікування.

Тривалі, інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції. У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримують хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизуючі та потенційно незворотні побічні реакції, які впливають на різні, а іноді на декілька систем організму (зокрема опорно-рухову, нервову систему, психіку та органи чуття). Застосування лікарського засобу слід негайно припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої побічної реакції та звернутися за консультацією до лікаря.

Ризик тендиніту та розриву сухожилля. Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати у пацієнтів із захворюваннями сухожиль та розладами, пов’язаними із застосуванням хінолонів, в анамнезі. Попри це, у рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих тяжких інфекційних процесів, а саме: у разі неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину.

Тендиніт та розрив сухожилля (не обмежуючись ахілловим сухожиллям, іноді двобічний) можуть виникати протягом 48 год після початку лікування хінолонами та фторхінолонами і, як повідомляли, навіть упродовж декількох місяців після припинення лікування (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля підвищується у пацієнтів літнього віку, пацієнтів із порушенням функції нирок, пацієнтів із трансплантаціями цілісних органів та у хворих, які одночасно приймають кортикостероїди. При виникненні будь-яких ознак тендиніту (таких як болючий набряк, запалення) застосування препарату слід припинити, а також слід розглянути альтернативне лікування. Кортикостероїди не слід застосовувати у разі виникнення ознак тендинопатії.

Застосування у пацієнтів з міастенією гравіс. Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю у пацієнтів із міастенією гравіс через можливе загострення симптоматики вказаного захворювання (див. ПОБІЧНА ДІЯ).

Аневризма/розшарування аорти та регургітація/недостатність серцевого клапана. Епідеміологічні дослідження повідомляють про підвищений ризик аневризми та розшарування аорти, особливо у пацієнтів літнього віку, та регургітації аортального та мітрального клапанів після застосування фторхінолонів. Повідомляли про випадки аневризми та розшарування аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. ПОБІЧНА ДІЯ).

Отже, фторхінолони слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших терапевтичних варіантів лікування пацієнтів із позитивним сімейним анамнезом аневризми чи вродженою вадою серцевих клапанів або з існуючим діагнозом аневризми та/або розшарування аорти, або із захворюванням серцевого клапана чи за наявності інших факторів ризику чи сприятливих умов:

– як для аневризми та диссекції аорти, так і при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад порушення сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса — Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, АГ, ревматоїдний артрит);

– при аневризмі та дисекції аорти (наприклад судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, або відомий атеросклероз, або синдром Шегрена);

– при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад інфекційний ендокардит).

Ризик аневризми і розшарування аорти та їх розриву може бути підвищений у пацієнтів, які одночасно отримують системні кортикостероїди.

У разі появи раптового болю в животі, грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою у разі гострої задишки, нового нападу серцебиття або розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.

Ризик порушень зору. При застосуванні ципрофлоксацину повідомляли про розвиток порушень зору. У разі погіршення зору або розвитку інших візуальних ефектів слід негайно звернутися до лікаря.

Ризик реакцій фоточутливості. Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується під час лікування уникати прямого сонячного світла та УФ-випромінення (див. ПОБІЧНА ДІЯ).

Ризик судом. Відомо, що ципрофлоксацин, як і інші хінолони, може спричиняти судоми або знижувати поріг судомної готовності. Повідомляли про випадки розвитку епілептичного статусу. Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із розладами ЦНС, які можуть мати схильність до виникнення судом. При виникненні судом застосування препарату слід припинити (див. ПОБІЧНА ДІЯ).

Ризик периферичної полінейропатії. При застосуванні хінолонів, включаючи ципрофлоксацин, повідомлялося про випадки сенсорної або сенсорно-рухової полінейропатії, що призводить до парестезій, гіпестезій, дизестезій або слабкості. Для попередження потенційно незворотних порушень у разі розвитку таких симптомів нейропатії, як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам слід звернутися до лікаря (див. ПОБІЧНА ДІЯ).

Ризик психотичних реакцій. Навіть після першого застосування ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків, таких як самогубство або його спроба. У цих випадках застосування лікарського засобу слід припинити.

Ризик серцевих порушень. Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу Q–T, такими як:

– спадковий синдром подовження інтервалу Q–T;

– одночасне застосування засобів, що можуть подовжувати інтервал Q–T (наприклад протиаритмічні засоби класів IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);

– невідкоригований електролітний дисбаланс (наприклад гіпокаліємія, гіпомагніємія);

– наявність захворювань серця (наприклад серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти літнього віку та жінки можуть виявляти більшу чутливість до препаратів, що подовжують Q–Tc. Лікарський засіб застосовувати з обережністю у таких пацієнтів (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ, ЗАСТОСУВАННЯ, ПОБІЧНА ДІЯ).

Ризик дисглікемії. При застосуванні хінолонів, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, які одночасно застосовують пероральні гіпоглікемічні засоби (наприклад глібенкламід) або інсулін, повідомляли про зміни рівня глюкози у крові (включаючи як гіперглікемію, так і гіпоглікемію) (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Зафіксовано випадки гіпоглікемічної коми. Пацієнтам із цукровим діабетом слід ретельно контролювати рівень глюкози у плазмі крові.

Вплив на травний тракт. Виникнення протягом або після застосування ципрофлоксацину тяжкої і стійкої діареї (навіть через декілька тижнів після лікування) може свідчити про розвиток антибіотикасоційованого коліту (такого, що загрожує життю, з можливим летальним наслідком) та потребувати невідкладного лікування (див. ПОБІЧНА ДІЯ). У таких випадках застосування лікарського засобу слід припинити і розпочати відповідну терапію. Лікарські засоби, які пригнічують перистальтику, протипоказані у вказаній клінічній ситуації.

Вплив на нирки та сечовидільну систему. Повідомлялося про кристалурію, пов’язану із застосуванням ципрофлоксацину (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, необхідно отримувати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Порушення функції нирок. Оскільки ципрофлоксацин виділяється переважно у незміненій формі нирками, у пацієнтів з порушенням функції нирок необхідно проводити корекцію дози, як зазначено в розділі ЗАСТОСУВАННЯ, щоб уникнути підвищення частоти побічних реакцій, спричинених накопиченням ципрофлоксацину.

Вплив на гепатобіліарну систему. При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності із загрозою для життя пацієнта (див. ПОБІЧНА ДІЯ). У разі появи будь-яких ознак та симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки), лікування слід припинити.

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину у цих пацієнтів, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає потенційний ризик. У такому разі слід спостерігати пацієнтів щодо можливої появи гемолізу.

Розвиток резистентності. Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином можуть бути виділені резистентні бактерії з або без клінічно визначеної суперінфекції. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацинрезистентних бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas.

Одночасне застосування із засобами, що метаболізуються ферментом цитохрому Р450. Ципрофлоксацин помірно пригнічує CYP 1A2 і тому може спричинити підвищення плазмової концентрації одночасно призначених речовин, що також метаболізуються цим ферментом (наприклад теофіліну, кофеїну, дулоксетину, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину). За станом пацієнтів, які приймають ці засоби одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати щодо можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути потреба у визначенні їх плазмових концентрацій (наприклад теофіліну) (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). Одночасне призначення ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане.

Метотрексат. Одночасне призначення ципрофлоксацину та метотрексату не рекомендується (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Вплив на результати лабораторних аналізів. Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium tuberculosis шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибнонегативних результатів аналізу посіву у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Орнідазол. При застосуванні препарату у високих дозах та у разі лікування понад 10 днів рекомендується проводити клінічний та лабораторний моніторинг.

За наявності в анамнезі порушень з боку крові рекомендується контроль за лейкоцитами, особливо при проведенні повторних курсів лікування.

Посилення порушень з боку центральної або периферичної нервової системи можуть відмічати в період проведення лікування препаратом. У разі периферичної нейропатії, порушень координації рухів (атаксії), запаморочення або затьмарення свідомості слід припинити лікування.

Може відмічатися загострення кандидомікозу, яке потребуватиме відповідного лікування.

Концентрацію солей літію, креатиніну та електролітів необхідно контролювати під час терапії літієм.

Ефект інших лікарських засобів може бути підвищено або послаблено під час лікування орнідазолом.

Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції печінки.

Застосування у період вагітності та годування грудьми

Вагітність. Дані щодо застосування ципрофлоксацину у вагітних демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето-/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий або непрямий токсичний вплив на репродуктивну функцію. У молодих тварин і тварин, які були піддані впливу хінолонів до народження, виявлено вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити імовірність того, що ципрофлоксацин може бути шкідливим для суглобових хрящів новонароджених/плода.

Контрольовані дослідження застосування орнідазолу у вагітних не проводилися. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого шкідливого впливу на репродуктивну функцію.

Лікарський засіб протипоказаний у період вагітності.

Період годування грудьми. Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Невідомо, чи проникає орнідазол у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених застосування лікарського засобу протипоказано в період годування грудьми.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Ципрофлоксацин може впливати на здатність пацієнта керувати транспортним засобом та працювати з іншими механізмами через реакції з боку ЦНС, тому здатність керувати транспортним засобом та працювати з іншими механізмами може бути порушена.

Орнідазол може впливати на здатність пацієнта керувати транспортним засобом та працювати з іншими механізмами. При застосуванні орнідазолу можливі такі прояви, як вертиго, сонливість, ригідність, запаморочення, тремор, судоми, послаблення координації, тимчасова втрата свідомості. Пацієнтам слід враховувати можливість таких проявів та утриматися від керування транспортними засобами або іншими механізмами у разі їх розвитку.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

ципрофлоксацин. Засоби, які подовжують інтервал Q–T. При одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе подовження інтервалу Q–T. Одночасне застосування із засобами, що подовжують інтервал Q–T (наприклад антиаритмічні засоби класу IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики), слід здійснювати з обережністю (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Формування хелатного комплексу. При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів, що містять багатовалентні катіони, мінеральні добавки (наприклад кальцій, магній, алюміній, залізо), фосфатозв’язувальні полімери (наприклад севеламер або карбонат лантану), сукральфати або антациди, а також препарати з великою буферною ємністю (такі як диданозин у лікарській формі таблетки), що містять магній, алюміній або кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв’язку з цим ципрофлоксацин слід приймати або за 1–2 год до або принаймні через 4 год після прийому цих препаратів. Дане обмеження не стосується антацидів, що належать до класу блокаторів H2-рецепторів.

Харчові та молочні продукти. Кальцій у складі харчових продуктів незначно впливає на абсорбцію. Однак слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину та молочних або збагачених мінералами продуктів (таких як молоко, йогурт, апельсиновий сік з підвищеним вмістом кальцію).

Пробенецид. Одночасне застосування пробенециду та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові.

Метоклопрамід. При одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе прискорення його всмоктування, в результаті чого Cmax у плазмі крові досягається швидше. Не відзначено впливу на біодоступність ципрофлоксацину.

Омепразол. При одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе незначне зниження Cmax і AUC останнього.

Тизанідин. Тизанідин не можна призначати одночасно з ципрофлоксацином (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). У ході клінічного дослідження за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та тизанідину виявлено підвищення концентрації тизанідину в плазмі крові (збільшення Cmax у 7 разів, діапазон — 4–21 раз; збільшення показника AUC — в 10 разів, діапазон — 6–24 рази). З підвищенням концентрації тизанідину в плазмі крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції.

Метотрексат. При одночасному призначенні з ципрофлоксацином можливе підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може зростати ймовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне призначення не рекомендується (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Теофілін. Одночасне застосування з ципрофлоксацином може призвести до підвищення концентрації теофіліну в плазмі крові, що може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть загрожувати життю або мати летальний наслідок. У разі одночасного застосування цих препаратів слід контролювати концентрацію теофіліну в плазмі крові та, якщо необхідно, адекватно знижувати його дозу (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Інші похідні ксантину. Після одночасного застосування ципрофлоксацину та кофеїну або пентоксифіліну (окспентифіліну) повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у плазмі крові.

НПЗП. Дослідження на тваринах показали, що комбінація дуже високих доз хінолонів (інгібіторів гіраз) та певних НПЗП (за винятком ацетилсаліцилової кислоти) може провокувати судоми.

Циклоспорин. Виявлено транзиторне підвищення рівня креатиніну в плазмі крові при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять циклоспорин. У разі одночасного застосування цих засобів слід здійснювати частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну в плазмі крові.

Фенітоїн. Одночасне застосування з ципрофлоксацином може призвести до підвищення плазмових концентрацій фенітоїну. У разі одночасного застосування цих засобів рекомендується моніторинг рівня фенітоїну у плазмі крові.

Антагоністи вітаміну К. При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватися їх антикоагулянтна дія. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення міжнародного нормалізованого відношення складно. Слід здійснювати частий контроль міжнародного нормалізованого відношення під час та відразу після одночасного застосування ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуїндіону).

Ропінірол. У ході клінічних досліджень виявлено, що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP 1A2 помірної дії, призводить до підвищення AUC та Cmax ропініролу на 60 та 84% відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідну корекцію дози рекомендовано здійснювати під час і відразу після одночасного введення з ципрофлоксацином (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Клозапін. Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів плазмові концентрації клозапіну та N-десметилклозапіну були підвищені на 29 і 31% відповідно. Клінічний нагляд та відповідну корекцію дози клозапіну рекомендовано здійснювати під час та одразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Лідокаїн. Показано, що у здорових добровольців одночасне застосування ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферментів цитохрому CYP 1A2, та лікарських засобів, що містять лідокаїн, знижує кліренс в/в лідокаїну на 22%. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, можлива взаємодія з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями при одночасному застосуванні вказаних препаратів.

Силденафіл. Cmax і AUC силденафілу зросли приблизно у 2 рази у здорових добровольців після одночасного застосування 50 мг силденафілу та 500 мг ципрофлоксацину. У разі одночасного застосування цих засобів слід дотримуватися обережності та враховувати співвідношення ризик/користь.

Дулоксетин. Клінічні дослідження показали, що одночасне застосування дулоксетину із сильними інгібіторами CYP 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC та Cmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних щодо можливої взаємодії з ципрофлоксацином, можна очікувати схожих ефектів при одночасному застосуванні вказаних препаратів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

На відміну від інших похідних нітроімідазолу, орнідазол не пригнічує альдегіддегідрогеназу, і тому сумісний з алкоголем. Проте орнідазол посилює дію пероральних антикоагулянтів кумаринового ряду, що потребує відповідної корекції їх дози.

Золпідем. При одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе підвищення рівня золпідему у плазмі крові. Одночасне застосування цих засобів не рекомендується.

Агомелатин. У ході клінічних досліджень виявлено, що флувоксамін (сильний інгібітор ізоензиму CYP 1A2) значно інгібує метаболізм агомелатину, що призводить до збільшення експозиції останнього у 60 разів. Хоча немає клінічних даних щодо можливої взаємодії з ципрофлоксацином (помірний інгібітор ізоензиму CYP 1A2), подібних ефектів можна очікувати при одночасному застосуванні цих препаратів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Орнідазол

Векуронію бромід. Орнідазол пролонгує міорелаксивну дію векуронію броміду.

5-флуороурацил, фенобарбітал та інші індуктори печінкових ферментів. Знижується період циркуляції орнідазолу в сироватці крові. У разі одночасного застосування цих засобів з орнідазолом слід здійснювати посилений моніторинг стану пацієнта.

Циметидин та інші інгібітори ферментів. Збільшується період циркуляції орнідазолу в плазмі крові.

Пероральні антикоагулянти. Посилюється дія пероральних антикоагулянтів кумаринового ряду. У разі одночасного застосування з орнідазолом слід здійснювати посилений моніторинг стану пацієнта та корекцію дози пероральних антикоагулянтів.

Алкоголевмісні засоби та напої. Хоча орнідазол (на відміну від метронідазолу) не пригнічує альдегіддегідрогеназу, не можна повністю виключити можливість розвитку дисульфірамоподібної реакції після вживання алкоголю. Не слід вживати алкогольні напої під час курсу лікування протягом не менше 3 днів після припинення застосування лікарського засобу.

Передозування

ципрофлоксацин. Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г препарату призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування в дозі 16 г призводило до розвитку ГНН.

Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, підвищену стомлюваність, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про зворотну ниркову токсичність.

У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування. Через можливе подовження інтервалу Q–T доцільним також є проведення ЕКГ-моніторування. Окрім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні, рекомендовано моніторинг функції нирок, зокрема визначення рН сечі, й у разі необхідності підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини. Антациди, що містять кальцій або магній, теоретично мають знижувати всмоктування ципрофлоксацину при передозуванні. За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (<10%).

Орнідазол. У разі передозування можливі симптоми, які згадувалися в розділі ПОБІЧНА ДІЯ, але у більш вираженій формі.

Лікування симптоматичне, специфічний антидот невідомий.

Для виведення орнідазолу з організму рекомендовані промивання шлунка або гемодіаліз.

У випадку судом рекомендовано в/в введення діазепаму.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °C у сухому та недоступному для дітей місці.

Інструкція МОЗ
Дата додавання: 20.10.2021 р.
© Компендіум 2021

Діагнози, при яких застосовують Орципол

Абсцес шкіри, фурункул і карбункул кінцівки МКХ L02.4
Абсцес шкіри, фурункул і карбункул шиї МКХ L02.1
Аденоматозна гіперплазія ендометрія МКХ N85.1
Баланопостит МКХ N48.1
Гарднерельоз МКХ N76.1
Гідросальпінкс МКХ N70.9
Гостра запальна хвороба матки МКХ N71.0
Гострий вагініт МКХ N76.0
Гострий сальпінгоофорит МКХ N70.0
Запальний процес в ділянці шийки матки МКХ N72
Запальні хвороби жіночих тазових органів, викликані хламідіями (A56.1 +) МКХ N74.4
Інший вид розацеа МКХ L71.8
Інші цистити МКХ N30.8
Кіста бартолінової залози МКХ N75.0
Неспецифічний уретрит МКХ N34.1
Урогенітальний трихомоніаз МКХ A59.0
Фурункул слухового проходу МКХ L02.0
Хронічна запальна хвороба матки МКХ N71.1
Хронічний епідидиміт МКХ N45.9
Хронічний сальпінгоофорит МКХ N70.1
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko