Нова клінічна настанова із застосування омалізумабу у підлітків з хронічною спонтанною кропив'янкою

У новій настанові Європейської академії алергії та клінічної імунології (European Academy of Allergy and Clinical Immunology — EAACI) рекомендовано омалізумаб як додаткову терапію для пацієнтів віком 12–17 років із хронічною спонтанною кропив’янкою (ХСК), що недостатньо піддається лікуванню антигістамінними препаратами.

Терапія першої лінії пацієнтів з ХСК включає високі дози антигістамінних препаратів другого покоління. Якщо цього лікування виявиться недостатньо, омалізумаб стане препаратом другої лінії.

Як вказує Паніда Сріарун, доктор медицини (Panida Sriaroon, MD), медичний директор клініки харчової алергії в Дитячій лікарні Джона Гопкінса, Санкт-Петербург, Флорида (Food Allergy Clinic at Johns Hopkins All Children’s Hospital, St. Petersburg, Florida), при лікуванні ХСК, якщо вищі дози антигістамінних препаратів не приносять полегшення, можливе застосування засобів з протизапальним ефектом. Однак вони не дозволяють усунути проблему повністю, а лише покращують самопочуття пацієнта, аби він міг повернутися до роботи або навчання. Зрештою деякі хворі переходять на прийом інших препаратів.

Омалізумаб, єдиний біологічний препарат, схвалений Управлінням з контролю за харчовими продуктами і лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA) для лікування ХСК у пацієнтів віком 12 років і старше, зв’язується з Fc-ділянкою вільного імуноглобуліну E (IgE) і запобігає подальшому зв’язуванню IgE з FcεR1, рецептором з високою афінністю до базофілів та мастоцитів.

Найбільш значущою перевагою омалізумабу є зручність його застосування. Біопрепарат вводиться ін’єкційно в клініці або вдома 1 раз на місяць.

Огляд настанови

У новій настанові EAACI пропонує ключову науково обґрунтовану інформацію з практичних питань щодо використання омалізумабу при ХСК, включаючи визначення клінічної відповіді на омалізумаб; коли оцінювати відповідь; як впоратися з анафілаксією при застосуванні омалізумабу; як управляти інфекціями і вакцинацією при застосуванні омалізумабу.

Виходячи з поточного рівня доказів, настанова умовно рекомендує омалізумаб у дозі 150 мг кожні 4 тиж для дорослих і підлітків віком 12–17 років з ХСК, резистентною до терапії антигістамінними препаратами. Автори рекомендацій припускають, що такий режим може знизити активність захворювання, поліпшити якість життя і звести до мінімуму необхідність у препаратах екстреного призначення.

У настанові наполегливо рекомендується застосовувати омалізумаб у дозі 300 мг кожні 4 тиж як засіб для зниження активності захворювання, вимірюваної за шкалою активності кропив’янки і шкалою тяжкості свербежу. Хоча омалізумаб має гарний профіль безпеки в обох дозах, у настанові рекомендується періодичний моніторинг побічних ефектів, пов’язаних з прийомом лікарських препаратів, у підлітків.

П. Сріарун зазначає, що, як і раніше, існує кілька питань щодо застосування омалізумабу в підлітків та дорослих з ХСК, резистентною до терапії антигістамінними препаратами.

Одне з цих питань стосується того, як довго слід продовжувати терапію омалізумабом. Наприклад, якщо пацієнт пробно застосовує омалізумаб і протягом 6 міс відсутня клінічна відповідь, невідомо, чи необхідно припинити лікування омалізумабом чи продовжувати ще 6 міс. З іншого боку, якщо пацієнт добре реагує на омалізумаб, що проявляється значним поліпшенням якості життя і відсутністю потреби в застосуванні додаткових препаратів або лікарських засобів екстреного призначення, невідомо, коли потрібно припиняти курс лікування.

Анна Вулфсон, доктор медицини (Anna Wolfson, MD), алерголог-імунолог з Массачусетської лікарні загального профілю (Massachusetts General Hospital), Бостон, Массачусетс, зазначає, що нова настанова, ймовірно, виявиться корисною для лікарів як науково обґрунтований ресурс, призначений спеціально для педіатричної популяції.

Однак залишається ще багато питань щодо терапії омалізумабом, зокрема відсутні критерії, за якими можна було б припустити ефективність його застосування у конкретного пацієнта. Також на даний момент недостатньо інформації про альтернативні режими дозування.

До того ж А. Вулфсон вказує на необхідність подальшої розробки клінічних рекомендацій щодо того, коли і за якими критеріями пацієнтам можна знижувати дозу омалізумабу.

Айкатерині Анагносту, доктор медицини (Aikaterini Anagnostou, MD), директор програми харчової імунотерапії в Дитячій лікарні Техасу (Food Immunotherapy Program at Texas Children’s Hospital), Х’юстон, Техас, акцентує увагу на недостатній кількості даних з довгострокової ефективності та безпеки застосування омалізумабу в педіатричній популяції з ХСК. Також потрібне вивчення тривалості лікування і ролі різних довгострокових схем застосування препарату, впливу раси та етнічної приналежності на ефективність і безпеку омалізумабу.

За матеріалами www.medscape.com