• Кабинет
  • МЕДОВІР (MEDOVIR)

    Medochemie Ltd., Cyprus, Europe

    Склад і форма випуску

    порошок для розчину для інфузій 250 мг флакон, № 10Ціни в аптеках
    Ацикловір
    250 мг
    № UA/0774/02/01 від 05.07.2019
    B За рецептом
    таблетки 400 мг блістер, № 10Ціни в аптеках
    Ацикловір
    400 мг
    № UA/9478/01/01 від 05.07.2019
    B За рецептом
    таблетки 800 мг блістер, № 10Ціни в аптеках
    Ацикловір
    800 мг
    № UA/9478/01/02 від 05.07.2019
    B За рецептом

    Інструкція

    ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування лікарського засобу

    Склад:

    діюча речовина: ацикловір;

    1 флакон містить ацикловіру натрію 274,4 мг еквівалентно ацикловіру 250 мг або ацикловіру натрію 548,8 мг еквівалентно ацикловіру 500 мг.

    Лікарська форма.

    Порошок для розчину для інфузій.

    Основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий порошок.

    Фармакотерапевтична група.

    Противірусні засоби для системного застосування. Код АТХ J05А B01.

    Фармакологічні властивості.

    Фармакодинаміка.

    Ацикловір є синтетичним аналогом пуринового нуклеозиду з високою активністю in vitro та in vivo проти вірусів герпесу, що включають вірус простого герпесу І та ІІ типів, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барра та цитомегаловірус. У культурі клітин ацикловір має найбільшу активність відноcно вірусу простого герпесу І типу і далі, зі зменшенням активності, відносно вірусу простого герпесу ІІ типу, вірусу Varicella zoster, вірусу Епштейна-Барра та цитомегаловірусу.

    Інгібіторна активність ацикловіру відносно вірусу простого герпесу І типу, вірусу простого герпесу ІІ типу, вірусу Varicella zoster та вірусу Епштейна-Барра високоселективна. Фермент тимідинкіназа у нормальній неінфікованій клітині не використовує ацикловір як субстрат, тому він має дуже низьку токсичність відносно клітин людини. Проте закодована у вищезазначених вірусах тимідинкіназа перетворює ацикловір на монофосфат ацикловіру, аналог нуклеозиду, що далі перетворюється на дифосфат, потім на трифосфат. Ацикловіру трифосфат взаємодіє з вірусною ДНК-полімеразою та затримує реплікацію вірусної ДНК.

    При тривалих або повторних курсах лікування тяжкохворих зі зниженим імунітетом можуть виникати випадки зменшеної чутливості окремих штамів вірусу, що можуть не відповідати на лікування ацикловіром. Більшість клінічних випадків нечутливості пов’язані з дефіцитом вірусної тимідинкінази, однак існують повідомлення про ушкодження тимідинкінази та ДНК-полімерази. In vitro взаємодія окремих вірусів простого герпесу з ацикловіром може також призводити до формування менш чутливих штамів. Взаємозалежність між чутливістю окремих вірусів простого герпесу in vitro та клінічними результатами лікування ацикловіром до кінця не з’ясована.

    Фармакокінетика.

    У дорослих кінцевий період напіввиведення при внутрішньовенному введенні ацикловіру становить приблизно 2,9 години. Більшість препарату виводиться у незміненому вигляді нирками. Нирковий кліренс ацикловіру істотно вищий за кліренс креатиніну, який вказує на те, що виведення препарату здійснюється нирками не лише шляхом гломерулярної фільтрації, а і тубулярної секреції.

    9-карбоксиметоксиметилгуанін є єдиним важливим метаболітом ацикловіру і становить приблизно 10–15% кількості, що виводиться з сечею. Якщо ацикловір застосовувати через 1 годину після прийому 1 г пробеніциду, кінцевий період напіввиведення та площа під кривою «концентрація/час» збільшуються на 18% та 40% відповідно.

    У дорослих середні рівні максимальної концентрації у плазмі при стаціонарному стані ацикловіру (Сssmax) після 1-годинної інфузії 2,5 мг/кг, 5 мг/кг, 10 мг/кг та 15 мг/кг становлять 22,7 мкмоль (5,1 мкг/мл), 43,6 мкмоль (9,8 мкг/мл), 92 мкмоль (20,7 мкг/мл) та 105 мкмоль (23,6 мкг/мл) відповідно. Відповідні рівні мінімальної концентрації у плазмі при стаціонарному стані ацикловіру (Cssmin) через 7 год були 2,2 мкмоль (0,5 мкг/мл), 3,1 мкмоль (0,7 мкг/мл), 10,2 мкмоль (2,3 мкг/мл) та 8,8 мкмоль (2 мкг/мл). У дітей віком від 1 року аналогічні рівні Сssmax та Cssmin спостерігалися, коли дозу 250 мг/м2 було замінено на 5 мг/кг, а дозу 500 мг/м2 замінено на 10 мг/кг.

    У новонароджених та дітей віком до 3 місяців, яких лікували внутрішньовенним введенням 10 мг/кг протягом 1 години з інтервалом 8 годин, Сssmax була 61,2 мкмоль (13,8 мкг/мл) та Css min була 10,1 мкмоль (2,3 мкг/мл), кінцевий рівень напіввиведення становив 3,8 години. У пацієнтів літнього віку загальний кліренс знижувався відповідно до віку, що є наслідком зменшення кліренсу креатиніну, а також невеликих змін у кінцевому періоді напіввиведення.

    У хворих із хронічною нирковою недостатністю середній кінцевий рівень напіввиведення становить 19,5 години. Середній рівень напіввиведення ацикловіру під час гемодіалізу становить 5,7 години. Рівень ацикловіру у плазмі крові під час діалізу знижується приблизно на 60%.

    Концентрація препарату у цереброспінальній рідині становить приблизно 50% від відповідної концентрації у плазмі крові. Рівень зв’язування з білками плазми крові відносно низький (9–33%) і не змінюється при взаємодії з іншими лікарськими засобами.

    Клінічні характеристики.

    Показання.

    Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у хворих з імунодефіцитом та тяжкого генітального герпесу у хворих без імунодефіциту.

    Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у хворих з імунодефіцитом.

    Лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster.

    Лікування герпетичного енцефаліту.

    Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу у новонароджених та немовлят віком до 3 місяців.

    Протипоказання.

    Гіперчутливість до ацикловіру, валацикловіру або до інших компонентів препарату в анамнезі.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    Клінічно важливої взаємодії ацикловіру з іншими лікарськими засобами не було виявлено.

    Ацикловір головним чином виділяється у незміненому вигляді нирками шляхом канальцевої секреції, тому будь-які препарати, що мають аналогічний механізм виділення, можуть збільшувати концентрацію ацикловіру у плазмі крові.

    Пробеніцид та циметидин подовжують період напіввиведення ацикловіру та збільшують площу під кривою «концентрація/час», але з огляду на широкий терапевтичний індекс ацикловіру коригувати дозу не потрібно.

    У пацієнтів, які одночасно лікуються ацикловіром для внутрішньовенного введення та іншими препаратами, що мають аналогічний механізм виділення, можливе потенційне збільшення у плазмі крові концентрації одного або обох препаратів чи їх метаболітів. При одночасному застосуванні з імуносупресантами при лікуванні хворих після трансплантації органів — мофетилу мікофенолатом — також підвищується у плазмі крові рівень ацикловіру та неактивного метаболіту мофетилу мікофенолату.

    При застосуванні літію одночасно з високою дозою ацикловіру внутрішньовенно необхідно ретельно контролювати концентрацію літію в сироватці крові через ризик токсичності літію.

    Обережність (з контролем функції нирок) необхідна також при призначенні ацикловіру для внутрішньовенного введення з препаратами, що впливають на функцію нирок (такими як циклоспорин, такролімус).

    Експериментальне дослідження п’яти чоловіків вказує на те, що супутня терапія ацикловіром збільшує AUC повністю введеного теофіліну приблизно на 50%. Рекомендується вимірювати концентрацію у плазмі крові при одночасній терапії ацикловіром.

    Особливості застосування.

    Адекватний рівень гідратації необхідно підтримувати пацієнтам, які отримують ацикловір внутрішньовенно або високі дози ацикловіру перорально.

    Внутрішньовенні дози слід вводити шляхом інфузії протягом однієї години, щоб уникнути осідання ацикловіру в нирках. Необхідно уникати швидкої або болюсної ін’єкції.

    Ризик поразки нирок збільшується при застосуванні інших нефротоксичних препаратів. Необхідно бути пильними при застосуванні ацикловіру внутрішньовенно разом з іншими нефротоксичними препаратами.

    Пацієнти з нирковою недостатністю та пацієнти літнього віку

    Ацикловір виводиться з організму головним чином шляхом ниркового кліренсу, тому хворим із нирковою недостатністю слід дозу зменшувати (див. «Спосіб застосування та дози»). У хворих літнього віку також велика імовірність порушення функції нирок, тому для цієї групи пацієнтів також можливе зменшення дози. Обидві ці групи (хворі з нирковою недостатністю та хворі літнього віку) є групами ризику виникнення неврологічних побічних реакцій і тому повинні перебувати під пильним контролем. За отриманими даними, такі реакції є загалом оборотними у разі припинення лікування препаратом (див. розділ «Побічні реакції»).

    Тривалі або повторні курси лікування ацикловіром осіб з дуже ослабленим імунітетом можуть призвести до виділення вірусних штамів зі зниженою чутливістю, які можуть не відповідати на тривале лікування ацикловіром.

    У пацієнтів, які отримують високі дози препарату внутрішньовенно, наприклад для лікування герпетичного енцефаліту, слід брати до уваги показники функції нирок, особливо у випадках дегідратації або наявності ниркової недостатності.

    Розведений ацикловір для внутрішньовенних інфузій має рН приблизно 11,0 і його не слід призначати для перорального прийому. Препарат містить натрій. Це має бути прийнято до уваги у пацієнтів, які знаходяться на натрій-контрольованій дієті.

    Несумісність.

    Препарат не змішувати з іншими лікарськими засобами в одній ємності.

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Інформація щодо впливу ацикловіру на жіночу фертильність відсутня.

    У дослідженні 20 пацієнтів чоловічої статі з нормальною кількістю сперматозоїдів при пероральному застосуванні у дозі до 1 г на добу протягом 6 місяців, не було виявлено клінічно значущого впливу на кількість сперматозоїдів, моторику або морфологію.

    Не виявлено збільшення кількості вроджених вад у дітей, матері яких застосовували ацикловір у період вагітності порівняно з загальною популяцією. Однак застосовувати Медовір для інфузій потрібно лише у випадках, коли потенційна користь для матері від застосування препарату перевищує можливий ризик для плода.

    При пероральному прийомі 200 мг ацикловіру 5 разів на добу ацикловір проникає у грудне молоко в концентраціях, що становлять 0,6–4,1 рівня ацикловіру у плазмі крові. Потенційно дитина, яку годують цим молоком, може засвоїти ацикловір у дозі до 0,3 мг/кг маси тіла на добу. Потрібно з обережністю призначати ацикловір жінкам, які годують груддю, з урахуванням співвідношення ризик/користь для дитини.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

    Ацикловір для внутрішньовенного введення головним чином застосовують для лікування пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні, тому зазвичай інформація про вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не завжди є необхідною. Досліджень впливу ацикловіру на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не проводили.

    Спосіб застосування та дози.

    Застосовувати шляхом повільної внутрішньовенної інфузії протягом не менше 1 години.

    Курс лікування ацикловіром для внутрішньовенного введення зазвичай триває 5 днів, але він може бути змінений залежно від стану пацієнта та відповідної реакції на терапію.

    Лікування герметичного енцефаліту триває зазвичай 10 днів. Лікування інфекцій у новонароджених, спричинених вірусом простого герпесу, триває зазвичай 14 днів при ураженні шкіри та слизових оболонок та 21-й день — при дисемінації та ураженні центральної нервової системи.

    Тривалість профілактичного застосування ацикловіру для внутрішньовенного введення визначається тривалістю періоду ризику інфікування.

    Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу (за винятком герпетичного енцефаліту) або вірусом Varicella zoster, ацикловір для внутрьошньовенного введення потрібно призначати у дозі 5 мг/кг маси тіла кожні 8 годин за умови нормальної функції нирок.

    Для лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster, у хворих з імунодефіцитом або хворих на герпетичний енцефаліт ацикловір для внутрішньовенного введення слід призначати у дозі 10 мг/кг маси тіла кожні 8 годин за умови нормальної функції нирок.

    Пацієнтам, хворим на ожиріння, слід призначати дозу з розрахунку на ідеальну, а не на реальну масу тіла.

    Діти

    Дози для дітей віком від 3 місяців до 12 років розраховувати на одиницю поверхні тіла.

    Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу (за винятком герпетичного енцефаліту) або вірусом Varicella zoster, ацикловір для внутрішньовенного введення слід призначати у дозі 250 мг/м2 поверхні тіла кожні 8 годин за умови нормальної функції нирок.

    Для лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster, у дітей з імунодефіцитом або з герпетичним енцефалітом ацикловір для внутрішньовенного введення призначати у дозі 500 мг/м2 поверхні тіла кожні 8 годин за умови нормальної функції нирок.

    Дози ацикловіру для внутрішньовенного введення новонародженим та немовлятам віком до 3 місяців підраховуються на основі маси тіла дитини.

    Рекомендований режим лікування для немовлят з інфекцією, спричиненою вірусом простого герпесу, є 20 мг/кг/маси тіла кожні 8 годин протягом 21 дня при десимінованій формі та ураженні центральної нервової системи або 14 днів при захворюванні, що обмежується шкірою та слизовими оболонками.

    Дітям та немовлятам із порушенням функції нирок дозу слід модифікувати відповідно до ступеня порушення цієї функції (див. Пацієнти із нирковою недостатністю).

    Пацієнти літнього віку

    Слід мати на увазі можливість порушення функції нирок у пацієнти літнього віку, і дозу препарату потрібно відповідно змінити (див. Пацієнти із нирковою недостатністю). Слід підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

    Пацієнти із нирковою недостатністю

    Внутрішньовенно ацикловір потрібно з обережністю застосовувати для лікування хворих із нирковою недостатністю. Слід підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

    Нижчезазначені зміни у дозуванні необхідно зробити залежно від показників кліренсу креатиніну.

    Дорослі:

    Кліренс креатиніну Рекомендоване дозування
    25–50 мл/хв 5–10 мг/кг маси тіла кожні 12 годин
    10–25 мл/хв 5–10 мг/кг маси тіла кожні 24 години
    0 (анурія) — 10 мл/хв Для хворих, які перебувають на тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі або на гемодіалізі, 2,5–5 мг/кг кожні 24 години та після сеансу гемодіалізу

    Діти:

    Кліренс креатиніну Рекомендоване дозування
    25–50 мл/хв/1,73 м2 250–500 мг/кг/м2 поверхні тіла або 20 мг/кг маси тіла кожні 12 годин
    10–25 мл/хв/1,73 м2 250–500 мг/кг/м2 поверхні тіла або 20 мг/кг маси тіла кожні 24 години
    0 (анурія) —

    10 мл/хв/1,73 м2

    Для хворих, які перебувають на тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі або на гемодіалізі, 125–250 мг/кг/м2 поверхні тіла або 10 мг/кг маси тіла кожні 24 години та після сеансу гемодіалізу

    Спосіб введення

    Необхідну дозу ацикловіру вводити шляхом повільної внутрішньовенної інфузії протягом не менше 1 години незалежно від дози, що вводиться.

    Спочатку вміст флакона ацикловіру для внутрішньовенного введення потрібно розчинити у відповідному об’ємі води для ін’єкцій або в 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій.

    Для одержання розчину, 1 мл якого буде містити 25 мг ацикловіру, 250 мг препарату розчинити у 10 мл рідини.

    Після додавання рідини слід злегка струснути флакон, поки його вміст повністю не розчиниться.

    Для отримання розчину для внутрішньовенного введення приготований, як зазначено вище, розчин далі розводити до одержання концентрації не більше 5 мг/мл (0,5%): розчин, що утворився після розчинення 250 мг ацикловіру у 10 мл води для ін’єкцій (або 0,9% розчині натрію хлориду), додати до обраного розчину для інфузій, як буде зазначено нижче.

    Для дітей та немовлят, коли необхідно звести до мінімуму об’єм рідини, що вводиться, рекомендується 4 мл розведеного розчину (100 мг ацикловіру) додавати до 20 мл рідини для інфузій.

    Для дорослих рекомендований об’єм рідини для інфузій повинен бути менше 100 мл, навіть якщо концентрація ацикловіру буде нижчою 0,5%. Тому 100 мл рідини для інфузій необхідно використати для введення ацикловіру у дозах 250 мг та 500 мг (10 або 20 мл розведеного розчину). При необхідності застосування більших доз препарату (500–1000 мг ацикловіру) об’єм рідини для інфузій потрібно збільшити до 200 мл.

    Після розчинення, як рекомендовано вище, ацикловір для внутрішньовенного введення сумісний з нижчезазначеними рідинами для приготування інфузійнх розчинів та зберігає стабільність протягом 12 годин при кімнатній температурі (15–25 °С):

    • 0,45% або 0,9% розчин натрію хлориду;
    • 0,18% розчин натрію хлориду та 4% розчин глюкози;
    • 0,45% розчин натрію хлориду та 2,5% розчин глюкози;
    • Розчин Хартмана.

    При приготуванні розчинів для внутрішньовенних інфузій, як зазначено вище, утворюється концентрація ацикловіру не більше 0,5%.

    У зв’язку з тим, що ацикловір для внутрішньовенного введення не містить будь-яких антимікробних консервантів, розчинення та розведення препарату потрібно проводити в асептичних умовах безпосередньо перед застосуванням, невикористані рештки розчину слід утилізувати.

    Якщо з’являється помутніння або кристалізація, такі розчини непридатні для застосування і знищуються.

    Діти.

    Можна застосовувати з народження.

    Передозування.

    При передозуванні ацикловіру шляхом внутрішньовенного введення підвищується рівень сироваткового креатиніну, азоту сечовини крові і, відповідно, з’являється ниркова недостатність. Неврологічними проявами передозування можуть бути сплутаність свідомості, галюцинації, збудження, судоми та кома.

    Ацикловір дуже добре елімінується з крові за допомогою гемодіалізу, тому цей метод можна успішно застосовувати при лікуванні передозування препарату.

    Побічні реакції.

    Побічні дії класифіковано за органами і системами та за частотою виникнення: дуже часто ≥ 1/10, часто ≥ 1/100 та < 1/10, не часто ≥ 1/1000 та < 1/100, рідко ≥ 1/10000 та < 1/1000, дуже рідко < 1/10000.

    З боку крові і лімфатичної системи

    Нечасто: зниження гематологічних показників (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія).

    З боку імунної системи

    Дуже рідко: анафілаксія.

    Психічні розлади та розлади з боку нервової системи

    Дуже рідко: головний біль, запаморочення, збудженість, сплутаність свідомості, тремор, атаксія, дизартрія, галюцинації, психотичні симптоми, судоми, сонливість, енцефалопатія, кома.

    Вищенаведені неврологічні реакції є загалом оборотними і зазвичай спостерігаються при застосуванні для лікування хворих із нирковою недостатністю та з іншими факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

    З боку серцево-судинної системи

    Часто: флебіт.

    З боку респіраторної системи та органів грудної клітки

    Дуже рідко: задишка.

    З боку гастроентерологічної системи

    Часто: нудота, блювання. Дуже рідко: діарея, біль у животі.

    З боку гепатобіліарної системи

    Часто: оборотне підвищення рівня печінкових ферментів. Дуже рідко: оборотне підвищення рівня білірубіну, жовтяниця, гепатит.

    З боку шкіри та підшкірних тканин

    Часто: свербіж, кропив’янка, висипання (включаючи світлочутливість). Нечасто: прискорене дифузне випадання волосся. Оскільки випадання волосся може бути пов’язано з великою кількістю хвороб і лікарських засобів, чіткого зв’язку з ацикловіром виявлено не було. Дуже рідко: ангіоневротичний набряк.

    З боку нирок та сечовидільної системи

    Часто: збільшення рівня сечовини та креатиніну в крові.

    Це може бути пов’язано з порушенням водно-електролітного обміну. Щоб уникнути цього ефекту, препарат не слід вводити шляхом внутрішньовенного болюсу, а лише шляхом повільної інфузії тривалістю не менше 1 години.

    Дуже рідко: порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, біль у нирках.

    Потрібно підтримувати адекватну гідратацію таких хворих. Порушення функції нирок, як правило, швидко минає після регідратаційної терапії та/або зменшення дози або повної відміни препарату. Розвиток гострої ниркової недостатності, однак, може спостерігатися у виняткових випадках.

    Біль у нирках може бути асоційований із нирковою недостатністю та кристалурією.

    Загальні розлади

    Дуже рідко: підвищена втомлюваність, гарячка, місцеві запальні реакції.

    Тяжкі місцеві запальні реакції спостерігаються при внутрішньовенному введенні ацикловіру, коли він через необережність потрапляє у навколосудинні тканини.

    Звітування про підозрювані побічні реакції.

    Звітування про підозрювані побічні реакції лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення користі і ризиків, пов’язаних із застосуванням лікарського засобу.

    У разі виникнення побічних реакцій та запитань щодо безпеки застосування лікарського засобу просимо звертатися через форму зворотнього зв’язку веб-сайту: www.ukraine.medochemie.com

    Термін придатності.

    3 роки.

    Умови зберігання.

    Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.

    Розчиняти препарат слід безпосередньо перед введенням, оскільки він не має консервантів. Невикористаний розчин необхідно знищити. Після розведення препарату зазначеними розчинами препарат зберігає свою активність протягом 12 годин при кімнатній температурі. Приготовлений розчин не слід ставити у холодильник.

    Упаковка.

    10 флаконів з порошком в картонній коробці.

    Категорія відпуску.

    За рецептом.

    Виробник.

    Медокемі ЛТД (Ампульний Ін’єкційний Завод)/Medochemie LTD (Ampoule Injectable Facility).

    Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

    48 Япету Стріт, Ажиос Атанасіос Індустріальна зона, 4101 Ажиос Атанасіос, Лімассол, Кіпр/48 Iapetou Street, Agios Athanassios Industrial Area, 4101 Agios Athanassios, Limassol, Cyprus.

    ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування лікарського засобу

    Склад:

    діюча речовина: ацикловір;

    1 таблетка містить ацикловір еквівалентно ацикловіру безводному 400 мг або 800 мг;

    допоміжні речовини: лактоза безводна, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат; для таблеток по 400 мг − еритрозин (Е 127), для таблеток по 800 мг − барвник індигокармін (Е 132).

    Лікарська форма.

    Таблетки.

    Основні фізико-хімічні властивості:

    таблетки по 400 мг – рожеві круглі плоскі таблетки з рискою з одного боку діаметром приблизно 12,7 мм (допускаються білі вкраплення);

    таблетки по 800 мг – світло-блакитні капсулоподібні таблетки з надписом «МС», з рискою з одного боку, розмірами приблизно 17,5 х 8 мм (допускаються білі вкраплення).

    Фармакотерапевтична група.

    Противірусні засоби для системного застосування. Код АТХ J05А B01.

    Фармакологічні властивості.

    Фармакодинаміка.

    Ацикловір є синтетичним аналогом пуринового нуклеозиду з інгібіторною активністю in vivo та in vitro щодо вірусу герпесу людини, який включає вірус простого герпесу І та ІІ типу, вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу, вірус Епштейна-Барра та цитомегаловірус. У культурі клітин ацикловір проявляє найбільшу активність проти вірусу простого герпесу I типу і далі, зі зменшенням активності, проти вірусу простого герпесу II типу, вірусу вітряної віспи та оперізувального герпесу, вірусу Епштейна-Барра та цитомегаловірусу.

    Інгібіторна активність ацикловіру проти вищезазначених вірусів є високоселективною. Фермент тимідинкіназа у нормальній неінфікованій клітині не використовує ацикловір як субстрат, тому токсична дія щодо клітин організму-господаря мінімальна. Проте тимідинкіназа, закодована у вірусах простого герпесу, вірусах вітряної віспи, оперізувального герпесу та вірусах Епштейна-Барра, перетворює ацикловір на монофосфат ацикловіру — аналог нуклеозиду, який потім перетворюється послідовно на дифосфат і трифосфат за допомогою ферментів клітини. Слідом за вбудовуванням у вірусну ДНК ацикловіру трифосфат взаємодіє з вірусною ДНК-полімеразою, результатом чого є припинення синтезу ланцюга вірусної ДНК.

    При тривалих або повторних курсах лікування тяжких хворих зі зниженим імунітетом можливе зменшення чутливості окремих штамів вірусу, які не завжди відповідають на лікування ацикловіром. Більшість клінічних випадків нечутливості пов’язані з дефіцитом вірусної тимідинкінази, однак існують повідомлення про ушкодження вірусної тимідинкінази та ДНК. In vitro взаємодія окремих вірусів простого герпесу з ацикловіром може також призводити до формування менш чутливих штамів. Взаємозалежність між чутливістю окремих вірусів простого герпесу in vitro та клінічними результатами лікування ацикловіром до кінця не з’ясована.

    Фармакокінетика.

    Ацикловір лише частково абсорбується у кишечнику. Середня пікова стабільна концентрація (Сssmax) у плазмі крові після прийому дози 200 мг із 4-годинним інтервалом становить 3,1 мкмоль (0,7 мкг/мл), відповідно рівень у плазмі крові (Cssmin) буде 1,8 мкмоль (0,4 мкг/мл). Відповідні Сssmax рівні після доз 400 мг і 800 мг із 4-годинним інтервалом становлять 5,3 мкмоль (1,2 мкг/мл) та 8 мкмоль (1,8 мкг/мл) та еквівалентні Cssmin рівні були 2,7 мкмоль (0,6 мкг/мл) та 4 мкмоль (0,9 мкг/мл).

    У дорослих кінцевий період напіввиведення при внурішньовенному введенні ацикловіру становить приблизно 2,9 години. Більшість препарату виводиться у незміненому вигляді нирками. Нирковий кліренс ацикловіру суттєво вищий за кліренс креатиніну, що вказує на те, що виведення препарату нирками здійснюється шляхом не лише гломерулярної фільтрації, а і тубулярної секреції.

    9-карбоксиметоксиметилгуанін є єдиним важливим метаболітом ацикловіру, який може бути визначений у сечі, і становить приблизно 10–15% застосованої дози. Якщо ацикловір застосовувати через 1 годину після прийому 1 г пробенециду, кінцевий період напіввиведення (t1/2) та площа під кривою «концентрація/час» (AUC) збільшуються на 18% і 40% відповідно.

    У хворих із хронічною нирковою недостатністю середній кінцевий рівень напіввиведення становить 19,5 години. Середній рівень напіввиведення ацикловіру під час гемодіалізу становить 5,7 години. Рівень ацикловіру у плазмі крові під час діалізу знижується приблизно на 60%.

    Концентрація препарату у цереброспінальній рідині становить приблизно 50% від відповідної концентрації у плазмі. Рівень зв’язування з білками плазми відносно низький (від 9 до 33%) і при взаємодії з іншими лікарськими засобами не змінюється.

    При одночасному застосуванні ацикловіру та зидовудину для лікування ВІЛ-інфікованих хворих не було виявлено ніяких змін фармакокінетики цих препаратів.

    Клінічні характеристики.

    Показання.

    • Лікування вірусних інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених вірусом простого герпесу, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес.
    • Супресія (профілактика рецидивів) інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу у хворих з нормальним імунітетом.
    • Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу у хворих з імунодефіцитом.
    • Лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster (вітряна віспа та оперізувальний герпес).

    Протипоказання.

    Підвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру або до інших компонентів препарату.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    Клінічно важливої взаємодії ацикловіру з іншими лікарськими засобами не було виявлено.

    Ацикловір виділяється головним чином у незміненому вигляді нирками шляхом канальцевої секреції, тому будь-які препарати, що мають аналогічний механізм виділення, можуть збільшувати концентрацію ацикловіру у плазмі. Пробенецид і циметидин подовжують t1/2 ацикловіру та AUC. При одночасному застосуванні з імуносупресантами у хворих після трансплантації органів також підвищується рівень ацикловіру та неактивного метаболіту імуносупресивного препарату у плазмі, але, з огляду на широкий терапевтичний індекс ацикловіру, коригувати дозу не потрібно.

    Експериментальне дослідження п’яти чоловіків вказує на те, що супутня терапія ацикловіром збільшує AUC повністю введеного теофіліну приблизно на 50%. Рекомендується вимірювати концентрацію в плазмі при одночасній терапії ацикловіром.

    Особливості застосування.

    Ацикловір виводиться з організму головним чином шляхом ниркового кліренсу, тому хворим із нирковою недостатністю дозу слід зменшувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У хворих літнього віку також велика імовірність порушення функції нирок, тому для цієї групи пацієнтів теж може бути потрібним зменшення дози. Обидві ці групи (хворі з нирковою недостатністю та хворі літнього віку) є групами ризику виникнення неврологічних побічних реакцій, тому повинні перебувати під пильним контролем для виявлення таких побічних реакцій. За отриманими даними, такі реакції є загалом оборотними у разі припинення лікування препаратом (див. розділ «Побічні реакції»). Тривалі або повторні курси лікування ацикловіром осіб з дуже ослабленим імунітетом можуть призвести до виділення вірусних штамів зі зниженою чутливістю, які можуть не відповідати на тривале лікування ацикловіром.

    Слід звертати особливу увагу на підтримку адекватного рівня гідратації хворих, які отримують високі дози ацикловіру.

    Ризик ураження нирок збільшується при сумісному застосуванні з іншими нефротоксичними препаратами.

    Наявні дані клінічних досліджень недостатні для того, щоб зробити висновок, що лікування ацикловіром знижує частоту ускладнень, пов’язаних з вітряною віспою, в імунокомпетентних пацієнтів.

    Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальадсорбції.

    Несумісність.

    Даних немає.

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Застосовувати таблетки Медовіру потрібно тоді, коли потенційна користь препарату для матері перевищує можливий ризик для плода.

    У післяреєстраційному реєстрі нагляду за вагітними задокументовано результати застосування вагітним різних фармацевтичних форм ацикловіру. Не виявлено збільшення кількості вроджених вад у дітей, матері яких застосовували ацикловір під час вагітності, порівняно із загальною популяцією.

    При пероральному прийомі 200 мг ацикловіру 5 разів на день ацикловір проникає у грудне молоко у концентраціях, що становлять 0,6–4,1% від відповідного рівня ацикловіру у плазмі крові. Дитина, яку годують таким молоком, потенційно може засвоїти ацикловір у дозі до 0,3 мг/кг маси тіла на добу. Тому призначати ацикловір жінкам, які годують груддю, потрібно з обережністю, враховуючи співвідношення ризик/користь.

    Інформація щодо впливу ацикловіру на жіночу фертильність відсутня.

    У дослідженні 20 пацієнтів чоловічої статі з нормальним числом сперматозоїдів при пероральному застосуванні у дозі до 1 г на добу протягом шести місяців не було виявлено клінічно значущого впливу на кількість сперматозоїдів, моторику або морфологію.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

    При вирішенні питання про можливість керування автомобілем та іншими механізмами слід брати до уваги клінічний статус пацієнта та профіль побічних дій препарату. Клінічних досліджень впливу ацикловіру на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводилось. Крім того, фармакологія ацикловіру не дає підстав очікувати будь-який негативний вплив.

    Спосіб застосування та дози.

    Таблетки слід приймати цілими, запиваючи водою. Для досягнення необхідного дозування застосовують таблетки з відповідним вмістом діючої речовини. При застосуванні високих доз ацикловіру слід підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

    Дорослі

    Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу

    Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, необхідно приймати ацикловір у дозі 200 мг 5 разів на день із приблизно 4-годинним інтервалом, за винятком нічного періоду доби.

    Лікування повинно тривати 5 днів, але у разі тяжкої первинної інфекції воно може бути подовжене.

    У хворих із тяжким імунодефіцитом (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або у хворих зі зниженою абсорбцією ацикловіру у кишечнику дозу можна подвоїти до 400 мг або застосовувати відповідну дозу для внутрішньовенного введення.

    Лікування потрібно розпочинати якомога раніше після початку розвитку інфекції. У випадку рецидивуючого герпесу найкраще починати лікування у продромальний період або після появи перших ознак ураження шкіри.

    Профілактика рецидивів (супресивна терапія) інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу

    У хворих з нормальним імунітетом для запобігання рецидивам інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, ацикловір у дозі 200 мг слід приймати 4 рази на добу з приблизно 6-годинним інтервалом.

    Для зручності більшість пацієнтів можуть приймати Медовіру 400 мг 2 рази на добу з 12-годинним інтервалом.

    Лікування буде ефективним навіть після зменшення дози таблетованого ацикловіру до 200 мг, які слід приймати пацієнтам 3 рази на добу з 8-годинним інтервалом або навіть 2 рази на добу з 12-годинним інтервалом.

    У деяких хворих значне поліпшення спостерігається після прийому добової дози ацикловіру 800 мг.

    Для спостереження за можливими змінами природного перебігу захворювання терапію Медовіром потрібно періодично переривати з інтервалом 6–12 місяців.

    Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу

    Для профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, хворим з імунодефіцитом таблетки ацикловіру в дозі 200 мг потрібно приймати 4 рази на добу з 6-годинним інтервалом. Для хворих зі значним імунодефіцитом (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або у хворих зі зниженою абсорбцією у кишечнику дозу можна подвоїти до 400 мг або застосовувати відповідну дозу для внутрішньовенного введення.

    Тривалість профілактики залежить від тривалості періоду ризику.

    Лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу

    Для лікування інфекцій, спричинених вірусами вітряної віспи та оперізувального герпесу, потрібно приймати таблетки Медовіру у дозі 800 мг 5 разів на день з 4-годинним інтервалом, за винятком нічного періоду доби. Лікування повинно тривати 7 діб.

    Хворим з тяжким імунодефіцитом (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або хворим зі зниженою абсорбцією у кишечнику краще застосовувати внутрішньовенне введення.

    Лікування потрібно розпочинати якомога раніше після початку захворювання, результат буде кращий, якщо лікування почати одразу ж після появи висипань.

    Діти

    Для лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, дітям віком від 2 років з імунодефіцитом можна застосовувати дози як для дорослих.

    Для лікування вітряної віспи у дітей віком від 6 років слід призначати 800 мг Медовіру 4 рази на добу, дітям віком від 2 до 6 років можна призначати 400 мг Медовіру 4 рази на день. Тривалість лікування становить 5 днів.

    Точніше дозу препарату розраховують за масою тіла дитини — 20 мг/кг маси тіла на добу (не перевищувати 800 мг) Медовіру, розподілену на 4 прийоми.

    Спеціальних даних щодо застосування Медовіру для профілактики (запобігання рецидивам) інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, або для лікування інфекцій, спричинених вірусом оперізувального герпесу, у дітей з нормальним імунітетом немає.

    Дітям віком до 2 років дану лікарську форму препарату не застосовувати.

    Пацієнти літнього віку

    Слід мати на увазі можливість порушення функції нирок у пацієнтів літнього віку, дозу препарату для них потрібно відповідно змінити (див. «Ниркова недостатність»). Необхідно підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

    Ниркова недостатність

    Медовір слід з обережністю призначати хворим з нирковою недостатністю. Необхідно підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

    Для профілактики та лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу у хворих із нирковою недостатністю, рекомендовані пероральні дози не призводять до накопичення ацикловіру, рівень якого перевищував би безпечний рівень, встановлений для внурішньовенного введення. Проте у хворих із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) рекомендується встановити дозу 200 мг 2 рази на добу з інтервалом приблизно 12 годин.

    Для лікування інфекцій, спричинених вірусами Varicella zoster (вітряна віспа та оперізувальний герпес), у хворих зі значно зниженим імунітетом рекомендується при тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) встановити дозу 800 мг 2 рази на добу з приблизно 12-годинним інтервалом, а у хворих із помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну у межах 10–25 мл/хв) — 800 мг 3 рази на добу з інтервалом приблизно 8 годин.

    Діти.

    Таблетки Медовіру можна застосовувати дітям віком від 2 років.

    Передозування.

    Симптоми. Ацикловір лише частково абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Наявні дані про випадковий прийом пацієнтами до 20 г ацикловіру без виникнення токсичного ефекту. При випадковому повторному передозуванні перорального ацикловіру протягом кількох днів виникають гастроентерологічні (такі як нудота та блювання) та неврологічні симптоми (головний біль і сплутаність свідомості).

    При передозуванні ацикловіру, що вводили внутрішньовенно, з’являється ниркова недостатність, яка виявляється підвищенням рівня креатиніну сироватки крові, азоту сечовини крові. Неврологічними проявами передозування можуть бути сплутаність свідомості, галюцинації, збудження, судоми та кома.

    Лікування. Хворого потрібно ретельно обстежити для виявлення симптомів інтоксикації. Оскільки ацикловір із крові добре елімінується за допомогою гемодіалізу, останній слід застосовувати у разі передозування.

    Побічні реакції.

    З боку крові і лімфатичної системи: дуже рідко — анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія.

    З боку імунної системи: рідко — анафілаксія.

    Психічні розлади та розлади з боку нервової системи: часто — головний біль, запаморочення; дуже рідко — збудженість, сплутаність свідомості, тремор, атаксія, дизартрія, галюцинації, психотичні симптоми, судоми, сонливість, енцефалопатія, кома.

    Вищенаведені неврологічні реакції є загалом оборотними і зазвичай виникають у хворих з нирковою недостатністю або іншими факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

    З боку респіраторної системи та органів грудної клітки: рідко — задишка.

    З боку гастроентерологічної системи: часто — нудота, блювання, діарея, біль у животі.

    З боку гепатобіліарної системи: рідко — оборотне підвищення рівня білірубіну та печінкових ферментів; дуже рідко — жовтяниця, гепатит.

    З боку шкіри та підшкірних тканин: часто — свербіж, висипання (включаючи світлочутливість); нечасто — кропив’янка, прискорене дифузне випадання волосся; рідко — ангіоневротичний набряк. Оскільки випадання волосся може бути пов’язане з великою кількістю хвороб і ліків, чіткого зв’язку з ацикловіром виявлено не було.

    З боку нирок та сечовидільної системи: рідко — збільшення рівня сечовини та креатиніну крові; дуже рідко — гостра ниркова недостатність, біль у нирках. Біль у нирках може бути асоційований з нирковою недостатністю та кристалурією.

    Загальні розлади: часто — втомлюваність, гарячка.

    Повідомлення про підозрювані побічні реакції

    Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Вони дають змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення користь/ризик щодо препарату. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

    У разі виникнення побічних реакції та запитань щодо безпеки застосування лікарського засобу просимо звертатися через форму зворотного зв’язку веб-сайту: www.ukraine.medochemie.com

    Термін придатності.

    5 років.

    Умови зберігання.

    Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.

    Упаковка.

    10 таблеток по 400 мг або 800 мг у блістері. По 1 блістеру у картонній коробці.

    Категорія відпуску.

    За рецептом.

    Виробник.

    1. Медокемі ЛТД (Центральний Завод)/Medochemie LTD (Central Factory).

    2. Медокемі ЛТД (Завод AZ)/Medochemie LTD (Factory AZ).

    Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

    1. 1–10 вул. Константинуполес, Лімассол, 3011, Кіпр/1–10 Constantinoupoleos Street, Limassol, 3011, Cyprus.

    2. 2 Міхаел Ераклеос Cтріт, Ажиос Атанасіос Індустріальна зона, Ажиос Атанасіос, Лімассол, 4101, Кіпр/2 Michael Erakleous Street, Agios Athanassios Industrial Area, Agios Athanassios, Limassol, 4101, Cyprus.

    Діагнози, при яких застосовують МЕДОВІР

    Дата додавання: 08.07.2020 р.
    © Компендиум 2019

    Ціни на МЕДОВІР в містах України

    Вінниця 148.5 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Вінниця, вул. Грибоєдова, 3, тел.: +380672132986148.50 грн./уп.

    Дніпро 183.42 грн./уп.

    «АПТЕКИ МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ» Дніпро, пл. Соборна, 2, тел.: +380563702492181.38 грн./уп.

    Житомир 202.77 грн./уп.

    «САНІТАС» Житомир, вул. Небесної Сотні, 10, тел.: +380412463046191.08 грн./уп.

    Київ 215.34 грн./уп.

    «АПТЕКА ДЛЯ ЕКОНОМНИХ» Київ, вул. Попудренка, 26/9, тел.: +380963946917189.90 грн./уп.

    Одеса 179.95 грн./уп.

    «ПОЛІМЕД» Одеса, просп. Шевченка Тараса, 21, тел.: +380487529847179.95 грн./уп.

    Хмельницький 188.75 грн./уп.

    «ПІЛЮЛЬКА ПЛЮС» Хмельницький, пров. Проскурівський, 1, тел.: +380673848545188.75 грн./уп.

    На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
    Developed by Maxim Levchenko