Цефтріаксон: що це, як діє, показання, дози та застосування

Що таке цефтріаксон?

Цефтріаксон — це антибіотик із групи цефалоспоринів третього покоління з широким спектром дії. Його застосовують для лікування бактеріальних інфекцій різної локалізації у дорослих та дітей.

Препарат призначений для парентерального введення (внутрішньом’язово або внутрішньовенно), таблетованої форми не існує.

Коротко про головне:

• належить до β-лактамних антибіотиків (цефалоспорини третього покоління);
• вводиться внутрішньом’язово або внутрішньовенно;
• діє шляхом руйнування клітинної стінки бактерій;
• може викликати алергічні реакції та порушення роботи шлунково-кишкового тракту (ШКТ);
• неефективний при вірусних захворюваннях (гострих респіраторних вірусних інфекціях (ГРВІ), грипі).

Як працює цефтріаксон?

Цефтріаксон порушує формування клітинної стінки бактерій, внаслідок чого чутливі мікроорганізми гинуть (бактерицидна дія).

Коли починає діяти цефтріаксон?

Після внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення цефтріаксон швидко досягає терапевтичної концентрації у плазмі крові та починає знищувати чутливі бактерії.

Однак покращення самопочуття зазвичай настає не відразу. У більшості випадків перші ознаки клінічного поліпшення з’являються протягом 24–72 год, хоча це залежить від виду інфекції, її тяжкості та індивідуальних особливостей пацієнта.

Важливо! Навіть якщо стан покращився, припиняти лікування раніше призначеного терміну не можна, оскільки це може знизити ефективність терапії та підвищити ризик збереження інфекції.

Від чого допомагає цефтріаксон?

Цефтріаксон застосовують при бактеріальних інфекціях різних локалізацій (табл. 1).

Висновок: цефтріаксон застосовують у клінічних ситуаціях, де необхідна системна дія антибіотика та більш інтенсивний підхід до лікування, особливо при ускладненому перебігу захворювань.

Додаткові клінічні ситуації, коли може застосовуватися цефтріаксон

Крім інфекцій окремих органів, цефтріаксон призначають у деяких системних та особливих клінічних ситуаціях (табл. 2).

Висновок: перелічені стани поєднує необхідність системного антибактеріального лікування, при якому важливо впливати на ймовірного збудника до отримання або незалежно від результатів мікробіологічної діагностики.

Чому лікар може обрати саме цефтріаксон?

Цефтріаксон не є «найсильнішим» антибіотиком і не застосовується при всіх бактеріальних інфекціях. Його призначають у випадках:

• коли необхідне швидке системне лікування;
• препарат не можна приймати внутрішньо;
• клінічні рекомендації передбачають саме ін’єкційну терапію.

Вибір антибіотика залежить від передбачуваного збудника, локалізації інфекції, тяжкості захворювання та індивідуальних особливостей пацієнта.

Що робити, якщо цефтріаксон не допомагає?

Якщо ефект відсутній у перші 2–3 дні лікування, лікар має переглянути призначену терапію.

Які можливі причини відсутності ефекту?

Можливі причини відсутності ефекту: стійкість бактерій, неправильний вибір препарату або ускладнений перебіг інфекції.

Що не слід робити самостійно?

Небезпечними можуть бути:

• підвищення дози антибіотиків;
• заміна препарату без призначення лікаря;
• зміна способу введення за відсутності ефекту.

Що зазвичай робить лікар?

Типовий алгоритм:

• оцінка клінічної динаміки;
• аналіз чи бакпосів на чутливість збудника захворювання;
• виключення ускладнень чи альтернативного діагнозу;
• корекція дози чи зміна антибіотика.

Дози цефтріаксону

Дози цефтріаксону умовно можна розділити на 3 рівні — від мінімальних до максимальних терапевтичних (табл. 3).

Висновок: дози цефтріаксону для дітей підбирають з урахуванням маси тіла та клінічної ситуації, для дорослих — залежно від типу та тяжкості інфекції.

У яких формах випускають цефтріаксон?

Цефтріаксон випускається тільки у формі порошку для приготування розчину для ін’єкцій (внутрішньом’язове або внутрішньовенне введення).

Чому цефтріаксон не випускають у формі пігулок?

Цефтріаксон належить до антибіотиків, які призначені тільки для ін’єкційного введення (внутрішньом’язово або внутрішньовенно). У формі таблеток його не застосовують, тому що:

• при пероральному прийомі цефтріаксон практично не всмоктується через слизову оболонку кишечника¹;
• у результаті препарат не чинить достатньої антибактеріальної дії, якщо його спробувати приймати як таблетку.

Як приготувати розчин цефтріаксону?

При застосуванні цефтріаксону необхідно правильно приготувати розчин відповідно до способу введення та офіційної інструкції. Приготування розчину та введення препарату повинні виконуватися медичним працівником, оскільки неправильне розведення або порушення способу введення можуть вплинути на безпеку лікування.

Важливо! Можливі розчинники та точні об’єми для приготування розчину цефтріаксону наведені в офіційній інструкції до препарату.

Як правильно вводити цефтріаксон?

Цефтріаксон вводять лише парентерально — внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Спосіб введення вибирає лікар залежно від стану пацієнта, тяжкості інфекції та необхідної швидкості дії препарату.

Внутрішньом’язове введення

Цефтріаксон вводять глибоко у великий м’яз. В одне місце не рекомендують вводити більше ніж 1 г лікарського засобу.

Важливо враховувати:

• для внутрішньом’язового введення часто застосовують розчинник лідокаїн (тільки за призначенням лікаря);
• одержаний розчин з лідокаїном не можна вводити внутрішньовенно.

Внутрішньовенне введення

Внутрішньовенне введення вважається кращим при тяжких інфекціях, необхідності швидкого досягнення високої концентрації препарату в плазмі крові, а також у стаціонарних умовах, коли потрібна контрольована терапія.

Які існують види внутрішньовенного введення:

• повільна ін’єкція — близько 5 хв (зазвичай у велику вену);
• інфузія (крапельно) — не менше ніж 30 хв.

Особливості:

• дози від ≥2 г вводять переважно внутрішньовенно;
• у дітей та немовлят дози ≥50 мг/кг маси тіла зазвичай вводять у формі інфузії;
• у новонароджених внутрішньовенне введення проводять довше — до 60 хв для зниження ризиків.

Профілактичне введення перед операцією

При хірургічній профілактиці цефтріаксон вводять заздалегідь — за 30–90 хв до операції, щоб забезпечити достатню концентрацію препарату в тканинах на момент втручання.

Цефтріаксон: уколи чи крапельниці — у яких випадках обирають?

Спосіб введення цефтріаксону вибирають залежно від тяжкості інфекції та умов лікування (табл. 4).

Висновок: внутрішньовенне введення частіше використовують при тяжких інфекціях, а внутрішньом’язове — при більш стабільному стані пацієнта.

Чи боляче робити укол цефтріаксону?

При проведенні внутрішньом’язової ін’єкції пацієнт відчуває біль та дискомфорт, тому за призначенням лікаря порошок цефтріаксону можна розводити лідокаїном. Болісність зазвичай короткочасна.

Скільки днів колоти цефтріаксон?

Курс цефтріаксону рекомендують продовжувати протягом 2–3 днів після:

• нормалізації температури тіла;
• зникнення основних симптомів інфекції;
• підтвердження ерадикації збудника.

Що буде, якщо самостійно скоротити курс цефтріаксону?

Скорочення курсу без погодження з лікарем підвищує ризик рецидиву захворювання та зниження ефективності лікування у майбутньому, тому відміну терапії завжди визначає фахівець.

Можливі наслідки:

• повернення симптомів — підвищена температура тіла, біль та запалення можуть розвинутися знову через кілька днів після відміни препарату;
• неповне знищення бактерій — частина мікроорганізмів може вижити та продовжити розмноження;
• розвиток стійкості (антибіотикорезистентності) — бактерії можуть стати менш чутливими до цефтріаксону та інших антибіотиків;
• ризик ускладнень — інфекція може перейти у більш тяжку чи поширену форму.

Особливі групи пацієнтів

При застосуванні цефтріаксону необхідний індивідуальний підхід у деяких категорій пацієнтів, як-от:

• пацієнти похилого віку;
• особи з нирковою або печінковою недостатністю;
• хворі з тяжкими хронічними захворюваннями.

У цих випадках доза та режим введення підбираються індивідуально з урахуванням функції органів та загального стану.

Які побічні ефекти у цефтріаксону?

Побічні реакції цефтріаксону зазвичай оборотні та залежать від індивідуальної чутливості. Найбільш поширені:

• діарея або рідкі випорожнення;
• висип на шкірі;
• підвищення рівня печінкових ферментів у аналізах;
• болісність чи дискомфорт у місці ін’єкції.

Які побічні реакції потребують особливої уваги:

• виражені алергічні реакції (аж до анафілаксії);
• тяжкі шкірні реакції;
• судоми чи виражені неврологічні симптоми;
• панкреатит (запалення підшлункової залози);
• порушення згортання крові або виражені зміни формули крові.

Чи впливає цефтріаксон на кишечник?

Так, цефтріаксон, як і інші антибіотики, може впливати на нормальну мікрофлору кишечнику. Препарат діє як на патогенні бактерії — причину інфекції, так і на корисні мікроорганізми.

У частини пацієнтів може розвиватися антибіотикасоційована діарея — розрідження випорожнень або часті позиви на дефекацію під час або після лікування. У поодиноких випадках можливий серйозніший стан, пов’язаний з надмірним зростанням Clostridium difficile².

Коли не призначають цефтріаксон?

Цефтріаксон має чіткі обмеження щодо застосування. Рішення про призначення залежить не тільки від наявності інфекції, але й безпеки лікарського засобу для конкретного пацієнта.

Які протипоказання у цефтріаксону?

Препарат протипоказаний при:

• алергії на цефтріаксон або інші цефалоспорини;
• тяжких алергічних реакціях у минулому на β-лактамні антибіотики (наприклад анафілаксії після пеніцилінів, монобактамів або карбапенемів);
• у недоношених новонароджених з урахуванням гестаційного віку;
• у доношених дітей віком до 28 днів життя при гіпербілірубінемії, жовтяниці, ацидозі або зниженні рівня альбуміну;
• у новонароджених, яким потрібне внутрішньовенне введення кальцію або кальцієвмісних розчинів.

Клінічні ситуації, коли препарат не застосовують

Цефтріаксон не застосовують у випадках, коли немає показань для системної антибактеріальної терапії або можна вибрати просте лікування.

Препарат зазвичай не призначають при вірусних інфекціях (застуді, грипі, ГРВІ), а також для профілактики без клінічних підстав.

Із чим не слід поєднувати цефтріаксон?

Головне правило — не поєднувати цефтріаксон із внутрішньовенними кальцієвмісними розчинами. Інші взаємодії контролюються лікарем, і в цих випадках рідко потрібна відміна препарату.

Коли необхідний контроль лікаря:

• препарати, що розріджують кров (антикоагулянти) — може підвищуватися ризик кровотеч;
• деякі антибіотики:
  • наприклад, аміноглікозиди — необхідний контроль функції нирок;
  • хлорамфенікол — можливе зниження ефективності комбінації.

Передозування цефтріаксону: симптоми та що робити

Цефтріаксон при передозуванні може викликати збільшення виражених побічних ефектів, насамперед з боку шлунково-кишкового тракту (нудоти, блювання, діареї).

Що важливо знати про лікування:

• специфічного антидоту немає;
• гемодіаліз та перитонеальний діаліз неефективні для швидкого виведення препарату з організму;
• лікування проводиться симптоматично (усунення проявів та підтримка стану пацієнта).

Коли потрібно терміново звернутися до лікаря?

При деяких симптомах, що виявилися на тлі лікування, необхідно негайно звернутися до лікаря.

«Червоні прапорці»:

• зберігається чи підвищується температура тіла;
• збільшується вираженість слабкості чи інтоксикації;
• виникають нові симптоми (задишка, сплутаність свідомості, біль).

Чи можна призначати цефтріаксон у період вагітності та годування грудьми?

Препарат може застосовуватися в період вагітності, але тільки у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода³.

Цефтріаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях. При застосуванні у терапевтичних дозах не очікується клінічно значущого впливу на дитину.

Однак повністю не варто унеможливлювати ризики. У немовляти теоретично можливі:

• порушення випорожнень (діарея);
• грибкові інфекції слизових оболонок (кандидоз);
• сенсибілізація (підвищена чутливість до препарату в майбутньому).

У кожному випадку лікар оцінює ситуацію і може ухвалити рішення:

• або продовжувати годування грудьми на тлі лікування;
• або перевести дитину на альтернативне харчування.

Цефтріаксон та алкоголь — небезпечне поєднання?

Поєднання не є небезпечним, але небажаним.

Що може статися при комбінації:

• збільшення вираженості слабкості, запаморочення, нудоти;
• додаткове навантаження на печінку;
• погіршення самопочуття на тлі інфекції;
• можливе підвищення ступеня тяжкості побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту.

Чому важливо уникати алкоголю?

Під час інфекції організм працює в умовах стресу. Алкоголь може сповільнювати відновлення та знижувати загальну переносимість лікування.

Чи можна поєднувати цефтріаксон з іншими антибіотиками?

Комбіновану антибіотикотерапію застосовують за наявності конкретних показань, коли одного препарату недостатньо для охоплення всіх можливих збудників. Необхідну комбінацію визначає лікар.

Коли можуть призначати комбінацію антибіотиків:

• при тяжких змішаних інфекціях (кілька видів бактерій одночасно);
• при внутрішньолікарняних інфекціях з високою стійкістю збудника;
• при інфекціях із невстановленим збудником до отримання аналізів;
• при сепсисі та тяжких системних станах.

Цефтріаксон чи амоксицилін: у чому різниця і що вибрати?

Цефтріаксон та амоксицилін — це антибіотики різних груп. Обидва застосовують для лікування бактеріальних інфекцій (табл. 5). Вибір антибіотика повинен ґрунтуватися на передбачуваному збуднику інфекції, клінічних рекомендаціях та рішенні лікаря. Самостійно замінювати один препарат іншим не слід.

Висновок: амоксицилін часто є препаратом першого вибору при багатьох неускладнених бактеріальних інфекціях, цефтріаксон зазвичай призначають при більш тяжкому перебігу захворювання, необхідності госпіталізації, неможливості прийому препарату або за відсутності ефекту від деяких антибіотиків першої лінії.

Люди також запитують

1. Чи можна колоти цефтріаксон вдома самостійно?

Ні, ліки зазвичай вводяться медичним працівником, особливо при внутрішньовенних ін’єкціях. Це пов’язано з необхідністю правильного розведення і контролю реакції організму.

2. Що робити, якщо пропустили укол цефтріаксону?

Необхідно якнайшвидше звернутися до лікаря для коригування схеми. Не слід вводити подвійну дозу самостійно.

3. Чи можна переходити з крапельниць на уколи?

Іноді це можливо при покращенні стану пацієнта. Рішення ухвалює лікар залежно від динаміки патології.

4. Чому після уколу формується ущільнення?

Це може бути місцева реакція тканин на препарат. Зазвичай ущільнення поступово проходить саме.

5. Скільки часу займає 1 крапельниця цефтріаксону?

Внутрішньовенна інфузія зазвичай проводиться близько 30 хв. У деяких випадках час може бути збільшений за призначенням лікаря.

6. Чому після початку лікування немає швидкого покращення стану?

Терапевтичний ефект антибіотика розвивається поступово. Іноді покращення помітне через 1–3 дні.

7. Чи можна приймати вітаміни разом із цефтріаксоном?

У більшості випадків так, якщо немає індивідуальних обмежень. Схему прийому краще узгодити з лікарем.

8. Чи потрібно дотримуватися дієти під час лікування?

Спеціальної суворої дієти зазвичай не потрібно. Рекомендується легке харчування та достатнє пиття для підтримки організму.

9. Чи можна застосовувати цефтріаксон дітям?

Цефтріаксон може застосовуватися дітям лише за призначенням лікаря. Дозу підбирають індивідуально з урахуванням віку, маси тіла та тяжкості перебігу інфекції. У новонароджених та дітей молодшого віку препарат застосовують з особливою обережністю.

Матеріал має ознайомлювальний характер і не є заміною консультації лікаря. Він не призначений для самостійного застосування чи зміни схеми лікування.

Якщо на тлі захворювання або терапії стан погіршується або розвиваються тривожні симптоми, слід негайно звернутися по медичну допомогу.

Матеріал підготувала: Ольга Слюсаренко, лікарка-лаборантка, медична редакторка.

Медична рецензентка: Юлія Топузлієва, кандидатка фармацевтичних наук, провізорка, медична редакторка.

¹Drugs.com. Ceftriaxone: Drug Monograph. Pharmacokinetics – Absorption.

²Centers for Disease Control and Prevention (CDC) (2026). Clostridioides difficile (C. diff) Infection: About C. diff.

³Інструкція для медичного застосування лікарського засобу Цефтріаксон, порошок для розчину для ін’єкцій по 1,0 г. РП № UA/6126/01/02.