Рефрактерний системний червоний вовчак: чи ефективний белімумаб?

В онлайн-версії медичного часопису «Annals of Internal Medicine» було опубліковано результати дослідження ефективності белімумабу у пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ). У дослідженні було продемонстровано, що белімумаб значно знижує рівень імуноглобуліну G (IgG) до дволанцюгової ДНК (длДНК) у сироватці крові та ризик розвитку тяжкого загострення у пацієнтів із СЧВ, резистентних до стандартного лікування, які раніше отримували ритуксимаб.

Мухаммад Шипа (Muhammad Shipa), дослідник із Університетського коледжу Лондона (University College London), та його колеги провели рандомізоване дослідження II фази за участю 52 пацієнтів із СЧВ, які були резистентними до стандартної терапії та яким раніше було рекомендовано лікування ритуксимабом. Через 4–8 тиж після застосування ритуксимабу пацієнтів було розподілено довільно на дві групи. Учасникам першої групи протягом 52 тиж внутрішньовенно вводили белілумаб, представникам другої, відповідно, плацебо.

Дослідники встановили, що через 52 тиж рівень антитіл класу IgG до длДНК був нижчим у пацієнтів, які отримували белімумаб, у порівнянні з хворими, яким вводили плацебо (середнє значення 47 проти 103 МО/мл; у першій групі зниження щодо вихідного рівня було більш вираженим та становило 70%). Ризик тяжкого загострення був значно нижчим у разі застосування белімумабу в порівнянні з плацебо: у першій групі було зареєстровано 3 випадки тяжкого загострення СЧВ, у другій — 10 відповідно. Підвищення частоти серйозних небажаних явищ у групі застосування белімумабу не спостерігалося.

Автори дослідження пояснили, що існує необхідність у подальших дослідженнях ефективності послідовного застосування белімумабу після ритуксимабу в якості першої комбінованої біологічної терапії для пацієнтів із СЧВ. Насамперед, необхідно провести дослідження ефективності цієї терапії у пацієнтів із рефрактерним СЧВ та хворих, які отримують високі дози глюкокортикостероїдів.

За матеріалами medicalxpress.com/news/