БАКЛОФЕН таблетки

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування лікарського засобу

Склад

діюча речовина: baclofen;

1 таблетка містить 10 мг або 25 мг баклофену;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, желатин, тальк, магнію стеарат, етилцелюлоза.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 10 мг: білого кольору, круглі, двоопуклі з розподільною рискою;

таблетки 25 мг: білого кольору, круглі, двоопуклі.

Фармакотерапевтична група

Міорелаксанти центральної дії.

Koд ATХ

M03B X01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Баклофен зменшує підвищений тонус м'язів, зумовлений пошкодженням спинного мозку. Препарат одночасно і рівною мірою пригнічує шкірні рефлекси і тонус м'зів, при цьому тільки незначно знижує амплітуду сухожильних рефлексів.

Механізм цієї дії складається, більш за все, з гіперполяризації висхідних нервів і гальмуванні як моно-, так і полісинаптичних рефлексів на рівні спинного мозку.

В експериментах на тваринах баклофен збільшував метаболізм допаміну, однак у людей, під впливом препарату концентрація ацетату 5-гідроксиіндолу або метаболітів допаміну у спинномозковій рідині не мінялася.

Оскільки баклофен, який застосовують у великих дозах, може викликати пригнічення функцій ЦНС, існує вірогідність дії препарату на центри, які знаходяться вище спинного мозку.

Баклофен також зменшує больову чутливість. Поліпшення таким чином загального самопочуття пацієнта і заспокоєння є менш утрудненим, ніж під час застосування інших лікарських препаратів, які впливають на ЦНС.

Баклофен стимулює шлункову секрецію.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Баклофен швидко і майже повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту.

Ступінь всмоктування зменшується під час призначення вищих доз.

Терапевтична концентрація становить 80–395 нг/мл.

В експериментах на тваринах виявлено, що баклофен розповсюджується у багатьох тканинах, але тільки невелика його частина проникає через гематоенцефалічний бар'єр.

У пацієнтів максимальна концентрація С_max (500–600 нг/мл) досягається через 2–3 години після прийому, а концентрація понад 200 нг/мл зберігається протягом 8 годин.

Розподіл

Баклофен проникає через плацентарний бар'єр.

Мінімальна кількість препарату проникає у грудне молоко.

Обсяг розповсюдження баклофену становить 0,7 л/кг, а зв’язується з білками плазми приблизно на 30%. У спинномозковій рідині концентрація діючої речовини у 8,5 разів менша, ніж у сироватці крові.

Біотрансформація

Приблизно 15% прийнятої дози підлягає біотрансформації у печінці за рахунок дезамінування.

Виведення

Період напіввиведення становить від 2,5 до 4 годин.

Баклофен виводиться з сечею, 70–80% у незмінному вигляді або у формі метаболітів. Решта виводиться з калом.

Під час застосування внутрішньо баклофен виводиться майже повністю протягом 72 годин.

Пацієнти літнього віку

Фармакокінетика у пацієнтів літнього віку практично така ж сама, як і у дорослих. Максимальна концентрація баклофену у плазмі незначно нижча, ніж у здорових молодих осіб, але показник AUC є подібним в обох групах пацієнтів.

Клінічні характеристики

Показання

Спастичні стани під час:

• розсіяного склерозу;
• інших пошкоджень спинного мозку (наприклад, пухлини спинного мозку, сирингомієлія, хвороба рухального нейрона, поперековий мієліт, травми спинного мозку);
• мозкових інсультів;
• церебрального паралічу;
• запалення оболонок спинного і головного мозку;
• травм голови.

Діти

Баклофен застосовувати дітям при симптоматичному лікуванні спастичних станів церебрального ґенезу, а саме, які виникли у результаті дитячого церебрального паралічу, а також у результаті церебральних судинних інцидентів через новоутворення або захворювання головного мозку дегенеративного ґенезу.

Баклофен також показаний під час симптоматичного лікування спастичності м'язів, яка виникла внаслідок інфекції і захворювань спинного мозку, дегенеративних змін, травм, новоутворень і уражень невідомого походження, такого як розсіяний склероз, аміотрофічний боковий склероз, сирингомієлія, поперековий мієліт, травматичне ураження або нижній парапарез або компресія спинного мозку.

Протипоказання

Підвищена чутливість до баклофену або до будь-якої допоміжної речовини препарату. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки у стадії загострення. Порфірія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування баклофену з іншими препаратами, які діють на ЦНС, синтетичними опіатами або з алкоголем посилює їх седативну дію.

У пацієнтів, які застосовують баклофен, підвищується ризик розвитку дихальної депресії. Слід проводити ретельний моніторинг серцевої діяльності і дихальної системи, особливо у пацієнтів із супутніми захворюваннями судинної і дихальної систем та зі слабкістю дихальної мускулатури.

Баклофен може посилювати гіперкінезію у пацієнтів, які приймають одночасно солі літію.

Трициклічні антидепресанти можуть потенціювати дію баклофену і значно знизити м'язовий тонус.

Баклофен потенціює дію антигіпертензивних засобів (може бути необхідним коригування дозування).

Лікарські засоби, які впливають на функцію нирок (наприклад, ібупрофен), уповільнюють виведення баклофену, що є причиною виникнення симптомів отруєння (див. розділ «Особливості застосування»).

У пацієнтів із хворобою Паркінсона, які приймають препарати з леводопою і карбідопою, у випадку комбінованого застосування з баклофеном можливе виникнення стану сплутаності свідомості, галюцинацій і психічного збудження.

Баклофен збільшує аналгезію, спричинену фентанілом.

Особливості застосування

Психічні розлади і порушення з боку нервової системи

Під час лікування баклофеном загострюються психотичні синдроми, шизофренія, судомні стани, стани запаморочення і симптоми паркінсонізму, тому препарат слід застосовувати з обережністю, а пацієнт повинен знаходитися під постійним спостереженням лікаря.

Епілепсія

Пацієнти з епілепсією, яким необхідна одночасна терапія баклофеном, вимагають постійного клінічного спостереження і проведення ЕЕГ, оскільки відзначено зменшення ефективності протисудомних препаратів, які застосовуються, і змін у картині ЕЕГ.

Інші

Слід проявляти обережність у лікуванні баклофеном пацієнтів, у яких підтримання вертикального положення тіла і рівноваги або збільшення амплітуди рухів залежить від вираженого напруження м'язів.

Баклофен необхідно призначати з особливою обережністю пацієнтам, які застосовують антигіпертензивні препарати (можливо виникнення взаємодій) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з інсультом, порушеннями дихальної системи, порушеннями функцій печінки.

З обережністю застосовувати пацієнтам з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі.

Порушення з боку нирок

Баклофен виводиться із сечею, переважно у незмінному вигляді, тому особам з порушенням функції нирок препарат слід призначати з обережністю. Для цих пацієнтів дозу препарату слід відповідно зменшувати. У пацієнтів у термінальній стадії ниркової недостатності (ХНН — 5 стадія, ШКФ < 15 мл/хв) баклофен можна застосовувати тільки у випадку, коли потенційна користь перевищує ризик (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Симптоми передозування спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю, які приймають перорально баклофен у дозах більш ніж 5 мг/кг на добу.

Випадки отруєння баклофеном відзначені у пацієнтів з гострою печінковою недостатністю (див. розділ «Передозування»).

Слід бути особливо обережним, при застосовуванні баклофену у комбінації з іншими препаратами, які впливають на функцію нирок. Слід також ретельно контролювати функцію нирок і встановити добову дозу баклофена так, щоби уникнути отруєння.

Окрім того, після припинення лікування гемодіаліз може бути альтернативним методом лікування пацієнтів, отруєних баклофеном. Гемодіаліз ефективно виводить баклофен з організму, зменшує прояв клінічних симптомів передозування і період одужання пацієнтів.

Порушення з боку сечовивідних шляхів

Слід проявляти обережність пацієнтам з підвищеним тонусом сфінктера сечового міхура (можлива затримка сечовипускання).

Поліпшення стану після застосування баклофену спостерігається у пацієнтів з нейрогенним порушенням випорожнення сечового міхура.

Лабораторні дослідження

У деяких пацієнтів, які знаходяться на терапії баклофеном, спостерігалося підвищення активності аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази і підвищення рівня глюкози у сироватці крові. Рекомендується проводити лабораторні дослідження, особливо у пацієнтів з порушенням функції печінки і хворих на цукровий діабет.

Раптова відміна

Під час раптової відміни препарату (особливо після тривалого періоду лікування) можливе виникнення стану тривоги і сплутаності свідомості, галюцинацій, психотичних реакцій, маніакальних, параноїдальних і судомних станів, дискінезій, тахікардії, гіпертермії, також можуть посилитися спастичні стани, тому дозу препарату слід зменшувати поступово, протягом 1–2 тижнів.

Пацієнти віком від 65 років

Слід бути особливо обережним при лікуванні пацієнтів літнього віку (підвищення ризику виникнення побічних ефектів).

Лікарський препарат не застосовувати пацієнтам з рідкою спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази (за типом Лаппа) або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Відсутні контрольовані дослідження щодо застосування препарату вагітним жінкам. Баклофен проникає через плацентарний бар'єр.

Препарат баклофен можна застосовувати у період вагітності (особливо у I триместрі вагітності) тільки у випадку, якщо користь для матері перевищує можливий ризик для плода.

Відзначено тільки один випадок синдрому відміни (судоми) у семиденного новонародженого, мати якого приймала баклофен у дозі 80 мг на добу у період вагітності. Судоми, які спробували лікувати стандартними протисудомними препаратами, зникли після 30 хвилин після введення баклофену.

Баклофен, проникає у грудне молоко, але якщо препарат приймають у терапевтичних дозах в таких малих кількостях, то не очікується появи небажаних реакцій у новонародженого.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Баклофен може здійснювати заспокійливу дію і знижувати концентрацію уваги (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнтам протягом лікування не слід керувати транспортними засобами і обслуговувати механізми у русі, а також працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Дозу встановлювати індивідуально з метою визначення найменшої ефективної дози, яка не спричиняє побічних ефектів.

Препарат слід приймати під час їди.

До початку лікування слід визначити максимальну ефективність лікування баклофеном. Слід з обережністю підвищувати дозу препарату (особливо особам віком від 65 років) до нормалізації загального стану пацієнта. Якщо застосовувати досить високу початкову дозу або підвищити дозу швидко, то можуть виникнути побічні ефекти. Це особливо важливо для пацієнтів, які ходять, з метою зменшення послаблення м'язів у здорових кінцівках або коли необхідно досягнути зниження м'язового напруження.

Якщо при застосуванні максимальних рекомендованих доз, протягом 6 тижнів лікування терапевтичного ефекту не буде досягнуто, слід вирішити питання про подовження лікування препаратом.

Рекомендується наступна схема дозування:

Дорослі

Лікування розпочинати з добової дози — 15 мг, розподіленої на кілька рівних прийомів.

У перші 3 дні по 5 мг (¹/₂ таблетки по 10 мг) 3 рази на добу,

протягом наступних 3 днів — по 1 таблетці 10 мг 3 рази на добу,

протягом наступних 3 днів — 1 ½ таблетці 10 мг 3 рази на добу,

протягом наступних 3 днів — по 2 таблетки 10 мг 3 рази на добу.

У більшості пацієнтів терапевтичний ефект настає при дозі від 30 мг до 75 мг на добу.

Вищевказаний режим застосування забезпечує добру переносимість препарату.

При необхідності дозу можна з обережністю підвищувати.

Пацієнтам, яким необхідно приймати більші дози препарату (75–100 мг на добу) можна застосовувати баклофен у формі таблеток по 25 мг.

Не слід перевищувати дозу більше 100 мг на добу.

Тривалість лікування залежить від клінічного стану пацієнта.

Не слід раптово припиняти лікування баклофеном через ризик виникнення галюцинацій і загострення спастичних станів.

Пацієнти літньго віку

Для пацієнтів літнього віку дозу препарату слід підвищувати з особливою обережністю у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення побічних ефектів.

Діти

Лікування слід розпочати з дуже низької дози (що відповідає дозі у перерахуванні приблизно 0,3 мг/кг маси тіла на добу), на 2–4 прийоми (краще за все на 4 рівні прийоми).

Для дітей дозу слід підвищувати з обережністю, з інтервалом в один тиждень, до досягнення оптимального терапевтичного ефекту у дитини.

Загалом слід використовувати добову дозу підтримуючої терапії, яка становить 0,75–2 мг/кг маси тіла.

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг для дітей віком до 8 років. Для дітей віком від 8 років максимальна добова доза становить 60 мг.

Баклофен у вигляді таблеток не слід призначати дітям з масою тіла менше 33 кг.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Для таких пацієнтів, а також для пацієнтів з діалізом рекомендовані дози слід зменшити до 5 мг на добу.

Для пацієнтів у термінальній стадії ниркової недостатності баклофен можна застосовувати, коли потенційна користь перевищує ризик. Для таких пацієнтів слід проводити моніторинг симптомів раннього отруєння (наприклад, сонливість, кома) (див. розділи «Особливості застосування» і «Передозування»).

Пацієнти зі спастичними станами церебрального походження

Небажані ефекти спостерігаються найчастіше у цій групі пацієнтів, тому слід відповідно встановити режим дозування у цих пацієнтів і повинні вони знаходитися під ретельним лікарським наглядом.

Діти.

Баклофен у вигляді таблеток не слід призначати дітям з масою тіла менше 33 кг.

Інформацію щодо застосування дітям див. у розділі «Спосіб застосування та дози».

Передозування

У випадку передозування препаратом можуть розвинутися наступні побічні явища з боку ЦНС: сонливість, втрата свідомості, кома, пригнічення дихання.

Можуть з'явитися інші симптоми, такі як: стани сплутаності свідомості, галюцинації, психічне збудження, порушення акомодації, відсутність зіничних рефлексів, гіпотонія м'язів, клонічні судоми, пригнічення або відсутність рефлексів, судоми, зміни у ЕЕГ (пригнічення спалахів і трьохфазні хвилі), розширення периферичних судин, артеріальна гіпотонія або гіпертонія, брадикардія, тахікардія або тахіаритмія, гіпотермія, нудота, блювання, діарея, надмірне слиновиділення, підвищення активності лактатдегідрогенази, аспартатамінотрансферази і лужної фосфатази.

У пацієнтів з нирковою недостатністю симптоми передозування можуть виникати при застосуванні більш низьких доз баклофену (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»).

Загальний стан може погіршуватися у пацієнтів, що одночасно застосовують інші препарати і речовини, які впливають на центральну нервову систему (наприклад, алкоголь, діазепам, трициклічні антидепресанти).

Лікування.

Немає специфічного антидоту.

Слід застосовувати симптоматичне лікування, яке базується на обмеженні ускладнень, які пов'язані з артеріальною гіпотензією, артеріальною гіпертензією, судомами, депресією нервової системи або системи кровопостачання.

Слід якомога швидше викликати блювання або провести промивання шлунка, а також застосувати активоване вугілля.

Пацієнти у коматозному стані перед промиванням шлунка повинні бути інтубованими.

У випадку необхідності застосувати сольові проносні.

У пацієнтів з припиненням дихання провести штучне дихання і забезпечити підтримання серцево-судинної діяльності.

Деякі літературні дані вказують, що при більш легких отруєннях фізостігмін, введений внутрішньовенно (у дозі 1–2 мг протягом 5–10 хвилин), усуває побічні дії з боку ЦНС, особливо сонливість і пригнічення дихання. При відсутності поліпшення після першої дози фізостігміну, наступну дозу можна ввести через 30–60 хвилин.

Показано також вводити речовини одночасно з діуретиками з метою збільшення виведення баклофену з сечею.

У випадку тяжкого отруєння пацієнтам з нирковою недостатністю можна призначити гемодіаліз (див. розділ «Особливості застосування»).

Якщо виникнуть судоми, слід з великою обережністю ввести внутрішньовенно діазепам.

Побічні реакції

Небажані ефекти найчастіше спостерігаються на початку лікування (наприклад, сонливість і нудота), під час швидкого підвищення дози або застосування високих доз баклофену, а також у пацієнтів літнього віку.

В основному вони мають перехідний характер і зникають після зниження дози. У випадку тяжких побічних дій виникає необхідність відміни препарату.

Якщо нудота утримується після зменшення дози, рекомендується застосовувати баклофен з їжею або запивати молоком.

У пацієнтів із психічними захворюваннями в анамнезі або цереброваскулярними захворюваннями (наприклад, інсульт), а також у пацієнтів літнього віку небажані ефекти можуть протікати з більш серйозними наслідками.

Під час застосування баклофену спостерігалися наступні небажані ефекти:

Психічні розлади	Cплутаність свідомості, безсоння, дезорієнтація, ейфорія, збудження, депресія, галюцинації, кошмарні сновидіння, марення, зниження судомної готовності і збільшення кількості судомних приступів (особливо у пацієнтів з епілепсією).
З боку нервової системи	Cонливість, заспокійливість, дихальна депресія, почуття пустоти у голові, втомлюваність, головний біль, атаксія, парестезії, порушення мовлення, розлад смаку, вертиго, шум у вухах.
З боку органів зору	Порушення зору, порушення акомодації, ністагм.
З боку серцево-судинної системи	Пригнічення серцево-судинної системи, зниження хвилинного об'єму серця, почуття задухи, дуже часте серцебиття, біль у грудній клітці.
З боку судин	Зниження артеріального тиску, запаморочення, набряки стоп.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту	Нудота, сухість у роті, розлад смаку, відраза до їжі, позиви до блювання, блювання, запор, діарея, болі у животі.
З боку печінки і жовчних шляхів	Порушення функції печінки.
З боку шкіри і підшкірної клітковини	Висипання, підвищене потовиділення, свербіж, кропив'янка.
З боку кістково-м'язової системи і сполучної тканини	Слабкість, біль у м'язах, тремор, м'язове тремтіння.
З боку нирок і сечовивідних шляхів	Поліурія, вільне сечовипускання, сечовипускання з болем, затримка сечовипускання, нічний енурез, гематурія, анурія.
З боку репродуктивної системи і грудних залоз	Порушення еякуляції, порушення ерекції, імпотенція.
З боку метаболізму і обміну речовин	Збільшення маси тіла.
З боку дихальної системи, грудної клітки і середостіння	Пригнічення дихання, відчуття закладеності носа.
Загальні порушення і реакції у місті введення	Слабкість, втомлюваність, виснаження, гіпотермія.
Діагностичні дослідження	Позитивний результат аналізу на скриту кров у калі, зміни цукру в крові.