Технології лікування безпліддя не підвищують ризик розвитку раку молочної залози

1 липня 2021 р. опубліковані дані найбільшого на сьогодні дослідження щодо зв’язку між лікуванням безпліддя і підвищенням ризику розвитку раку молочної залози. За результатами метааналізу і систематичного огляду публікацій встановлено, що такий зв’язок відсутній.

Це дослідження «надає докази, необхідні для того, щоб заспокоїти жінок і пари, які звертаються за лікуванням безпліддя», — прокоментував у пресрелізі провідний автор Сеш Сункара, доктор медицини (Sesh Sunkara, MD), фахівець з репродуктивної медицини Королівського коледжу Лондона (King’s College London).

Через збільшення кількості жінок, яким для настання вагітності необхідні допоміжні репродуктивні технології, це питання «має велике значення» і викликає серйозну заклопотаність у пацієнтів.

Це найбільш масштабний на сьогодні метааналіз, у якому проаналізовано дані 1,8 млн жінок, за якими спостерігали в середньому 27 років. Дослідники не виявили зв’язку між застосуванням гонадотропінів або кломіфену цитрату для стимуляції овуляції в циклах зачаття і ризиком розвитку раку молочної залози.

Протягом багатьох років існувало побоювання, що допоміжні репродуктивні методики можуть стимулювати чутливі до естрогену клітини-попередники раку молочної залози. Починаючи з 1990 р. проведено понад 4 тис. досліджень, що стосуються цього питання, проте їх результати є суперечливими.

Новий метааналіз включає 20 найбільш достовірних досліджень: 9 ретроспективних, 5 типу «випадок-контроль», 5 проспективних і 1 порівняльне дослідження.

Дослідники відзначають: якість доказів навіть у цих 20 кращих дослідженнях була «дуже низькою», проте передбачається, що такий підхід є найбільш прийнятним з усіх можливих з цього питання. Рандомізоване дослідження серед жінок, яким потрібне застосування допоміжних репродуктивних технологій для настання вагітності, було б «етично складним».

У дослідженні команда вчених порівняла захворюваність на рак молочної залози серед жінок, яким проводили стимуляцію яєчників, із захворюваністю як у жінок того ж віку без проведення даної стимуляції, у загальній популяції, так і у жінок без діагностованого безпліддя.

Не виявлено значного підвищення ризику розвитку раку молочної залози серед жінок, що отримували будь-які препарати для стимуляції яєчників (об’єднане відношення ризиків 1,03; 95% довірчий інтервал 0,86–1,23, але зі значною неоднорідністю результатів дослідження).

Також не встановлено підвищеного ризику розвитку раку молочної залози в обмеженому аналізі 8 досліджень, у яких жінки отримували лікування як гонадотропінами, так і кломіфену цитратом (відношення ризиків 0,92; 95% довірчий інтервал 0,52–1,60, зі значною неоднорідністю).

До багатьох обмежень дослідження не входили відмінності між фізіологічним дозуванням при ановуляції і надфізіологічним дозуванням для циклів екстракорпорального запліднення. До того ж, оскільки жінки в дослідженнях в основному були молодими, період спостереження не відповідав віку, в якому вони піддавалися б найвищому ризику розвитку раку молочної залози.

Індивідуальні дані пацієнток не публікувалися, але в 14 дослідженнях були внесені поправки на чинники ризику, включаючи масу тіла, расу, здатність до дітонародження, вік при перших пологах, вік настання менархе і сімейний анамнез раку молочної залози.

Хоча результати дають надію, «тепер необхідні подальші довгострокові і докладні дослідження для їх підтвердження», — заявила в пресрелізі Котріна Темчінайте, доктор філософії (Kotryna Temcinaite, PhD), старший менеджер з наукових зв’язків британської благодійної організації Breast Cancer Now.

За матеріалами www.medscape.com/viewarticle/953912