0
UA | RU

Стрептоцид (Streptocid)

різних виробників

Склад і форма випуску

Стрептоцид
Исток-Плюс
РечовинаКількість
Сульфаніламід5 г
№ UA/17680/01/01 від 02.10.2019 до 02.10.2024
За рецептом
РечовинаКількість
Сульфаніламід15 г
№ UA/17680/01/01 від 02.10.2019 до 02.10.2024
За рецептом
Лубнифарм
РечовинаКількість
Сульфаніламід5 %
№ UA/4611/01/01 від 31.10.2016
РечовинаКількість
Сульфаніламід10 %
№ UA/4611/02/01 від 31.10.2016
РечовинаКількість
Сульфаніламід10 %
№ UA/4611/02/01 від 31.10.2016
РечовинаКількість
Сульфаніламід300 мг
№ UA/6759/01/01 від 17.11.2017
За рецептом
Монфарм
РечовинаКількість
Сульфаніламід0,5 г
№ UA/7121/01/01 від 26.04.2018
За рецептом
РечовинаКількість
Сульфаніламід0,5 г
№ UA/7121/01/01 від 26.04.2018
За рецептом
Тернофарм
РечовинаКількість
Сульфаніламід0,3 г
№ UA/1090/01/02 від 13.06.2019
РечовинаКількість
Сульфаніламід0,5 г
№ UA/1090/01/01 від 13.06.2019
СТРЕПТОЦИДОВА МАЗЬ 10%
Віола
РечовинаКількість
Сульфаніламід10 %
№ UA/0385/01/02 від 27.07.2018
РечовинаКількість
Сульфаніламід10 %
№ UA/0385/01/02 від 27.07.2018
СТРЕПТОЦИДОВА МАЗЬ 5%
Віола
РечовинаКількість
Сульфаніламід5 %
№ UA/0385/01/01 від 27.07.2018
РечовинаКількість
Сульфаніламід5 %
№ UA/0385/01/01 від 27.07.2018
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Актуальна інформація

Стрептоцид — широко відомий антибактеріальний засіб, який випускається як у формі таблеток для прийому всередину, так і у формі різноманітних засобів для зовнішнього застосування (мазь, лінімент, нашкірний порошок).

Як діє стрептоцид?

У медичній практиці застосовується білий стрептоцид (також відомий як сульфаніламід) — амід сульфанілової кислоти (Фармацевтична енциклопедія). Механізм дії ґрунтується на тому, що хімічна структура сульфаніламіду подібна до такої параамінобензойної кислоти — препарат є її конкурентним антагоністом, включається замість неї у процеси синтезу фолатів (фолієва, дегідрофолієва кислота), результатом чого є бактеріостатичний ефект препарату (інструкція МОЗ України).

Стрептоцид: історія застосування

Історія застосування сульфаніламіду починається з 1932 р., коли G. Domagk виявив антибактеріальні властивості барвника пронтозилу, який також називали червоним стрептоцидом (Michael P., 1939). У 1935 р. встановлено, що пронтозил є проліками: антибактеріальна дія властива його основному метаболіту, що утворюється в організмі людини — білому стрептоциду, чи сульфаніламіду (Сточик А.М., 2016). З того часу сульфаніламід стали широко застосовувати для лікування різних інфекційних захворювань у медицині (Diefenbach W.E., 1938) та ветеринарії (Stevenson W.G., 1393).

Одним з перших хірургів у СРСР, який почав активно застосовувати стрептоцид, був М.Н. Бурденко. Саме йому належить авторство методики внутрішньоартеріального введення р-ну стрептоциду для лікування гнійних ран (Кистенева О.А., 2016).

У 1942 р. О.В. Вишневський рекомендував додавати в мазь Вишневського стрептоцид для підвищення її антибактеріальної дії (Яргин С.В., 2015). У період Великої вітчизняної війни в СРСР стрептоцид застосовували для лікування крупозної пневмонії, ангіни та діареї (Мартюшов С.И., 2015).

Найбільшої популярності стрептоцид набув у дерматовенерологічній практиці. Завдяки ефективності при місцевому нанесенні препарат широко застосовували при таких інфекційних захворюваннях, як бешиха (The Use of Sulfanilamide in Dermatology, 1941), гонорея (Richards D.T., 1946), трахома (Freyche M.J., 1950) та запальні захворювання тазових органів, асоційовані із захворюваннями, що передаються статевим шляхом (Gilett R.E., 1938).

Стрептоцид: досвід застосування в практичній медицині

Стрептоцид застосовується в гінекологічній практиці для лікування абсцедуючого бартолініту. Після розкриття та дренування абсцесу його порожнину тампонують турундою з білим стрептоцидом (Крюков Е.А., 2012).

Стрептоцид у формі нашкірного порошку застосовують при відкритому методі ведення донорської рани після трансплантації шкірного клаптя. Методика включає припудрювання рани порошком стрептоциду, підсушування лампою солюкс чи феном та закриття одним шаром марлі (Фаязов А.Д., 2012). Мазь зі стрептоцидом також застосовується в комбустіології для обробки власне опікової рани. Однак необхідно враховувати, що препарат не має сорбційних властивостей, так що його застосування припустиме у всіх фазах ранового процесу при опіках ІІ ступеня, а при опіках ІІІ ступеня — тільки у фазі регенерації (Чернякова Г.М., 2016).

Стрептоцид також застосовується для обробки пролежнів у лежачих пацієнтів після гострих порушень мозкового кровообігу (Ульянова О.В., 2018).

Описаний досвід комплексного лікування червоного плаского лишаю з включенням у схему лініменту стрептоміцину (Молочкова Ю.В., 2017).

В інструкції МОЗ України не рекомендовано зовнішнє застосування стрептоциду у дітей віком молодше 3 років, однак у літературі описаний досвід застосування емульсії стрептоциду в новонародженого. Препарат застосовували зовнішньо у складі комплексної терапії синдрому Блоха — Сульцберга — рідкісного генетично зумовленого дерматозу, який супроводжується утворенням множинних ерозій шкірних покривів (Черникова Т.И., 2014).

Існує методика місцевого застосування стрептоциду для лікування хронічного гнійного остеомієліту. Порошок стрептоциду змішується з основою, що твердне, у концентрації 2–10% та застосовується для пломбування остеомієлітичних порожнин після їх хірургічної санації. При цьому створюється висока концентрація діючої речовини у вогнищі ураження, а закриття рани наглухо перешкоджає повторному інфікуванню ззовні (Шевцов В.И., 2009).

Стрептоцид можна застосовувати для лікування гострих тонзилітів. Зазвичай препарат застосовується в комбінації з ампіциліном чи амоксициліном (Шайкулов Х.Ш., 2017). Однак стрептоцид слід призначати після бактеріологічної верифікації збудника — встановлено, що він не діє на β-гемолітичний стрептокок групи А (Козлов С.Н., 2005). При септичній ангіні рекомендовано наносити порошок стрептоциду безпосередньо на вогнища некротичного ураження (Маркова С.В., 2015).

Існує рекомендація санувати стрептоцидом порожнину рота та ротоглотки після видалення такого стороннього тіла гирла стравоходу, як рибна кістка (Турганбаев С.М., 2011).

Стрептоцид: застереження та особливості застосування

Важливо враховувати, що стрептоцид може викликати гемоліз, особливо якщо у пацієнта відмічається вроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Зобнин Ю.В., 2017).

Стрептоцид часто викликає таку побічну реакцію, як фотосенсибілізація (Rosen E., 1948), тому під час лікування рекомендовано уникати впливу штучного УФ-опромінення чи сонячного світла.

Сульфаніламід, як й інші антибактеріальні засоби, може викликати алергічні реакції різної тяжкості, так що слід з обережністю призначати його пацієнтам з БА чи алергічними захворюваннями (інструкція МОЗ України).

Стрептоцид: висновки

У клінічній практиці стрептоцид застосовується близько 90 років. І хоча його застосування обмежене через побічні ефекти, препарат все ще затребуваний в медицині, у тому числі й тому, що існує можливість застосовувати препарат як місцево, так і системно залежно від клінічної ситуації.

Інструкція МОЗ

Стрептоцид порошок нашкіриний 5 г,порошок нашкіриний 15 г, Исток-Плюс ТОВ (Україна, Запоріжжя)

Склад

діюча речовина: сульфаніламід;

1 саше містить 2 г або 5 г сульфаніламіду;

1 флакон полімерний містить 15 г сульфаніламіду.

Лікарська форма

Порошок нашкірний.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або жовтаво-білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Хіміотерапевтичні засоби для місцевого застосування. Сульфаніламіди.

Код АТХ D06В А05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Стрептоцид чинить антимікробну бактеріостатичну дію. Активний відносно грампозитивних та грамнегативних коків, Escherichia coli, Shigella spp., Vibrio cholera, Clostridium perfringens, Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheria, Yersinia pestis, Chlamydia spp., Actinomyces israelii, Toxoplasma gondii. Стрептоцид порушує процес асиміляції мікробною клітиною факторів її росту — фолієвої, дигідрофолієвої кислот та інших сполук, які мають у своєму складі параамінобензойну кислоту (ПАБК). Завдяки схожості хімічної структури ПАБК і сульфаніламіду останній як конкурентний антагоніст кислоти включається у метаболізм мікроорганізмів і порушує його.

Фармакокінетика.

Не вивчалась.

Клінічні характеристики

Показання

Інфіковані поверхневі рани різної етіології та опіки (І та ІІ ст.), піодермії, бешихове запалення та поверхневі інфекційно-запальні процеси шкіри.

Протипоказання

Підвищена індивідуальна чутливість до сульфаніламіду або до будь-яких інших сульфаніламідних засобів; ниркова недостатність; гостра порфірія; захворювання системи крові; гострий гепатит; уроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; період вагітності й годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Препарати, що містять ефіри ПАБК (новокаїн, анестезин, дикаїн), інактивують антибактеріальну активність сульфаніламідів.

Не рекомендовано одночасне застосування з іншими препаратами, які спричиняють пригнічення кісткового мозку.

Під час застосування Стрептоциду небажано приймати такі лікарські засоби, як дигітоксин, кислота хлористоводнева, кофеїн, мезатон, фенобарбітал, адреналіну гідрохлорид.

Особливості застосування.

При появі алергічної реакції в місці нанесення порошку слід припинити застосування препарату. Передчасне припинення лікування препаратом може спричинити розвиток стійких до сульфаніламідів мікроорганізмів.

Не допускати потрапляння препарату в очі.

При застосуванні препарату пацієнтам з обширним ураженням шкіри слід враховувати можливість абсорбції активного компонента. Перед застосуванням препарату слід проконсультуватися з лікарем.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Протипоказане застосування препарату.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не впливає.

Спосіб застосування та дози

Дорослим порошок Стрептоцид застосовують зазвичай 1 раз на 1–2 дні.

Слід розсипати порошок по поверхні, що підлягає лікуванню, кількість препарату залежить від розмірів ураженої ділянки. При необхідності після нанесення препарату на уражену ділянку шкіри можна накласти марлеву пов’язку. Максимальна разова доза для дорослих — 5 г, максимальна добова доза для дорослих — 15 г. Кратність та тривалість застосування залежить від тяжкості захворювання, досягнутого терапевтичного ефекту і визначається лікарем індивідуально.

Діти.

Застосовують дітям віком від 3-х років за призначенням лікаря після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Передозування

При передозуванні може посилюватися побічна дія препарату.

Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія. При випадковому прийомі внутрішньо — промивання шлунка.

Побічні реакції

Можливі алергічні реакції, включаючи дерматит, кропив’янку, розвиток яких потребує негайної відміни препарату.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 2 г порошку або 5 г порошку у саше, по 20 саше у картонній коробці.

По 15 г порошку у флаконі полімерному, по 1 флакону полімерному у картонній коробці.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

ТОВ «Исток-Плюс».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 69032, м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 4.

Стрептоцид лінімент 5 %, Лубнифарм АТ (Україна, Лубни)

Склад

1 г лініменту містить:

діюча речовина: сульфаніламід (стрептоцид) — 50 мг;

допоміжні речовини: риб’ячий жир очищений для зовнішнього застосування, бутилгідроксіанізол (E 320), емульгатор № 1, полісорбат-80 або натрію карбоксиметилцелюлоза очищена, вода очищена;

допоміжні речовини, що входять до складу емульгатору №1: спирт цетиловий, спирт стеариловий.

Лікарська форма

Лінімент.

Основні фізико-хімічні властивості: лінімент білого з жовтуватим або з жовтувато-буруватим відтінком кольору, зі специфічним запахом.

Фармакотерапевтична група

Хіміотерапевтичні засоби для місцевого застосування. Сульфаніламіди. Код АТХ D06В А05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Препарат виявляє антимікробний вплив на стрептококи та інші мікроорганізми. Стрептоцид порушує процес асиміляції мікробною клітиною факторів її росту — фолієвої, дигідрофолієвої кислот та інших сполук, які мають у своєму складі параамінобензойну кислоту (ПАБК). Завдяки схожості хімічної структури ПАБК і сульфаніламіду останній як конкурентний антагоніст кислоти включається у метаболізм мікроорганізмів і порушує його.

Фармакокінетика.

Не вивчалась.

Клінічні характеристики

Показання

Виразки, опіки, тріщини, рани, піодермії, бешиха шкіри, гнійно-запальні процеси шкіри, які не супроводжуються вираженою ексудацією, інфіковані рани у стадії регенерації.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату або до будь-яких інших сульфаніламідних засобів. Ниркова недостатність, гостра порфірія. Вагітність або період годування груддю.

Особливі заходи безпеки.

При появі алергічної реакції у місці нанесення лініменту, слід припинити застосування препарату.

Передчасне припинення лікування препаратом може спричинити розвиток стійких до сульфаніламідів мікроорганізмів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Під час застосування Стрептоциду небажано приймати такі препарати як дигітоксин, кислоту хлористоводневу, кофеїн, мезатон, фенобарбітал, адреналіну гідрохлорид.

Новокаїн, який містить залишок параамінобензойної кислоти, знижує ефективність препарату. якщо ці лікарські засоби застосовувалися відразу один за одним.

Особливості застосування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не застосовують.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Спосіб застосування та дози

Лінімент слід наносити тонким шаром на уражену ділянку, у тому числі під марлеву пов’язку. Кратність та тривалість застосування залежить від тяжкості захворювання, досягнутого терапевтичного ефекту і визначається лікарем індивідуально.

Діти.

Безпека та ефективність застосування Стрептоциду дітям не встановлені, тому не слід призначати препарат цій віковій категорії пацієнтів.

Передозування

При передозуванні може посилюватися побічна дія препарату.

Лікування: терапія симптоматична.

Побічні реакції

При підвищеній чутливості до сульфаніламідних засобів можливі місцеві алергічні реакції (у тому числі дерматити, кропив’янка) розвиток яких потребує негайної відміни препарату.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 0С.

Не допускається заморожування.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Після розкриття туби препарат зберігати протягом курсу лікування.

Упаковка

По 30 г у тубах №1.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

ПАТ «Лубнифарм».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Барвінкова, 16.

Стрептоцид мазь 10 %, Лубнифарм АТ (Україна, Лубни)

Склад

діюча речовина: 1 г мазі містить сульфаніламіду 100 мг;

допоміжні речовини: парафін білий м’який, олія мінеральна.

Лікарська форма

Мазь.

Основні фізико-хімічні властивості: однорідна густа маса білого або світло-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Хіміотерапевтичні засоби для місцевого застосування. Сульфаніламіди. Код АТХ D06В А05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Препарат проявляє антимікробний вплив на стрептококи та інші мікроорганізми. Стрептоцид порушує процес асиміляції мікробною клітиною факторів її росту — фолієвої, дигідрофолієвої кислот та інших сполук, які мають у своєму складі параамінобензойну кислоту (ПАБК). Завдяки схожості хімічної структури ПАБК і сульфаніламіду, останній як конкурентний антагоніст кислоти включається у метаболізм мікроорганізмів і порушує його.

Клінічні характеристики

Показання

Виразки, опіки, тріщини, рани, піодермії, бешиха шкіри, гнійно-запальні процеси шкіри, які не супроводжуються вираженою ексудацією, інфіковані рани у стадії регенерації.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату або до будь-яких інших сульфаніламідних засобів.

Ниркова недостатність, гостра порфірія.

Особливі заходи безпеки.

При появі алергічної реакції у місці нанесення мазі слід припинити застосування препарату.

Передчасне припинення лікування препаратом може спричинити розвиток стійких до сульфаніламідів мікроорганізмів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Під час застосування Стрептоциду, мазі, небажано приймати такі препарати як дигітоксин, кислоту хлористоводневу, кофеїн, мезатон, фенобарбітал, адреналіну гідрохлорид. Новокаїн, який містить залишок параамінобензойної кислоти, знижує ефективність препарату, якщо ці лікарські засоби застосовувати одразу один за одним.

Особливості застосування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не впливає.

Спосіб застосування та дози

Стрептоцид, мазь, наносять тонким шаром на уражену ділянку, у тому числі під марлеву пов’язку. Кратність та тривалість застосування залежить від тяжкості захворювання, досягнутого терапевтичного ефекту і визначається лікарем.

Діти.

Безпека та ефективність застосування Стрептоциду дітям не встановлені, тому застосовувати препарат цій віковій категорії пацієнтів не рекомендується.

Передозування

При передозуванні можливе посилення побічної дії препарату.

Лікування: симптоматична терапія.

Побічні реакції

При підвищеній чутливості до сульфаніламідних засобів можливі місцеві алергічні реакції, включаючи дерматит і кропив’янку, розвиток яких потребує негайної відміни препарату.

Термін придатності.

5 років.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 8 °С до 15 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 25 г у тубах № 1 або банках.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

ПАТ «Лубнифарм».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Барвінкова, 16.

Стрептоцид таблетки 300 мг, Лубнифарм АТ (Україна, Лубни)

Склад

діюча речовина: sulfanilamide;

1 таблетка містить стрептоциду (сульфаніламіду) 300 мг;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, тальк.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: цільні правильні, круглі циліндри, верхня і нижні поверхні яких плоскі, краї поверхонь скошені, з рискою для поділу, білого або майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Сульфаніламіди короткої дії.

Код АТХ J01E B06.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Стрептоцид порушує створення в мікроорганізмах так званих «росткових факторів» — фолієвої, дегідрофолієвої кислот, інших сполук, які мають у своїй молекулі параамінобензойну кислоту (ПАБК). Через схожість структур ПАБК і Стрептоциду сульфаніламід, як конкурентний антагоніст кислоти, включається у метаболічний ланцюг мікроорганізмів і порушує в ньому процеси обміну, що призводить до бактеріостатичного ефекту. Стрептоцид — сульфаніламід короткої дії, виявляє бактеріостатичний ефект щодо стрептококів, менінгококів, пневмококів, гонококів, кишкової палички, збудників токсоплазмозу та малярії. Не впливає на анаеробні мікроорганізми.

Фармакокінетика.

При застосуванні внутрішньо швидко всмоктується — максимальна концентрація стрептоциду в крові визначається через 1–2 години (у межах 4 годин виявляється у спинномозковій рідині); зниження максимальної концентрації в крові на 50% відбувається менше ніж за 8 годин. Приблизно 95% препарату виводиться нирками.

Клінічні характеристики

Показання

Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекційні захворювання шкіри та слизових оболонок (рани, виразки, пролежні), ентероколіт, пієліт, цистит.

Протипоказання

Індивідуальна чутливість до сульфаніламідів, сульфонів або до інших компонентів препарату; наявність в анамнезі виражених токсико-алергічних реакцій на сульфаніламіди; пригнічення кістковомозкового кровотворення; некомпенсована серцева недостатність; захворювання кровотворної системи; анемія; лейкопенія; Базедова хвороба; захворювання нирок та печінки (нефрози, нефрити, печінкова недостатність, тяжка ниркова недостатність, гострі гепатити); гіпертиреоз; уроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; азотемія; порфірія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При одночасному застосуванні:

  • з нестероїдними протизапальними препаратами, похідними сульфонілсечовини, антитромботичними засобами, антагоністами вітаміну К — посилюється дія цих препаратів;
  • з фолієвою кислотою, бактерицидними антибіотиками (у тому числі пеніцилінами, цефалоспоринами ) — знижується ефективність сульфаніламідів;
  • з бактерицидними антибіотиками, пероральними контрацептивами — знижується дія цих препаратів;
  • з парааміносаліциловою кислотою (ПАСК) та барбітуратами — посилюється активність сульфаніламідів;
  • з еритроміцином, лінкоміцином, тетрацикліном — взаємно посилюється антибактеріальна активність, розширюється спектр дії;
  • з рифампіцином, стрептоміцином, мономіцином, канаміцином, гентаміцином, похідними оксихіноліну (нітроксолін) — антибактеріальна дія препаратів не змінюється;
  • з кислотою налідиксовою (невіграмон) — іноді спостерігається антагонізм;
  • з хлорамфеніколом, нітрофуранами — знижується сумарний ефект;
  • з препаратами, що містять ефіри ПАБК (новокаїн, анестезин, дикаїн), — інактивується антибактеріальна активність сульфаніламідів.

Сульфаніламіди не призначають одночасно з гексаметилентетраміном (уротропіном), з антидіабетичними препаратами (похідними сульфонілсечовини), з дефініном, неодикумарином та іншими непрямими антикоагулянтами.

Стрептоцид може посилювати ефект та/або токсичність метотрексату внаслідок витіснення його зі зв’язку з білками та/або послаблення його метаболізму.

При одночасному застосуванні з іншими препаратами, які спричиняють пригнічення кісткового мозку, гемоліз, гепатотоксичну дію, можливий розвиток токсичних ефектів.

Не рекомендовано одночасне застосування з метенаміном (уротропін) через підвищення ризику розвитку кристалурії при кислій реакції сечі.

Фенілбутазон (бутадіон), саліцилати та індометацин можуть витісняти сульфаніламіди зі зв’язку з білками плазми крові, тим самим підвищуючи їх концентрацію у крові. При застосуванні разом із парааміносаліциловою кислотою та барбітуратами посилюється активність сульфаніламідів; з левоміцетином — збільшується ризик розвитку агранулоцитозу; з препаратами, що містять ефіри параамінобензойної кислоти (новокаїн, анестезин, дикаїн), інактивується антибактеріальна активність сульфаніламіду.

Особливості застосування.

При лікуванні препаратом необхідно проводити систематичний контроль функції нирок і показників периферичної крові, рівня глюкози у крові.

При тривалому лікуванні препаратом необхідно періодично проводити аналіз крові (біохімічний та загальний аналізи крові). Призначення препарату у недостатніх дозах або раннє припинення застосування препарату може сприяти підвищенню стійкості мікроорганізмів до сульфаніламідів.

Сульфаніламіди не слід застосовувати для лікування інфекцій, спричинених бета-гемолітичним стрептококом групи А, оскільки вони не призводять до його ерадикації та, як наслідок, не можуть запобігти таким ускладненням, як ревматизм та гломерулонефрит.

Препарат необхідно з обережністю призначати хворим із хронічною серцевою недостатністю, захворюваннями печінки та при порушенні функції нирок. Стрептоцид слід призначати з обережністю пацієнтам з тяжкою формою алергічних захворювань або бронхіальною астмою, із захворюваннями системи крові. При появі ознак реакції підвищеної чутливості препарат слід відмінити. При нирковій недостатності можлива кумуляція сульфаніламіду та його метаболітів в організмі, що може призвести до розвитку токсичного ефекту.

З обережністю слід застосовувати сульфаніламіди, у тому числі стрептоцид, хворим на цукровий діабет, оскільки сульфаніламіди можуть вплинути на рівень цукру у крові. Високі дози сульфаніламідів чинять гіпоглікемічну дію.

Оскільки сульфаніламіди є бактеріостатичними, а не бактерицидними препаратами, необхідний повноцінний курс терапії для запобігання рецидиву інфекції і розвитку стійких форм мікроорганізмів.

Враховуючи схожість хімічної структури, сульфаніламіди не можна застосовувати людям з підвищеною чутливістю до фуросеміду, тіазидних діуретиків, інгібіторів карбоангідрази та похідних сульфонілсечовини.

Пацієнтам необхідно вживати достатню кількість рідини для запобігання кристалурії і розвитку уролітіазу.

У людей літнього віку відзначається підвищений ризик розвитку тяжких небажаних реакцій з боку шкіри, пригнічення кровотворення, тромбоцитопенічної пурпури (останнє — особливо при поєднанні з тіазидними діуретиками). Слід уникати призначення препарату пацієнтам віком від 65 років у зв’язку з підвищеним ризиком виникнення тяжких побічних реакцій.

Рекомендується уникати впливу прямих сонячних променів і штучного ультрафіолетового опромінення, враховуючи можливість розвитку фотосенсибілізації при застосуванні сульфаніламідів.

Під час лікування необхідно дотримуватися режиму дозування, застосовувати рекомендовану дозу з інтервалом у 24 години, не пропускати прийому препарату. У разі пропуску прийому дози не подвоювати наступну дозу.

Якщо ознаки захворювання не почнуть зникати або навпаки, стан здоров’я погіршиться, або виникнуть небажані явища, необхідно призупинити застосування препарату та звернутися за консультацією до лікаря щодо подальшого застосування препарату.

Застосування у період вагітності або годування груддю

У період вагітності або годування груддю препарат протипоказаний.

У разі необхідності лікування препаратом слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

До з’ясування індивідуальної реакції на препарат слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, оскільки під час лікування сульфаніламідами можливі такі побічні реакції з боку нервової системи, як запаморочення, судоми, атаксія, сонливість, депресія, психози.

Спосіб застосування та дози

Приймати внутрішньо під час або після прийому їжі, запиваючи 150–200 мл води. Разова доза для дорослих та дітей віком від 12 років становить 600 мг-1,2 г, добова доза — 3–6 г. Добову дозу розподіляти на 5 прийомів. Максимальні дози для дорослих: разова — 2 г, добова — 7 г.

Разова доза для дітей віком від 3 до 6 років — 300 мг, від 6 до 12 років — 300–600 мг. Кратність прийому для дітей становить 4–6 раз на добу.

Максимальна добова доза для дітей — 0,9–2,4 г.

Тривалість лікування визначає лікар індивідуально, залежно від тяжкості і перебігу захворювання, локалізації процесу, ефективності терапії.

Діти

Застосовують дітям віком від 3 років.

Передозування

Можливе посилення проявів побічних ефектів.

При передозуванні можливе виникнення анорексії (відсутність апетиту), нудоти, блювання, колікоподібного болю, головного болю, сонливості, запаморочення, непритомності. При тривалому застосуванні можливі гарячка, гематурія, кристалурія, ціаноз, тахікардія, парестезії, діарея, холестаз, ниркова недостатність з анурією, токсичний гепатит, лейкопенія, агранулоцитоз.

Лікування.

У випадку передозування рекомендовано звернутися до лікаря. Терапія симптоматична. До надання медичної допомоги шлунок промивати 2% розчином натрію гідрокарбонату та прийняти суспензію вугілля активованого або інших ентеросорбентів. Показано вживання великої кількості рідини, форсований діурез, гемодіаліз.

Побічні реакції

З боку системи крові: лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, тромбоцитопенія, гіпопротромбінемія, еозинофілія, гемолітична анемія при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, міокардит.

З боку нервової системи: головний біль; неврологічні реакції, включаючи асептичний менінгіт; атаксія; незначна внутрішньочерепна гіпотензія; судоми; запаморочення; сонливість/безсоння; відчуття втоми; депресія; периферичні або оптичні нейропатії; порушення зору; психоз; пригнічений стан; парестезії.

З боку дихальної системи: легеневі інфільтрати, фіброзуючий альвеоліт.

З боку травного тракту: спрага, сухість у роті, диспепсичні явища, нудота, блювання, діарея, анорексія, панкреатит, псевдомембранозний коліт.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення активності печінкових ферментів (аланінтрансамінази, аспартаттрансамінази, лужної фосфатази), холестатичний гепатит, гепатонекроз, гепатомегалія, жовтяниця, холестаз.

З боку сечовидільної системи: зміна кольору сечі (насичений жовто-коричневий колір), кристалурія при кислій реакції сечі; можливі нефротоксичні реакції: інтерстиціальний нефрит, тубулярний некроз, ниркова недостатність, гематурія, шокова нирка з анурією.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: гіперемія шкіри, шкірні висипання (у т. ч. еритематозно-сквамозні, папульозні), свербіж, кропив’янка, алергічний дерматит, фотосенсибілізація, ексфоліативний дерматит, вузликова еритема, ціаноз.

Алергічні реакції: токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, системний червоний вовчак, сироватковий синдром, анафілактичні реакції, набряк Квінке, нежить.

Загальні порушення: медикаментозна гарячка, біль у правому підребер’ї та попереку.

Інші: ускладнене дихання, вузликовий періартериїт, гіпотиреоз, гіпоглікемія. У поодиноких випадках можливий розвиток гіпотиреоїдизму.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістерах; по 10 таблеток у блістері; по 10 блістерів у пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

АТ «Лубнифарм».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Барвінкова, 16.

Стрептоцид таблетки 0.5 г, Монфарм ПАТ (Україна, Монастирище)

Склад

діюча речовина: стрептоцид;

1 таблетка містить стрептоциду (сульфаніламіду) 500 мг (0,5 г);

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, кальцію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору з плоскою поверхнею, скошеними краями та рискою.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Сульфаніламіди. Код АТХ J01E B06.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Стрептоцид, як і інші сульфаніламіди, порушує утворення у мікроорганізмах факторів росту — фолієвої, дигідрофолієвої кислот, інших сполук, що містять у своїй молекулі параамінобензойну кислоту. Через те що її структура близька до структури стрептоциду, останній як конкурентний антагоніст цієї кислоти включається у метаболічний ланцюг мікроорганізмів і порушує процеси обміну, що призводить до бактеріостатичного ефекту. Препарат належить до сульфаніламідів короткої дії.

Стрептоцид чинить бактеріостатичну дію щодо стрептококів, менінгококів, гонококів, кишкової палички, збудників токсоплазмозу та малярії. За ефективністю значно поступається сучасним антибіотикам. На даний час дуже багато штамів мікроорганізмів, особливо госпітальні, стійкі до стрептоциду.

Активність стрептоциду зростає у лужному середовищі.

Не чутливі до стрептоциду ентерококи, синьогнійна паличка, анаероби.

Фармакокінетика.

При застосуванні внутрішньо препарат швидко всмоктується: максимальна концентрація стрептоциду у крові спостерігається через 1–2 години, через 4 години препарат виявляється у спинномозковій рідині. Зниження максимальної концентрації у крові на 50% відзначається менш ніж за 8 годин. Нирками виводиться близько 95% препарату.

Клінічні характеристики

Показання

Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекційні захворювання шкіри та слизових оболонок (рани, виразки, пролежні), ентероколіт, пієліт, цистит.

Протипоказання

  • Індивідуальна непереносимість сульфаніламідів, сульфонів та інших компонентів лікарського засобу; наявність в анамнезі виражених токсико-алергічних реакцій на сульфаніламіди;
  • нефрози, нефрити;
  • Базедова хвороба;
  • гострі гепатити;
  • пригнічення кістковомозкового кровотворення;
  • ниркова та/або печінкова недостатність;
  • декомпенсована хронічна серцева недостатність;
  • уроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, порфірія;
  • захворювання кровотворної системи: анемія, лейкопенія;
  • гіпертиреоз;
  • азотемія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При одночасному застосуванні:

  • з нестероїдними протизапальними засобами, похідними сульфонілсечовини, антитромботичними засобами, антагоністами вітаміну К — посилюється дія цих препаратів;
  • з фолієвою кислотою, бактерицидними антибіотиками (у тому числі пеніцилінами, цефалоспоринами) — знижується ефективність сульфаніламідів;
  • з бактерицидними антибіотиками, пероральними контрацептивами — знижується дія цих препаратів;
  • з парааміносаліциловою кислотою (ПАСК) та барбітуратами — посилюється активність сульфаніламідів;
  • з похідними піразолідону, індометацином і саліцилатами — посилюється активність і токсичність сульфаніламідів;
  • з метотрексатом та дифеніном — посилюється токсичність сульфаніламідів;
  • з еритроміцином, лінкоміцином, тетрацикліном — взаємно посилюється антибакте-ріальна активність, розширюється спектр дії;
  • з рифампіцином, стрептоміцином, мономіцином, канаміцином, гентаміцином, похідними оксихіноліну (нітроксолін) — антибактеріальна дія препаратів не змінюється;
  • з кислотою налідиксовою (невіграмон) — іноді спостерігається антагонізм;
  • з хлорамфеніколом, нітрофуранами — знижується сумарний ефект;
  • з препаратами, що містять ефіри параамінобензойної кислоти (новокаїн, анестезин, дикаїн), — інактивується антибактеріальна активність сульфаніламідів.

Сульфаніламіди не призначають одночасно з гексаметилентетраміном (уротропіном), з антидіабетичними препаратами (похідними сульфонілсечовини), з дифеніном, неодикумарином та іншими непрямими антикоагулянтами.

Стрептоцид може посилювати ефект та/або токсичність метотрексату внаслідок витіснення його зі зв’язку з білками та/або послаблення його метаболізму.

При одночасному застосуванні з іншими препаратами, які спричиняють пригнічення кісткового мозку, гемоліз, гепатотоксичну дію, можливий розвиток токсичних ефектів.

Не рекомендується одночасне застосування з метенаміном (уротропін) через підвищення ризику розвитку кристалурії при кислій реакції сечі.

Фенілбутазон (бутадіон), саліцилати та індометацин можуть витісняти сульфаніламіди зі зв’язку з білками плазми крові, тим самим підвищуючи їх концентрацію у крові. При застосуванні разом із парааміносаліциловою кислотою та барбітуратами посилюється активність сульфаніламідів; з левоміцетином — збільшується ризик розвитку агранулоцитозу.

Особливості застосування.

При лікуванні препаратом необхідно проводити систематичний контроль функції нирок і показників периферичної крові, рівня глюкози у крові.

При тривалому лікуванні препаратом необхідно періодично проводити аналіз крові (біохімічний та загальний аналіз крові). Призначення препарату у недостатніх дозах або раннє припинення застосування препарату може сприяти підвищенню стійкості мікроорганізмів до сульфаніламідів.

Сульфаніламіди не слід застосовувати для лікування інфекцій, спричинених бетагемолітичним стрептококом групи А, оскільки вони не спричиняють його ерадикації і, отже, не можуть запобігти таким ускладненням, як ревматизм та гломерулонефрит.

Препарат необхідно з обережністю призначати хворим із хронічною серцевою недостатністю, захворюваннями печінки та при порушенні функції нирок. При нирковій недостатності можлива кумуляція сульфаніламіду та його метаболітів в організмі, що може призвести до розвитку токсичного ефекту.

Стрептоцид слід призначати з обережністю пацієнтам з тяжкою формою алергічних захворювань або бронхіальною астмою, із захворюваннями системи крові. При появі ознак реакції підвищеної чутливості лікарський засіб слід відмінити.

З обережністю слід застосовувати сульфаніламіди, у тому числі стрептоцид, хворим на цукровий діабет, оскільки сульфаніламіди можуть вплинути на рівень цукру у крові. Високі дози сульфаніламідів чинять гіпоглікемічну дію.

Оскільки сульфаніламіди є бактеріостатичними, а не бактерицидними препаратами, необхідний повноцінний курс терапії для запобігання рецидиву інфекції і розвитку стійких форм мікроорганізмів.

Враховуючи схожість хімічної структури, сульфаніламіди не можна застосовувати людям з підвищеною чутливістю до фуросеміду, тіазидних діуретиків, інгібіторів карбоангідрази та похідних сульфонілсечовини.

Пацієнтам необхідно вживати достатню кількість рідини для запобігання кристалурії і розвитку уролітіазу.

У людей літнього віку відзначається підвищений ризик розвитку тяжких небажаних реакцій з боку шкіри, пригнічення кровотворення, тромбоцитопенічної пурпури (останнє — особливо при поєднанні з тіазидними діуретиками).

Слід уникати призначення препарату пацієнтам віком від 65 років у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення тяжких побічних реакцій.

Рекомендується уникати впливу прямих сонячних променів і штучного ультрафіолетового опромінення з огляду на можливість розвитку фотосенсибілізації при застосуванні сульфаніламідів.

Під час лікування необхідно дотримуватися режиму дозування, застосовувати рекомендовану дозу з інтервалом у 24 години, не пропускаючи прийому. У випадку пропуску дози не подвоювати наступну дозу.

Якщо ознаки захворювання не почнуть зникати або, навпаки, стан здоров’я погіршиться чи виникнуть небажані явища, необхідно призупинити застосування лікарського засобу та звернутися за консультацією до лікаря щодо подальшого застосування лікарського засобу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний для застосування у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Доки не буде з'ясована індивідуальна реакція пацієнта на препарат, слід утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування Стрептоцидом можливі такі побічні реакції з боку нервової системи, як запаморочення, судоми, атаксія, сонливість, депресія, психози.

Спосіб застосування та дози

Приймати внутрішньо під час або після прийому їжі, запиваючи 150–200 мл води. Дорослим та дітям віком від 12 років призначають по 500–1000 мг 5 разів на добу, всього на добу — 3–6 г. Максимальна доза для дорослих: разова — 2 г, добова — 7 г.

Дітям віком від 3 до 6 років — по 250 мг 4–6 разів на добу, від 6 до 12 років — по 250–500 мг 4–6 разів на добу. Максимальна доза для дітей: 1–2,5 г.

Тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально залежно від тяжкості і перебігу захворювання, локалізації процесу, ефективності терапії.

Діти.

Препарат не застосовують дітям віком до 3 років.

Передозування

Можливе посилення проявів побічних ефектів.

При передозуванні можливе виникнення анорексії (відсутність апетиту), нудоти, блювання, колікоподібного болю, головного болю, сонливості, запаморочення, непритомності.

При тривалому застосуванні можливі гарячка, гематурія, кристалурія, ціаноз, тахікардія, парестезії, діарея, холестаз, ниркова недостатність з анурією, токсичний гепатит, лейкопенія, агранулоцитоз.

Лікування. У випадку передозування рекомендується звернутися до лікаря. До надання медичної допомоги промивати шлунок 2% розчином натрію гідрокарбонату та приймати суспензію активованого вугілля або інших ентеросорбентів. Показане вживання великої кількості рідини, форсований діурез, гемодіаліз. Симптоматичне лікування.

Побічні реакції

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, тромбоцитопенія, гіпопротромбінемія, еозинофілія, гемолітична анемія при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, міокардит.

З боку нервової системи: головний біль, неврологічні реакції, включаючи асептичний менінгіт, атаксію, незначна внутрішньочерепна гіпертензія, судоми, запаморочення, сонливість/безсоння, відчуття втоми, депресія, периферичні або оптичні невропатії, порушення зору, психоз, пригнічений стан, парестезії.

З боку дихальної системи: легеневі інфільтрати, фіброзуючий альвеоліт.

З боку травного тракту: спрага, сухість у роті, диспептичні явища, нудота, блювання, діарея, анорексія, панкреатит, псевдомембранозний коліт.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення активності печінкових ферментів (аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази), холестатичний гепатит, гепатонекроз, гепатомегалія, жовтяниця, холестаз.

З боку сечовивідної системи: зміна кольору сечі (насичений жовто-коричневий колір), кристалурія при кислій реакції сечі; можливі нефротоксичні реакції: інтерстиціальний нефрит, тубулярний некроз, ниркова недостатність, гематурія, шокова нирка з анурією.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: гіперемія шкіри, шкірні висипання (у т. ч. еритематозно-сквамозні, папульозні), свербіж, кропив'янка, алергічний дерматит, фотосенсибілізація, ексфоліативний дерматит, вузликова еритема, ціаноз.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівена — Джонсона, системний червоний вовчак, сироваткоподібний синдром, анафілактичні реакції, набряк Квінке, нежить.

Загальні порушення: медикаментозна гарячка, біль у правому підребер'ї та попереку.

Інші: утруднення дихання, вузликовий періартеріїт, гіпотиреоз, гіпоглікемія.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 оС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у стрипах або блістерах.

По 10 таблеток у стрипі; по 2 або 10 стрипів у пачці з картону.

По 10 таблеток у блістері; по 2 або 10 блістерів у пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ПАТ «Монфарм».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 19100, Черкаська обл., м. Монастирище, вул. Заводська, 8.

Стрептоцид таблетки 0.3 г,таблетки 0.5 г, Тернофарм ТОВ (Україна, Тернопіль)

Склад

діюча речовина: сульфаніламід;

1 таблетка містить сульфаніламіду 0,3 г або 0,5 г;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, тальк, кислота стеаринова.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору з плоскою поверхнею, рискою і фаскою.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Сульфаніламіди короткої дії.

Код АТХ J01Е В06.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Стрептоцид порушує створення в мікроорганізмах так званих «росткових факторів» — фолієвої, дегідрофолієвої кислот, інших сполук, які мають у своїй молекулі параамінобензойну кислоту (ПАБК). Внаслідок схожості структур ПАБК і Стрептоциду сульфаніламід як конкурентний антагоніст кислоти включається у метаболічний ланцюг мікроорганізмів і порушує у ньому процеси обміну, що призводить до бактеріостатичного ефекту. Стрептоцид — сульфаніламід короткої дії, проявляє бактеріостатичний ефект щодо стрептококів, менінгококів, пневмококів, гонококів, кишкової палички, збудників токсоплазмозу та малярії. Не впливає на анаеробні мікроорганізми.

Фармакокінетика.

При застосуванні внутрішньо швидко всмоктується — максимальна концентрація стрептоциду в крові визначається через 1–2 години (у межах 4 годин виявляється у спинномозковій рідині); зниження максимальної концентрації в крові на 50% відбувається менше ніж за 8 годин. Приблизно 95% препарату виводиться нирками.

Клінічні характеристики

Показання

Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекційні захворювання шкіри та слизових оболонок (рани, виразки, пролежні), ентероколіт, пієліт, цистит.

Протипоказання

Індивідуальна чутливість до сульфаніламідів, сульфонів або до інших компонентів лікарського засобу; наявність в анамнезі виражених токсико-алергічних реакцій на сульфаніламіди; пригнічення кровотворення у кістковому мозку; некомпенсована серцева недостатність; захворювання кровотворної системи; анемія; лейкопенія; базедова хвороба; захворювання нирок та печінки (нефрози, нефрити, печінкова недостатність, тяжка ниркова недостатність, гострі гепатити); гіпертиреоз; уроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; азотемія; порфірія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При одночасному застосуванні:

  •  з нестероїдними протизапальними препаратами, похідними сульфонілсечовини, антитромботичними засобами, антагоністами вітаміну К — посилюється дія цих препаратів;
  • з фолієвою кислотою, бактерицидними антибіотиками (у тому числі пеніцилінами, цефалоспоринами) — знижується ефективність сульфаніламідів;
  • з бактерицидними антибіотиками, пероральними контрацептивами — знижується дія цих препаратів;
  • з парааміносаліциловою кислотою (ПАСК) та барбітуратами — посилюється активність сульфаніламідів;
  • з еритроміцином, лінкоміцином, тетрацикліном — взаємно посилюється антибактеріальна активність, розширюється спектр дії;
  • з рифампіцином, стрептоміцином, мономіцином, канаміцином, гентаміцином, похідними оксихіноліну (нітроксолін) — антибактеріальна дія препаратів не змінюється;
  • з кислотою налідиксовою (невіграмон) — іноді спостерігається антагонізм;
  • з хлорамфеніколом, нітрофуранами — знижується сумарний ефект;
  • з препаратами, що містять ефіри ПАБК (новокаїн, анестезин, дикаїн), — інактивується антибактеріальна активність сульфаніламідів.

Сульфаніламіди не призначати одночасно з гексаметилентетраміном (уротропіном), з антидіабетичними препаратами (похідними сульфонілсечовини), з дефініном, неодикумарином та іншими непрямими антикоагулянтами.

Стрептоцид може посилювати ефект та/або токсичність метотрексату внаслідок витіснення його зі зв’язку з білками та/або послаблення його метаболізму.

При одночасному застосуванні з іншими препаратами, які спричиняють пригнічення кісткового мозку, гемоліз, гепатотоксичну дію, можливий розвиток токсичних ефектів.

Не рекомендовано одночасне застосування з метенаміном (уротропін) через підвищення ризику розвитку кристалурії при кислій реакції сечі.

Фенілбутазон (бутадіон), саліцилати та індометацин можуть витісняти сульфаніламіди зі зв’язку з білками плазми крові, тим самим підвищуючи їх концентрацію у крові. При застосуванні разом із парааміносаліциловою кислотою та барбітуратами посилюється активність сульфаніламідів; з левоміцетином — збільшується ризик розвитку агранулоцитозу; з препаратами, що містять ефіри параамінобензойної кислоти (новокаїн, анестезин, дикаїн), —  інактивується антибактеріальна активність сульфаніламіду.

Особливості застосування.

При лікуванні препаратом необхідно проводити систематичний контроль функції нирок і показників периферичної крові, рівня глюкози у крові.

При тривалому лікуванні препаратом необхідно періодично проводити аналіз крові (біохімічний та загальний аналізи крові). Призначення лікарського засобу у недостатніх дозах або раннє припинення застосування препарату може сприяти підвищенню стійкості мікроорганізмів до сульфаніламідів.

Сульфаніламіди не слід застосовувати для лікування інфекцій, спричинених бета-гемолітичним стрептококом групи А, оскільки вони не призводять до його ерадикації та, як наслідок, не можуть запобігти таким ускладненням, як ревматизм та гломерулонефрит.

Препарат необхідно з обережністю призначати хворим із хронічною серцевою недостатністю, захворюваннями печінки та при порушенні функції нирок. Стрептоцид слід призначати з обережністю пацієнтам з тяжкою формою алергічних захворювань або бронхіальною астмою, із захворюваннями системи крові. При появі ознак реакції підвищеної чутливості препарат слід відмінити. При нирковій недостатності можлива кумуляція сульфаніламіду та його метаболітів в організмі, що може призвести до розвитку токсичного ефекту.

З обережністю слід застосовувати сульфаніламіди, у тому числі стрептоцид, хворим на цукровий діабет, оскільки сульфаніламіди можуть вплинути на рівень цукру у крові. Високі дози сульфаніламідів чинять гіпоглікемічну дію.

Оскільки сульфаніламіди є бактеріостатичними, а не бактерицидними препаратами, необхідний повноцінний курс терапії для запобігання рецидиву інфекції і розвитку стійких форм мікроорганізмів.

Враховуючи схожість хімічної структури, сульфаніламіди не можна застосовувати людям з підвищеною чутливістю до фуросеміду, тіазидних діуретиків, інгібіторів карбоангідрази та похідних сульфонілсечовини.

Пацієнтам необхідно вживати достатню кількість рідини для запобігання кристалурії і розвитку уролітіазу.

У людей літнього віку відзначається підвищений ризик розвитку тяжких небажаних реакцій з боку шкіри, пригнічення кровотворення, тромбоцитопенічної пурпури (останнє — особливо при поєднанні з тіазидними діуретиками). Слід уникати призначення лікарського засобу пацієнтам віком від 65 років у зв’язку з підвищеним ризиком виникнення тяжких побічних реакцій.

Рекомендується уникати впливу прямих сонячних променів і штучного ультрафіолетового опромінення, враховуючи можливість розвитку фотосенсибілізації при застосуванні сульфаніламідів.

Під час лікування необхідно дотримуватися режиму дозування, застосовувати рекомендовану дозу з інтервалом у 24 години, не пропускати прийому препарату. У випадку пропуску дози не подвоювати наступну дозу.

Якщо ознаки захворювання не почнуть зникати або, навпаки, стан здоров’я погіршиться чи виникнуть небажані явища, необхідно призупинити застосування препарату та звернутися за консультацією до лікаря щодо подальшого застосування препарату.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності або годування груддю препарат протипоказаний. При необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Доки не буде з’ясована індивідуальна реакція пацієнта на препарат, слід утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування Стрептоцидом можуть спостерігатися такі побічні реакції з боку нервової системи, як запаморочення, судоми, атаксія, сонливість, депресія, психози.

Спосіб застосування та дози

Приймати внутрішньо під час або після прийому їжі, запиваючи 150–200 мл води. Разова доза для дорослих та дітей віком від 12 років становить 0,6–1,2 г, добова доза — 3–6 г. Добову дозу розподіляти на 5 прийомів. Максимальні дози для дорослих: разова — 2 г, добова — 7 г.

Разова доза для дітей віком від 3 до 6 років — 0,3 г, від 6 до 12 років — 0,3–0,6 г. Кратність прийому для дітей становить 4–6 раз на добу.

Максимальна добова доза для дітей — 0,9–2,4 г.

Тривалість лікування визначає лікар індивідуально, залежно від тяжкості і перебігу захворювання, локалізації процесу, ефективності терапії.

Діти.

Препарат не застосовують дітям до 3 років.

Передозування

Можливе посилення проявів побічних ефектів.

При передозуванні можливе виникнення анорексії (відсутність апетиту), нудоти, блювання, колікоподібного болю, головного болю, сонливості, запаморочення, непритомності. При тривалому застосуванні можливі гарячка, гематурія, кристалурія, ціаноз, тахікардія, парестезії, діарея, холестаз, ниркова недостатність з анурією, токсичний гепатит, лейкопенія, агранулоцитоз.

Лікування. У випадку передозування рекомендовано звернутися до лікаря. Лікування симптоматичне. До надання медичної допомоги шлунок промивати 2% розчином натрію гідрокарбонату та прийняти суспензію вугілля активованого або інших ентеросорбентів. Показано вживання великої кількості рідини, форсований діурез, гемодіаліз.

Побічні реакції

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, тромбоцитопенія, гіпопротромбінемія, еозинофілія, гемолітична анемія при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, міокардит.

З боку нервової системи: головний біль; неврологічні реакції, включаючи асептичний менінгіт; атаксія; незначна внутрішньочерепна гіпотензія; судоми; запаморочення; сонливість/безсоння; відчуття втоми; депресія; периферичні або оптичні нейропатії; порушення зору; психоз; пригнічений стан; парестезії.

З боку дихальної системи: легеневі інфільтрати, фіброзуючий альвеоліт.

З боку травного тракту: спрага, сухість у роті, диспепсичні явища, нудота, блювання, діарея, анорексія, панкреатит, псевдомембранозний коліт.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення активності печінкових ферментів (аланінтрансамінази, аспартаттрансамінази, лужної фосфатази), холестатичний гепатит, гепатонекроз, гепатомегалія, жовтяниця, холестаз.

З боку сечовидільної системи: зміна кольору сечі (насичений жовто-коричневий колір), кристалурія при кислій реакції сечі; нефротоксичні реакції: інтерстиціальний нефрит, тубулярний некроз, ниркова недостатність, гематурія, шокова нирка з анурією.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: гіперемія шкіри, шкірні висипи (у т.ч. еритематозно-сквамозні, папульозні), свербіж, кропив’янка, алергічний дерматит, фотосенсибілізація, ексфоліативний дерматит, вузликова еритема, ціаноз.

Алергічні реакції: алергічні реакції, у тому числі, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса ¾ Джонсона, системний червоний вовчак, сироватковий синдром, анафілактичні реакції, набряк Квінке, нежить.

Загальні порушення: медикаментозна гарячка, біль у правому підребер’ї та попереку.

Інші: ускладнене дихання, вузликовий періартеріїт, гіпотиреоз, гіпоглікемія. У поодиноких випадках можливий розвиток гіпотиреоїдизму.

Термін придатності

5 років.

Не застосовувати лікарський засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка

По 0,3 г і 0,5 г у блістері № 10.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник/заявник

ТОВ «Тернофарм».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності/місцезнаходження заявника

Україна, 46010, м. Тернопіль, вул. Фабрична, 4.

Тел./факс: (0352) 521–444, www.ternopharm.com.ua.

СТРЕПТОЦИДОВА МАЗЬ 10% мазь 10 %, Віола ПрАТ (Україна, Запоріжжя)
СТРЕПТОЦИДОВА МАЗЬ 5% мазь 5 %, Віола ПрАТ (Україна, Запоріжжя)

Склад

діюча речовина: сульфаніламід;

1 г мазі містить сульфаніламіду 50 мг (0,05 г) або 100 мг (0,1 г);

допоміжна речовина: парафін білий м’який.

Лікарська форма

Мазь.

Основні фізико-хімічні властивості:

мазь 5%: мазь білого або світло-жовтого кольору. За зовнішнім виглядом має бути однорідною;

мазь 10%: мазь білого або світло-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Сульфаніламіди. Код АТХ D06B A05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Лікарський засіб виявляє антимікробний вплив на стрептококи та інші мікроорганізми. Стрептоцид порушує процес асиміляції мікробною клітиною факторів її росту — фолієвої кислоти та аналогічних речовин, які мають у своєму складі параамінобензойну кислоту (ПАБК), тобто внаслідок схожості структури ПАБК і сульфаніламіду останній є конкурентним антагоністом кислоти на рівні біохімічних систем мікроорганізмів.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика не визначалась.

Клінічні характеристики

Показання

Виразки, опіки, тріщини, рани, піодермії, бешиха шкіри, гнійно-запальні процеси шкіри, які не супроводжуються вираженою ексудацією.

Протипоказання

Лікарський засіб протипоказаний при підвищеній чутливості до будь-якого компонента лікарського засобу або до будь-яких інших сульфаніламідних засобів, при нирковій недостатності, гострій порфірії, а також у період вагітності або годування груддю.

Особливі заходи безпеки

При появі алергічної реакції в місці нанесення мазі слід припинити застосування лікарського засобу. Передчасне припинення лікування лікарським засобом може спричинити розвиток стійких до сульфаніламідів мікроорганізмів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Під час застосування «Стрептоцидової мазі» небажано приймати такі лікарські засоби, як дигітоксин, кислота хлористоводнева, кофеїн, мезатон, фенобарбітал, адреналіну гідрохлорид.

Новокаїн, який містить залишок параамінобензойної кислоти, знижує ефективність лікарського засобу, якщо ці лікарські засоби застосовувати одразу один за одним.

Особливості застосування

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Протипоказане застосування лікарського засобу.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не впливає.

Спосіб застосування та дози

«Стрептоцидову мазь» наносити тонким шаром на уражену ділянку, у тому числі під марлеву пов’язку. Кратність та тривалість застосування визначається лікарем і залежить від тяжкості захворювання і досягнутого терапевтичного ефекту.

Діти.

Безпека та ефективність застосування «Стрептоцидової мазі» дітям не встановлені, тому застосовувати лікарський засіб дітям не рекомендується.

Передозування

Можливе посилення проявів побічних реакцій.

Побічні реакції

Можливі алергічні реакції, включаючи дерматит, кропив’янку, розвиток яких потребує негайної відміни лікарського засобу.

Термін придатності

4 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С; не допускається заморожування. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 25 г у тубах у пачці з картону чи без пачки або в контейнерах.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

ПрАТ Фармацевтична фабрика «Віола».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 69063, м. Запоріжжя, вул. Кірова, 75.

Заявник

ПрАТ Фармацевтична фабрика «Віола».

Місцезнаходження заявника

Україна, 69063, м. Запоріжжя, вул. Кірова, 75.

Дата додавання: 15.10.2021 р.
© Компендіум 2019

Діагнози, при яких застосовують Стрептоцид

Абсцес шкіри, фурункул і карбункул інших локалізацій МКХ L02.8
Блефарит МКХ H01.0
Рожа МКХ A46
Термічний опік ділянки тазостегнового суглоба і нижньої кінцівки, за винятком гомілковостопного суглоба і стопи, третього ступеня МКХ T24.3

Рекомендовані аналоги Стрептоцид:

хіміотерапевтичні засоби для місцевого застосування
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko