Газоспазам^® (Gazospazam^®) (261745) - інструкція із застосування ATC-класифікація

фармакодинаміка. Газоспазам є комбінованим препаратом, що поєднує два лікарські засоби: дицикловерину гідрохлорид та симетикон.
Дицикловерину гідрохлорид чинить спазмолітичну дію (усуває спазм гладких м’язів у ШКТ, абдомінальний біль, пов’язаний з цим спазмом або з розтягуванням стінки ШКТ) та антисекреторну дію на екскреторні залози. Дія дицикловерину досягається завдяки специфічній антихолінергічній (антимускариновій) дії на ацетилхолінові рецептори, а також безпосередній спазмолітичній дії на гладкі м’язи. Дослідження показали, що дицикловерин однаково ефективний при спазмах, індукованих ацетилхоліном і барію хлоридом. Дія атропіну при спазмі, спричиненому барію хлоридом, у 200 разів слабша за його дію при ацетилхолініндукованому спазмі. Мідріатичний ефект дицикловерину і його вплив на секрецію слинних залоз незначні порівняно з ефектами атропіну (1/500 і 1/300 відповідно).
Симетикон є поверхневоактивною речовиною, піногасником. Механізм дії базується на зниженні поверхневого натягу пухирців газу, що сприяє вільному виведенню газів з ШКТ або їх абсорбції стінкою кишечнику. Симетикон покращує якість рентгенограм і сонограм, забезпечує кращий розподіл контрастних речовин на слизовій оболонці кишечнику.
Фармакокінетика. Дицикловерину гідрохлорид при пероральному прийомі швидко абсорбується у ШКТ, C_max у плазмі крові досягається через 60–90 хв; екскретується переважно із сечею (79,5% введеної дози), частково — з калом (8,4%). Середній T_½ ― 1,8 год. Середній об’єм розподілу ― 3,65 л/кг.
Симетикон у фізіологічному і хімічному відношенні є інертною речовиною, він не абсорбується і виводиться в незміненому вигляді після проходження через травний тракт.

лікування станів, що супроводжуються спазмом гладких м’язів ШКТ та метеоризмом, а також пов’язаного з ними абдомінального болю. Лікування спастичних станів ШКТ, у тому числі при коліті, кишковій коліці, синдромі подразненого кишечнику, спастичному запорі. Як додаткове лікування органічних захворювань ШКТ при колітах, дивертикулітах, ентеритах, гастритах, пептичних виразках.

дози для дорослих та дітей віком від 12 років: по 1 таблетці 4 рази на добу; максимальна добова доза становить 4 таблетки.
Препарат рекомендується приймати до або після прийому їжі. Не рекомендується приймати препарат більше 5 діб.

підвищена чутливість до компонентів препарату.
Обструктивні захворювання ШКТ, паралітична кишкова непрохідність, стеноз пілоричного відділу ШКТ з обструкцією, тяжкий виразковий коліт або токсичний мегаколон, рефлюкс-езофагіт.
Обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів.
Ниркова недостатність, обструктивні захворювання сечовивідних шляхів, аденома передміхурової залози з утрудненим сечовипусканням.
Глаукома.
Міастенія gravis.
Тиреотоксикоз.
Серцева недостатність, нестабільний стан серцево-судинної системи при гострих кровотечах.

наведені нижче побічні ефекти стосуються групи антихолінергічних лікарських засобів, не всі вони виявлені при застосуванні дицикловерину гідрохлориду:
З боку травної системи: сухість у роті, втрата смаку, анорексія, нудота, блювання, розлад травлення, відчуття здуття живота, абдомінальний біль, запор.
З боку ЦНС: дзвін у вухах, головний біль, сонливість, слабкість, нервозність, психоз, оніміння, запаморочення, кома, сплутаність свідомості та/або збудження (особливо у пацієнтів літнього віку), дискінезія, безсоння, дезорієнтація, короткочасна втрата пам’яті, галюцинації, дизартрія, атаксія, ейфорія, неадекватні емоційні реакції (вираженість симптомів зменшується через 12–24 год після зниження дози).
З боку органа зору: затуманення зору, двоїння в очах, розширення зіниць, параліч акомодації, підвищення очного тиску (короткочасні атропіноподібні ефекти, які минають після припинення застосування дицикловерину).
З боку шкіри/алергічні реакції: реакції гіперчутливості, включаючи алергічний дерматит, свербіж, висип, кропив’янку, еритему, медикаментозну ідіосинкразію, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.
З боку сечостатевої системи: утруднене сечовипускання, затримка сечі.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, відчуття посиленого серцебиття.
З боку дихальної системи: ядуха, апное, закладеність носа.
Інші ефекти: зменшення потовиділення, чхання, набряк слизової оболонки горла, пригнічення лактації.

при високій температурі навколишнього середовища в період лікування препаратом можливий перегрів організму (підвищення температури тіла і тепловий удар внаслідок зменшення потовиділення). При появі відповідних симптомів необхідно відмінити прийом препарату і звернутися до лікаря.
Діарея може бути раннім симптомом неповної кишкової обструкції, особливо у пацієнтів з ілеостомою або колостомою. У таких випадках лікарський засіб не слід застосовувати.
В осіб з індивідуальною підвищеною чутливістю до антихолінергічних засобів препарат може спричинити такі ефекти з боку ЦНС, як сплутаність свідомості, дезорієнтацію, атаксію, підвищену втомлюваність, або, навпаки, ейфорію, збудження, безсоння, афективний стан. Зазвичай ці симптоми зникають протягом 12–24 год після припинення застосування препарату.
Газоспазам слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з автономною нейропатією, захворюваннями печінки або нирок, виразковим колітом (прийом високих доз може спричинити паралітичну непрохідність кишечнику і розвиток або загострення такого серйозного ускладнення, як токсичний мегаколон), АГ, ІХС, застійною серцевою недостатністю, тахіаритміями, тахікардією, грижею стравохідного отвору діафрагми та гіпертрофією передміхурової залози.
Допоміжні речовини. Препарат містить лактозу. При встановленій непереносимості деяких цукрів слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Безпека лікування дицикловерином і симетиконом у період вагітності не встановлена, тому препарат не слід застосовувати у вагітних.
Оскільки дицикловерину гідрохлорид проникає у грудне молоко, лікарський засіб не слід застосовувати в період годування грудьми.
Діти. Не застосовувати у дітей віком до 12 років.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Дицикловерину гідрохлорид може спричинити сонливість та затуманення зору, тому не рекомендується під час прийому препарату керувати транспортними засобами та складними механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги і високої швидкості психомоторних реакцій.

амантадин, антиаритмічні лікарські засоби I класу (наприклад хінідин), антигістамінні, антипсихотичні препарати (наприклад фенотіазини), бензодіазепіни, інгібітори МАО, наркотичні анальгетики (наприклад меперидин), нітрати і нітрити, симпатоміметичні засоби, трициклічні антидепресанти, кортикостероїди та інші препарати з антихолінергічною активністю можуть посилювати дію або побічні ефекти дицикловерину.
Антихолінергічні препарати можуть нейтралізувати дію антиглаукомних засобів, тому препарат слід з обережністю призначати при підвищеному внутрішньоочному тиску та одночасному застосуванні кортикостероїдів.
Антихолінергічні засоби посилюють дію дигоксину, саліцилової кислоти, піразолону, кодеїну, кофеїну та інших холіноблокувальних засобів (наприклад атропіну сульфат), тому не рекомендується їх одночасне застосування з дицикловерину гідрохлоридом.
Дицикловерин може нейтралізувати дію препаратів, що змінюють моторику ШКТ, наприклад, метоклопраміду. Потенціює дію спазмолітиків.
Оскільки антацидні засоби можуть знижувати абсорбцію антихолінергічних препаратів, слід уникати їх одночасного застосування.
Інгібіторний вплив антихолінергічних засобів на секрецію хлористоводневої кислоти у шлунку можуть нейтралізувати препарати, що застосовують для лікування ахлоргідрії та дослідження шлункової секреції.
Абсорбція левотироксину в кишечнику може бути порушена при одночасному прийомі із симетиконом.

передозування характеризується двофазністю: спочатку виникає збудження ЦНС, яке проявляється неспокоєм, появою ілюзій, галюцинацій, стійкого мідріазу, тахікардії, АГ. Потім відбувається пригнічення ЦНС аж до коматозного стану.
Симптоми: головний біль, нудота, блювання та біль у животі, зниження апетиту, блідість шкіри, підвищення внутрішньоочного тиску, запаморочення, затуманення зору, розширення зіниць, гаряча і суха шкіра, сухість у роті, труднощі при ковтанні, збудження ЦНС, тахікардія, зміна частоти дихання.
Можливе виникнення курареподібної дії (нервово-м’язова блокада, відчуття слабкості у м’язах та параліч).
Лікування: симптоматична терапія. У перші години показано викликати блювання, провести промивання шлунка, застосувати адсорбенти.
Для усунення психомоторного збудження застосовують діазепам (0,5% р-н, 2 мл).

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.